Решение Хозяйственного суда Луганской области о недействительности договоров кредита, поручительства и ипотеки с ОТП банком

[vekt]

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

____________________________________

Справа № 6/280пд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.10

За позовом

Приватного підприємства "Фелікс", м. Краснодон Луганської області

до Публічного акціонерного товариства ”ОТП Банк” в особі філії в м. Луганську, м. Луганськ

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Відкрите акціонерне товариство "Завод гірничорятувальної техніки "Горизонт", м. Луганськ

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Закрите акціонерне товариство " Старобільський завод замінника незбираного молока", м. Старобільськ Луганської області

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма "Силует", м. Луганськ

про визнання договору недійсним

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Хатнюк О.О., дов. б/н від 20.08.2010; Сосновська Г.І., дов. від 20.08.2010;

від відповідача - Вербицький Д.В., дов. б/н від 29.06.2010;

від 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –ВАТ "Завод гірничорятувальної техніки "Горизонт" - не прибув;

від 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –ЗАТ "Старобільський завод замінника незбираного молока" - не прибув;

від 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –ТОВ "Луганська фірма "Силует" - не прибув;

Обставини справи:

позивачем заявлено вимоги:

- визнати кредитний договір № CR 08-239/900 від 14.05.08 укладений між ПП ”Фелікс” та ЗАТ ”ОТП Банк” недійсним;

- визнати недійсним договір поруки № SR 08-220/900 від 14.05.08, укладений між ВАТ "Завод гірничорятувальної техніки "Горизонт" та ЗАТ "ОТП Банк" в частині забезпечення зобов'язань позивача по кредитному договору № CR 08-239/900 від 14.05.08;

- визнати недійсним договір поруки № SR 08-222/900 від 14.05.08, укладений між ЗАТ "Старобільський завод замінника незбираного молока" та ЗАТ "ОТП Банк" в частині забезпечення зобов'язань позивача по кредитному договору № CR 08-239/900 від 14.05.08;

- визнати недійсним іпотечний договір № PL 08-340/900 від 14.05.08, укладений між ТОВ "Луганська фірма "Силует" та ЗАТ "ОТП Банк" в частині забезпечення зобов'язань позивача по кредитному договору № CR 08-239/900 від 14.05.08.

Відповідач за відзивами на позовну заяву проти позову заперечує та зокрема зазначає, що при укладанні кредитного договору № CR 08-239/900 від 14.05.08 сторонами були узгоджені всі істотні умови в тому числі і щодо порядку та суми нарахування відсотків за користування кредитом. Тобто, на думку відповідача, при підписанні договору позивач підтвердив своє розуміння умов договору та погодився їх виконувати і надав згоду на корегування плаваючої процентної ставки, в порядку, передбаченому сторонами кредитного договору.

Таким чином, на думку відповідача зміна відсоткової ставки на підставі зміни розміру LIBOR не суперечить вимогам положень ст. 1056-1 ЦК України і не є збільшенням розміру процентів в односторонньому порядку.

Також, відповідач зазначає, що зазначена стаття була внесена до ЦК України законом від 12.12.08 та набула чинності з 22.12.08, тобто на день укладення кредитного договору Цивільний кодекс не містив зазначеної норми.

Крім цього, позивач посилається також на те, що п. 2.3.6 договору сторонами вже був змінений і позивач оскаржує вже неіснуючу редакцію.

Від третіх осіб представники до суду не з’явилися, але ними було надано відзиви на позовну заяву, за якими позов підтримано в повному обсязі та зазначено про розгляд справи за умови відсутності представників 3-х осіб.

Позивач з доводами відповідача не погодився та надав відповідні заперечення.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на наступне.

14 травня 2008 року між Приватним підприємством «Фелікс»(надалі за текстом - Позивач) та ЗАТ «ОТП Банк»(надалі за текстом - Відповідач) був укладений кредитний договір № СR 08-239/900. Згідно укладеного договору Банк зобов'язався надати Позивачу кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування - 8 000 000,00 грн., а Позивач повернути кредит та сплатити відсотки за користування.

