Постанова ВП ВС про господарську юрисдикцію при оскарженні бездіяльності пов'язаної з ненаданням відповіді на адвокатський запит у господарській справі

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 року

м. Київ

Справа № 520/13981/21

Провадження № 11-33апп22

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Адвокатського об`єднання «Формула захисту» (далі - Адвокатське об`єднання) на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року (суддя Зінченко А. В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року (судді Кононенко З. О., Калиновський В. А., Мінаєва О. М.) у справі № 520/13981/21 за позовом Адвокатського об`єднання до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» Луня Іллі Вікторовича (далі - Уповноважена особа, Фонд, ПАТ «Діамантбанк», ПАТ відповідно) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У липні 2021 року Адвокатське об`єднання звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи, у якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нерозгляду адвокатського запиту від 26 травня 2021 року № 07 керуючого партнера Адвокатського об`єднання адвоката Котляра А. О. та ненадання запитуваної інформації;

- зобов`язати Уповноважену особу надати запитувану інформацію стосовно діяльності ПАТ «Діамантбанк», що сформульована у вказаному адвокатському запиті.

2. Позов мотивовано тим, що Адвокатським об`єднанням до Уповноваженої особи було направлено адвокатський запит у порядку статей 20, 23, 24 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI). Проте у відповіді на цей адвокатський запит Уповноважена особа зазначила, що адвокатський запит не підлягає розгляду, оскільки статтею 24 Закону № 5076-VI не передбачено направлення адвокатських запитів працівникам установи, що виконують спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

3. На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, оскільки Уповноважена особа зобов`язана надати запитувану в адвокатському запиті інформацію стосовно діяльності ПАТ «Діамантбанк».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 27 серпня 2021 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року, задовольнив клопотання представника Уповноваженої особи та закрив провадження в цій справі.

5. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що спір у цій справі обумовлений господарськими правовідносинами між ПАТ «Діамантбанк», його вкладниками (фізичними особами) та позичальниками, а також спричинений наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичних осіб до суб`єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються в порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.

6. З огляду на викладене Харківський окружний адміністративний суд дійшов висновку про те, що спір у цій справі відноситься до юрисдикції господарських судів, а тому провадження у справі в силу приписів частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підлягає закриттю.

7. При цьому суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 910/8132/17.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

8. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Адвокатське об`єднання у касаційній скарзі зазначило, що суди неправильно визначили предметну юрисдикцію спору, що призвело до неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

9. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій виходячи з формального критерію, а саме того, що відповідачем у справі є Уповноважена особа, не визначивши характеру спірних правовідносин, дійшли помилкового висновку про те, що в цій справі виникли правовідносини у сфері господарської діяльності між ПАТ «Діамантбанк», його вкладниками (фізичними особами) та позичальниками.

10. Скаржник також зазначив, що адвокатський запит містив вимогу про надання публічної інформації, що становить суспільний інтерес відповідно до Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI), що є ознаками публічно-правового спору.

11. На підставі викладеного Адвокатське об`єднанняпросить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Позиція інших учасників справи

12. У відзиві на касаційну скаргу Уповноважена особазазначила, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм процесуального права, повним та правильним встановленням обставин справи.

13. Уповноважена особа зауважила, що правовідносини, щодо яких виник спір, стосуються дій Уповноваженої особи стосовно ненадання запитуваної в адвокатському запиті інформації, а саме інформації про банківські вклади ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також інформації стосовно кредитних договорів та стану заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Машгідропривод» (далі - ТОВ «Машгідропривод»), які є банківською таємницею. Отже, на переконання Уповноваженої особи, вказані правовідносини обумовлені господарськими правовідносинами між ПАТ «Діамантбанк», його вкладниками (фізичними особами) та позичальниками.

14. Посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 910/8132/17, Уповноважена особа вказує, що спірні правовідносини, які є предметом судового спору в цій справі, належать до юрисдикції господарських судів.

15. У зв`язку з викладеним Уповноважена особа просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

16. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23 грудня 2021 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 07 лютого 2022 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини четвертої статті 346 КАС України, вважаючи за необхідне відступити від правових висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.

17. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04 квітня 2022 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, оскільки предметом перегляду у справі є ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін у судовому засіданні, а також з оглядуна практику Європейського суду з прав людини про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01).

Короткий зміст ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

18. Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду послалася на те, що спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою Уповноваженої особи надати відповідь на адвокатський запит керуючого партнера Адвокатського об`єднання адвоката Котляра А.О.

19. Проаналізувавши положення частини першої статті 20, частин першої - третьої статті 24 Закону № 5076-VI, яким врегульовані правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виснувала, що адвокатський запит може бути адресований як суб`єктам владних повноважень, так і приватним особам. І такі запити можуть стосуватися як надання публічної, так і будь-якої іншої інформації, необхідної адвокатові для надання правової допомоги клієнтові.

20. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України визначає публічно-правовий спір, зокрема, як спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

21. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду також зазначила, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

22. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до публічної інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників такої інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовані Законом № 2939-VI.

23. Публічна інформація євідображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша статті 1 Закону № 2939-VI).

24. Згідно із частиною першою статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками публічної інформації є: 1) органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

25. До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією) (частина друга статті 13 Закону № 2939-VI).

26. Згідно із частиною третьою статті 23 Закону № 2939-VI оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників публічної інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.

27. Таким чином, за висновком колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, вирішення питання права на отримання запитуваної інформації знаходиться в площині двох законів - Закону № 5076-VI і Закону № 2939-VI. Перший визначає право адвоката на внесення і розгляд адвокатського запиту, а другий врегульовує режим доступу до інформації, яку просить надати адвокат.

28. Закриваючи провадження в цій справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що спір, який виник між сторонами, належить розглядати за правилами господарського судочинства, оскільки адвокатський запит стосувався інформації щодо банківських вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , суми відшкодування, а також інформації стосовно кредитних договорів та стану заборгованості ТОВ «Машгідропривод», які є банківською таємницею, а отже, правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені господарськими правовідносинами.

29. Однак у касаційній скарзі позивач наполягає на адміністративній юрисдикції цього спору з огляду на те, що характер спірних правовідносин вказує на публічно-правовий, а не приватно-правовий спір, який виник між розпорядником публічної інформації, яким є Уповноважена особа як розпорядник публічної інформації, та адвокатом, який діє у складі адвокатського об`єднання, як запитувачем публічної та конфіденційної інформації. На обґрунтування зазначеного скаржник вказує, що запит стосувався, зокрема: процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також даних про участь Фонду у проведенні інспекційних перевірок ПАТ «Діамантбанк» до моменту запровадження в ньому тимчасової адміністрації за останні три роки його банківської діяльності; інформації про застосування/незастосування фінансових санкцій та/або штрафів до ПАТ «Діамантбанк»або його керівників; інформації про віднесення ПАТ «Діамантбанк» до категорії проблемних банків; інформації про надання ПАТ «Діамантбанк»фінансової підтримки з боку Фонду для недопущення ліквідації цього банку, яка, у свою чергу, становить суспільний інтерес.

30. Оскільки, на думку позивача, у запиті про надання інформації, який був направлений відповідачу, поставлені питання, зокрема, які стосуються діяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень, його належить розглядати саме за правилами адміністративного, а не господарського судочинства, як зазначили суди попередніх інстанцій.

31. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду також указала, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 910/8132/17 зауважила, що правовий статус Фонду, визначений Законом № 4452-VI, дає підстави для висновку про те, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб`єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин (пункт 55). При цьому Велика Палата наголосила, що у приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 3 КАС України.

32. У справі № 910/8132/17 Велика Палата дійшла висновку про підсудність спору господарським судам виходячи із суті спірних правовідносин, де позивач (ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») оскаржував дії Уповноваженої особи Фонду не як суб`єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, що не є публічно-правовим спором. При цьому висновки Великої Палати не стосувалися розгляду Фондом адвокатського запиту та доступу до публічної інформації.

33. Водночас колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зауважила, що питання визначення підсудності у спорах щодо надання відповіді на адвокатський запит були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18, від 17 грудня 2019 року у справі № 826/5331/18.

34. Так, у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а стосовно позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності голови Таїровської селищної ради, яка виразилася у ненаданні відповідей на адвокатські запити, Велика Палата дійшла висновку, що вимоги стосовно ненадання відповіді на адвокатські запити не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині також підлягають скасуванню, а провадження - закриттю.

35. Такі висновки Велика Палата обґрунтувала тим, що адвокатський запит не є тотожний запиту, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб`єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту. У зв`язку із цим Велика Палата в указаній справі дійшла висновку, що відносини, які склалися між позивачем та головою Таїровської селищної ради щодо зобов`язання останнього надати відповідь на адвокатські запити, не є публічно-правовими у розумінні КАС України.

36. Натомість у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що розгляд скарг на дії чи бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо неналежного розгляду адвокатського запиту про надання інформації, яка не є наслідком проведення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні, віднесено до юрисдикції адміністративних судів. У цій справі Велика Палата виходила з того, що пов`язані з розглядом відповідного запиту дії або бездіяльність Генеральної прокуратури України випливають зі здійснення публічно-владних управлінських функцій, а чинним законодавством не встановлено винятків, які б давали підстави для протилежного висновку щодо правової природи зазначених дій або бездіяльності, а тому спори за скаргами на них є публічно правовими.

37. Також у постанові від 17 грудня 2019 року у справі № 826/5331/18, за змістом обставин якої адвокат звернувся до Антимонопольного комітету України в межах здійснення представництва клієнта, вимагаючи надання інформації, яка за своїм характером є публічною, знаходиться у володінні відповідача, який за профільним законом як суб`єкт владних повноважень може бути відповідачем у справах про оскарження бездіяльності розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію, Велика Палата Верховного Суду не погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про неналежність цього спору до юрисдикції адміністративних судів.

