Рішення Жовтоводського міськсуду Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на правову допомогу


ANTIRAID

Чи вважаєте Ви рішення законним і справедливим?  

3 members have voted

  1. 1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

    • Так
      3
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0
  2. 2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

    • Так
      3
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0


Recommended Posts

справа №176/2438/21
провадження №2/176/122/22

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 р.

Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Крамар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Директора Комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Жовтоводської міської ради Катіної Ірини Володимирівни (юридична адреса: м.Жовті Води, пров.Запорізький, буд.12), Комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Жовтоводської міської ради (місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м.Жовті Води, пров.Запорізький, буд.12) про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В: 

24 листопада 2021 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Директора Комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Жовтоводської міської ради Катіної Ірини Володимирівни, Комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Жовтоводської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що позивач з 01.10.1996 року і на даний час працює прибиральницею службових приміщень у Комунальному закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 8 Жовтоводської міської ради (КЗЗСО № 8).

04 жовтня 2021 року на сайті МОЗ України було опубліковано прийнятий Наказ МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівник яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» №2153 від 04.10.2021 року, який містив такі положення: «Обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-СоV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, підлягають працівники:

1. Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2. Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно- технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності».

05 листопада 2021 року Наказом № 156/к/тр, що виданий Директором Комунального закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів № 8 Жовтоводської міської ради (КЗЗСО № 8) Позивача було відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року з підстав ухилення від обов'язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Позивач вважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

На думку позивача, оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки в ньому відсутні належні правові підстави, адже ст. 46 КЗпП України містить вичерпний перелік підстав для відсторонення. Така підстава як «в інших випадках, передбачених законодавством», не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки:

-наказ МОЗ №2153 не встановлює та не передбачає, що діяльність перелічених в ній працівників може призвести до зараження працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, тому підстави для відсторонення, що передбачені в ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» - відсутні;

-щеплення від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не передбачено Календарем профілактичних щеплень, як єдиним нормативним актом, який встановлює види обов'язкових щеплень в Україні, в тому числі, і за епідемічними показниками;

-в порушення ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» не було надано єдиним компетентним органом для встановлення факту ухилення - посадовою особою державної санітарно-епідеміологічної служби відповідного подання про усунення особи від роботи.

Крім того, на думку позивача, оскаржуваний наказ є протиправним, прийнятий за відсутності визначеного законом порядку відсторонення, оскільки:

-ні ст. 46 КЗпП, ні ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не містить порядку для відсторонення працівників, які не щеплені проти СОVID-19;

-норма п. 41-6 постанови КМУ №1236, яка містить вимогу про «взяття до відома» не містить імперативних приписів про порядок здійснення відсторонення працівників, а лише вказує на рекомендації до усвідомлення інформації, висловленої КМ;

- норма ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» вимагає, щоб відсторонення відбувалося в порядку, встановленому законом, постанова КМУ №1236 законом не являється та не може собою його підмінювати;

-Конституція України не визначає серед випадків обмеження права на працю, обмеження, пов'язане із щепленням проти СОVID-19, встановлення ж такого обмеження підзаконним актом суперечить Конституції України, як це було встановлено рішенням Конституційного Суду України №10-р/2020 від 28.08.2020 року;

-оскаржуваний наказ видано з порушенням принципу дії закону у часі, позаяк він виданий 05 листопада 2021 року, тобто раніше ніж набрав чинності нормативно - правовий акт, на підставі якого його було видано.

Крім того, позивач вважає, що зазнала протиправного втручання в її право на працю, через примушування до щеплення, яке проводиться в порушення закону, через що була позбавлена можливості заробляти собі на життя власною працею, а також була піддана дискримінації за ознакою стану здоров'я, тому її порушені права підлягають захисту та відновленню.

Враховуючи правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду у справі №712/3841/17 від 21.08.2019 року, що у разі порушення статті 46 КЗпП, де роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, позивач вважає, що у даному випадку має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2021 року позовна заява ОСОБА_1 до Директора Комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Жовтоводської міської ради Катіної Ірини Володимирівни, Комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Жовтоводської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, була залишена без руху.

