Постанова ВП-ВС про порядок набуття права учасника у товаристві спадкоємцями

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

2 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 917/1338/18

Провадження № 12-86гс20

Велика Палата Верховного Суду у складі

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Власова Ю. Л.,

суддівАнцупової Т. О., Британчука В. В., Гудими Д. А., Григор`євої І. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.

за участю

секретаря судового засідання Бутенка А. О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників Приватного підприємства Агрофірма «Славутич» - адвокатів Отцевича Є. Ю. та Кінаша А. Г.,

представника ОСОБА_2 - адвоката Кінаша А. Г.,

розглянула у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (далі разом - позивачі) до Приватного підприємства Агрофірма «Славутич» (далі - ПП Агрофірма «Славутич»), ОСОБА_4 , ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів ОСОБА_5 про визнання недійсними рішень загальних зборів, редакцій статуту підприємства та про визнання нікчемним договору купівлі-продажу

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року, ухвалене суддею Мацко О. С., та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року, прийняту колегією суддів у складі Попкова Д. О., Пушай В. І. та Стойки О. В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Двоє чоловіків були засновниками ПП Агрофірма «Славутич», яке діє у сфері сільського господарства. У 2016 році той із них, якому належали 60 % часток у статутному капіталі, помер. Його майно у рівних частках успадкували дружина та дві доньки. Проте інший засновник перереєстрував на себе всі 100 % часток у статутному капіталі та продав їх.

2. Матір і одна із доньок померлого засновника приватного підприємства звернулися з позовом про: (1) визнання недійсними рішень загальних зборів цього підприємства та нової редакції його статуту, які одноособово прийняв партнер померлого засновника; (2) визнання нікчемним укладеного цим партнером з іншою людиною договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі; (3) про визнання недійсними рішень загальних зборів приватного підприємства та нової редакції його статуту, які прийняв покупець за тим договором. Мотивували позов тим, що вони є спадкоємцями померлого засновника приватного підприємства, частка якого становила 60 % статутного фонду, й успадкували не тільки відповідну частку, але й право участі у цьому підприємстві. Тому той засновник, який мав 40 %, не міг відмовити спадкоємцям у вступі до підприємства, зареєструвати за собою всі 100 % часток і продати їх іншій людині.

3. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Вважали, що позивачки, успадкувавши частки у статутному капіталі, які належали їхньому члену сім`ї до його смерті, не набули статус учасників приватного підприємства.

4. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу однієї з позивачок, мала, зокрема, вирішити такі питання:

(1) чи застосовні до приватного підприємства приписи законодавства про товариства з обмеженою відповідальністю?

(2) чи набули позивачки статус учасника приватного підприємства після смерті одного з його засновників?

(3) чи є підстави визнати недійсними оскаржені рішення зборів цього підприємства?

(4) чи є підстави визнати недійсними оскаржені редакції статуту приватного підприємства?

(5) чи можна визнати нікчемним договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі цього підприємства?

(2) Короткий зміст позовної заяви

5. У жовтні 2018 року позивачки звернулися до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви від 12 вересня 2019 року (т. 4, а. с. 3-10) просили:

5.1. Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників ПП Агрофірма «Славутич» від 2 січня 2018 року, оформлені протоколом № 1 (далі - рішення від 2 січня 2018 року), та редакцію статуту підприємства, затверджену цими рішеннями і зареєстровану 3 січня 2018 року державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор» Полтавської обласної ради (далі - КП «Реєстратор») Голубєвою Ларисою Володимирівною (номер запису 15611050018000555).

5.2. Визнати недійсними рішення зборів засновників ПП Агрофірма «Славутич» від 19 травня 2018 року № 3 (далі - рішення від 19 травня 2018 року) та редакцію статуту підприємства, затверджену цими рішеннями і зареєстровану 6 червня 2018 року державним реєстратором Комунального підприємства «Центр реєстрації» Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області (далі - КП «Центр реєстрації») Мурзенком Андрієм Володимировичем (номери записів 15611050020000555, 15611070021000555).

5.3. Визнати нікчемним договір № 1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич» від 10 квітня 2018 року (далі - спірний договір купівлі-продажу), який уклали ОСОБА_4 і ОСОБА_2 .

6. Мотивували позовну заяву так:

6.1. ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і чоловіком ОСОБА_3 .

6.2. Згідно з установчим договором про створення та діяльність Агрофірми «Славутич», зареєстрованого рішенням районної державної адміністрації Глобинського району Полтавської області від 19 червня 2001 року № 263 (далі - установчий договір), ОСОБА_7 вніс до статутного капіталу 20 400 грн, що становить 60 % статутного капіталу підприємства; а ОСОБА_4 - 13 600 грн, що складає 40 % статутного капіталу підприємства.

6.3. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

6.4. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом спадкоємцями частки у розмірі 20 400 грн в статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич» з правом участі в діяльності цього підприємства після померлого ОСОБА_7 є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних частках - по 1/3 на кожну особу, що відповідно складає 20 % статутного фонду ПП Агрофірма «Славутич» на кожного.

6.5. 10 жовтня 2017 року відбулися загальні збори учасників Агрофірми «Славутич», оформлені протоколом № 1. На них вирішили, зокрема такі питання: про розподіл частки померлого засновника ОСОБА_7 ; про включення до складу засновників спадкоємців ОСОБА_7 та про затвердження статуту підприємства у новій редакції. Прийняті на означених зборах рішення стали підставою для проведення державної реєстрації змін до установчих документів підприємства та внесення змін до відомостей про склад його засновників у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР). Протокол, складений за результатами цих зборів, є дійсним, що підтверджує постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 917/1887/17.

6.6. 2 січня 2018 року відбулися загальні збори учасників ПП Агрофірма «Славутич» за участі самого лише ОСОБА_4 . На них прийняли такі рішення: 1) затвердити фінансові звіти підприємства за 2015-2016 роки; 2) виключити ОСОБА_7 зі складу учасників підприємства у зв`язку зі смертю; 3) відмовити спадкоємцям померлого ОСОБА_7 у прийнятті їх в засновники (учасники) ПП Агрофірма «Славутич» і здійснити з ними розрахунок із спадкоємцями (правонаступниками) учасника згідно з приписами статті 148 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); 4) провести перерозподіл часток в статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич», визначивши частку ОСОБА_4 в розмірі 100 % статутного капіталу, що становить 34 000 грн; 5) затвердити нову редакцію статуту ПП Агрофірма «Славутич»; 6) здійснити усі необхідні дії для державної реєстрації змін до відомостей про ПП Агрофірма «Славутич», які містяться у ЄДР.

6.7. 10 квітня 2018 року ОСОБА_4 і ОСОБА_2 уклали спірний договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_2 100 % статутного капіталу ПП Агрофірма «Славутич» у розмірі 34 000 грн.

6.8. На загальних зборах засновників, що відбулися 19 травня 2018 року за участю ОСОБА_4 та запрошеного ним ОСОБА_2 , були прийняті такі рішення: 1) включити до складу засновників підприємства ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі 100 %, що у грошовому еквіваленті становить 34 000 грн; 2) виключити із складу засновників ПП Агрофірма «Славутич» ОСОБА_4 ; 3) з 19 травня 2018 року за власним бажанням згідно з поданою заявою звільнити з посади директора підприємства ОСОБА_4 ; 4) з 22 травня 2018 року призначити нового директора підприємства ОСОБА_2 ; 5) внести відповідні зміни та затвердити статут ПП Агрофірма «Славутич», виклавши його в новій редакції, а також уповноважити ОСОБА_2 підписати цей статут; 6) доручити директору або уповноваженим ним особам бути представниками від імені підприємства для здійснення державної реєстрації відповідних змін в органах державної влади/місцевого самоврядування згідно з законодавством України.

6.9. Спірний договір купівлі-продажу є нікчемним, бо він не був нотаріально посвідчений (стаття 219 ЦК України), а також через те, що він спрямований на незаконне позбавлення права власності позивачок на частку в статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич» (стаття 228 ЦК України).

6.10. 30 серпня 2018 року Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України, розглянувши скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_5 надала висновок, на підставі якого було видано Наказ Міністерства юстиції України «Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 5 вересня 2018 року № 2870/5 (далі - Наказ № 2870/5). Цим Наказом Міністерство юстиції України скасувало реєстраційні дії стосовно ПП Агрофірма «Славутич», вчинені у ЄДР 3 січня 2018 року за № 15611050018000555 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» державним реєстратором КП «Реєстратор» Голубєвою Л. В., а також 6 червня 2018 року за № 15611050020000555 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» та № 15611070021000555 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», проведені державним реєстратором КП «Центр реєстрації» Мурзенком А. В.

6.11. Рішення від 2 січня 2018 року прийняті на загальних зборах учасників ПП Агрофірма «Славутич» за відсутності кворуму для їх проведення, оскільки ОСОБА_4 належало 40 % статутного капіталу, тоді як інші учасники ( ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ), які в сукупності володіють 60 % статутного капіталу, про вказані збори не знали і присутні на них не були. Провівши збори без повідомлення інших учасників ПП Агрофірма «Славутич», ОСОБА_4 одноосібно за відсутності кворуму для проведення загальних зборів прийняв рішення, які стосуються діяльності підприємства, в тому числі вирішив питання про права інших учасників підприємства, чим фактично порушив приписи пунктів 5.1, 10.1, 10.2 установчого договору та статуту ПП Агрофірма «Славутич».

6.12. Дія установчого договору на момент прийняття оскаржених рішень зборів не припинилася. Тобто позивачки, до яких перейшли майнові права померлого ОСОБА_7 , є учасниками вказаного договору. Тому ОСОБА_4 мав повідомити позивачок про намір відступити свою частку у статутному капіталі підприємства.

(3) Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. 11 лютого 2020 року Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення, яким в задоволенні позову відмовив. Мотивував так:

7.1. Відносини, які стосуються виникнення, зміни та припинення права на частку в статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич» за аналогією регулюються нормами права, якими унормовано подібні за змістом відносини - відносини з виникнення, зміни та припинення права на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю (далі також - товариство) (див. також висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 6 березня 2018 року у справі № 907/167/17 та від 2 жовтня 2019 року у справі № 917/1887/17).

