Постанова ВП ВС щодо видачі військкоматом нової довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та направленні її до ПФ

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 червня 2022 року

м. Київ

Справа № 520/2098/19
Провадження № 11-325апп21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року (суддя Шевченко О. В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року (судді Чалий І. С., Перцова Т. С., Жигилій С. П.),

УСТАНОВИЛА:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату (далі - Харківський ОВК), яка полягає у невиготовленні та ненаправленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, ПФУ відповідно) нової довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі статей 43, 8, 10 та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), за формою, передбаченою додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» (далі - Порядок № 45), з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704);

- зобов`язати Харківський ОВК скласти та направити до ГУ ПФУ в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на 1 березня 2018 року, відповідно до Постанови № 704 з повною інформацією за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку № 45, для перерахунку та виплати пенсії з 1 січня 2018 року на підставі статей 43, 8, 10 та 63 Закону № 2262-ХІІ з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за особливості проходження служби (50 % від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років на підставі Постанови № 704); надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (15 % від посадового окладу), премії (у розмірі 10 % посадового окладу) (на підставі Постанови № 704).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно не склав та не направив довідку про розмір його грошового забезпечення, в яку б включались: надбавка за особливості проходження служби (50% від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років на підставі підпункту 1 пунтку 5 Постанови № 704); надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (15% від посадового окладу), премія (у розмірі 10% посадового окладу на підпункту 2 пункту 5 Постанови № 704).

Вказану бездіяльність Харківського ОВК ОСОБА_1 вважає протиправною та просить суд зобов`язати відповідача скласти та направити до ГУ ПФУ в Харківській області нову довідку з урахуванням указаних показників, посилаючись на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року по справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року по справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103)та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 11 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовив.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що скасування пунктів 1, 2 Постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 не дає відповідачу додаткових або нових підстав для складення нової довідки про розмір грошового забезпечення та направлення її до пенсійного органу, оскільки Харківський ОВК керувався чинними приписами Постанови № 103 та Порядку № 45 на момент надання довідки № ФХ-111323.

Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів і ухвалити нове - про задоволення позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що він набув право на перерахунок пенсії у січні 2018 року в силу приписів статті 63 Закону № 2262-ХІІ, пункту 4 Порядку № 45. При цьому Кабінет Міністрів України уповноважений визначати процедуру проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним шляхом прийняття Порядку № 45.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійних характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Такі складові передбачено в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» та в Законі № 2262-ХІІ.

Отже, перерахунок пенсії здійснюється з урахуванням як посадових окладів, так і додаткових видів грошового забезпечення.

Посилається також на те, що висновок апеляційного суду про те, що Постанова № 103 була чинною та не була скасована на момент складення довідки відповідачем та перерахунку пенсії, тому підлягає застосуванню, є необґрунтованим, оскільки ця постанова суперечить нормам Конституції України.

Якщо нормативні акти суперечать нормативним актам вищої юридичної сили, то такі норми не можуть бути застосовані.

У додаткових поясненнях позивач зазначає, що, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов`язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини. Разом із тим суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки відповідності нормам Конституції України пунктів 1, 2 Постанови № 103 та змін до Порядку № 45.

Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2019 (справа № 826/3858/18) дійшов висновку про те, що пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до Порядку № 45 є протиправними та не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.

Отже, зазначені норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин як такі, що суперечать Конституції України.

Позивач заявив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

На час розгляду справи відзиву від відповідача не надходило.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28 липня 2021 року на підставі частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Зазначене рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду обґрунтоване наявністю виключної правової проблеми для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, яка полягає у з`ясуванні питання про те, чи повинні суди застосовувати норми Постанови № 103 в період її чинності, які не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, чи в такому разі слід застосовувати Закон № 2262-ХІІ.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 вересня 2021 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною п'ятою статті 346 КАС, дослідивши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання сформульованої вище Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду виключної правової проблеми, дійшла таких висновків.

Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу в Збройних Силах України та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, виплату якої здійснює ГУ ПФУ в Харківській області.

З розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі від 6 жовтня 2014 року № ФХ-111323 убачається, що позивач отримував до 1 січня 2018 року пенсію в розмірі 56 % грошового забезпечення з урахуванням таких складових:

- посадовий оклад; оклад за військовим званням;

- процентна надбавка за вислугу років - 35%;

- надбавка за особливо важливі завдання - 50%;

- надбавка за роботу з таємними виробами, носіями - 15 %;

- премія в розмірі 90 %;

- щомісячна додаткова грошова винагорода - 60 %;

- грошова допомога для оздоровлення;

- матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Перерахунок пенсії здійснено на підставі рішення суду від 15 жовтня 2015 року (справа № 638/5794/15-а).