10 грудня 2021 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви та ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2021 року у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

31 грудня 2021 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від відповідачів Директора Комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Жовтоводської міської ради Катіної Ірини Володимирівни, Комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Жовтоводської міської ради, надійшли відзиви, в яких відповідачі категорично не згодні з позовними вимогами позивача, не визнають позовні вимоги у повному обсязі та заперечують проти їх задоволення. Відповідачі зазначають, що не порушують у своїй діяльності законодавство про працю та суворо дотримуються вимог чинного законодавства України. Стаття 46 КЗпП України передбачає відсторонення працівників від роботи, власником або уповноваженим ним органом у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. На думку відповідачів, відсторонення через відсутність щеплення - це якраз той самий «інший випадок, передбачений законодавством», у статті 46 КЗпП України.

Відповідачі зазначають, що МОЗ наділений повноваженнями та має право на визначення переліку категорій професій в Україні, де вакцинація обов'язкова з огляду на потенційну небезпеку для суспільства, на підставі Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ. Постановою КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин, який рішенням Уряду продовжено до теперішнього часу.

Відстороняти від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від обов’язкового проведення профілактичного щеплення проти COV1D-19, відповідачів зобов’язує пункт 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236.

За допуск до роботи не вакцинованого працівника відповідач-1, як керівник навчального закладу, відповідно до вимог наказу № 2153, нестиме адміністративну або кримінальну відповідальність.

Враховуючи, що 08.11.2021 набуває чинності пункт 19 постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2020 № 1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236», керуючись листом Міністерства економіки України від 03.11.2021 № 4706-06/52950-03, відповідач вважає, що діяв у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Перш ніж видати наказ про відсторонення від роботи ОСОБА_1, відповідачем-1 була проведена роз’яснювальна робота: про необхідність отримати обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19; про можливі місця (пункти) проведення обов'язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 в місті; про правові наслідки відсторонення від роботи у разі відмови або ухилення від обов’язкового профілактичного щеплення проти COVID-19.

До проведення роз'яснювальної роботи з позивачем, за письмовим зверненням відповідача, долучилась завідувач амбулаторії ЗП-СМ №1 Негода А.С., яка провела 29.10.2021 року з ОСОБА_1 співбесіду про необхідність вакцинації від гострого респіраторного захворювання COVID-19.

01.11.2021 ОСОБА_1 було вручено письмове повідомлення від 01.11.2021р. № 07- 30/11 «Про обов’язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», де чітко вказані правові наслідки відмови або ухилення від обов'язкового проходження обов'язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, з яким позивач ознайомилась під підпис, але написала, що не згодна.

Враховуючи те, що з 08.11.2021 набуває чинності пункт 19 постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2020 №1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1236» позивача було ознайомлено під підпис з наказом від 05.11.2021 № 156/к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1» та проінформовано, що до роботи її допустять після того, як вона надасть документи про щеплення проти COVID-19 або форму 028-1/о або буде оголошено про закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2».

Крім того, відповідачі вказують, що у позовній заяві зазначається, що ОСОБА_1 на підставі наказу Відповідача-1 за №156/к/тр від 05.11.2021 року була відсторонена від роботи з 08.11.2021 року. Зазначена інформація не відповідає дійсності у зв'язку з тим, що позивач за позовом у даній справі - ОСОБА_1а за вказаним наказом не відсторонювалася від роботи. Вказаним наказом від роботи з 08.11.2021 була відсторонена ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд повно, всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.10.1996 року працює у Жовтоводській середній школі №8 прибиральником службових приміщень. /а.с.9-11/

Керуючись ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. №1645-ІІІ, наказом МОЗ України «Про затвердження переліку професій, виробництва та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153, пунктом 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, Комунальним закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Жовтоводської міської ради було видано Наказ №156/к/тр від 05.11.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1». /а.с.12/

Даним Наказом №156/к/тр від 05.11.2021 ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року у зв’язку з ухиленням від обов’язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, на строк до здійснення щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. На період відсторонення від роботи ОСОБА_1 призупинено виплату заробітної плати.