7.2. Після набуття частки в статутному капіталі у спадкоємців (правонаступників) виникає переважне право вступу до цього товариства, передбачене статтею 55 Закону України «Про господарські товариства» (далі - Закон № 1576-XII). Проте у цьому разі не йдеться про автоматичне набуття такими спадкоємцями права участі у товаристві (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/27538/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 392/1213/17, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 740/2194/15-ц).

7.3. Право участі у товаристві є особистим немайновим правом. Отже, автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв`язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається. Право участі у товаристві або підприємстві спадкоємець набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.

7.4. Прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) до складу учасників товариства належить до компетенції загальних зборів учасників товариства. Отже, лише після прийняття вищим органом товариства позитивного рішення спадкоємець (правонаступник) частки у статутному капіталі може стати учасником відповідного товариства. Товариство могло відмовити спадкоємцю (правонаступнику) у вступі до складу учасників, оскільки чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не обмежувало товариство у такому праві.

7.5. Голоси, які припадають на частку померлого учасника, не враховуються під час голосування щодо прийняття спадкоємця або правонаступника до товариства, під час визначення повноважності загальних зборів для прийняття рішення про прийняття спадкоємця або правонаступника учасника товариства до цього товариства, а також під час вирішення інших питань.

7.6. З огляду на приписи частини п`ятої статті 53 Закону № 1576-XII та статті 8 ЦК України (аналогія закону) до вирішення питання про вступ (прийняття) правонаступників померлого учасника, повноважність загальних зборів учасників визначається без урахування частки в статутному капіталі, яка належала померлому учаснику. У такому разі під час встановлення повноважності загальних зборів учасників слід враховувати голоси інших учасників товариства, які без голосів, що припадають на частку померлого учасника, становлять у сукупності 100 % голосів, що мають враховуватися під час визначення кворуму (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 740/2194/15-ц, а також постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 5 листопада 2019 року у справі № 927/242/19 (пункт 43) і від 8 серпня 2018 року у справі № 911/3215/17 (абзац п`ятий пункту 5.2.7)).

7.7. Прийняття рішення про відмову спадкоємцям померлого учасника в прийнятті їх до складу засновників (учасників) та проведення з ними розрахунку відповідно до статті 148 ЦК України узгоджується з приписами чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

7.8. Судовим рішенням у справі № 917/1887/17, яке набуло статусу остаточного, серед іншого встановлено, що «загальні збори співвласників від 10 жовтня 2017 року» не є загальними зборами учасників (засновників) ПП Агрофірма «Славутич» та не породжують для самого підприємства жодних правових наслідків. Відтак, внесення на підставі рішення загальних зборів учасників Агрофірми «Славутич» від 10 жовтня 2017 року, оформленого протоколом № 1 відомостей до ЄДР, якими позивачки мотивують наявність у них корпоративних прав та статусу учасника ПП Агрофірма «Славутич», не є обґрунтованим.

7.9. Доводи позивачок про те, що статутний фонд ПП Агрофірма «Славутич» формувався не грошима, а майном, не підтверджуються матеріалами справи. Докази того, що до статутного фонду підприємства передавався, зокрема, трактор та інше рухоме майно, позивачки суду не надали. Оборотно-сальдова відомість за рахунком № 131 «необоротні активи» за 2015 рік не є доказом формування статутного капіталу підприємства у вигляді майна, а не шляхом внесення грошових коштів.

7.10. Належним відповідачем у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства є саме товариство. Вказане є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог до ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень від 2 січня 2018 року та затвердженої тоді редакції статуту підприємства, оскільки вони є неналежними відповідачами за цими вимогами.

7.11. Рішення від 19 травня 2018 року та вчинена на їх підставі реєстраційна дія були предметом оскарження у справі № 917/161/19 за позовом ОСОБА_4 до ПП Агрофірма «Славутич» про визнання недійсними рішень від 19 травня 2018 року та скасування державної реєстрації змін до установчих документів. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16 травня 2019 року у справі № 917/161/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30 вересня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

7.12. Позивачки не стали учасниками ПП Агрофірма «Славутич», тож укладення спірного договору купівлі-продажу та прийняття 19 травня 2018 року рішень на виконання цього договору не порушує їх прав та законних інтересів. Вказане є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог в цій частині. Тому суд не вдається до оцінки доводів сторін щодо нікчемності договору та недійсності рішень від 19 травня 2018 року, не спростовує та не підтверджує їх, не перевіряє правильності обраного позивачками способу захисту й правильність визначення ними належних відповідачів за цими позовними вимогами. Отже, у задоволенні вимоги про визнання недійсною редакції статуту, затвердженої рішенням від 19 травня 2018 року, також слід відмовити.

(4) Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. 18 травня 2020 року Східний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою залишив без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року. Мотивував так:

8.1. Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що якщо підприємство засноване на приватній власності двох осіб (засновників), а статутний капітал підприємства поділений між учасниками на частки, до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК та Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону № 1576-ХІІ, які регулюють правовідносини щодо порядку скликання та проведення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 6 березня 2018 року у справі № 907/167/17).

8.2. Оскільки матеріали справи не містять належних доказів набуття позивачками статусу учасників ПП Агрофірма «Славутич», правова оцінка відповідних обставин в межах цивільної справи № 527/2627/18 та адміністративних справ № 440/3615/18 і № 440/333/19 в силу частини сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не є обов`язковою для суду та не впливає на застосування приписів пунктів 1 і 2 частини першої статті 1219 та частини першої статті 100 ЦК України, згідно з якими спадкоємці не набувають права участі у товаристві, учасником якого був спадкодавець.

8.3. Реєстраційні записи є похідними від підстав їх вчинення, без яких не породжують жодних корпоративних прав. Тому згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) позивачки через відсутність належного доказу їх включення до складу учасників ПП Агрофірма «Славутич» після смерті ОСОБА_7 не можуть обґрунтовувати свої вимоги цими реєстраційними даними.

8.4. Відсутність суб`єктивного права позивачок означає неможливість його порушення з боку відповідачів (незалежно від позиції самих відповідачів) та усуває потребу в оцінці інших доводів позивачок, обґрунтування яких залежить від наявності відповідного суб`єктивного права.

8.5. Суб`єктивне право, яке виникло у позивачок у зв`язку зі спадкуванням права на частку в статутному капіталі підприємства, без набуття статусу учасника такого підприємства, не може бути захищене у спосіб, обраний позивачками. Тому доводи про захист їхнього права власності не стосуються підстав і предмета позову. Вимог щодо виплати компенсації, пропорційної успадкованим часткам, позивачки не заявили.

(5) Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. 12 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скаржилася на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

(6) Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

10. 30 липня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відкрив касаційне провадження на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

11. 18 листопада 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивував тим, що така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики:

11.1. Правовий статус приватних підприємств як певної організаційно-правової форми юридичної особи з визначальною особливістю (діяльність на основі приватної власності) та їх засновників фактично не врегульований законодавством України. Виключною правовою проблемою є правове регулювання спадкування часток (вкладів, внесків) статутного капіталу приватного підприємства, заснованого на приватній власності декількох осіб, і статутний капітал якого поділений між учасниками на частки. Крім того, такою проблемою є можливість застосування законодавства, що регулює питання вступу спадкоємця до складу учасників господарського товариства, до правовідносин прийняття спадкоємця до складу засновників приватного підприємства.

11.2. Виключна правова проблема стосується таких питань:

11.2.1. Чи поширюються на приватні підприємства положення норм закону, якими регламентована діяльність господарських товариств?

11.2.2. Чи стає спадкоємець померлого засновника засновником приватного підприємства в силу отримання свідоцтва про право на спадщину у вигляді частки в статутному капіталі? Чи додатково необхідно отримати згоду інших засновників цього підприємства на прийняття такого спадкоємця до числа засновників?

11.2.3. Чи достатньо спадкоємцям для вступу до складу засновників приватного підприємства прийняття у спадщину частки у статутному капіталі такого підприємства, що засвідчує свідоцтво про право на спадщину, в якому, зокрема, вказано і про спадкування права участі у підприємстві?

11.3. Спадкоємці, вступивши у спадщину, набули лише право власності на частку у статутному капіталі. Для набуття ними права участі у товаристві необхідно, щоб учасники загальних зборів товариства погодили своїм рішенням бажання на вступ до товариства. Прийняття рішення про вступ належить до компетенції загальних зборів учасників товариства, які в свою чергу можуть як прийняти спадкоємців, так і відмовити у їх прийнятті до складу учасників.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. З урахуванням заяви про усунення недоліків від 27 липня 2020 року (т. 9, а. с. 179-194) ОСОБА_1 мотивувала касаційну скаргу так:

12.1. Оскаржені рішення зборів є незаконними, оскільки вони прийняті на зборах, на яких був присутній лише один учасник ПП Агрофірма «Славутич», що володіє у сукупності менше як 50 % голосів. Тобто був відсутній кворум для прийняття цих рішень. Про наявність підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства через відсутність кворуму для їх проведення, а також через порушення вимог щодо належного повідомлення учасників товариства про скликання таких загальних зборів Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 922/1671/16, від 2 травня 2018 року у справі № 911/190/17, від 8 травня 2018 року у справі № 916/3457/19 та від 11 червня 2018 року у справі № 916/613/17.

12.2. ОСОБА_4 незаконно привласнив 60 % статутного капіталу ПП Агрофірма «Славутич» у розмірі 20 400 грн, що належали позивачкам і ОСОБА_5 . У постановах від 12 червня 2018 року у справі № 914/1425/17 та від 8 травня 2018 року у справі № 916/772/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував про наявність підстав для скасування рішення загальних зборів товариства через порушення прав та інтересів його учасників на частку у статутному капіталі.

12.3. Суди вважали, що засновники ПП Агрофірма «Славутич» внесли до статутного капіталу кошти, хоча в дійсності у грошовому еквіваленті зазначена вартість внесеного майна. Оскільки при створенні ПП Агрофірма «Славутич» у статутний фонд вносили майно, то спадкоємці автоматично набувають прав учасника на підставі пунктів 8.1-8.3 установчого договору.

