Постанова ВП-ВС про визначення суда, який повинен переглядати справу за нововиявленими обставинами

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року

м . Київ

Справа № 826/20239/16

Провадження № 11-314апп20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ситнік О. М., Ткач І. В., Штелик С. П.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ «КБ «Приватбанк») на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року (судді Горяйнов А. М., Костюк Л. О., Чаку Є. В.) за заявою АТ «КБ «Приватбанк» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (далі - ПАТ «А-БАНК») до Національного банку України (далі - НБУ), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «КБ «Приватбанк» Соловйової Наталії Анатоліївни, уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ КБ «Приватбанк» Шевченко Андрія Миколайовича, уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ КБ «Приватбанк» Славкіної Марини Анатоліївни, АТ «КБ «Приватбанк», Міністерства фінансів України (далі - Мінфін), Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» (далі - ПАТ «УКРГАЗБАНК») - про визнання протиправними та скасування рішень, поворот їх виконання, і

ВСТАНОВИЛА :

1. У грудні 2016 року ПАТ «А-БАНК» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог та про зміну предмета позову просило визнати протиправним та скасувати:

1) рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами НБУ (далі - Комісія НБУ) від 24 червня 2016 року № 47 в частині визнання ПАТ КБ «Приватбанк» пов`язаною особою з ПАТ «А-БАНК»;

2) рішення Комісії НБУ від 13 жовтня 2016 року № 77 в частині визнання АТ «КБ «Приватбанк» пов`язаною особою з ПАТ «А-БАНК»;

3) рішення Комісії НБУ від 13 грудня 2016 року № 105 в частині визнання ПАТ «А-БАНК» пов`язаною особою з АТ «КБ «Приватбанк»;

4) наказ уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ КБ «Приватбанк» Соловйової Н. А. від 20 грудня 2016 року № 22 в частині, що стосується прав та інтересів ПАТ «А-БАНК», щодо зупинення/блокування/припинення чи будь-якого іншого обмеження здійснення видаткових (витратних) готівкових та/або безготівкових операцій за депозитними, кореспондентськими чи будь-якими іншими рахунками, відкритими у АТ «КБ «Приватбанк»;

5) рішення Виконавчої дирекції Фонду «Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного АТ «КБ «Приватбанк» від 20 грудня 2016 року № 2887 в частині, що стосується прав та інтересів ПАТ «А-БАНК»;

6) рішення виконавчої дирекції Фонду «Про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у АТ «КБ «Приватбанк» від 20 грудня 2016 року № 2891 в частині, що стосується прав та інтересів ПАТ «А-БАНК»;

а також визнати нечинними з моменту укладення договори:

7) про придбання акцій від 20 грудня 2016 року № 4/2016 та акт приймання-передачі за вказаним договором, що укладені між АТ «КБ «Приватбанк», від імені якого діяв Фонд в особі уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в АТ «КБ «Приватбанк» Славкіної М. А., та ПАТ «А-БАНК», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «КБ «Приватбанк» Шевченко А. М.;

8) купівлі-продажу акцій банку від 21 грудня 2016 року № БВ-744/16/13010-05/131 та акт виконання зобов`язань до вказаного договору, що укладені між державою Україною в особі Мінфіну та всіма особами, які станом на 21 грудня 2016 року були власниками простих іменних акцій АТ «КБ «Приватбанк», від імені яких діяла уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «КБ «Приватбанк» Шевченко А. М., в інтересах та за рахунок якої діяло ПАТ «Укргазбанк», в частині, що стосується прав та інтересів ПАТ «А-БАНК»;

визнати протиправними та скасувати:

9) наказ уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «КБ «Приватбанк» Соловйової Н. А. «Про перерахування коштів пов`язаних осіб» від 21 грудня 2016 року № 44 в частині, що стосується прав та інтересів ПАТ «А-БАНК»;

10) рішення Виконавчої дирекції Фонду «Про погодження умов продажу неплатоспроможного банку АТ «КБ «Приватбанк» від 20 грудня 2016 року № 2893 в частині, що стосується прав та інтересів ПАТ «А-БАНК»;

