Постанова ВП ВС про порядок проведення зборів та розпаювання земельних ділянок КСП

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

20 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 310/10621/18

провадження № 14-192цс21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пророка В. В.,суддів: Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й. , Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І. , Ситнік О. М., Сімоненко В. М. , Ткача І. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,третя особа, яка подала касаційну скаргу, -ОСОБА_3 ,відповідач-Бердянська районна державна адміністрація Запорізької області,треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_54 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , ОСОБА_119 , ОСОБА_141 , ОСОБА_81 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_150 , ОСОБА_151 , ОСОБА_152 , ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 , ОСОБА_156 , ОСОБА_157 , ОСОБА_67 , ОСОБА_158 , ОСОБА_159 , ОСОБА_160 , ОСОБА_161 , ОСОБА_162 , ОСОБА_163 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 , ОСОБА_166 , ОСОБА_167 , ОСОБА_168 , ОСОБА_169 , ОСОБА_170 , ОСОБА_171 , ОСОБА_172 , ОСОБА_173 , ОСОБА_174 , ОСОБА_143 , ОСОБА_142 , ОСОБА_175 , ОСОБА_176 , ОСОБА_177 , ОСОБА_178 , ОСОБА_179 , ОСОБА_180 , ОСОБА_181 , ОСОБА_182 , ОСОБА_183 , ОСОБА_87 , ОСОБА_86 , ОСОБА_114 , ОСОБА_184 , ОСОБА_185 , ОСОБА_186 , ОСОБА_187 , ОСОБА_188 , ОСОБА_189 , ОСОБА_190 , ОСОБА_191 , ОСОБА_192 , ОСОБА_193 , ОСОБА_194 , ОСОБА_195 , ОСОБА_196 , ОСОБА_197 , ОСОБА_198 , ОСОБА_199 , ОСОБА_200 , ОСОБА_201 , ОСОБА_202 , ОСОБА_203 , ОСОБА_204 , ОСОБА_205 , ОСОБА_206 , ОСОБА_207 , ОСОБА_208 , ОСОБА_209 , ОСОБА_210 , ОСОБА_211 , ОСОБА_95 , ОСОБА_212 , ОСОБА_213 , ОСОБА_214 , ОСОБА_215 , ОСОБА_216 , ОСОБА_217 , ОСОБА_218 , ОСОБА_219 , ОСОБА_220 , ОСОБА_221 , ОСОБА_222 , ОСОБА_223 , ОСОБА_224 , ОСОБА_225 , ОСОБА_226 , ОСОБА_227 , ОСОБА_228 , ОСОБА_229 , ОСОБА_230 , ОСОБА_231 , ОСОБА_232 , ОСОБА_233 , ОСОБА_234 , ОСОБА_235 , ОСОБА_236 , ОСОБА_237 , ОСОБА_238 , ОСОБА_239 , ОСОБА_154 , ОСОБА_240 , ОСОБА_180 , ОСОБА_241 , ОСОБА_242 , ОСОБА_243 , ОСОБА_244 , ОСОБА_163 , ОСОБА_245 , ОСОБА_203 , ОСОБА_150 , ОСОБА_152 , ОСОБА_246 , ОСОБА_247 , ОСОБА_248 , ОСОБА_196 , ОСОБА_54 , ОСОБА_249 , ОСОБА_229 , ОСОБА_220 , ОСОБА_250 , ОСОБА_251 , ОСОБА_252 , ОСОБА_253 , ОСОБА_254 , ОСОБА_205 , ОСОБА_255 , ОСОБА_256 , ОСОБА_257 , ОСОБА_258 , ОСОБА_259 , ОСОБА_192 , ОСОБА_260 , ОСОБА_61 , ОСОБА_261 , ОСОБА_262 , ОСОБА_263 , ОСОБА_264 , ОСОБА_265 , ОСОБА_266 , ОСОБА_267 , ОСОБА_268 , ОСОБА_269 , ОСОБА_270 , ОСОБА_271 , ОСОБА_272 , Приватне сільськогосподарське підприємство «Лендфорт Азов», Приватне підприємство «Азовгеопроект»,

розглянула у порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області (треті особи: зазначені вище фізичні особи, Приватне сільськогосподарське підприємство «Лендфорт Азов» та Приватне підприємство «Азовгеопроект»), про визнання недійсним протоколу загальних зборів та скасування розпорядження

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 листопада 2019 року, ухвалене суддею Вірченко О. М., та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2020 року, прийняту колегією суддів у складі Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Бердянська райдержадміністрація) про визнання недійсним протоколу загальних зборів та скасування розпорядження.

2. Позовна заява мотивована тим, що 28 квітня 2017 року в селі Миколаївка Бердянського району Запорізької області за участю представників Бердянської райдержадміністрації, Берестівської сільської ради, громадян - пайовиків колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» (далі - КСП «Україна»), депутатів місцевих рад та Приватного підприємства «Азовгеопроект» (далі - ПП «Азовгеопроект») було проведено збори власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна». На зборах були затверджені організаційні заходи щодо розпаювання сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень зі складу земель колишнього КСП «Україна».