12.4. Суди першої й апеляційної інстанцій не взяли до уваги обставини, встановлені у судових рішеннях у справі № 527/2627/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання незаконними дій і бездіяльності приватного нотаріуса, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих відповідачкам у тій справі.

12.5. Суди попередніх інстанцій безпідставно мотивували висновки про відмову у задоволенні позову судовими рішеннями, ухваленими у справі № 917/1887/17 з іншим предметом та підставами позову. Поняття «преюдиціальні обставини» та поняття «правова оцінка» не є тотожними. Тому надана судами у справі № 917/1887/17 правова оцінка загальних зборів учасників Агрофірми «Славутич», проведених спадкоємцями ОСОБА_7 10 жовтня 2017 року, не є обов`язковою для суду під час розгляду іншої господарської справи. Господарський суд під час розгляду конкретної справи має оцінити встановлені ним обставини у тому числі ті, які є преюдиціальними, та ухвалити рішення, застосувавши відповідні правові норми.

12.6. Згідно з інформацією з ЄДР як станом на 12 жовтня 2017 року, так і станом на 2 січня 2018 року учасниками ПП Агрофірма «Славутич» були ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

12.7. Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що всі реєстраційні дії, вчинені на підставі оскаржених рішень зборів були скасовані Міністерством юстиції України.

12.8. ПП Агрофірма «Славутич» засноване на приватній власності двох та більше осіб (засновників), а статутний капітал підприємства поділений між учасниками на частки, що підтверджує статут ПП Агрофірми «Славутич» в редакції станом на 1 січня 2018 року. Тому відносини, які стосуються виникнення, зміни та припинення прав на частки в статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич» за аналогією (частина перша статті 8 ЦК України) регулюють норми права, які унормували подібні за змістом відносини - відносини з виникнення, зміни та припинення прав на частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

12.9. Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можна застосовувати положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Означені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, спрямовані на врегулювання господарських відносин, і мають обов`язковий характер для учасників цих відносин (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 березня 2018 року у справі № 916/375/17, від 27 березня 2018 року у справі № 904/9431/15, від 2 травня 2018 року у справі № 910/807/17, від 6 березня 2019 року у справі № 916/474/18, від 20 березня 2019 року у справі № 906/37/18).

12.10. У постанові від 27 лютого 2018 року у справі № 918/92/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що збільшення статутного капіталу товариства без урахування часток інших учасників, внаслідок чого вони фактично зменшуються, означає, що відповідні рішення загальних зборів суперечать нормам законодавства, принципу верховенства права та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушують права та законні інтереси учасника товариства.

12.11. Акціонеру (учаснику, члену) юридичної особи не можна відмовити у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів лише через недостатність його голосів для зміни результатів голосування. Вплив акціонера (учасника, члена) на прийняття рішення загальними зборами юридичної особи не обмежується лише голосуванням (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 6 березня 2018 року у справі № 907/167/17, від 27 березня 2018 року у справі № 904/6983/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 904/6965/17).

12.12. Висновок про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, укладеного за відсутності рішення вищого органу управління юридичної особи про припинення участі у господарському товаристві, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 червня 2018 року у справі № 918/552/15.

12.13. У постанові від 1 жовтня 2019 року у справі № 909/1294/15 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 грудня 2009 року у справі № 33/45-09-1388, вказавши, зокрема, про те, що відступлення учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки у статутному капіталі товариства, передбачене статтею 147 ЦК України та статтею 53 Закону № 1576-ХІІ, є відчуженням частки. Таке відчуження потребує волевиявлення особи, яка відчужує частку, й особи, яка приймає частку у власність. Відступлення (відчуження) частки не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Такий договір можна укласти в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту товариства. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що відповідно до вимог статей 717, 719 ЦК України договір дарування частки (корпоративних прав) у статутному капіталі товариства треба укладати у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним. Письмову форму договору дарування частки можна вважати дотриманою, зокрема, якщо волевиявлення сторін викладене у заяві учасника на ім`я товариства та протоколі загальних зборів учасників товариства за умови, що в цих документах зазначено про безоплатність передачі частки і протокол містить підписи обох сторін правочину (дарувальника і обдарованого).

13. 1 вересня 2020 року та 30 вересня 2021 року ОСОБА_1 надіслала на адресу Верховного Суду письмові пояснення, в яких висловила подібні аргументи до тих, що викладені у касаційній скарзі.

14. На судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги касаційної скарги підтримала. Надала пояснення, аналогічні наведеним у цій скарзі. Також пояснила, що рішення загальних зборів про виплату позивачкам частки у статутному капіталі неможливо виконати, оскільки після придбання частки у ПП Агрофірма «Славутич» ОСОБА_2 створив підприємство з подібним найменуванням, на яке перереєстрував усе майно, належне ПП Агрофірма «Славутич».

(2) Позиції інших учасників справи

15. 21 серпня 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року - без змін. Мотивував відзив так:

15.1. Не є зборами учасників ПП Агрофірма «Славутич» збори, які 10 жовтня 2017 року провели спадкоємці ОСОБА_7 . Останні не набували статусу учасників ПП Агрофірма «Славутич», що також встановили суди у рішеннях у справі № 917/1887/17.

15.2. ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які сумарно володіли часткою в статутному капіталі у розмірі 60 % (40% і 20 % відповідно), не брали участі у загальних зборах, скликаних позивачками 10 жовтня 2017 року, а також не вносили своїх часток до статутного капіталу ПП Агрофірми «Славутич», що було передбачено у новій редакції статуту підприємства від 10 жовтня 2017 року; протокол № 1, яким оформлені рішення загальних зборів учасників Агрофірми «Славутич» від 10 жовтня 2017 року, - підроблений, а статут підприємства у редакції від цієї ж дати - сфальсифікований.

15.3. Наказ № 2870/5 прийнятий на підставі підроблених позивачками документів.

15.4. Позивачки не надали доказів незаконного привласнення ОСОБА_4 частки в статутному капіталі в розмірі 20 400 грн. Розмір статутного капіталу в ПП Агрофірма «Славутич» в дійсності становить 50 000 грн, що підтверджує протокол № 1 засідання зборів засновників ПП Агрофірма «Славутич» від 10 жовтня 2017 року за участю ОСОБА_4 .

15.5. У матеріалах справи немає корпоративного договору між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Тому відсутні підстави для застосування приписів глави 53 ЦК України.

15.6. Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі перевірки вичерпного переліку документів лише засвідчує, з-поміж іншого, факт створення чи припинення юридичної особи, тобто виконує функцію легалізації події створення (заснування) юридичної особи. Виконання цієї функції не передбачає і не наділяє його повноваженнями перевірки (контролю) за тим, чи установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи містять відомості, передбачені законом, відповідальність за відповідність яких законодавству покладається на засновників (учасників) юридичної особи (див. постанову Верховного Суду України від 8 грудня 2015 року у справі № 21-3452а15). Тому відповідальність за державну реєстрацію підробленого протоколу № 1 від 10 жовтня 2017 року, а також затвердженого ним статуту Агрофірми «Славутич» у новій редакції, слід покласти на позивачок, які подали відповідні документи для державної реєстрації змін до відомостей про підприємство.

15.7. ОСОБА_4 , який володів 100 % статутного капіталу, не мав обов`язку повідомляти позивачок про скликання та проведення загальних зборів ПП Агрофірма «Славутич», оскільки вони не мали жодного стосунку до підприємства.

15.8. Лише після прийняття вищим органом товариства позитивного рішення спадкоємець (правонаступник) частки у статутному капіталі може стати учасником товариства. Товариство може відмовити у прийнятті спадкоємця (правонаступника) до складу учасників, і чинне законодавство не обмежує їх у такому праві.

15.9. Голоси, які припадають на частку померлого учасника, не враховуються під час голосування з питання про прийняття спадкоємця або правонаступника до товариства, під час визначення повноважності зборів для прийняття рішення про прийняття спадкоємця або правонаступника учасника товариства до цього товариства, а також під час вирішення інших питань. До вирішення питання про вступ (прийняття) правонаступників померлого учасника повноважність загальних зборів учасників визначається без урахування частки в статутному капіталі, яка належала померлому учаснику. Отже, у такому разі під час встановлення повноважності загальних зборів учасників слід враховувати голоси інших учасників товариства, які без голосів, що припадають на частку померлого учасника, становлять у сукупності 100 % голосів, що мають враховуватися під час визначення кворуму (див. також постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 6 червня 2019 року у справі № 917/1887/17).

15.10. Суди першої й апеляційної інстанцій правильно встановили, що спадкоємці ОСОБА_7 не набули корпоративних прав у ПП Агрофірма «Славутич».

15.11. ОСОБА_8 долучила до касаційної скарги докази, які вона не подавала до судів першої й апеляційної інстанцій.

16. 25 лютого 2021 року ОСОБА_2 подав пояснення стосовно матеріалів справи. Просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів першої й апеляційної інстанцій - без змін. Окрім тих доводів, що уже були висловлені у відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_2 навів такі аргументи:

16.1. Згідно із законодавством, чинним на час створення Агрофірми «Славутич», остання не могла створюватися як приватне підприємство. До спірних правовідносин слід застосувати приписи Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство».

16.2. ПП Агрофірма «Славутич» є правонаступником Сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Славутич».

16.3. Статутний капітал і майно ПП Агрофірма «Славутич» ніколи не було спільною сумісною власністю померлого ОСОБА_7 та його дружини ОСОБА_3 . Тому не підлягало спадкуванню.

17. 5 травня 2021 року ОСОБА_2 подав додаткові пояснення такого змісту:

17.1. Оскільки майно підприємства складається із орендованих майнових і земельних паїв, а учасники інших вкладів, окрім коштів, не вносили, з 3 січня 1998 року до 3 січня 2018 року Сільськогосподарське підприємство Агрофірма «Славутич» за своєю організаційно-правовою формою було товариством з обмеженою відповідальністю.

17.2. Згідно з довідкою з ЄДР від 12 березня 2007 року № 186, виданою відділом статистики у Глобинському районі Головного управління статистики у Полтавській області Державного комітету статистики України, організаційно-правова форма Сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Славутич» за КОПФГ - 130 (колективне підприємство), а форма власності за КФВ - 10 (приватна).