також

11) стягнути з АТ «КБ «Приватбанк» 363 645 240 грн суми грошових коштів, списаних з кореспондентських рахунків, 5 785,89 євро, 5 559 754,09 грн та 15 804,91 долара США - як ненараховані проценти за користування грошовими коштами ПАТ «А-БАНК» за період з 22 грудня 2016 року по 22 лютого 2017 року на користь ПАТ «А-БАНК» як поворот виконання:

- рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків з такими особами НБУ від 13 грудня 2016 року № 105;

- рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами НБУ від 24 червня 2016 року № 47;

- рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами НБУ від 13 жовтня 2016 року № 77;

- рішення Виконавчої дирекції Фонду «Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможності банку АТ «КБ «Приватбанк» від 20 грудня 2016 року № 2887;

- рішення Виконавчої дирекції Фонду «Про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у АТ «КБ «Приватбанк» від 20 грудня 2016 року № 2891;

- договору про придбання акцій від 20 грудня 2016 року № 4/2016 та акта приймання-передачі акцій за цим договором;

- договору купівлі-продажу акцій банку від 21 грудня 2016 року № БВ 744/16/13010-05/131 та акта виконання зобов`язань за цим договором;

- рішення Виконавчої дирекції Фонду «Про погодження умов продажу неплатоспроможного банку ПАТ КБ «Приватбанк» від 20 грудня 2016 року № 2893,

- наказу уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «КБ «Приватбанк» Соловйової Н. А. «Про перерахування коштів пов`язаних осіб» від 21 грудня 2016 року № 44 в частині, що стосується прав та інтересів ПАТ «А-БАНК».

2. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 17 травня 2017 року позов задовольнив.

3. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 05 лютого 2018 року апеляційні скарги НБУ та АТ «КБ «Приватбанк» задовольнив частково, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року змінив шляхом викладення абзацу тринадцятого її резолютивної частини у такій редакції: «Присудити в рівних частинах за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України і Міністерства фінансів України та за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ПАТ «А-БАНК» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 562 556 грн».

У решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року залишив без змін.

4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 04 вересня 2018 року касаційні скарги НБУ, Мінфіну, Фонду та АТ «КБ «Приватбанк» залишив без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року у незміненій частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року - без змін.

5. У травні 2020 року АТ «КБ «Приватбанк» звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року за нововиявленими обставинами.

Заявник посилався на наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для перегляду судового рішення, яким закінчено розгляд справи, з огляду на виявлення істотних для справи обставин, що існували на час розгляду справи, проте не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі АТ «КБ «Приватбанк» й іншим учасникам справи. Нововиявленими обставинами називає те, що:

- ОСОБА_1 самостійно визнає та підтверджує той факт, що починаючи, як мінімум, з лютого-березня 2016 року та станом на 19 грудня 2019 року він є бенефіціарним власником частки телевізійної групи 1+1 Медіа, зокрема, часток у ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ТОВ «ГРАВІС-КІНО», ПАТ «Телекомпанія «ТЕТ»;

- розмір частки ОСОБА_1 в телевізійній групі 1+1 Медіа, що включає ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ТОВ «ГРАВІС-КІНО» та ПАТ «Телекомпанія «ТЕТ», становить 25 %;

- володіння часткою в телевізійній групі 1+1 Медіа, а відтак, і в ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ТОВ «ГРАВІС-КІНО», ПАТ «Телекомпанія «ТЕТ», здійснювалося ОСОБА_1 через володіння часткою в компанії VOLVIK VENTURES LTD;

- ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником компанії VOLVIK VENTURES LTD;

- в лютому-березні 2016 року ОСОБА_1 як бенефіціарним власником частки телевізійної групи 1+1 Медіа, зокрема, ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ТОВ «ГРАВІС-КІНО», ПАТ «Телекомпанія «ТЕТ», вчинялися дії на її відчуження на підставі правочину.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 червня 2020 року заяву АТ «КБ «Приватбанк» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року повернув без розгляду.