3. 16 травня 2017 року розпорядженням голови Бердянської райдержадміністрації № 211 за результатами розгляду заяви представника пайовиків колишнього КСП «Україна» Мечник О. М. надано дозвіл на розробку проекту щодо організації території земельних часток (паїв) КСП «Україна» (багаторічні насадження, сіножаті, пасовища) та виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» загальною площею 1 331,4692 га, в тому числі угідь: багаторічні насадження - 94,04 га, сіножаті - 422,03 га, пасовища - 815,3992 га (власникам сертифікатів згідно із додатком), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення колективної власності колишнього КСП «Україна», які розташовані на території Берестівської сільської ради.

4. 19 грудня 2017 року головою Бердянської райдержадміністрації видано розпорядження № 552 «Про погодження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» (багаторічні насадження, сіножаті, пасовища)», а також рекомендовано затвердити цей проект на зборах власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» та оформити відповідним протоколом.

5. 15 березня 2018 року проведені збори власників сертифікатів земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна», результати чого оформлено протоколом № 2 (далі - Протокол № 2). На цих зборах було зареєстровано присутніми, включаючи спадкоємців та представників за довіреностями, 487 громадян (447 осіб згідно з Протоколом № 2), хоча загальна кількість власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» складає 1 001 особу.

6. Позивачі вважають, що 15 березня 2018 року під час проведення зазначених зборів та прийняття рішення не було кворуму, оскільки 2/3 частини від загальної кількості власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» села Миколаївка Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області (1 001 особа) складає 667 осіб. Отже, на цих зборах повинні були бути зареєстрованими не менше 667 власників земельних часток (паїв) або їх спадкоємців. Таким чином, зареєстрованих 447 громадян, які мають право приймати рішення з розподілу земельних ділянок КСП «Україна» села Миколаївка Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області, є недостатньою кількістю для прийняття вищевказаного рішення. Окрім того, в протоколі помилково вказана кількість осіб, які голосували проти розподілу.

7. На порушення пункту 8 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року № 122 «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Порядок), уповноважена особа Бердянської райдержадміністрації не провела розподілу земельних ділянок шляхом жеребкування. Запропоноване групування земельних ділянок не передбачене цією нормою права.

8. Також до списків власників земельних часток (паїв) з розподілу сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень колишнього КСП «Україна» помилково не було включено колишнього працівника цього колективного сільськогосподарського підприємства ОСОБА_273 , який на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, ухваленого у справі № 2-3910/2011, поновив своє право на отримання земельної ділянки (паю).

9. Враховуючи зазначене, позивачі просили скасувати Протокол № 2 та розпорядження голови Бердянської райдержадміністрації від 19 квітня 2018 року № 154 «Про затвердження протоколу зборів власників сертифікатів земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна», с. Миколаївка Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 15 березня 2018 року № 2» (далі - Розпорядження № 154).

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

10. Рішенням від 12 листопада 2019 року Бердянський міськрайонний суд Запорізької області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та скасував заходи забезпечення позову, впроваджені ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 29 грудня 2018 року, якою було заборонено Бердянській райдержадміністрації та Берестівській громаді Бердянського району Запорізької області передавати у власність земельні ділянки (сіножаті, пасовища та багаторічні насадження) колишнього КСП «Україна» села Миколаївка Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області громадянам - власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай).

11. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що збори власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна», всі організаційні заходи та сама процедура виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) власникам земельних часток (паїв) проводилися відповідно до вимог Закону України від 05 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про виділення земельних ділянок) та Порядку.

12. Відповідними зборами було визначено, що згідно зі статтею 1 Закону про виділення земельних ділянок та документами, які були надані цим зборам, право на земельну частку (пай) колишнього КСП «Україна» має всього 1 001 особа, з яких за даними Берестівської сільскої ради на день паювання померло 569 осіб. Таким чином, право голосу на цих зборах мали 432 особи, а також 55 спадкоємців померлих власників земельних часток (паїв), які підтвердили своє право на земельну частку (пай) належними документами, тобто всього - 487 осіб. Це на 163 особи більше, ніж установлено законом для прийняття рішення про розподіл земельних ділянок (не менш як дві третини власників земельних часток (паїв)), тому ці збори були повноважними і мали право приймати відповідні рішення.

13. Доводи про те, що визнання недійсними (скасування) Протоколу № 2 та Розпорядження № 154 жодним чином не впливає на права осіб, які вже отримали сформовані земельні ділянки у власність із земель колективної власності колишнього КСП «Україна», суд відхилив, оскільки наслідком скасування зазначених документів буде безпідставність отримання останніми права власності на їх земельні ділянки.

