Sign in to follow this  
Bolt

Суд вправі звернути стягнення і на майно, яке не зареєстровано в установленому законом порядку за боржником (ВС/КЦС, № 676/1314/19,10.02.20)

Recommended Posts

ВС/КЦС: Суд вправі звернути стягнення і на майно, яке не зареєстровано в установленому законом порядку за боржником (ВС/КЦС, № 676/1314/19,10.02.20)

 

Фабула судового акта: Державний виконавець звернулася до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку. На обґрунтування своїх вимог вона зазначала, що на примусовому виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження щодо звернення стягнення на майно боржника, в тому числі - на частину домоволодіння. Згідно з інформацією, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, син боржника набув право власності на вказане домоволодіння на підставі договору дарування, разом із тим, за позовом стягувача цей договір рішенням суду визнано недійсним. Однак реєстрація права власності боржника на спірне домоволодіння не відновлена в установленому законом порядку, а останній не виконує судове рішення добровільно.

Отже, державний виконавець просила суд, звернути стягнення на вказану частину домоволодіння, яке не зареєстровано в установленому законом порядку за боржником, а за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у власності сина боржника.

Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін апеляційним судом, подання державного виконавця задоволено, з чим погодився і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду.

Висновок суду ґрунтується на фактичних обставинах справи та наступних нормах чинного законодавства.

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 50 Закону №1404-VIII «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Згідно з ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що боржник є власником частини домоволодіння, разом із тим це право боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, що перешкоджає виконанню судового рішення.

 

Аналізуйте судовий акт:  При порушенні черговості при зверненні стягнення на майно САМЕ боржнику слід довести, що у державного виконавця була інформація про інше майно (Апеляційний суд Житомирської області від 8 лютого 2017р. у справі №296/610/16-ц)

Позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається виходячи з розміру грошових вимог позивача (ВП ВС, № 907/9/17, 26.02.19)

Про фіктивність договору дарування свідчить передбачення позичальником негативних наслідків у випадку стягнення з нього боргу шляхом звернення на це майно (Апеляційний суд Рівненської області, справа № 569/2178/16-ц, 27.04.17)

Заборонено звернення стягнення за виконавчими документами на майно, необхідне для професійних занять боржника, членів його сім’ї, якщо воно є єдиним джерелом їх доходу (№ 369/10434/18, 10.05.19)

13.gif

Постанова

Іменем України

10 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 676/1314/19

провадження № 61-16321св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

заявник - Старший державний виконавець Кам`янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Волкова Оксана Володимирівна,

стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес»,

боржник - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2019 року у складі судді Семенюк В. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року старший державний виконавець Кам`янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Волкова О. В. (далі - старший державний виконавець Кам`янець-Подільського МВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Волкова О. В.) звернулася до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що на примусовому виконанні у Кам`янець-Подільському МВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області перебуває виконавче провадження № 36466075 з примусового виконання виконавчого листа Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2012 року № 1-348/11 щодо звернення стягнення на майно ОСОБА_1 , в тому числі - на Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , в рахунок відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Гермес» (далі - ТОВ «Гермес») матеріальних збитків.

Згідно з інформацією, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 (син боржника) набув право власності на вказане домоволодіння на підставі договору дарування від 13 квітня 2012 року, разом із тим, за позовом ТОВ «Гермес» цей договір рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2013 року визнано недійсним. Реєстрація права власності ОСОБА_1 на спірне домоволодіння не відновлена в установленому законом порядку, а остання не виконує судове рішення добровільно.

За таких обставин старший державний виконавець Кам`янець-Подільського МВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Волкова О. В. просила суд, звернути стягнення на Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке не зареєстровано в установленому законом порядку за боржником ОСОБА_1 , а за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у власності ОСОБА_2 , для виконання ОСОБА_1 зобов`язань за виконавчим листом Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2012 року №1-348/11.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2019 року подання старшого державного виконавця Кам`янець-Подільського МВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Волкової О. В. задоволено.

Звернуто стягнення на Ѕ частину будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке не зареєстровано у встановленому законом порядку за боржником ОСОБА_1 та згідно Державного реєстру прав на нерухоме майно значиться зареєстрованим за ОСОБА_2 , для виконання ОСОБА_1 зобов`язань за виконавчим листом у справі № 1-348/11, виданого Кам`янець-Подільським міськрайонним судом 21 червня 2012 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частини домоволодіння по АДРЕСА_1 , разом із тим це право боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, що перешкоджає виконанню судового рішення.

