Постанова ВП-ВС про цивільну юрисдикцію спору щодо створення ОСББ особою яка не є його членом та не має в ньому свого майна

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 473/2005/19

Провадження № 14-634цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О. М.,

суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборності-19» (далі - ОСББ «Соборності-19»),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -державний реєстратор виконавчого комітету Вознесенської міської ради Бойко Ірина Іванівна (далі - державний реєстратор),

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 червня 2019 року у складі судді Висоцької Г. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 липня 2019 року у складі колегії суддів Прокопчук Л. М., Самчишиної Н. В., Царюк Л. М.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Соборності-19», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор, про визнання недійсним рішення установчих зборів і скасування державної реєстрації, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати недійсним рішення установчих зборів ОСББ «Соборності-19» від 14 травня 2017 року, оформлене протоколом № 1установчих зборів ОСББ, розташованого за адресою: вул. Соборності, 19, м. Вознесенськ, Миколаївська обл., скасувати державну реєстрацію відповідача, здійснену 19 травня 2017 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр), номер запису 15211020000002017.

Позовну заяву мотивував тим, що при створенні ОСББ «Соборності-19» не дотримано вимог щодо порядку проведення установчих зборів та щодо прийняття рішення про його створення. Відповідач у листопаді 2017 року отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будинок, де утворено ОСББ «Соборності-19», і прилеглої території у власність. Такий же дозвіл отримало Комунальне підприємство «Єдність» (далі - КП «Єдність»), що обслуговує будинок, у якому розташована належна йому на праві власності квартира, а також 1/6 частка сараю та 1/12 частка вбиральні. Вважав, що неправомірне створення ОСББ «Соборності-19», яке потягло за собою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під двоквартирним будинком АДРЕСА_1 і прилеглої території у власність, є порушенням його прав та інтересів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 червня 2019 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався тим, що спір стосується припинення діяльності юридичної особи, а вимога скасувати державну реєстрацію юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливість мати господарські права та обов`язки) і не є таким, що виникає у зв`язку зі здійсненням цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, а тому є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності конкретної юридичної особи - ОСББ «Соборності-19». При цьому зазначено, що ці спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 червня 2019 року - без змін.

Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд керувався тим, що спірні відносини виникли між ОСОБА_1 - мешканцем будинку, що увійшов до утвореного і зареєстрованого КП «Єдність», та новоствореним ОСББ «Соборності-19» і державним реєстратором щодо державної реєстрації юридичної особи відповідача. Цей спір стосується приватного інтересу, а саме права ОСОБА_1 як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на його думку, державним реєстратором при реєстрації юридичної особи ОСББ «Соборності-19». А тому суд першої інстанції вірно зазначив, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просили скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що посилання судів попередніх інстанцій на положення статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 385 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 4 Закону України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та зазначення, що спір стосується правомірності створення юридичної особи і скасування її державної реєстрації, як на підставу того, що він не може розглядатися в порядку цивільного судочинства, є безпідставними і не відповідають вимогам ГПК України.

Зазначено, що сторонами у справі, на думку особи, яка подала касаційну скаргу, є неправомірно утворена юридична особа - ОСББ «Соборності-19» та стороння фізична особа - ОСОБА_1 , а спірні відносини не стосуються здійснення господарської діяльності ОСББ «Соборності-19».

Крім того, на думку осіб, які подали касаційну скаргу, суди попередніх інстанцій безпідставно керувалися висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів, а ухвалою від 02 жовтня 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Вирішуючи питання стосовно юрисдикції цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Право на доступ до суду є невід'ємною складовою права на справедливий суд, передбачений частиною першою статті 6 Конвенції. Уперше поняття «право на доступ до суду» пролунало в рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (1975 року). Основним у ньому було питання про те, чи обмежується зазначений пункт цього акта гарантіями для позивача в судовому процесі, який уже ведеться, чи він гарантує також це право, тобто право ініціювати судовий розгляд і обов`язок суду розпочати і провести його. У своєму рішенні ЄСПЛ указав: «якби пункт 1 статті 6 Конвенції розумівся як такий, що стосується виключно провадження у справі, що вже розпочата в суді, Договірна держава могла б, не порушуючи цього прпису, позбутися судової системи чи обмежити судову юрисдикцію щодо певних видів провадження й доручити цю справу іншим органам, які залежать від уряду. Такі невіддільні від небезпеки свавілля влади припущення мали б серйозні наслідки, що прямо суперечать згаданим вище принципам (праву на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, установленим законом). Було б неприйнятним, з позиції ЄСПЛ, якби пункт 1 статті 6 Конвенції детально визначав процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечуючи того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, тобто доступ до суду. Характеристики справедливості, публічності й оперативності судового провадження були б марними за його відсутності».

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір, і має судова юрисдикція.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Позивач у позовній заяві вказав, що фактично неправомірно створене ОСББ «Соборності-19» у двоквартирному будинку, у якому відсутні спільні нежитлові приміщення, розташованому на землях комунальної власності на АДРЕСА_1 , як і його квартира АДРЕСА_2 , який обслуговує КП «Єдність». Ці землі комунальної власності є єдиним земельним масивом, на якому розташовано і двоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , і 12-ти квартирний будинок за адресою: АДРЕСА_3 .

