Решение Апелляционного суда Днепропетровской области о неправомерности поднятия процентной ставки Приватбанком и оплаты страховки

[stairtov]

Справа № 22ц-2666/2010

Головуючий у І інстанції Башмаков Є.А.

Категорія 27 Доповідач Приходченко А.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Приходченко А.П.

суддів – Лаченкової О.В., Демченко Е.Л.

при секретарі – Кононенко І.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання неправомірними дій щодо одностороннього підвищення процентної ставки за кредитним договором,

встановила:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним підвищення відсоткової ставки, про зміну умов договору та стягнення безпідставно отриманого. В обґрунтування посилалася на те, що 27.07.2007 р. з відповідачем було укладено кредитний договір про надання коштів у сумі 118592 грн. 52 коп. на купівлю автомобіля. З 01.02.2009 р. відповідачем у односторонньому порядку було змінено відсоткову ставку з 9% до 21%, що суперечить ст. 1056-1 ЦК України, тому просила визнати недійсним п.2.3.1. кредитного договору і зобов’язати банк здійснити перерахунок сплачених сум в рахунок майбутнього погашення кредиту. Позивачка також вважає, що п.7.1 кредитного договору суперечить п.3.6. постанови № 168 від 10.05.2007 р. Правління НБУ, оскільки зазначеним пунктом договору на користь банку сплачуються платежі за дії, які банк здійснює на власну користь. Просила виключити п.6.2. договору про сплату винагороди за проведення додаткового моніторингу. Загальна сума винагороди у розмірі 0,50 % від суми кредиту та винагорода за проведення додаткового моніторингу складає 12841 грн. 49 коп., які позивачка просила стягнути як безпідставно отриману суму. Посилаючись на те, що банк, знаючи про укладення страхового договору з іншою страховою компанією – з СК «АХА Страхування» замість СК «Кредо», продовжує направляти страхові платежі на користь СК Кредо», позивачка просила стягнути з відповідача безпідставно перераховані кошти в сумі 3954 грн.30 коп.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.12.2009 р. позов задоволено частково. Виключено п.2.3.1. з кредитного договору, зобов’язано відповідача здійснити перерахунок відсотків за кредитним договором в рахунок погашення кредиту, розподілені судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення в частині відмови у позові і просить ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог, посилаючись на те, що суд не розібрався у питанні відносно договорів страхування, не дослідив питання щодо відповідності п.7.1 договору постанові Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 р., суд безпідставно відмовив у стягненні витрат на правову допомогу.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – частковому скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.07.2007 р. між позивачкою та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, згідно з яким вона отримала кошти у розмірі 118592 грн. 52 коп.

З 01.02.2009 р. відповідачем в односторонньому порядку було змінено відсоткову ставку з 9% до 21 % на рік, що є порушенням вимог ст. 1056-1 ЦК України та ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

За таких обставин суд мав законні підстави для визнання незаконним та виключення із кредитного договору п.2.3.1., яким встановлювався односторонній порядок підвищення відсоткової ставки.

У цій частині рішення суду сторонами не оскаржується.

Колегія суддів вважає законним та обґрунтованим рішення суду також і в частині відмови позивачці у визнанні незаконними та виключенні із кредитного договору п.7.1 і п. 6.2, оскільки саме по собі посилання на порушення п.3.6 постанови № 168 від 10.05.2007 р. Правління НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», яким встановлено, що банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, не може бути підставою для задоволення позивних вимог, так як визначені у п.7.1 та п.6.2 договору умови є складовою частиною дії договору кредиту, зазначеними пунктами не забезпечується отримання банком необґрунтованих доходів.

Апеляційна скарга у цій частині не підлягає задоволенню.

Що стосується відмови суду у стягненні з відповідача на користь позивачки переведеної до СК «Кредо» суми 3954 грн. 30 коп. /а.с.103/, то у цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цих вимог з наступних підстав.

Відповідно до п.2.2.7. кредитного договору від 27.07.2007 р. первинно між позивачкою та СК «Кредо» 27.07.2007 р. було укладено договір страхування автомобіля Мазда строком з 27.07.2007 р по 26.07.2008 р. /а.с.102/. Позивачка пояснила, що у зв’язку із закінченням строку дії попереднього договору вона отримала 05.06.2009 р. від ПриватБанку листа з пропозицією укласти договір страхування з СК «Інгосстрах». Але у зв»язку із зупиненням дії усіх ліцензій на здійснення діяльності СК «Інгосстрах», на узгодження відповідачу 09.07.2009 р. було надано копію договору страхування, укладеного з ЗАТ СК «АХА» і квитанцію про сплату страхового платежу. Ці документи повернуті не були, що свідчить про погодження відповідачем нового договору страхування, але 27.07.2009 р. банком були списані кошти з її кредитного рахунку в сумі 3954 грн. 30 коп. на користь СК «Кредо» /а.с.103/.

За таких обставин колегія суддів вважає незаконними дії банку щодо перерахування зазначеної суми і вважає необхідним стягнути на користь позивачки з відповідача 3954 грн. 30 коп.

Відповідно до наданих позивачкою документів вона сплатила за надання їй правової допомоги 3200 грн. згідно з договором про надання юридичних послуг № 2009/25 від 15.06.2009 р. Відповідно до п.3 ст.79 ЦПК України витрати на правову допомогу є складовою витрат, пов’язаних з розглядом справи, які згідно зі ст.84 ЦПК України несуть сторони і в разі задоволення позовних вимог на підставі ст.88 ЦПК України присуджуються з другої сторони. Тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2009 року скасувати в частині відмови у стягненні страхової суми та витрат на правову допомогу.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3954 грн. 30 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 3200 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10691761