17.3. Незважаючи на наявність у статуті та в установчому договорі інформації про те, що Агрофірма «Славутич» створюється як сільськогосподарське підприємство, колективним сільськогосподарським підприємством воно так і не стало, адже майнові та земельні паї колгоспників сільськогосподарське підприємство Агрофірма «Славутич» залучало на правах оренди, а не як внесок учасників сільськогосподарського підприємства.

18. 21 серпня 2020 року ПП Агрофірма «Славутич» подало відзив на касаційну скаргу, який мотивувало так:

18.1. Правова природа ПП Агрофірма «Славутич» як юридичної особи була предметом оцінки судами у справі № 917/1887/17, в якій суд касаційної інстанції виснував, що це підприємство не є цілісним майновим комплексом.

18.2. ОСОБА_8 неправильно тлумачить висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 761/27538/17. Внесення до ЄДР відомостей на підставі протоколу № 1 загальних зборів учасників Агрофірми «Славутич» від 10 жовтня 2017 року не означає наявність у позивачок корпоративних прав і статусу учасників ПП Агрофірма «Славутич»; вчинення реєстраційних дій на підставі незаконного протоколу не робить його законним.

18.3. Необґрунтованими є доводи про відсутність кворуму на зборах, на яких прийняті оскаржені рішення, оскільки лише ОСОБА_4 як єдиний живий учасник міг відмовити у прийнятті спадкоємців ОСОБА_7 до складу учасників підприємства. Те, що на час прийняття оскаржених рішень ОСОБА_4 належали лише 40 % статутного капіталу підприємства, не підтверджує недійсність таких рішень, бо голоси, які належали померлому учаснику для визначення кворуму, не мали враховуватися.

18.4. У справі № 917/1887/17 суди встановили, що станом на 10 жовтня 2017 року лише ОСОБА_4 мав права засновника ПП Агрофірма «Славутич», а позивачки таких прав не набули. За статтею 75 ГПК України цей висновок обов`язковий для судів під час розгляду та вирішення справи № 917/1338/18.

18.5. Позивачки не набули прав учасника ПП Агрофірма «Славутич». Тому відсутні підстави вважати, що спірний договір купівлі-продажу порушує їх права. Означений договір відповідає за формою і змістом вимогам закону, що встановили суди у справі № 917/161/19.

18.6. Приписи частини п`ятої статті 89 ЦК України, якими ОСОБА_1 мотивує доводи касаційної скарги, не застосовуються до спірних правовідносин, бо стосуються тих, які виникають між юридичною особою, до установчих документів якої внесені зміни, та третіми особами, які не є учасниками особи юридичної.

18.7. Те, що Міністерство юстиції України Наказом № 2870/5 скасувало реєстраційні дії, вчинені на підставі рішень від 2 січня 2018 року та спірного договору купівлі-продажу, не впливає на висновки судів першої й апеляційної інстанцій. Цей наказ прийнятий на підставі документів, які суди у справі № 917/1887/17 вважали такими, що не є рішеннями органу управління ПП Агрофірма «Славутич».

18.8. Суди правильно встановили, що позивачки не є учасниками ПП Агрофірма «Славутич» та не набули корпоративних прав у цьому підприємстві. Тому обґрунтованими є висновки судів про відсутність порушення прав позивачок оскарженими рішеннями зборів і редакціями статуту, а також спірним договором купівлі-продажу.

19. 14 травня 2021 року ПП Агрофірма «Славутич» подало письмові міркування щодо виключної правової проблеми, яку розглядала Велика Палата Верховного Суду. Мотивувало так:

19.1. За порядком створення, формування статутного капіталу та за змістом установчих документів ПП Агрофірма «Славутич» має ознаки господарського товариства.

19.2. Суди попередніх інстанцій правомірно застосували до відносин, які стосуються виникнення, зміни та припинення права участі у ПП Агрофірма «Славутич» за аналогією закону норми, які регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю.

19.3. ЦК і ГК України не передбачають порядок скликання та проведення загальних зборів учасників приватного підприємства, так само як і порядок спадкування частки в ньому. Установчий договір і статут ПП Агрофірма «Славутич» не встановлюють порядок набуття спадкоємцями прав учасника підприємства у разі смерті одного із засновників (учасників).

19.4. Право участі у товаристві є особистим немайновим правом. Тому особа «автоматично» не набуває статус учасника товариства, як спадкоємець отримує право власності на частку у статутному капіталі.

19.5. За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 2 жовтня 2019 року у справі № 917/1887/17 спадкоємці ОСОБА_7 , вступивши у спадщину, набули лише право власності на частку у статутному капіталі. Для набуття ними права участі у товаристві необхідно, щоб учасники загальних зборів ПП Агрофірма «Славутич» погодили бажання на вступ. Натомість за рішенням учасника спадкоємцям у вступі до товариства відмовили. Встановлені у справі № 917/1887/17 обставини є преюдиціальними для вирішення справи № 917/1338/18.

20. 7 вересня 2021 року ПП Агрофірма «Славутич» подало додаткові пояснення, у яких просило врахувати під час розгляду справи № 917/1338/18 висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18. Підприємство також звернуло увагу на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постановах від 5 листопада 2019 року у справі № 927/242/19 та від 8 серпня 2018 року у справі № 911/3215/17.

21. На судовому засіданні представники ПП Агрофірма «Славутич» і ОСОБА_2 заперечили проти задоволення касаційної скарги. Надали пояснення, аналогічні наведеним у відзивах на касаційну скаргу. Представник ПП Агрофірма «Славутич» і ОСОБА_2 також повідомив, що станом на 2 січня 2018 року розмір статутного капіталу цього підприємства становив 34 000 грн і таку суму ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_4 на підставі спірного договору купівлі-продажу. Представник вказав, що на час укладення останнього ОСОБА_2 не було відомо про наявність конфлікту між ОСОБА_4 і позивачками. В іншому випадку ОСОБА_2 не придбав би підприємство або купив би 40% часток у статутному капіталі, належних ОСОБА_4 . Представник зазначив, що позивачкам не була виплачена частка у статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич», оскільки з відповідною заявою вони до підприємства не зверталися.

22. Інші учасники справи позицію щодо касаційної скарги не висловили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи судом

23. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).

24. З огляду на вказаний припис Велика Палата Верховного Суду переглядає в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

25. Письмові пояснення ОСОБА_1 , надіслані на адресу Верховного Суду, 1 вересня 2020 року та 30 вересня 2021 року, Велика Палата Верховного Суду розглядати неповноважна.

26. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга статті 161 ГПК України). Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (частина п`ята статті 161 ГПК України).

27. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (частини перша та друга статті 118 ГПК України). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 119 ГПК України).

28. Оскільки ОСОБА_1 у зазначених поясненняхпоза межами строку на касаційне оскарження навела додаткові доводи щодо наявності підстав для задоволення касаційної скарги, не просила дозволу подати такі пояснення, а суд поза межами цього строку не визнав їх подання необхідним, Велика Палата Верховного Суду залишає ці пояснення без розгляду.

29. Аналогічно Велика Палата Верховного Суду залишає без розгляду додаткові пояснення ОСОБА_2 , які він подав 25 лютого та 5 травня 2021 року, а також письмові міркування і додаткові пояснення ПП Агрофірма «Славутич», які воно подало 14 травня та 7 вересня 2021 року.

30. 25 лютого та 5 травня 2021 року ОСОБА_2 подав суду додаткові пояснення, а 14 травня і 7 вересня 2021 року письмові міркування та додаткові пояснення подало ПП Агрофірма «Славутич». З огляду на те, що ці документи відповідачі подали поза межами строку на подання відзиву на касаційну скаргу, не просили дозволу подати такі пояснення, а суд поза межами строку на подання відзиву на касаційну скаргу не визнавав їх подання необхідним, Велика Палата Верховного Суду залишає ці процесуальні документи без розгляду.

31. Згідно з частиною першою статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

32. 30 липня 2020 року Верховний Суд у складі колегії судів Касаційного господарського суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження та роз`яснив учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу до 21 серпня 2020 року. В останній день означеного строку ПП Агрофірма «Славутич» і ОСОБА_2 подали суду відзиви на касаційну скаргу. Для подання ними додаткових пояснень поза межами строку на касаційне оскарження не було підстав.

33. Приписи пункту 3 частини першої статті 42 ГПК України, якими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мотивували підстави подання відповідних пояснень, дійсно наділяють учасників справи правом надати суду пояснення. Але, подаючи їх, сторони обмежені строками, визначеними процесуальним законом. Тому немає підстав не застосовувати приписи частин першої та другої статті 118 ГПК України.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) Чи застосовні до ПП Агрофірма «Славутич» приписи законодавства про товариства з обмеженою відповідальністю?

34. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказав про необхідність вирішення питання стосовно поширення приписів закону, який регламентує діяльність господарських товариств, на приватні підприємства.

35. Суд першої інстанції виснував, що відносини, які стосуються виникнення, зміни та припинення прав на частки в статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич», за аналогією регулюють норми права, які унормували подібні за змістом відносини - відносини з виникнення, зміни та припинення прав на частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Підставою для такого висновку стали приписи ГК України.

36. Суд апеляційної інстанції вказав, що якщо підприємство засноване на приватній власності двох осіб (засновників), а статутний капітал підприємства поділений між учасниками на частки, правильним є застосування до спірних правовідносин приписів ЦК і ГК України, а також Закону № 1576-ХІІ, які регулюють правовідносини щодо порядку скликання та проведення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю.

37. Велика Палата Верховного Суду загалом погоджується з тим, що стосовно ПП Агрофірма «Славутич» слід застосовувати приписи, які регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, але з інших причин. Станом на час створення Агрофірми «Славутич» (24 лютого 1998 року) ЦК і ГК України ще не набрали чинності. Тому помилковим є застосування приписів цих актів до визначення організаційно-правової форми вказаної юридичної особи.

38. Суди попередніх інстанцій встановили таке:

38.1. 24 лютого 1998 року була зареєстрована Агрофірма «Славутич», яка відповідно до пункту 1.1 статуту, зареєстрованого того ж дня у Глобинській районній державній адміністрації за № 82, є сільськогосподарським підприємством, створеним на основі земельних та майнових паїв засновників з правом залучення земельних та майнових паїв громадян. Згідно з пунктом 1.2 вказаного статуту підприємство створене за рішенням засновників ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 від 3 січня 1998 року.