Відповідно до Постанови № 103 Харківським ОВК складено довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України, станом на 1 березня 2018 року, яка містить такі складові за посадою викладач кафедри тактики Харківського військового університету:

- посадовий оклад - 6 340 грн;

- оклад за військовим званням - 1 410 грн,

- надбавка за вислугу років у розмірі 45 % - 3 487,50 грн.

Позивачу перераховано розмір пенсії з 1 січня 2018 року на підставі цієї довідки.

Не погодившись зі складенням довідки без урахування додаткових видів грошового забезпечення, позивач звернувся до Харківського ОВК з відповідною заявою.

У відповіді від 8 лютого 2019 року № ФХ-111323/235/ВСЗ Харківський ОВК зазначив, що на виконання Постанови № 103 відповідачем проведено перерахунок грошового забезпечення для обчислення пенсії. Довідку про розмір грошового забезпечення складено за формою відповідно до додатка 2 до вказаної постанови та направлено до ГУ ПФУ в Харківській області. Включення до складу грошового забезпечення для перерахунку пенсії додаткових видів грошового забезпечення зазначеною постановою не передбачено.

Не погодившись із тим, що відповідачем не включено в довідку про розмір грошового забезпечення додаткові види грошового забезпечення, а саме: надбавки за умови режимних обмежень (15 % від посадового окладу), надбавки за особливості проходження служби (50 % від посадового окладу, окладу з військового звання, надбавки вислуги років), премію (10 % від посадового окладу), позивач звернувся до суду із цим позовом.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що касаційний перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС).

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII)) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Частинами другою та третьою статті 51 Закону № 2262-XII передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, затверджений Постановою № 45.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103, пунктом 1 якої зобов`язав перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-XII до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із цим Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення зі служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704.

Відповідно до пункту 7 Постанови № 103 Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству інфраструктури, Міністерству юстиції, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Державної прикордонної служби, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній фіскальній службі, Національній гвардії, Управлінню державної охорони після набрання чинності цією постановою приписано забезпечити оформлення та подання до органів ПФУ довідок про розміри грошового забезпечення, визначені в пункті 1 цієї постанови, відповідно до Порядку № 45.

Також Постановою № 103 було внесено низку змін до Порядку № 45, зокрема:

- пункт 5 викладено в новій редакції;

- додаток 2 викладено в новій редакції, відповідно до якої відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Згідно з положеннями пунктів 1-5 Порядку № 45 зі змінами, внесеними згідно з Постановою № 103 (тут і далі - у редакції, чинній на час перерахунку пенсії позивача), пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-XII, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із цим Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

ПФУ після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління ПФУ) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи). Головні управління ПФУ у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням ПФУ. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-XII. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, в адміністративній справі № 826/3858/18 позов ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання постанови протиправною та нечинною в частині задовольнив: визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 до Порядку № 45; зобов`язав Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним і нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

Відповідно до частини другої статті 255 КАС рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року набрало законної сили 5 березня 2019 року.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що Харківським ОВК складено довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України, станом на 1 березня 2018 року, яка містить такі складові за посадою викладач кафедри тактики Харківського військового університету: посадовий оклад 6 340 грн, оклад за військовим званням - 1 410 грн., надбавка за вислугу років 45 % - 3 487,50 грн. Позивачу перераховано розмір пенсії з 1 січня 2018 року на підставі цієї довідки.

У поданій Харківським ОВК довідці зазначені усі види грошового забезпечення, передбачені пунктом 5 Порядку №45 та пунктом 1 Постанови № 103.

Пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 втратили чинність з 5 березня 2019 року, як того вимагає частина друга статті 265 КАС. Тобто на момент виникнення спірних правовідносин Постанова № 103 була чинною та не скасованою.

Отже, скасування пунктів 1, 2 Постанови №103 та змін до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45 не дає відповідачу додаткових або нових підстав для складення нової довідки про розмір грошового забезпечення та направлення її до пенсійного органу, оскільки Харківський ОВК керувався чинними приписами Постанови № 103 та Порядку № 45 на момент надання довідки № ФХ-111323.

Велика Палата Верховного Суду не погоджується з такими доводами судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Як уже зазначалось, 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанова № 103, з преамбули якої вбачається постановлення останньої на виконання частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII.