Не погодившись з такою ухвалою,ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2019 року без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У вересні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просила суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні подання державного виконавця.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду засобами поштового зв`язку від старшого державного виконавеця Кам`янець-Подільського МВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Волкової О. В. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

09 жовтня 2019 року матеріали цивільної справи № 676/1314/19 надійшли до Верховного Суду.

11 жовтня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 травня 2012 року задоволено цивільний позов ТОВ «Гермес». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гермес» 1 866 733,95 грн заподіяних збитків. В рахунок погашення матеріальних збитків та відшкодування заявленого цивільного позову ТОВ «Гермес», звернуто стягнення на майно ОСОБА_1 , у тому числі на Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці 600 кв.м.

На підставі виконавчого листа від 21 червня 2012 року № 1-348/11, виданого Кам`янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області за цим вироком, державний виконавець Іккес Н. О. постановою від 11 лютого 2013 року відкрила виконавче провадження № 36466075.

Житловий будинок з відповідними надвірними будівлями по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5 і ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя.

За договором дарування від 13 квітня 2012 року, посвідченого Першою Кам`янець-Подільською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_5 за згодою дружини ОСОБА_1 подарував указаний житловий будинок своєму синові ОСОБА_2 .

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 11 квітня 2014 року, цей договір дарування визнано недійсним.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірне домоволодіння не скасовано, а державна реєстрація права власності ОСОБА_5 і ОСОБА_1 на нерухоме майно не відновлена.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 Закону встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 48 Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно частини третьої, четвертої статті 50 Закону у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Задовольняючи подання старшого державного виконавця Кам`янець-Подільського МВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Волкової О. В. суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частини домоволодіння по АДРЕСА_1 , разом із тим це право боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, що перешкоджає виконанню судового рішення.

Посилання боржника на те, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюються у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна є безпідставними, оскільки державний виконавець в ході проведення виконавчих дій має звернути стягнення на усе майно, що зазначене у виконавчому документі, і порядок звернення стягнення у даному випадку значення немає.

Доводи касаційної скарги щодо неможливості звернення стягнення на частку у праві спільної сумісної власності є у цьому разі необґрунтованими, оскільки розмір частини домоволодіння, на яке звернуто стягнення, вже визначено судовим рішенням, яке набрало законної сили - вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 травня 2012 року.

Крім того, засади рівності часток подружжя у спільній сумісній власності передбачені приписами статті 70 Сімейного кодексу України.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

 

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило

ссылка

Share this post


Link to post
Share on other sites

Интересно, а на каком основании договор дарения был признан недействительным?

Share this post


Link to post
Share on other sites
6 часов назад, YuriyGA1 сказал:

Интересно, а на каком основании договор дарения был признан недействительным?

А, чего ж не посмотрели, если интересно... Вот на этом основании:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/36234938

Категорія справи № 

676/4997/13-ц

: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.

Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2013. Оприлюднено: 23.01.2014.

Номер судового провадження: не визначено

Справа №   676/4997/13-ц  

Номер провадження  2/676/1916/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

05 грудня     2013 року                                     Камянець-Подільський міськрайонний суд

                                  Хмельницької області

в складі: головуючої судді           Швець О.Д.

з участю  секретаря       Роговської О.О.

представника позивача   ОСОБА_1

відповідача                        ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

                       розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Камянці-Подільський цивільну  справу за позовом  Товариства з обмеженою  відповідальністю «Гермес» до  ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа,  яка не заявляє самостійних вимог  щодо предмету спору ОСОБА_6»янець-Подільська державна нотаріальна контора про визнання   правочину недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