38.2. 10 червня 2001 року до пункту 1.2 статуту були внесені зміни, згідно з якими підприємство створене рішенням засновників ОСОБА_7 та ОСОБА_4 від 3 січня 1998 року. Ці зміни були зареєстровані на підставі рішення районної державної адміністрації Глобинського району Полтавської області від 19 червня 2001 року № 263.

38.3. 19 червня 2001 року засновники ПП Агрофірма «Славутич» уклали установчий договір про створення та діяльність сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Славутич».

39. На момент створення Агрофірми «Славутич» діяв Закон України «Про підприємства в Україні» (далі - Закон № 887-XII), який у частині четвертій статті 5 передбачав, що підприємство набуває прав юридичної особи від дня його державної реєстрації. Як встановили суди попередніх інстанцій, статут Агрофірми «Славутич» зареєстровано 24 лютого 1998 року. Тому з цього дня вона набула статусу юридичної особи.

40. Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 887-XII у редакції, чинній на час створення Агрофірми «Славутич», відповідно до форм власності, встановлених Законом України «Про власність», можуть діяти підприємства таких видів: індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи та виключно її праці; сімейне підприємство, засноване на власності та праці громадян України - членів однієї сім`ї, які проживають разом; приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, з правом найняття робочої сили; колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації; державне комунальне підприємство, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць; державне підприємство, засноване на загальнодержавній (республіканській) власності; спільне підприємство, засноване на базі об`єднання майна різних власників (змішана форма власності); підприємство, засноване на власності юридичних осіб і громадян союзних республік та інших держав.

41. У частині другій статті 2 Закону № 887-XII у вказаній редакції також було встановлено, що у республіці можуть діяти інші види та категорії підприємств, у тому числі орендні, створення яких не суперечить законодавчим актам України.

42. Законом України від 4 лютого 1998 року № 72/98-ВР «Про внесення змін до Закону України «Про підприємства в Україні», що набрав чинності 28 лютого 1998 року та був чинним на дату укладення установчого договору, пункт 1 статті 2 Закону № 887-ХІІ виклали у новій редакції, за якою в Україні могли діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи; колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства; господарське товариство; підприємство, яке засноване на власності об`єднання громадян; комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади; державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

43. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 21 вересня 2000 року № 1987-III «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності» суб`єкти підприємницької діяльності, створені в організаційних формах, не передбачених законами України, державна реєстрація яких проведена до набрання чинності цим Законом, зобов`язані привести організаційну форму у відповідність з вимогами законів України протягом п`яти років після набрання чинності цим Законом.

44. Велика Палата Верховного Суду вважає, що Агрофірму «Славутич» не створили як приватне підприємство. Його можна було заснувати тільки на власності однієї фізичної особи, тоді як Агрофірма «Славутич» на момент її створення мала трьох учасників, а станом на дату укладення установчого договору - двох.

45. Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону № 1576-ХІІ в редакції, чинній на час створення підприємства та укладення установчого договору, господарськими товариствами за цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

46. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства (частина друга статті 4 вказаного Закону).

47. Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 1576-ХІІ вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

48. Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини:

48.1. Для забезпечення діяльності підприємства учасники створюють статутний фонд в розмірі 34 000 грн (пункт 4.1 установчого договору). Розподіл вкладу кожного учасника і його частка в статутному фонді визначається рішенням учасників і на момент створення підприємства становить: ОСОБА_7 - 20 400,00 грн, ОСОБА_4 - 13 600,00 грн (пункт 4.2 установчого договору).

48.2. Створений після оплати податків чистий прибуток підлягає розподілу між учасниками пропорційно розміру їх часток у статутному фонді: ОСОБА_7 - 60 % чистого прибутку; ОСОБА_4 - 40 % чистого прибутку (пункт 7.2 установчого договору).

48.3. Учасник може передати свою частку (або її частину) іншому учаснику підприємства, а також третій особі. Учасники користуються переважним правом придбання частки, що уступається (пункти 8.1, 8.2 установчого договору).

48.4. При передачі паю (частки паю) третій особі до неї одночасно переходять всі права і обов`язки, які належать учаснику, що уступив свій пай повністю або частково (пункт 8.3 установчого договору).

49. Велика Палата Верховного Суду вважає, що для визначення організаційно-правової форми Агрофірми «Славутич», суди мали проаналізувати положення статуту й установчого договору цієї юридичної особи і застосувати норми матеріального права, чинні на час створення цього підприємства.

50. Встановлені судами попередніх інстанцій положення установчих документів Агрофірми «Славутич» спростовують можливість застосування до спірних правовідносин приписів Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та вказують на те, що Агрофірма «Славутич» була створена і діяла на час смерті одного із її засновників як господарське товариство, яке Закон № 887-ХІІ в редакції, чинній з 28 лютого 1998 року визначав одним із різновидів підприємств.

51. Встановлені судами попередніх інстанцій положення установчого договору про розмір і порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків вказують на те, що Агрофірма «Славутич» не є акціонерним товариством, товариством з додатковою відповідальністю, повним або командитним товариством. Велика Палата Верховного Суду вважає, що Агрофірма «Славутич» створювалася як товариство з обмеженою відповідальністю.

52. Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів (частини перша та друга статті 50 Закону № 1576-ХІІ у редакції, чинній на час створення підприємства).

53. За змістом частини першої статті 4 Закону № 1576-ХІІ у вказаній редакції товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі установчого договору і статуту.

54. Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів (частина перша статті 51 Закону № 1576-ХІІ у вказаній редакції).

55. Як встановили суди попередніх інстанцій, в Агрофірмі «Славутич» був створений статутний фонд, поділений на частки між його учасниками. Окрім того, суди встановили, що учасники підприємства мали право розпоряджатись своїми вкладами, користуватися переважним правом придбання частки іншого учасника, а розподіл прибутку підприємства між учасниками здійснювався пропорційно розміру їх часток у статутному фонді.

56. Отже, оскільки Агрофірма «Славутич» створювалася як товариство з обмеженою відповідальністю, то спірні правовідносини регулюються нормами права, що регламентують діяльність саме цього виду господарських товариств. З наведених міркувань Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими висновки судів першої й апеляційної інстанції про поширення на відносини, які стосуються виникнення, зміни та припинення прав на частки у статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич» за аналогією приписів ЦК, ГК України та Закону № 1576-ХІІ , які фактично підтримує ОСОБА_8 у касаційній скарзі.

57. Суди першої й апеляційної інстанцій застосували висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 2 жовтня 2019 року у справі № 917/1887/17. Згідно з цими висновками ні ЦК України, ні ГК України не передбачений порядок скликання та проведення загальних зборів учасників приватного підприємства. Томувідповідно до приписів статті 8 ЦК України щодо вказаних правовідносин слід застосувати приписи цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) щодо порядку скликання та проведення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що така оцінка суду не має преюдиціального значення, оскільки вона не є судженням про обставини справи.

58. За обставинами справи № 917/1887/17 ОСОБА_4 звернувся з позовом до ПП Агрофірма «Славутич» про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Агрофірма «Славутич» від 10 жовтня 2017 року, оформлених протоколом № 1 та проведених позивачками. Суди відмовили у задоволенні позову, зокрема тому, що спадкоємці, вступивши у спадщину, набули лише право власності на частку у статутному капіталі. А для набуття ними права участі у товаристві необхідно було, щоб учасники загальних зборів погодили своїм рішенням бажання на вступ до товариства. Прийняття рішення про вступ належить до компетенції загальних зборів учасників товариства, які можуть як прийняти спадкоємців, так і відмовити у їх прийнятті до складу учасників.

59. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 75 ГПК України).

60. Обставини справи - це факти, які мають значення для вирішення спору, як-от: вчинення чи невчинення особою певної дії; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій або настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності (статті 76-79 ГПК України) суд виснує про доведеність чи недоведеність певних обставин.

61. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Преюдицію мають виключно ті обставини, які суд безпосередньо дослідив і встановив, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 3 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (пункт 32)).

62. Отже, наведене у справі № 917/1887/17 правове обґрунтування застосування до ПП Агрофірма «Славутич» приписів, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, з яким по суті погодилися суди першої й апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях, не має преюдиціального характеру для справи № 917/1338/18, оскільки це судження є оцінкою суду, а не обставиною справи.

63. У постанові від 6 березня 2018 року у справі № 907/167/17 за позовом фізичної особи до Приватного підприємства «Ужгородські Аграрні Інвестиції» про визнання недійсним рішення позачергових зборів учасників цього підприємства, на яку також звернули увагу суди попередніх інстанцій, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив близький за змістом висновок про поширення на приватні підприємства приписів законодавства, що регулює діяльність товариств з обмеженою відповідальністю. Оскільки у вказаній справі були відмінні від справи №917/1338/18 обставини, що впливають на застосування норм матеріального права, Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованим застосування судами першої й апеляційної інстанцій висновків, сформульованих в означеній постанові.

(2.2) Чи набули позивачки статус учасника ПП Агрофірма «Славутич»?

64. Відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними оскаржених рішень зборів ПП Агрофірма «Славутич» суди першої й апеляційної інстанцій мотивували, зокрема, так, що, незважаючи на спадкування позивачками часток у статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич» після померлого ОСОБА_7 , вони не набули статусу учасника цього підприємства. За обставин цієї справи Велика Палата Верховного Суду з такими висновками судів не погоджується.

65. У статті 100 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

66. Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства (частина п`ята статті 147 ЦК України у вказаній редакції).

67. Згідно з приписами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

68. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами (пункти 1 і 2 частини першої статті 1219 ЦК України).

69. Відповідно до статті 55 Закону № 1576-ХІІ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у зв`язку зі смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

70. Отже, за загальним правилом після набуття права на частку в статутному капіталі у спадкоємців (правонаступників) виникало переважне право на вступ до цього товариства, передбачене статтею 55 Закону № 1576-ХІІ, але не йшлося про «автоматичне» набуття такими спадкоємцями права участі в товаристві(близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 392/1213/17 (пункти 31-35) та від 27 лютого 2019 року у справі № 761/27538/17).

