Постанова ВП-ВС про можливість витребування з незаконного володіння без встановлення недійсності первісного правочину та підстави з обсягом для перегляду за нововиявленими обставинами

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року

м . Київ

Справа № 19/028-10/13

Провадження № 12-158гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Власова Ю. Л.,

суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,

начальника відділу представництва інтересів держави Офісу Генерального прокурора Гудименко Ю. В.,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс» - адвоката Невмержицької І. М.,

представників ОСОБА_1 - адвокатів Луценка В. А. та Абросімової О. В.,

представника Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Зубр» - адвоката Синяченка В. П.,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 липня 2019 року (у складі колегії: головуючий суддя Руденко М. А., судді: Пашкіна С. А., Дідиченко М. А.) та рішення Господарського суду Київської області від 20 вересня 2018 року (суддя Кошик А. Ю.)

у справі

за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс», фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Бориспільської міської ради, Виконавчого комітету Бориспільської міської ради,

за участю:

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа», Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Зубр»,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства «Бориспільське бюро технічної інвентаризації», про скасування рішень, визнання недійсними договорів, визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння.

Історія справИ

1. Короткий зміст та підстави заявлених вимог

1.1. У лютому 2010 року Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради (далі - Райрада) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс» (далі - ТОВ «Бориспільпобутсервіс»), ОСОБА_1 , Бориспільської міської ради (далі - Міськрада), за участю третіх осіб: Комунального підприємства Райради «Житлово-комунальний комбінат» (далі - КП Райради «ЖКК») та Комунального підприємства «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Бориспільське БТІ») про:

- визнання незаконними та скасування рішень Виконавчого комітету Бориспільської міської ради (далі - виконком Міськради): 1) від 14 квітня 2009 року № 377 «Про оформлення права власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс» на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79»; 2) від 23 червня 2009 року № 550 «Про надання поштової адреси об`єктам нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс» по вул. Київський Шлях у м. Борисполі»; 3) від 23 червня 2009 року № 551 «Про оформлення права власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс»; 4) від 13 жовтня 2009 року № 929 «Про оформлення права власності громадянину ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях»; 5) від 13 жовтня 2009 року № 889 «Про оформлення права власності Бориспільській територіальній громаді в особі Бориспільської міської ради на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-в»;

- визнання недійсними договорів міни: 1) від 30 липня 2009 року, укладеного між ТОВ «Борипільпобутсервіс» та громадянином ОСОБА_1 щодо об`єктів нерухомості за адресою: м. Бориспіль, Київський Шлях, 79-в, № 1, № 3, № 5, № 7, 79-б, 79-г, 79-д; 2) від 13 серпня 2009 року, укладеного між ТОВ «Бориспільпобутсервіс» та Бориспільською міською радою щодо об`єктів нерухомості за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79?в, № 2, № 4, № 6, № 8, № 9;

- визнання права власності за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Райради на приміщення: будинку побуту чотириповерхового з підвальним приміщенням площею 2 702,9 кв. м, будинку побуту двоповерхового площею 693,3 кв. м, пральні самообслуговування площею 112,3 кв. м, трансформаторної підстанції площею 23,6 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79;

- витребування зазначеного вище нерухомого майна з незаконного володіння громадянина ОСОБА_1 та Міськради на користь Райради.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказане нерухоме майно є об`єктом комунальної власності, який незаконно передано у власність юридичної та фізичної осіб, внаслідок чого територіальна громада сіл Бориспільського району в особі Райради позбавлена можливості отримувати прибуток від його використання.

1.3. Зокрема, позивач зазначає, що рішенням Київської обласної ради народних депутатів від 21 грудня 1993 року передано в комунальну власність територіальних громад Бориспільського району майно та приміщення Бориспільського державного комунального виробничо-комерційного підприємства побутового обслуговування населення (скорочена назва згідно зі статутом - «Бориспільпобутсервіс»; далі - підприємство «Бориспільпобутсервіс»). Спірні об`єкти нерухомого майна не були включені до переліку майна, яке було приватизовано під час приватизації вказаного підприємства, та залишились у комунальній власності територіальних громад Бориспільського району. За таких обставин розпорядження Міськрадою зазначеними об`єктами нерухомого майна, які не були у її віданні, укладення договорів щодо спірного нерухомого майна без участі власника - територіальних громад Бориспільського району в особі Райради - суперечить законодавчим нормам, у зв`язку із чим відповідні рішення Міськради підлягають визнанню незаконними та скасуванню, оспорювані договори - визнанню недійсними, право власності на майно має бути визнано за територіальною громадою сіл Бориспільського району в особі Райради, а майно - повернуто законному власнику з чужого незаконного володіння на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

1.4. Під час перегляду судових рішень у справі за нововиявленими обставинами позивач відмовився від позовної вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення виконкому Міськради від 23 червня 2009 року № 550 «Про надання поштової адреси об`єктам нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс» по вул. Київський Шлях у м. Борисполі» у зв`язку з відсутністю доказів того, що це рішення виконкому Міськради порушує його права.

2. Фактичні обставини справи, установлені судами

2.1. Згідно з положеннями статуту підприємства «Бориспільпобутсервіс» від 25 лютого 1993 року воно було державним підприємством, заснованим на власності Київської області.

2.2. Рішенням Київської обласної ради народних депутатів від 21 грудня 1993 року підприємство «Бориспільпобутсервіс» було передано з комунальної власності Київської обласної ради в комунальну власність територіальних громад Бориспільського району Київської області.

2.3. Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - Бориспільська РДА) від 02 лютого 1996 року № 51 (зі змінами, внесеними розпорядженням Бориспільської РДА від 17 жовтня 1996 року № 438) підприємство «Бориспільпобутсервіс» було включено до переліку об`єктів, що підлягали приватизації у 1996 році. Приватизація мала бути проведена без викупу приміщень (у разі відмови власника приватизувати відповідне приміщення), з подальшим наданням їх в оренду шляхом викупу патентів.

2.4. Членами трудового колективу підприємства «Бориспільпобутсервіс» було створене товариство покупців, зареєстроване наказом представництва Фонду державного майна України в Бориспільському районі (далі - представництво ФДМУ) від 12 березня 1996 року № 13-ТП.

2.5. Відповідно до наказу представництва ФДМУ від 22 березня 1996 року № 7-МП на підприємстві «Бориспільпобутсервіс» проведено інвентаризацію та здійснено оцінку вартості майна станом на 01 квітня 1996 року. Складено інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей. Встановлено наявність основних засобів, балансова вартість яких становить 1 467 532 тис. крб, залишкова вартість - 456 482 тис. крб. Визначено, що об`єкт приватизації підлягає дооцінці на суму 5 417 842 тис. крб. Результати інвентаризації розглянуто на засіданнях інвентаризаційної комісії від 17 квітня 1996 року та комісії по оцінці вартості майна підприємства «Бориспільпобутсервіс» від 23 квітня 1996 року. Відповідно до протоколу засідання комісії по оцінці вартості майна від 23 квітня 1996 року комісія підтвердила, що майно підприємства складає 5 874 324 тис. крб; воно викупається колективом без будівлі. Комісія ухвалила провести приватизацію майна підприємства без будівлі шляхом викупу, акт оцінки вартості майна подати представництву ФДМУ на затвердження. Наказом представництва ФДМУ від 24 квітня 1996 року № 10-МП затверджено акт оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу (далі - ЦМК) підприємства «Бориспільпобутсервіс» без будівель комплексних приймальних пунктів району станом на 01 квітня 1996 року. Як зазначено у цьому акті, загальна вартість майна, що підлягає приватизації, становить 5 874 324 тис. крб (що складається із залишкової вартості основних засобів у сумі 456 482 тис. крб та суми дооцінки, що враховує потенційну прибутковість майна, в розмірі 5 417 842 тис. крб).