         ТзОВ «Гермес» звернувся з позовом до  ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа,  яка не заявляє самостійних вимог  щодо предмету спору ОСОБА_6»янець-Подільська державна нотаріальна контора про визнання   правочину недійсним.  В обґрунтування вимог вказує, що вироком ОСОБА_6»янець-Подільського міськрайонного суду  від  03.05.2012 року ОСОБА_5 засуджена за  ст.. 191 КК України,  стягнуто з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Гермес» 1 866 733,95 грн заподіяних збитків. З метою  забезпечення виконання цивільного позову по кримінальній  справі за постановою слідчого прокуратури від 28.01.2011 року  та   постановою суду від 20.03.2012 року накладений арешт на все майно ОСОБА_5  Під час примусового виконання рішення суду про стягнення   збитків з    відповідача ОСОБА_5  ТОВ «Гермес» стало відомо, що  відповідач ОСОБА_2 відчужив під час заборони  майно,  а саме  житловий будинок з відповідними надвірними будівлями до нього за номером 12 по вул..Водоп»янова в м.Кам»янці-Подільському та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею  0,0725 кв м, що розташована по вул..Водоп»янова, 12 в м.Кам»янці-Подільському, яке належала на праві спільної сумісної власності подружжя  йому та ОСОБА_5Г, чим порушили  його права позивача, оскільки за рахунок її  частці в  зазначеному майні  мали б бути задоволені їх вимоги по відшкодуванню збитків.  Просить визнати недійсним договір дарування житлового будинку з відповідними надвірними будівлями біля нього та земельну ділянку для  будівництва та обслуговування  житлового будинку площею 0,0725 кв м, що розташовані за  адресою  вул..Водоп»янова, 12  в м.Кам»янці-Подільському.

В суді представник позивача позов підтримав, просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2   в судовому засіданні позов не визнав, заперечив проти його задоволення, оскільки   спірний будинок  був  його власністю, а  дружина  надала згоду на  його відчуження.

Представник відповідачів ОСОБА_3  в судовому засіданні позов не визнав, заперечив проти його задоволення  з тих підстав, що ТОВ «Гермес» не є належним позивачем, оскільки не був стороною по договору, який ним  оспорюється. ОСОБА_2    правомірно подарував своє майно сину, оскільки юридично був його власником.  Зауваження представника  позивача на порушення нотаріусом Порядку вчинення нотаріальних дій не може бути підставою  визнання  правочину недійсним, тому просить    в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_5, в  судове  засідання не з»явилась, будучи допитаною в порядку окремого доручення    заперечила проти задоволення позову, зазначила, що будинок по вул. Водоп»янова, 12 в м. Кам»янець-Подільському та земельна ділянка біля нього  є  власністю  ОСОБА_2,  оскільки були придбані за кошти, позичені його родичами, а тому  міг  вільно розпорядитися своїм майном.

Державний нотаріус ОСОБА_6»янець-Подільської державної нотаріальної контори в  судове засідання не з»явився, подав заяву про слухання справи у  його відсутності.  Будучи опитаним на попередньому судовому засіданні  заперечив проти задоволення позову, пояснив, що  перед посвідченням договорів дарування майна від імені ОСОБА_2 на ім.»я ОСОБА_4  перевірив заборону  на відчуження  майна.  Оскільки  майно належало подружжю ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, тому    від ОСОБА_5 взяв  в письмовому вигляді згоду на відчуження майна. В такому випадку необхідності перевіряти згоду на  заборону  на відчуження майна ОСОБА_5 встановлювати не  потрібно.  Вважає, що діяв у відповідності до Інструкції про вчинення нотаріальних дій.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності  3 особи на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи в повному обсязі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що  вироком ОСОБА_6»янець-Подільського міськрайонного суду від 03.05.2012 року ОСОБА_5 засуджена за вчинення злочину за  ч.5 ст.191, ч.2 ст.366, ч.3 ст.362, ч.1 ст.209  КК України. Під час ухвалення вироку  судом  був вирішений  цивільний позов ТОВ «Гермес», з ОСОБА_5 стягнуто на користь ТОВ «Гермес»  1 866 733 грн.  95 коп. заподіяних збитків. Звернуто  стягнення на майно ОСОБА_5, що передано на зберігання  ОСОБА_2,  в рахунок погашення заподіяних матеріальних збитків та відшкодування заявленого цивільного позову ТОВ «Гермес».

ОСОБА_7 слідчого відділу прокуратури Хмельницької області від 28.01.2011 року ОСОБА_8 накладено арешт  на садовий будинок за адресою: Хмельницька область, ОСОБА_7»янець-Подільський район с. Врублівці, кооператив «Кабельщик» та земельна ділянка площею 0,0492 га., за вищевказаною адресою, накладено арешт на вказане нерухоме майно а також на вклади, цінності та інше рухоме і нерухоме майно ОСОБА_5, в порядку забезпечення цивільного позову у кримінальній справі.