14. 19 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до голови Бердянської райдержадміністрації із заявою від свого імені та від імені одинадцяти осіб, у якій просив розподілити землю (сади, сіножаті, пасовища) колишнього КСП «Україна» в кількості 16 паїв єдиним масивом, не маючи при цьому довіреності зазначених осіб на право представляти їх інтереси з цього питання. Ненадання Бердянською райдержадміністрацією відповіді на вказану заяву послугувало підставою звернення позивачів із зазначеним позовом до суду.

15. Чинним законодавством оскарження відповідного протоколу як спосіб захисту цивільних прав не передбачене. У цьому випадку протоколом оформлене рішення, прийняте власниками земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» на їх спільних зборах, проведених 15 березня 2018 року. Безпосередньо вказане рішення позивачами не оскаржується.

16. Рішення власників земельних часток (паїв) було прийнято громадянами - власниками земельних часток (паїв), тому, на думку суду, саме вони повинні були бути залучені як відповідачі за першою вимогою (скасування протоколу зборів власників сертифікатів земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна»). За другою вимогою відповідачем, який порушив права позивачів, повинен був бути залучений голова Бердянській райдержадміністрації, Розпорядження № 154 якого позивачі просили скасувати.

17. Також суд установив відсутність порушуючого впливу рішення відповідних загальних зборів на права та обов`язки ОСОБА_274 , якого уповноважені представляти ОСОБА_3 та/або ОСОБА_275 .

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

18. Постановою Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2020 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 листопада 2019 року залишене без змін.

19. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зокрема, додатково зазначив, що жодних доказів, що вказують на незаконність чи порушення процедури прийняття Розпорядження № 154, позивачами не надано і під час судового розгляду не встановлено.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

20. Відповідно до протоколу № 1 зборів власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» від 28 квітня 2017 року цими зборами було вирішено цілу низку питань. Згідно зі списком реєстрації власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» на вказаних зборах були присутні: власники земельних часток (паїв) у кількості 32 особи, представники власників земельних часток (паїв), які представляють інтереси власників за довіреністю, в кількості 206 осіб. Ці збори визнано повноважними. Зокрема, було вирішено: затвердити список осіб, які мають право на земельну частку (пай) колишнього КСП «Україна», та визначити його в кількості 1 001 особи; провести розподіл нерозпайованих пасовищ, сінокосів і багаторічних насаджень колишнього КСП «Україна» між власниками земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» у кількості 1 001 особи; розподілу підлягає вся площа сінокосів, пасовищ і багаторічних насаджень, яка визначена даними Держгеокадастру щодо КСП «Україна»; із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключити: деградовані, малопродуктивні, а також техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя; заболочені та скалисті землі; землі, зайняті під визначеною законом культурною спадщиною (курганами), та інші землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб; виділення земельної частки (паю) в натурі під пасовища та сіножаті провести однією земельною ділянкою в рівних частках, багаторічні насадження провести окремою земельною ділянкою; розподіл земельних ділянок проводити без урахування якісних характеристик землі, тобто без урахування агровиробничих груп; визначення конкретного місця розташування земельних ділянок, межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів, вказати у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), який підлягає затвердженню на зборах після його виготовлення; власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай), або їх законні представники подають до Бердянської райдержадміністрації заяви про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості); просити Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Росія» (далі - ПСП «Агрофірма «Росія») як головного орендаря на території Берестівської сільської ради здійснити організаційні заходи щодо написання та подачі заяв, а також рішення цих зборів до Бердянської райдержадміністрації; просити Бердянську райдержадміністрацію на підставі поданих заяв власників сертифікатів прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); визначити ПП «Азовгеопроект», яке має у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, як землевпорядну організацію, яка розробить проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); просити ПСП Агрофірма «Росія» здійснити оплату розробленого проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) з подальшим її відшкодуванням ПСП «Агрофірма «Росія» кожним власником земельної частки (паю) у визначеному між ними порядку; уповноважити ПСП «Агрофірма «Росія» разом з ПП «Азовгеопроект» передати до Бердянської райдержадміністрації розроблений проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» для розгляду і його погодження; погоджений Бердянською райдержадміністрацією проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» передати на збори власників земельних часток (паїв) для його розгляду та затвердження.

21. Розпорядженням голови Бердянської райдержадміністрації від 16 травня 2017 року № 211 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» (багаторічні насадження, сіножаті, пасовища) та виділ земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) цього КСП (власникам сертифікатів) загальною площею 1 331,4692 га, в тому числі угідь: багаторічні насадження - 94,04 га, сіножаті - 422,03 га, пасовища - 815,3992 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення колективної власності колишнього КСП «Україна», які розташовані на території Берестівської сільської ради, згідно з додатками 1-4. Також передбачено, що проект землеустрою розробляється після укладення громадянами - власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «Україна» договору з організацією або фізичною особою -підприємцем, які мають право розробляти документацію із землеустрою.

22. Відповідно до списку власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «Україна», затвердженого начальником міжрайонного управління у Бердянському районі та місті Бердянську Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Середою М. М., кількість власників цих сертифікатів складає 1 001 особу.

