Ухвала ВП ВС щодо застосування присічного 10-річного строку перегляду справу після рішення ЄСПЛ, який ВП ВС застосовує вибірково та неможливість переглянути рішення ВГСУ, який досі в ліквідації

[ANTIRAID]

УХВАЛА

12 вересня 2023 року

м. Київ

Справа № 4/333

Провадження № 12-13звг23

Велика Палата Верховного Суду у складі

головуючого судді-доповідача Уркевича В. Ю.,

суддів Банаська О. О.,Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю секретаря судового засідання Денисевич К. Ю.,

представників:

позивача - Данканич Б. С. (самопредставництво),

відповідача - не з`явився,

третьої особи-1 - не з`явився,

третьої особи-2 - не з`явився,

розглянула у відкритому судовому засіданні

заяву Закарпатської обласної спілки споживчих товариств про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року,

у справі № 4/333

за позовом Закарпатської обласної спілки споживчих товариств

до Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» (Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Коопінвестбанк»)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства «Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації», Товариства з обмеженою відповідальністю «Латуж»

про визнання договору недійсним

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2002 року Закарпатська обласна спілка споживчих товариств (далі - Облспоживспілка) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Коопінвестбанк» (далі - Банк), згідно з яким, уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги, просила визнати недійсними договори купівлі-продажу частини будинку на вул. Гойди, 10 в місті Ужгороді від 04 березня 1996 року № 1 та від 02 грудня 1996 року № 1 на підставі статті 48 Цивільного кодексу Української РСР з поверненням сторін у попередній стан і визнати недійсним свідоцтво про право власності на 24/100 частини будинку, видане на підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 1996 року № 1.

2. Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 11 листопада 2008 року прийняв до спільного розгляду з первісно заявленими вимогами вимогу Облспоживспілки про визнання права власності Облспоживспілки на адмінбудівлю, що розташована за адресою: будинок № 10 на вул. Гойди в місті Ужгороді.

3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договори підписані головою правління Облспоживспілки Микайло Л. Л. з перевищенням наданих йому на те повноважень на порушення вимог Статуту Облспоживспілки, затвердженого другими зборами ради Облспоживспілки 10 скликання 04 серпня 1989 року, зареєстрованого рішенням виконкому Ужгородської міської ради від 26 грудня 1991 року № 272 (далі - Статут) та чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, що регулювало питання розпорядження майном споживчої кооперації.

Короткий зміст судових рішень

4. Справа розглядалась судами неодноразово.

5. Господарський суд Закарпатської області рішенням від 10 лютого 2009 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29 липня 2009 року, у задоволенні позовних вимог Облспоживспілки до Банку про визнання права власності на 24/100 частки адмінбудівлі відмовив; у частині визнання права власності на 76/100 частки адмінбудівлі - провадження у справі припинив на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України; в частині позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 04 березня 1996 року № 1 та від 02 грудня 1996 року № 1 з поверненням сторін у попередній стан, а також визнання недійсним свідоцтва про право власності на 24/100 частки цієї адмінбудівлі, яке видано на підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 1996 року № 1 - відмовив.

6. Судові рішення мотивовані тим, що обмеження повноважень правління Облспоживспілки щодо укладення договорів чи угод Статутом не встановлені, тому твердження Облспоживспілки щодо відсутності в голови правління на момент укладання спірних договорів купівлі-продажу належних повноважень на їх вчинення є необґрунтованими.

7. Крім того, постановою правління Облспоживспілки від 12 грудня 1996 року № 199 було затверджено договір купівлі-продажу від 02 грудня 1996 року № 1, що також підтверджує наміри Облспоживспілки відчужити на користь Банку належне їй на праві власності майно.

8. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо відсутності правових підстав для визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними та повернення сторін у попередній стан, а також відмовили Облспоживспілці в задоволенні вимог про визнання за нею права власності на 24/100 частки спірного приміщення та визнання недійсним відповідного свідоцтва про право власності, яке видано на підставі спірного договору.

9. Крім того, врахувавши те, що Облспоживспілкою заявлено вимогу про визнання права власності на всю будівлю в м. Ужгороді на вул. Гойди, 10, а вказаний спір виник щодо права власності останньої лише на 24/100 частки цього приміщення, власність позивача на 76/100 частки приміщення ніким у зазначеній справі не оспорюється, суди дійшли висновку про припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

10. Вищий господарський суд України постановою від 03 грудня 2009 року касаційну скаргу Облспоживспілки залишив без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 липня 2009 року у справі № 4/333 залишив без змін.

Короткий зміст рішення Європейського суду з прав людини

11. У жовтні 2010 року Облспоживспілка звернулася до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) із заявою № 65719/10, яку обґрунтовувала порушенням державою Україною пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

12. Облспоживспілка зазначила, що 29 грудня 2009 року вона подала до Верховного Суду України через Вищий господарський суд України касаційну скаргу на постанову Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року. 31 травня 2010 року Вищий господарський суд України повернув касаційну скаргу Облспоживспілки із зазначенням, що Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 березня 2010 року № 8-рп/2010 встановив, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів. Отже, постанови (ухвали) вищого спеціалізованого суду касаційному оскарженню не підлягають.