ОСОБА_7»янець-Подільського міськрайонного суду  від 20.03.2012 року  накладений арешт на майно ОСОБА_5 в тому числі  на належну їй частину житлового будинковолодіння у м.Кам»янці-Подільському по вул..Водоп»янова, 12, що розташовано на земельній ділянці площею 600 кв м.

Згідно витягу про державну реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об»єктів нерухомого та рухомого майна 01.02.2011 року за реєстровим № 10774773 зареєстровано заборону на відчуження всього рухомого і нерухомого майна, що належить ОСОБА_5Г, згідно   постанови слідчого  прокуратури  Хмельницької області.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обтяження заборона розпоряджатися  та /або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб  або яка виникає на підставі договорів.

Згідно ст. 19 цього Закону, державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) постанов органу досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно.

Згідно договорів дарування від 13.04.2012 року за реєстровим номером 1-738 та 1-739,  посвідчені   державним нотаріусом ОСОБА_6»янець-Подільської державної нотаріальної контори  ОСОБА_9 ОСОБА_2 подарував ОСОБА_4, житловий будинок з відповідними надвірними будівлями до нього за № 12 по вул. Водоп»янова в м. Кам»янець-Подільський та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 6810400000:05:001:0192, площею 0,0725 кв. м., що розташована по вул. Водоп»янова, 12 в м. Кам»янець-Подільському.

      Укладення договорів  дарування  між  ОСОБА_2 та ОСОБА_4  та перехід до іншої особи права власності на це майно унеможливлює звернення стягнення на нього при виконанні рішення, чим порушені права позивача.

Із змісту п. 2  договорів дарування, що оспорюються,   вбачається, що  спірний житловий будинок та земельна ділянка біля нього належали ОСОБА_2  на праві  спільної сумісної  власності подружжя.

Як вбачається із матеріалів справи  ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 01 серпня  1987 року. Спірний житловий будинок  був придбаний ОСОБА_2 31 жовтня 1988 року, державний акт на право  приватної власності на землю  виданий  30 листопада 2011 року.

         Зі змісту ст.ст.57,60,69,70 СК України     вбачається, що законодавець встановлює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого            подружжям у шлюбі, а тому  суд не приймає  до уваги заперечення відповідача ОСОБА_5 про те, що спірний будинок та земельна ділянка належать  особисто  ОСОБА_2

Жодних доказів  придбання спірного майна за  кошти інших осіб відповідачі суду не надали .

Відповідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

          Відповідно до статей 215  та 216 ЦК України  вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним  і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.  

      Частиною 5 ст. 11 ЦК України  передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до положень   ст. 14 ЦПК України  судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідачам  ОСОБА_10 ішевській Л.Г.  було  відомо щодо  заборони на відчуження  її майна, оскільки вона була ознайомлена з  матеріалми кримінальної справи в порядку ст.. 218 КПК України.    ОСОБА_2 та ОСОБА_4  були допитані судом в якості свідків, були присутні  на кожному  судовому засіданні в міськрайонному  суді, тому суд вважає, що їм   було  відомо про накладення арешту  на майно  ОСОБА_5Г.ю

За таких обставин  суд вважає, що   спірні договори дарування були укладені  з метою унеможливлення звернення стягнення на це майно  за  рішенням суду. Крім того  на підтвердження  умислу  відповідачів  вказує той факт, що спірні договори  дарування укладені  ще до ухвалення  вироку у  кримінальній справі.

              Суд  вважає, що встановлена ухвалою суду заборона на розпорядження майном ОСОБА_5 і  не була зареєстрована відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на   нерухоме майно та їх обтяжень»  правового значення не має, не є перешкодою для того, щоб вважати, що  укладені між відповідачами договори дарування є такими, що  порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 Глави 1 Розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, правочини щодо розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, підписуються всіма співвласниками цього майна або уповноваженими ними особами.  При посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя. Справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена. Якщо в заяві про згоду на відчуження спільного майна зазначено прізвище, ім.»я, по батькові фізичної особи, нотаріус при посвідченні відповідного договору зобов»язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій заві».