23. Згідно з розпорядженням голови Бердянської райдержадміністрації від 19 грудня 2017 року № 552 було погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) по колишньому КСП «Україна» на території Берестівської сільської територіальної громади Бердянського району Запорізької області, в тому числі угіддя: сіножаті, пасовища та багаторічні насадження, яким передбачається поділ 1 022,4615 га земель, у тому числі угідь: сіножатей площею 392,7441 га, пасовищ площею 536,8246 га, багаторічних насаджень площею 92,8928 га на 1 001 земельну частку (пай) без урахування якості агровиробничих груп; затверджено середній розмір земельної частки (паю) у фізичних гектарах по КСП «Україна»: під сіножаттями та пасовищами - 0,9286 га, під багаторічними насадженнями - 0,0928 га, середньою вартістю в цінах 2017 року: пасовища та сіножаті - 4 215,04 грн, багаторічні насадження - 3 152,42 грн; рекомендовано ОСОБА_276 (представнику за довіреністю громадян - власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «Україна») проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (сіножаті, пасовища та багаторічні насадження) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП «Україна» (за межами населеного пункту, на території Берестівської сільської територіальної громади Бердянського району Запорізької області) затвердити на зборах власників земельних часток (паїв) та оформити відповідним протоколом; рекомендовано міжрайонному управлінню у Бердянському районі та місті Бердянську Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області внести відповідні зміни в земельно-облікову документацію.

24. Відповідно до Протоколу № 2 зборів власників сертифікатів земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» від 15 березня 2018 року вказаними зборами було вирішено:

1) затвердити проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) по колишньому КСП «Україна», який виготовлений ПП «Азовгеопроект» та погоджений Бердянською райдержадміністрацією;

2) визначити місце розташування та погодити розподіл земельних ділянок за видами угідь: пасовища, сіножаті та багаторічні насадження у межах колишнього КСП «Україна» між власниками земельних часток (паїв) наступним методом:

- згрупувати земельні ділянки пайовиків, які передали свої земельні ділянки за видом угідь рілля в оренду, в окремі ділянки поділу, для кожного орендаря окремо;

- згрупувати земельні ділянки пайовиків, які будуть обробляти земельні ділянки самостійно, в окремі ділянки поділу;

- згрупувати земельні ділянки пайовиків, які померли, а спадкоємці не оформили спадкові справи на залишок земельної частки (паю) по сертифікату, в окремі ділянки поділу;

3) земельні ділянки пасовищ, сінокосів та багаторічних насаджень пайовиків колишнього КСП «Україна», що підлягають розподілу та зараз знаходяться в користуванні на умовах оренди у юридичних осіб (орендарів землі) за раніше укладеними між ними та Бердянською райдержадміністрацією договорами оренди землі, або не витребувані земельні частки (паї) розташовувати в межах однієї ділянки поділу для кожного орендаря окремо згідно з переліком громадян, які виявили бажання передати виділені їм у натурі земельні ділянки конкретному орендарю.

25. Відповідно до Протоколу № 2 кількість власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» згідно з доданим списком складає 1 001 особу. Померли за даними Берестівської сільської ради - 569 осіб, мають право голосувати - 432 особи, включаючи спадкоємців - 487 осіб. Брали участь у голосуванні 150 осіб, з них - зареєстровані та присутні особисто на зборах 147 осіб, за довіреностями 3 особи з правом голосу від 340 пайовиків, всього - 487 голосів. Кворум для проведення розподілу земельних часток (паїв) складає 2/3 від загальної кількості живих: 288 - без урахування спадкоємців, 324 - з урахуванням спадкоємців.

26. Протокол № 2 був затверджений Розпорядженням № 154. Цим розпорядженням було рекомендовано громадянам - власникам сертифікатів земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» звернутися із заявами до райдержадміністрації щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та передачі у власність земельних ділянок із земель колишнього КСП «Україна» в частині сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

27. Згідно з переліком розпоряджень голови Бердянської райдержадміністрації з передачі земель за КВЗУ 002.01 «Сіножаті», 002.02 «Пасовища» та 002.03 «Багаторічні насадження» по КСП «Україна», які видані у 2018 році (сіножаті та пасовища об`єднані у єдиний масив як рівноцінні угіддя), 286 власників сертифікатів отримали сформовані земельні ділянки у власність.

28. 19 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до голови Бердянської райдержадміністрації із заявою від свого імені та від імені одинадцяти осіб, в якій просив розподілити землю (сади, сіножаті, пасовища) колишнього КСП «Україна» в кількості 16 паїв єдиним масивом, не маючи при цьому довіреності зазначених осіб на право представляти їх інтереси з цього питання.

29. Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЗП № 067095 від 14 грудня 2000 року ОСОБА_274 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 44,196 га, розташованої на території колишнього КСП «Україна» Миколаївської сільської ради.