Пунктом 1 Постанови № 103 встановлено перерахування пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-XII до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року, відповідно до Постанови № 704.

Пунктом 2 Постанови № 103 визначено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом)) проводити з 1 січня 2018 року в таких розмірах: з 1 січня 2018 року -- 50 відсотків; з 1 січня по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березя 2018 року.

Постановою № 103 внесено також зміни до Порядку № 45, а саме:

- пункт 5 викладено в такій редакції: «Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням».

- додаток 2 до Порядку № 45 викладено в новій редакції, в якій довідка про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, не містить таких складових грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Статтею 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок перерахунку пенсій врегульований розділом VIII «Порядок перерахунку пенсій» Закону № 2262-XII.

Перерахунок раніше призначених пенсій визначено частиною четвертою статті 63 цього Закону, за якою усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Отже, перерахунок раніше призначених пенсій визначено статтею 63 Закону № 2262-XII. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених указаною статтею.

При цьому обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону № 2262-XII, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсій, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами виходячи зі змісту процитованого Закону.

Законодавець делегував уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Так, «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення «розміру» перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону № 2262-XII.

До повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, натомість приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого (а не його складові) може змінюватись Кабінетом Міністрів України.

Абзац 3 статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Конституційний Суд України у Рішенні від 13 травня 2015 року за № 4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону № 2262-XII наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» установлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом № 2262-XII, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.

Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.

Так у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) ЄСПЛ вказав, що якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя: наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).

У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами оскаржувані пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.

Аналогічну правову позицію висловлювала і Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Така ж правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 537/5837/14-а, де суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2014 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон.

Отже, з урахуванням вимог статті 7 КАС, а також того, що Верховний Суд постановою від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон № 2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.

Відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в разі коли спеціальним Законом № 2262-ХІІ передбачено право, форми і види пенсійного забезпечення, але не унормовано розміру й видів складових перерахунку пенсії та віднесено визначення підстав для такого перерахунку до повноважень Кабінету Мністрів України, то підвищення розміру грошового забезпечення та/або введення додаткових видів грошового забезпечення відповідним категоріям військовослужбовців без прийняття відповідного урядового рішення не зумовляє для уповноваженого органу обов`язку вчининяти дії, спрямовані на видачу довідки для проведення перерахунку пенсії.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Оскільки у цій справі суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, Велика Палата Верховного Суду з урахуванням меж перегляду судом касаційної інстанції судових рішень, передбачених положеннями частин першої та другої статті 341 КАС, вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року - скасуваню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року скасувати.

3. Ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

4. Визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає у невиготовленні та ненаправленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нової довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі статей 8, 10, 43, та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за формою, передбаченою додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

5. Зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з повною інформацією за формою, передбаченою додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», для перерахунку та виплати пенсії з 1 січня 2018 року на підставі статей 8, 10, 43, та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за особливості проходження служби (50 % від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років); надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (15 % від посадового окладу), премії (у розмірі 10 % посадового окладу) (на підставі зазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді: В. В. Британчук Г. Р. Крет Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко І. В. Григор`єва К. М. Пільков М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко О. С. Золотніков І. В. Ткач І. В. Желєзний О. С. Ткачук Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик

Джерело: ЄДРСР 104942716

[ANTIRAID]

ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Желєзного І. В., Золотнікова О. С.

у справі № 520/2098/19 (провадження № 11-325апп21)

за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року

Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладаємо окрему думку.

Рух справи

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату (далі - Харківський ОВК), яка полягає в невиготовленні та ненаправленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, ПФУ відповідно) нової довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі статей 8, 10, 43 та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), за формою, передбаченою додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» (далі - Порядок № 45), з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704);

- зобов`язати Харківський ОВК скласти та направити до ГУ ПФУ в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на 01 березня 2018 року, відповідно до Постанови № 704 з повною інформацією за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку № 45, для перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2018 року на підставі статей 8, 10, 43 та 63 Закону № 2262-ХІІ з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за особливості проходження служби (50 % від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років на підставі Постанови № 704); надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (15 % від посадового окладу), премії (у розмірі 10 % посадового окладу) (на підставі Постанови № 704).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103)та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45. Зважаючи на наведене, на думку позивача, відповідач протиправно не склав та не направив довідку про розмір його грошового забезпечення, у яку б включались зазначені додаткові види грошового забезпечення.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 11 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що скасування пунктів 1, 2 Постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 не дає відповідачу додаткових або нових підстав для складення нової довідки про розмір грошового забезпечення та направлення її до пенсійного органу, оскільки Харківський ОВК керувався чинними приписами Постанови № 103 та Порядку № 45 на момент надання довідки № ФХ-111323.