Відповідно  п.2.1 Глави 2  Розділу П зазначеного Порядку при підготовці до посвідчення  правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна за  даними Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна.

Державний нотаріус ОСОБА_9 не  отримав такий витяг щодо майна ОСОБА_5 Як  вбачається із змісту договорів дарування посилання на відомості щодо перевірки  заборони  відчуження  у  цьому договорі  відсутні.

       Відповідно роз'яснень, викладених у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»  перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об»єктів права, передбачених нормами про публічний порядок, не є нікчемними відповідно до ст. 228 ЦК України і повинні визнаватися недійсними з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 та ч. 1 ст. 203 ЦК України.              

Беручи до уваги усвідомлення відповідачами  проведення відчуження ним майна, на яке судовим рішенням накладено арешт, а також враховуючи, що  частка ОСОБА_5 в спільному  майні не була виділена суд вважає, що договори дарування майна  від 13.04.2012 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_4  слід  визнати недійсними.

  У відповідності до ст..88 ЦПК України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 114,70 грн..

Керуючись ст.ст.88,  213, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст.ч.1-3, 5, 6 ст. 203,  ст..215  ЦК України,-

ВИРІШИВ :

Позов  товариства з обмеженою відповідальністю  «Гермес» задовольнити.

Визнати недійсним  договір дарування житлового будинку з відповідними надвірними будівлями до нього за номером 12, що знаходиться по вул..Водоп»янова в м.Кам»янці-Подільському, укладений між  ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений  13 квітня 2012 року   державним нотаріусом ОСОБА_6»янець-Подільської державної нотаріальної контори  за реєстровим № 1-738.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий  номер  6810400000:05:001:0192, площею 0,0725 кв м, що розташована  за адресою вул..Водоп»янова, 12 в м.Кам»янці-Подільському , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений 13 квітня 2012 року державним  нотаріусом ОСОБА_6»янець-Подільської  державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-739.

Стягнути з  ОСОБА_5,  ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ТОВ «Гермес» по  38,23 грн з кожного  у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

           Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку  до апеляційного суду Хмельницької області через ОСОБА_6»янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний  строк  з дня проголошення рішення, а якщо особи не були присутні під час проголошення рішення, то протягом десяти днів з дня отримання копії  рішення.

Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного судуШвець О.Д

Share this post


Link to post
Share on other sites
6 часов назад, YuriyGA1 сказал:

Интересно, а на каком основании договор дарения был признан недействительным?

Уже апелляция подтвердила... http://reyestr.court.gov.ua/Review/38583748

Категорія справи № 

676/4997/13-ц

: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.

Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.05.2014. Оприлюднено: 12.05.2014.

Номер судового провадження: не визначено

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа №           676/4997/13-ц

Провадження №   22-ц/792/350/14

УХВАЛА

11 квітня 2014 року                                                                         м. Хмельницький

             Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

   Апеляційного суду Хмельницької області

              в складі : головуючого - судді Фанди В.П.,

                               суддів : Спірідонової Т.В., Купельського А.В.,

                                                     при секретарі : Чебан О.М., Гриньовій А.М.

  за участі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3, представника ОСОБА_4

  розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_3 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 05 грудня 2013 року

у справі за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю ,,Гермес" до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа - Перша Кам'янець-Подільська державна нотаріальна контора про визнання правочину недійсним.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

встановила

Позивач, звертаючись до суду з позовом, вказував, що в ході розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_1 слідчим прокуратури 28.01.11 року було накладено арешт на все її рухоме та не рухоме майно про що внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру заборон на нерухоме майно. Однак, відповідач ОСОБА_2, на підставі письмової згоди ОСОБА_1, 13.04.12 року подарував житловий будинок та земельну ділянку синові ОСОБА_5. Просить визнати недійсними дані договори, як такі, які вчиненні з порушенням вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Рішенням  Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 05 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними договори дарування житлового будинку з надвірними будівлями та 0,0725 га. земельної ділянки по АДРЕСА_1. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з даним рішенням суду апеляційні скарги подали ОСОБА_2 та ОСОБА_1. В кожній апеляційній скарзі апелянти вважають рішення суду незаконним, просять його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального, процесуального права. Вказують, що суд безпідставно дійшов висновку щодо належності їм спірного майна на праві спільної сумісної власності, оскільки будинок був придбаний за подаровані ОСОБА_2 кошти. Суд не взяв до уваги, що ТОВ «Гермес» не є стороною правочину, тому невправі звертатися до суду з таким позовом. На час вчинення правочину сторони не допустили будь-яких порушень законодавства, так як не знали про наявність обмежень щодо майна.