2.6. Наказом представництва ФДМУ від 24 квітня 1996 року № 9-МП змінено спосіб приватизації майна підприємства «Бориспільпобутсервіс», визначено приватизацію шляхом викупу товариством покупців трудового колективу цього підприємства. 30 квітня 1996 року між представництвом ФДМУ (продавець) і товариством покупців підприємства «Бориспільпобутсервіс» (покупець) укладено договір № 5 купівлі-продажу державного майна при викупі, згідно з умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця державне майно ЦМК підприємства «Бориспільпобутсервіс», що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79, на земельній ділянці 2,5 га, а покупець зобов`язався прийняти майно і сплатити за нього визначену договором ціну. Майно підприємства включало всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання та інше майно згідно з актом інвентаризації. Ціна вказаного майна була визначена на підставі акта оцінки вартості майна ЦМК підприємства «Бориспільпобутсервіс» і становила 5 874 324 тис. крб. Право власності на майно переходило до покупця з моменту підписання акта прийому-передачі. Відповідний акт прийому-передачі приватизованого майна підприємства «Бориспільпобутсервіс» був підписаний сторонами 04 вересня 2000 року. Також 04 вересня 2000 року товариству покупців членів трудового колективу підприємства «Бориспільпобутсервіс» Регіональним відділенням ФДМУ по Київській області було видано свідоцтво про власність на майно ЦМК підприємства «Бориспільпобутсервіс» (реєстраційний № 7-МП-КВ).

2.7. У матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі (споруди, приміщення) від 17 травня 1996 року, укладеного між представництвом ФДМУ (продавець) і товариством покупців членів трудового колективу підприємства «Бориспільпобутсервіс» (покупець). Згідно з умовами цього договору продавець зобов`язався передати покупцю патентне право оренди будівлі (споруди, приміщення) загальною площею 677,2 кв. м за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79, а покупець зобов`язався сплатити вартість патенту - 2 856,76 грн.

2.8. Рішенням Райради від 29 лютого 2000 року № 209-12-ХХІІІ приміщення підприємства «Бориспільпобутсервіс» за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79, передано на баланс Бориспільського районного ЖКК дочірнього підприємства «Райтепломережа». Зазначено про необхідність враховувати під час передачі приміщень видані окремим підприємствам патенти на частину будівель. Надано право Бориспільському ЖКК укладати договори оренди переданих йому приміщень незалежно від орендованої площі.

2.9. Розпорядженням Бориспільської РДА від 30 грудня 2000 року № 757 підприємство «Бориспільпобутсервіс» перереєстровано у ТОВ «Бориспільпобутсервіс», засновники - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

2.10. Як випливає зі змісту рішення Господарського суду Київської області від 14 травня 2002 року у справі № 53/10-2001, приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсними договори оренди, укладені 01 березня 2001 року Бориспільським ЖКК з Товариством з обмеженою відповідальністю «Марко» та Виробничо-торговою фірмою «Корона», а також визнати дійсним договір оренди від 02 квітня 1997 року, укладений між ним та підприємством «Бориспільпобутсервіс», відповідно до якого у позивача виникло право оренди спірного нежитлового підвального приміщення площею 269 кв. м у двоповерховому будинку по вул. Київський Шлях, 79 у м. Борисполі. У межах розгляду цієї справи суд встановив, що власником спірного майна є Райрада, а ТОВ «Бориспільпобутсервіс» як правонаступник орендодавця не довело суду, що було одержано дозвіл власника на передачу майна в оренду. Суд відмовив позивачу у позові, а також визнав недійсним договір оренди нежилого приміщення від 02 квітня 1997 року, укладений між підприємством «Бориспільпобутсервіс» та приватним підприємцем ОСОБА_1

2.11. Рішенням Райради від 07 грудня 2005 року № 323-27-ІV Бориспільський ЖКК перейменовано у КП Райради «ЖКК». Відповідно до положень статуту цього підприємства в редакції 2009 року воно засновано на спільній власності територіальних громад сіл Бориспільського району та є комунальним унітарним підприємством, безпосередньо підпорядковується Райраді і входить до сфери її управління.

2.12. Рішенням зборів засновників ТОВ «Бориспільпобутсервіс» від 13 квітня 2009 року, оформленим протоколом № 1, змінено склад засновників товариства та затверджено статут у новій редакції. До складу засновників увійшли ОСОБА_1 та Бориспільська міська рада.

2.13. Рішенням виконкому Міськради від 14 квітня 2009 року № 377 оформлено право приватної власності ТОВ «Бориспільпобутсервіс» на ЦМК, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79. На підставі зазначеного рішення ТОВ «Бориспільпобутсервіс» видано свідоцтво про право власності САС № 494599 від 24 квітня 2009 року на нерухоме майно ЦМК за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79, що включає в себе будинок побуту чотириповерховий з підвальним приміщенням літ. А-ІV площею 2 702,9 кв. м, будинок побуту двоповерховий літ. А-ІІ площею 693,3 кв. м, пральню самообслуговування літ. П площею 112,3 кв. м, трансформаторну підстанцію літ. Р площею 23,6 кв. м.

2.14. Рішенням виконкому Міськради від 23 червня 2009 року № 550 надано поштову адресу об`єктам нерухомого майна ТОВ «Бориспільпобутсервіс» по вул. Київський Шлях у м. Борисполі таким чином: двоповерхова будівля - вул. Київський Шлях, 79-б; чотириповерхова будівля - вул. Київський Шлях, 79-в (у тому числі: № 1 та № 2 - нежитлові приміщення підвального поверху, № 3 та № 4 - нежитлові приміщення першого поверху; № 5 та № 6 - нежитлові приміщення другого поверху, № 7 та № 8 - нежитлові приміщення третього поверху, № 9 - нежитлові приміщення четвертого поверху); одноповерхова будівля - вул. Київський Шлях, 79-г; будівля трансформаторної підстанції - вул. Київський Шлях, 79-д.

2.15. Рішенням виконкому Міськради від 23 червня 2009 року № 551 (зі змінами, внесеними рішенням виконкому Міськради від 14 липня 2009 року № 587) оформлено право власності ТОВ «Бориспільпобутсервіс» на вказані об`єкти нерухомого майна з урахуванням їхніх нових адрес. На підставі цього рішення ТОВ «Бориспільпобутсервіс» видані свідоцтва про право власності окремо на кожний об`єкт нерухомості замість свідоцтва про право власності САС № 494599 від 24 квітня 2009 року на весь ЦМК.

2.16. 30 липня 2009 року між ТОВ «Бориспільпобутсервіс» та ОСОБА_1 укладено договір міни, згідно з умовами якого ТОВ «Бориспільпобутсервіс» зобов`язалося передати ОСОБА_1 об`єкти нерухомого майна, а саме: приміщення № 1, 3, 5 та 7 у будинку побуту чотириповерховому за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-в; будинок побуту двоповерховий за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-б; одноповерхову будівлю - пральню самообслуговування за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-г; будівлю трансформаторної підстанції за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-д, а ОСОБА_1 (як засновник, учасник) зобов`язався передати ТОВ «Бориспільпобутсервіс» належну йому на праві власності частку у статутному капіталі ТОВ «Бориспільпобутсервіс» в розмірі 48,9 %; обмін об`єктів нерухомості на частку здійснюється без доплати; факт обміну оформлюється актом про міну об`єкта нерухомості на частку. Договір посвідчено приватним нотаріусом Віценко В. О., зареєстровано в реєстрі за номером 775. На підставі договору сторонами 30 липня 2009 року складено відповідний акт про міну об`єкта нерухомості на частку. Рішенням виконкому Міськради від 13 жовтня 2009 року № 929 ОСОБА_1 оформлено право власності на зазначені об`єкти нерухомого майна.

2.17. 13 серпня 2009 року між ТОВ «Бориспільпобутсервіс» та Міськрадою укладено договір міни, згідно з умовами якого ТОВ «Бориспільпобутсервіс» зобов`язалося передати Міськраді об`єкти нерухомого майна, а саме: приміщення № 2, 4, 6, 8 та 9 у будинку побуту чотириповерховому за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-в, а Міськрада (як засновник, учасник) зобов`язалася передати ТОВ «Бориспільпобутсервіс» належну їй на праві власності частку у статутному капіталі ТОВ «Бориспільпобутсервіс» в розмірі 50,1 %; обмін об`єктів нерухомості на частку здійснюється без доплати; факт обміну оформлюється актом про міну об`єкта нерухомості на частку. Договір посвідчено приватним нотаріусом Віценко В. О., зареєстровано в реєстрі за номером 886. На підставі договору сторонами 13 серпня 2009 року складено відповідний акт про міну об`єкта нерухомості на частку. Рішенням виконкому Міськради від 13 жовтня 2009 року № 889 Міськраді оформлено право власності на зазначені об`єкти нерухомого майна.