При укладанні вказаного договору сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов, а саме:

П. 1.4.1 кредитного договору № СR 08-239/900 від 14 травня 2008 року встановлено, що проценти за Кредит розраховуються Банком від суми Кредиту на підставі процентної ставки в розмірі LIBOR + 7 % (LIBOR плюс сім процентів) річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік. При цьому за обставини, що згідно з положеннями п. 1.4.2. (з підпунктами) цього Договору відбулося збільшення процентної ставки, то з Дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього Договору проценти за Кредит розраховуються Банком від суми Кредиту на підставі процент ної ставки в розмірі LIBOR + 9 % (LIBOR плюс дев'ять процентів) річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене Сторонами.

В даному випадку позивач вважає, що сторонами не було узгоджено ціни договору.

Пунктом 2.3.6 кредитного договору № СR 08-239/900 від 14 травня 2008 року встановлено, що «Протягом терміну дії цього Договору в період з 01 травня 2008 року по 01 вересня 2008 року включно, Позичальник зобов'язаний забезпечити щомісячне зарахування грошових коштів (кредитові обороти) на поточні рахунки Позичальника та Поручителів, відкритих у Банку, в сумі, що становить не менше ніж 13 070 000,00 гривень або еквівалент цієї суми в інших валютах.

Починаючи з «01»серпня 2008 року та до закінчення терміну дії цього Договору Позичальник зобов'язаний забезпечити щомісячне зарахування грошових коштів (кредитові обороти) на поточні рахунки Позичальника та/або Поручителів, відкритих у Банку, в сумі, що становить не менше ніж 22 000 000,00 гривень або еквівалент цієї суми в інших валютах».

На думку позивача, вказане положення кредитного договору суперечить ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Пунктом 2.3.8 кредитного договору № СR 08-239/900 від 14 травня 2008 року встановлено, що протягом терміну дії цього Договору позичальник зобов'язаний своєчасно сплачувати банку комісію за управління Кредитом впродовж терміну дії цього Договору в розмірі 0,9 % від ліміту фінансування.

За доводами позивача, в кредитному договорі відсутній предмет управління - майно яке передається. Позивач не передавав та не мав намір передавати в управління Відповідачу будь-яке майно.

Пунктом 2.3.9 кредитного договору передбачено, що протягом дії цього Договору Позичальник зобов’язаний здійснювати, а також забезпечувати здійснення Поручителями, операцій щодо купівлі іноземної валюти через (за допомогою) Банку у розмірі, що дорівнює або перевищує 80% загального обсягу операцій Позичальника та Поручителів щодо купівлі іноземної валюти, але в будь-якому випадку в розмірі, що дорівнює або перевищує еквівалент суми 3 330 000,00 гривень.

Позивач вказує, що це положення кредитного договору суперечить ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно якої банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг, та обмежує свободу підприємницької діяльності Позивача.

Пунктом 2.3.13 кредитного договору передбачено, що протягом терміну дії цього Договору Позичальник зобов’язаний забезпечити, щоб власниками, учасниками, засновниками Позичальника протягом терміну дії цього Договору не приймалися рішення та не здійснювалися будь-які дії щодо нарахування та розподілу та виплати на користь третіх осіб (в тому числі на користь власників, учасників, засновників, акціонерів Позичальника прибутку (дивідендів), що був або буде отриманий Позичальником в результаті здійснення (ведення) господарської діяльності Позичальника, без письмового дозволу (має містити підписи двох уповноважених осіб Банку та відбиток печатки Банка) на це Банку.

Позивач вважає, що вказані пункти договору є незаконними, у зв’язку з чим слід визнати недійсним увесь договір, у зв’язку з тим, що питання про порядок нарахування відсотків є істотною умовою кредитного договору.

Разом з цим, позивач вважає, що є недійсними і договори поруки та іпотечний договір, які були укладені з третіми особами в частині забезпечення виконання позивачем умов кредитного договору.

Відповідач з доводами позивача не погодився та надав відповідні заперечення.

Оцінивши матеріали справи, та доводи сторін у їх сукупності суд прийшов до наступного.

14.05.2008 року між позивачем та відповідачем у справі був укладений договір про надання кредитної лінії № CR 08-239/900.

