Постанова ВП-ВС щодо стягнення коштів переданих без договору для придбання корпоративних прав в цивільній юрисдикції як отриманних без достатньої правової підстави

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 161/17945/18

Провадження № 14-599цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ткачука О.С.,

суддів Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, набутих та збережених без достатньої правової підстави, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 квітня 2019 року, ухвалене суддею Плахтій І.Б., та постанову Волинського апеляційного суду від 18 червня 2019 року, прийняту у складі суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І., Матвійчук Л.В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та обгрунтування позовних вимог

1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, посилаючись на те, що19 жовтня 2017 року, він передав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 151 000 грн, 27 жовтня 2017 року - 50 000 грн, 06 листопада 2017 року - 40 000 грн, 17 листопада 2017 року - 50 000 грн, 07 грудня 2017 року - 60 000 грн, 28 грудня 2017 року - 55 000 грн.

2. Позивач зазначав, що відповідач отримавши вказані суми та обіцяючи вчинити певні дії, а саме укласти договір купівлі-продажу корпоративних прав або повернути ці кошти, ухилився від вчинення будь-яких дій. На даний час кошти в сумі 356 000 грн йому не повернуто і ніяких договірних стосунків між ним та відповідачем оформлено не було.

3. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 набуті та збережені без достатньої правової підстави кошти у розмірі 356 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 18 червня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

5. Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що між сторонами по справі відсутні договірні правовідносини, а отримані ОСОБА_2 від ОСОБА_1 кошти в розмірі 356 000 грн набуті та збережені без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ці кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовити.

7. Касаційна скарга зокрема мотивована тим, що між сторонами у справі існують договірні правовідносини, які пов`язані із виконанням умов договору купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства «Західтренд», а тому суди неправильно визначили юрисдикцію цього спору, який виник з корпоративних відносин, відтак ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Рух справи у суді касаційної інстанції

8. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2019 року у справі відкрито касаційне провадження та витребувано її із суду першої інстанції.

9. 25 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до ч. 6 ст. 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

10. Відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

11. 09 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла справу до провадження та призначила до розгляду у письмовому провадженні.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

12. Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

13. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

14. Згідно із ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

15. За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

16. Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

17. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

18. Частиною 1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

19. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

20. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, у тому числі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, зокрема у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

21. Отже, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

22. За ч. 1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або відмовиться від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

23. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, щосудами правильно встановлено, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, з огляду на таке.

24. Судами встановлено, що наданий позивачем взаєморозрахунок, як письмовий доказ - набуття без достатньої правової підстави ОСОБА_2 від ОСОБА_1 коштів в розмірі 356 000 грн, скріплений підписом відповідача, який даних обставин не заперечував.

25. Відповідачем всупереч вимогам ст. 12, 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів та не доведено обставин, які б спростовували доводи позивача щодо передачі ним відповідачу коштів у сумі 356 000 грн згідно із згаданим взаєморозрахунком.

26. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

27. Згідно із ч.1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

28. При цьому у відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

29. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

30. Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

31. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.

32. Отже, норми ст. 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

33. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що між сторонами по справі, які є фізичними особами, відсутні належним чином оформлені договірні відносини щодо купівлі-продажу корпоративних прав ПП «Західтренд», отже, суди дійшли обґрунтованого висновку, що кошти в розмірі 356 000 грн відповідач отримав від позивача без достатньої правової підстави.

34. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає вірним висновок судів про те, що вищевказаний суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, характер цих спірних правовідносин, які виникли між сторонами вказує на те, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

35. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення вказаного позову є правильним, таким що відповідає вищенаведеним, встановленим у справі об'єктивним обставинам та вимогам вищенаведеного законодавства.

36. За правилами ч. 1 ст. 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

37. З огляду на викладені вище висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Щодо судових витрат

38. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

39. Отже, Верховний Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат у цій справі.

Керуючись ст. 400, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 квітня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 18 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач О.С. Ткачук

Судді: С.В. Бакуліна Л.М. Лобойко

В .В. Британчук Н.П. Лященко

Ю.Л. Власов О.Б. Прокопенко

М.І. Гриців В.В. Пророк

В.Ю. Уркевич Л.І. Рогач

О.С. Золотніков Ж.М. Єленіна

В.С. Князєв О.Г. Яновська

Джерело: ЄДРСР 87453500

[ANTIRAID]

Велика палата зазначила, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Суд зазначив, що відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.