на днях апелляция - нужна помощь

[vit]

В понедельник в Оболонском суде было отказано в удовлетворении иска в полном объеме (валюта + споживачи).

Причем сделано это было на первом же заседании по сути (09.08.2010 - предварительное, 27.09.2010 - по сути + решение).

Заодно вопрос: банк подал свои письменные заперечення только 27.09 вместе с копиями лицензии и дозволу. Не нарушил ли судья ЦПК, приняв все у банка ? Можно ли на это давить в апелляции ?

Самого текста мотивировки пока нет, когда появится - останется пару дней на подачу апелляции. Поэтому готовлюсь уже сейчас.

Через знакомых в суде попал в руки текст типового отказательного решения суда, который почти как 2 капли воды похож на заперечення банка (некоторые абзацы поменяны местами).

Привожу суть из такого решения (со всеми опечатками )

Відповідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві гаку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Діяльність банків регулюється Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимог боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Статтею 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що кредитним операціями є операції, серед іншого, зазначені в п.3 ч.1 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до п.3 ч.1 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі операції, як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та а власний ризик.

Таким чином, операції із розміщення коштів є кредитною операцією, яка може здійснюватись банками на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» під коштами розуміється: гроші ц національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

При цьому, відповідно до п.1 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк, крім перелічених у частині першій цієї статі операцій, має право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютними цінностями є валюта України, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України, іноземна валюта, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті, банківські метали.

Валютними операціями, серед іншого, є операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.

Таким чином, видача кредиту в іноземній валюті є одночасно кредитною та валютною операцією, оскільки пов'язана з переходом до позичальника права власності на іноземну валюту.

Відповідно до п.2.1 Постанови правління НБУ №275 від 17.07.2001р. «Про затвердження положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції, зокрема, як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Пунктом 2.3 правління НБУ №275 віл 17.07.200ір. «Про затвердження положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» передбачено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банки, серед іншого, мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідне до п.5.3 Постанови правління НБУ №275 від 17.07.2001р. «Про затвердження положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здіснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України №15-53 від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Суд вважає, що посилання позивача на ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» щодо обов'язкової наявності у Банка при здійснені кредитування індивідуальної ліцензії НБУ не ґрунтується на законі.

Так, ч.1 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» передбачено, що для здійснення валютних операцій Національний банк видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Відповідно до п.в ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» індивідуальні ліцензії потребують, зокрема, операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Проте, чинним законодавством не встановлено будь-яких обмежень щодо сум та термінів надання кредитів в іноземній валюті, таки чином з урахуванням положень ст.ст.2,47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» суд вважає, що банки мають право здійснювати кредитні операції в іноземній валюті при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу НБУ, що відповідає вимогам законодавства України.

Згідно абз.3 п.7.2 кредитного договору № від 1.1.2007 р., укладаючи цей договір позичальник підтвердив, що не знаходився під впливом обману, насильства, зловмисної угоди або збігу важких для нього обставин. Крім цього, підтвердив, що до укладення кредитного договору йому були попередньо повідомлені банком в письмовій формі всі умови кредитування, закріплені цим договором. Підписання позичальником кредитного договору № від 1.1.2007 р. є свідченням його згоди на прийняття цих умов договору в процесі здійснення банком його кредитування.

Суд вважає, що виконання договору в іноземній валюті не порушує співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки предметом кредитного договору є саме іноземна валюта, яку банк надавав та яку отримав позичальник, та яку банк повинен отримати від позичальника на засадах платності.

Банковская юристка при любых вопросах постоянно (раз 15 за заседание) съезжала примерно на следущее (читала !!! из заперечень)

Позивач не ґрунтуючись на фактичних обставинах та вимогах закону зазначає, що положення договору є несправедливими.

Так, відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Таким чином, уклавши договір сторони, розуміючи його наслідки, та розумно ставлячись до договірних відносин прийняли на себе взаємні права та обов'язки.

Отже посилання позивача на несправедливість його умов не може бути визнане законним та обґрунтованим.