30. Довіреністю від 03 грудня 2013 року ОСОБА_274 уповноважив ОСОБА_3 та/або ОСОБА_275 бути його представником(-ами) з усіма необхідними повноваженнями з питань вчинення комплексу необхідних та належних за законом дій щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності та передачі в оренду (найм) належної йому на праві власності земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 44,196 га, розташованої за адресою: Запорізька область, Бердянський район, Миколаївська сільська рада, кадастровий номер 2320683500:01:005:0063; будь-яких інших питань, що стосуються вказаної земельної ділянки, без права її відчуження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

31. У травні 2020 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

32. Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 відкрите касаційне провадження у справі № 310/10621/18.

33. Відповідно до частини першої статті 404 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в редакції, чинній на момент регулювання відповідних процесуальних дій, далі - ЦПК України) питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи з підстав, передбачених цим Кодексом.

34. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України, відповідно до якої суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

35. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, посилаючись на окремі справи, розглянуті Верховним Судом у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду, дійшов висновку, що спори щодо визнання недійсними рішень загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), оформлених протоколом, суди розглядають у порядку як цивільного, так і господарського судочинства, що не сприяє формуванню єдиної правозастосовчої практики та становить виключну правову проблему, пов`язану зі справою № 310/10621/18.

36. 16 листопада 2021 року своєю ухвалою Велика Палата Верховного Суду прийняла та призначила до розгляду цю справу, оскільки дійшла висновку щодо обґрунтованості підстав її передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

37. На думку ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 638/2218/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

38. ОСОБА_3 також вважає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389, стаття 411 ЦПК України), а отже, ці суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору. Бердянська райдержадміністрація порушила норми статті 9 Закону про виділення земельних ділянок, пункти 6 та 8 Порядку. Оскільки один сертифікат на право на земельну частку (пай) враховується як один голос, то на зборах, що відбулись 15 березня 2018 року, 447 власників земельних часток (паїв) розподілили земельні ділянки 569 власників земельних часток (паїв), що померли, за наявності лише 55 спадкоємців.

(2) Позиція інших учасників справи

39. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

40. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України (пункт 1 частини першої статті 389 ЦПК України). Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою та третьою статті 411 ЦПК України (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

41. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).

42. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14 Конституції України).

43. Загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, а також справедливість, добросовісність та розумність (пункти 2 та 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЦК України).

44. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України. Разом з тим суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої статті 16 ЦК України).

45. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону (абзац другий частини другої статті 373 ЦК України).

46. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частина дев`ята статті 79-1 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЗК України).

47. Виходячи зі змісту Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» в рамках процесу приватизації землі, що триває в державі й нині, на базі колишніх колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських підприємств були створені колективні сільськогосподарські підприємства, яким землю передано на підставі державного акта на право колективної власності на неї. Таке право на землю отримали всі колишні працівники колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських утворень, пенсіонери, які стали членами новостворених колективних сільськогосподарських підприємств. Кожному з них належала земельна частка (пай), кожен набув право при бажанні отримати її у приватну власність у вигляді виділеної у натурі земельної ділянки для самостійного господарювання чи іншого законного використання.

(1.1) Щодо наявності корпоративних прав у членів КСП

48. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частини перша та третя статті 167 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ГК України).

49. Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (частина перша статті 93 ГК України).

50. Колективне сільськогосподарське підприємство (надалі для цілей формулювання змісту положень цього Закону -підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Підприємство є юридичною особою, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку та може мати печатки (згідно із статтею 1 Закону України від 14 лютого 1992 року № 2114-XII «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про КСП).

51. Вищим органом самоврядування у підприємстві є загальні збори його членів або збори уповноважених. У період між зборами справами підприємства керує правління. Повноваження загальних зборів (зборів уповноважених) і правління визначаються статутом підприємства (частина перша статті 23 Закону про КСП).

52. Загальні збори (збори уповноважених): приймають статут підприємства, вносять до нього зміни та доповнення; вирішують питання про обрання правління, його голови та ревізійної комісії підприємства; приймають рішення про реорганізацію і ліквідацію підприємства, про його участь в акціонерних товариствах, корпораціях, асоціаціях, концернах та інших об`єднаннях; вирішують інші важливі питання діяльності підприємства (частина друга статті 23 Закону про КСП).

53. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у її постановах від 13 листопада 2019 року у справі № 146/616/15-ц (пункт 34), від 28 січня 2020 року у справі № 924/641/17 (пункт 57) та від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (пункт 33), за способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу колективне підприємство як різновид підприємства колективної власності (стаття 93 ГК України) є корпоративним. Учасники колективного підприємства незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між ними та цим підприємством щодо його створення, діяльності, управління або припинення діяльності є корпоративними (стаття 167 ГК України).

54. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку та вважає, що КСП «Україна» було корпоративним підприємством з відповідними корпоративними правами щодо нього його учасників, реалізація яких, зокрема, передбачена статтею 23 Закону про КСП.

(1.2) Щодо характеру земельних питань, які вирішують збори власників земельних часток (паїв) КСП, яке припинило існування без реорганізації

55. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

56. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша - третя статті 358 ЦК України).

57. Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності (частина перша статті 361 ЦК України). Зокрема, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша та третя статті 364 ЦК України).

58. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (частина третя статті 2 ЗК України).

59. Об`єктом права колективної власності підприємства є, зокрема, земля. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам (частина перша статті 7 Закону про КСП). Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства (частина друга статті 7 Закону про КСП).

60. Відповідно до преамбули Закону про виділення земельних ділянок цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали, зокрема, колективним сільськогосподарським підприємствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками. Стаття 1 Закону про виділення земельних ділянок визначає перелік осіб, які мають право на земельну частку (пай).

61. У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (частина четверта статті 3 Закону про виділення земельних ділянок).

62. Розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі. Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) (частини перша, третя та четверта статті 9 Закону про виділення земельних ділянок). Наведене кореспондує пунктам 2 та 9 Порядку.

63. Рішення зборів власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна», закріплені у Протоколі № 2, не стосуються питань, передбачених частиною другою статті 23 Закону про КСП (повноваження загальних зборів діючого КСП), а тому нема підстав говорити про реалізацію на цих зборах їх учасниками корпоративних прав щодо цього КСП. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій та не спростованих й оспорюваних сторонами спору обставин справи КСП «Україна» на момент виникнення спірних правовідносин припинило свою діяльність та існування, не було реорганізоване у іншу юридичну особу або особи, поділене на інші юридичні особи, приєднане до іншої юридичної особи (осіб) або об`єднане з нею (ними). Рішення, закріплені Протоколом № 2, не є елементом ліквідації КСП в цьому випадку та не стосуються питань його діяльності. Рішення, закріплені у Протоколі № 2, є вирішенням питань реалізації прав відповідних власників земельних часток (паїв) на землю вже неіснуючого КСП, що є елементом вирішення правового режиму існування та оформлення майнових прав цих осіб на землю, яка перебувала у колективній власності членів цього КСП, як реалізації їх конституційного права на землю, передбаченого статтею 14 Конституції України, через спеціальну, встановлену законодавством процедуру.

64. Загальні збори членів КСП для вирішення питань діяльності цього підприємства, в тому числі питань, які стосуються корпоративних прав його членів, скликаються та проводяться відповідно до статуту такого підприємства самими його членами через органи управління підприємства в порядку самоуправління. А збори власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна», яке припинило своє існування, хоч і проводяться за ініціативи цих власників, які формально вже не можуть бути дійсними членами припиненого КСП, але організовуються органами місцевого самоврядування відповідно до Закону про виділення земельних ділянок та Порядку і є не елементом самоуправління КСП, а, як уже зазначалось, елементом узгодження та організації реалізації законних земельних прав цих власників земельних паїв.

65. Отже, зазначені збори власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» не можна ототожнювати з вищим органом самоврядування КСП, передбаченим частиною першою статті 23 Закону про КСП, а відтак земельні питання, які вирішують збори власників земельних часток (паїв) КСП, яке припинило існування, щодо виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель колективної власності колишнього КСП є реалізацією не корпоративних прав та відносин членів КСП, а майнового права на виділення частки відповідних земель у натурі (земельної ділянки або ділянок).

66. Зазначене також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17. Після паювання земель сільськогосподарського підприємства або сільськогосподарської організації у його членів виникає майнове право на виділення своєї частки в натурі (на місцевості), а норми матеріального права, які регулюють відповідну процедуру, із самого початку визначали право громадянина на пай як право власності і майнове право (згідно із пунктами 8.8 та 8.9 зазначеної постанови).

(1.3) Щодо наявності виключної правової проблеми

67. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

68. Стаття 20 Господарського процесуального кодексу України від 06 листопада 1991 року № 1798-XII (у редакції, чинній на момент регулювання відповідних процесуальних дій, далі - ГПК України) визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах (пункти 3 та 4 частини першої статті 20 ГПК України).

69. До пайового фонду майна членів КСП включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності КСП, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів КСП, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 9 Закону про КСП).

70. Як уже засначалося вище, правовідносини власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна», яке припинило своє існування, щодо виділення їм земельних ділянок у натурі (на місцевості) не є корпоративними та не пов`язані з реалізацію корпоративних прав, а відтак не підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.

71. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у вже згадуваній її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17, право на земельну частку (пай), у тому числі отримане у порядку спадкування, є окремим об`єктом земельних відносин, а правовідносини щодо права власності на нього та перетворення права на земельну частку (пай) у право власності на земельну ділянку як річ є цивільними правовідносинами щодо зміни прав та обов`язків власника таких прав (пункти 8.12 та 8.13).

72. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, які не викликають сумнівів, Протокол № 2 та Розпорядження № 154, які оскаржуються позивачами у справі, яка розглядається, не стосуються майнових паїв. Питання, рішення за якими закріплені в Протоколі № 2, регулюються Законом про виділення земельних ділянок та Порядком.