Згідно п. 1.1 договору щодо визначення предмету договору, банк надає позичальнику кредитну лінію, в рамках якої банк надає позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник приймає, зобов’язується належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та використати інші зобов’язання, встановлені в цьому договорі.

Разом з цим, пунктом 1.4.1 кредитного договору № СR 08-239/900 визначено, що проценти за Кредит розраховуються Банком від суми Кредиту на підставі процентної ставки в розмірі LIBOR + 7 % (LIBOR плюс сім процентів) річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік. При цьому за обставини, що згідно з положеннями п. 1.4.2. (з підпунктами) цього Договору відбулося збільшення процентної ставки, то з Дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього Договору проценти за Кредит розраховуються Банком від суми Кредиту на підставі процент ної ставки в розмірі LIBOR + 9 % (LIBOR плюс дев'ять процентів) річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене Сторонами.

Згідно розділу договору «Визначення термінів»- »- фінансова індикативна процентна ставка, яка розраховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропозицій ресурсів банків-членів британської асоціації. » визначається на 11.00 за лондонським часом для валюти долари США на строк в один місяць. При реалізації цього договору, LIBOR визначається за даними системи REUTERS на відповідну дату.

Також вказаним пунктом договору передбачено порядок нарахування відсотків за кредит в гривнях.

Так, проценти за кредит в гривнях розраховуються банком від суми кредиту в гривнях на підставі поточної ринкової процентної ставки в розмірі, що встановлюється сторонами в кредитній заявці по відношенню до кожного траншу в гривнях із розрахунку 365 днів на рік.

Основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Зазначений кредитний договір фактично є договором позики і до правовідносин між сторонами застосовуються положення глави 71 Цивільного кодексу України «ПОЗИКА. КРЕДИТ. БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД».

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором абозаконом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Аналогічні приписи містяться і в ст.ст. 345, 346 ГК України.

Тобто, виходячи з наведених вище норм законодавства, в кредитному договорі повинні бути в обов’язковому порядку визначені положення щодо розміру і порядку нарахування та одержання процентів.

Як було вказано вище, у кредитному договорі від 14.05.08 визначена процента ставка в розмірі LIBOR + 7 %., але вказана процентна ставка є міжбанківською та розраховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропозицій ресурсів банків-членів британської асоціації. Зазначена ставка розраховується ПАТ «ОТП Банк» в односторонньому порядку, більш того, при підписання договору сторонами не було визначено, яким же чином ПП «Фелікс» повідомляється про зміну вказаної процентної ставки, що є порушенням норм діючого законодавства.

Відповідно до діючих норм LIBOR застосовується як Лондонська міжбанківська ставка пропозицій. Вказана ставка застосовується для розрахунків між банками та є величиною яка свідчить про те, під які проценти банки можуть кредитувати один одного.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

В даному випадку розмір процентної ставки сторонами в кредитному договорі визначений не був, про що свідчать і кредитні заявки підписані сторонами, в тому числі і щодо кредиту в валюті.

Проаналізувавши вищезазначені акти цивільного законодавства України у сукупності суд дійшов висновку, що розмір процентів за користування кредитними коштами повинен визначатися в кредитному договорі у вигляді річної відсоткової ставки (в процентах річних).

Як свідчить текст кредитного договору сторонами не було вказано певного розміру відсотків, в той же час, за кредитними заявками сторони вказували ставку відсотків, яка не є фіксованою і змінювалася декілька раз на місяць.

Разом з цим, положеннями пунктів 2.3.6 та 2.3.9 договору передбачалось, що позичальник забезпечує щомісячне зарахування поручителями грошових коштів на розрахункові рахунки, а також забезпечення здійснення останніми операцій щодо купівлі-іноземної валюти.

Тобто, в даному випадку позивач та відповідач, при укладенні кредитного договору визначили в тому числі і зобов’язання третіх осіб, які не є учасниками правовідносин, встановлених вказаним договором, що є неприпустимим.

Крім цього, сторони на момент розгляду справи не мають спору, щодо виконання умов договору, також зазначений кредитний договір є укладеним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як було наведено вище положення п. 1.4.1 кредитного договору не відповідають положенням діючого законодавства.