38. На думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, означений вище підхід до розмежування юрисдикції судів є протилежним до того, який, слідуючи постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації», Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а. Тому якщо Велика Палата Верховного Суду, приймаючи постанову у справі № 826/5331/18, відійшла від ідеї про те, що адвокатський запит не є запитом, направленим на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб`єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту, вона повинна була в цій постанові вказати на такий відступ.

39. Виходячи із процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що виникла необхідність звернутися до Великої Палати Верховного Суду з пропозицією відступити від її правових висновків, висловлених у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.

40. Те, що вимоги до адвокатського запиту та його розгляду визначені статтею 24 Закону № 5076-VI, не означає, що адвокат не може вимагати в адвокатському запиті надання йому публічної інформації, отримання якої регламентує Закон № 2939-VI, як і не означає, що останній не поширюється на відносини адвоката та розпорядника публічної інформації, до якого надійшов адвокатський запит про надання саме такої інформації.

41. Позов про бездіяльність розпорядника інформації з розгляду запиту на інформацію позивач у цій справі подав до адміністративного суду з посиланням на положення Закону № 2939-VI.

42. Підставою для відступу, зокрема, є нагальність приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм пунктів 1 і 2 частини першої статті 4, пункту 7 частини першої статті 19 КАС України та статті 13, частини третьої статті 23 Закону № 2939-VI у частині визначення неналежності спорів про отримання відповідей на адвокатські запити до юрисдикції адміністративного суду з огляду на те, що адвокатський запит може стосуватися не лише публічної інформації, має сприяти єдності судової практики, її орієнтуванню на те, що адвокат теж може бути учасником відносин, пов`язаних із його доступом до публічної інформації на підставі саме адвокатського запиту.

43. За висновком колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, відмінність підходів Великої Палати Верховного Суду до вирішення питання про юрисдикцію суду у справах № 686/23317/13-а, № 826/7244/18 та № 826/5331/18 підкреслює відсутність чітких критеріїв визначення юрисдикції суду за вимогами адвокатів щодо надання відповідей на адвокатські запити про отримання інформації змішаного характеру (як публічної, так і непублічної), яка пов`язана з різними функціями відповідача, оскільки Фонд як юридична особа публічного права може бути суб`єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин.

Обставини справи, установлені матеріалами справи

44. 19 березня 2021 року між Адвокатським об`єднанням та ТОВ «Машгідропривод» було укладено договір № АО 19-03/21 про надання правової допомоги.

45. 26 травня 2021 року керуючий партнер Адвокатського об`єднання адвокат Котляр А. О. направив до Уповноваженої особи адвокатський запит, у якому, зокрема, зазначив, що надає правову допомогу ТОВ «Машгідропривод» у господарській справі № 910/16319/20, що знаходиться на розгляді Господарського суду міста Києва, у зв`язку із чим просив надати інформацію стосовно банківських вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , суми відшкодування, а також інформацію стосовно кредитних договорів та стану заборгованості ТОВ «Машгідропривод».

46. 04 червня 2021 року на адресу Адвокатського об`єднання було направлено відповідь за підписом Уповноваженої особи, у якій зазначено, що адвокатський запит не підлягає розгляду, оскільки статтею 24 Закону № 5076-VI не передбачено направлення адвокатських запитів працівникам установи, що виконують спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

47. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, Адвокатське об`єднання звернулося до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

48. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

49. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

50. За пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

51. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

52. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

53. Як установлено матеріалами справи, Адвокатське об`єднання звернулося до адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи про визнання протиправними дій відповідача щодо нерозгляду адвокатського запиту від 26 травня 2021 року № 07 керуючого партнера Адвокатського об`єднання адвоката Котляра А. О. та ненадання запитуваної інформації, а також зобов`язання Уповноваженої особи надати запитувану інформацію стосовно діяльності ПАТ «Діамантбанк», що сформульована в указаному адвокатському запиті.

54. Отже, для розв`язання питання про те, чи підлягає цей спір розгляду судом адміністративної юрисдикції, необхідно з`ясувати, чи є він публічно-правовим, тобто чи пов`язаний з виконанням відповідачем публічно-владних управлінських функцій, та чи не має цей спір вирішуватися в порядку господарського судочинства.

55. Стосовно терміна «владні управлінські функції», то ознака «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а поняття «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

56. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

57. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

58. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

59. За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

60. Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

61. З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (абзац перший частини першої статті 36 Закону № 4452-VI).

62. На підставі частини п`ятої статті 34 цього Закону під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

63. Відповідно до частини другої статті 37 Закону № 4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

64. За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

65. Отже, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

66. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 910/8132/17 (провадження № 12-27гс18) дійшла висновку, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб`єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин. При цьому в приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб`єкта владних повноважень.

67. Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що визначений статтею 3 Закону № 4452-VI правовий статус Фонду як юридичної особи публічного права, що має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.