73. У справах № 132/2483/16-ц, № 131/475/16-ц, № 148/468/17 та № 139/1163/17 спори фактично стосуються реалізації спільної часткової власності співвласників пайових фондів колективних сільськогосподарських підприємств (власників майнових паїв), та реалізації прав, засвідчених майновими сертифікатами, а у справі № 129/3271/15-ц - формування та діяльності органів спілки об`єднання громадян - орендодавців реорганізованого КСП. Отже, у зазначених справах розглядалися правовідносини, які не є подібними до правовідносин у справі № 310/10621/18.

74. Справа № 599/64/18 стосується спору щодо розподілу земель, які передавались колишньому колгоспу в колективну власність без створення КСП шляхом передачі їх до земель запасу сільської ради на підставі зборів трудового колективу колишніх членів фактично не встановленого господарства, які провів голова відповідної сільської ради як член цього трудового колективу. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду за результатами її розгляду направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції через неповне встановлення обставин справи. Відповідно до зазначеного вище у цій постанові Великої Палати Верховного Суду ця справа стосується не спору, що випливає з корпоративних правовідносин, а спору, що випливає із цивільних правовідносин щодо визначення права на землю членів колишнього сільськогосподарського підприємства, а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

75. У справі № 916/2581/17, яку розглянув Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, спір стосувався реалізації корпоративних прав діючого КСП, зокрема щодо членства у ньому та його управління. Аналогічне стосується й справи № 906/1316/19, яку розглянув Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. Отже, відсутні підстави стверджувати про неоднакові підходи до застосування норм права у справах, на які міститься посилання в ухвалі Верховного Суду від 03 листопада 2021 року, оскільки правовідносин у цих справах не є подібними.

76. Враховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність сформульованої в ухвалі Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у цій справі виключної правової проблеми.

(1.4) Щодо суті спору

77. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (частина третя статті 53 ЦПК України).

78. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

79. Громадяни - власники земельних часток (паїв) можуть виділяти земельні ділянки в натурі (на місцевості) єдиним масивом (пункт 9 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України).

80. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) у натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) (частина друга статті 3 Закону про виділення земельних ділянок).

81. Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища) (частина третя статті 3 Закону про виділення земельних ділянок).

82. Сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема: організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом (кореспондує пункту 2 Порядку); приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв) (згідно із абзацами десятим та дванадцятим частини першої статті 5 Закону про виділення земельних ділянок). Згідно із частиною другою статті 5 Закону про виділення земельних ділянок районні державні адміністрації приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) за межами населених пунктів.

83. Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування (частина друга статті 9 Закону про виділення земельних ділянок). Наведене кореспондує пункту 8 Порядку. Пункт 6 Порядку уточнює, що розподіл земельних ділянок проводиться за умови реєстрації на зборах не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), які мають право на їх отримання у натурі, або їх представників згідно зі списком, що додається до проекту.

84. Розповсюдження інформації про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) здійснюється, зокрема, районною державною адміністрацією відповідно до статті 10 Закону про виділення земельних ділянок (кореспондує пункту 10 Порядку), порушення якої судами попередніх інстанцій не встановлене та сторонами спору не доведене.

85. Нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження (стаття 13 Закону про виділення земельних ділянок).

86. У справі № 638/2218/16-ц, на яку посилається особа, яка подала касаційну скаргу, як на приклад застосування норми права апеляційним судом у справі, що розглядається, без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду своєю постановою від 13 листопада 2019 року скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи позивач, який не зміг взяти участі у відповідних зборах, був належним чином повідомлений про проведення зборів власників земельних часток (паїв) колишнього КСП організатором таких зборів - органом місцевого самоврядування відповідно до вимог законодавства. Зокрема, серед обставин справи було встановлено, що повідомлення про проведення цих зборів здійснювала ініціативна група учасників цих зборів, а не орган місцевого самоврядування відповідно до вимог Закону про виділення земельних ділянок та Порядку.

87. У справі, що розглядається, не встановлено та не доведено учасниками справи, що повідомлення про проведення зборів власників сертифікатів земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» та його інформаційне супроводження, передбачене законодавством, здійснювалось не Бердянською райдержадміністрацією або не здійснювалось взагалі, не доведено та навіть не стверджується, що позивачі не брали у цих зборах участі, через що були позбавлені можливості реалізувати свої законні права. У зв`язку із цим немає підстав говорити про неврахування апеляційним судом у цій справі висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 638/2218/16-ц, оскільки визнання органу місцевого самоврядування відповідачем у справі № 638/2218/16-ц здійснювалось за інших фактичних обставин. Крім того, як встановлено судами, ОСОБА_274 реалізував своє право на отримання земельної ділянки в натурі відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЗП № 067095 від 14 грудня 2000 року.