71. Згідно зі статтею 64 Закону № 1576-ХІІ у вказаній редакції учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов`язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере. Виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.

72. Отже, статтю 55 Закону № 1576-ХІІ щодо можливості товариства відмовити у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) слід застосовувати у системному зв`язку з приписами статті 64 цього Закону.

73. Оскільки парламент визначив аналогічні юридичні наслідки для виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю та для відмови такого товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця), Велика Палата Верховного Суду вважає, що за відсутності іншого правового регулювання, передбачені статтею 64 Закону № 1576-ХІІ вичерпні підстави для відмови у включенні учасника до складу товариства є також підставами для відмови товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця). Рішення про відмову у прийнятті до товариства правонаступника (спадкоємця) приймається більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства, включно з голосами, які припадають на частку учасника, який був реорганізований чи помер, хоча такий учасник (його представник) у голосуванні не бере участі.

74. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:

74.1. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , що підтверджує свідоцтво про смерть від 3 лютого 2016 року серії НОМЕР_1 .

74.2. Згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом від 6 жовтня 2017 року, виданими державним нотаріусом Глобинської державної нотаріальної контори Погрібною С. С., ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є спадкоємцями по 1/3 частки статутного капіталу ПП Агрофірма «Славутич», що належала ОСОБА_7 , з правом участі в діяльності цього підприємства.

74.3. Рішенням загальних зборів учасників Агрофірма «Славутич», оформленим протоколом від 10 жовтня 2017 року № 1 з вказівкою про присутність: ОСОБА_4 (власник 40 % статутного капіталу (фонду) підприємства), ОСОБА_1 (власник 20 % статутного капіталу (фонду) підприємства), ОСОБА_3 (власник 20 % статутного капіталу (фонду) підприємства) та ОСОБА_5 (власник 20 % статутного капіталу (фонду) підприємства), було вирішено, зокрема:

- розподілити частку померлого ОСОБА_7 у статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич» між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 по 1/3 частки кожній;

- включити до складу учасників ПП Агрофірма «Славутич» спадкоємців померлого ОСОБА_7 з часткою кожного із них у розмірі 20 % статутного капіталу;

- затвердити статут ПП Агрофірма «Славутич» у новій редакції.

74.4. Означений протокол № 1, який підписали ОСОБА_1 як голова та ОСОБА_3 як секретар зборів, став підставою для державної реєстрації змін до установчих документів ПП Агрофірма «Славутич».

74.5. Протокол № 1 засідання зборів засновників ПП Агрофірма «Славутич», на яких був присутнім лише ОСОБА_4 , підтверджує, що 10 жовтня 2017 року збори вирішили відмовити спадкоємцям померлого ОСОБА_7 у їх прийнятті до складу засновників (учасників) підприємства та видати їм у зв`язку з відмовою кошти в сумі 7 212 300,00 грн протягом трьох років, а саме до 10 жовтня 2020 року. Означене рішення не було реалізоване і визначену у протоколі вартість часток у статутному капіталі спадкоємці померлого ОСОБА_7 не отримали.

75. З огляду на те, що за змістом наведених вище норм товариство могло відмовити у прийнятті спадкоємця (правонаступника) до складу учасників, проте це право не було абсолютним і обмежувалося переліком підстав, наведених вище, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками суду першої інстанції та доводами ОСОБА_2 , наведеними у відзиві на касаційну скаргу про те, що ПП Агрофірма «Славутич» могло відмовити у прийнятті спадкоємців до складу учасників, і чинне законодавство не обмежувало підприємство у такому праві.

76. Як встановили суди першої й апеляційної інстанцій, частка ОСОБА_7 у статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич» становила 60 %, а ОСОБА_4 - лише 40 %. Винятковість ситуації, у якій опинилися позивачки, полягає у тому, що померлий засновник підприємства володів більшою часткою у статутному капіталі підприємства - часткою, яка давала йому можливість вирішального голосу.

77. Слідуючи буквальному тлумаченню приписів статті 55 Закону № 1576-ХІІ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо померлий був єдиним учасником товариства, то загальні збори не могли відбутися та прийняти жодне рішення, оскільки інших учасників таких зборів немає. Виходить, що ані спадкоємці померлого єдиного учасника товариства, ані інші особи не могли набути статусу учасників товариства, а загальні збори ні за яких умов не могли бути скликані. Такий підхід до інтерпретації приписів Закону № 1576-ХІІ Велика Палата Верховного Суду не вважає виваженим щодо ймовірних спадкоємців учасника товариства.

78. Суд першої інстанції, з яким по суті погодився апеляційний суд, вважав, що до вирішення питання про вступ (прийняття) правонаступників померлого учасника повноважність загальних зборів учасників визначається без урахування частки в статутному капіталі, яка належала померлому учаснику. У такому разі, на думку судів першої й апеляційної інстанцій, під час встановлення повноважності загальних зборів учасників слід враховувати голоси інших учасників товариства, які без голосів, що припадають на частку померлого учасника, становлять у сукупності 100 % голосів, необхідних для визначення кворуму.

79. Тобто за змістом сформульованих судами попередніх інстанцій висновків учасник, який володіє меншою часткою у статутному капіталі, з метою недопущення спадкоємця учасника, який помер, до управління товариством, не позбавлений можливості скликати загальні збори безвідносно до кількості голосів, якою він фактично володіє, та відмовити спадкоємцю у вступі до товариства. Велика Палата Верховного Суду вважає, що таке тлумачення призводить до завідомо несправедливих і нерозумних наслідків для спадкоємців більшої частки у статутному капіталі, позбавляючи їх права участі у товаристві. З урахуванням наведеного не можна погодитися з відповідними висновками судів у цій частині й аналогічними доводами ОСОБА_2 , наведеними у відзиві на касаційну скаргу.

80. За змістом пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства належать розумність і справедливість. Отже, законодавство треба тлумачити так, щоби його застосування на практиці призводило до справедливих і розумних результатів для учасників цивільного обороту.

81. Оскільки ОСОБА_4 володів 40 % статутного фонду, а кількість голосів, яка припадала на частку ОСОБА_7 становила 60 %, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій, а також відповідними доводами ОСОБА_2 та ПП Агрофірма «Славутич» про те, що позивачки не набули статусу учасників цього підприємства. За відсутності у ОСОБА_4 достатньої кількості голосів він не міг одноособово скликати загальні збори ПП Агрофірма «Славутич» та відмовити спадкоємцям ОСОБА_7 у праві вступу до складу учасників цього підприємства.

82. Наявність у позивачок прав учасників ПП Агрофірма «Славутич» зумовлене не фактом внесення відомостей про них у ЄДР як про засновників цього підприємства на підставі рішення загальних зборів учасників Агрофірми «Славутич» від 10 жовтня 2017 року, оформлених протоколом № 1, які провели позивачки, а сукупністю наведених вище обставин. Тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги про вирішальне значення цієї державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу для висновку про набуття позивачками статусу учасників підприємства та доводи ПП Агрофірма «Славутич» про незаконність таких реєстраційних дій.

83. З аналогічних міркувань, наведених у цій постанові вище, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами ПП Агрофірма «Славутич», що судові рішення у справі № 917/1887/17 у частині судження про те, що позивачки не набули прав учасників ПП Агрофірма «Славутич», мають преюдиціальний характер під час вирішення справи № 917/1338/18. Це судження є не обставиною справи, а результатом оцінювання судом таких обставин, які він встановив.

84. Подальші зміни українського законодавства, спрямовані на конкретизацію механізму оформлення спадкоємцями померлого учасника товариства права участі у ньому, також підтверджують, що, формулюючи приписи статті 55 Закону № 1576-ХІІ, парламент не мав на меті позбавити спадкоємців учасника товариства права участі у ньому. Так, згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.

85. Згідно з частиною п`ятою статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів: в) заява про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

86. Абзац сімнадцятий частини п`ятої статті 17 вказаного Закону визначає, що справжність підписів на документі, визначеному підпунктом «в» цієї частини, засвідчується нотаріально, з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Разом з таким документом подається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про право на спадщину.

87. Отже, для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю у зв`язку зі вступом до нього особи, яка набула частку (частину частки) у статутному капіталі, ця особа має подати державному реєстратору такі документи: нотаріально засвідчену заяву про вступ до товариства; квитанцію про сплату адміністративного збору; нотаріальну засвідчену копію свідоцтва про право на спадщину. Надання згоди інших учасників на вступ до товариства не є необхідним.

88. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 740/2194/15-ц, а також постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 5 листопада 2019 року у справі № 927/242/19 (пункт 43) і від 8 серпня 2018 року у справі № 911/3215/17, висновками у яких суд першої інстанції мотивував рішення у справі № 917/1338/18. У вказаних постановах суд касаційної інстанції вказав, що до вирішення питання про вступ (прийняття) правонаступників померлого учасника повноважність загальних зборів учасників визначається без урахування частки в статутному капіталі, яка належала померлому учаснику; у такому разі під час встановлення повноважності загальних зборів учасників слід враховувати голоси інших учасників товариства, які без голосів, що припадають на частку померлого учасника, становлять у сукупності 100 % голосів, які треба враховувати під час визначення кворуму.

89. Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень (пункт 49) зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

90. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 5 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43-44) і № 818/1688/16 (пункти 44-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44-45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30 червня 2020 року у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 9 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (пункти 58-59), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (пункт 29); від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 7.19)).

91. З огляду на висновки, сформульовані у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики з питання набуття спадкоємцями учасника товариства з обмеженою відповідальністю права участі у ньому відступає від наведеного вище висновку, сформульованого в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 740/2194/15-ц, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 5 листопада 2019 року у справі № 927/242/19 (пункт 43) і від 8 серпня 2018 року у справі № 911/3215/17:

91.1. Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення про відмову у прийнятті до товариства спадкоємця приймають більш як 50 % загальної кількості голосів учасників товариства, включно з голосами, які припадають на частку учасника, який помер, хоча цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

91.2. Єдиний учасник товариства, котрий володіє меншою часткою у статутному капіталі, не може скликати загальні збори та відмовити у прийнятті до товариства спадкоємців померлого учасника, котрий володів більшою часткою у статутному капіталі. Спадкоємці останнього, які виявили бажання брати участь у діяльності товариства, не можуть бути позбавлені права участі в ньому.