Відповідно до п.1 кредитного договору нарахування та сплата відсотків за користування кредитними коштами є істотною умовою кредитного договору.

Недійсність п. 1.4.1 кредитного договору тягне за собою визнання недійсною всієї угоди, оскільки кредитний договір не міг бути підписаний сторонами без наявності умов щодо сплати відповідачем процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В даному випадку, положення кредитного договору є такими, що суперечать вимогам діючого законодавства.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо визнання кредитного договору № CR 08-239/900 від 14.05.08 укладеного між ПП ”Фелікс” та ЗАТ ”ОТП Банк” недійсним слід задовольнити та визнати недійсним вказаний договір з моменту укладення.

Разом з цим слід визначити, що в якості забезпечення виконання зобов’язань Позивача за вказаним кредитним договором від 14 травня 2008 року укладений між Відкритим акціонерним товариством «Завод гірничорятувальної техніки «Горизонт» (надалі за текстом - Поручитель 1) та ЗАТ «ОТП Банк»було укладено договір поруки № SR 08-220/900, згідно умов якого Поручитель 1 приймав на себе зобов'язання відповідати перед Кредитором –Відповідачем по справі за повне, своєчасне та належне виконання Позивачем зобов'язань за договором про надання кредитної лінії № CR 08-239/900 від 14 травня 2008 року.

Також, 14 травня 2008 року в якості забезпечення виконання зобов’язань Позивача за вказаним кредитним договором між Закритим акціонерним товариством «Старобільський завод замінника незбираного молока»(надалі за текстом –Поручитель 2) та ЗАТ «ОТП Банк»було укладено договір поруки № SR 08-222/900, згідно умов якого Поручитель 2 приймав на себе зобов'язання відповідати перед Кредитором –Відповідачем по справі за повне, своєчасне та належне виконання Позивачем зобов'язань за договором про надання кредитної лінії № CR 08-239/900 від 14 травня 2008 року.

Крім того 14 травня 2008 року в якості забезпечення виконання зобов’язань Позивача за вказаним кредитним договором між ТОВ «Луганська фірма «Силует»та ЗАТ «ОТП Банк»було укладено іпотечний договір № PL 08-340/900 від 14.05.2008р.

Частиною 1 статтею 216 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки недійсності правочину, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В даному випадку вимог щодо застосування положень ст. 216 ЦК України заявлено не було, у зв’язку з чим суд не вбачає підстав для застосування реституції з власної ініціативи.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до приписів частиною 2 статті 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Тобто, виходячи з того, що кредитний договір № CR 08-239/900 від 14.05.08 укладений між ПП ”Фелікс” та ЗАТ ”ОТП Банк” слід визнати недійсним то як наслідок недійсними є: договір поруки № SR 08-220/900 від 14 травня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Завод гірничорятувальної техніки «Горизонт» та ЗАТ «ОТП Банк»в частині забезпечення зобов'язань Позивача по кредитному договору № СR 08-239/900 від 14 травня 2008 року; договір поруки № SR 08-222/900 від 14 травня 2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «Старобільський завод замінника незбираного молока» та ЗАТ «ОТП Банк»в частині забезпечення зобов'язань Позивача по кредитному договору № СR 08-239/900 від 14 травня 2008 року, іпотечний договір № PL 08-340/900 від 14.05.2008 р., укладений між ТОВ «Луганська фірма «Силует»та ЗАТ «ОТП Банк» в частині забезпечення зобов'язань Позивача по кредитному договору № СR 08-239/900 від 14 травня 2008.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Тобто, застосування наслідків недійсності правочину за власною ініціативою є правом, а не обов’язком суду.