Суд апеляційної інстанції, коли ухвалював рішення повернути заяву АТ «КБ «Приватбанк» про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року за нововиявленими обставинами без розгляду, виходив з того, що оскільки постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року у частині задоволення позовних вимог ПАТ «А-БАНК» була залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, при вирішенні питання щодо порядку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами слід керуватися частиною першою статті 365 КАС України. У розумінні положень цієї норми процесуального закону за нововиявленими обставинами з підстав, зазначених АТ «КБ «Приватбанк», може бути переглянута саме постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року.

Відтак суд визнав, що заява АТ «КБ «Приватбанк» про перегляд судового рішення у справі № 826/20239/16 за нововиявленими обставинами подана із порушенням порядку, встановленого статтею 365 КАС України.

6. У липні 2020 року АТ «КБ «Приватбанк» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить ухвалу суду апеляційної інстанції від 22 червня 2020 року скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами.

У скарзі посилається на те, що чітко і однозначно випливає факт зміни Київським апеляційним адміністративним судом рішення суду першої інстанції, а саме резолютивної частини щодо розподілу судових витрат.

Натомість суд в оскаржуваній ухвалі виводить безпідставний і необґрунтований висновок про недотримання АТ «КБ «Приватбанк» порядку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та наявність правових підстав для повернення заяви, чим порушує вимоги частини другої статті 365 КАС України.

На думку заявника, ця норма не містить посилань на те, що якщо рішення було змінено апеляційним судом не по суті спору, а з процесуальних питань, то за таких обставин заяву треба подавати до суду першої інстанції, який постановив судове рішення.

На думку АТ «КБ «Приватбанк», у такому разі буде довільне трактування судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі ясно визначеного частиною другою статті 365 КАС України порядку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Оскільки рішення суду першої інстанції було змінено постановою апеляційного суду, перегляду за нововиявленими обставинами підлягає саме постанова суду апеляційної, а не рішення суду першої інстанції.

7. У відзиві на касаційну скаргу НБУ просить її задовольнити, скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року та направити справу до цього ж суду для вирішення питання про відкриття провадження.

АТ «КБ «Приватбанк» подало заперечення, в яких вказує на відсутність належних причин (вагомих обставин), необхідності відступити від висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 524/3242/15, немає жодних фактичних аргументів про неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість такого висновку.

8.Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13 липня 2020 року відкрив провадження у зазначеній справі, а ухвалою від 24 вересня 2020 року на підставі частини третьої статті 346 КАС України передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Таке рішення колегія суддів цього суду мотивувала необхідністю відступити від правового висновку, викладеногоу постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року у справі № 524/3242/15-ц, відповідно до якого у разі, коли суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції у частині розподілу судових витрат, а у решті залишив без змін, судом, який ухвалив рішення по суті спору і до компетенції якого належить здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, передбаченими пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), є суд апеляційної інстанції, який ухвалив власне рішення, а не суд першої інстанції.

На переконання суду, є необхідність відступити від наведеного правового висновку з огляду на таке.

Під час перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами (дослідження фактичних даних, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, надання оцінки істотності цих обставин, тобто, якби суд їх міг урахувати при вирішенні справи, то тією чи іншою мірою це вплинуло б на результат вирішення справи) факт зміни судового рішення першої інстанції у частині позовних вимог дає підстави вважати, що перегляд постанови суду апеляційної інстанції може бути здійснений у зміненій чи скасованій цією постановою частині рішення суду першої інстанції. Тому, оскільки у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову та змінив це рішення лише у частині розподілу судових витрат, судом, який ухвалив рішення по суті спору і до компетенції якого належить здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 КАС України, є суд першої інстанції, який ухвалив рішення по суті спору, а не суд апеляційної інстанції.

9. Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи названі підстави для відступлення від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які стосуються порядку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, виходить з такого.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, передаючи справу до Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 травня 2019 року (справа № 524/3242/15-ц), дійшов висновку, що факт зміни судового рішення першої інстанції у частині позовних вимог дає підстави вважати, що перегляд постанови суду апеляційної інстанції може бути здійснений у зміненій чи скасованій цією постановою частині рішення суду першої інстанції. Тому, оскільки у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову та змінив це рішення лише у частині розподілу судових витрат, судом, який ухвалив рішення по суті спору і до компетенції якого належить здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 КАС України, є суд першої інстанції, який ухвалив рішення по суті спору, а не суд апеляційної інстанції.