2.18. Рішенням Райради від 26 листопада 2009 року № 342-30-V «Про деякі питання діяльності комунальних підприємств» припинено діяльність КП Райради «ЖКК» шляхом його приєднання до Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа» (далі - БРПТМ «Райтепломережа»). Рішенням Райради від 04 березня 2010 року № 369-32-V «Про деякі питання діяльності комунальних підприємств» зобов`язано директора КП Райради «ЖКК» передати на баланс БРПТМ «Райтепломережа» будинок побуту, який знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79, до 31 березня 2010 року. На виконання зазначених рішень комісією КП Райради «ЖКК» та комісією БРПТМ «Райтепломережа» 31 березня 2010 року складено акт приймання-передачі основних засобів (у тому числі: будинку побуту з підвальними приміщеннями площею 2 735,6 кв. м, будинку побуту двоповерхового з підвальними приміщеннями площею 862,2 кв. м, будинку - прибудови одноповерхової площею 127,2 кв. м, пральні самообслуговування площею 110,0 кв. м, приміщення банно-прального комбінату площею 717,4 кв. м, які розташовані за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79) з балансу КП Райради «ЖКК» на баланс правонаступника - БРПТМ «Райтепломережа».

2.19. Рішенням Райради від 07 червня 2012 року № 194-12-VI затверджено статут БРПТМ «Райтепломережа» у новій редакції. Згідно з положеннями статуту це підприємство засноване на спільній власності територіальних громад сіл Бориспільського району та є комунальним унітарним підприємством. Райрада (засновник) в інтересах зазначених територіальних громад здійснює правомочності з володіння, користування, розпорядження та управління БРПТМ «Райтепломережа».

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 19 квітня 2010 року, яке залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 червня 2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 30 листопада 2010 року, у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до Закону України від 06 березня 1992 року № 2171-XII «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» будівлі приватизуються разом з розташованими в них об`єктами приватизації, крім випадків відмови покупця від приватизації будівлі, і сторонами справи не надано доказів такої відмови. Суди зазначили, що прокурором не доведено в установленому законом порядку, що власником спірних будівель є саме Райрада, а тому підстав для задоволення позову немає.

3.2. 20 листопада 2012 року до Господарського суду Київської області звернулось БРПТМ «Райтепломережа» як правонаступник третьої особи - КП Райради «ЖКК», із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 19 квітня 2010 року. Заява обґрунтована тим, що на звернення БРПТМ «Райтепломережа» від 07 листопада 2012 року слідчим відділом управління Служби безпеки України в Київській області (далі - СБУ) із супровідним листом від 08 листопада 2012 року № 52/12/3547 заявнику було видано з вилученої приватизаційної справи підприємства «Бориспільпобутсервіс» копії документів, які не були відомі заявнику та суду під час розгляду справи і які мають суттєве значення для вирішення спору.

3.3. Рішенням Господарського суду Київської області від 29 січня 2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 березня 2013 року, зазначену заяву БРПТМ «Райтепломережа» задоволено; рішення Господарського суду Київської області від 19 квітня 2010 року скасовано; ухвалено нове рішення - про часткове задоволення позову; у частині вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Міськради від 23 червня 2009 року № 550 «Про надання поштової адреси об`єктам нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс» по вул. Київський Шлях у м. Борисполі» у позові відмовлено.

3.4. Постановою Вищого господарського суду України від 04 вересня 2013 року рішення Господарського суду Київської області від 29 січня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 березня 2013 року скасовано, справу передано до Господарського суду Київської області для нового розгляду заяви БРПТМ «Райтепломережа». Підставою прийняття зазначеної постанови стало недослідження судами обставин, на підставі яких слід дійти висновку про наявність у ОСОБА_1 статусу суб`єкта підприємницької діяльності або фізичної особи.

3.5. Рішенням Господарського суду Київської області від 30 вересня 2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2013 року, зазначену заяву БРПТМ «Райтепломережа» задоволено: рішення Господарського суду Київської області від 19 квітня 2010 року скасовано; ухвалено нове рішення - про часткове задоволення позову; у частині вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Міськради від 23 червня 2009 року № 550 «Про надання поштової адреси об`єктам нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс» по вул. Київський Шлях у м. Борисполі» у позові відмовлено.

3.6. Постановою Вищого господарського суду України від 14 травня 2014 року рішення Господарського суду Київської області від 30 вересня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2013 року скасовано, справу передано до Господарського суду Київської області для нового розгляду заяви БРПТМ «Райтепломережа». Підставою прийняття зазначеної постанови стало недослідження судами обставин, про які йшлося у постанові Вищого господарського суду України від 04 вересня 2013 року, а також нез`ясування обставин щодо наявності заяви покупця до органу приватизації про включення підприємства до одного із зазначених у частині першій статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» переліків об`єктів, що підлягають приватизації.

3.7. Рішенням Господарського суду Київської області від 23 жовтня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2015 року, заяву БРПТМ «Райтепломережа» задоволено: рішення Господарського суду Київської області від 19 квітня 2010 року скасовано; ухвалено нове рішення - про задоволення позову з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

3.8. Постановою Вищого господарського суду України від 06 квітня 2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2015 року та рішення Господарського суду Київської області від 23 жовтня 2014 року в частині задоволення заяви БРПТМ «Райтепломережа» про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 19 квітня 2010 року за нововиявленими обставинами та його скасування залишено в силі. В іншій частині вказані судові рішення скасовано, справу направлено до Господарського суду Київської області для нового розгляду.

3.9. Вищий господарський суд України вказав, що, задовольняючи заяву БРПТМ «Райтепломережа» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що обставини, про які стало відомо із листа СБУ від 08 листопада 2012 року № 52/12/3547 та доданих до нього документів із вилученої приватизаційної справи підприємства «Бориспільпобутсервіс», є нововиявленими, істотними для справи і такими, що не були і не могли бути відомі заявникові, а отже, суди дійшли правильного висновку щодо необхідності скасування рішення Господарського суду Київської області від 19 квітня 2010 року. Водночас Вищий господарський суд України зазначив, що відповідно до частини восьмої статті 114 Господарського процесуального кодексу України (у відповідній редакції; далі - ГПК України) лише після скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа може розглядатись господарським судом на загальних підставах, за правилами, встановленими ГПК України. Проте під час розгляду заяви БРПТМ «Райтепломережа», за умови існування нескасованого рішення, місцевим судом учинялися численні процесуальні дії, зокрема, залучення третьої особи, прийняття уточнення до позову, витребування доказів. Тому судові рішення у цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд заяви зі стадії призначення до розгляду. Крім того, суд касаційної інстанції зауважив про необхідність обговорення питання щодо підсудності цього спору господарським судам із урахуванням суб`єктного складу учасників спірних правовідносин виходячи з того, що, звертаючись до Господарського суду Київської області із позовною заявою, прокурор зазначив серед відповідачів фізичну особу ОСОБА_1 , який відповідно до свідоцтва про право власності є власником спірного майна.

3.10. Рішенням Господарського суду Київської області від 10 грудня 2015 року провадження у справі припинено.

3.11. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 липня 2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 30 листопада 2016 року, зазначене рішення скасовано, справу направлено на розгляд до Господарського суду Київської області.