Не погодившись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за цією скаргою.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28 липня 2021 року на підставі частини п`ятої статті 346 КАС України передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Обґрунтування виключної правової проблеми в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати

Мотивуючи ухвалу від 28 липня 2021 року, Касаційний адміністративний суд зазначив, що Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 17 березня 2021 року у справі № 560/3762/18 виклав правову позицію про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління ПФУ в Хмельницькій області щодо виплати позивачу лише 50 % суми підвищення пенсії та зобов`язання Головного управління ПФУ в Хмельницькій області виплачувати йому 100 % суми підвищення пенсії, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, Постановою № 704 та Постановою № 103, починаючи з 01 січня 2018 року з урахуванням проведених раніше виплат, оскільки на момент перерахунку пенсії позивачу пенсійний орган керувався ще чинними положеннями Постанови № 103. При цьому судова палата зауважила, що застосування принципу незворотності дії нормативно-правового акта в часі дає підстави для висновку, що скасування з 05 березня 2019 року в судовому порядку пункту 2 Постанови № 103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин - 01 січня 2018 року відповідні норми Постанови № 103 були чинними, а тому підлягали застосуванню відповідачем.

Проте колегія суддів Касаційного адміністративного суду у справі, що розглядається, не погодилася з правовим висновком про те, що під час застосування Постанови № 103 необхідно керуватися принципом незворотності дії закону в часі. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що в період чинності пунктів 1, 2 Постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 суди повинні застосовувати Закон № 2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), незважаючи на те, що ці норми не були скасовані на момент спірних правовідносин.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважала, що в цьому випадку для забезпечення формування єдиної правозастосовчої практики є підстави для передачі вищевказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 червня 2022 року зазначила, що рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 липня 2021 року обґрунтоване наявністю виключної правової проблеми для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, яка полягає у з`ясуванні питання про те, чи повинні суди застосовувати норми Постанови № 103 в період її чинності, які не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, чи в такому разі слід застосовувати Закон № 2262-ХІІ.

При цьому за результатами розгляду справи Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що з урахуванням вимог статті 7 КАС України, а також того, що Верховний Суд постановою від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди в період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон № 2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.

Причини незгоди з висновками Великої Палати Верховного Суду

Щодо висновку про наявність виключної правової проблеми в цій конкретній справі якпідстави для передачі справи на розгляд Великої Палати

На нашу думку, порушені в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 липня 2021 року питання, на вирішенні яких наполягав Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, не розкривають наявності виключної правової проблеми в цій конкретній справі та не є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики.

Завдання Великої Палати Верховного Суду передбачено в статті 45 цього Закону, у частині другій якої вказано, що Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду переглядає судові рішення в касаційному порядку саме з метою забезпечення однакового застосування судами норм права та виключно у визначених законом випадках.

Ухвалою від 28 липня 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду передав справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського ОВК про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 КАС України.

Цією нормою встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Велика Палата Верховного Суду у своїх судових рішеннях неодноразово зазначала, що зміст виключної правової проблеми полягає в тому, що у справі, питання про прийняття якої до розгляду вирішується Великою Палатою, вбачається різне застосування норм матеріального чи процесуального права, відсутні норми, які регулюють спірні відносини, або є прогалини в застосуванні спірних відносин.

Крім того, згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний критерій відображає той факт, що виключна правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів.

З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини як недостатня законодавча врегульованість відповідних питань, зокрема нормативні колізії, відсутність регламентації правовідносин прямими положеннями закону, що може зумовлювати необхідність застосування аналогії; тривале існування глибоких розходжень у судовій практиці, у тому числі прийняття судом касаційної інстанції протилежних за змістом рішень у справах з подібними правовідносинами; різні наукові підходи до вирішення відповідних юридичних питань; наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.

Отже, метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не продемонстрував відповідність проблеми, яку він вважає виключною правовою, кількісному критерію.

При цьому в зазначеній ухвалі також відсутні посилання на якісні показники, які б свідчили про те, що передача цієї справи до Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Як убачається зі змісту ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 липня 2021 року, колегія суддів, у провадженні якої перебувала ця справа, не згодна з висновком щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, сформованим Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 17 березня 2021 року у справі № 560/3762/18.