68. Таким чином, розглядаючи адвокатський запит керуючого партнера Адвокатського об`єднання адвоката Котляра А. О., поданий у зв`язку з наданням правової допомоги ТОВ «Машгідропривод» у господарській справі № 910/16319/20 щодо припинення зобов`язань за його договорами кредитної лінії з ПАТ «Діамантбанк», що знаходиться на розгляді Господарського суду міста Києва, Уповноважена особа діяла не як суб`єкт владних повноважень, а як орган управління банку, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втратам майна та грошових коштів.

69. Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

70. Згідно із частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

71. Отже, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанції про підсудність цієї справи суду господарської юрисдикції.

72. Вирішуючи поставлене в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року питання про відступ від правових висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

73. У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб`єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту.

74. На підставі пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

75. Відповідно до абзаців першого та другого частини першої статті 24 Закону № 5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

76. Згідно із частинами другою, третьою статті 24 Закону № 5076-VI орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

77. Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

78. Аналіз наведених положень Закону № 5076-VI свідчить про те, що адвокатський запит може бути адресований як суб`єктам владних повноважень, так і приватним особам.

79. Водночас відповідно до частин першої, другої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

80. До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

81. Статтею 19 Закону № 2939-VI врегульовано оформлення запитів на отримання публічної інформації.

82. Частиною першою вказаної статті визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

83. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (частина п`ята статті 19 Закону № 2939-VI).

84. Отже, сам собою адвокатський запит не є запитом про надання публічної інформації, оскільки може бути адресований не лише розпорядникам публічної інформації, визначеним Законом № 2939-VI, а більш широкому колу суб`єктів. До того ж запитувана в адвокатському запиті інформація, необхідна адвокатові для надання правової допомоги клієнтові, не обов`язково має бути публічною.

85. Водночас такий запит може стосуватися й надання публічної інформації. У такому разі адвокат у запиті, крім посилання на відповідні статті Закону № 5076-VI, зобов`язаний послатися як на підставу для отримання інформації, яка підпадає під визначення публічної, й на відповідні статті Закону № 2939-VI, а також дотримати вимог останнього, звернувши увагу суб`єкта, якому адресовано адвокатський запит, на його статус розпорядника публічної інформації.

86. Проте в цій справі, звертаючись до Уповноваженої особи з адвокатським запитом, Адвокатське об`єднання, зазначаючи про підстави отримання запитуваної інформації, послалося у своєму запиті виключно на статті 20, 23, 24 Закону № 5076-VI і запитувало інформацію, яка стосується приватноправових відносин, що не дає можливості вважати такий адвокатський запит одночасно й запитом на отримання публічної інформації. Спірні правовідносини щодо отримання інформації виникли між ТОВ «Машгідропривод», в інтересах якого адвокатський запит подало Адвокатське об`єднання, та ПАТ «Діамантбанк».

87. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного в її постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

88. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

89. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

90. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, Велика Палата Верховного Суду залишає касаційну скаргу Адвокатського об`єднання без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Адвокатського об`єднання «Формула захисту» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: В. В. Британчук Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов К. М. Пільков

І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

І. В. Желєзний І. В. Ткач

Л. Й. Катеринчук О. С. Ткачук

Г. Р. Крет С. П. Штелик

Джерело: ЄДРСР 105935914

[ANTIRAID]

ОКРЕМА ДУМКА

(спільна)

суддів Верховного Суду Британчука В. В., Гриціва М. І., Прокопенка О. Б. на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі № 520/13981/21 (провадження № 11-33апп22) за позовом Адвокатського об`єднання «Формула захисту» (далі - АО «Формула захисту») до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» Луня Іллі Вікторовича (далі - Уповноважена особа, Фонд, ПАТ «Діамантбанк», ПАТ відповідно) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії

1. У липні 2021 року АО «Формула захисту»звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи з вимогами:

- визнати протиправними її дії, які полягали в тому, що Уповноважена особа не розглянула адвокатський запит від 26 травня 2021 року № 07 керуючого партнера АО «Формула захисту»адвоката Котляра А. О. та не надала запитуваної інформації;

- зобов`язати Уповноважену особу надати запитувану в адвокатському запиті інформацію стосовно діяльності ПАТ «Діамантбанк».