Мой иск строился на следующих основных моментах (все брал с этого форума, договор кредитный (не позика) на квартиру):

1. ст.524 ЦК - ни слова в запереченнях - тут все понятно: буду давить

2. п.г) ч.4 ст.5 Декрета (выполнение обязательств как по выдаче так и по погашению) - тоже ни слова в запереченнях

3. Защита потребителей: справедливость, дисбаланс договорных прав, плюс в договоре сказано "Позичальник розуміє наслідки настання валютних ризиків" вместо "Позичальник несе всі валютні ризики", ну а я типа "понял" (все неоднозначности в пользу потребителя) мол, что это банк "на власний ризик" как в законе сказано, а банк с мня теперь требует по 8. Ну а ответ банка на все это я привел в цитате.

Я не юрист и денег на дорого адвоката сами понимаете.... Поэтому прошу помощи.

Плюс прошла информация, что то, что привел, раздали сверху банкам и судам как руководство к действию. Текст возможно не весь, дали из подготовки решения по конкретному случаю.

Вопросы:

1. Не нарушил ли судья ЦПК, приняв заперечення и лицензии у банка после предварительного заседания ? Если да, то на какие положения ссылаться ?

2. Может у кого найдется время набросать апелляцию ? Если то, что мне сказали, - правда, то многим поможет.

Может я где на форуме пропустил что-то почти готовое, подскажите ссылку или хотя бы для примера ссылку как правильно составлять (выражаться) апелляционную жалобу.

Интересует еще по отдельным пунктам именно с позиции апелляционной жалобы:

- договор кредитный и позыка (ст.1046,1049 ЦК) тут ни при чем - как грамотно обосновать ?

- как правильно изложить, что "операції з валютними цінностями" это не просто так, а "под ними" есть конкретный список разрешенных операций, в который в 2008 году не могло входить разрешение на использование валюты как средства платежа (как известно некоторые ссылаются на "інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України", которые появились только 04.09.2009)

[ksana36]

У меня сегодня было предварительное. Так вот судья в перечне прав и возможностей перед заседанием говорила, что дополнения, оскарження, заперечення, змины и т.д. могут подаваться в процессе всей справы, вплоть до заседания по сути. Я тоже уже запуталась с этим новым ЦПК

Возможно, Вам надо мотивировать тем, что Вы не успели ознакомиться с материалами дела - если до заседания в справе вообще не было заперечень банка.

[у.zaporozhskiy]

У меня сегодня было предварительное. Так вот судья в перечне прав и возможностей перед заседанием говорила, что дополнения, оскарження, заперечення, змины и т.д. могут подаваться в процессе всей справы, вплоть до заседания по сути. Я тоже уже запуталась с этим новым ЦПК

Возможно, Вам надо мотивировать тем, что Вы не успели ознакомиться с материалами дела - если до заседания в справе вообще не было заперечень банка.

Стаття 128. Заперечення відповідача проти позову

1. Після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення.

2. Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі.

3. Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу.

фактически в любой момент

[vit]

Стаття 128. Заперечення відповідача проти позову

1. Після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення.

2. Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі.

3. Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу.

фактически в любой момент

не совсем понял

по приведенной статье получается, что все-таки после предварительного ответчик не имеет права подавать заперечення

я правильно понял ?

[IVANOVA]

не совсем понял

по приведенной статье получается, что все-таки после предварительного ответчик не имеет права подавать заперечення

я правильно понял ?

по закону, заперечення должно подаваться либо до либо во время предварительного слушания.... Но лично у меня суд принял после... правда и решение так быстро не выносил ...вы все-таки лучше сошлитесь на указанную статью в апеляции вдруг заметят

[у.zaporozhskiy]

по закону, заперечення должно подаваться либо до либо во время предварительного слушания.... Но лично у меня суд принял после... правда и решение так быстро не выносил ...вы все-таки лучше сошлитесь на указанную статью в апеляции вдруг заметят

по ст. 128 ЦПК України подача заперечень у часі не обмежена.

ч. 6 ст. 130 ЦПК 6. Якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд:

1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову;

4) з'ясовує, які докази подані чи подаються на попередньому судовому засіданні кожною стороною для обґрунтування своїх доводів чи заперечень щодо невизнаних обставин;

судьи если заперечення не поданно на предварительном обычно не довольны, а могут и отложить рассмотрение дела.