На розгляд справи у апеляційному суді  апелянти  підтримали вимоги скарги, просять їх задовольнити.

________________________________________________________________________

   Головуючий у першій інстанції -  Швець О.Д.                                                        

   Доповідач - Фанда В.П.                                                                                       Категорія № 19

  Представник товариства заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вважає її безпідставною.

  Перша Кам'янець-Подільська державна нотаріальна контора на перегляд справи не з'явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Кожна із апеляційних скарг  не підлягає  задоволенню з таких підстав.

У відповідності з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 придбаний 31.10.1988 року у період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та у відповідності з діючою на час виникнення правовідносин ст. 22 КпШС УРСР належить їм на праві спільної сумісної власності. Вказана обставина підтверджується свідоцтвом від 23.02.2012 року про право спільної сумісної власності подружжя, посилання на яке має місце у п.2 договору дарування цього ж будинку від 13.04.2012 року (а.с.10). При вчиненні даного правочину ОСОБА_1, як співвласник, давала письмову згоду на відчудження як самого будинку так і земельної ділянки на якій будинок розташований (а.с.73).  

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано врахував постанову слідчого прокуратури Хмельницької області від 28.01.2011 року, якою, в тому числі, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1, яка обвинувачувалася слідством за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України (а.с.91-93).

Реєстрація заборони відчудження такого нерухомого майна щодо ОСОБА_1 01.02.2011 року внесена до відповідного Єдиного реєстру заборон (а.с.93).

Відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку від 30.11.2011 року 0,0725 га. земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель належить подружжю ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності (а.с.73, п.2 договору дарування).

Відповідно до ст.2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року, наявність такої заборони, перешкоджала співвласникам розпоряджатися, в тому числі дарувати, спірними житловим будинком та земельною ділянкою.

03.05.2012 року вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду ОСОБА_1 засуджено до позбавлення волі, з конфіскацією всього належного їй майна, крім житла.

Цим вироком в рахунок погашення заподіяних матеріальних збитків ТОВ «Гермес»  на суму 1    866    733,95 грн. звернуто стягнення, в тому числі, на 1/2 частину належного засудженій спірного житлового будинку на земельній ділянці площею 600 м. кв..

Колегія суддів враховує, що порушення кримінальної справи мало місце саме у зв'язку із спричиненням майнової шкоди товариству «Гермес», саме для забезпечення виконання цивільного позову товариства накладався арешт на все майно підсудної ОСОБА_1, на  відшкодування таких збитків вироком суду звернуто стягнення, в тому числі і на спірне майно, тому безпідставним є посилання апелянтів на безпідставність звернення до суду з даним позовом ТОВ «Гермес».  

З врахуванням цього відповідає вимогам закону висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та визнання недійсними договорів дарування 13.04.2012року ОСОБА_2 житлового будинку та земельної ділянки синові ОСОБА_5.

Дані правочини посвідчував державний нотаріус Барановський С.Ф. Кам'янець-Подільської державної нотаріальної контори, який у п.8 договору дарування житлового будинку зазначив про проведення ним перевірки відсутності заборон відчудження.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідно до ст.2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року реєстрація 01.02.2011 року в Єдиному реєстрі заборони на відчудження майна ОСОБА_1 перешкоджала співвласникам як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 укладати договори дарування спірних житлового будинку та земельної ділянки.

З врахуванням цього не заслуговує на увагу посилання апелянтів на відсутність у ст.203 ЦК України  правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів щодо припинення права спільної сумісної власності на спірне майно, тому суд першої інстанції у відповідності до вимог законодавства визнав повністю договори дарування недійсними.

Покази свідків не є правовими підставами на підставі яких суд у даній справі може піддавати сумніву та не брати до уваги визначений у свідоцтві про право власності на нерухоме майно статус цього майна (часткова власність, приватна чи спільна сумісна власність). З цієї причини судом не беруться до уваги покази допитаних при апеляційному перегляді свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9.