Натомість висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 15 травня 2019 року (справа № 524/3242/15-ц) полягає у тому, що у разі, коли суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції у частині розподілу судових витрат, а у решті залишив без змін, судом, який ухвалив рішення по суті спору і до компетенції якого належить здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, передбаченими пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 ЦПК України, незалежно від обсягу, змісту, характеру, обставин, через яке відбулося втручання в судове рішення, а тільки тому, що мав факт такого втручання в мотивувальну та/чи резолютивну частину судового акта, є суд апеляційної інстанції, який ухвалив власне змінене рішення, а не суд першої інстанції.

10. Питання перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами у цивільній юрисдикції врегульовано главою 3 розділу V ЦПК України, в адміністративній юрисдикції це ж питання врегульовано главою 3 розділу ІІІ КАС України.

Зокрема, статтею 365 КАС України визначений порядок подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення (частина перша статті 365 КАС України).

Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення (частина друга статті 365 КАС України).

Заява про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 3 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, подається до Верховного Суду і розглядається у складі Великої Палати Верховного Суду (частина третя статті 365 КАС України).

У цивільному судочинстві порядок подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими визначено статтею 425 ЦПК України.

Згідно з частиною першою цієї статті заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення (частина друга статті 425 ЦПК України).

Наведені норми вказують на однаковий законодавчий процесуальний підхід у вирішенні питання щодо подачі заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи).

11. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері адміністративного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а лиш перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою стадією судового процесу (факультативна стадія), під час якої суд, що ухвалив судове рішення, після набрання ним законної сили переглядає його з ініціативи осіб, які брали участь у справі, або осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки у зв`язку з виявленням істотних обставин, що існували, але не були їм відомі на час вирішення справи.

Інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами вже по своїй природі передбачає конфлікт між принципом «правової визначеності» та «правом на справедливий суд», але останній (з урахуванням того ж принципу «правової визначеності», в аспекті чіткості судового процесу та винятковості переліку і вимог до обставин, що можуть виступати як нововиявлені) має пріоритет.

Законодавство, в тому числі і КАС України, не містить визначення поняття «нововиявлені обставини», проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

З огляду на викладене можна виснувати, що сутність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами - це встановлення наявності або відсутності нововиявлених обставин і повторний розгляд справи у разі їх встановлення з метою досягнення істини у справі.

12. Велика Палата Верховного Суду в контексті спірних правовідносин не дає оцінку наявності або відсутності нововиявлених обставин, а вирішує питання щодо визначення порядку подачі заяви про перегляд судового рішення у разі зміни судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції тільки в частині судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, що набрало законної сили, може бути переглянутим за нововиявленими обставинами. Такий перегляд є процесуальним засобом перевірки правильності судових рішень, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.

За частиною першою статті 2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. <�…>. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

В абзаці десятому пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора; справа № 1-12/2003) Конституційний Суд України, серед іншого, констатував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

13. Не маючи на меті дати власне визначення поняття правосуддя, Велика Палата Верховного Суду для цілей цієї постанови вважає за потрібне зазначити, що правосуддя відбувається (досягається) тоді, коли спір про право, яким захищаються права і свободи суб`єктів права, розв`язується судами, судові акти яких виносяться від імені держави, у спосіб та на підставі закону і принципів справедливості, верховенства права, рівності, свободи.

Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 244 КАС України).

