Решение Голосеевского райсуда о признании договора ипотеки недейсвтительным

[ANTIRAID]

Справа № 2- 6333/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2009 року Голосіївський районний суд м.Києва у складі

головуючого судді Коломеєць І.А.

при секретарі Тищенко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни, третя особа – Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання недійсним договору іпотеки, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 – законний представник неповнолітньої ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом. В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав та пояснив, що 04.03. 2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк» (нині публічним акціонерним товариством «ОТП Банк») та ОСОБА_3 був укладений договір кредиту №ML-001/029/2008 , відповідно до якого банк надав останньому кредит в розмірі 1000000 доларів США на споживчі цілі, а ОСОБА_3 зобов’язався належним чином використати та повернути отриманий кредит в строк до 04.03.2018 р., а також сплатити відповідну плату за користування кредитом.

Того ж дня сторонами був укладений договір іпотеки №PML-001/029/2008, за яким предметом іпотеки є трикімнатна квартира №11 загальною площею 172,10 кв. м., житловою площею 70,60 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та належить іпотекодавцю – ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Договір іпотеки був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни та зареєстрований в реєстрі за №763, проте не був погоджений у встановленому порядку Органом опіки та піклування, завданням якого є захист прав неповнолітніх та малолітніх дітей при вирішенні питання розпорядження майном, яким вони володіють чи користуються.

У квартирі, яка є предметом застави за договором іпотеки, на час укладання договору проживали і проживають на даний час ОСОБА_3, його дружина – ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_1, 1999 р.н.

Як вбачається з договору кредиту кошти в розмірі 1 000 000 дол. США були взяті ОСОБА_3 на споживчі цілі, а не на купівлю житла, проте наслідком неповернення коштів за цим кредитом може стати позбавлення сім’ї в тому числі і малолітньої дитини, єдиного належного їм житла – квартири, що є предметом застави за договором іпотеки .

З огляду на викладене просив позов задовольнити та визнати договір іпотеки від 04.03.2008р. недійсним у зв’язку з тим, що при його укладенні ОСОБА_3 в порушення вимог Закону України «Про охорону дитинства» не отримав для цього дозволу Органу опіки та піклування, чим порушив права своєї неповнолітньої дочки.

Крім викладеного просив зобов’язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни зняти заборону щодо відчуження квартири, яка є предметом застави за договором іпотеки, а також виключити запис про обтяження нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 з Державного реєстру іпотек.

Представник відповідача – ПАТ «ОТП Банк» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що 04.03.2008р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 були укладені договори кредиту та іпотеки. ОСОБА_3 свої обов’язки за договором кредиту виконує належним чином, заборгованості по сплаті тіла кредиту та відсотків у нього немає. При укладенні договору іпотеки, предметом якої була квартира АДРЕСА_2 вимоги законодавства порушені не були, оскільки ОСОБА_3 завірив, що у вказаній квартирі проживає він один, що було підтверджено довідкою житлово-експлуатаційної організації. Крім того, дружина відповідача дала письмову згоду на укладення договору кредиту. Договір іпотеки був посвідчений нотаріально відповідно до вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій. З огляду на викладене просив у позові відмовити, оскільки визнання договору недійсним може погіршити фінансовий стан банку та завдати шкоди його інтересам .