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 26 травня 2021 року АО «Формула захисту» відповідно до положень статей 20, 23, 24 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) направило до Уповноваженої особи адвокатський запит, в якому просило надати інформацію про те:

-які суми та за якими саме договорами строкового банківського вкладу були направлені на погашення простроченої заборгованості за договорами кредитної лінії (відомості про дати та номери укладених кредитних договорів), що були укладені між [клієнтом АО «Формула захисту»] і ПАТ «Діамантбанк», із зазначенням розміру та дат списання грошових коштів з депозитних рахунків майнових поручителів (відомості про ПІБ поручителів) у рахунок погашення простроченої заборгованості [клієнта АО «Формула захисту» - Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Машгідропривод»];

-який розмір існуючої заборгованості [клієнта АО «Формула захисту» - ТОВ «Машгідропривод»]; за договорами кредитної лінії (відомості про дати та номери укладених кредитних договорів), що були укладені з ПАТ «Діамантбанк», за станом на дату розгляду цього запиту;

-який розмір грошових коштів, що були відшкодовані вкладникам ПАТ «Діамантбанк» (відомості про ПІБ вкладників), які як майнові поручителі (заставодавці) на виконання умов договорів кредитної лінії (відомості про дати та номери укладених кредитних договорів) уклали з ПАТ «Діамантбанк» (заставодержателем) договори застави майнових прав (відомості про договори застави) на належні їм депозитні кошти, що знаходились на депозитних рахунках у ПАТ «Діамантбанк»;

-чи брав Фонд участь у проведенні інспекційних перевірок ПАТ «Діамантбанк» до моменту запровадження в ньому тимчасової адміністрації, і якщо так, то які результати проведених інспекційних перевірок ПАТ «Діамантбанк» за останні три роки його банківської діяльності, чи застосовувалися / не застосовувалися фінансові санкції та/або штрафи до ПАТ «Діамантбанк» або його керівників;

-чи був віднесений ПАТ «Діамантбанк» до категорії проблемних банків;

-чи надавалась ПАТ «Діамантбанк» фінансова підтримка з боку Фонду для недопущення ліквідації банку.

У відповіді на цей адвокатський запит Уповноважена особа повідомила, що він (адвокатський запит) не підлягає розгляду, оскільки статтею 24 Закону № 5076-VI не передбачено направлення адвокатських запитів працівникам установи, що виконують спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

На переконання позивача, відмова Уповноваженої особи надати запитувану інформацію, розпорядником якої вона є, спричинилася до виникнення спірних інформаційних правовідносин в аспекті доступу до публічної інформації, право на отримання якої регулюється, зокрема, Основним Законом України, Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VІ «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VІ), Законом № 5076-VI.

АО «Формула захисту» із посиланням на частину другу статті 19, статтю 40 Конституції України, статті 1, 2, 12, частину першу статті 13, статтю 19, частину першу статті 20, статті 22, 23 Закону № 2939-VІ, частини першу, другу статті 24 Закону№ 5076-VI повідомило, що запитувало в Уповноваженої особи публічну інформацію, якою та як розпорядник володіла і яку АО «Формула захисту» законно очікувала отримати. Але відповідач відмовив у наданні цієї інформації і таким чином усупереч Закону № 2939?VІ не надав її на адвокатський запит від 26 травня 2021 року.

2.Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 27 серпня 2021 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року, задовольнив клопотання представника Уповноваженої особи та закрив провадження в цій справі.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі обумовлений господарськими правовідносинами між ПАТ «Діамантбанк», його вкладниками (фізичними особами) та позичальниками, а також спричинений наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичних осіб до суб`єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються в порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.

У підсумку ці суди виснували, що спір у зазначеній справі відноситься до юрисдикції господарських судів, тому ухвалили відповідні судові рішення про закриття провадження у справі на підставі частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3. АО «Формула захисту» не погодилося з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року і подало касаційну скаргу з проханням про їхнє скасування з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду за правилами адміністративного судочинства.

На думку скаржника, суди попередніх інстанцій, коли ухвалювали оскаржені судові рішення, обмежилися лише критерієм суб`єктного складу спірних правовідносин, за яким Уповноважену особу наділили властивостями представника ПАТ «Діамантбанк» у господарських правовідносинах, і проігнорували справжній заявлений предмет спірних правовідносин, суть якого полягала в тому, що АО «Формула захисту» за адвокатським запитом на підставі Закону № 2939-VI бажало отримати від Уповноваженої особи публічну інформацію, що становить суспільний інтерес. Запитувач вважав, що відповідно до цього Закону Уповноважена особа володіла, розпоряджалася і саме на підставі Закону № 2939-VI мала надати доступ до запитуваної інформації.

Відтак АО «Формула захисту» підсумувало, що заявлений ним спір має ознаки публічно-правового спору, а звідси - виснувало про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про існування спірних правовідносини у сфері господарської діяльності між ПАТ «Діамантбанк», його вкладниками (фізичними особами) та позичальниками.

4. У відзиві на касаційну скаргу Уповноважена особа погодилась із законністю та обґрунтуванням оскаржених судових рішень, просить залишити їх без змін і зауважила, що спірні правовідносини виникли з приводу запитуваної в адвокатському запиті інформації про банківські вклади ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також інформації стосовно кредитних договорів та стану заборгованості ТОВ «Машгідропривод», яка не була надана на цей запит, оскільки є банківською таємницею. На переконання Уповноваженої особи, ці правовідносини обумовлені господарськими правовідносинами між ПАТ «Діамантбанк», його вкладниками (фізичними особами) та позичальниками. На підтвердження слушності своєї позиції послалась на правові висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 910/8132/17, згідно з якою спірні правовідносини, що становлять предмет судового спору в цій справі, належать до юрисдикції господарських судів.