На думку ОСОБА_1 , неправомірне створення ОСББ «Соборності-19», яке потягло за собою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під двоквартирним будинком АДРЕСА_1 і прилеглої території у власність, є порушенням його прав та інтересів, у зв'язку з чим звернувся з цивільним позовом, в якому просив:

1) визнати недійсним рішення установчих зборів ОСББ «Соборності-19» від 14 травня 2017 року, оформлене протоколом № 1 установчих зборів ОСББ, розташованого за адресою: вул. Соборності, 19, м. Вознесенськ, Миколаївська обл.;

2) скасувати державну реєстрацію відповідача, здійснену 19 травня 2017 року в Єдиному державному реєстрі, номер запису 15211020000002017.

Разом із тим спірні правовідносини виникли між співвласниками будинку, які створили ОСББ «Соборності-19», і ОСОБА_1 щодо права користування земельною ділянкою, на якій розташований двоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та багатоквартирний будинок, у якому розташована квартира ОСОБА_1 .

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи -підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно зі статтею 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-III).

Статтею 1 цього Закону встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до статті 4 Закону № 2866-III об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, вищезазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

У справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18) від 06 лютого 2019 року про визнання протиправної та скасування реєстраційної дії з державної реєстрації ОСББ позивачем є власник квартири у багатоквартирному житловому будинку, у якому створене ОСББ, державна реєстрація якого оспорювалася. У цій справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовідносини між власником нерухомого майна у житловому будинку та ОСББ, яке створене у тому ж будинку, найбільш подібні до спорів, пов`язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).

Разом із тим відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Тобто спір між співвласником нерухомого майна - членом ОСББ та самим ОСББ, створення якого оскаржується, є подібним до корпоративного спору.

Закриваючи провадження у справі, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно керувалися висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними.

У справі, яка переглядається, позивач не є власником квартири та/або нежитлового приміщення ОСББ «Соборності-19», не є його членом, оспорює створення цієї юридичної особи, оскільки вважає, що останнє потягло за собою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на якій також розташовано КП «Єдність», яке обслуговує житловий будинок, у якому і знаходиться належна позивачу на праві власності квартира, зазначаючи, що цим порушені його права користування нерухомим майном.

Обраний позивачем спосіб захисту не є підставою для зміни предметної юрисдикції, оскільки статус позивача, як фізичної особи, яка не пов`язана корпоративними відносинами з ОСББ «Соборності-19», і конкретний спосіб захисту обирається позивачем відповідно до вимог статті 13 ЦПК України, тоді як суд може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, відповідно до вимог статті 5 ЦПК України.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, якщо фізична особа, яка не є членом ОСББ, не є співвласником майна членів ОСББ, не є власником чи користувачем нерухомого майна у будинку, у якому діє ОСББ, створення якого оспорюється, при цьому оспорює правомірність створення цього ОСББ, то такий спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

З огляду на предмет позову та характер спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про його належність до юрисдикції господарських судів України.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Отже, ухвала Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 червня 2019 року та постанова Миколаївського апеляційного суду від 25 липня 2019 року прийняті з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України оскаржувані судові рішення необхідно скасувати, справу направити до суду першої інстанції дляпродовження розгляду.

Оскільки розгляд справи не закінчено, то розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 259, 265, 400, 402, 406, 409, 411, 416, 417, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 червня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 липня 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. Ситнік

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

Т. О. Анцупова Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. С. Золотніков О. Г. Яновська

О. Р. Кібенко

Джерело: ЄДРСР 88138144

[ANTIRAID]

Нарешті за вирішення спору взялись професійні судді з досвідом роботи в судах всіх інстанцій. До речі, варто почитати окрему думку до цієї постанови й відраз побачити різницю між професійним досвідом та махровим популізмом під ширмою Верховенства права про яке мають суто теоретичне уявлення.

Велика палата зазначила, що у справі, яка переглядається, позивач не є власником квартири та/або нежитлового приміщення ОСББ «Соборності-19», не є його членом, оспорює створення цієї юридичної особи, оскільки вважає, що останнє потягло за собою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на якій також розташовано КП «Єдність», яке обслуговує житловий будинок, у якому і знаходиться належна позивачу на праві власності квартира, зазначаючи, що цим порушені його права користування нерухомим майном.

Обраний позивачем спосіб захисту не є підставою для зміни предметної юрисдикції, оскільки статус позивача, як фізичної особи, яка не пов`язана корпоративними відносинами з ОСББ «Соборності-19», і конкретний спосіб захисту обирається позивачем відповідно до вимог статті 13 ЦПК України, тоді як суд може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, відповідно до вимог статті 5 ЦПК України.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, якщо фізична особа, яка не є членом ОСББ, не є співвласником майна членів ОСББ, не є власником чи користувачем нерухомого майна у будинку, у якому діє ОСББ, створення якого оспорюється, при цьому оспорює правомірність створення цього ОСББ, то такий спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

З огляду на предмет позову та характер спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.