92. У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду, ніж той, який передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц (пункт 88), від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 93), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 27.3), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 49), від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (пункт 43), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 43), від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (пункт 31); від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 7.20)).

(2.3) Чи є підстави визнати недійсними оскаржені рішення зборів ПП Агрофірма «Славутич»?

93. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали відсутніми підстави для визнання недійсними рішень від 2 січня 2018 року та від 19 травня 2018 року з огляду на те, що позивачки не набули статусу учасника ПП Агрофірма «Славутич». Велика Палата Верховного Суду з цим висновком не погоджується.

94. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні правовідносини так, що кожен із учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, дбаючи водночас про права та інтереси інших учасників, зокрема, передбачаючи можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших учасників.

95. Застосування такого юридичного наслідку, як визнання недійсними рішень зборів, саме через порушення порядку їх проведення, відповідає означеним засадам цивільного законодавства, адже спрямоване на захист прав осіб, які набули право на частку у статутному капіталі підприємства внаслідок її спадкування.

96. Обираючи варіант реалізації розсуду суду, зокрема у контексті застосування приписів статті 61 Конституції України та статті 3 ЦК України, слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.33)).

97. Велика Палата Верховного Суду раніше виснувала, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Зокрема, рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання (див. постанову від 28 січня 2020 року у справі № 924/641/17).

98. Ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 71 і 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94)).

99. Як встановили суди попередніх інстанцій, загальні збори учасників ПП Агрофірма «Славутич», які відбулися 2 січня 2018 року та були оформлені протоколом № 1, за участю лише ОСОБА_4 вирішили:

- затвердити фінансовий звіт Агрофірма «Славутич» за 2015-2016 роки;

- виключити зі складу учасників ОСОБА_7 у зв`язку з його смертю;

- відмовити спадкоємцям ОСОБА_7 в прийнятті їх в засновники (учасники) Агрофірма «Славутич» та здійснити розрахунок зі спадкоємцями (правонаступниками) учасника відповідно до приписів статті 148 ЦК України;

- провести перерозподіл часток в статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич» наступним чином: ОСОБА_4 - 100% частки в статутному капіталі (розмір частки 34 000,00 грн);

- затвердити нову редакцію статуту Агрофірма «Славутич»;

- здійснити всі необхідні дії для державної реєстрації змін до відомостей про підприємство в ЄДР.

100. Враховуючи те, що ОСОБА_4 , маючи частку у розмірі 40 % статутного капіталу, не міг скликати загальні збори та відмовити позивачкам у вступі до складу учасників ПП Агрофірма «Славутич», прийняті ним на цих зборах рішення від 2 січня 2018 року, оформлені протоколом № 1, слід визнати недійсними.

101. Як встановили суди попередніх інстанцій, на зборах засновників, що відбулися 19 травня 2018 року, за участі ОСОБА_4 були прийняті такі рішення: 1) включити до складу засновників підприємства ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі 100 %, що у грошовому еквіваленті становить 34 000 грн; 2) виключити зі складу засновників ПП Агрофірма «Славутич» ОСОБА_4 ; 3) з 19 травня 2018 року за власним бажанням згідно з поданою заявою звільнити з посади директора підприємства ОСОБА_4 ; 4) з 22 травня 2018 року призначити ОСОБА_2 новим директором підприємства; 5) внести відповідні зміни та затвердити статут ПП Агрофірма «Славутич», виклавши його у новій редакції, а також уповноважити засновника ОСОБА_2 підписати цю редакцію статуту; 6) доручити директору або уповноваженим ним особам бути представниками від імені підприємства для здійснення державної реєстрації відповідних змін в органах державної влади/місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

102. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що, приймаючи рішення з питань порядку денного означених зборів засновників, ОСОБА_4 вважав, що є власником 100 % статутного капіталу ПП Агрофірма «Славутич», хоча позивачки не реалізували набуте в порядку спадкування після померлого ОСОБА_7 право на частку в статутному капіталі підприємства. Це на судовому засіданні підтвердив представник ПП Агрофірма «Славутич» і ОСОБА_2 .

103. Велика Палата Верховного Судувважає, що дії ОСОБА_4 з привласнення частки ОСОБА_7 у статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич», а також подальше відчуження цієї частки на користь ОСОБА_2 без урахування майнових інтересів позивачок є недобросовісними. Тому рішення від 2 січня 2018 року та від 19 травня 2018 року слід визнати недійсними через порушення порядку проведення зборів учасників ПП Агрофірма «Славутич» (розпорядження одним із учасників підприємства часткою в статутному капіталі, що йому не належала та проведення зборів за відсутності кворуму).

104. Водночас слід погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що належним відповідачем у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства є саме товариство, а не його учасники. Такі рішення є рішенням товариства в особі його вищого органу. Тому немає юридичного значення визнання ОСОБА_4 позовної вимоги про визнання недійсними рішень від 19 травня 2018 року. Належним відповідачем за цією вимогою є ПП Агрофірма «Славутич», а не той відповідач, який цю вимогу визнав.

105. Оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, Велика Палата Верховного Суду вважає неприйнятними доводи касаційної скарги щодо неналежного встановлення судами обставин справи та відхиляє доводи ОСОБА_1 , які спрямовані на переоцінку доказів про те, що під час створення ПП Агрофірма «Славутич» засновники вносили у статутний фонд майно, а не кошти.

106. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що рішення від 19 травня 2018 року уже були предметом перевірки національними судами у справі № 917/161/19 за позовом ОСОБА_4 до ПП Агрофірма «Славутич» за участю третіх осіб - Комунального підприємства «Центр реєстрації» Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - про визнання недійсними рішень від 19 травня 2018 року та скасування державної реєстрації змін до установчих документів. У тій справі 16 травня 2019 року Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30 вересня 2019 року, яким у задоволенні позовних вимог відмовив. Ухвалою від 11 листопада 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відмовив у відкритті касаційного провадження.

107. У вказаній справі ОСОБА_10 мотивував позовні вимоги приписами статті 233 ЦК України, зокрема тим, що він відчужив належну йому частку у статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич» під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних для нього умовах. Позивач стверджував, що підписав оскаржені рішення від 19 травня 2018 року у хворобливому стані, під впливом дії ліків. Суди виснували про недоведеність позовних вимог.

108. З огляду на те, що у справі № 917/161/19 суди оцінювали дійсність рішень від 19 травня 2018 року з інших підстав, ніж ті, які заявлені позивачками у справі № 917/1338/18, надана судами у справі № 917/161/19 оцінка законності цих рішень не може впливати та не може спростувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо обґрунтованості вимоги про визнання тих самих рішень недійсними.

(2.4) Чи є підстави визнати недійсними оскаржені редакції статуту ПП Агрофірма «Славутич»?

109. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог про визнання недійсними редакцій статуту ПП Агрофірма «Славутич», затверджених рішеннями від 2 січня 2018 року та 19 травня 2018 року. Вважав, що ці вимоги є похідними від вимог про визнання недійсними відповідних рішень вищого органу управління підприємством, у задоволенні яких цей суд теж відмовив. Ці висновки підтримав суд апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду погоджується з тим, що у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними редакцій статуту ПП Агрофірма «Славутич», затверджених рішеннями від 2 січня 2018 року та 19 травня 2018 року, слід відмовити, але з інших підстав, ніж це зробили суди попередніх інстанцій.

110. Зміни до установчих документів юридичної особи підлягають державній реєстрації і з цього моменту набирають чинності для третіх осіб (частина третя статті 89 ЦК України). Якщо таку реєстрацію скасував уповноважений на те державний орган або суд визнав недійсними рішення вищого органу управління товариством, якими затверджені відповідні редакції статуту останнього, визнання додатково недійсними і самих цих редакцій не є ефективним способом захисту прав та інтересів.

111. Суд апеляційної інстанції встановив такі обставини:

111.1. 3 січня 2018 року державний реєстратор КП «Реєстратор» Голубєва Л. В. на підставі рішень від 2 січня 2018 року зареєструвала зміни до установчих документів ПП Агрофірма «Славутич» (номер запису 15611050018000555).

111.2. 6 червня 2018 року державний реєстратор КП «Центр реєстрації» Мурзенко А. В. зареєстрував зміни до установчих документів ПП Агрофірма «Славутич» (номер запису 15611050020000555), а також зареєстрував зміни до відомостей про цю юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (номер запису 15611070021000555).

111.3. Наказом № 2870/5 скасовано реєстраційні дії у ЄДР, вчинені стосовно ПП «Агрофірма Славутич»:

111.3.1. 3 січня 2018 року - державним реєстратором КП «Реєстратор» Голубєвою Л. В. за № 15611050018000555 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи»;

111.3.2. 6 червня 2018 року - державним реєстратором КП «Центр реєстрації» Мурзенком А. В. за № 15611050020000555 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» та № 15611070021000555 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах».

111.4. Наказом Міністерства юстиції України від 17 грудня 2018 року № 3955/5 скасовано реєстраційні дії, вчинені у ЄДР стосовно ПП Агрофірма «Славутич»:

111.4.1. 13 вересня 2018 року - державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачовим Віктором Анатолійовичем за № 15619980030000555 «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)», № 156199800320000555 «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)».

111.4.2. 24 вересня 2018 року - державним реєстратором Комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Єлісєєвим Антоном Олексійовичем за № 15619980043000555 «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)», № 15619980044000555 «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)», № 15619980045000555 «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)» та № 15619980046000555 «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)».

112. Вказані Накази Міністерства юстиції України є чинними і в судовому порядку не скасовані.

