Постанова ВП ВС про можливість оскарження рішень зборів адвокатського об'єднання та стягнення моральної шкоди

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

1 лютого 2022 року

м. Київ

Справа № 750/3192/14

Провадження № 12-49гс21

Велика Палата Верховного Суду у складі

головуючої судді Рогач Л. І.,

судді-доповідача Ткача І. В.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М.,Штелик С. П.,

за участю

секретаря судового засідання Співака С. В.,

представників учасників

позивача - не з`явився

відповідача ОСОБА_2

розглянула у судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та Адвокатського об`єднання «Чернігівська обласна колегія адвокатів»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 березня 2021 року (головуюча суддя Ходаківська І. П., судді Демидова А. М., Владимиренко С. В.)

та рішення Господарського суду Чернігівської області від 12 січня 2021 року (суддя Федоренко Ю. В.)

за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач)

до Адвокатського об`єднання «Чернігівська обласна колегія адвокатів» (далі - АО «ЧОКА»; адвокатське об`єднання; відповідач)

про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, стягнення завданої шкоди.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Позивач є членом адвокатського об`єднання, органи управління якого у 2014 році прийняли два рішення: про виключення позивача зі складу цього об`єднання, а пізніше - про припинення діяльності останнього та передачу його майна новоствореній громадській організації. Позивач вважав, що вказані рішення прийняті з порушенням встановленого законом і статутом порядку, просив визнати їх незаконними та скасувати. Також позивач просив повернути його «робоче місце» у приміщенні юридичної консультації та відшкодувати завдану зазначеними рішеннями матеріальну та моральну шкоду.

2. Суд першої інстанції задовольнив позов частково, а суд апеляційної інстанції змінив це рішення, виклавши його мотивувальну частину у редакції своєї постанови, а також збільшив присуджений розмір відшкодування моральної шкоди.

3. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційні скарги позивача та відповідача, вирішила, зокрема, питання (а) про належний спосіб захисту у разі оскарження рішень президії та загальних зборів адвокатського об`єднання, а також (б) про те, чи поширюється юрисдикція суду на відносини щодо обмеження прав членів адвокатського об`єднання, у тому числі права на користування приміщеннями й іншим майном, на базі якого було організоване місце роботи адвоката-члена цього об`єднання. Вирішила, що належним способом захисту у зазначеній ситуації є вимога про визнання відповідних рішень недійсними, а відносини щодо обмеження прав членів адвокатського об`єднання, включно з майновими, є такими, на які чинне законодавство України поширює судовий контроль.

(2) Короткий зміст позовної заяви та змін до неї

4. 31 березня 2014 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати незаконними та скасувати рішення:

4.1. Президії адвокатського об`єднання від 6 лютого 2014 року (далі - рішення від 6 лютого 2014 року), згідно з яким позивача відрахували зі складу членів цього об`єднання.

4.2. Загальних зборів адвокатського об`єднання, оформлене протоколом від 27 лютого 2014 року (далі - рішення від 27 лютого 2014 року), про припинення діяльності вказаного об`єднання та безкоштовне передання його майна і всіх активів Громадській організації «Чернігівське обласне об`єднання адвокатів» (далі - ГО «ЧООА»).

5. Мотивував позовну заяву так:

5.1. Позивач є засновником і членом адвокатського об`єднання та станом на 6 лютого 2014 року не мав боргу зі сплати членських внесків.

5.2. 6 лютого 2014 року президія адвокатського об`єднання прийняла рішення про відрахування позивача зі складу об`єднання та позбавлення його права користуватися робочим місцем після спливу шести місяців з дня прийняття цього рішення через несплату членських внесків у сумі 610 грн за останні три місяці без поважних причин. Це рішення є незаконним, бо на час його прийняття склад президії адвокатського об`єднання не був легітимним: 1) 26 липня 2013 року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (далі - КДКА) Закарпатської області прийняла рішення про припинення права адвоката ОСОБА_2 на заняття адвокатською діяльністю. Тому він не міг бути головою адвокатського об`єднання, головувати на засіданні його президії, брати участь в її роботі та підписувати рішення; 2) склад цієї президії станом на 6 лютого 2014 року втратив легітимність через те, що сплив строк його повноважень; 3) на відповідному засіданні президії адвокатського об`єднання не були присутніми її члени - адвокати ОСОБА_15, ОСОБА_13 і позивач; 4) адвокатську діяльність ОСОБА_7 КДКА Чернігівської області зупинила на підставі рішення від 20 січня 2014 року. Тому ця адвокатка не мала права брати участь у роботі президії адвокатського об`єднання.

5.3. 27 лютого 2014 року загальні збори адвокатського об`єднання прийняли рішення про його ліквідацію та про передання належного йому майна на користь ГО «ЧООА». Вказане суперечить приписам Податкового кодексу України (далі - ПК України), який допускав можливість передання активів неприбуткової організації, яка ліквідовується, тільки одній або кільком неприбутковим організаціям цього ж виду. Для прийняття такого рішення на загальних зборах не було кворуму, бо про їхнє скликання не повідомили позивача й інших членів адвокатського об`єднання. На цих зборах головував ОСОБА_2, який на час їх проведення був позбавлений права на заняття адвокатською діяльністю.

6. 16 березня 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою, згідно з якою змінив предмет позову, доповнивши раніше заявлені вимоги такими:

6.1. Зобов`язати відповідача відновити та повернути позивачеві у попередньому вигляді робоче місце у Деснянській юридичній консультації, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Горького, 1, без стягнення з позивача коштів на підставі рішення від 6 лютого 2014 року за період його вимушеної відсутності у колегії з вказаної дати до дня фактичного виконання рішення суду включно.

6.2. Стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування завданої шкоди у розмірі 43 306,70 грн, з яких: 20 700 грн - вартість привласненого відповідачем майна; 7 606,70 грн - вартість придбаних позивачем ліків; 15 000 грн - відшкодування моральної шкоди.

7. Окрім доводів, зазначених у позовній заяві, позивач у заяві про збільшення позовних вимог від 21 серпня 2020 року (т. 11, а. с. 80-88) вказав таке:

7.1. Рішення від 6 лютого 2014 року є незаконним, оскільки: 1) його прийняла президія адвокатського об`єднання на підставі статуту в редакції від 14 квітня 2011 року, яку належно не зареєстрували; 2) текст цього рішення на засіданні президії адвокатського об`єднання не проголосили та не обговорили, а тому підробили; 3) рішення ґрунтується на неправдивому твердженні про встановлення розміру членських внесків у сумі 190 грн на місяць, тоді як розмір таких внесків становив 40 грн на місяць; 4) у рішенні президія адвокатського об`єднання не вказала, за які конкретно три місяці позивач не сплатив основні та додаткові членські внески, і не врахувала, що згідно зі статутом єдиним видом адвокатського платежу на покриття всіх видів обґрунтованих витрат є внесок у розмірі 40 грн; 5) позивач не пояснив відповідачеві причини утворення можливого боргу зі сплати внесків, а відповідач не провів перевірку за цим фактом і не взяв до уваги відомості про особу позивача; 6) відповідач пропустив строк можливого реагування на несплату позивачем членських внесків станом на дату прийняття рішення від 6 лютого 2014 року; 7) відповідач позбавив позивача робочого місця та заробітку, частки у майні, а також можливості брати участь у заходах адвокатського об`єднання.

7.2. Відповідач замінив замки на вхідних дверях юридичної консультації та привласнив особисті речі позивача загальною вартістю 20 700 грн.

7.3. Внаслідок указаних дій у позивача погіршився стан здоров`я, і він поніс витрати на лікування у розмірі 7 606,70 грн.

7.4. Позивач зазнав моральної шкоди, розмір якої оцінює у 15 000 грн внаслідок погіршення стану його здоров`я, довготривалих мук, страждань, приниження честі, гідності та ділової репутації, порушення звичного ритму життя і через необхідність докладати додаткові зусилля для його нормалізації. Після одержання рішень від 6 та 27 лютого 2014 року у позивача з`явилися численні неврологічні захворювання: безсоння, стомлюваність, безсилля, розлад серцево-судинної системи, болі у попереку.