Місцевий суд дав обґрунтовану оцінку наданими апелянтоми доказам, дійшов правильного висновку стосовно того, що спірне майно є спільним майном подружжя, рішення суду про доведеність позовних вимог відповідає матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги, на які посилаються апелянти, не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

               Керуючись ст.ст.  307, 312, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

  Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_3 відхилити.

  Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 05 грудня 2013 року  залишити без змін.

      

  Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

    Головуючий: підпис                                                                             Судді : підписи

З оригіналом згідно : суддя апеляційного суду                                        В.П. Фанда

Share this post


Link to post
Share on other sites
6 часов назад, YuriyGA1 сказал:

Интересно, а на каком основании договор дарения был признан недействительным?

Там даже нотариуса уже за это к уголовке привлекли...

http://reyestr.court.gov.ua/Review/38583806

Категорія справи № 

676/4997/13-ц

: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.

Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.05.2014. Оприлюднено: 12.05.2014.

Номер судового провадження: не визначено

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа №           676/4997/13-ц

Провадження №   22-ц/792/350/14

ОКРЕМА УХВАЛА

11 квітня 2014 року                                                                         м. Хмельницький

                    Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі:  головуючого - судді Фанди В.П.

         суддів: Спірідонової Т.В., Купельського А.В.

                                    при секретарі: Чебан О.М., Гриньовій А.М.

за участі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3, представника ОСОБА_4

  розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_3 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 05 грудня 2013 року

у справі за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю ,,Гермес" до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа  Перша Кам'янець-Подільська державна нотаріальна контора про визнання правочину недійсним.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Хмельницької області від 11 квітня 2014 року залишено без змін рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 05 грудня 2013 року про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки.

При розгляді справи встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 придбаний 31.10.1988 року у період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та у відповідності з діючою на час виникнення правовідносин ст. 22 КпШС УРСР належить їм на праві спільної сумісної власності.

Постановою слідчого прокуратури Хмельницької області від 28.01.2011 року накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1, яка обвинувачувалася слідством за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.

Реєстрація заборони відчудження такого нерухомого майна щодо ОСОБА_1 01.02.2011 року внесена до відповідного Єдиного реєстру заборон.

Відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку від 30.11.2011 року 0,0725 га. земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель належить подружжю ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності (а.с.73, п.2 договору дарування).

03.05.2012 року вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду ОСОБА_1 засуджено до позбавлення волі, з конфіскацією всього належного їй майна, крім житла.

Цим вироком в рахунок погашення заподіяних матеріальних збитків ТОВ «Гермес»  на суму 1 866 733,95 грн. звернуто стягнення, в тому числі, на 1/2 частину належного засудженій спірного житлового будинку на земельній ділянці площею 600 м. кв..

В період судового розгляду кримінальної справи, але до ухвалення вироку, 13.04.2012 року було укладено договори дарування ОСОБА_2 житлового будинку та земельної ділянки синові ОСОБА_5.

Дані правочини посвідчував державний нотаріус Барановський С.Ф. Кам'янець-Подільської державної нотаріальної контори, який у п.8 договору дарування житлового будинку зазначив про проведення ним перевірки відсутності заборон відчудження.

Відповідно до ст.2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року реєстрація 01.02.2011 року в Єдиному реєстрі заборони на відчудження майна ОСОБА_1 перешкоджала державному нотаріусу проводити державну реєстрацію договорів дарування спірних житлового будинку та земельної ділянки.

На думку колегії суддів на виявленні порушення  слід реагувати постановленням окремої ухвали.

          

Керуючись ст. 320  ЦПК України,  колегія суддів

                                                            у х в а л и л а:

          

Довести викладене до  відома  прокурора Хмельницької області про виявлене порушення вимог закону державним нотаріусом Барановським С.Ф. Кам'янець-Подільської державної нотаріальної контори при вчиненні державної реєстрації договорів дарування ОСОБА_2 житлового будинку та земельної ділянки своєму синові ОСОБА_5.

          Головуючий: підпис                                                              Судді: підписи

З оригіналом згідно : суддя апеляційного суду                             В.П. Фанда  

Share this post


Link to post
Share on other sites

Спасибо, сам не досмотрел, признаю)

Ну там конечно по-беспределу майно "спасали")

Share this post


Link to post
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
Sign in to follow this  

  • Пользователи

    No members to show