88. Вимоги стосовно змісту проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) містяться у статті 7 Закону про виділення земельних ділянок. Зокрема, частина третя цієї статті передбачає, що перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю) здійснюється в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) у разі необхідності. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій та не спростованих сторонами спору обставин справи не доведено, що до розробника відповідної землевпорядної документації замовником були висунуті вимоги щодо зазначених перерахунків або що необхідність здійснення таких перерахунків була узгоджена більшістю голосів зборів власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна».

89. Якщо Протоколом № 2 затверджується рішення більшості власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна», а частина з них не згодна із таким рішенням більшості, то виникає спір між цими власниками щодо реалізації майнових прав на землю колишнього КСП, а не спір з райдержадміністрацією, оскільки вона в межах зборів (Протоколу № 2) власних управлінських функцій щодо членів КСП не здійснювала, а лише виконувала функції організатора скликання зборів та фіксування їх результатів відповідно до прямих вказівок закону.

90. Бердянська райдержадміністрація або її посадові особи не можуть відповідати за рішення власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна» щодо реалізації їх майнових прав на землі цього КСП, які були передані його членам у колективну власність, оскільки Бердянська райдержадміністрація або її посадові особи організовують збори цих осіб, а не вирішують відповідні питання за них. Розпорядження № 154 лише затверджує волевиявлення власників земельних часток (паїв), закріплене у Протоколі № 2, як елемент техніко-юридичного механізму реалізації прав на земельні частки (паї), передбачений Законом про виділення земельних ділянок та Порядком.

91. Враховуючи зміст статті 13 Закону про виділення земельних ділянок та те, що Протоколом № 2 передбачене окреме згрупування земельних ділянок пайовиків, які померли, а спадкоємці не оформили спадкових справ на залишок земельної частки (паю) по сертифікату в окремі ділянки поділу, відсутні підстави для висновків про позбавлення майнових прав на землю зазначених спадкоємців, які не встигли вступити у свої права щодо сертифікатів про права на земельну частку (пай) колишнього КСП «Україна», рішеннями, закріпленими у Протоколі № 2.

92. Рішення зборів власників земельних часток (паїв) колишнього КСП «Україна», закріплені у Протоколі № 2, затвердженому Розпорядженням № 154, є юридичною підставою самої можливості звернення позивачів до Бердянської райдержадміністрації із заявами про виділення їм земельних ділянок у натурі (на місцевості). Скасування документа, яким затверджені прийняті рішення зборів, без визнання недійсними самих рішень не передбачене ЦК України як спосіб захисту цивільних прав. Однак суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що визнання цих рішень зборів власників земельних часток (паїв) колишнього КСП недійсними може негативно вплинути на права інших учасників цих зборів, тому мав підстави для залучення третіх осіб у цій справі відповідно до частини третьої статті 53 ЦПК України.

93. Посилання особи, яка подала касаційну скаргу, лише на сам факт того, що якийсь додатковий документ, поданий учасником, окремо не згадується у судовому рішенні, не є беззаперечним доказом неналежного вивчення судом обставин справи. Має бути доведений факт того, що суд не врахував обставини, які мають значення для вирішення спору, або врахував їх неналежним чином. При цьому суд не зобов`язаний давати пояснення своїх висновків буквально за кожним доводом, який заявив учасник справи, а може висловлювати узагальнені висновки, які передбачають врахування одночасно декількох доводів учасників справи, про що належним чином роз`яснено апеляційним судом у його оскаржуваній постанові, в тому числі з посиланням на практику Європейського суду з прав людини. Велика Палата Верховного Суду не вбачає за потрібне повторювати ці роз`яснення у своїй постанові.

94. Власна інтерпретація учасником справи обставин справи та юридичного змісту норм права, яка не збігається з висновками суду, не є доказом помилковості висновків суду. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до тих самих доводів, які були заявлені у позові та апеляційній скарзі у цій справі і яким суди попередніх інстанцій надали належну оцінку. Ці доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

95. Враховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

96. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).

97. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).

98. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи, висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

(2.2) Щодо судових витрат

99. Учасники справи не заявляли до відшкодування судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. За результатом касаційного розгляду вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню, отже, на особу, яка подала касаційну скаргу,покладається судовий збір за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_3 .

2. Залишити без змін рішення Бердянського міськрайонного суду Запорозької області від 12 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. В. ПророкСудді:В. В. БританчукГ. Р. Крет Ю. Л. ВласовЛ. М. Лобойко Д. А. ГудимаК. М. Пільков Ж. М. ЄленінаО. Б. Прокопенко І. В. ЖелєзнийЛ. І. Рогач О. С. ЗолотніковО. М. Ситнік Л. Й. КатеринчукВ. М. Сімоненко В. С. КнязєвІ. В. Ткач

Джерело: ЄДРСР 105301929

[ANTIRAID]

Велика палата у цій справі проаналізувала застосування норм Закону України від 05 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року № 122 «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» й прийшла до висновку про відсутність їх порушення, а також необхідності правильного визначення кола відповідачів до яких місцева адміністрація як орган що затверджує вже результат не відноситься.