13. 15 вересня 2022 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України» (за заявою № 65719/10 та 2 інші заяви), яким оголосив прийнятною заяву № 65719/10, зокрема, постановив, що: було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з правом на доступ до Верховного Суду України організації-заявниці у заяві № 65719/10; не було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з необґрунтованою тривалістю провадження у заяві № 65719/10; немає необхідності розглядати скаргу організації-заявниці за статтею 13 Конвенції у заяві № 65719/10; упродовж трьох місяців з дати, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна сплатити 1 500 (одна тисяча п`ятсот) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися організації-заявниці у заяві № 65719/10, в якості компенсації судових та інших витрат, понесених під час провадження у Суді; відхилив решту вимог організації-заявниці щодо справедливої сатисфакції.

14. Зазначене рішення ЄСПЛ набуло статусу остаточного 15 грудня 2022 року.

Короткий зміст вимог поданої заяви про перегляд судового рішення

15. 09 березня 2023 року Облспоживспілка звернулася до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333 за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

16. Облспоживспілка просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

17. Обґрунтовуючи наявність наведеної підстави для перегляду судового рішення, Облспоживспілка посилається на рішення ЄСПЛ, ухвалене 15 вересня 2022 року.

18. До заяви Облспоживспілка додала клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, оскільки стислий виклад рішення ЄСПЛ Облспоживспілка отримала лише 09 лютого 2023 року.

Рух заяви про перегляд судового рішення

19. Відповідно до частини шостої статті 321 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 320 цього Кодексу, подається до Верховного Суду і розглядається у складі Великої Палати Верховного Суду.

20. Ухвалою від 22 березня 2023 року суддя Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 323 та статті 174 Господарського процесуального кодексу України залишив без руху вказану вище заяву та надав строк на усунення недоліків у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 322 цього Кодексу.

21. 12 квітня 2023 року від Облспоживспілки надійшла заява на виконання вимог ухвали про усунення недоліків, до якої додано клопотання про витребування від органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи, копії рішення ЄСПЛ у справі «Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України» (за заявою № 65719/10 та 2 інші заяви), ухваленого 15 вересня 2022 року.

22. Ухвалою від 13 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду поновила Облспоживспілці строк на подання заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333, відкрила провадження в цій справі за виключними обставинами та призначила розгляд цієї заяви в судовому засіданні, витребувала матеріали справи із суду першої інстанції та із Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини - копію рішення ЄСПЛ у справі «Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України» (за заявою № 65719/10 та 2 інші заяви) від 15 вересня 2022 року з його автентичним перекладом українською мовою.

23. 25 квітня 2023 року від в. о. Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини надійшла копія зазначеного рішення ЄСПЛ з його автентичним перекладом українською мовою.

24. 01 травня 2023 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли матеріали справи № 4/333.

25. У судовому засіданні представник Облспоживспілки просила заяву задовольнити.

26. У відзивах на заяву Облспоживспілки про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333 за виключними обставинами Товариство з обмеженою відповідальністю «Латуж» (далі - ТОВ «Латуж») та Банк просять у задоволенні цієї заяви відмовити, а постанову Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333 залишити без змін.

27. ТОВ «Латуж» та Банк зазначають, що ЄСПЛ у рішенні у справі «Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України» (за заявою № 65719/10 та 2 інші заяви) не ставив під сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні, рішення ЄСПЛ не містить висновків, що судові рішення у справі № 4/333, у тому числі постанова Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року, суперечать Конвенції, або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки.

28. ТОВ «Латуж» також вважає, що доводи Облспоживспілки, наведені в заяві, зводяться до переоцінки доказів і встановлених Вищим господарським судом України в постанові від 03 грудня 2009 року обставин.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

29. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, пояснення представника Облспоживпілки, дослідила наведені в заяві доводи та матеріали справи та дійшла висновку, що провадження за заявою Облспоживспілки про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333 підлягає закриттю з огляду на таке.

30. Згідно із частиною першою статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

31. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

32. За змістом статті 9 Основного Закону України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

33. Конвенцію ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Для України вона набрала чинності 11 вересня 1997 року і є частиною національного законодавства України.

34. Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-яких справах, у яких вони є сторонами, що закріплено в пункті 1 статті 46 Конвенції. Остаточне рішення ЄСПЛ передається Комітетові міністрів Ради Європи, який здійснює нагляд за його виконанням.

35. Таким чином, ЄСПЛ є належною міжнародною установою, юрисдикція якої визнана Україною. ЄСПЛ наділений повноваженнями встановлювати порушення Україною міжнародних зобов`язань за Конвенцією при розгляді справ судом у розумінні пункту 2 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

36. З урахуванням частини першої статті 32 Конвенції щодо поширення юрисдикції ЄСПЛ на всі питання тлумачення і застосування Конвенції, частини другої статті 19 Конституції України щодо обов`язку органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, частин першої та третьої статті 124 Конституції України та частини першої статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можна зробити висновок, що всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї є компетенцією ЄСПЛ, а застосування норм матеріального і процесуального права та вирішення юридичних спорів при здійсненні правосуддя в Україні є виключними повноваженнями національних судів.