8. Суди розглядали справу неодноразово. Після того, як Велика Палата Верховного Суду за заявою позивача згідно з ухвалою від 7 квітня 2020 року направила справу № 750/3192/14 за встановленою господарською юрисдикцією, 4 червня 2020 року позивач подав до Господарського суду Чернігівської області уточнену позовну заяву, у якій просив про таке:

8.1. Визнати незаконним і скасувати рішення від 6 лютого 2014 року, за яким позивача відрахували зі складу АО «ЧОКА» з позбавленням робочого місця у Деснянській юридичній консультації м. Чернігова на першому поверсі будинку № 1 на вул. Горького (Музейна) у м. Чернігові.

8.2. Визнати незаконним і скасувати рішення від 27 лютого 2014 року (прийняте від імені відокремленого підрозділу з 51 особи із назвою, однойменною до АО «ЧОКА», у якому за реєстром і списком ЄДР та Ради адвокатів Чернігівської області є 400 членів і 103 засновники), за яким загальні збори адвокатського об`єднанняприпинили діяльність АО «ЧОКА» та передали всі його активи і майно безкоштовно до ГО «ЧООА».

8.3. Зобов`язати АО «ЧОКА» відновити позивача на попередньому робочому місці на першому поверсі у Деснянській юридичній консультації на вул. Горького (Музейна), 1 у м. Чернігові без стягнення членських внесків і будь-яких інших коштів включно до дня фактичного виконання судового рішення у цій частині.

8.4. Стягнути з АО «ЧОКА» на користь позивача 700 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, 20 700 грн відшкодування вартості привласненого особистого майна позивача, 7 606,70 грн відшкодування вартості витрат на придбання ліків і 15 000,00 грн відшкодування вартості витрат на оформлення матеріалів до суду у справі (т. 11, а. с. 32-37).

9. Збільшення розміру відшкодування моральної шкоди позивач мотивував тим, що з 6 лютого 2014 року він безперервно зазнає нестерпних тривалих душевних мук і страждань; довічно принижені його честь, гідність та ділова репутація; погіршився до нестерпного звичайний життєвий уклад, до відновлення якого позивач докладає неймовірні зусилля, кошти та витрачає час; позивач страждає внаслідок того, що шляхом заміни замків вхідних дверей юридичної консультації і передання приміщення в оренду третій особі його незаконно позбавили обладнаного за особисті кошти робочого місця.

10. 27 серпня 2020 року Господарський суд Чернігівської області, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу, згідно з якою вирішив не приймати заяву позивача від 21 серпня 2020 року про збільшення позовних вимог і зміну підстав позову через пропуск процесуального строку, встановленого для її подання.

(3) Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. 12 січня 2021 року Господарський суд Чернігівської області ухвалив рішення, згідно з яким позовні вимоги задовольнив частково:

11.1. Визнав незаконним і скасував рішення від 6 лютого 2014 року у частині відрахування позивача зі складу АО «ЧОКА».

11.2. Зобов`язав АО «ЧОКА» забезпечити позивачеві можливість здійснення адвокатської діяльності у приміщенні цього адвокатського об`єднання за адресою: вул. Музейна, 1, м. Чернігів, без сплати членських внесків і будь-яких інших коштів за період з 6 лютого 2014 року до дня фактичного виконання судового рішення у цій частині включно.

11.3. Стягнув з АО «ЧОКА» на користь позивача 1 200,00 грн відшкодування моральної шкоди.

11.4. Відмовив у задоволенні решти позовних вимог.

12. Мотивував рішення так:

12.1. Несплата членських внесків за червень, вересень-жовтень 2013 року та січень 2014 року не могла бути підставою для відрахування позивача зі складу АО «ЧОКА», бо хоч ці внески він не сплатив, але не протягом трьох місяців підряд (послідовно, без перерви). За інші періоди на час прийняття рішення позивач членські внески сплатив. Тому станом на 1 січня 2014 року (дату складення списку боржників, який є додатком до рішення від 6 лютого 2014 року) він не мав заборгованості зі сплати членських внесків протягом трьох місяців підряд.

12.2. Пункт 15.1 Статуту АО «ЧОКА» зобов`язує відповідача встановити причини несплати адвокатом членських внесків (у тому числі додаткових), а наявність поважних для цього причин унеможливлює відрахування адвоката з числа членів адвокатського об`єднання. Позивача не повідомили про відповідне засідання, не заслухали його пояснень і не перевірили поважність причин несплати членських внесків, зокрема з урахуванням того, що позивач є інвалідом ІІ групи.

12.3. Відповідач не мав юридичних підстав виключити позивача зі складу АО «ЧОКА». Тому рішення від 6 лютого 2014 року слід визнати незаконним і скасувати у вказаній частині.Таке скасування має наслідком поновлення позивача в усіх правах члена АО «ЧОКА», які він мав станом на 6 лютого 2014 року, зокрема у праві використовувати в процесі адвокатської діяльності приміщення та майно юридичної консультації, до складу якої він входить (пункт 12.1 Статуту). Тому обґрунтованою є вимога про зобов`язання відповідача забезпечити позивачеві можливість здійснення адвокатської діяльності у приміщенні АО «ЧОКА» без сплати членських внесків і будь-яких інших коштів за період з 6 лютого 2014 року до дня фактичного виконання судового рішення у цій частині включно.

12.4. Юридичні консультації не набувають статусу відокремлених підрозділів АО «ЧОКА» (пункт 3.1 Статуту); відсутні докази, що на дату ухвалення рішення про відрахування позивача зі складу АО «ЧОКА» позивач займав приміщення на першому поверсі адвокатського об`єднання (вул. Музейна, 1, м. Чернігів). Тому немає підстав для задоволення позову у частині забезпечення позивача приміщенням саме на першому поверсі Деснянської юридичної консультації.

12.5. Суд не встановив, що відповідач неправомірними діями спричинив позивачеві втрату заробітку та частки у майні АО «ЧОКА», і що останній зазнав довготривалих і нестерпних мук, довічного приниження честі, гідності та ділової репутації. Відповідач вживав заходів до мирного врегулювання конфлікту. Так, у рішенні від 6 лютого 2014 року вказав, що у разі погашення заборгованості за членськими внесками всіх відрахованих членів об`єднання (отже, і позивача) їх можна прийняти до його складу без сплати вступного внеску. Крім того, у цьому рішенні вказав, що позивач як адвокат може користуватися приміщенням Деснянської юридичної консультації протягом шести місяців з дня прийняття рішення за умови сплати сум, визначених рішенням президії АО «ЧОКА» від 11 жовтня 2013 року № 13. Однак позивач вказаною можливістю для врегулювання спору не скористався.

12.6. Виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом для безпідставного збагачення, достатнім буде відшкодування позивачеві моральної шкоди у сумі 1 200,00 грн.

12.7. Станом на час розгляду справи у суді відповідач не перебуває у стадії припинення. Відсутні докази передання майна відповідача до ГО «ЧООА». Рішення від 27 лютого 2014 року відповідач не виконав, а скасував 21 листопада 2014 року. Отже, це рішення не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Тому слід відмовити у задоволенні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення від 27 лютого 2014 року.

12.8. Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача 20 700 грн вартості привласненого майна, перелік якого навів позивач, останній не надав докази того, що у нього самого таке майно було, а також вартість цього майна, факти його передання на зберігання та привласнення відповідачем.

12.9. Позивач не довів існування причинно-наслідкового зв`язку між здійсненими витратами на лікування та відрахуванням з числа членів АО «ЧОКА».

(4) Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

13. 17 березня 2021 року Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, згідно з якою змінив рішення суду першої інстанції: виклав його мотивувальну частину в редакції своєї постанови щодо вимоги про стягнення моральної шкоди; виклав абзаци 4 і 6 резолютивної частини цього рішення у зміненій редакції, стягнувши з АО «ЧОКА» на користь позивача 20 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.

14. Висновки суду апеляційної інстанції аналогічні до тих, які навів у рішенні суд першої інстанції, стосовно вимог про скасування рішень, зобов`язання повернути позивачеві робоче місце та про стягнення матеріальної шкоди. У частині вимоги про стягнення моральної шкоди апеляційний суд мотивував зміну рішення суду першої інстанції так:

14.1. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості для їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Визначаючи розмір відшкодування, суд враховує вимоги розумності та справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 25 серпня 2020 року у справі № 372/3192/18).

14.2. Заподіяна моральна шкода є очевидною. Факт незаконних дій відносно позивача, який є літньою людиною, пенсіонером та інвалідом ІІ групи, є підставою для відшкодування йому моральної шкоди. Враховуючи тривалість, характер і глибину моральних страждань позивача, його соціальний, майновий стан, а також засади розумності, виваженості та справедливості, визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди слід збільшити до 20 000,00 грн.