Відповідно до довідки про доходи, ОСОБА_1 працює в КЗЗСО І-ІІІ ступенів №8 Жовтоводської міської ради прибиральником службових приміщень та за період з 01.05.2021 по 31.10.2021 року сума її доходу становить 35657,14 грн. /а.с.13/

Згідно вимог ч.1 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується верховенством права.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 1 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Згідно ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, шляхом припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Суд, вирішуючи питання щодо вимоги позивачки про визнання протиправним та скасування Наказу №156/к/тр від 05.11.2021 про відсторонення її від роботи, виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.

Як визначено в ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Так, відповідно до ст.10 Закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров’я» встановлено обов’язки громадян у сфері охорони здоров’я, серед яких зокрема передбачено: а) піклуватись про своє здоров’я та здоров’я дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Крім того, згідно з ч.ч.1,2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов’язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153, відповідно до статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року №90), та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, затверджено «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням».

Згідно Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням до вказаного переліку увійшли працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Разом з тим, згідно з резолюцією Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) від 27.01.21р. за № 2361 (2021) «Вакцини проти Covid-19: етичні, юридичні та практичні міркування», та профільним законодавством України, щеплення проти СОVID-19 не є обов’язковим.

Так, зокрема, у даній резолюції ПАРЄ зазначено: «Вакцини проти СОVID-19: етичні, правові і практичні питання»: «Забезпечити, щоб громадяни були проінформовані про те, що вакцинація НЕ є обов’язковою і що ніхто не піддається політичному, соціальному чи іншого тиску з метою зробити собі вакцинацію, якщо вони не хочуть робити це самі» (ст. 7.3.1); «Гарантувати, що ніхто не піддаватиметься дискримінації за те, що він не був вакцинований, через можливі ризики для здоров’я або небажання пройти вакцинацію» (ст.7.3.2).

Сам наказ МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 не містить положень про обов’язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а лише затверджує «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням».

Обов’язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, визначено відповідним Переліком, який підписаний Генеральним директором Директорату громадського здоров’я та профілактики захворюваності і який, відповідно, не уповноважений визначати окремі професії, виробництва та організації, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб.

Тобто фактично обов’язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153 для певних професій, виробництв та організацій не визначена, а затверджено лише «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням».

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов’язковими і включаються до календаря щеплень.

Тобто фактично з прийняттям наказу МОЗ № 2153 від 04.10.2021 правове регулювання та визначення тих профілактичних щеплень, які є обов’язковими не змінилось, а відтак відсторонення працівника, який входить до переліку затвердженого наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153, є незаконним.

Окрім того, за змістом ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Таким чином, із системного аналізу даної норми випливає те, що відсторонення працівників в разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень відбувається тільки у порядку, встановленому ЗАКОНОМ, а не підзаконним актом, чи наказом керівника міністерства, підприємства чи організації тощо.

Даний висновок також кореспондується з тим, що, відповідно до пункту 2 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянами. Втім, цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

Крім того, суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що роботодавцем при відстороненні позивача від роботи у зв’язку із відсутністю у неї щеплення проти COVID-19 дотримано вимог ч.6 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов’язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог ч.2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо недопуску позивача до роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Положення п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» зобов`язують, а не надають право підприємствам, установам і організаціям усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Враховуючи відсутність в оспорюваному наказі посилання, як на підставу його винесення, подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивачки від роботи, даний наказ є безпідставним та підлягає скасуванню.

Відповідач прийняв оскаржуваний наказ про відсторонення на підставі одного лише повідомлення про обов’язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивача від обов’язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання ним медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров’я.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивачки про визнання протиправним та скасування Наказу №156/к/тр від 05.11.2021 про відсторонення її від роботи, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання в оспорюваному наказі відповідача на п.41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, зі змісту якого, серед іншого, вбачається, що керівникам слід забезпечити відсторонення від роботи працівників, обов’язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком за наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов’язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров’я, не може будь-яким чином змінити процедуру відсторонення, визначену п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», оскільки дана Постанова КМУ є підзаконним нормативним актом, тобто має нижчу силу і не може змінювати правове регулювання, визначене законом.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, а відтак п.41-6 постанови КМ України від 09.12.2020 №1236 слід розуміти не як надання повноважень для відсторонення працівників, а як наголошення необхідності дотримання закону, зокрема п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», яка і регулює процедуру такого відсторонення. В іншому випадку з метою правової визначеності та враховуючи принцип належного урядування КМУ в даній постанові мав би зазначити про це.