37. Відносини, що виникають у зв`язку з виконанням рішень ЄСПЛ, урегульовано, зокрема, самою Конвенцією, статтями 26, 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, Законом України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

38. Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» остаточне рішення ЄСПЛ є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції в будь-якій справі, у якій Україна виступає стороною. Разом з тим у частині другій зазначеної статті вказано, що порядок виконання рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

39. Глава 3 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає необхідність вжиття для виконання рішення ЄСПЛ, який констатував порушення Україною Конвенції, заходів індивідуального та загального характеру.

40. Якщо ЄСПЛ визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї, і якщо внутрішнє право держави, яка була стороною у справі, передбачає лише часткову компенсацію, ЄСПЛ у разі необхідності надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію (стаття 41 Конвенції).

41. За змістом статті 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру, якими є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ.

42. Згідно із частиною третьою статті 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відновлення попереднього юридичного стану особи здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі.

43. Відновлення попереднього юридичного стану (restitutio in integrum) можливе шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі, у разі вжиття Україною заходів індивідуального характеру на виконання рішення ЄСПЛ у справі, в якій вона є стороною. Для цього слід враховувати Рекомендацію Комітету міністрів Ради Європи державам-членам від 19 січня 2000 року № R (2000) 2 «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини».

44. Відповідно до цієї Рекомендації повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, рекомендовано застосовувати особливо тоді: коли потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження; коли рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що а) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції, або б) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

45. У рішенні ЄСПЛ може прямо вказати на необхідність вжиття державою додаткових заходів індивідуального характеру, чи із самого рішення ЄСПЛ можна виснувати про необхідність відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції, шляхом повторного розгляду її справи судом, включаючи відновлення провадження у тій справі. Якщо інше ЄСПЛ не вказав у рішенні, повторний судовий розгляд справи, включаючи відновлення в ній провадження, можливий, коли ЄСПЛ визнав порушення Україною зобов`язань за Конвенцією під час вирішення судом на національному рівні тієї справи, в якій ухвалене судове рішення, про перегляд якого просить заявник.

46. Більше того, Конвенція не містить положень, якими б Високі Договірні Сторони були зобов`язані передбачати в національному законодавстві можливість відновлення провадження у справі та перегляду судових рішень національних судів для досягнення restitutio in integrum у всіх випадках, коли ЄСПЛ встановив порушення державою Конвенції.

47. У рішенні ЄСПЛ у справі «Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України» (за заявою № 65719/10 та 2 інші заяви) встановлено порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на таке.

48. ЄСПЛ зазначив, що за конкретних обставин цієї справи, на думку Суду, відсутні твердження, що внесення змін до системи касаційного оскарження, які стали результатом ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 11 березня 2010 року, не мали законної мети або вважалися з іншої причини проблемними, а головне питання, яке необхідно розглянути, полягає в тому, чи була відмова Вищого господарського суду України направити повторну касаційну скаргу першої організації-заявниці до Верховного Суду України передбачуваною і, таким чином, сумісною з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 48 рішення).

49. ЄСПЛ вказав, що Суд не ставить під сумнів загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на провадження, які розглядаються (див. рішення у справі «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), від 19 грудня 1997 року, пункт 35, Збірник рішень Європейського суду з прав людини 1997-VIII). Цей принцип також було підтверджено в ухвалі щодо прийнятності у справі «Воробйова проти України» ((Vorobyeva v. Ukraine), заява № 27517/02, від 17 грудня 2002 року)), в якій заявниця не скористалася засобом юридичного захисту, який було запроваджено під час судового розгляду (пункт 49 рішення).

50. У пункті 52 рішення у справі «Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України» (за заявою № 65719/10 та 2 інші заяви) ЄСПЛ зауважив, що повторна касаційна скарга Облспоживспілки була повернута через п`ять місяців після її подання. За цей час жодних дій вжито не було, хоча процесуальне законодавство встановлювало десятиденний строк з моменту подання касаційної скарги для направлення Вищим господарським судом України звернення сторони провадження разом з матеріалами справи до Верховного Суду України (стаття 111-16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги).

51. У зв`язку із цим, не роблячи припущень стосовно можливого результату розгляду повторної касаційної скарги Облспоживспілки, якби її було направлено до Верховного Суду України протягом встановленого процесуальним законодавством строку, ЄСПЛ погодився з аргументом організації-заявниці про існування розумних очікувань, що її касаційна скарга мала б шанси бути розглянутою (пункт 53 рішення).

52. У контексті зазначеного ЄСПЛ вважав, що внаслідок невиправданої затримки у розгляді повторної касаційної скарги першої організації-заявниці, поданої до ухвалення Рішення Конституційним Судом України, обмеження права організації-заявниці на доступ до суду не було передбачуваним (пункт 54 рішення).