[vit]

по ст. 128 ЦПК України подача заперечень у часі не обмежена.

ч. 6 ст. 130 ЦПК 6. Якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд:

1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову;

4) з'ясовує, які докази подані чи подаються на попередньому судовому засіданні кожною стороною для обґрунтування своїх доводів чи заперечень щодо невизнаних обставин;

судьи если заперечення не поданно на предварительном обычно не довольны, а могут и отложить рассмотрение дела.

посмотрел Стаття 130. Попереднє судове засідання

все равно получается, что все это происходит на предварительном до рассмотрения по сути

сижу, листаю ЦПК - получается, что все доказательства в том числе и заперечення должны подаваться до или во время предварительного, если такое проводится

может чего не доглядел ?

[vit]

Еще вопрос к знатокам.

Заперечення написаны от имени банка, но подписаны представителем по доверенности (юристкой) без каких либо печатей и штампов.

Обязательно ли на запереченнях от юр.лица должна быть печать или хотя бы какой-нибудь штампик?

[IVANOVA]

посмотрел Стаття 130. Попереднє судове засідання

все равно получается, что все это происходит на предварительном до рассмотрения по сути

сижу, листаю ЦПК - получается, что все доказательства в том числе и заперечення должны подаваться до или во время предварительного, если такое проводится

может чего не доглядел ?

тут еще можно сослаться на п.9 ст.130... у меня сейчас другое дело, и предварительное откладывали по причине неявки одного ответчика, так судья 100 раз предупредила, что заперечення и доказы только до или во время предварительного....

а лучше еще добавить, что у вас не было времени ознакомиться с ним, а суд ваше устное заявление о переносе слушания не принял во внимание НО ЭТО как доплнение к основным требованиям по апеляции

[vit]

тут еще можно сослаться на п.9 ст.130... у меня сейчас другое дело, и предварительное откладывали по причине неявки одного ответчика, так судья 100 раз предупредила, что заперечення и доказы только до или во время предварительного....

а лучше еще добавить, что у вас не было времени ознакомиться с ним, а суд ваше устное заявление о переносе слушания не принял во внимание НО ЭТО как доплнение к основным требованиям по апеляции

Спасибо за информацию.

Совсем забыл сказать, что ответчик на предварительное пришел без ничего (!!!): без заперечень, без копий лицензии и дозволу - просто пришел поприсутствовать.

Пришла девочка-юрист, поулыбалась (хотя судья - женщина ), заявила, что все заперечуе и пообещала на следующее заседание все принести.

Предварительное было закрыто.

Стало быть надо в апелляции давить, мол, ответчик просто заперечував без каких-либо доказательств ?

[у.zaporozhskiy]

тут еще можно сослаться на п.9 ст.130... у меня сейчас другое дело, и предварительное откладывали по причине неявки одного ответчика, так судья 100 раз предупредила, что заперечення и доказы только до или во время предварительного....

а лучше еще добавить, что у вас не было времени ознакомиться с ним, а суд ваше устное заявление о переносе слушания не принял во внимание НО ЭТО как доплнение к основным требованиям по апеляции

мало ли что судья говорит письмові заперечення можно подать в любой момент, ограничений, кроме фірканья судьи нет, уже обсуждали это, я изначально также думал, как и вы, если бы это были дела другие, то судья в заседании могла бы не принять, нужно было бы через канцелярию подавать,

но а так как это кредитное дело, то для судей сам Бог велел принимать заперечення, когда им вздумается...

к сожалению...

какой-то дегенерат прописал ст. 128 ЦПК, хотя у меня был случай, когда меня надлежащим образом не уведомил суд и предварительно провели без меня, я принес заперечення на следующее заседание, все без проблем... хотя это уже заседание было по судебному рассмотрению

[vit]

мало ли что судья говорит письмові заперечення можно подать в любой момент, ограничений, кроме фірканья судьи нет, уже обсуждали это, я изначально также думал, как и вы, если бы это были дела другие, то судья в заседании могла бы не принять, нужно было бы через канцелярию подавать,

но а так как это кредитное дело, то для судей сам Бог велел принимать заперечення, когда им вздумается...