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - КАС ВС) ухвалою від 23 грудня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АО «Формула захисту», а ухвалою від 07 лютого 2022 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) відповідно до частини четвертої статті 346 КАС України, вважаючи за необхідне відступити від правових висновків Великої Палати, висловлених у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.

Велика Палата ухвалою від 04 квітня 2022 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження і постановою від 18 серпня 2022 року ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу АО «Формула захисту» - без задоволення.

Велика Палата виходила з того, що сам по собі адвокатський запит не є запитом про надання публічної інформації, оскільки може бути адресований не лише розпорядникам публічної інформації, визначеним Законом № 2939-VI, а більш широкому колу суб`єктів. До того ж запитувана в адвокатському запиті інформація,необхідна адвокатові для надання правової допомоги клієнтові, не обов`язково має бути публічною.

Водночас такий запит може стосуватися й надання публічної інформації. У такому разі адвокат у запиті, крім посилання на відповідні статті Закону № 5076-VI, зобов`язаний послатися як на підставу для отримання інформації, яка підпадає під визначення публічної, й на відповідні статті Закону № 2939-VI, а також дотримати вимоги останнього, звернувши увагу суб`єкта, якому адресовано адвокатський запит, на його статус розпорядника публічної інформації.

Проте в цій справі, звертаючись до Уповноваженої особи з адвокатським запитом, АО «Формула захисту», зазначаючи про підстави отримання запитуваної інформації, послалося в запиті виключно на статті 20, 23, 24 Закону № 5076-VI і запитувало інформацію, яка стосується приватноправових відносин, що не дає можливості вважати такий адвокатський запит одночасно й запитом на отримання публічної інформації. Спірні правовідносини щодо отримання інформації виникли між ТОВ «Машгідропривод», в інтересах якого адвокатський запит подало АО «Формула захисту», і ПАТ «Діамантбанк».

6. З постановою Великої Палати від 18 серпня 2022 року не погоджуємося і, керуючись частиною третьою статті 34 КАС України, вважаємо за необхідне висловити окрему думку.

7. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначаються Законом № 2939-VI.

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (стаття 1 Закону № 2939-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 13 цього Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Згідно із частиною другою цієї ж статті до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені (частина п`ята статті 10 Закону № 2939-VI).

За частинами першою - третьою статті 23 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.

8. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина перша статті 4 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

9. Як убачається з матеріалів справи, АО «Формула захисту»звернулося до суду з позовними вимогами примусити Уповноважену особу надати доступ до публічної інформації, яка становить суспільний інтерес, розпорядником якої є Уповноважена особа. У своєму зверненні до суду АО «Формула захисту» артикулювало, що запитувало саме публічну інформацію, запит на яку адресувало саме Уповноваженій особі, котра нею володіла.

З позовної заяви видно, що АО «Формула захисту»воліло отримати цю інформації на підставі та в порядку, передбачених Законом № 2939-VI,з використанням адвокатського запиту, сформованого відповідно до положень статей 20, 23, 24 Закону № 5076-V.

АО «Формула захисту» не приховувало факту надавання правової допомоги ТОВ «Машгідропривод», зокрема й з приводу кредитних правовідносин останнього з ПАТ «Діамантбанк». Але, попри це, акцентувало на тому, що звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження відмови Уповноваженої особи надати публічну інформацію на адвокатський запит було продиктоване бажанням та гарантованим Конституцією України правом на оскарження дій розпорядника інформації у сфері інформаційних відносин. А на вибір адміністративного суду для звернення із цим позовом вплинуло те, що за законом саме судам цієї юрисдикції підсудні спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Серед іншого, АО «Формула захисту» наголошувало, що використало для отримання запитуваної інформації формат адвокатського запиту, позаяк вважає, що в межах здійснення адвокатської діяльності адвокат на підставі положень Закону № 5076-VІ має більші можливості для реалізації захисту (чи представництва) інтересів клієнта, оскільки може направляти обов`язковий до розгляду адвокатський запит не тільки до розпорядників інформації, приміром, визначених у статті 13 Закону № 2939-VI, але й так само до посадових та службових осіб.

При цьому АО «Формула захисту» зазначило, що під час формування предмета, змісту та обсягу цього позову орієнтувалося на правову позицію постанови КАС ВС від 22 липня 2020 року у справі 299/3792/17, в якій цей суд зазначив, що за Законом № 5076-VІ адвокат наділений правом звертатися до органу державної влади, органу місцевого самоврядування з адвокатськими запитами про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. Якщо через адвокатський запит запитуються відомості, які безпосередньо не мають стосунку до клієнта, то у такому разі мають застосовуватися загальні правила, що встановлюють режим доступу до інформації, передбачені законами України «Про інформацію», «Про захист персональних даних» та Законом № 5076-VІ.

