Постановление БП-ВС о гражданской или хозяйственной юрисдикции оспаривания постановления об окончании исполнительного производства начатого по решению суда

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 2-6/12

Провадження № 14-531 цс 19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пророка В. В.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Христинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Діденка Максима Миколайовича про закінчення виконавчого провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 04 січня 2019 року, постановлену у складі судді Олійника М. Ф., та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року, винесену у складі колегії суддів Фетісова Т. Л., Пономаренко В. В., Гончар Н. І.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог скарги

1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою в якій просив суд визнати неправомірною постанову про закінчення виконавчого провадження № 54056962, винесену 30 жовтня 2018 року головним державним виконавцем Христинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Діденком М. М. (далі - державний виконавець), скасувати її та зобов`язати державного виконавця здійснити примусове виконання рішення Христинівського районного суду від 02 серпня 2016 року у справі № 2-6/12 у порядку та спосіб, які визначені цим судовим рішенням - шляхом демонтажу частини самочинно збудованої споруди, яка розташована на АДРЕСА_1 (далі - спірна споруда), відступивши від визначеної межі не менше одного метра за рахунок ОСОБА_2 , але без його участі.

1.1. Скарга обґрунтована тим, що рішенням Христинівського районного суду від 02 серпня 2016 року ОСОБА_2 зобов`язаний не чинити ОСОБА_1 перешкод в користуванні його власною земельною ділянкою з кадастровим номером 7124610100:01:001:0403 та знести шляхом демонтування спірну споруду, відступивши від межі не менше 1 метра за рахунок ОСОБА_2

1.2. На виконання вказаного рішення 29 травня 2017 року Христинівським районним судом виданий виконавчий лист № 2-6/12, на підставі якого 01 червня 2017 року було відкрите виконавче провадження № 54056962.

1.3. 18 серпня 2017 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

1.4. Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2018 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 24 квітня 2018 року, постанова державного виконавця від 18 серпня 2017 року про закінчення виконавчого провадження визнана неправомірною та скасована. Суд зобов`язав державного виконавця здійснити примусове виконання рішення Христинівського районного суду від 02 серпня 2016 року у справі № 2-6/12 в порядку та спосіб, який визначений судовим рішенням - шляхом демонтування спірної споруди відступивши від межі не менше 1 метра за рахунок ОСОБА_2 , без участі боржника ОСОБА_2 .

1.5. 01 червня 2018 року ОСОБА_1 знову звернувся до Христинівського районного відділу державної виконавчої служби із заявою про виконання судового рішення. З метою примусового виконання судового рішення 01 червня 2018 року державний виконавець надіслав пропозиції про виконання робіт по перенесенню частини незаконно збудованої споруди ФОП «Плужник», ТОВ «МБП «Тепломережа», Христинівському ВУЖКГ, ОСОБА_1 , як стягувачу, та ОСОБА_2 , як боржнику.

1.6. Христинівське ВУЖКГ відмовилось виконувати роботи з демонтажу спірної споруди про що надіслало відповідного листа на адресу державного виконавця. Інші суб`єкти господарювання пропозицію залишили без відповіді. На повторно надіслані листи на адресу Верхняцького і Христинівського ВУЖКГ 23 червня 2018 року від Верхняцького ВУЖКГ поступила згода виконати роботи. Після визначення об`єму робіт, які необхідно виконати, Верхняцьке ВУЖКГ повідомило, що у зв`язку з браком працівників та техніки, підприємство виконати роботи з перенесення спірної споруди змоги не має. У зв`язку з наведеними обставинами, державний виконавець 11 жовтня 2018 року опублікував пропозицію про виконання необхідних робіт в газеті «Христинівська сорока». У зв`язку з тим, що жодний суб`єкт господарювання не відгукнувся на оголошення державним виконавцем прийнята постанова від 30 жовтня 2018 року про закінчення виконавчого провадження № 54056962.

1.7. Скаржник наголошував, що заходів з примусового виконання рішення суду державний виконавець не вжив, а обмежився оголошенням в газеті. Крім того, державний виконавець проігнорував ухвалу Христинівського районного суду від 28 лютого 2018 року, яка набрала законної сили та є обов`язковою до виконання. Також державний виконавець не навів в оскаржуваній постанові, якими мотивами він керувався, коли приймав рішення про закінчення виконавчого провадження, і що йому перешкоджає виконати рішення в примусовому порядку з урахуванням того, що ОСОБА_1 сплатив авансовий внесок у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати.

1.8. Враховуючи викладене, оскаржувана постанова державного виконавця від 30 жовтня 2018 року про закінчення виконавчого провадження № 54056962 порушує права і свободи ОСОБА_1 в частині володіння, користування і розпорядження своєю власністю, а тому є неправомірною і підлягає скасуванню, а рішення Христинівського районного суду від 02 серпня 2016 року у справі № 2-6/12 підлягає примусовому виконанню.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 04 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року, скарга задоволена. Визнана неправомірною та скасована постанова про закінчення виконавчого провадження, винесена державним виконавцем 30 жовтня 2018 року.