к сожалению...

какой-то дегенерат прописал ст. 128 ЦПК, хотя у меня был случай, когда меня надлежащим образом не уведомил суд и предварительно провели без меня, я принес заперечення на следующее заседание, все без проблем... хотя это уже заседание было по судебному рассмотрению

ну все правильно

у вас приняли по п.9 ст.130 - вы ж доказали, что по уважительной причине не подали вовремя

а в моем случае, ответчик пришел на предварительное с пустыми руками

[у.zaporozhskiy]

ну все правильно

у вас приняли по п.9 ст.130 - вы ж доказали, что по уважительной причине не подали вовремя

а в моем случае, ответчик пришел на предварительное с пустыми руками

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T041618.html

ссылка на новый ЦПК

нет требования именно на предварительное подавать.

[vit]

нет требования именно на предварительное подавать.

Стаття 27. Права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі

2. Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Стаття 131. Подання доказів

1. Сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

2. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

по-моему, достаточно четко

[ksana36]

Спасибо за информацию.

Совсем забыл сказать, что ответчик на предварительное пришел без ничего (!!!): без заперечень, без копий лицензии и дозволу - просто пришел поприсутствовать.

Пришла девочка-юрист, поулыбалась (хотя судья - женщина ), заявила, что все заперечуе и пообещала на следующее заседание все принести.

Предварительное было закрыто.

Стало быть надо в апелляции давить, мол, ответчик просто заперечував без каких-либо доказательств ?

Я, в принципе, это и имела в виду. Для того, чтобы у меня в суде не было таких ситуаций я писала заяву про фиксирование заседания техничними засобами.

Вы написали " сижу, листаю..." Может у Вас кодекс до изменений? Если честно, пока не сталкивалась с процессуальными проблемами, т.к. у меня было очень много времени подготовиться к предварительному, тоже думала, что подавать все нужно только до предварительного или во время него, но судья четко повторила - на протяжении всего дела. Залезьте в цпк в интернете.

Есть еще возможность подать доказы как только что Вам ставшие известными. Не помню статью.

[Legion - 512 DI]

Еще вопрос к знатокам.

Заперечення написаны от имени банка, но подписаны представителем по доверенности (юристкой) без каких либо печатей и штампов.

Обязательно ли на запереченнях от юр.лица должна быть печать или хотя бы какой-нибудь штампик?

нет не нужно т.к. она представитель по доверенности

[Legion - 512 DI]

Для vit

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Таким чином, уклавши договір сторони, розуміючи його наслідки, та розумно ставлячись до договірних відносин прийняли на себе взаємні права та обов'язки.

Отже посилання позивача на несправедливість його умов не може бути визнане законним та обґрунтованим.

Задайте вопрос, где урахували кодекс та інші правові акти...именно в этих строчках Ваше спасение из этой же ст. 627, но к этому нужно готовиться, по пунктно , 2 раздела я Вам выкладую они готовы. Пользуйтесь, Удачи Вам!!!!

Это бред полнейший, что она привела в аргументацию внесите эти пункты в качестве обжалования по аппеляции ( это фрагменты из моих исков, дела в суде, но положительная динамика прослежуется....)

1.Невиконання переддоговірної роботи з позичальником

Закон України „Про захист прав споживачів ”, як зазначено в його преамбулі, регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ст.1 Закону „Про захист прав споживачів ”:

- споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції;

- споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;

- продукція – будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Оскільки, надання коштів за вказаним Договором, відповідає всім ознакам споживчого кредиту, а саме:

- Відповідач є банком;

- Позивач є споживачем, так як є фізичною особою, яка придбаває продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;

- продукція що набувається, тобто кредит, який є предметом Договору, відповідає ознакам продукції передбаченим Законом «Про захист прав споживачів», остільки правовідносини, породження яких є метою Договору, регулюються Законом «Про захист прав споживачів».