10. З погляду профільного закону, який регулює відносини доступу до публічної інформації, у розумінні статті 13 Закону № 2939-VI відповідачем визнаються, зокрема, особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, а також розпорядники інформації, зобов`язані оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Нагадаємо ще раз, у запиті запитувач просив надати йому інформацію, описану в адвокатському запиті (вид, зміст та цінність якої відтворені вище). Крім інформації про кредитні правовідносин клієнта банку - ТОВ «Машгідропривод» та його поручителів (фізичних осіб-вкладників банку) з ПАТ «Діамантбанк», адвокатський запит так само містив вимоги про надання інформації, що становить суспільний інтерес, як-от: відомості про участь Фонду в проведенні інспекційних перевірок ПАТ «Діамантбанк» до моменту запровадження в ньому тимчасової адміністрації за останні три роки його банківської діяльності; про застосування / незастосування фінансових санкцій та/або штрафів до ПАТ «Діамантбанк» або його керівників; про віднесення ПАТ «Діамантбанк» до категорії проблемних банків; про надання ПАТ «Діамантбанк» фінансової підтримки з боку Фонду для недопущення ліквідації ПАТ «Діамантбанк».

Як можна побачити зі змісту цього запиту та зумовленого ним характеру спірних правовідносин, в основі спору нема ні явних, ні прихованих (завуальованих) вимог позивача до Уповноваженої особи, які би містили властивості (риси) приватних правовідносин, ознаки майнового, зобов`язального, господарського тощо спору.

11. За частинами першою, другою, п`ятою, шостою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Згідно з частиною першою статті 77 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві особа, яка стверджує про порушене її право, повинна навести зміст позовних вимог, викласти обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, та зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.

Із цих законодавчих положень випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві хто, котрий саме суб`єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб`єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.

Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.

Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставини, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але поряд із цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною / неприйнятною.

12. Позивач АО «Формула захисту» у своїй позовній заяві виклало зміст дій відповідача, описало, в чому полягало порушення його прав, сформулювало наслідки, які, з його погляду, настали внаслідок дій відповідача, як змогло пояснило, яким чином і чому дії відповідача зачіпають його права.

Зміст позовної заяви викладений в обсязі, з якого можна визначити характер спірних правовідносин і з дотриманням встановленого процесуальним законом порядку ухвалити одне із рішень, продиктованих їхнім змістом.

Позивач на підставі положень Закону № 2939-VI вимагав від розпорядника інформації надати йому публічну інформацію у вигляді, зокрема, відомостей про участь Фонду в проведенні інспекційних перевірок ПАТ «Діамантбанк» до моменту запровадження в ньому тимчасової адміністрації за останні три роки його банківської діяльності; про застосування / незастосування фінансових санкцій та/або штрафів до ПАТ «Діамантбанк» або його керівників; про віднесення ПАТ «Діамантбанк» до категорії проблемних банків; про надання ПАТ «Діамантбанк» фінансової підтримки з боку Фонду для недопущення ліквідації ПАТ «Діамантбанк».

З погляду АО «Формула захисту», запитувана інформація має ознаки публічної, нею володіє саме відповідач, який за профільним закономяк спеціальний суб`єкт може бути відповідачем у справах про оскарження бездіяльності розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Позов про протиправність дій розпорядника інформації із розгляду запиту на інформацію позивач подав до адміністративного суду із посиланням на положення частини третьої статті 23 Закону № 2939-VI, оскільки відповідно до цих положень на сформовані ним позовні вимоги поширюється юрисдикція адміністративних судів.

13. Із наведеного можна підсумувати, що якщо особа стверджує про порушення її права на доступ до публічної інформації, визначає вид інформації, її розпорядника та спосіб, яким останній порушує її право; чітко, ясно і однозначно формулює свої вимоги саме в аспекті забезпечення її права на отримання публічної інформації від спеціального уповноваженого суб`єкта, що нею володіє; стверджує, що саме цей суб`єкт за законом, що регулює спірні відносини, є розпорядником запитуваної інформації; бажає захистити своє право і звертається за захистом до суду, виконує вимоги процесуального закону щодо форми та змісту подання позовної заяви (приміром сплачує судовий збір), то такий захист може надати тільки адміністративний суд, позаяк за законом на відносини із оскарження протиправності дій розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Якщо на стадії відкриття позовного провадження або після його відкриття зі змісту позовних вимог, викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і доказів, зазначених ним на підтвердження вказаних обставин, можна (попередньо, неофіційно, згодом, довільно тощо) визначити, що, наприклад, запитувана інформація не є публічною чи перебуває за межами будь-якої управлінської діяльності суб`єкта відносин у сфері доступу до публічної інформації, а розпорядник інформації не є її володільцем, носієм чи абощо, то такі висновки чи судження не повинні робитись на момент постановлення чи ухвалення процесуальних рішень з питань, що стосуються підсудності чи юрисдикції спору, оскільки такого роду формулювання чи судження стосуються суті спору й мають використовуватися як мотиви тільки за результатами кінцевого розгляду спору по суті.