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 04.03.2008р. він уклав з ЗАТ «ОТП Банк» договір кредиту, який виконує належним чином, заборгованості по внесенню платежів, передбачених договором не має. Посилався на те, що при укладенні договору іпотеки йому не пояснили, що він, як батько неповнолітньої дитини, повинен отримати згоду Органу опіки та піклування на вказану дію. Пояснив також, що квартира АДРЕСА_3 придбавалась для потреб та проживання всієї сім’ї. У вказаній квартирі проживають він, дружина та дочка ОСОБА_5, 1999року народження. При укладенні договору у нього вимагали лише довідку по реєстрації по вказаній квартирі, при цьому річ йшла лише про факт реєстрації, а хто фактично проживає у спірній квартирі нікого не цікавило. Крім квартири по вул. Ірининській його сім’я, в тому числі дочка, іншої жилої площі не має. З огляду на викладене проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Відповідачка Тверської Інесси Володимирівни про день та час слухання справи повідомлена належним чином, надіслала суду заяву, у якій просила слухати справу без її участі. У письмових запереченнях на позов зазначила, що нею був посвідчений договір іпотеки, укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 Договір був посвідчений з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки згідно довідки ТОВ «Житло-Сервіс» у квартирі, яка була предметом іпотеки був зареєстрований лише ОСОБА_3, згідно пояснень якого у зазначеній квартирі діти та інші особи, яких за законом він повинен утримувати не проживали. При посвідченні договору іпотеки нею було також прийнята до уваги заява дружини іпотекодавця – ОСОБА_2, згідно якої вона надала згоду чоловіку на укладення договору іпотеки. Враховуючи наведене просила у позові відмовити.

Представник третьої особи – Органу опіки та піклування Шевченківської РДА в судове засідання не з’явився, надіслав суду клопотання, у якому просив слухати справу без його участі. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

04.03.2008р. між ЗАТ «ОТП Банк» ( нині – ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір №ML-001/029/2008 , відповідно до якого банк надав останньому кредит в розмірі 1000000 доларів США на споживчі цілі, а ОСОБА_3 зобов’язався належним чином використати та повернути отриманий кредит в строк до 04.03.2018 р., а також сплатити відповідну плату за користування кредитом ( а.с. 7-15).

Того ж дня сторонами був укладений договір іпотеки №PML-001/029/2008 нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 , яка є власністю ОСОБА_3 ( а.с. 16-22,23).

При посвідченні договору іпотеки приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни було накладено заборону відчуження зазначеної квартири до припинення чи розірвання договору іпотеки.

Відповідно до ч.6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки та піклування відповідно до ст. 177 Сімейного кодексу України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користуватися жилим приміщенням, оскільки відповідно до частин 2 та 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Суд не може покласти в основу рішення посилання відповідачів - ПАТ «ОТП Банк» та нотаріуса Тверської Інесси Володимирівни на те, що ОСОБА_2, як дружина ОСОБА_3 дала згоду на укладенні договору іпотеки, оскільки вказаний договір, предметом застави за яким є нерухоме майно, право користування яким має малолітня ОСОБА_1, був укладений сторонами всупереч вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» та ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» без відповідного на це дозволу Органу опіки та піклування. Передання зазначеної вище квартири в іпотеку в подальшому може унеможливити користування цим нерухомим майном малолітньою дитиною – ОСОБА_1 Суд також приймає до уваги, що передана в іпотеку квартира є єдиним житлом, що належить сім’ї ОСОБА_1 і в разі невиконання ним своїх зобов’язань за договором кредиту банк матиме змогу одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки – квартири, де проживає малолітня дитина.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позивачка належним чином довела свої позовні вимоги, в зв’язку з чим вони підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, ст. 29, ч.6 ст. 203 ЦК України, ст. ст. 7, 177 СК України, Закону України «Про охорону дитинства» та керуючись ст. ст. 10, 11, 39, 57, 60, 88, 209 ч.2, 212-215 суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни, третя особа – Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання недійсним договору іпотеки задовольнити.

Визнати недійсним договір іпотеки № PML-001/029/2008, укладений 04.03.2008р. між Закритим акціонерним товариством «ОТП-Банк» та ОСОБА_3.

Зобов’язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни зняти заборону щодо відчуження нерухомого майна – трикімнатної квартири № 11 загальною площею 172,1 кв.м, жилою площею 70,60 кв.м в АДРЕСА_5, яка належить на праві власності ОСОБА_3.

Виключити запис за порядковим номером 6716378 від 04.03.2008р. про обтяження нерухомого майна – трикімнатної квартири № 11 загальною площею 172,1 кв.м, жилою площею 70,60 кв.м в АДРЕСА_5, яка належить на праві власності ОСОБА_3 з Державного реєстру іпотек.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Київського міського Апеляційного суду через Голосіївський районний суд м.Києва.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського міського Апеляційного суду через Голосіївський районний суд м.Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7145610