53. При цьому з рішення ЄСПЛ не вбачається, що оскаржуване рішення національного суду (постанова Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року) суперечить Конвенції або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

54. Рішення ЄСПЛ також не містить висновків щодо порушення національними судами при розгляді справи № 4/333 положень законодавства під час вирішення цієї справи по суті позовних вимог.

55. Зазначені питання не були предметом дослідження ЄСПЛ при ухваленні рішення, тому встановлені порушення Конвенції не ставлять під сумнів результат розгляду справи оскаржуваним судовим рішенням.

56. Господарським процесуальним кодексом України врегульовано порядок розгляду заяви про перегляд судових рішень з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом та встановлені відповідні процесуальні строки (статті 320, 321 цього Кодексу).

57. Так, відповідно до пункту 5 частини першої статті 321 Господарського процесуального кодексу України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320 цього Кодексу, - особою, стосовно якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не пізніше тридцяти днів з дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.

58. За змістом пункту 2 частини другої статті 321 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подана з підстав, визначених частиною третьою статті 320 Господарського процесуального кодексу України, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

59. Прийняття законів, внесення до них змін та доповнень є прерогативою законодавчої влади і не належить до повноважень суду будь-якої інстанції. Єдиним органом законодавчої влади в Україні, визначеним статтею 75 Конституції України, є парламент - Верховна Рада України, повноваженнями якої охоплюється законодавче регламентування порядку виконання рішень міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, в тому числі й щодо строку подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

60. Отже, оскільки рішення, про перегляд якого просить Облспоживспілка, набрало чинності 03 грудня 2009 року, заява про перегляд справи за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом (частина третя статті 320 Господарського процесуального кодексу України) могла бути подана до 03 грудня 2019 року включно. А рішення ЄСПЛ ухвалив 15 вересня 2022 року.

61. Із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333 за виключними обставинами Облспоживспілка звернулася до Великої Палати Верховного Суду 09 березня 2023 року, після прийняття рішення ЄСПЛ у справі «Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України», тобто більше ніж через 13 років після набрання чинності зазначеною постановою.

62. Рішення ЄСПЛ, яке стало підставою для звернення Облспоживспілки із заявою про перегляд судових рішень, набуло статусу остаточного після спливу десятирічного строку з дня набрання постановою Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року законної сили.

63. Отже, сплив такого строку не пов`язаний з несвоєчасним вчиненням Облспоживспілкою дій щодо звернення до національного суду з відповідною заявою, а зумовлений тривалим розглядом справи в ЄСПЛ. Тому пропуск десятирічного строку для звернення із заявою про перегляд судових рішень не можна ставити у вину Облспоживспілці.

64. Однак це не означає, що лише в силу цього перегляд судового рішення за виключними обставинами є можливим.

65. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що вона ухвалювала рішення у процедурі перегляду рішень за виключними обставинами, ґрунтуючись на заяві про такий перегляд з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом, після спливу десятирічного строку для належного виконання рішення ЄСПЛ від 08 жовтня 2020 року у справі «Горяйнова проти України» (заява № 41752/09) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-а-256/08 (провадження № 11-41зва2)) та рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2022 року у справі «Жвавий проти України» (заява № 6781/13) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 2318/1249/2012 (провадження № 14-96свц22)).

66. В інших ситуаціях після спливу десяти років з дня набрання законної сили судовими рішеннями, про перегляд яких просили заявники, Велика Палата Верховного Суду такий перегляд для вжиття додаткових заходів індивідуального характеру з виконання рішень ЄСПЛ не здійснювала (зокрема, ухвали від 12 березня 2018 року у справі № 10/360-15/414 (провадження № 12-34звг18) щодо виконання рішення ЄСПЛ у справі «ЗАТ «Авіакомпанія «А.Т.І.» проти України», від 01 березня 2021 року у справі № 40/72 (провадження № 12-8звг21) щодо виконання рішення ЄСПЛ у справі «Будівельно-інвестиційна Група 1» проти України», від 14 грудня 2022 року у справі № 22-23/321-05-10190 (провадження № 12-37звг22) щодо виконання рішення ЄСПЛ у справі «Генеральний будівельний менеджмент проти України», від 22 березня 2023 року у справі № 2-215/2006 (провадження № 14-106свц22) щодо виконання рішення ЄСПЛ у справі «Шевчук проти України», постанова від 08 вересня 2020 року у справі № 2-1606/07 (провадження № 14-662свц19) щодо виконання рішення ЄСПЛ у справі «Котенко проти України»).