Хочемо нагадати, що подібного змісту висновки за схожих до спірних фактичних обставин Велика Палата сформулювала у своїй постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 520/12042/18 (провадження № 11-959апп19).

14. На нашу думку, аргументація судів попередніх інстанцій у цій справі про непідсудність спору про оскарження протиправності дій та рішення розпорядника інформації щодо розгляду адвокатського запиту на інформацію, з якою погодилася й Велика Палата, не є виправданою та спроможною. Суть позиції судів у цій справі зводилася до того, що запитувані позивачем відомості стосувалися банківських вкладів низки фізичних осіб, сум відшкодування, кредитних договорів та стану заборгованості ТОВ «Машгідропривод», які є банківською таємницею. А це, своєю чергою, вказує на існування господарських правовідносин, що виникли між ПАТ «Діамантбанк», його вкладниками (фізичними особами) та позичальниками, а звідси - висновки судів, що спір щодо кредиторських вимог (майнових вимог фізичних осіб до суб`єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна, - підсудний судам господарської юрисдикції.

15. Ми не хочемо заперечувати тієї думки, що спір з окресленими в оскаржених судових рішенням предметом та межами може бути підсудний господарському суду.

Однак ми не можемо погодитися з тим, що у цій справі АО «Формула захисту» звернулося саме з такими позовними вимогами. Свідченням цьому є зміст та обґрунтування позову, обставини якого проаналізовані вище.

16. До наведених у цій окремій думці міркувань хочемо додати, що кожен має право на позов (у матеріальному аспекті) й право на звернення з позовом до суду (процесуальний аспект). Це має означати, що фізична чи юридична особа, яка прямо або опосередковано перебуває у певних майнових, зобов`язальних, господарських інших правовідносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, суб`єктом господарювання, іншим спеціального суб`єктом, окремі з яких є спірні і ймовірно можуть потребувати судового втручання, водночас не позбавлена права на доступ до публічної інформації, розпорядником якої є органи державної влади, місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання, інші спеціальні суб`єкти на тій підставі, що між нею (ними) та суб`єктами владних повноважень, суб`єктами господарювання, іншими спеціальними суб`єкти існують паралельні чи послідовно пов`язані спірні приватні правовідносини.

Ми вважаємо, що у цій справі позивач реалізовував своє право на звернення до суду, звертався до нього з вимогою вирішити спір із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації. АО «Формула захисту» посилалось винятково на положення Закону № 2939-VI і Закону № 5076-VІ та вимагало надати інформацію, яку вважало публічною та суспільно значимою (правильно вважало чи ні - не суть важливо для звернення до суду), від спеціального суб`єкта, якого визначив (знов-таки правильно чи ні) як її розпорядника. Однак суди попередніх інстанцій та Велика Палата не спробували проаналізувати позов АО «Формула захисту» із цієї точки зору.

Ми не знаємо, який би був результат розгляду цього спору, але знаємо точно, що суди попередніх інстанцій не повинні були безпідставно ототожнювати цей специфічний, доречний та важливий спір з господарсько-правовим і таким чином уникати його розгляду по суті за правилами предметної юрисдикції, якій він насправді підсудний.

17. Тут варто також нагадати, що на адвокатський запит АО «Формула захисту» від 26 травня 2021 року Уповноважена особа прореагувала характерно для власника інформації, оскільки, як видно з тексту її відповіді, відмовила не тому, що між нею та клієнтом запитувача склалися господарські правовідносини, і не тому, що не володіє запитуваною інформацією, а насамперед тому, що адвокатський запит не підлягає розгляду, бо статтею 24 Закону № 5076-VI не передбачено направлення адвокатських запитів працівникам установи, що виконують спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

18.Підсумовуючи, зазначимо, що оскільки суди попередніх інстанцій постановили рішення, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, з порушенням норм матеріального та процесуального права, Велика Палата мала підстави для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року з направленням матеріалів позовної заяви до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судді: В. В. Британчук

М. І. Гриців

О. Б. Прокопенко

Джерело: ЄДРСР 105961912

[ANTIRAID]

Дуже сумно читати постанови, що пов'язані з оскарженням юрисдикції спору. Таку ситуацію створила сама Велика палата і з зовні все виглядає ніби тільки вони знають у якому суді потрібно розглядати справи, але і це не точно і залежить від температури повітря та фази луни.

В цій справі, Велика палата зазначила, що розглядаючи адвокатський запит керуючого партнера Адвокатського об`єднання адвоката Котляра А. О., поданий у зв`язку з наданням правової допомоги ТОВ «Машгідропривод» у господарській справі № 910/16319/20 щодо припинення зобов`язань за його договорами кредитної лінії з ПАТ «Діамантбанк», що знаходиться на розгляді Господарського суду міста Києва, Уповноважена особа діяла не як суб`єкт владних повноважень, а як орган управління банку, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втратам майна та грошових коштів.

69. Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.