Згідно п. 2. ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов’язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

д) суму, на яку кредит може бути виданий;

є) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні виграти, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо):

є) строк, на який кредит може бути одержаний;

ж) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів. їх частоту та обсяги;

з) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

и) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

і) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

к) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідно до ст. 21 Закону «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

а) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції (всупереч ст. 11 Закону „Про захист прав споживачів ” перед укладенням Договору про надання споживчого кредиту Банком не було повідомлено Позивача письмово про форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі, між зобов'язаннями споживача, чим було порушене право споживача на свободу вибору продукції);

б) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач (правовий аналіз Договору свідчить про порушення принципу рівності сторін Договору на шкоду споживачу);

в) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; (банком обмежено право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про кредит, так як ним не повідомлено про: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.);

г) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою (відповідно до Закону «Про захист прав споживачів» (цитуємо): безпека продукції - відсутність будь-якого ризику для життя, здоров'я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції; продукція надана Позивачу банком (валютний кредит) є небезпечною для його майнових інтересів, так як є схильною до різких і значних коливань своєї вартості, криє в собі ризик для майна Позивача;

ґ) ціну продукції визначено неналежним чином - вартість кредиту визначено всупереч «Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» затвердженим постановою НБУ від 10.05.2007, № 168).

Вказані вимоги до переддоговірної роботи з позичальником встановлені також положення «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», які затверджені Постановою національного банку України від 10.05.2007р. №168, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.05.2007р.

НБУ у своєму листі N 40-117/2093-6134 від 16.06.2007

"Про окремі питання практичного застосування Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту"

Національний Банк України зазначив про наступне:

" Метою розробки Правил (z0541-07) було встановлення єдиного для усіх банків порядку надання споживачу повної та достовірної інформації про сукупну вартість кредиту. Одночасно слід зазначити, що листом від 19.01.2006 N 18-112/219-637 (v-637500-06) Національний банк України звертав увагу банківської спільноти на необхідність врахування банками в своїй кредитній політиці вимог статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) (далі - Закон). Зокрема наголошувалося на необхідності перегляду діючих форм кредитних договорів. Разом з цим зверталася увага банків на можливість виникнення в їх діяльності певних ризиків під час укладення та виконання договорів про споживчий кредит з фізичними особами, що обумовлені нормами статті 11 Закону. Вважаємо за необхідне підкреслити, що договір споживчого кредиту - це правочин, який НАДАЄ СПОЖИВАЧУ ОСОБЛИВІ ЗАСОБИ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ, ЯКІ НЕ ПРИТАМАННІ ДЛЯ ІНШИХ БАНКІВСЬКИХ ПРАВОЧИНІВ."

Ця інформація майже в повному обсязі не була надана Позивачу, таким чином в порушення вказаних норм Відповідачем не надана інформація про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість кредиту.

Ч. 2 п. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»: У договорі про надання споживчою кредиту зазначаються: - детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача.

Детальний розпис загальної вартості кредиту відсутній.

Згідно ч. 2 п. 2. ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надасться або надається у нечіткий, притаманній, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Суд не може приймати підпис кредитно-заставного договору, як доказ надання Інформаційного листа про умови надання кредиту, керуючись припущенням, так як це прямо передбачено п.4 ст.60 ЦПК України, що може трактуватись як порушення судом норм ЦПК України. ( норм процесуального права)

3. Відсутність індивідуальної ліцензії на проведення валютної операції.

На момент укладення Договору в мене не було індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні кредитного договору.

У п. 1.1., п. 1.3.,1.5.2, та інші, спірного договору кредиту зазначено, що усі платежі для повернення суми кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом повинні здійснюватися позичальником у валюті платежу кредиту в строки та на умовах, встановлених договором тобто у доларах США.

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно до ст. 32 Закону України „Про національний банк України" № 679-XIV від 20.05.1999 грошовою одиницею України є гривня. Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються. Відповідно до ч. З ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.»

Стаття 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлює загальні вимоги до здійснення комерційними банками банківських операцій та передбачає для вчинення яких банківських операцій, комерційним банкам слід отримати банківську ліцензію та письмові дозволи.