67. Приймаючи постанову від 07 липня 2021 року у справі № 2-а-256/08 (провадження № 11-41зва2), Велика Палата Верховного Суду, не ставлячи під сумнів необхідність дотримання принципу res judicata, врахувала насамперед те, що спір між сторонами є публічно-правовим (пункт 56 постанови), тобто таким, у якому поряд із принципами змагальності сторін і диспозитивності діє принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України), що передбачає можливість активної ролі суду (частина четверта статті 9 цього Кодексу). Тому з огляду на конкретні обставини справи та встановлені ЄСПЛ у рішенні в справі «Горяйнова проти України» порушення Україною приписів Конвенції, беручи до уваги встановлений пунктом 1 статті 46 Конвенції та частиною першою статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» обов`язок держави виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-яких справах, у яких вона є стороною, виснувала про необхідність перегляду справи за виключними обставинами та відсутність підстав для закриття провадження за заявою про перегляд за виключними обставинами постановлених у тій справі судових рішень 2009 і 2010 років (пункт 57, 59 постанови).

68. У постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 2318/1249/2012 (провадження № 14-96свц22) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність перегляду судових рішень після спливу десяти років із дня набрання ними законної сили, ураховуючи насамперед те, що ЄСПЛ у рішенні у справі «Жвавий проти України» констатував, що відновлення цивільного провадження було б найбільш належним способом відшкодування будь-якої іншої матеріальної шкоди, завданої заявнику, з огляду на встановлене порушення статті 10 Конвенції (§ 19 рішення ЄСПЛ). Тобто в тій справі ЄСПЛ прямо вказав на потребу у відновленні цивільного провадження для належного відшкодування заявникові завданої йому шкоди (пункт 20 постанови). Крім того, на час перегляду у Великій Палаті Верховного Суду справи тривало виконавче провадження щодо стягнення коштів із заявника, а на його майно був накладений арешт (пункт 21 постанови).

69. Сторонами в цьому спорі є юридичні особи приватного права (Облспоживпілка та Банк), які є рівними перед законом та судом, спір у справі не є публічно-правовим.

70. У рішенні у справі «Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України» ЄСПЛ не вказав на те, що відновлення провадження було б найбільш належним способом відновлення становища Облспоживспілки.

71. Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що до зміни у 2016 році системи судоустрою в Україні існували вищі спеціалізовані суди (Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України та Вищий адміністративний суд України), які здійснювали касаційний перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Водночас Верховний Суд України в передбачених законом випадках здійснював перегляд судових рішень за спеціальною процедурою.

72. Відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII«Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», зокрема, внесено зміни до статті 125 Конституції України та визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

73. Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» була змінена система судоустрою в Україні, яку складають: місцеві суди, апеляційні суди та Верховний Суд.

74. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 36 вказаного Закону Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом.

75. Чинне законодавство не встановлює порядку розгляду скарги на судове рішення Вищого господарського суду України.

76. Відповідно до частини другої статті 325 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

77. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. У статті 296 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість закриття касаційного провадження.

78. Оскільки відновлення попереднього юридичного стану, який мала Облспоживспілка до встановленого ЄСПЛ порушення Конвенції (restitutio in integrum), є неможливим, провадження за заявою Облспоживспілки про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333 підлягає закриттю.

Керуючись статтями 233, 234, 293, 296, 320, 321, 325 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Закрити провадження за заявою Закарпатської обласної спілки споживчих товариств про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333 за позовом Закарпатської обласної спілки споживчих товариств до Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» (Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Коопінвестбанк»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства «Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації», Товариства з обмеженою відповідальністю «Латуж», про визнання договору недійсним,з підстав установлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідачВ. Ю. УркевичСудді: О. О. БанаськоГ. Р. Крет Ю. Л. ВласовС. Ю. Мартєв І. А. ВоробйоваК. М. Пільков І. В. Григор`єваО. Б. Прокопенко М. І. ГрицівО. М. Ситнік Д. А. ГудимаІ. В. Ткач Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук І. В. ЖелєзнийЄ. А. Усенко Л. Ю. КишакевичН. В. Шевцова

Джерело: ЄДРСР 113769378

[ANTIRAID]

ОКРЕМА ДУМКА

(спільна)

суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Гриціва М. І., Ткача І. В., Шевцової Н. В.

щодо ухвали Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 4/333 (провадження № 12-13звг23) за позовом Закарпатської обласної спілки споживчих товариств (далі - Облспоживспілка) до Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Коопінвестбанк»; далі - Банк), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства «Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації», Товариства з обмеженою відповідальністю «Латуж», про визнання договору недійсним

Короткий виклад історії справи

У грудні 2002 року Облспоживспілка звернулася з позовом до Банку, згідно з яким, уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги, просила визнати недійсними договори купівлі-продажу частини будинку на АДРЕСА_1 від 04 березня 1996 року № 1 та від 02 грудня 1996 року № 1 на підставі статті 48 Цивільного кодексу Української РСР з поверненням сторін у попередній стан і визнати недійсним свідоцтво про право власності на 24/100 частки будинку, видане на підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 1996 року № 1.

Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 11 листопада 2008 року прийняв до спільного розгляду з первісно заявленими вимогами вимогу Облспоживспілки про визнання права власності Облспоживспілки на адмінбудівлю, що розташована за адресою: будинок АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договори підписані головою правління Облспоживспілки Микайло Л. Л. з перевищенням наданих йому на те повноважень на порушення вимог Статуту Облспоживспілки,затвердженого другими зборами ради Облспоживспілки 10 скликання 04 серпня 1989 року, зареєстрованого рішенням виконкому Ужгородської міської ради від 26 грудня 1991 року № 272 (далі - Статут), та чинного на момент виникнення спірних правовідносинзаконодавства, що регулювало питання розпорядження майном споживчої кооперації.