(5) Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. 29 березня 2021 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 березня 2021 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 12 січня 2021 року, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 13, а. с. 36). Скаржився на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

16. 20 квітня 2021 року АО «ЧОКА» теж звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою. Просило скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій у частині стягнення моральної шкоди та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги. Скаржилося на те, що суди не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц.

(6) Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

17. 1 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача, а 18 червня 2021 року - за касаційною скаргою АО «ЧОКА».

18. 14 липня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми. Мотивував ухвалу так:

18.1. Адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що самостійно вирішує питання своєї організації і діяльності в порядку, встановленому відповідним законом, є незалежним від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб; держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.

18.2. Внутрішні відносини з організації діяльності в адвокатських об`єднаннях регулюються статутом, а також рішеннями членів об`єднання, у тому числі щодо визначення їхніх робочих місць. Втручання держави через судові органи у питання внутрішніх відносин в адвокатському об`єднанні, зокрема стосовно робочого місця адвоката, не відповідає приписам законодавства України, а також основним принципам і засадам діяльності адвокатури.

18.3. У справі є виключна правова проблема щодо визначення меж втручання держави у внутрішні відносини в адвокатському об`єднанні.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи позивача

19. Позивач мотивував касаційну скаргу так:

19.1. Суд першої інстанції обґрунтував рішення недопустимим доказом, яким є список фіктивної, юридично неіснуючої, незареєстрованої групи з 51 особи, а також помилково застосував приписи Закону України «Про адвокатуру», який втратив чинність 16 серпня 2012 року, тобто до дати прийняття спірних рішень.

19.2. Суд першої інстанції безпідставно, необґрунтовано ототожнив із АО «ЧОКА», до якого належать 103 засновника та 400 членів, групу з 51 особи; визнав правомірним скасування відповідачем свого ж рішення від 27 лютого 2014 року; не врахував, що АО «ЧОКА» не могло передати своє майно ГО «ЧООА», а останнє - реєструвати право власності на це майно; не звернув увагу, що АО «ЧОКА» не могло приймати рішення про свою ліквідацію; визнав наявність кворуму на засіданні президії 6 лютого 2014 року та на загальних зборах 27 лютого 2014 року, що суперечить наявним у матеріалах справи доказам; зменшив заявлену до стягнення суму відшкодування моральної шкоди; не врахував, що президія не має права відраховувати та позбавляти всіх прав, передбачених статутом, і робочого місця члена президії, яким був позивач станом на час прийняття рішення від 6 лютого 2014 року; не звернув увагу на заборону згідно з пунктом 157.13 статті 157 ПК України передання власності АО «ЧОКА» на користь ГО «ЧООА», яка з 27 лютого 2014 року нею користується; не вказав у резолютивній частині рішення про порядок, строки виконання та про «заходи забезпечення судового рішення».

19.3. Суд апеляційної інстанції не оцінив аргументи позовної заяви та доводи позивача стосовно порушень, які допустив суд першої інстанції під час розгляду справи.

20. 29 квітня 2021 року на виконання ухвали Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 20 квітня 2021 року позивач подав доповнення і пояснення до своєї касаційної скарги, у яких, окрім доводів, які він у ній навів раніше, вказав про таке:

20.1. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

20.2. Суди попередніх інстанцій залишили без задоволення численні усні та письмові клопотання позивача про витребування установчих документів «на угрупування з 51 особи» з реєстраційної служби та про забезпечення позову.

21. 6 липня 2021 року позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача. Обґрунтував так:

21.1. Мотиви цієї скарги є неправдивими, надуманими. Їх не підтверджують досліджені докази.

21.2. Доводи касаційної скарги відповідача про нібито його поганий фінансовий стан спростовує свідоцтво про право власності АО «ЧОКА» від 18 серпня 2008 року на двоповерховий будинок, акт від 25 серпня 1994 року та договір оренди від 13 жовтня 2014 року.

22. 29 жовтня 2021 року позивач подав ще один відзив на касаційну скаргу відповідача, який мотивував так:

22.1. У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 750/3192/14 Велика Палата Верховного Суду уже виснувала, що всі позовні вимоги належать до юрисдикції господарського суду. Тому це питання не потребує повторного вирішення.

22.2. Не можна погодитися з тим, що існує АО «ЧОКА» у складі 51 члена, оскільки насправді у ньому налічується 103 засновника та 400 членів. Це підтверджує інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і наявні у матеріалах справи поіменні списки членів адвокатського об`єднання.

22.3. На засіданні президії 6 лютого 2014 року був відсутній кворум. Тому рішення про затвердження реєстру членів АО «ЧОКА» у складі 51 особи не є належним доказом: (1) ОСОБА_2 з 26 липня 2013 року до 12 грудня 2014 року був позбавлений права на заняття адвокатською діяльністю, на членство в АО «ЧОКА», на головування у ньому, на підписання будь-яких документів; (2) на засідання президії, яке відбулося 6 лютого 2014 року, не запросили її членів - позивача, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ; (3) члени президії ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вийшли зі складу АО «ЧОКА» 20 січня 2014 року й увійшли до складу новоствореного ГО «ЧООА», про що повідомили суду 28 квітня 2015 року в їхніх апеляційних скаргах; (4) право ОСОБА_8 на заняття адвокатською діяльністю 20 січня 2014 року було зупинене, а 20 травня 2014 року - припинене; (5) члени президії, які перейшли на індивідуальну адвокатську діяльність, автоматично припинили членство в АО «ЧОКА».

(2) Доводи відповідача

23. Відповідач мотивував касаційну скаргу так:

23.1. Право на відшкодування моральної шкоди є способом захисту тільки суб`єктивного цивільного права i виникає за встановленого факту порушення лише конкретного права, гарантованого Конституцією України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) або іншими актами цивільного законодавства. Проте суди першої й апеляційної інстанцій не встановили жодного порушення того цивільного права позивача, що гарантоване актами цивільного законодавства.

23.2. Згідно з приписами статей 16 і 23 ЦК України та за змістом права на відшкодування моральної шкоди як способу захисту таке право виникає тільки внаслідок порушення іншого цивільного права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц). Апеляційний суд не звернув увагу на те, що суд першої інстанції неправильно застосував приписи статей 16 і 23 ЦК України та не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у згаданій постанові.

23.3. Суд апеляційної інстанції необґрунтовано мотивував збільшення розміру відшкодування моральної шкоди обставинами, які не могли на це впливати.

23.4. Позивач не мотивував вимоги про стягнення моральної шкоди тим, що він є пенсіонером, літньою людиною з інвалідністю ІІ групи. Він став таким задовго до прийняття рішення від 6 лютого 2014 року. Відрахування позивача з числа членів АО «ЧОКА» не вплинуло на досягнення ним літнього віку чи статусу пенсіонера i ніяк не пов`язане з набуттям ним ІІ групи інвалідності. Тому ці обставини не могли вплинути на розмір присудженого позивачеві відшкодування моральної шкоди.

23.5. Апеляційний суд мав конкретизувати тривалість моральних страждань позивача, щоби не було сумнівів в обґрунтованості висновків про наявність підстав для стягнення відповідного відшкодування. Час розгляду справи у суді не міг вплинути на такі висновки, адже позивач сам визначив юрисдикцію суду на момент звернення з позовною заявою, і саме з його ініціативи національні суди неодноразово зупиняли провадження та відкладали розгляд справи.

23.6. Вирішуючи питання про стягнення відшкодування моральної шкоди, суд мав урахувати, що позивач невчасно сплачував членські внески, регулярно мав заборгованість з їх сплати, не платив за комунальні послуги з утримання приміщення, в якому здійснював адвокатську діяльність.

23.7. Відповідач зареєстрований як громадська організація. АО «ЧОКА» ніколи не займалось i не займається господарською діяльністю, не було та не є господарською організацією/підприємством/товариством i ніколи не мало статутного капіталу. Вказане обмежує можливість стягнення з відповідача моральної шкоди у визначеному апеляційним судом розмірі.

24. 29 листопада 2021 року відповідач подав суду письмові пояснення. Вказав, що питання прийняття, виключення та відрахування адвокатів з адвокатського об`єднання, сплати ними членських внесків, порядок користування майном цього об`єднання не регулюються «юридичними нормами». Внутрішні відносини з організації діяльності адвокатського об`єднання регулює лише статут, тобто такі відносини є саморегулівними.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(1.1) Щодо законності рішення від 6 лютого 2014 року

25. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали обґрунтованою вимогу про визнання незаконним і скасування рішення від 6 лютого 2014 року. Попри те, що суди задовольнили цю позовну вимогу, позивач просив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд. За змістом касаційної скарги він не погодився з мотивами задоволення позову щодо рішення від 6 лютого 2014 року.

26. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано виснували про незаконність рішення від 6 лютого 2014 року, згідно з яким позивача відрахували зі складу АО «ЧОКА». Проте формально правильним у такому випадку є рішення суду про визнання недійсним рішення органу управління юридичної особи. Тому означену позовну вимогу слід було задовольнити частково, визнавши рішення від 6 лютого 2014 року недійсним у частині відрахування позивача зі складу АО «ЧОКА».

27. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (абзац перший частини першої статті 80 ЦК України).

28. Юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна (частина перша статті 81 ЦК України).

29. Адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (частина перша статті 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

30. Визнання недійсним акта суб`єкта господарювання, який суперечить законодавству, є способом захисту (абзац 3 частини другої статті 20 Господарського кодексу України).

31. Велика Палата Верховного Суду раніше виснувала, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Зокрема, рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 924/641/17 (пункт 67)).

32. Позивачеві не можна відмовити у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників (акціонерів, членів) рішень, оскільки вплив учасника (акціонера, члена) на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 924/641/17 (пункт 69)).

33. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:

33.1. Позивач є адвокатом і був членом АО «ЧОКА» до 6 лютого 2014 року включно.

33.2. 11 жовтня 2013 року президія АО «ЧОКА» прийняла рішення № 13, згідно з яким з 1 листопада 2013 року для Деснянської юридичної консультації встановила членські внески у розмірі 100 грн. Це рішення передбачало обов`язок адвокатів Деснянської юридичної консультації додатково сплачувати до 10 числа поточного місяця на рахунок об`єднання внески на комунальні послуги у сумі фактичних витрат за попередній місяць згідно з розрахунком бухгалтерії на одного адвоката.

33.3. 6 лютого 2014 року президія АО «ЧОКА» прийняла рішення № 1/1, згідно з яким відрахувала позивача з числа членів цього об`єднання через відмову виконувати рішення від 11 жовтня 2013 року та несплату членських внесків протягом більше трьох місяців підряд. У додатку до цього рішення вказала, що станом на 1 січня 2014 року заборгованість позивача зі сплати членських внесків становила 610 грн.

34. Позивач стверджував, що рішення від 6 лютого 2014 року порушило його права як члена адвокатського об`єднання. Скаржився на те, що це рішення президія АО «ЧОКА» прийняла за відсутності підстав і з порушенням встановленого статутом порядку.

35. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили таке:

35.1. На час виникнення спірних правовідносин був чинним Статут АО «ЧОКА» у новій редакції, затвердженій загальними зборами членів АО «ЧОКА» (протокол № 1 від 24 квітня 2010 року) та зареєстрованій 12 квітня 2011 року Міністерством юстиції України за № 1096/5 (далі - Статут).

35.2. Органами управління АО «ЧОКА» є загальні збори, збори уповноважених, президія, голова АО «ЧОКА». Найвищим органом управління є загальні збори членів АО «ЧОКА» (пункт 5.1 Статуту).

35.3. До компетенції президії належать, зокрема, такі питання: прийняття рішень щодо застосування дисциплінарного стягнення до членів АО «ЧОКА»; розгляд подань голови АО «ЧОКА» про прийняття, виключення та відрахування адвокатів із числа членів АО «ЧОКА» і прийняття рішень з цих питань (пункт 8.2 Статуту).

35.4. Рішення президії АО «ЧОКА», якщо їх не скасували загальні збори членів АО «ЧОКА» або збори уповноважених, обов`язкові для виконання головою, членами та працівниками АО «ЧОКА» з дня прийняття. Подання скарги на рішення президії АО «ЧОКА» не зупиняє виконання оскарженого рішення (пункт 8.4 Статуту).

35.5. Член АО «ЧОКА», крім обов`язків адвоката, передбачених законодавством, зобов`язаний, зокрема, дотримувати вимог Статуту АО «ЧОКА»; виконувати рішення загальних зборів, зборів уповноважених, президії, голови та ревізійної комісії АО «ЧОКА»; своєчасно сплачувати щомісячні членські внески. У випадку захворювання розмір членських внесків вноситься адвокатом пропорційно до відпрацьованого часу. На час відпустки адвокат не звільняється від сплати членських внесків, крім випадків знаходження у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв`язку з усиновленням новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку та дітей віком старше трьох років (пункт 13.1 Статуту).

35.6. Крім виключення з числа членів АО «ЧОКА» у порядку дисциплінарного стягнення, члена АО «ЧОКА» можна відрахувати зі складу АО «ЧОКА», зокрема, у випадках: несплати щомісячних членських внесків без поважних причин протягом більше трьох місяців підряд; невиконання вимог, передбачених пунктом 13.1 Статуту (пункт 15.1 Статуту).

35.7. АО «ЧОКА» прийняло від позивача: згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера від 16 січня 2013 року № 22 - 120 грн (підстава: членські внески за 2012 рік, січень 2013 року); згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера від 23 травня 2013 року № 247 - 120 грн (підстава: членські внески за лютий - травень 2013 року); згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера від 12 вересня 2013 року № 388 - 380 грн (підстава: членські внески за липень - серпень 2013 року); згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера від 22 листопада 2013 року № 465 - 100 грн (підстава: членські внески за листопад 2013 року); згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера від 4 лютого 2014 року № 36 - 100 грн (підстава: членські внески за грудень 2013 року).

36. Тобто суди правильно встановили, що позивач сплатив членські внески за 2012 рік, січень - травень, липень - серпень, листопад - грудень 2013 року, а станом на 6 лютого 2014 року не сплатив їх за червень, вересень і жовтень 2013 року та за січень 2014 року. Отже, він не припинив сплачувати членські внески більше трьох місяців підряд (послідовно, без перерви). Тому не було підстав для його виключення зі складу членів АО «ЧОКА» з цієї причини.

37. З огляду на викладене правильними є висновки судів першої й апеляційної інстанцій про незаконність рішення від 6 лютого 2014 року, яке суперечить статуту АО «ЧОКА», щодо відрахування позивача зі складу членів цього об`єднання. Наведених підстав достатньо, щоби таке рішення визнати недійсним. Воно не створює жодних юридичних наслідків з моменту його прийняття.

38. У касаційній скарзі позивач скаржився на неповноважність складу президії АО «ЧОКА», яка приймала рішення від 6 лютого 2014 року. Велика Палата Верховного Суду з цим аргументом позивача не погоджується.

39. Суд першої інстанції встановив таке:

39.1. За рішенням загальних зборів адвокатів АО «ЧОКА» від 24 листопада 2007 року обрали президію у складі адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , позивача, ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 .

39.2. Пункт 8.1 Статуту у редакції, чинній з 12 квітня 2011 року, визначив, що президія АО «ЧОКА» обирається на загальних зборах членів АО «ЧОКА» у кількості 11 адвокатів, у тому числі голови АО «ЧОКА», з числа членів АО «ЧОКА» шляхом прямих виборів і таємного голосування строком на 3 роки.

39.3. Засідання президії вважається повноважним, якщо на ньому присутні не менше шести членів, включаючи голову АО «ЧОКА», а рішення президії вважається прийнятим, якщо за нього проголосували не менше половини від усього складу членів президії, включаючи голову АО «ЧОКА» (пункт 8.3 Статуту).

39.4. За рішенням загальних зборів адвокатів АО «ЧОКА» від 24 квітня 2010 року, оформленим протоколом № 1, строк повноважень президії, голови та ревізійної комісії, встановлений Статутом, починається з моменту його державної реєстрації, тобто з 12 квітня 2011 року. Згідно з цим рішенням також затвердили рішення зборів уповноважених від 31 травня 2008 року про обрання ще трьох членів президії АО «ЧОКА»: ОСОБА_6 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 .

40. Рішення від 6 лютого 2014 року президія прийняла у складі восьми осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , а тому необґрунтованими є доводи позивача про відсутність кворуму для його прийняття.

41. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зупинення права на заняття адвокатською діяльністю окремих членів президії не впливає на їхні повноваження у президії. Частина п`ята статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» забороняє протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю здійснення адвокатом такої діяльності, а також участь цього адвоката у роботі органів адвокатського самоврядування, але не забороняє його участь у діяльності адвокатського об`єднання, членом якого він є, зокрема у роботі органів управління.