113. Враховуючи те, що зміни до установчих документів юридичної особи підлягають державній реєстрації і з цього моменту набирають чинності для третіх осіб (частина третя статті 89 ЦК України), скасування такої реєстрації уповноваженим на те державним органом спростовує доводи позивачок про порушення їх прав спірними редакціями статутів, які фактично не були введені в дію. Крім того, спірні редакції статуту ПП Агрофірма «Славутич» затверджені оскарженими рішеннями від 2 січня 2018 року та від 19 травня 2018 року, які Велика Палата Верховного Суду вже визнала недійсними.

114. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсними спірних редакцій статуту, які також підтримали ОСОБА_2 та ПП Агрофірма «Славутич», але з інших мотивів.

115. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами ПП Агрофірма «Славутич», за змістом яких Наказ № 2870/5 не міг вплинути на висновки судів першої й апеляційної інстанцій, оскільки під час його прийняття не враховані обставини, встановлені у судових рішеннях у справі № 917/1887/17. Оцінка, яку надали суди у вказаній справі, щодо набуття спадкоємцями ОСОБА_7 права на частку у статутному капіталі, а не права участі у ПП Агрофірма «Славутич», на чинність Наказів №2870/5 не впливає.

116. З огляду на припис частини другої статті 300 ГПК України Велика Палата Верховного Суду також відхиляє доводи ОСОБА_2 про те, що Наказ № 2870/5 прийнятий на підставі підроблених документів.

(2.5) Чи можна визнати нікчемним договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич»?

117. Суди першої й апеляційної інстанції встановили, що 10 квітня 2018 року ОСОБА_4 і ОСОБА_2 уклали спірний договір купівлі-продажу, за умовами якого (пункти 1.1 і 1.2) ОСОБА_4 мав передати у власність ОСОБА_2 частку у статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич» у розмірі 34 000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу, а покупець мав прийняти цю частку та сплатити за неї гроші у розмірі та порядку, визначеному договором. При передачі частки у статутному капіталі одночасно та у розмірі відчужуваної частки до покупця мали перейти всі корпоративні права та обов`язки учасника.

118. У задоволенні вимоги про визнання нікчемним спірного договору купівлі-продажу суди відмовили. Велика Палата Верховного Суду з таким висновком судів загалом погоджується, але з інших мотивів.

119. Вимога про визнання нікчемним спірного договору купівлі-продажу пов`язана з підставою звернення з вимогою про визнання недійсними рішень зборів від 19 травня 2018 року, прийнятих фактично на підставі вказаного договору.

120. Згідно з частинами першою, другою статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

121. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).

122. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).

123. Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо юридичних наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, оцінює правочин на предмет його нікчемності.

124. Оскільки договір купівлі-продажу укладений без урахування інтересів спадкоємців померлого ОСОБА_7 , спрямований на незаконне заволодіння часткою останнього у статутному капіталі ПП Агрофірма «Славутич», цей договір в частині умов про розпорядження ОСОБА_4 часткою у статутному капіталі підприємства, яку успадкували зокрема позивачки (60% статутного капіталу), згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемним. ОСОБА_2 не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до ОСОБА_4 , в якого придбав 100 % статутного капіталу ПП Агрофірма «Славутич», замість можливих 40 %. Визнання ОСОБА_4 позовної вимоги про визнання нікчемним спірного договору купівлі-продажу не впливає на вказані висновки Великої Палати Верховного Суду.

125. Враховуючи те, що Велика Палата Верховного Суду виснувала про недійсність рішень від 19 травня 2018 року з інших мотивів, ніж нікчемність спірного договору купівлі-продажу, відсутні підстави вирішувати питання законності цих самих рішень ще й з огляду на висновок про таку нікчемність, зроблений у цій постанові.

126. Велика Палата Верховного Суду відхиляє як необґрунтований довід ПП Агрофірма «Славутич» про те, що за змістом висновків судів у справі № 917/161/19 спірний договір купівлі-продажу за формою і змістом відповідає вимогам закону. У вказаній справі питання дійсності цього договору суди не вирішували.

127. Доводи касаційної скарги про застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 918/552/15, є необґрунтованими. У вказаній справі суди розглядали вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки статутного капіталу, а не про визнання цього договору нікчемним.

(2.6) Щодо інших доводів учасників справи

128. З огляду на те, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, Велика Палата Верховного Суду вважає неприйнятними доводи ОСОБА_2 про те, що протокол № 1, яким оформлені рішення проведених позивачками загальних зборів учасників Агрофірми «Славутич» від 10 жовтня 2017 року, підроблений, а затверджена цими зборами нова редакція статуту - сфальсифікована.

129. З аналогічних мотивів слід відхилити доводи ОСОБА_2 про те, що розмір статутного капіталу підприємства складав не 34 000,00 грн, а 50 000,00 грн. Як підтвердив на судовому засіданні представник ПП Агрофірма «Славутич» і ОСОБА_2 , станом на 2 січня 2018 року розмір статутного капіталу цього підприємства становив 34 000 грн, і саме таку суму ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_4 на підставі спірного договору купівлі-продажу.

130. Велика Палата Верховного Суду критично оцінює доводи касаційної скарги щодо юридичного значення обставин, встановлених у справі № 527/2627/18 для вирішення справи № 917/1338/18:

130.1. У справі № 527/2627/18 ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання незаконними дій і бездіяльності приватного нотаріуса, визнання недійсними та скасування виданих спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину за законом.Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 15 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року,у задоволенні позову відмовлено. А 10 вересня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, якою залишив рішення судів першої й апеляційної інстанцій без змін. Рішення судів мотивовані тим, що позивач не довів порушення його прав чи інтересів свідоцтвами про право на спадщину за законом.

130.2. Зазначені висновки судів самі по собі не впливають на вирішення позовних вимог, заявлених у справі № 917/1338/18. Тому ці висновки не були обов`язковими для судів під час вирішення цієї справи, як про це помилково стверджує ОСОБА_8

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

131. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 308 ГПК України).

132. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 311 ГПК України).

133. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

134. Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм матеріального права, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково: рішення судів попередніх інстанційслід скасувати у частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсними оскаржених рішень зборів й ухвалити у цій частині нове рішення - про задоволення позову; рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні вимог про визнання нікчемним спірного договору купівлі-продажу та про визнання недійсними редакцій статутів ПП Агрофірма «Славутич», затверджених оскарженими рішеннями зборів, треба змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишити без змін.

Керуючись частиною четвертою статті 232, частинами першою та другою статті 300, пунктом 3 частини першої статті 308, частинами першою та третьою статті 311, статтями 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

п о с т а н о в и л а :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року у частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Приватного підприємства Агрофірма «Славутич», оформлених протоколом № 1 від 2 січня 2018 року, а також зборів засновників Приватного підприємства Агрофірма «Славутич» № 3 від 19 травня 2018 року, скасувати.

У частині вказаних вимог ухвалити нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити:

2.1. Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства Агрофірма «Славутич», оформлені протоколом № 1 від 2 січня 2018 року.

2.2. Визнати недійсними рішення зборів засновників Приватного підприємства Агрофірма «Славутич» № 3 від 19 травня 2018 року.

3. Рішення Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року у частині відмови у задоволенні вимог про визнання нікчемним договору № 1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Приватного підприємства Агрофірма «Славутич» від 10 квітня 2018 року та про визнання недійсними редакцій статутів Приватного підприємства Агрофірма «Славутич», затверджених вищевказаними рішеннями загальних зборів учасників Приватного підприємства Агрофірма «Славутич», оформленим протоколом № 1 від 2 січня 2018 року, і зборів засновників Приватного підприємства Агрофірма «Славутич» № 3 від 19 травня 2018 року, змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови.

4. Рішення Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року в іншій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

В. С. Князєв

Суддя-доповідач

Ю. Л. Власов

Судді :

Т. О. Анцупова

Г. Р. Крет

В. В. Британчук

К. М. Пільков

І. В. Григор`єва

О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима

В. В. Пророк

В. І. Данішевська

Л. І. Рогач

О. С. Золотніков

О. М. Ситнік

Л. Й. Катеринчук

В. М. Сімоненко

І. В. Ткач

Відповідно до частини третьої статті 314 ГПК України постанову оформив суддя Гудима Д. А.

Джерело: ЄДРСР 101829986

[ANTIRAID]

Черговий літературний витвір судді трирічки з філософським нахилом. На відміну від інших своїх рішень, в цьому він навіть не зміг зробити висновки при натягуванні сови на глобус і відступу від сформованої судової практики. Готуючи рішення замість судді господарської юрисдикції він дуже своєрідно трактував корпоративні відносини. Мабуть, ніхто з господарської юрисдикції не погодився з цим літературним шедевром.

Суддя цивільної юрисдикції прийшов до висновку, що створене приватне підприємство насправді не є приватним підприємством, а є товариством з обмеженою відповідальністю, хоча і зареєстроване як приватне підприємство.

Відступаючи від раніше сформованих позицій та застосовуючи літературно-філософський підхід з врахуванням справедливості й припущень того про що думала Верховна рада, він зазначив, шо рішення про відмову у прийнятті до товариства правонаступника (спадкоємця) приймається більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства, включно з голосами, які припадають на частку учасника, який був реорганізований чи помер, хоча такий учасник (його представник) у голосуванні не бере участі.

Єдиний учасник товариства, котрий володіє меншою часткою у статутному капіталі, не може скликати загальні збори та відмовити у прийнятті до товариства спадкоємців померлого учасника, котрий володів більшою часткою у статутному капіталі. Спадкоємці останнього, які виявили бажання брати участь у діяльності товариства, не можуть бути позбавлені права участі в ньому.

100. Враховуючи те, що ОСОБА_4 , маючи частку у розмірі 40 % статутного капіталу, не міг скликати загальні збори та відмовити позивачкам у вступі до складу учасників ПП Агрофірма «Славутич», прийняті ним на цих зборах рішення від 2 січня 2018 року, оформлені протоколом № 1, слід визнати недійсними.

Належним відповідачем у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства є саме товариство, а не його учасники. Такі рішення є рішенням товариства в особі його вищого органу. Тому немає юридичного значення визнання ОСОБА_4 позовної вимоги про визнання недійсними рішень від 19 травня 2018 року. Належним відповідачем за цією вимогою є ПП Агрофірма «Славутич», а не той відповідач, який цю вимогу визнав.

123. Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо юридичних наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, оцінює правочин на предмет його нікчемності.