3.12. Ухвалою Господарського суду Київської області від 07 серпня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2017 року, припинено провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_1

3.13. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Судувід 05 квітня 2018 року ухвалу Господарського суду Київської області від 07 серпня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2017 року скасовано, справу повернуто до Господарського суду Київської області для розгляду клопотання ОСОБА_1 про припинення провадження у справі. Постанова мотивована тим, що законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі, а лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення. Це стосується і визначеного в рішенні суду, яке переглядається за нововиявленими обставинами, суб`єктного складу сторін. Припиняючи провадження у справі, суди не врахували цієї процесуальної особливості та неправильно застосували наслідки, передбачені пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК України. Крім того, суди не встановили, чи використовувались спірні об`єкти ОСОБА_1 у його підприємницькій діяльності.

3.14. Рішенням Господарського суду Київської області від 20 вересня 2018 року за наслідками перегляду рішення Господарського суду Київської області від 19 квітня 2010 року за нововиявленими обставинами ухвалено нове рішення, яким позов, з урахуванням уточнення позовних вимог, задоволено повністю.

3.15. Судом встановлено, що трудовий колектив підприємства «Бориспільпобутсервіс» не виявив бажання приватизувати будівлі (відмовився від приватизації будівель) підприємства, відповідно, приватизація державного підприємства «Бориспільпобутсервіс» була проведена без приватизації будівель, які з відання Райради не вибували, залишились у комунальній власності територіальної громади сіл Бориспільського району і згодом були передані на баланс Бориспільского ЖКК, а потім - на баланс його правонаступника - БРПТМ «Райтепломережа». Оскільки спірні об`єкти нерухомого майна не були приватизовані товариством покупців, створеним членами трудового колективу підприємства «Бориспільпобутсервіс», відповідно - не набуті у власність ТОВ «Бориспільпобутсервіс», немає правових підстав для вчинення відповідачами будь-яких дій щодо цього майна.

3.16. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення виконкому Міськради від 14 квітня 2009 року № 377 та від 23 червня 2009 року № 551, на підставі яких у ТОВ «Бориспільпобутсервіс» виникло право власності на спірні приміщення (будівлі), були прийняті із порушенням положень Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, та інших нормативно-правових актів України, що, у свою чергу, призвело до протиправного позбавлення права власності територіальної громади сіл Бориспільського району Київської області на вказане нерухоме майно та до його відчуження особою, що не мала таких повноважень, а саме ТОВ «Бориспільпобутсервіс», на користь ОСОБА_1 та Міськради на підставі договорів міни від 30 липня та 13 серпня 2009 року. Відповідно, вказані договори міни є такими, що суперечать статті 203 ЦК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншим нормативно-правовим актам, що є підставою для визнання їх недійсними. Також, оскільки майно вибуло з комунальної власності Бориспільського району всупереч чинному законодавству України та волі територіальної громади сіл Бориспільського району Київської області в особі Райради, воно має бути витребуване з чужого незаконного володіння.

3.17. Також судом зазначено, що позов подавався у відповідній частині до ОСОБА_1 , однак у судовому засіданні 19 квітня 2010 року, до винесення рішення у справі, Господарський суд Київської області на підставі приписів частини третьої статті 24 ГПК України здійснив заміну відповідача 2 - громадянина ОСОБА_1 на належного відповідача 2 - фізичну особу - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1, який зареєстрований як ФОП, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_2. Отже, рішення Господарського суду Київської області від 19 квітня 2010 року приймалось щодо ФОП ОСОБА_1 Сторонами не заперечувалось заміни відповідача 2, рішення суду з підстав суб`єктного складу не оскаржувалось. У свою чергу, на стадії перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами виключається можливість зміни складу учасників спору, щодо яких приймалось таке рішення.

3.18. Стосовно укладення 30 липня 2009 року договору міни між ТОВ «Бориспільпобутсервіс» та ОСОБА_1 як громадянином судом зроблено висновок, що відповідний договір укладено внаслідок реалізації ОСОБА_1 своїх корпоративних прав у ТОВ «Бориспільпобутсервіс». Шляхом укладення цього договору фактично відбувся вихід ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «Бориспільпобутсервіс» з передачею йому частки в майні товариства в обмін на корпоративні права. Отже, набуття ОСОБА_1 права власності на спірні об`єкти нерухомого майна мало місце у корпоративних, відповідно - господарських відносинах. Крім того, вимоги про визнання недійсними договорів міни та витребування майна з чужого незаконного володіння є похідними від заявленого в позові та встановленого під час перегляду рішення за нововиявленими обставинам факту ненабуття ТОВ «Бориспільпобутсервіс» права власності на спірні об`єкти нерухомості та відсутності в останнього права їх відчужувати чи іншим чином розпоряджатись.

3.19. Щодо подальшого використання об`єктів нерухомості, зокрема, відповідачем 2 у господарській діяльності судом першої інстанції враховано, що відповідні об`єкти нерухомості мають комерційне призначення і належали на праві власності ОСОБА_1 , який мав у відповідний період статус суб`єкта підприємницької діяльності.

3.20. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29 липня 2019 року рішення Господарського суду Київської області від 20 вересня 2018 року залишено без змін. Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що спірне майно не приватизувалось товариством покупців, створеним членами трудового колективу підприємства «Бориспільпобутсервіс», відповідно не набувалось у власність ТОВ «Бориспільпобутсервіс» і залишилось у комунальній власності Райради.

3.21. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що в ході розгляду спору на стадії перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами виключається можливість зміни складу учасників спору, щодо яких приймалось рішення, що переглядається за нововиявленими обставинами, не можуть змінюватись чи переглядатись обставини, які встановлені під час розгляду спору по суті і на які обставини, визнані нововиявленими, не впливають. З огляду на це доводи апелянта про закриття провадження в частині позовних вимог, які стосуються ФОП ОСОБА_1, та вимог стосовно визнання незаконним і скасування рішення виконкому Міськради до уваги не приймаються, як і посилання на новий доказ щодо припинення 19 вересня 2018 року діяльності ФОП ОСОБА_1 відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, оскільки на час постановлення рішення суду, що переглядається за нововиявленими обставинами, суб`єктний склад сторін у справі відповідав вимогам ГПК України.

4. Короткий зміст касаційної скарги, надходження справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

4.1. 03 вересня 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 20 вересня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 липня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення - про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Міськради від 13 жовтня 2009 року № 929 «Про оформлення права власності громадянину ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях»; визнання недійсним договору міни від 30 липня 2009 року; визнання права власності за територіальною громадою Бориспільського району в особі Райради на спірні приміщення; витребування зазначених спірних приміщень з незаконного володіння громадянина ОСОБА_1 та Міськради на користь Райради. В іншій частині позову відмовити. 04 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав доповнення до своєї касаційної скарги.

4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, зупинено виконання рішення Господарського суду Київської області від 20 вересня 2018 року до закінчення касаційного перегляду справи № 19/028-10/13, справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

4.3. Ухвалу мотивовано тим, що однією з підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції є помилковість висновків стосовно того, що спір у цій справі належить до юрисдикції господарських судів. Відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України в редакції до 19 жовтня 2019 року зазначена підстава касаційного оскарження передбачала обов`язкову передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

4.4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 01 жовтня 2019 року прийняла справу № 916/2084/17 та призначила її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи скаржника

5.1. Вищий господарський суд України під час прийняття постанови від 06 квітня 2015 року відповідно до вимог процесуального закону не був наділений повноваженнями щодо дослідження доказів, які містяться в справі. Він лише констатував факт існування нововиявлених обставин, що стало підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Водночас суд першої інстанції під час нового розгляду справи був зобов`язаний оцінити докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, сукупно з іншими наявними у справі доказами та встановити, чи впливають вони на суть скасованого рішення Господарського суду Київської області від 19 квітня 2010 року. Проте місцевий господарський суд зазначеного не зробив і на порушення статей 77, 91 ГПК України вирішив спір на підставі недопустимих доказів.