42. За змістом постанови Вищого адміністративного суду України від 3 серпня 2016 року у справі № 825/111/15-а, розміщеної у Єдиному державному реєстрі судових рішень (реєстровий номер 59489636), рішення КДКА Закарпатської області від 26 липня 2013 року про застосування до адвоката ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю 12 грудня 2014 року через необґрунтованість скасувала Вища КДКА. У рішенні №VI-040/2014, розміщеному на веб-сайті https://vkdka.org/, вона зазначила, що відсутні дані про порушення адвокатом Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і Правил адвокатської етики, немає підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а застосування дисциплінарного стягнення не ґрунтується на доказах і не відповідає засадам застосування дисциплінарної відповідальності, визначеним статтею 67 Правил адвокатської етики.

43. Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вийшли зі складу АО «ЧОКА» на час прийняття рішення від 6 лютого 2014 року, про що нібито повідомили суду в апеляційних скаргах від 27 квітня 2015 року (т. 11, а. с. 14-16). Створення вказаними особами громадської організації не підтверджує їхній вихід зі складу АО «ЧОКА». Суди попередніх інстанцій факт виходу не встановили.

(1.2) Щодо законності рішення від 27 лютого 2014 року

44. У касаційній скарзі позивач просив скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні вимоги про визнання незаконним і скасування рішення від 27 лютого 2014 року щодо припинення діяльності АО «ЧОКА» та передання всіх його активів і майна безкоштовно на користь ГО «ЧООА».

45. Суди попередніх інстанцій у задоволенні цієї вимоги відмовили, бо вважали, що вказане рішення не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача через те, що відповідач його не виконав і сам скасував згідно з рішенням загальних зборів членів від 21 листопада 2014 року. Велика Палата Верховного Суду з цим висновком судів першої й апеляційної інстанцій не погоджується та вважає, що означену вимогу слід задовольнити частково, визнавши недійсним рішення від 27 лютого 2014 року щодо припинення діяльності АО «ЧОКА» та передання всіх його активів і майна безкоштовно до ГО «ЧООА».

46. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:

46.1. 27 лютого 2014 року загальні збори АО «ЧОКА» серед іншого прийняли рішення припинити діяльність АО «ЧОКА», а його майно та всі активи передати безкоштовно на користь ГО «ЧООА».

46.2. 21 листопада 2014 року загальні збори АО «ЧОКА» прийняли рішення про скасування рішення від 27 лютого 2014 року.

47. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що оскільки предметом перевірки, який обґрунтував позивач, фактично є дійсність рішення від 27 лютого 2014 року, то його скасування відповідачем, а також те, що останній не перебуває у стадії припинення, та відсутні докази передання майна відповідача на користь ГО «ЧООА», не можуть бути підставою для відмови у задоволенні відповідного позову. Скасування рішення органу управління юридичної особи цим органом не стосується періоду, який минув з моменту прийняття відповідного рішення до його скасування. У разі встановлення незаконності рішення органу управління юридичної особи таке рішення суд може визнати недійсним, що створює наслідки з моменту прийняття цього рішення.

48. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що внаслідок незаконноговиключення позивача з числа членів АО «ЧОКА» за рішенням від 6 лютого 2014 року позивач зазнав порушення його права на участь в управлінні АО «ЧОКА». Через вказане виключення відповідач не повідомив позивача про час, місце проведення загальних зборів і про порядок денний 27 лютого 2014 року, позбавив його можливості взяти участь у засіданні цих зборів. Тому рішення від 27 лютого 2014 року щодо припинення діяльності АО «ЧОКА» та передання всіх його активів і майна безкоштовно до ГО «ЧООА» слід визнати недійсним.

49. Твердження позивача у позовній заяві, апеляційній і касаційній скаргах про те, що пункт 157.13 статті 157 ПК України у редакції, чинній на час прийняття рішення від 27 лютого 2014 року, забороняв передавати майно АО «ЧОКА» неприбутковим організаціям іншого виду, є необґрунтованим. Припис зазначеного пункту ПК України був застосовним саме до неприбуткових організацій, тобто зареєстрованих згідно з вимогами законодавства та внесених до Реєстру неприбуткових організацій та установ. Суди першої й апеляційної інстанцій не встановили, що відповідач станом на 27 лютого 2014 року мав статус неприбуткової організації та був внесений до зазначеного реєстру.

50. Доводи позивача, пов`язані з необхідністю дослідити реєстр членів АО «ЧОКА», які приймали рішення від 27 лютого 2014 року, а також встановити дійсну кількість членів цього об`єднання станом на вказану дату з урахуванням зокрема того, що деякі члени на той час уже здійснювали індивідуальну адвокатську діяльність, Велика Палата Верховного Суду вважає неприйнятними з огляду на її повноваження як суду касаційної інстанції.

(1.3) Щодо відновлення доступу позивача до майна відповідача

51. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 14 липня 2021 рокувказав про наявність виключної правової проблеми стосовно визначення меж втручання держави у внутрішні відносини адвокатського об`єднання.

52. У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 750/3192/14 за позовом того самого позивача до того ж відповідача Велика Палата Верховного Суду вказала, що предметом оскарження є, зокрема, рішення президії відповідача про виключення позивача зі складу адвокатського об`єднання, після чого позивач втратив певні права, пов`язані з членством в адвокатському об`єднанні, зокрема, право користуватися приміщеннями Деснянської юридичної консультації, де знаходилося робоче місце позивача (пункти 35, 50 постанови). Тому вимоги зобов`язати відповідача повернути робоче місце та відшкодувати матеріальну і моральну шкоду Велика Палата Верховного Суду вважала похідними від вирішення корпоративного спору, які теж треба розглянути за правилами господарського судочинства (пункт 51 постанови). Отже, питання юрисдикції суду, зокрема за вимогою щодо відновлення права, пов`язаного з членством в адвокатському об`єднанні, Велика Палата Верховного Суду вже вирішила. Належність і обґрунтованість кожної з вимог позивача мав оцінити господарський суд.

53. Відносини щодо обмеження прав членів адвокатського об`єднання, у тому числі права на користування приміщеннями й іншим майном, на базі якого було організоване місце роботи адвоката-члена цього об`єднання, не є такими, за якими чинне законодавство України унеможливлює судовий контроль.

54. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зобов`язав АО «ЧОКА» забезпечити позивачеві можливість здійснення адвокатської діяльності у приміщенні цього об`єднання без сплати членських і будь-яких інших внесків за період з 6 лютого 2014 року до дня фактичного виконання судового рішення у цій частині включно. Суди виснували, що скасування рішення відповідача від 6 лютого 2014 року має наслідком поновлення позивача в усіх правах члена АО «ЧОКА», які він мав станом на вказану дату, у тому числі у праві використовувати в процесі адвокатської діяльності приміщення та майно юридичної консультації, до складу якої він входить (пункт 12.1 Статуту). Велика Палата Верховного Суду з такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується та вважає, що вони корелюють з пунктом 16.2 Статуту, згідно з яким АО «ЧОКА» надає членам об`єднання майно в безоплатне користування.

55. Також Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що відсутні підстави для задоволення позову у частині зобов`язання АО «ЧОКА» відновити позивача на попередньому робочому місці саме на першому поверсі в Деснянській юридичній консультації м. Чернігова, що знаходиться за адресою: вул. Горького (Музейна), 1. Як встановили ці суди, юридичні консультації не набувають статусу відокремлених підрозділів АО «ЧОКА» (пункт 3.1 Статуту) і відсутні докази того, що на дату ухвалення рішення про відрахування позивача зі складу АО «ЧОКА» він займав приміщення саме на першому поверсі за вказаною адресою.

56. У касаційній скарзі позивач обґрунтовував незгоду з рішеннями судів першої й апеляційної інстанцій щодо часткового задоволення зазначеної вимоги тим, що приміщення Деснянської юридичної консультації м. Чернігова передане в оренду для розміщення школи, ГО «ЧООА» і «Спецюрконсультації». Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що дійсність відповідного договору оренди від 13 жовтня 2014 року не є предметом перевірки у цій справі, а наявність такого договору не впливає на правильність висновків судів першої й апеляційної інстанції щодо часткового задоволення вимог позивача.