Короткий зміст судових рішень

Справа розглядалась судами неодноразово.

Господарський суд Закарпатської області рішенням від 10 лютого 2009 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29 липня 2009 року, у задоволенні позовних вимог Облспоживспілки до Банку про визнання права власності на 24/100 частки адмінбудівлі відмовив; у частині визнання права власності на 76/100 часток адмінбудівлі - провадження у справі припинив на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК); в частині позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 04 березня 1996 року № 1 та від 02 грудня 1996 року № 1 з поверненням сторін у попередній стан, а також визнання недійсним свідоцтва про право власності на 24/100 частки цієї адмінбудівлі, яке видано на підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 1996 року № 1, - відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що обмеження повноважень правління Облспоживспілки щодо укладення договорів чи угод Статутом не встановлені, тому твердження Облспоживспілки про відсутність у голови правління на момент укладання спірних договорів купівлі-продажу належних повноважень на їх вчинення є необґрунтованими.

Крім того, постановою правління Облспоживспілки від 12 грудня 1996 року № 199 було затверджено договір купівлі-продажу від 02 грудня 1996 року № 1, що також підтверджує наміри Облспоживспілки відчужити на користь Банку належне їй на праві власності майно.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо відсутності правових підстав для визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними та повернення сторін у попередній стан, а також відмовили Облспоживспілці в задоволенні вимог про визнання за нею права власності на 24/100 частки спірного приміщення та визнання недійсним відповідного свідоцтва про право власності, яке видано на підставі спірного договору.

Крім того, врахувавши те, що Облспоживспілкою заявлено вимогу про визнання права власності на всю будівлю в АДРЕСА_1 , а вказаний спір виник щодо права власності останньої лише на 24/100 частки цього приміщення, власність позивача на 76/100 часток приміщення ніким у зазначеній справі не оспорюється, суди дійшли висновку про припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК.

Вищий господарський суд України постановою від 03 грудня 2009 року касаційну скаргу Облспоживспілки залишив без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 липня 2009 року у справі № 4/333 - без змін.

У жовтні 2010 року Облспоживспілка звернулася до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) із заявою № 65719/10, яку обґрунтовувала порушенням державою Україною пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Облспоживспілка зазначила, що 29 грудня 2009 року вона подала до Верховного Суду України через Вищий господарський суд України касаційну скаргу на постанову Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року. 31 травня 2010 року Вищий господарський суд України повернув касаційну скаргу Облспоживспілки із зазначенням, що Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 березня 2010 року № 8-рп/2010 встановив, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів. Отже, постанови (ухвали) вищого спеціалізованого суду касаційному оскарженню не підлягають.

15 вересня 2022 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України» (за заявою № 65719/10 та 2 іншими заявами), яким оголосив прийнятною заяву № 65719/10 зокрема, постановив, що: було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з правом на доступ до Верховного Суду України організації-заявниці у заяві № 65719/10; не було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з необґрунтованою тривалістю провадження у заяві № 65719/10; немає необхідності розглядати скаргу організації-заявниці за статтею 13 Конвенції у заяві № 65719/10;упродовж трьох місяців з дати, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна сплатити 1 500 (одну тисячу п`ятсот) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися організації-заявниці у заяві № 65719/10, як компенсація судових та інших витрат, понесених під час провадження у Суді; відхилив решту вимог організації-заявниці щодо справедливої сатисфакції.

Зазначене рішення ЄСПЛ набуло статусу остаточного 15 грудня 2022 року.

09 березня 2023 року Облспоживспілка звернулася до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333 за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320 ГПК.

Облспоживспілка просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи наявність наведеної підстави для перегляду судового рішення, Облспоживспілка посилається на рішення ЄСПЛ, ухвалене 15 вересня 2022 року.

Ухвалою від 12 вересня 2023 року Велика Палата Верховного Суду закрила провадження за заявою Облспоживспілки про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333.

Основні мотиви, викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 12 вересня 2023 року дійшла висновку про таке.

За змістом пункту 2 частини другої статті 321 ГПК з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подана з підстав, визначених частиною третьою статті 320 ГПК, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Оскільки рішення, про перегляд якого просить Облспоживспілка, набрало чинності 03 грудня 2009 року, заява про перегляд справи за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом (частина третя статті 320 ГПК) могла бути подана до 03 грудня 2019 року включно. А рішення ЄСПЛ ухвалив 15 вересня 2022 року.

Із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333 за виключними обставинами Облспоживспілка звернулася до Великої Палати Верховного Суду 09 березня 2023 року, після прийняття рішення ЄСПЛ у справі «Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України», тобто більше ніж через 13 років після набрання чинності зазначеною постановою.