5.2. Зокрема, відповідач 2 вказує, що в матеріалах справи містяться лише копії деяких матеріалів приватизаційної справи підприємства «Бориспільпобутсервіс», які оформлені та отримані з порушенням вимог чинного законодавства. Судом першої інстанції неодноразово витребовувались оригінали цих документів, проте так і не були надані в судове засідання. Зокрема, ухвалами Господарського суду Київської області від 27 березня та 12 травня 2017 року двічі витребувано від Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області для огляду в судовому засіданні оригінали матеріалів приватизаційної справи підприємства «Бориспільпобутсервіс», які на той час знаходилися в матеріалах кримінального провадження № 12015110100000488, а також належним чином засвідчені копії вказаних матеріалів для долучення до справи. Ці вимоги суду поліцією виконано не було, відповіді щодо неможливості їх виконання також не надано. За таких обставин, враховуючи, що оригінали матеріалів приватизаційної справи підприємства «Бориспільпобутсервіс» не були оглянуті в судовому засіданні, а відповідачі ставлять під сумнів ті копії документів, якими обґрунтовувалися позов та заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суди першої та апеляційної інстанцій на виконання вимог частини шостої статті 91 ГПК України мали не брати їх до уваги.

5.3. Ні прокурором, ні позивачем не доведено, що власником спірних будівель є саме Райрада, зокрема, не надано доказів проведення державної реєстрації цього права. Рішення Київської обласної ради народних депутатів від 21 грудня 1993 року «Про перелік об`єктів комунальної власності області, які додатково передаються до комунальної власності районів і міста Бровари» не є актом передачі, воно лише виражає намір здійснити передачу відповідного майна в майбутньому. Водночас в акті приймання-передачі основних засобів (у тому числі будівель) на баланс БРПТМ «Райтепломережа» від 31 березня 2010 року зазначено про те, що проектно-кошторисна документація та правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності на будівлю за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79, та земельну ділянку, не передавались. Отже, у справі відсутні належні докази того, що спірне майно належить на праві власності позивачу та вибуло з його володіння без його волі, що давало б право на витребування майна з чужого незаконного володіння.

5.4. Скаржник стверджує, що окремі докази, які містяться у справі, а саме: копія акта оцінки вартості майна ЦМК підприємства «Бориспільпобутсервіс» від 23 квітня 1996 року, копія наказу представництва ФДМУ від 24 квітня 1996 року № 10-МП про його затвердження, копія акта прийому-передачі приватизованого майна підприємства «Бориспільпобутсервіс» згідно з договором від 30 квітня 1996 року № 5, спростовують висновки судів про те, що приватизація підприємства «Бориспільпобутсервіс» була здійснена без будівель. Крім того, в матеріалах справи відсутня заява покупця, яка б містила відмову від приватизації спірних будівель. На переконання скаржника, спірне нерухоме майно перебувало у комунальній власності Міськради та було приватизоване за державною програмою приватизації відповідно до законів України від 04 березня 1992 року № 2163-XII «Про приватизацію державного майна» та «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Зі свого боку, громадянин ОСОБА_1 та Міськрада придбали спірне нерухоме майно законним способом, сплатили кошти та належним чином зареєстрували своє право власності, а тому є добросовісними набувачами і не можуть бути позбавлені права власності.

5.5. Матеріли справи не містять передбачених ГПК України процесуальних документів про заміну відповідача 2 з ОСОБА_1 на ФОП ОСОБА_1 Отже, такої заміни не відбулося. Первісні позовні вимоги заявлені прокурором до громадянина ОСОБА_1 , при цьому вони не стосуються укладення і виконання господарських договорів та здійснення господарської діяльності. Також вони не пов`язані з приватизацією спірних об`єктів нерухомого майна, оскільки йдеться про подальше набуття їх у власність шляхом укладення договору міни. Відповідач 2 стверджує, що спірні об`єкти нерухомості, які зареєстровані за ним як за фізичною особою, у його підприємницькій діяльності не використовувалися. Таким чином, спір у частині витребування майна з незаконного володіння громадянина ОСОБА_1 не підвідомчий господарському суду. На обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц, від 03 квітня 2019 рокуу справі № 753/16525/16-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 910/16713/15, від 17 жовтня 2018 року у справі № 922/2972/17, від 23 січня 2019 року у справі № 127/12811/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 265/2241/17, від 21 березня 2018 року у справі № 725/3212/16-ц, від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10.

5.6. Крім того, відповідач 2 вказує, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 20 вересня 2018 року він припинив свою діяльність як ФОП, а тому суд мав закрити провадження в частині пред`явлених до нього позовних вимог на підставі пункту 6 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку із припиненням діяльності суб`єкта господарювання.

5.7. Також скаржник звертає увагу, що з кінця 2016 року він уже не є власником спірного нерухомого майна, а тому суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували статті 387 та 388 ЦК України та витребували майно від особи, у якої його не було на час розгляду справи.

5.8. Стосовно вимоги про визнання незаконним і скасування рішення виконкому Міськради від 13 жовтня 2009 року № 929 «Про оформлення права власності громадянину ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях» скаржник вважає, що вона виникла із публічно-правових відносин і має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

5.9. Стадія перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами виключає можливість зміни складу учасників спору, щодо яких приймалося рішення, яке переглядається. Натомість ухвалами Господарського суду Київської області від 28 серпня 2015 року та 30 січня 2017 року виконком Міськради був залучений до участі у справі як відповідач на стадії розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, що суперечить нормам процесуального права. У первісному позові вимоги були заявлені до Міськради, а не до її виконкому, при тому, що вони є різними юридичними особами. Отже, виконком Міськради не набув статусу відповідача у справі, а тому позовні вимоги до нього не можуть бути задоволені.

5.10. З аналогічним порушенням норм процесуального права Господарський суд Київської області залучив до участі у справі як третіх осіб Комунальне підприємство Райради «Зубр» (ухвала від 13 липня 2015 року) та Регіональне відділення ФДМУ по Київській області (ухвала від 27 серпня 2014 року). При цьому судами першої та апеляційної інстанцій заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами розглядалась без повідомлення та, як наслідок, без участі Регіонального відділення ФДМУ по Київській області.

5.11. У зв`язку із залученням до участі у справі іншого відповідача - виконкому Міськради - з 28 серпня 2015 року та 30 січня 2017 року скаржник вважає строк позовної давності в частині вимог прокурора до виконкому Міськради пропущеним, про що відповідачами 1 і 2 подавались відповідні заяви. Враховуючи наведене, в частині позовних вимог до виконкому Міськради оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

5.12. У Господарському суді Київської області було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, оскільки відповідно до частини п`ятнадцятої статті 32 ГПК України розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається. Проте суддю Карпечкіна Т. П., який ухвалив рішення від 19 квітня 2010 року, було незаконно виключено із автоматизованого розподілу 31 травня 2018 року та обрано суддю Кошика А. Ю. за випадковим числом. Отже, справу розглянуто неповноважним складом суду.

6. Доводи інших учасників справи

6.1. 19 листопада 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив Райради на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1, у якому позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача 2 без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 20 вересня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 липня 2019 року - без змін.

6.1.1. Позивач вважає спір підсудним господарському суду з огляду на те, що предметом перегляду за нововиявленими обставинами є рішення Господарського суду Київської області від 19 квітня 2010 року, у якому відповідач 2 визначений як ФОП ОСОБА_1 При цьому законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення. Це стосується і визначеного в рішенні, що переглядається на підставі статті 114 ГПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), суб`єктного складу сторін в судовому процесі.

6.1.2. Факт використання відповідачем 2 як підприємцем нерухомого майна, що знаходилось за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79 (яка в подальшому була змінена рішенням виконкому Міськради від 23 червня 2009 року № 550), додатково підтверджується договором № 463 на користування електричною енергією, укладеним між ФОП ОСОБА_1 та Державною акціонерною енергопостачальною компанією «Київобленерго», а також актом огляду приміщення від 26 серпня 2015 року.

6.1.3. На переконання Райради, нововиявлені обставини доводять той факт, що товариством покупців трудового колективу підприємства «Бориспільпобутсервіс» було приватизовано майно цього підприємства без будівлі (з обов`язковою у таких випадках дооцінкою майна відповідно до пункту 7 розділу ІІ Методики оцінки вартості об`єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 1995 року № 36), а отже - ТОВ «Бориспільпобутсервіс» не мало майнових передумов для оформлення права власності на спірні приміщення, що було незаконно зроблено виконкомом Міськради.