Суд, вирішуючи питання щодо вимоги позивачки про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.

Враховуючи ту обставину, що трудовим законодавством не врегульовано порядок відновлення права працівника у зв’язку з незаконним відстороненням та компенсації у зв’язку з цим втраченої заробітної плати, суд приходить до висновку, що в даному випадку є всі підстави для застосування аналогії закону та вирішити питання поновлення порушеного права та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку з незаконним відсторонення без збереження заробітної плати, застосовуючи порядок, визначений в ст.235 КЗпП України.

Відповідно до змісту ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином, у відповідності до зазначеної норми матеріального права, порушені права працівника незаконними діями роботодавця (звільнення, переведення, відсторонення тощо) підлягають захисту шляхом їх поновлення та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з п.5 Постанови КМУ «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995, зі змінами, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 вищезазначеної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки про доходи, виданої КЗЗСО І-ІІІ ступенів №8 Жовтоводської міської ради, нарахована заробітна плата позивача за вересень та жовтень 2021 року становить 11875,86 грн ( із розрахунку 6267+5608,86).

З урахуванням кількості робочих днів у вересні та жовтні 2021 року - 42, середньоденний заробіток позивача становить 282,75 грн (виходячи з розрахунку 11875,86 грн / 42 дні).

Загальна кількість робочих днів за час відсторонення позивача з 08 листопада 2021 року по день ухвалення рішення судом 09 лютого 2022 року складає 65 робочих днів. Таким чином, сума середнього заробітку за час відсторонення позивача складає: 65 днів *282,75 грн. = 18378,75 грн.

Дана сума вказана без утримання податків та інших обов’язкових платежів.

Щодо імені позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідачі у відзивах вказують на те, що відстороненою особою є ОСОБА_1, в той час як позивачем у даній справі є зовсім інша особа, а саме ОСОБА_1.

24 листопада 2021 року до суду дійсно надійшла позовна заява ОСОБА_1. Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2021 року дана позовна заява була залишена без руху.

10 грудня 2021 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків, в якій ім’я позивача зазначено вірно, а саме ОСОБА_1. Крім того, до заяви про усунення недоліків додана копія паспорту позивача, з якої вбачається, що правильним варіантом написання імені позивача є ОСОБА_1.

На підставі поданих документів, ухвалою суду від 13 грудня 2021 року судом було відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Директора Комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Жовтоводської міської ради Катіної Ірини Володимирівни, Комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Жовтоводської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що позивачем є інша особа, ніж особа, відсторонена від роботи відповідно до наказу №156/к/тр від 05.11.2021 року.

Крім того, частина 1 ст.141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1816 грн, що підтверджується відповідною квитанцією. /а.с.26/

Враховуючи, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимоги в повному обсязі, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1816 грн.

Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу додано до матеріалів справи Рахунок на оплату №1195 від 16.11.2021 року, Акт надання послуг №879 від 18.11.2021 року, квитанцію від 16.11.2021 року, відповідно до яких ОСОБА_1 сплатила на користь Адвокатського об’єднання «Кравець і партнери» 5000 грн. за позовну заяву про скасування наказу про відсторонення від роботи. /а.с.15-17/

Таким чином, позивачем повністю підтверджено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн, які слід стягнути з відповідачів.

Керуючись ст.ст.277 ЦК України, ст.ст.3,12,141,258,259,265,273,354,355 ЦПК України, Законом України «Про звернення громадян», суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Директора Комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Жовтоводської міської ради Катіної Ірини Володимирівни, Комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Жовтоводської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати наказ Директора Комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Жовтоводської міської ради Катіної Ірини Володимирівни № 156/к/тр від 05 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи протиправним та скасувати його.

Поновити ОСОБА_1лю Теодорівну на роботі в Комунальному закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Жовтоводської міської ради шляхом допуску її до роботи на посаді прибиральниці службових приміщень.

Стягнути з Комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Жовтоводської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи за період з 08 листопада 2021 року по 09 лютого 2022 року в розмірі 18378 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят вісім) гривень 75 коп.