Як зазначено у статті 242 КАС України, за наслідками судочинства суд, який вирішує спір по суті, має постановити законне і обґрунтоване судове рішення. За частинами першою-четвертою цієї статті рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини п`ятої статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

Згідно з частиною четвертою статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

14. Виходячи з положень частин першої, другої статті 365 цього Кодексу в поєднанні із наведеними вище законодавчими правилами повноваження суду на цей перегляд стосується лише тих рішень, якими закінчено розгляд справи та які набрали законної сили. Нововиявлені обставини, їхня фактична, юридична, доказова, змістовна природа спрямовані на зміну чи скасування визнаного раніше законного, обґрунтованого та справедливого судового акта з результатами розв`язання спору. Із логіки завдання стадії провадження за нововиявленими обставинами можна побачити, що ці обставини тим, що завжди стосуються суті спору, визначають, «наче вказують», що вони підлягають перегляду саме тією судовою інстанцією, яка розв`язала спір, її присуд набрав законної сили й таким чином здійснилося правосуддя, або тією судовою інстанцією, яка втрутилася в рішення суду по суті й ухвалила своє змінене чи нове судове рішення, яке набрало законної сили.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що цільове і системне розуміння положень наведеного законодавства та обставин справи дають підстави для висновку про можливість відступлення від правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 524/3242/15, за якою у разі, коли суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції у частині розподілу судових витрат, а у решті залишив без змін, судом, який ухвалив рішення по суті спору і до компетенції якого належить здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, все одно (однаково) є суд апеляційної, а не першої інстанції, попри те, що суд другої інстанції як суд факту та права не задіював своїх інстанційних процесуальних повноважень в частині дослідження та фактів і обставин справи, що мають значення для правильного, обґрунтованого та справедливого вирішення спору, й не ухвалював рішення про скасування або зміну рішення суду першої інстанції за наслідками апеляційного чи касаційного перегляду.

Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновками Касаційного адміністративного суду у складі ВерховногоСуду про те, що у розумінні проаналізованих вище норм процесуального права саме в суді першої інстанції у проваджені за нововиявленими обставинами має переглядатися рішення цього самого суду, якщо заявлені нововиявлені обставини стосуються висновків і розсуду цього суду в частині, яка за наслідками апеляційного чи касаційного перегляду залишилася без змін. У тому разі, якщо суди апеляційної чи касаційної інстанції змінять рішення суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, то саме судові акти судів цих інстанцій можуть і мають бути предметом перегляду у провадженні за нововиявленими обставинами, оскільки в цій частині (по суті спору чи з інших підстав) рішення суду першої інстанції зазнало сутнісних змін або було скасовано.

Це означає, що якщо, приміром, суд апеляційної інстанції не вдався до дослідження та/чи переоцінки фактичних обставин, які встановив суд першої інстанції, а навпаки -погодився з обсягом, змістом, повнотою, належністю та достовірністю встановлених у справі обставин та зроблених на підставі сукупності цих обставин правових (юридичних) висновків, то у такому разі є підстави вважати, що суд другого інстанційного рівня не спричинився до формування нового чи зміненого судового рішення на підставі нових чи по-іншому оцінених фактичних обставин, на яке (судове рішення), з погляду автора заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами, могли вплинути і залишають свій вплив певні обставини, що існували і не були відомі суду, який вирішував спір про суті. Очевидно, що в описаній ситуації судом, який досліджував обставини справи, що стосуються суті спору, і не досліджував тих з них, які автор заяви про перегляд вважає нововиявленими, такими, що ймовірно існували на час розгляду судового спору, й, не без того, що могли вплинути на судове вирішення спору, - є суд першої інстанції.

15. Буквальне тлумачення змісту частини другої статті 365 КАС України в сенсі, що будь-яке втручання в судове рішення суду першої інстанції, що тягне його зміну, є процесуальним чинником, що впливає на визначення рівня суду, який має переглядати справу в провадженні за нововиявленим обставинами, не можна віднести до прийнятного та визначального, позаяк воно суперечить об`єктивному трактуванню цієї норми та меті запровадження інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинам.

Розподіл судових витрат є процесуальним питанням, яке підлягає обов`язковому вирішенню судом за наслідками розгляду справи. Водночас зміна рішення суду першої інстанції, яка зумовлена виключно неправильним вирішенням чи невирішенням цього питання і залишенням по суті без змін рішення суду першої інстанції, не може вважатися прийняттям власного рішення по суті спору, а відтак не може бути підставою для застосування частини другої статті 365 КАС України.