6.1.4. У свою чергу, право власності територіальної громади сіл Бориспільського району в особі Райради на спірне майно підтверджується правовстановлюючим документом - рішенням Київської обласної ради народних депутатів від 21 грудня 1993 року. Райрада зазначає, що на підставі цього рішення до сфери її управління було передано не саму будівлю, а підприємство «Бориспільпобутсервіс» з належними йому будівлями, що набуло статусу об`єкта комунальної власності. Набуття Райрадою права власності на майно зазначеного підприємства Київською обласною радою та іншими органами державної влади не оспорюється.

6.1.5. Стосовно посилання відповідача 2 на те, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами обґрунтована недопустимими доказами позивач вказує, що відповідним письмовим доказам було надано правову оцінку Господарським судом Київської області під час прийняття рішення від 23 жовтня 2014 року, яке було залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 6 квітня 2015 року в частині задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами і скасування рішення, яке переглядається.

6.2. 05 березня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Бориспільпобутсервіс», у якому відповідач 1 підтримує основні доводи відповідача 2, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

6.2.1. ТОВ «Бориспільпобутсервіс» наголошує, що копії документів, на підставі яких суди ухвалювали оскаржувані рішення, містять ознаки підробки, дописки та підчищення. Оригінали таких документів судом не досліджувались, їх поточне перебування невідоме. Відповідач 1 вважає, що ці документи ніколи не існували в оригіналі. За таких обставин обґрунтування судових рішень вказаними доказами суперечить національному законодавству та практиці Європейського суду з прав людини.

6.2.2. Позовні вимоги стосовно оскарження договору міни, стороною якого є фізична особа ОСОБА_1 , та рішення про оформлення права власності ОСОБА_1 , а також щодо витребування майна у фізичної особи ОСОБА_1 були пред`явлені до громадянина ОСОБА_1 . Зазначений договір міни не є господарським, нерухоме майно, що належало фізичній особі ОСОБА_1 , у його підприємницькій діяльності як ФОП не використовувалось. Більше того, ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність. Зазначені обставини, на переконання відповідача 1, вказують на те, що спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства. На підтвердження цього висновку відповідач 1 посилається на постанову Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 904/1908/19; постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 761/5115/17, від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 5 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 904/10132/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17.

6.2.3. Враховуючи, що законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі, Господарський суд Київської області ухвалою від 30 січня 2017 року неправомірно залучив до участі у справі як відповідача 4 виконком Міськради, замінив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - КП Райради «ЖКК» правонаступником - БРПТМ «Райтепломережа», залучив як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство Райради «Зубр». Крім того, в процесі перегляду рішення за нововиявленими обставинами судом було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Регіональне відділення ФДМУ по Київській області.

6.2.4. Також відповідач 1 зазначає, що право власності територіальної громади Бориспільського району на спірні об`єкти нерухомого майна ніколи не було зареєстровано в порядку, передбаченому законом, а отже, позовні вимоги про витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України є необґрунтованими, докази порушення або оспорювання прав позивача відсутні. Крім того, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди першої та апеляційної інстанцій витребували майно у особи, яка на момент розгляду справи не була його власником. Предметом спору володіє Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячна Галявина» (далі - ТОВ «Сонячна Галявина»), яке не було залучене до участі у справі. З посиланням на постанову Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17 відповідач 1 вважає, що позов про витребування майна від особи, у незаконному володінні якої це майно перебувало, але в якої його на момент розгляду справи в суді немає, не підлягає задоволенню.

6.3. Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надали.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо юрисдикції спору

7.1. Відповідач 2 відстоює правову позицію, відповідно до якої позовні вимоги можуть бути адресовані йому лише як фізичній особі - громадянину, а не як ФОП, і суди неправильно визначили його правовий статус, а отже - і юрисдикцію спору у частині заявлених до нього вимог.

7.2. Водночас відповідно до статті 112 ГПК України (в редакції на час подання БРПТМ «Райтепломережа» заяви про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 19 квітня 2010 року за нововиявленими обставинами) господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення , яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

7.3. За змістом статті 320 ГПК України у чинній редакції рішення, постанови та ухвали господарського суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

7.4. Таким чином, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України (як в редакції до 15 грудня 2017 року, так і у поточній редакції), є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.

7.5. Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

7.6. У справі, яка переглядається, правову оцінку позовних вимог прокурора в інтересах Райради до ТОВ «Бориспільпобутсервіс», ФОП ОСОБА_1 та Міськради про скасування рішень, визнання недійсними договорів, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (у тому числі і щодо юрисдикції цієї справи) надано Господарським судом Київської області в рішенні від 19 квітня 2010 року. З його висновками погодились суди апеляційної і касаційної інстанцій, вказане рішення набрало законної сили.

7.7. За результатами розгляду заяви БРПТМ «Райтепломережа» про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 19 квітня 2010 року за нововиявленими обставинами рішенням Господарського суду Київської області від 23 жовтня 2014 року, залишеним в силі в цій частині постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 06 квітня 2015 року, надані заявником суду документи із вилученої приватизаційної справи підприємства «Бориспільпобутсервіс» визнані такими, що містять нововиявлені та істотні для справи обставини, у зв`язку із чим рішення Господарського суду Київської області від 19 квітня 2010 року скасовано.

7.8. Отже, подальший розгляд справи має бути зосереджений на правовому аналізі обставин, які зазначені у наданих БРПТМ «Райтепломережа» документах із приватизаційної справи підприємства «Бориспільпобутсервіс», та їх впливу на висновки, зроблені Господарським судом Київської області у рішенні від 19 квітня 2010 року.

7.9. Водночас нововиявлені обставини у цій справі не впливають на визначення юрисдикції спору. Тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє зазначений довід відповідача 2.

8. Щодо обсягу та процедури перегляду справи по суті вимог за нововиявленими обставинами

8.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 23 жовтня 2014 року, залишеним без змін у цій частині постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 06 квітня 2015 року, заяву БРПТМ «Райтепломережа» про перегляд за нововиявленими обставинами задоволено, рішення Господарського суду Київської області від 19 квітня 2010 року скасовано у зв`язку із тим, що документи із вилученої приватизаційної справи підприємства «Бориспільпобутсервіс», отримані БРПТМ «Райтепломережа» від СБУ та надані до суду, містять істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі заявнику і суду на час первинного розгляду справи. Справу було направлено на новий судовий розгляд з урахуванням цих обставин.

8.2. Після цього справа розглядалася в судах першої та апеляційної інстанцій як на підставі норм ГПК України в редакції до 15 грудня 2017 року, так і на підставі нині чинної редакції цього Кодексу. Водночас протягом всього цього періоду процедура перегляду рішень за нововиявленими обставинами передбачала певні процесуальні обмеження, які полягають у тому, що суд переглядає раніше прийняте рішення в межах, в яких нововиявлені обставини впливають на його суть; суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

8.3. Також під час перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може змінювати суб`єктний склад учасників справи, за винятком випадків, коли така зміна відбувається в порядку правонаступництва, що відповідно до положень процесуального закону здійснюється на будь-якій стадії судового процесу (стаття 25 ГПК України в редакції до 15 грудня 2017 року, стаття 52 чинної редакції ГПК України).

8.4. З матеріалів справи відомо, що у липні 2018 року прокурор звернувся до суду із заявою про зміну предмета позову, заміну відповідача та третіх осіб, у якій зазначав, що протягом судового розгляду справи ОСОБА_1 передав належну йому частину спірного майна в іпотеку; у подальшому вимоги іпотекодержателя були задоволені за рахунок іпотечного майна, і станом на теперішній час відповідна частина нерухомості зі зміненою адресою та площею належить на праві власності ТОВ «Сонячна Галявина» .

8.5. В оскаржуваному рішенні від 20 вересня 2018 року Господарський суд Київської області, з посиланням на положення частини п`ятої статті 320 ГПК України в редакції від 15 грудня 2017 року, залишив вказану заяву прокурора без розгляду, оскільки питання про зміну предмета спору та суб`єктного складу учасників справи виходять за межі обставин, які підлягають дослідженню в межах перегляду справи за нововиявленими обставинами.