(1.4) Щодо вимоги про стягнення відшкодування моральної шкоди

57. 16 березня 2015 року позивач попросив у суду стягнути на його користь 15 000 грн відшкодування моральної шкоди, а 4 червня 2020 року збільшив розмір цієї вимоги до 700 000 грн. У касаційній скарзі відповідач не погодився з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення відшкодування моральної шкоди. Вважав, що суди мали відмовити у такому стягненні. Позивач із рішеннями судів теж не погодився, але наполягав на тому, що присуджена сума відшкодування моральної шкоди занижена, бо не відповідає рівню завданих йому страждань. Велика Палата Верховного Суду з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення відшкодування моральної шкоди та щодо його розміру погоджується.

58. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

59. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України). Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

60. Завдання йому моральної шкоди позивач мотивував так: унаслідок прийняття відповідачем оскаржених рішень позивач, починаючи з 6 лютого 2014 року, зазнає нестерпних тривалих душевних мук і страждань; довічно принижені його честь, гідність і ділова репутація; змінився у гірший бік аж до нестерпного звичайний життєвий уклад, до відновлення якого позивач тривалий час витрачає неймовірні зусилля та кошти; позивач страждає внаслідок того, що шляхом заміни замків вхідних дверей юридичної консультації і передання приміщення в оренду третій особі його незаконно позбавили обладнаного за особисті кошти робочого місця.

61. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб (абзац перший частини третьої статті 23 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий вказаної частини).

62. На думку відповідача, право на відшкодування моральної шкоди є способом захисту тільки того порушеного суб`єктивного права, яке гарантоване Конституцією України, ЦК України або іншими актами цивільного законодавства. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Означений спосіб захисту застосовний і тоді, якщо можливість отримання відповідного відшкодування за конкретне порушення права (зокрема і права члена адвокатського об`єднання) прямо не передбачене законом, іншим актом цивільного законодавства, договором або іншим правочином. Для задоволення відповідної вимоги суд застосовує приписи пункту 9 частини другої статті 16 та статті 23 ЦК України (див. також постановиВеликої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (пункт 92), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (пункт 167)). Отже, наведений аргумент касаційної скарги відповідача, як і його довід про неврахування апеляційним судом висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, є помилковими.

63. Позбавлення позивача прав члена АО «ЧОКА» внаслідок його протиправного відрахування зі складу цього об`єднання, вплинуло на можливість здійснювати адвокатську діяльність у звичний для позивача спосіб, завдало йому душевних страждань. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується із судом апеляційної інстанції, який, ураховуючи тривалість і характер цих страждань, соціальний і майновий стан позивача, на засадах розумності та справедливості виснував про збільшення розміру компенсації моральної шкоди до 20 000,00 грн порівняно із сумою 1 200 грн, яку визначив суд першої інстанції. Підстави для збільшення розміру такого відшкодування до 700 000 грн позивач у касаційній скарзі не обґрунтував. Зазначив доводи, аналогічні по суті до тих, які вказав в уточненій позовній заяві, поданій 4 червня 2020 року до Господарського суду Чернігівської області.

64. Визначаючи глибину душевних страждань позивача та відповідно розмір присудженого відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 ЦК України правильно врахував, що позивач є пенсіонером, літньою людиною з інвалідністю ІІ групи. Ці обставини, які мають істотне значення, розумно та справедливо враховувати незалежно від того, чи став позивач пенсіонером і набув інвалідність до того, як органи управління АО «ЧОКА» прийняли оскаржені рішення, і чи акцентував на своєму віці й інвалідності у процесуальних документах. Тому аргумент відповідача про те, що апеляційний суд безпідставно врахував обставини, які позивач не вважав важливими, Велика Палата Верховного Суду вважає неприйнятним.

65. Підстав вважати, що апеляційний суд не врахував поведінку сторін і збільшив розмір відшкодування моральної шкоди за рахунок періодів затримок у розгляді справи, які були наслідком дій позивача, немає. Визначати у судовому рішенні конкретний період, у який позивач внаслідок прийняття оскаржених рішень органів управління АО «ЧОКА» страждав від порушення його прав члена цього об`єднання нема необхідності. Тому відповідні доводи касаційної скарги відповідача Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими.

66. Аргументи відповідача про те, що позивач не скористався можливістю мирного врегулювання конфлікту, передбаченою у рішенні від 6 лютого 2014 року, несвоєчасно сплачував членські внески, мав заборгованість із їх сплати, не платив за комунальні послуги з утримання приміщення, в якому працював, є неприйнятними для вирішення питання про стягнення відшкодування моральної шкоди. Певна несумлінність позивача у фінансових питаннях, його право ввійти до складу АО «ЧОКА» без сплати вступного внеску у разі погашення заборгованості за членськими внесками, а також користуватися приміщенням Деснянської юридичної консультації протягом 6 місяців, починаючи з 6 лютого 2014 року, не впливають на висновки суду щодо необхідності відшкодування позивачеві моральної шкоди та присудженого її грошового еквівалента.

67. Більше того, для вирішення питання про задоволення цієї позовної вимоги організаційно-правова форма відповідача, відсутність у нього статутного капіталу та нібито те, що він ніколи не здійснював господарської діяльності, не мають жодного юридичного значення.

(1.5) Щодо вимоги про стягнення відшкодування майнової шкоди

68. Позивач стверджував, що відповідач замінив замки до юридичної консультації, де знаходилося робоче місце позивача, та привласнив особисті речі останнього на суму 20 700 грн. Крім того, вказав, що через стрес, якого зазнав унаслідок протиправних дій відповідача, тривалий час перебував на лікуванні та придбав ліки на суму 7 606,70 грн. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні вимоги про стягнення відповідного відшкодування майнової шкоди. Велика Палата Верховного Суду з цим рішенням погоджується.

69. Незаконність оскаржених судових рішень у частині відмови у стягненні відшкодування майнової шкоди позивач мотивував «уникненням правової оцінки договору гр. ОСОБА_2 » про передачу останнім 13 жовтня 2014 року офісу Деснянської юридичної консультації в оренду під школу разом із «особистими, привласненими» речами позивача: «обладнанням, меблями, телефонними лініями, телефонними апаратами» вартістю 20 700 грн».

70. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

71. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (частина перша статті 74 ГПК України).

72. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша статті 76 ГПК України).

73. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України). Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає у тому, що незалежно від категорії справ слід дотримувати вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування, з додержанням порядку збирання, подання та дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 7 грудня 2021 року у справі № 905/902/20 (пункт 6.27)).

74. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами те, що він самостійно придбав майно, про позбавлення якого відповідачем стверджує, не підтвердив вартість цього майна, а також факти передання його на зберігання відповідачеві та привласнення останнім.

75. Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги позивача про те, що суди попередніх інстанцій не врахували договір оренди від 13 жовтня 2014 року, згідно з яким приміщення, за адресою яких була розташована Деснянська юридична консультація, нібито з особистими речами позивача перейшло в оренду третім особам. За цим договором відповідач передав у користування орендареві, зокрема, обладнання, меблі, телефонні лінії й апарати, інше майно, встановлене у приміщенні на першому поверсі будинку № 1 на вул. Горького, 1 у м. Чернігові. Тому суди попередніх інстанцій вказали, що нема належних доказів наявності за вказаною адресою майна позивача, його вартості, а також факту привласнення відповідачем.

76. Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок судів першої й апеляційної інстанцій про недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між здійсненими позивачем витратами на лікування та відрахуванням позивача з числа членів АО «ЧОКА». Доводи касаційної скарги вказаний висновок не спростовують.

(1.6) Щодо інших доводів касаційної скарги позивача та його клопотань

77. У доповненнях і поясненнях до касаційної скарги (т. 13, а. с. 155-164) позивач скаржився, що суди відмовили у задоволенні його численних усних і письмових клопотань про забезпечення позову. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що 3 вересня 2020 року Господарський суд Чернігівської області постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, а 16 листопада 2020 року Північний апеляційний господарський суд залишив вказану ухвалу без змін. Отже, наявність підстав для забезпечення позову у справі № 750/3192/14 національні суди перевіряли, і це питання виходить за межі касаційного перегляду рішення Господарського суду Чернігівської області від 12 січня 2021 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 17 березня 2021 року.

78. У доповненнях і поясненнях до касаційної скарги (т. 13, а. с. 155-164) позивач висловив незгоду з відмовою судів попередніх інстанцій витребувати з реєстраційної служби установчі документи на «угрупування з 51 особи під назвою фактичного АО «ЧОКА». Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у матеріалах справи є засвідчена копія реєстраційної справи АО «ЧОКА» (т. 2, а. с. 113-274).