2.1. Державний виконавець зобов`язаний здійснити примусове виконання рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2016 року у справі № 2-6/12 в порядку та спосіб, який визначений судовим рішенням - шляхом демонтування спірної споруди, відступивши від межі не менше 1 (одного) метра за рахунок ОСОБА_2 , без участі боржника ОСОБА_2

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що невід`ємною частиною справедливого судового розгляду та ефективного захисту права на мирне володіння майном є забезпечення державою примусового виконання судового рішення в розумний строк. Державний виконавець не вчинив усіх необхідних дій для здійснення примусового виконання рішення суду - не дослідив технічну документацію на споруду, частина якої підлягає демонтуванню, не отримав інформацію про право боржника на земельну ділянку, на якій розміщена самочинна споруда, не запросив поліцейських для підтримання громадського порядку при знесенні споруди та працівників для безпосереднього знесення, так як судом державний виконавець зобов`язаний проводити примусове виконання рішення суду саме без участі боржника. Також в постанові, що оскаржується, відсутні мотиви закінчення виконавчого провадження, не вказано що перешкоджає виконати рішення в примусовому порядку.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

3. У квітні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 04 січня 2019 року і постанову Апеляційного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, провадження у справі - закрити.

Рух справи у суді касаційної інстанції

4. Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року, серед іншого, відкрите касаційне провадження в зазначеній справі.

4.1. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційногоцивільного суду ухвалою від 11 вересня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідно до якої справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

4.2. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2019 року справа прийнятадо розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).

Узагальнені доводи касаційної скарги

5. Касаційна скарга мотивована тим, що в силу вимог частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд скарги ОСОБА_1 мав проводитись в порядку адміністративного судочинства, оскільки орган державної виконавчої служби є суб`єктом владних повноважень.

Позиція інших учасників справи

6. У вересні 2019 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

7. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

8. Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципамитериторіальності й спеціалізації та визначається законом.

9. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

10. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вирішуючи питання юрисдикційності Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.

11. Частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, щосуди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

12. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

13. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

14. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

15. Пунктом першим статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

16. Частиною першою статті 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

17. Зазначена норма є загальною і стосується усіх випадків оскарження рішень, дій чи бездіяльність, зокрема, органу державної виконавчої служби, крім випадків, що прямо передбачені в окремому законі.

18. Отже, якщо закон установлює інший, ніж за правилами адміністративного судочинства, порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо розгляду таких скарг.

19. Водночас, право сторін виконавчого провадження на звернення зі скаргою, порядок подання та розгляд таких скарг на рішенням, дії або бездіяльністю державного виконавця визначені в розділі VII ЦПК України.

20. Зокрема, статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

21. Статтею 448 ЦПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

22. Разом із цим в Законі України «Про виконавче провадження», який є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення дій спрямованих на примусове виконання судових рішень міститься аналогічна норма, відповідно до якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74).

23. В цій справі ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, відкритого за виконавчим листом № 2-6/12 щодо примусового виконання рішення Христинівського районного суду від 02 серпня 2016 року ухваленого в цивільній справі.

24. Оскільки порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених на виконання судових рішень, постановлених у порядку цивільного судочинства, чітко передбачений у ЦПК України, то в таких випадках адміністративна юрисдикція виключається.

25. Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 у справі № 201/10328/16-ц (провадження № 14?192 цс 18), від 14 листопада 2018 року у справі № 707/28/17-ц (провадження № 14-354 цс 18) та від 05 грудня 2018 у справі № 279/2369/17 (провадження № 14-505 цс 18).

26. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність розгляду цієї справи у порядку цивільного судочинства.

27. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

28. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

29. Враховуючи вищевикладене та те, що доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на їх законність та обґрунтованість не впливають, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

30. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

постановила:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 04 січня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

В. В. Пророк

Судді:

Н. О. Антонюк

О. Р. Кібенко

Т. О. Анцупова

В. С. Князєв

С. В. Бакуліна

Л. М. Лобойко

В. В. Британчук

Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов

О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців

Л. І. Рогач

Д. А. Гудима

О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна

О. С. Ткачук

О. С. Золотніков

О. Г. Яновська

Джерело: ЄДРСР 86401304

[ANTIRAID]

Хотя решение по сути и правильное, однако практически ничем не обоснованное. Судья-докладчик мотивировал его исключительно ссылкой на другие подобные решения. Качество решение не соответствует не то что высоким стандартам, а вообще не соответствует каким бы то ни было стандартам и говорит о том кто его готовил. К сожалению, у данного докладчика очень часто попадаются решение где он указывает просто ссылку на другие решения без обоснований или же пишет, что обоснования будут предоставлены позже.

В данном случае суд ограничился следующим глубокомысленным абзацам образца сочинений первокурсника третий раз оставленного на второй год: "Поскольку порядок обжалования решений, действий или бездействия государственного исполнителя или другого должностного лица государственной исполнительной службы или частного исполнителя, совершенных во исполнение судебных решений, вынесенных в порядке гражданского судопроизводства, четко предусмотрен в ГПК Украины, то в таких случаях административная юрисдикция исключается".

Просто и конкретно - четко предусмотрен и все. Без ссылок на конкретные статьи. Вот и все стандарты.