Разом з тим, режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначається Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 вищенаведеного Декрету, до валютних операцій відносяться операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Декрету, до валютних цінностей відноситься іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом па території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обіг у, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Декрету Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Згідно п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Отже, індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової валютної операції. Також за змістом аналізованої ст. 5 Декрету, ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями, видаються лише юридичним особам.

Згідно ч. 5 ст. 5 Декрету одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка мас відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Коментар:

Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. N 483, згідно якого використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється:

- якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями);

- у випадках, передбачених законами України.

З аналізу наведеного розділу договору кредиту, а також з фактичних обставин вбачається, що єдиним ініціатором вчинення валютної операції з надання валютного кредиту є саме Позичальник, який звернувся з заявою до банку з проханням видати кредит.

Одержувачем за такою операцією також є Позичальник, так як банк видає йому готівкові кошти. Випадків, передбачених законодавством, в яких позичальник має право використовувати іноземну валюту як засіб платежу за відсутності індивідуальної ліцензії Законодавством України не передбачено.

Крім того, п. 1.2. вказаного Положення, регламентує порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Позивач, в свою чергу, використовував готівкову іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов'язань за спірним договором кредиту, вносячи готівкою долари США в касу ВАТ «Ощадбанк».

Так. згідно спірного договору кредиту передбачено, що повернення відповідної частини кредиту здійснюється щомісяця в розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, інше не передбачено цим договором.

Отже, сторонами у п.1.5-1.5.1.4 договору погодилися, що сплатою кредиту (виконання, позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором) вважається внесення готівки позичальником в касу банку, і саме з цього моменту позичальник вважається таким, що належним чином виконав свої зобов'язання перед банком, використовуючи при цьому готівкову іноземну валюту як засіб платежу.

Згідно п. 1.1. Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 № 200, ці Правила встановлюють порядок та умови використання готівкової іноземної валюти резидентами і нерезидентами в Україні.

Відповідно до п. 6.2. Правил, фізичні особи - резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у випадках, передбачених підпунктами "а", "в" та "е" пункту 6.1 цієї глави, зокрема у разі:

• сплати мита, інших податків і зборів (обов’язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України;

• сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами;

• оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.

Згідно п. 6.3. Правил фізичні особи, а також юридичні особи - резиденти та іноземні представництва можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі:

• оплати дипломатичним представництвам;

• консульським установам іноземних держав дозволів на виїзд (віз) до цих країн

• фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження.

Таким чином, чинним законодавством не було надано права здійснювати використання готівкової іноземної валюті при здійсненні платежів за спірним договором кредиту та внесення плати за користування кредитом на користь Банку шляхом внесення доларів США в касу ВАТ «Ощадбанк».

Можливе посилання Банку на те, що Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не передбачається отримання індивідуальної ліцензії на «перерахування іноземної валюти» суперечить наведеному вище пп. «г» п. 4 ст. Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яким передбачено, що індивідуальної ліцензії потребують операції з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Що стосовно листа Національного банку України від 07.12.2009 «Про правомірність укладення валютних договорів в іноземній валюті», так як згідно ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку і не в якому разі не може бути вище Законодавства та Конституції України.

Крім того, у своєму ж листі від 02.06.2000 «Про здійснення резидентами України операцій згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», НБУ дотримувався прямо протилежної позиції, зокрема вказуючи на таке:наявність у банку генеральної ліцензії (письмового дозволу) не надає йому права на здійснення валютних операцій, які згідно ст. 5 Декрету мають проводитись виключно на підставі індивідуальної ліцензії НБУ".

На підставі викладеного маю ствердити, що чинним на момент укладення спірного кредитного договору законодавством України не було передбачено, що безпосередньо банківська ліцензія, дозвіл та додаток до дозволу Національного банку України надають право громадянам України здійснювати валютні операції, зокрема виконувати грошові зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті, в силу імперативних положень ст. ст. 192, 533 ЦК України, п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільною законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 – 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорювальним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади. які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

Таким чином, оспорю вальний кредитний договір відповідно до ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним.

[у.zaporozhskiy]

Стаття 27. Права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі

2. Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Стаття 131. Подання доказів

1. Сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

2. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

по-моему, достаточно четко

это доказательства, а не заперечення, заперечення можуть грунтуватися на наявних в матеріалах справи доказах...