79. 3 серпня 2021 року позивач надіслав Великій Палаті Верховного Суду заяву, в якій просив надати йому: всі документи, за якими касаційний суд допустив до участі у справі ОСОБА_7 , яка з 28 грудня 2018 року зупинила право на адвокатську діяльність та є дружиною представника відповідача - ОСОБА_2; касаційну скаргу відповідача від 20 квітня 2021 року з усіма додатками до неї; копію платіжного доручення відповідача від 9 червня 2021 року № 80 про доплату судового збору в розмірі 2 400 грн; «клопотання з всіма додатками до нього від 24 травня 2021 року гр. ОСОБА_2 від імені юридично неіснуючого та фактичного недіючого АО «ЧОКА» з 33 осіб»; зареєстроване 24 травня 2021 року клопотання відповідача від 19 квітня 2021 року про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 17 березня 2021 року; зареєстроване у Верховному Суді 24 травня 2021 року клопотання відповідача від 17 травня 2021 року про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду; ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2021 року.

80. 11 жовтня 2021 року позивач надіслав до суду клопотання, в якому просив, зокрема, про таке: надати йому касаційну скаргу відповідача з усіма додатками до неї; скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 12 січня 2021 року, постанову Північного апеляційного суду від 17 березня 2021 року й ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2021 року; «у порядку винятку розглянути справу у повному об`ємі мого позову від 4 червня 2020 року, що не заборонено жодною правовою нормою. Повністю задовольнити мої позовні домагання»; звернутися до Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно надання висновку про: (а) наявність чи відсутність підстав для застосування норм права, які стали підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду; (б) можливість ухвалення судового рішення, яке можна буде виконати, бо у відповідача з назвою АО «ЧОКА» немає правоздатності, відсутня державна реєстрація, немає власності, коштів, банківського рахунку, печатки; (в) наявність чи відсутність «підстав, можливостей до прийняття ВП ВС постанови про скасування перешкод, які вже виключили повністю можливість прийняття судового рішення, придатного до реального його виконання та до реального виконання вже прийнятих судових рішень».

81. У відзиві на касаційну скаргу відповідача, який позивач подав 29 жовтня 2021 року, він знову просив Велику Палату Верховного Суду звернутися до Науково-консультативної ради при Верховному Суді, а також «визнати протиправною та не допустити подальшу участь у справі» як представника відповідача ОСОБА_7

82. 7 грудня 2021 року під час судового засідання, не виходячи до нарадчої кімнати, Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, згідно з якою відмовила у задоволенні клопотання позивача про надання йому копії касаційної скарги відповідача від 20 квітня 2021 року з усіма доданими до неї документами, бо встановила, що представник відповідача направив цю скаргу позивачеві (технічний запис судового засідання; файл 1 2021_12_07 14-47-39; час: 14:50:24 - 14:51:54).

83. Учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень (пункт 1 частини першої статті 42 ГПК України). Суд відправляє учасникам справи документи у випадках, які визначає процесуальний закон. ГПК України не передбачає обов`язку суду надсилати позивачеві копії матеріалів справи, зокрема копії документів стосовно повноважень ОСОБА_7, а також копії клопотань відповідача, про які позивач просив у заяві від 3 серпня 2021 року. Тому у цій частині заяви прохання позивача є неприйнятними.

84. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що згідно з описом вкладення у цінний лист (т. 13, а. с. 203), у якому відповідач відправив позивачеві касаційну скаргу з усіма додатками, вказані також копії документів, якими відповідач підтверджував повноваження ОСОБА_7 на представництво його інтересів, а також копія клопотання відповідача від 19 квітня 2021 року про зупинення виконання постанови апеляційного господарського суду.

85. Стосовно клопотання позивача від 3 серпня 2021 року про надсилання йому ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2021 року, то згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0101616613112, позивач одержав цю ухвалу 12 серпня 2021 року.

86. Після передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду визначений у ній суддя-доповідач у разі необхідності звертається до відповідних фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку щодо застосування норми права, питання щодо якого стало підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати, крім випадків, коли висновок щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах був раніше отриманий Верховним Судом (частина сьома статті 303 ГПК України).

87. З огляду на вказаний припис суд не вирішує питання про звернення до Науково-консультативної ради при Верховному Суді за клопотаннями сторін. Суддя-доповідач звертається до відповідних фахівців цієї ради лише у разі необхідності. Таке звернення є правом, а не обов`язком суду. Необхідності у такому зверненні у справі № 750/3192/14 не було.

88. У касаційній скарзі позивач просив скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Натомість у клопотанні від 11 жовтня 2021 року та у відзиві на касаційну скаргу відповідача, поданому суду 29 жовтня 2021 року просив скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 12 січня 2021 року, постанову Північного апеляційного суду від 17 березня 2021 року, а також ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2021 року та повністю задовольнити позовні вимоги.

89. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження (частина перша статті 298 ГПК України).

90. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (частина друга статті 118 ГПК України).

91. Оскільки позивач змінив вимоги його касаційної скарги поза межами строку на касаційне оскарження, Велика Палата Верховного Суду залишає клопотання від 11 жовтня 2021 року та відзив на касаційну скаргу відповідача від 27 жовтня 2021 року у відповідних частинах без розгляду та звертає увагу позивача на те, що вона як суд касаційної інстанції у справі № 750/3192/14 не має повноваження скасувати постановлену у цьому ж касаційному провадженні Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалу від 14 липня 2021 року про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

92. Наявність підстав для «визнання протиправною та недопущення подальшої участі у справі» як представника відповідача ОСОБА_7 на підставі пункту 5 абзацу другого частини першої статті 28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» позивач не обґрунтував, зокрема не підтвердив те, що ОСОБА_7 є членом сім`ї чи близьким родичем ОСОБА_2 , як і не надав доказів того, що на час укладення відповідачем договору про надання правової допомоги із ОСОБА_7 остання не мала права здійснювати адвокатську діяльність.

93. 22 грудня 2021 року позивач подав клопотання, у якому просив: 1) скоротити строк розгляду справи; 2) у «додатковій письмовій ухвалі зрозуміло, тлумачно роз`яснити, а в резолютивній частині визначити»: чи скасована або змінена ухвала Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року; про призначення чи перерву в розгляді справи; учасників, які викликаються в судове засідання, призначене на 1 лютого 2022 року, у тому числі ОСОБА_7 , і про наслідки їх неявки; 3) задовольнити його клопотання від 3 серпня 2021 року та від 11 жовтня 2021 року; 4) задовольнити прохальну частину відзиву позивача на касаційну скаргу відповідача.

94. 12 січня 2022 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, згідно з якою відмовила у прийнятті до розгляду клопотання позивача про роз`яснення ухвали Великої Палати Верховного Суду від 7 грудня 2021 року, а 1 лютого 2022 року під час судового засідання відмовила у задоволенні клопотання позивача від 22 грудня 2021 року в іншій частині (технічний запис судового засідання; файл 1 2022_02_01 10-30-14; час: 10:35:18 - 10:36:03).

95. У клопотанні, надісланому на адресу суду 11 жовтня 2021 року, позивач просив постановити окремі ухвали щодо ОСОБА_2 через зловживання ним «адвокатською та службовою належністю», а також щодо судді Господарського суду Чернігівської області ОСОБА_16, судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_17 і судді Верховного Суду ОСОБА_18 через порушення ними «організаційного змісту» у справі, наслідком яких була тривала судова тяганина та прийняття судових рішень, які неможливо виконати. Позивач також просив направити Президентові України та Верховній Раді України постановлені у справі окремі ухвали, якими спонукати ці органи до підготовки, прийняття та затвердження закону про повну ліквідацію усієї системи господарських судів у межах судової реформи.

96. Пізніше у відзиві на касаційну скаргу відповідача від 27 жовтня 2021 року позивач знову попросив суд постановити окрему ухвалу щодо ОСОБА_2 , яку направити до КДКА Чернігівської області через зловживання ОСОБА_2 процесуальними правами, введення ним суду в оману та порушення Правил адвокатської етики.

97. Суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором (частини перша та друга статті 246 ГПК України).

98. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін. Крім того, під час касаційного провадження у справі факти, про які стверджував позивач, виявлені не були.