Сума вказана без утримання податків та інших обов’язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та в частині стягнення середнього заробітку в межах платежу за один місяць.

Стягнути з Комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Жовтоводської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 ( дев’ятсот вісім) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п’ятсот) грн.

Стягнути з Директора Комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Жовтоводської міської ради Катіної Ірини Володимирівни на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 ( дев’ятсот вісім) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п’ятсот) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 09.02.2022 року. 

Найменування учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1.

Відповідач 1 – Директор Комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Жовтоводської міської ради Катіна Ірина Володимирівна, юридична адреса: м.Жовті Води, пров.Запорізький, буд.12.

Відповідач 2 - Комунальний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Жовтоводської міської ради, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область м.Жовті Води, пров. Запорізький, буд.12.

Суддя

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Це наша справа. В чергове, суд дуже ретельно вивчив та описав законодавство, що регулює питання щеплення та відсторонення від роботи та саме з цих підстав і задовільнив позов. Таким суддею та судом можна пишатись, на відміну від тих суддів, які без жодних посилань на діюче законодавство відмовляють у позові, беручі за аргумент просто внутрішнє переконання та лист Бориса Гулька, що не грунтується ні на законі, ні на будь-якому логічному поясненні. Нещодавно таке зустрів, на свій смуток, у Бориспільському міськрайонному суді Київської області, але сподіваюсь вони виправляться.

На обгрунтування свого рішення суд зазначив, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Разом з тим, згідно з резолюцією Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) від 27.01.21р. за № 2361 (2021) «Вакцини проти Covid-19: етичні, юридичні та практичні міркування», та профільним законодавством України, щеплення проти СОVID-19 не є обов’язковим.

Так, зокрема, у даній резолюції ПАРЄ зазначено: «Вакцини проти СОVID-19: етичні, правові і практичні питання»: «Забезпечити, щоб громадяни були проінформовані про те, що вакцинація НЕ є обов’язковою і що ніхто не піддається політичному, соціальному чи іншого тиску з метою зробити собі вакцинацію, якщо вони не хочуть робити це самі» (ст. 7.3.1); «Гарантувати, що ніхто не піддаватиметься дискримінації за те, що він не був вакцинований, через можливі ризики для здоров’я або небажання пройти вакцинацію» (ст.7.3.2).

Сам наказ МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 не містить положень про обов’язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а лише затверджує «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням».

Обов’язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, визначено відповідним Переліком, який підписаний Генеральним директором Директорату громадського здоров’я та профілактики захворюваності і який, відповідно, не уповноважений визначати окремі професії, виробництва та організації, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб.

Тобто фактично обов’язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153 для певних професій, виробництв та організацій не визначена, а затверджено лише «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням».

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов’язковими і включаються до календаря щеплень.

Тобто фактично з прийняттям наказу МОЗ № 2153 від 04.10.2021 правове регулювання та визначення тих профілактичних щеплень, які є обов’язковими не змінилось, а відтак відсторонення працівника, який входить до переліку затвердженого наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153, є незаконним.

Окрім того, за змістом ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Таким чином, із системного аналізу даної норми випливає те, що відсторонення працівників в разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень відбувається тільки у порядку, встановленому ЗАКОНОМ, а не підзаконним актом, чи наказом керівника міністерства, підприємства чи організації тощо.

Крім того, суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що роботодавцем при відстороненні позивача від роботи у зв’язку із відсутністю у неї щеплення проти COVID-19 дотримано вимог ч.6 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов’язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог ч.2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо недопуску позивача до роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Положення п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» зобов`язують, а не надають право підприємствам, установам і організаціям усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Враховуючи відсутність в оспорюваному наказі посилання, як на підставу його винесення, подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивачки від роботи, даний наказ є безпідставним та підлягає скасуванню.

Відповідач прийняв оскаржуваний наказ про відсторонення на підставі одного лише повідомлення про обов’язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивача від обов’язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання ним медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров’я.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивачки про визнання протиправним та скасування Наказу №156/к/тр від 05.11.2021 про відсторонення її від роботи, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...