В даному випадку вимоги про застосування наслідків недійсності правочину заявлені не були. У зв’язку з чим, суд не вбачає підстав для застосування таких підстав за власною ініціативою.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Виходячи з наведеного позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі та визнати недійсним Кредитний договір № СR 08-239/900 від 14 травня 2008 року, укладений між ПП «Фелікс»та ЗАТ «ОТП Банк»; визнати недійсним договір поруки № SR 08-220/900 від 14 травня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Завод гірничорятувальної техніки «Горизонт» та ЗАТ «ОТП Банк»в частини забезпечення зобов'язань Позивача по кредитному договору № СR 08-239/900 від 14 травня 2008 року; визнати недійсним договір поруки № SR 08-222/900 від 14 травня 2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «Старобільський завод замінника незбираного молока» та ЗАТ «ОТП Банк»в частини забезпечення зобов'язань Позивача по кредитному договору № СR 08-239/900 від 14 травня 2008 року; визнати недійсним іпотечний договір № PL 08-340/900 від 14.05.2008 р., укладений між ТОВ «Луганська фірма «Силует»та ЗАТ «ОТП Банк» в частини забезпечення зобов'язань Позивача по кредитному договору № СR 08-239/900 від 14 травня 2008 року.

За таких обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі з віднесенням судових витрат на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 ГПК України суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про надання кредитної лінії № CR 08-239/900 від 14.05.08 укладений між ПП ”Фелікс” та ЗАТ ”ОТП Банк”.

3. Визнати недійсним договір поруки № SR 08-220/900 від 14.05.08, укладений між ВАТ "Завод гірничорятувальної техніки "Горизонт" та ЗАТ "ОТП Банк" в частині забезпечення зобов'язань ПП «Фелікс»по кредитному договору № CR 08-239/900 від 14.05.08.

4. Визнати недійсним договір поруки № SR 08-222/900 від 14.05.08, укладений між ЗАТ "Старобільський завод замінника незбираного молока" та ЗАТ "ОТП Банк" в частині забезпечення зобов'язань ПП «Фелікс»по кредитному договору № CR 08-239/900 від 14.05.08.

5.Визнати недійсним іпотечний договір № PL 08-340/900 від 14.05.08, укладений між ТОВ "Луганська фірма "Силует" та ЗАТ "ОТП Банк" в частині забезпечення зобов'язань ПП «Фелікс»по кредитному договору № CR 08-239/900 від 14.05.08.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП «Банк», м. Київ, вул. Жилянська, 43, код 21685166 в особі філії в м. Луганську, м. Луганськ пл. Герої ВВВ, 8, на користь Приватного підприємства "Фелікс", м. Краснодон Луганської області, пл. Комсомольська, 1, код 13380949, витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процес у в сумі 236 грн.00 коп.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 25.10.2010.

Суддя Т.А.Василенко

Помічник судді Т.В.Цибулько

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11808602

Донецкий апелляционный хозяйственный суд оставил данное решение в силе: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2038

[у.zaporozhskiy]

Тобто, в даному випадку позивач та відповідач, при укладенні кредитного договору визначили в тому числі і зобов’язання третіх осіб, які не є учасниками правовідносин, встановлених вказаним договором, що є неприпустимим.

хорошо написанно

далее интересно:

На сколько я понял в данном случае пошли путем: что Кредитный договор противоречит ЦК и ГК

ч. 2 ст. 348 ХК Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

ч. 3 ст. 349 ХК Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

только я почему-то не понял почему указанны статьи 1046 и 1048 ГК?

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором абозаконом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

почему они приравнивают к.д и договор займа

знаю, что есть ч.2 ст. 1054

[Helga]

Тобто, в даному випадку позивач та відповідач, при укладенні кредитного договору визначили в тому числі і зобов’язання третіх осіб, які не є учасниками правовідносин, встановлених вказаним договором, що є неприпустимим.

хорошо написанно

далее интересно:

На сколько я понял в данном случае пошли путем: что Кредитный договор противоречит ЦК и ГК

ч. 2 ст. 348 ХК Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

ч. 3 ст. 349 ХК Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

только я почему-то не понял почему указанны статьи 1046 и 1048 ГК?

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором абозаконом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

почему они приравнивают к.д и договор займа

знаю, что есть ч.2 ст. 1054

________________________________

позыка указана потому, что на момент заключения договора не в ГКУ не было ст. 1056 -1.

поэтому через ч.2 ст.1054 применяли положения 1048

[у.zaporozhskiy]

_______________________________

позыка указана потому, что на момент заключения договора не в ГКУ не было ст. 1056 -1.

поэтому через ч.2 ст.1054 применяли положения 1048

а 1056-1 Зачем?

[ANTIRAID]

Донецкий апелляционный хозяйственный суд оставил данное решение в силе: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2038