При цьому порядок відступу колегією суддів від висновку щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, ухваленому судовою палатою, до складу якої вони входять, регламентований частиною першою статті 346 КАС України. Наведеною нормою передбачено, що в такому випадку справа повинна бути передана на розгляд палати, до складу якої входить така колегія.

Колегією суддів не наведено обґрунтування неможливості вирішення саме Касаційним адміністративним судом під час касаційного перегляду судових рішень визначеного нею питання про те, чи під час застосування Постанови № 103 необхідно керуватися принципом незворотності дії закону в часі. В ухвалі не зазначено жодного прикладу різного підходу у правозастосуванні, оскільки правовідносини, які виникли у справах № 913/204/18, № 160/1088/19, № 537/5837/14-а, № 160/8324/19 та на які посилається Касаційний адміністративний суд в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, не є подібними до тих, які склалися в цій справі.

Таким чином, колегією суддів Касаційного адміністративного суду не викладено правову проблему, яка б потребувала узгодження висновків Верховного Суду, відсутні також і посилання суду касаційної інстанції на справи, у яких виникає проблема правозастосування, кількісні показники, які б свідчили про їх непоодинокий характер, посилання на те, що судами було сформовано різну правову позицію під час вирішення справ у подібних правовідносинах, у зв`язку із чим передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду була б необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Незгода колегії суддів з висновком щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, сформованим Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 17 березня 2021 року у справі № 560/3762/18, не свідчить про існування виключної правової проблеми та не є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати.

Щодо формування Великою Палатою Верховного Суду висновку про неможливість застосування пунктів 1, 2 Постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 у спірних правовідносинах у період їх чинності

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII)) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Цією нормою закону Кабінету Міністрів України делеговані повноваження для встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, що узгоджується з приписами статей 19, 113, 116, 117 Конституції України.

Згідно із частиною першою статті 6 Конституції Українидержавна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Статус Кабінету Міністрів України визначений у статті 113 Конституції України як вищого органу у системі органів виконавчої влади, що відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.

Відповідно до статей 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує виконання законів України, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової політики та політики у сфері соціального захисту, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, видає в межах своєї компетенції постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Ці повноваження Кабінету Міністрів України деталізовані в частині першій статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та полягають у забезпеченні проведення державної соціальної політики шляхом вжиття заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечення соціального захисту громадян; забезпеченні підготовки проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій; забезпеченні розробки та виконання державних програм соціальної допомоги.

Згідно зі статтею 1 цього Закону Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статей 3, 4 цього ж Закону діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Кабінет Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях; Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону

№ 2262-XII, затверджений Постановою № 45.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103, пунктом 1 якої зобов`язав перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-XII до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із цим Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення зі служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704.

Згідно з положеннями пунктів 1-5 Порядку № 45 зі змінами, внесеними згідно з Постановою № 103 (тут і далі - у редакції, чинній на час перерахунку пенсії позивача), пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-XII, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із цим Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

ПФУ після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Міністерства соціальної політики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління ПФУ) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міністерству оборони України, Міністерству внутрішніх справ, Національній поліції, Міністерству юстиції України, Міністерству інфраструктури України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній фіскальній службі України, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - державні органи). Головні управління ПФУ в десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням ПФУ. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-XII. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

Також Постановою № 103 додаток 2 до Порядку № 45 викладено в новій редакції, відповідно до якої відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

У подальшому рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року та постановою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 й зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 червня 2020 року у справі № 160/8324/19, якою залишено без змін рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 грудня 2019 року, дійшла висновку, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до додатка 2 Порядку № 45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, то з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 діє редакція додатка 2 до Порядку № 45, яка діяла до зазначених змін. Отже, з 05 березня 2019 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, тому із цієї дати позивач має право на отримання пенсії виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 240/6263/18, якою залишено без змін рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2019 року, дійшла висновку, що скасування в судовому порядку пунктів 1, 2 Постанови № 103 (після проведення у квітні 2018 року перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року) не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки оскаржувані дії Головного управління ПФУ в Житомирській області відповідали вимогам чинного на час їх вчинення законодавства.

Верховний Суд у рішенні від 06 серпня 2019 року у зразковій справі № 160/3586/19, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року, дійшов висновку, що у зв`язку із скасуванням пункту 2 Постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано. Отже, з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті в розмірі 100 % суми підвищення пенсії.

Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 березня 2020 року у справі № 160/3586/19 погодилася з висновком суду першої інстанції, що на момент ухвалення рішення в цій зразковій справі дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо зменшення розміру пенсії позивачу за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, є протиправними.

При цьому варто зауважити, що в постанові від 17 березня 2021 року у справі № 560/3762/18 Верховний Суд у складі суддів палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що скасування з 05 березня 2019 року в судовому порядку пункту 2 Постанови №103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин - 01 січня 2018 року відповідні норми Постанови № 103 були чинними, а тому підлягали застосуванню відповідачем.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених норм матеріального права та з урахуванням висновків, сформованих у вищенаведених постановах Великої Палати Верховного Суду та в численних постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (від 09 червня 2021 року у справі №520/6768/19, від 22 липня 2021 року у справі № 620/1239/19, від 11 серпня 2020 року у справі № 520/2991/19, від 19 серпня 2021 року у справі № 520/2100/19, від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/4346/20, від 03 листопада 2021 року у справі № 520/2725/19, від 14 грудня 2021 року у справі № 520/3357/19 та інших), на нашу думку, визнання протиправними та нечинними з 05 березня 2019 року в судовому порядку пунктів 1, 2 Постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин - 01 січня 2018 року відповідні норми Постанови № 103 були чинними, а тому підлягали застосуванню.

При цьому незастосування пунктів 1, 2 Постанови № 103 у період їх дії допускається винятково в ситуації, за якої всупереч імперативним вимогам статті 22 Конституції України відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод особи в частині зменшення розміру пенсії, яку особа вже отримувала.

Натомість Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову у справі № 520/2098/19, не відступила від вищезазначених висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах.

Як зазначалось раніше, незгода колегії суддів з висновком щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладеним у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі палати, до якої вони входять, не є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Натомість підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати не наведено.

Таким чином, на нашу думку, справа № 520/2098/19 за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії мала б бути повернута відповідній колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у зв?язку з необґрунтованістю твердження Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо наявності в цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому Велика Палата Верховного Суду, все ж таки прийнявши до свого провадження та розглянувши зазначену справу, повинна була врахувати правові позиції щодо застосування норм Постанови № 103 в період її чинності, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 240/6263/18, від 11 березня 2020 року у справі № 160/3586/19, від 24 червня 2020 року у справі № 160/8324/19, або ж відступити від них, зазначивши про це безпосередньо у своїй постанові.

З урахуванням наведених вище норм матеріального права та висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 240/6263/18, від 11 березня 2020 року у справі № 160/3586/19, від 24 червня 2020 року у справі № 160/8324/19, вважаємо, що у випадку розгляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи по суті в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 необхідно було відмовити, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року залишити без змін.

Судді Великої Палати Верховного Суду: І. В. Желєзний
О. С. Золотніков

Джерело: ЄДРСР 105012109

[ANTIRAID]

Прекрасне рішення дійсно обгрунтоване верховенством Закону та прав людини, а не верховенством безправ'я, яке можна застосовувати у практиці й в інших правовідносинах. Велика палата прямо зазначила що навіть не скасований судом нормативний акт, що протирічить Закону та Конституції й правам людини не підлягає застосуванню.

Це вже буде підстава повної переатестації та звільнення всіх суддів, що у своїх рішеннях як на підставу відмови у позові посилались на ніби не скасування постанови чи наказу, які суперечать нормам Конституції України.

Крім того, це рішення прибирає всі недолуги висновки щодо неефективного способу захисту, які буди вигадані суддями трирічками заради власних збочених амбіцій, інакше б суд повинен був зазначити, що примушування видачі довідки це неефективно, а потрібно вимагати відразу перерахунку пенсії.

З уходом Данішевської суд починає очищатись від безглуздості та маразму, на мій погляд.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Отже, з урахуванням вимог статті 7 КАС, а також того, що Верховний Суд постановою від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон № 2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в разі коли спеціальним Законом № 2262-ХІІ передбачено право, форми і види пенсійного забезпечення, але не унормовано розміру й видів складових перерахунку пенсії та віднесено визначення підстав для такого перерахунку до повноважень Кабінету Міністрів України, то підвищення розміру грошового забезпечення та/або введення додаткових видів грошового забезпечення відповідним категоріям військовослужбовців без прийняття відповідного урядового рішення не зумовлює для уповноваженого органу обов`язку вчинити дії, спрямовані на видачу довідки для проведення перерахунку пенсії.