(1.7) Щодо додаткових пояснень відповідача, які він подав за межами процесуального строку

99. 29 листопада 2021 року, тобто під час провадження у Великій Палаті Верховного Суду, відповідач подав письмові пояснення.

100. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга статті 161 ГПК України). Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (частина п`ята статті 161 ГПК України).

101. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (частини перша та друга статті 118 ГПК України). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 119 ГПК України).

102. З огляду на те, що письмові пояснення відповідач подав поза межами строку на подання відзиву на касаційну скаргу позивача, не просив поновити цей строк і дозволити подати такі пояснення, а суд поза межами такого строку не визнавав їх подання необхідним, Велика Палата Верховного Суду залишає відповідний процесуальний документ без розгляду.

(3) Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

(3.1) Щодо суті касаційних скарг

103. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункти 1 і 3 частини першої статті 308 ГПК України).

104. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частини перша та друга статті 309 ГПК України).

105. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 311 ГПК України). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

106. Беручи до уваги наведені вище висновки щодо застосування норм матеріального права та встановлені недоліки оскаржених судових рішень, Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу позивача частково обґрунтованою, а касаційну скаргу відповідача - необґрунтованою. Тому постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині слід:

(а) змінити у мотивувальних частинах щодо вирішення вимоги про визнання незаконним і скасування рішення від 6 лютого 2014 року, виклавши їх у редакції цієї постанови, а абзац другий резолютивної частини рішення суду першої інстанції викласти у новій редакції, визнавши рішення від 6 лютого 2014 року недійсним у частині відрахування позивача зі складу АО «ЧОКА»;

(б) скасувати у частині відмови у задоволенні вимоги про визнання незаконним і скасування рішення від 27 лютого 2014 рокуй ухвалити нове - про часткове задоволення вказаної вимоги: визнати недійсним рішення від 27 лютого 2014 року щодо припинення діяльності АО «ЧОКА» та передання всіх його активів і майна безкоштовно до ГО «ЧООА»;

(в) залишити без змін у частині зобов`язання АО «ЧОКА» забезпечити позивачеві можливість здійснення адвокатської діяльності у приміщенні цього об`єднання, а також про стягнення відшкодування моральної шкоди та відмову у стягненні майнової шкоди.

107. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії) (частина третя статті 332 ГПК України).

108. З огляду на висновки цієї постанови Велика Палата Верховного Суду поновлює виконання постанови апеляційного суду, яке зупинив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду згідно з ухвалою від 18 червня 2021 року.

Керуючись частинами першою та другою статті 300, пунктами 1 і 3 частини першої статті 308, статтями 309, 311, 315, 317, 332 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

п о с т а н о в и л а:

1. Касаційну скаргу Адвокатського об`єднання «Чернігівська обласна колегія адвокатів» залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12 січня 2021 року в незміненій апеляційним судом частині та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 березня 2021 року щодо задоволення позову ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення президії Адвокатського об`єднання «Чернігівська обласна колегія адвокатів» від 6 лютого 2014 року № 1/1 у частині відрахування зі складу Адвокатського об`єднання «Чернігівська обласна колегія адвокатів» адвоката ОСОБА_1 змінити, виклавши мотивувальні частини судових рішень у редакції цієї постанови, а абзац 2 резолютивної частини рішення суду першої інстанції у такій редакції:

«2. Визнати недійсним рішення президії Адвокатського об`єднання «Чернігівська обласна колегія адвокатів» від 6 лютого 2014 року № 1/1 у частині відрахування зі складу Адвокатського об`єднання «Чернігівська обласна колегія адвокатів» адвоката ОСОБА_1».

2.2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12 січня 2021 року в незміненій апеляційним судом частині та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 березня 2021 року скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання незаконним і скасування рішення загальних зборів Адвокатського об`єднання «Чернігівська обласна колегія адвокатів» від 27 лютого 2014 року.

У цій частині прийняти нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 : визнати недійсним рішення загальних зборів Адвокатського об`єднання «Чернігівська обласна колегія адвокатів» від 27 лютого 2014 року щодо припинення діяльності Адвокатського об`єднання «Чернігівська обласна колегія адвокатів» та передання всіх його активів і майна безкоштовно до Громадської організації «Чернігівське обласне об`єднання адвокатів».

3. В іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 12 січня 2021 року в незміненій апеляційним судом частині та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 березня 2021 року залишити без змін.

4. Поновити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 17 березня 2021 року у справі № 750/3192/14.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Л. І. РогачСуддя-доповідач І. В. ТкачСудді: Т. О. АнцуповаО. С. Золотніков В. В. БританчукЛ. Й. Катеринчук Ю. Л. ВласовГ. Р. Крет І. В. Григор`єваЛ. М. Лобойко М. І. ГрицівК. М. Пільков Д. А. ГудимаВ. В. Пророк Ж. М. ЄленінаО. М. Ситнік І. В. ЖелєзнийВ. М. Сімоненко С. П. Штелик Відповідно до частини третьої статті 314 ГПК України постанову оформив суддя Гудима Д. А.

Джерело: ЄДРСР 105248996

[ANTIRAID]

Дуже цікаве рішення на яке варто звернути увагу не тільки адвокатам. Дуже важливим, що суд визнав можливість визнання незаконним рішення, що вже було самостійно скасовано відповідачем, а також можливість адвоката чиє свідоцтво зупинено приймати участь у роботі органів управляння адвокатського об'єднання.

Зокрема суд при розгляді справи зазначив, що погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зупинення права на заняття адвокатською діяльністю окремих членів президії не впливає на їхні повноваження у президії. Частина п`ята статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» забороняє протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю здійснення адвокатом такої діяльності, а також участь цього адвоката у роботі органів адвокатського самоврядування, але не забороняє його участь у діяльності адвокатського об`єднання, членом якого він є, зокрема у роботі органів управління.

45. Суди попередніх інстанцій у задоволенні цієї вимоги відмовили, бо вважали, що вказане рішення не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача через те, що відповідач його не виконав і сам скасував згідно з рішенням загальних зборів членів від 21 листопада 2014 року. Велика Палата Верховного Суду з цим висновком судів першої й апеляційної інстанцій не погоджується та вважає, що означену вимогу слід задовольнити частково, визнавши недійсним рішення від 27 лютого 2014 року щодо припинення діяльності АО «ЧОКА» та передання всіх його активів і майна безкоштовно до ГО «ЧООА».

47. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що оскільки предметом перевірки, який обґрунтував позивач, фактично є дійсність рішення від 27 лютого 2014 року, то його скасування відповідачем, а також те, що останній не перебуває у стадії припинення, та відсутні докази передання майна відповідача на користь ГО «ЧООА», не можуть бути підставою для відмови у задоволенні відповідного позову. Скасування рішення органу управління юридичної особи цим органом не стосується періоду, який минув з моменту прийняття відповідного рішення до його скасування. У разі встановлення незаконності рішення органу управління юридичної особи таке рішення суд може визнати недійсним, що створює наслідки з моменту прийняття цього рішення.

48. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що внаслідок незаконноговиключення позивача з числа членів АО «ЧОКА» за рішенням від 6 лютого 2014 року позивач зазнав порушення його права на участь в управлінні АО «ЧОКА». Через вказане виключення відповідач не повідомив позивача про час, місце проведення загальних зборів і про порядок денний 27 лютого 2014 року, позбавив його можливості взяти участь у засіданні цих зборів. Тому рішення від 27 лютого 2014 року щодо припинення діяльності АО «ЧОКА» та передання всіх його активів і майна безкоштовно до ГО «ЧООА» слід визнати недійсним.

49. Твердження позивача у позовній заяві, апеляційній і касаційній скаргах про те, що пункт 157.13 статті 157 ПК України у редакції, чинній на час прийняття рішення від 27 лютого 2014 року, забороняв передавати майно АО «ЧОКА» неприбутковим організаціям іншого виду, є необґрунтованим. Припис зазначеного пункту ПК України був застосовним саме до неприбуткових організацій, тобто зареєстрованих згідно з вимогами законодавства та внесених до Реєстру неприбуткових організацій та установ. Суди першої й апеляційної інстанцій не встановили, що відповідач станом на 27 лютого 2014 року мав статус неприбуткової організації та був внесений до зазначеного реєстру.

53. Відносини щодо обмеження прав членів адвокатського об`єднання, у тому числі права на користування приміщеннями й іншим майном, на базі якого було організоване місце роботи адвоката-члена цього об`єднання, не є такими, за якими чинне законодавство України унеможливлює судовий контроль.