Решение Киевского райсуда о недействительности договора кредита с Укрсиббанком и возврате излишне уплаченных средств

[ANTIRAID]

Справа №2-5204/10/04

РІШЕННЯ

Іменем України

17 грудня 2010 року Київський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді Донець О.В.

при секретарі Муленко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору про надання кредиту та заставу майна,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору про надання кредиту та заставу майна № 11096812000 від 18 грудня 2006 р. та покладення на відповідача зобов’язання повернути йому суму надлишково сплачених коштів у розмірі 715,06 грн., посилаючись на наступне.

18 грудня 2006 р. між ним та АКІБ «УкрСиббанк» укладений договір про надання кредиту та заставу майна №1096812000, відповідно до якого, банк зобов'язався надати йому кредитні кошти в сумі 37 825 доларів США, що за курсом Національного Банку України на день укладання договору становило еквівалент 191016,25 грн. Надання кредиту здійснювалося для придбання автомобіля 18.12.2006 р. з терміном погашення по 18 грудня 2013 р. включно.

На підставі п.п.1.1. п.1. кредитного договору ним отримані кошти в розмірі 37 825 доларів США. Ним сплачено по погашенню кредиту суму у розмірі 30 952,55 долари США, що в еквіваленті, згідно наданої позивачем інформації по кредиту, складає 191 731,31 грн.

Таким чином він повернув грошові кошти, надані в кредит, в повному обсязі. Відповідач, зазначивши у договорі еквівалент суми кредиту в доларах США, видав грошові кошти в національній валюті – в гривні. Вважає, що текст договору, складений відповідачем, містить положення, які значно погіршили його положення, як споживача за споживчим кредитом по відношенню до умов, встановлених діючим законодавством. Договір є удаваним правочином, а тому просить визнати його недійсним.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що позивач ухиляється від виконання своїх зобов’язань за кредитним договором, згідно якого він отримав споживчий кредит у розмірі 37825,00 доларів США зі сплатою 12,0% річних терміном погашення по 18 грудня 2013 року, а саме в частині погашення кредиту та сплати відсотків за його користування.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, задовольняє позовні вимоги, виходячи з наступного.

Ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

Судом встановлено, що 18 грудня 2006 р. між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір про надання кредиту та заставу майна №1096812000.

Відповідно до умов кредитного договору, відповідач АКІБ «УкрСиббанк» зобов'язався надати позивачу кредитні кошти в сумі 37825,00 доларів США, що за курсом Національного Банку України на день укладання цього Договору становило еквівалент 191016,25 грн. Надання кредиту здійснюється в період з „18” грудня 2006 року і терміном погашення по „18” грудня 2013 року включно, на придбання автомобіля.

На підставі п.п.1.1. п.1. кредитного договору позивачем отримані кошти в розмірі 37825,00 доларів США, що в еквіваленті на момент надання коштів за офіційним курсом НБУ складає 191016,25 грн.

Відповідно інформації по кредиту, наданої представником позивача, ОСОБА_1 було сплачено по погашенню кредиту суму у розмірі 30952,55 долари США, що в еквіваленті згідно наданої позивачем інформації по кредиту складає 191731,31 грн.

Таким чином, загальна сума, яка сплачена позивачем за кредитним договором №11096812000 від 18 грудня 2006 р., складає 191731,31 грн.

У відповідності зі ст.99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня, у зв’язку з чим грошове зобов’язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті України. Дане положення в цілому кореспондується з ч. 1 ст.192 ЦК України відповідно якої законним платіжним засобом на території України, є грошова одиниця України.

Відповідно до ч.1 ст.524 ЦК України, зобов’язання повинно бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Згідно ч.2 ст.524 ЦК України, сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Згідно ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта, як засіб платежу, зокрема за зобов’язаннями, відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України може використовуватися в Україні лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно ч.3 ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.198 ГК України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені та підлягають оплаті у гривнях. Згідно цієї ж статті грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, гривня, як грошова одиниця (національна валюта), є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь яких обмежень на всій території України.

Згідно Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, який установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства, а саме п.1 ст.3, валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

У відповідності з підпунктами "а", "в" та "е" підпункту 6.1. та підпунктів 6.2, Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України від 30 травня 2007 р. №200, фізичні особи – резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у наступних випадках:

- сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України;

- сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами;

- оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.

Згідно підпункту 6.3. пункту 6 зазначених Правил фізичні особи, а також юридичні особи – резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (вивіз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження.

Відповідно до підпункту 7.1. пункту 7 означених Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України, резиденти - суб'єкти підприємницької діяльності можуть використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу під час здійснення торгівлі та надання послуг за межами України, а саме на транспортних засобах, що їм належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні), у разі здійснення міжнародних пасажирських перевезень, та на міжнародних виставках (ярмарках), що проходять за кордоном, у разі реалізації товарів.

Таким чином використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України.

Відповідно до п.1 ст.5 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Згідно п.2 та 3 ст.5 зазначеного Декрету генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а саме на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, з правом відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами - резидентами.

Підпунктами (В), (Г) пункту 4 ст.5 Декрету встановлено, що для проведення резидентами валютних операцій, а саме надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання індивідуальні ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно п.5 ст.5 Декрету НБУ одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували отримання ним відповідної індивідуальної ліцензій для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Згідно ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність – це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст.3 ЦК України – принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду Позивача, споживача кредитних послуг. Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, відповідач перекладає, як суб’єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на відповідача – позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України. Таким чином, використання відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесенням в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище Позивача, як споживача порівняно з відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для позивача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів”, за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитного договору недійсним.

Таким чином, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до АКІБ «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору про надання кредиту та заставу майна №11096812000 від 18 грудня 2006 року підлягає задоволенню в повному обсязі, у зв’язку з чим у відповідності із ст.216 ЦК України, кожна із сторін за кредитним договором зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60,88,212-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 216, ч.2 ст.192, ч.1 ст.524, ч.3 ст.533 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір №11096812000 від 18 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк».

Зобов’язати Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» повернути ОСОБА_1 суму надлишково сплачених коштів у розмірі 715,06 грн.

Стягнути з Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.

Стягнути з Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13203734

[у.zaporozhskiy]

не пойму я как в нашем государстве существует двойная практика.

и вроде сумму небольшая.

зачем договариваться с судьей здесь?

как такие решения проходят?

[vassylek]

Самое прикольное в том, что это та судья, которую взяли на взятке, а она продолжает судить.

В принципе решение так себе, его апелляция господина Бородина снесёт на раз. Там разговор короткий, как барин сказал.

[у.zaporozhskiy]

Самое прикольное в том, что это та судья, которую взяли на взятке, а она продолжает судить.

В принципе решение так себе, его апелляция господина Бородина снесёт на раз. Там разговор короткий, как барин сказал.

а говорят такие решения не при каких раскладах не проходит, но прошло же.

Какая мотивация у истца была платить за него?*

я вот чего не понимаю...

[vekt]

Ну может еще быть договоренность позычальника с банковскими работниками. И до ап не успеет дойти