поверьте мне, я прав.

в любой момент ограничений нет.

[vit]

спасибо

кое-что полезное почерпнул

нет ли у кого красиво оформленной преамбулы ? типа "суд першої інстанції в порушення вимог ... ЦК ... ЦПК ..., а саме:", а дальше сам допишу

[vit]

это доказательства, а не заперечення, заперечення можуть грунтуватися на наявних в матеріалах справи доказах...

поверьте мне, я прав.

в любой момент ограничений нет.

хорошо

если банк копии банк.лицензии, дозволу и додатка подал уже после предварительного (на котором он присутствовал), из этого что-то можно выкрутить ?

[у.zaporozhskiy]

хорошо

если банк копии банк.лицензии, дозволу и додатка подал уже после предварительного (на котором он присутствовал), из этого что-то можно выкрутить ?

вы же их истребовали,

это вы о них заявили

суд берет во внимание только те доказательства, которые были вовремя поданы или заявлены на предварительном...

[vit]

вы же их истребовали,

это вы о них заявили

суд берет во внимание только те доказательства, которые были вовремя поданы или заявлены на предварительном...

да, истребовал я, но еще в иске

до иска писал в банк письмо с требованием предоставить копии, которое осталось без ответа, вот его к иску и приложил с требованием в просительной части о предоставлении копий в суд

я почему копаю в этом направлении ?

просто судья очень быстро вынесла решение, хотя неофициально говорила, что будет тянуть

есть подозрение, что она сделала это сознательно, чтобы апелляция завернула это дело на пересмотр, а там уже другой судья

не хотела она разбираться с этим делом

есть просто идея - подается 2 апелляции: одна от меня по сути с просьбой изменить решение, вторая - от адвоката как представителя 3-й стороны с просьбой направить на пересмотр по процессуальным нарушениям

что скажете ?

[у.zaporozhskiy]

да, истребовал я, но еще в иске

до иска писал в банк письмо с требованием предоставить копии, которое осталось без ответа, вот его к иску и приложил с требованием в просительной части о предоставлении копий в суд

я почему копаю в этом направлении ?

просто судья очень быстро вынесла решение, хотя неофициально говорила, что будет тянуть

есть подозрение, что она сделала это сознательно, чтобы апелляция завернула это дело на пересмотр, а там уже другой судья

не хотела она разбираться с этим делом

есть просто идея - подается 2 апелляции: одна от меня по сути с просьбой изменить решение, вторая - от адвоката как представителя 3-й стороны с просьбой направить на пересмотр по процессуальным нарушениям

что скажете ?

Стаття 307. Повноваження апеляційного суду

1. За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

5) виключено.

изменения в ЦПК это западло.

сейчас вернуть на новое рассмотрение нельзя

к большому сожалению, поэтому в жалобе нужно просить удовлетворить иск в полном объеме на том основании, что не было получено истребованных доказательств.

[ksana36]

Ув. y.voronizhskiy!

Очень понравилась мне Ваше последнее предложение в предыдущем посте

поэтому в жалобе нужно просить удовлетворить иск в полном объеме на том основании, что не было получено истребованных доказательств.

Если в удовлетворении моего иска первая инстанция мне отказывает, при этом не удовлетворяя мое требование про вызов ответчика как свидетеля, я могу в апелляции просто-таки его цитировать. Ведь свидетельские показания являются доказательствами, а я их не получила.

[у.zaporozhskiy]

Ув. y.voronizhskiy!

Очень понравилась мне Ваше последнее предложение в предыдущем посте

Если в удовлетворении моего иска первая инстанция мне отказывает, при этом не удовлетворяя мое требование про вызов ответчика как свидетеля, я могу в апелляции просто-таки его цитировать. Ведь свидетельские показания являются доказательствами, а я их не получила.

это не панацея, нужно подумать и серьезно связать, что не выполнением Вашего требования в суде первой инстанции, суд не дал Вам в полной мере реализовать ваше право на судебную защиту в полном объеме

здесь основная сноска на то, что судимся мы с банками и с этого все вытекающие.