8.6. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цими висновками місцевого суду.

8.7. Також скаржник посилається на те, що у Господарському суді Київської області було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, оскільки відповідно до частини п`ятнадцятої статті 32 ГПК України (у редакції від 15 грудня 2017 року) розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається.

8.8. Велика Палата Верховного Суду відхиляє зазначені аргументи та звертає увагу, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами було подано БРПТМ «Райтепломережа» 20 листопада 2012 року. Визначення судді для розгляду цієї заяви було здійснено з урахуванням положень статті 20 ГПК України у чинній на той час редакції, відповідно до яких суддя який брав участь у розгляді справи, не може брати участі у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

8.9. У подальшому після передання справи на новий розгляд до Господарського суду Київської області відповідно до постанови Верховного Суду від 05 квітня 2018 року суддя для розгляду справи правильно був визначений з урахуванням норм частини першої статті 36 ГПК України в редакції від 15 грудня 2017 року щодо неприпустимості повторної участі судді у розгляді справи.

9. Щодо оцінки доказів

9.1. Суди на підставі досліджених ними матеріалів справи встановили, що у 1993 році спірне нерухоме майно було передано Київської обласною радою до комунальної власності Бориспільського району у складі підприємства «Бориспільпобутсервіс». Здійснена у 1996 році приватизація цього підприємства була проведена без приватизації будівель, які залишились у віданні Райради і згодом були передані на баланс Бориспільського районного ЖКК, а потім - на баланс правонаступника - БРПТМ «Райтепломережа».

9.2. Суди з`ясували, що перебування спірного майна у комунальній власності територіальної громади Бориспільського району підтверджується матеріалами справи, зокрема, відомостями з: рішення Київської обласної ради від 21 грудня 1993 року; договору купівлі-продажу державного майна при викупі від 30 квітня 1996 року № 5, укладеного між товариством покупців підприємства «Бориспільпобутсервіс» та представництвом ФДМУ; акту прийому-передачі приватизованого майна від 04 вересня 2000 року; договору купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі (споруди, приміщення) від 17 травня 1996 року, укладеного між тими ж сторонами; документів, доданих до заяви БРПТМ «Райтепломережа» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (а саме: протоколу засідання комісії по оцінці вартості майна підприємства «Бориспільпобутсервіс» від 23 квітня 1996 року, розрахунку вартості машин, обладнання, транспортних засобів та інших основних фондів, а також нематеріальних активів станом на 01 квітня 1996 року, акту визначення потенційної прибутковості підприємства «Бориспільпобутсервіс», затвердженого представництвом ФДМУ 24 квітня 1996 року, розрахунку патенту за будинок підприємства «Бориспільпобутсервіс»). При цьому доказів на підтвердження того, що спірні будівлі підприємства «Бориспільпобутсервіс» були приватизовані товариством покупців, створеним членами трудового колективу цього підприємства, або передані Райрадою у власність ТОВ «Бориспільпобутсервіс» на інших підставах, визначених законом, матеріали справи не містять.

9.3. Ураховуючи положення частини другої статті 300 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду під час перегляду судових рішень у касаційному порядку не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9.4. Отже, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 та відзиву на касаційну скаргу ТОВ «Бориспільпобутсервіс», спрямовані на перевірку та переоцінку судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів, Великою Палатою Верховного Суду до уваги не приймаються, оскільки вони виходять за межі перегляду справи судом касаційної інстанції.

10. Щодо суті позовних вимог

10.1. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що виконком Міськради без належних правових підстав прийняв рішення від 14 квітня 2009 року № 377 «Про оформлення права власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс» на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79» та від 23 червня 2009 року № 551 «Про оформлення права власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс», порушивши таким чином право комунальної власності територіальної громади сіл Бориспільського району.

10.2. Керуючись частиною першою статті 21 ЦК України, суди встановили наявність підстав для задоволення позову в частині визнання незаконними та скасування вказаних рішень виконкому Міськради від 14 квітня 2009 року № 377 та від 23 червня 2009 року № 551.

10.3. Зазначене, у свою чергу, стало підставою для визнання недійсними правочинів, спрямованих на відчуження спірного нерухомого майна (договорів міни від 30 липня та 13 серпня 2009 року), як таких, що суперечать статтям 203, 215 ЦК України, а також визнання незаконними і скасування рішень виконкому Міськради від 13 жовтня 2009 року № 929 «Про оформлення права власності громадянину ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях» та № 889 «Про оформлення права власності Бориспільській територіальній громаді в особі Бориспільської міської ради на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-в».

10.4. Також на підставі статті 392 ЦК України суди визнали право власності за територіальною громадою сіл Бориспільського району Київської області в особі Райради на спірне майно та витребували його на підставі статей 387, 388 ЦК України у відповідачів 2 і 3.

10.5. Велика Палата Верховного Суду частково не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень виконкому Міськради про оформлення за відповідачами права власності на спірне майно, визнання недійсними договорів міни та визнання за позивачем права власності на спірне майно

10.6. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

10.7. Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

10.8. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

10.9. Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

10.10. Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

10.11. Отже, у справі, що переглядається, задоволення позовних вимог Райради про визнання незаконними та скасування рішень виконкому Міськради щодо оформлення права власності на спірне нерухоме майно за відповідачами 1, 2 і 3, визнання недійсними договорів міни, укладених між цими відповідачами стосовно спірного майна, та визнання за позивачем права власності на вказане майно не призвело б до відновлення володіння територіальною громадою Бориспільського району вказаним майном, а отже, зазначені вимоги не є ефективним засобом захисту позивача у цій справі. Право власника на витребування свого майна із чужого незаконного володіння не є похідним від наведених вимог, воно зберігається за власником за наявності умов, викладених у статтях 387, 388 ЦК України, що й повинно бути доведено в суді.

10.12. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суди мали відмовити у задоволенні вимог про визнання незаконними та скасування рішень виконкому Міськради, визнання недійними договорів міни, визнання права власності на спірне нерухоме майно.

10.13. Ураховуючи наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, заявлених, у тому числі до виконкому Міськради, Велика Палата Верховного Суду не вбачає необхідності надавати оцінку аргументам скаржника, які стосуються залучення до участі у справі виконкому Міськради та пропуску строку позовної давності в частині заявлених до нього позовних вимог.

Щодо витребування спірного майна з незаконного володіння відповідачів 2 і 3

10.14. Саме власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

10.15. У касаційній скарзі відповідач 2 стверджує, що позивач не може вважатися власником спірних будівель, оскільки відсутні докази проведення державної реєстрації за ним цього права. Рішення Київської обласної ради народних депутатів від 21 грудня 1993 року «Про перелік об`єктів комунальної власності області, які додатково передаються до комунальної власності районів і міста Бровари» також не може вважатися підставою набуття позивачем права власності на це майно.

10.16. Відхиляючи наведені доводи, Велика Палата Верховного Суду зазначає про таке.

10.17. Відповідно до статей 31, 32 Закону України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність» (у редакції від 04 червня 1993 року) до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Суб`єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

10.18. Згідно зі статтею 35 вказаного Закону об`єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб`єктами права власності.

10.19. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення Київської обласної ради народних депутатів від 21 грудня 1993 року «Про перелік об`єктів комунальної власності області, які додатково передаються до комунальної власності районів і міста Бровари» є підставою набуття територіальною громадою Бориспільського району права власності на вказане у ньому майно.

10.20. При цьому законодавство України, чинне на момент виникнення права власності територіальної громади Бориспільського району на спірне нерухоме майно, не передбачало обов`язкової реєстрації цього права та виникнення права з моменту такої реєстрації, тому відсутність державної реєстрації у цьому випадку не впливає на правовий статус зазначених об`єктів нерухомості.

10.21. Отже, Райрада, яка від імені та в інтересах територіальної громади сіл Бориспільського району Київської області здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, мала право заявити позов про витребування майна, що перебуває у власності цієї територіальної громади, з чужого незаконного володіння на підставі статей 387, 388 ЦК України.