Рішення ЄСПЛ, яке стало підставою для звернення Облспоживспілки із заявою про перегляд судових рішень, набуло статусу остаточного після спливу десятирічного строку з дня набрання постановою Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року законної сили.

Сплив такого строку не пов`язаний з несвоєчасним вчиненням Облспоживспілкою дій щодо звернення до національного суду з відповідною заявою, а зумовлений тривалим розглядом справи в ЄСПЛ. Тому пропуск десятирічного строку для звернення із заявою про перегляд судових рішень не можна ставити у вину Облспоживспілці. Однак це не означає, що лише в силу цього перегляд судового рішення за виключними обставинами є можливим.

Підстави і мотиви для висловлення окремої думки

Згідно із частиною третьою статті 34 ГПК суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.

З висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 12 вересня 2023 року, про закриття провадження за заявою Облспоживспілки не погоджуємось, зважаючи на таке.

Юридичний зміст основних принципів міжнародного права закріплює обов`язок кожної держави виконувати свої міжнародно-правові зобов`язання.

У статті 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року закріплено принцип добросовісного виконання державою своїх міжнародних зобов`язань. Відповідно до цієї норми держава-учасниця не може посилатися на положення свого внутрішнього права для виправдання невиконання нею міжнародного договору.

Ратифікувавши у 1997 році Конвенцію, Україна визнала обов`язковою юрисдикцію ЄСПЛ. Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1). Вказана гарантія реалізується шляхом урахування норм Конвенції та практики ЄСПЛ у національному праві.

Відповідно до статті 46 Конвенції держава Україна зобов`язалася виконувати остаточне рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, в якій вона є стороною. Конвенція ратифікована Україною без будь-яких застережень.

Таке ж положення закріплене і в частині першій статті 2 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV), до предмета регулювання якого віднесені, зокрема, питання, що виникають у зв`язку з обов`язком України виконати рішення ЄСПЛ у справі проти України та з необхідністю усунення причин порушення державою Конвенції і протоколів до неї.

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 13 липня 2000 року у справі «Скоццарі та Джюнта проти Італії» (Scozzari and Giunta v. Іtaly, заяви № 39221/98 і № 41963/98, § 249), під обов`язком Високих Договірних Сторін виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, в якій вони є сторонами, розуміється, що рішення, відповідно до якого ЄСПЛ визнав порушення, покладає на державу-відповідача обов`язок не лише здійснити на користь заявника виплати, присуджені як справедлива сатисфакція, але також і здійснити під контролем Комітету міністрів загальні і, якщо це доречно, індивідуальні заходи, здійснення яких є необхідним у рамках внутрішньої правової системи, аби покласти край виявленому порушенню та виправити негативні наслідки такого порушення.

Положеннями глави 3 Закону № 3477-IV передбачено, що для виконання рішення ЄСПЛ, яким констатовано порушення Україною Конвенції, мають вживатися заходи індивідуального та загального характеру. За змістом статті 10 Закону № 3477-IV додатковими щодо виплати відшкодування (статті 7-9 цього Закону) заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ.

Відновлення попереднього юридичного стану заявника здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

При цьому Закон № 3477-IV не містить положень щодо строків давності за зобов`язаннями України виконати рішення ЄСПЛ, ухвалене у спорі, стороною якого є Україна, не містить таких строків і сама Конвенція. Отже, положення пункту 2 частини третьої статті 320 ГПК щодо можливості перегляду судових рішень за виключними обставинами з підстави встановлення ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи національним судом мають застосовуватися з урахуванням винятку про те, що спеціальним процесуальним законом (Закон № 3477-ІV) не передбачено обмеження будь-якими строками зобов`язань України щодо виконання рішень ЄСПЛ.

Таке обмеження не буде обґрунтованим, якщо особа впродовж більше 10 років чекала розгляду її справи ЄСПЛ і порушення десятирічного строку мало місце внаслідок того, що ЄСПЛ розглянув заяву особи про порушення її конвенційних прав із перевищенням цього строку. Вважаємо, що у такому випадку Велика Палата Верховного Суду повинна була розглянути по суті заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, за наслідками чого дійти висновків щодо можливості відновлення конвенційних прав заявника з урахуванням висновків ЄСПЛ про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з правом на доступ до Верховного Суду України.

Зазначені приписи Закону № 3477-IV узгоджуються з Рекомендацією № R (2000) 2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини», у якій Комітет міністрів закликав Договірні Сторони забезпечити адекватні можливості повторного розгляду справи, включаючи поновлення провадження, у випадках, коли Суд визнав порушення Конвенції, особливо: (i) коли потерпіла сторона і далі зазнає значних негативних наслідків рішення, ухваленого на національному рівні; (ii) коли рішення Суду спонукає до висновку, що (a) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції по суті, або (b) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи недоліки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

Велика Палата Верховного Суду належним чином не врахувала обставин щодо відсутності в заявника об`єктивної можливості подати заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами раніше встановленого строку, адже остаточне рішення ЄСПЛ було ухвалене лише 15 вересня 2022 року. Із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду від 03 грудня 2009 року Облспоживспілка звернулася 09 березня 2023 року, після прийняття ЄСПЛ рішення у справі «Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України», тобто минуло більше тринадцяти років після набрання чинності зазначеною постановою.