У кожному разі треба визнати, що якщо суд апеляційної інстанції змінив судове рішення суду першої інстанції тільки в частині розподілу судових витрат, але залишив без зміни рішення по суті спору, то у розумінні частин першої та другої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення, тобто до суду першої інстанції.

16. З огляду на викладене, оскільки у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову та змінив це рішення лише у частині розподілу судових витрат, судом, який ухвалив рішення по суті спору і до компетенції якого належить здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, є суд першої інстанції, який ухвалив рішення по суті спору, а не суд апеляційної інстанції.

17. Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За правилами пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Виклад обставин справи, міркування і судження автора скарги щодо незаконності оскарженого рішення та мотиви незгоди з ними дають підстави узагальнити, що касаційна скарга не містить доказів та аргументів, достатніх і необхідних для визнання оскарженого рішення суду незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

18. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи (частина друга статті 350 КАС України).

19. Як згадано вище у цій постанові, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правових висновків ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року.

Отже, касаційна скарга АТ «КБ «Приватбанк» задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у задоволенні касаційної скарги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач М. І. Гриців

Судді : Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

В . В. Британчук К. М. Пільков

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

І. В. Григор`єва В. В. Пророк

В. І. Данішевська Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік

О. С. Золотніков В. М. Сімоненко

Л. Й. Катеринчук І. В. Ткач

В . С. Князєв С. П. Штелик

Г . Р. Крет

Джерело: ЄДРСР 95439650

[ANTIRAID]

Дуже слушна постанова. У своїй практиці ми саме так і робимо. Подаємо в суд, який розглядав спір по суті, а не який частково та не суттєво його змінював. Все це стосується всіх юрисдикцій.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що цільове і системне розуміння положень наведеного законодавства та обставин справи дають підстави для висновку про можливість відступлення від правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 524/3242/15, за якою у разі, коли суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції у частині розподілу судових витрат, а у решті залишив без змін, судом, який ухвалив рішення по суті спору і до компетенції якого належить здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, все одно (однаково) є суд апеляційної, а не першої інстанції, попри те, що суд другої інстанції як суд факту та права не задіював своїх інстанційних процесуальних повноважень в частині дослідження та фактів і обставин справи, що мають значення для правильного, обґрунтованого та справедливого вирішення спору, й не ухвалював рішення про скасування або зміну рішення суду першої інстанції за наслідками апеляційного чи касаційного перегляду.

Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновками Касаційного адміністративного суду у складі ВерховногоСуду про те, що у розумінні проаналізованих вище норм процесуального права саме в суді першої інстанції у проваджені за нововиявленими обставинами має переглядатися рішення цього самого суду, якщо заявлені нововиявлені обставини стосуються висновків і розсуду цього суду в частині, яка за наслідками апеляційного чи касаційного перегляду залишилася без змін. У тому разі, якщо суди апеляційної чи касаційної інстанції змінять рішення суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, то саме судові акти судів цих інстанцій можуть і мають бути предметом перегляду у провадженні за нововиявленими обставинами, оскільки в цій частині (по суті спору чи з інших підстав) рішення суду першої інстанції зазнало сутнісних змін або було скасовано.

Це означає, що якщо, приміром, суд апеляційної інстанції не вдався до дослідження та/чи переоцінки фактичних обставин, які встановив суд першої інстанції, а навпаки -погодився з обсягом, змістом, повнотою, належністю та достовірністю встановлених у справі обставин та зроблених на підставі сукупності цих обставин правових (юридичних) висновків, то у такому разі є підстави вважати, що суд другого інстанційного рівня не спричинився до формування нового чи зміненого судового рішення на підставі нових чи по-іншому оцінених фактичних обставин, на яке (судове рішення), з погляду автора заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами, могли вплинути і залишають свій вплив певні обставини, що існували і не були відомі суду, який вирішував спір про суті. Очевидно, що в описаній ситуації судом, який досліджував обставини справи, що стосуються суті спору, і не досліджував тих з них, які автор заяви про перегляд вважає нововиявленими, такими, що ймовірно існували на час розгляду судового спору, й, не без того, що могли вплинути на судове вирішення спору, - є суд першої інстанції.