10.22. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка незаконно, без відповідної правової підстави володіє ним, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання угод щодо спірного майна недійсними.

10.23. Рішенням Господарського суду Київської області від 19 квітня 2010 року, яке залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 червня 2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 30 листопада 2010 року, у задоволенні позову відмовлено, оскільки суди вважали не доведеним, що власником спірних будівель є саме Райрада.

10.24. Натомість під час перегляду справи за нововиявленими обставинами суди попередніх інстанцій встановили наявність права позивача на витребуване майно, у зв`язку з чим дійшли висновку про задоволення віндикаційних вимог.

10.25. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій вимог статей 387, 388 ЦК України сукупно зі встановленими у справі обставинами, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суди правильно задовольнили позовні вимоги про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 та Міськради на користь Райради спірного нерухомого майна.

10.26. При цьому доводи відповідачів 1 і 2, що, задовольняючи позовні вимоги в частині витребування спірного майна від ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанцій витребували майно в особи, яка на момент розгляду справи не була його власником, бо предметом спору вже володіє ТОВ «Сонячна Галявина», яке не було залучене до участі у справі, Велика Палата Верховного Суду відхиляє з таких підстав.

10.27. Як вже зазначалося вище, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Отже, нововиявленими обставинами можуть бути лише ті обставини, які існували під час розгляду справи. Тому під час перегляду рішення за нововиявленими обставинами не можуть враховуватися обставини та факти, які сталися пізніше. Тому суди попередніх інстанцій правильно не взяли до уваги доводи про те, що спірне майно вибуло з володіння одного з відповідачів після ухвалення судового рішення, що переглядається.

10.28. При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц.

10.29. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пунктах 95-99 постанови від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

10.30. Отже, судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близький за змістом висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц.

10.31. Зазначене спростовує довід відповідачів 1 і 2, що суди попередніх інстанцій витребували майно не у відповідача 2, а в актуального володільця спірного майна - ТОВ «Сонячна Галявина». При цьому позивач не позбавлений права звернутись до актуального володільця спірного майна з позовом про його витребування.

11. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Щодо суті касаційної скарги

11.1. Положеннями статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

11.2. Пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України чинної редакції суду касаційної інстанції надано право за результатами розгляду касаційної скарги скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

11.3. За змістом статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

11.4. На підставі викладеного Валика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів у частині задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень виконкому Міськради про оформлення за відповідачами права власності на спірне майно, визнання недійсними договорів міни, визнання за позивачем права власності на спірне майно та відмови у задоволенні цих вимог.

Щодо судових витрат

11.5. Відповідно до частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

11.6. Розподіляючи судовий збір, сплачений ОСОБА_1 за подання касаційної скарги, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

11.7. Відповідно до положень частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, за подання до господарського суду касаційної скарги сплачується 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

11.8. Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання БРПТМ «Райтепломережа» заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, за подання до господарського суду такої заяви підлягало сплаті 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми; при цьому за подання позовної заяви майнового характеру сплачувалося 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру сплачувався один розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно до частини третьої статті 6 цього Закону у вказаній редакції за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

11.9. Таким чином, БРПТМ «Райтепломережа» мало сплатити за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами 32 726,5 грн (з них 32 190 грн - за майнову вимогу та 536,5 грн - за немайнові вимоги). Отже, за подання касаційної скарги ОСОБА_1 повинен був сплатити 65 453 грн (з них 64 380 грн - за майнові вимоги та 1073 грн - за немайнові).

11.10. Визначаючи суму, яку належить стягнути на користь скаржника, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що у справі заявлено немайнові вимоги та майнові вимоги. За результатами розгляду касаційної скарги у задоволенні немайнових вимог відмовлено. Отже, стягненню на користь скаржника підлягає сума судового збору, сплачена за немайнові вимоги, у повному обсязі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20 вересня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 липня 2019 року у справі № 19/028-10/13 скасувати у частині задоволення позовних вимог про:

- визнання незаконними та скасування рішень Виконавчого комітету Бориспільської міської ради: 1) від 14 квітня 2009 року № 377 «Про оформлення права власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс» на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79»; 2) від 23 червня 2009 року № 551 «Про оформлення права власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс»; 3) від 13 жовтня 2009 року № 929 «Про оформлення права власності громадянину ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях»; 4) від 13 жовтня 2009 року № 889 «Про оформлення права власності Бориспільській територіальній громаді в особі Бориспільської міської ради на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-в»;

- визнання недійсними договорів міни: 1) від 30 липня 2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Борипільпобутсервіс» та громадянином ОСОБА_1 щодо об`єктів нерухомості за адресою: м . Бориспіль, Київський Шлях, 79-в, № 1, № 3, № 5, № 7, 79-б, 79-г, 79-д; 2) від 13 серпня 2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс» та Бориспільською міською радою щодо об`єктів нерухомості за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79?в, № 2, № 4, № 6, № 8, № 9;

- визнання права власності за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради на приміщення: будинку побуту чотириповерхового площею 2 702,9 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-в, в тому числі № 1, № 2 - нежитлові приміщення підвального поверху; № 3, № 4 - нежитлові приміщення першого поверху; № 5, № 6 - нежитлові приміщення другого поверху; № 7, № 8 - нежитлові приміщення третього поверху; № 9 - нежитлові приміщення четвертого поверху; будинку побуту двоповерхового площею 693,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-б; пральні самообслуговування площею 112,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-г; трансформаторної підстанції площею 23,6 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях 79-д.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

4. У частині позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та Бориспільської міської ради об`єктів нерухомості рішення Господарського суду Київської області від 20 вересня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 липня 2019 року у справі № 19/028-10/13 залишити без змін та поновити їх виконання.

5. Стягнути з Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа» (08353, Київська обл., Бориспільський район, с. Головурів, вул. Героя СРСР Гарфункіна, 15, код ЄДРПОУ 30349538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІН НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн.

Головуючий суддя

В. С. Князєв

Суддя
-доповідач

Ю. Л. Власов

Судді:

Т. О. Анцупова

Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна

Н. П. Лященко

М. І. Гриців

О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима

В. В. Пророк

В. І. Данішевська

Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна

О. М. Ситнік

О. С. Золотніков

О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко

В. Ю. Уркевич

Джерело: ЄДРСР 90458901

[ANTIRAID]

Чергове рішення де судді Великої палати призводять до колапсу у правозастосуванні, на мій погляд. Їх постійні висновки, а скоріше міркування про ефективність способу захисту йдуть в розріз з цією постановою.

Висновки до яких прийшли судді:

1. Витребувати можна з незаконного володіння навіть при відсутності рішення щодо незаконності відчуження майна. Потрібно виключно встановити право позивача на це майно.

2. Підставою для перегляду за нововиявленою обставиною є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

3. Суд не може змінювати суб`єктний склад учасників справи, за винятком випадків, коли така зміна відбувається в порядку правонаступництва, що відповідно до положень процесуального закону здійснюється на будь-якій стадії судового процесу (стаття 25 ГПК України в редакції до 15 грудня 2017 року, стаття 52 чинної редакції ГПК України).

4. Рішення Київської обласної ради народних депутатів від 21 грудня 1993 року «Про перелік об`єктів комунальної власності області, які додатково передаються до комунальної власності районів і міста Бровари» є підставою набуття територіальною громадою Бориспільського району права власності на вказане у ньому майно. При цьому законодавство України, чинне на момент виникнення права власності територіальної громади Бориспільського району на спірне нерухоме майно, не передбачало обов`язкової реєстрації цього права та виникнення права з моменту такої реєстрації, тому відсутність державної реєстрації у цьому випадку не впливає на правовий статус зазначених об`єктів нерухомості.

5. Судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб.

6. Судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

7. Позивач не позбавлений права звернутись до актуального володільця спірного майна з позовом про його витребування.

Виходячи з цих висновків, ефективність цього рішення дорівнює нулю і не поновлює право громади та потребує нового судового процесу. Однак тут чомусь судді мовчать про це на відміну від інших справ де вони самостійно змінюють за власним припущенням мету позивача.