ГПК доповнено положенням щодо десятирічного строку для подання заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року. Однак на момент розгляду справи № 4/333 національними судами внутрішнє законодавство не обмежувало «граничними строками» право заявника на перегляд судових рішень у зв`язку з прийняттям ЄСПЛ рішення на його користь. Відповідно, заявник мав правомірне очікування на застосування процедури перегляду ухваленого у цій справі рішення у випадку задоволення його заяви ЄСПЛ без обмеження такими строками. Натомість з незалежних від позивача причин право на такий перегляд пізніше законодавець обмежив строком у десять років (пункт 2 частини другої статті 321 ГПК у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

На нашу думку, обставини розгляду ЄСПЛ заяви позивача мають застосовуватися з урахуванням Закону № 3477-IV як своєрідний виняток із загального правила щодо перегляду за виключними обставинами судового рішення з підстави встановлення міжнародною судовою установою, зокрема ЄСПЛ, порушення Україною своїх міжнародних зобов`язань. Також обмеження національним законодавством можливості виконання судового рішення не можна вважати обмеженням способів виконання рішення ЄСПЛ, визначення яких є прерогативою національного законодавця.

Велика Палата Верховного Суду вже розглядала питання щодо застосування строків звернення із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань.

У постанові від 07 липня 2021 року в адміністративній справі № 2-а-256/08 (провадження № 11-41зва21) Велика Палата Верховного Суду виклала правову позицію щодо застосування десятирічного строку подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 3 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сплив установленого КАС строку на звернення із заявою про перегляд не був пов`язаний із несвоєчасним вчиненням заявницею дій щодо звернення до національного суду з відповідною заявою, а був обумовлений тривалим розглядом справи ЄСПЛ.

Також Велика Палата Верховного Суду врахувала досвід держав - членів Ради Європи щодо застосування присічних строків звернення до національних судів після встановлення ЄСПЛ порушень договірними сторонами Конвенції. Так, у правових системах Фінляндії і Литви гнучко застосовується процесуальне законодавство та у виключних випадках допускається відновлення національного судового провадження, незважаючи на встановлений національним законодавством присічний строк, - якщо це необхідно для належного виконання рішення ЄСПЛ і забезпечення ефективного відновлення прав заявника (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-а-256/08, провадження № 11-41зва21).

З огляду на викладене вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду сформувала неоднакові підходи до вирішення питання про можливість перегляду судових рішень за виключними обставинами, якщо внаслідок тривалого розгляду ЄСПЛ відповідна заява була подана після закінчення встановленого пунктом 2 частини другої статті 321 ГПК строку через набрання рішенням ЄСПЛ статусу остаточного після спливу десяти років з дня набрання законної сили рішеннями національних судів.

З урахуванням зазначених вище норм розмежування має відбуватися за критеріями, що враховують можливість усунення порушення конвенційних прав особи, на користь якої ЄСПЛ прийняв рішення, відновлення її попереднього юридичного стану, а також з огляду на те, чи матиме місце втручання у права третіх осіб у зв`язку зі здійсненням перегляду.

Так само вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду мала розглянути заяву Облспоживспілки відповідно до статті 325 ГПК із прийняттям відповідного рішення, дослідженням можливості надання заявнику відновлення його прав унаслідок порушення права на доступ до суду (пункт 1 статті 6 Конвенції), допущеного Україною у цій справі.

Судді Великої Палати Верховного Суду: О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців

І. В. Ткач

Н. В. Шевцова

Джерело: ЄДРСР 113901767

[ANTIRAID]

ОЗУ ВП ВС в чергове демонструє вибірковий і цинічний підхід до застосування норм права. В одних випадках вони пишуть про доброчесність та справедливість, в інших про норми Закону, це вже друга зміна позиції ОЗУ ВП ВС за час її існування. Існує ймовірність, що відхід від цієї позиції було просто оплачено.

Зараз ОЗУ ВП ВС вже просто не приймає постанову, а не допускає до перегляду справи, які, ймовірно, просто не оплачено у зв'язку з відсутністю Князєва на роботі. У справі є окрема думка, але вона не вирішує цю проблему.

В ухвалі зазначено, що:

72. Відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII«Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», зокрема, внесено зміни до статті 125 Конституції України та визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

73. Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» була змінена система судоустрою в Україні, яку складають: місцеві суди, апеляційні суди та Верховний Суд.

74. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 36 вказаного Закону Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом.

75. Чинне законодавство не встановлює порядку розгляду скарги на судове рішення Вищого господарського суду України.

78. Оскільки відновлення попереднього юридичного стану, який мала Облспоживспілка до встановленого ЄСПЛ порушення Конвенції (restitutio in integrum), є неможливим, провадження за заявою Облспоживспілки про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333 підлягає закриттю.