Определение ВСУ о расторжении ипотечного договора с Укргазбанком

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2010 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого

Патрюка М.В.,

суддів:

Жайворонок Т.Є.,

Лященко Н.П.,

Мазурка В.А.,

Перепічая В.С.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі – ПАТ «АБ Укргазбанк») про розірвання договору іпотеки за касаційною скаргою ПАТ «АБ Укргазбанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 9 лютого 2010 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ПАТ «АБ «Укргазбанк» про розірвання договору іпотеки.

Зазначала, що 20 лютого 2008 року між ПАТ «АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 20/08-1/02, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 1 400 000 доларів США на задоволення споживчих потреб строком з 20 лютого 2008 року по 19 лютого 2013 року. У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором того ж дня між ОСОБА_6 та ПАТ «АБ «Укргазбанк» було укладено договір іпотеки № 20-08/02-2, яким було надано в іпотеку нерухоме майно – житловий будинок А-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1195 га, кадастровий № 0722884800:03:001:2054, виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку та розташована за адресою: АДРЕСА_1.

31 грудня 2008 року між ПАТ «АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_7 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 20/08-1/02, відповідно до якої змінено розмір щомісячної суми повернення кредиту до 28 742,05 доларів США, а відсоткова ставка за кредитом збільшена до 14,5%.

Оскільки згоди на зміну умов кредитного договору ОСОБА_6 як поручитель не давала, остання просила розірвати договір іпотеки № 20-08/02-2 від 20 лютого 2008 року.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 9 лютого 2010 року, позов ОСОБА_6 задоволено. Розірвано договір іпотеки № 20-08/02-2 від 20 лютого 2008 року, укладений між ВАТ «АБ Укргазбанк» та ОСОБА_6 та знято заборону на відчуження нерухомого майна, що було предметом вказаного договору іпотеки.

У касаційній скарзі ПАТ «АБ Укргазбанк» просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення й задовольняючі позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що неповідомлення банком іпотекодавця ОСОБА_6 про внесення змін до кредитного договору (основного зобов’язання), згідно якого відповідальність іпотекодавця збільшилася, відсутність згоди іпотекодавця на укладення додаткової угоди № 1 від 31 грудня 2008 року та не укладення з нею нотаріально посвідченої угоди про внесення змін до кредитного договору є істотними порушеннями договору іпотеки, що тягне за собою розірвання договору.

Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного й всебічного з’ясування дійсних обставин справи, прав та обов’язків сторін у даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального закону.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України, на підставі якої судом вирішено спір, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Проте на порушення вимог ст. 212-214 ЦПК України висновки суду про збільшення відповідальності іпотекодавця у зв’язку зі змінами до основного договору не ґрунтуються на належних доказах.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про іпотеку» зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Крім того, будь яке збільшення основного зобов’язання або процентів за основним зобов’язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачено іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Встановивши, що у порушення вимог чинного законодавства між сторонами не було укладено додаткову угоду до договору іпотеки, додаткові відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою шляхом її державної реєстрації у встановленому законом порядку внесено не було, суд не встановив та у рішенні не зазначив чи змінився у зв’язку з цим обсяг зобов’язань іпотекодавця перед іпотекодержателем, чи залишився на рівні, визначеному договором іпотеки в межах вартості предмета іпотеки, а саме – 1 291 300 грн.

Поза увагою суду залишилися і вимоги ч. 1 ст. 559 ЦК України відповідно до якої у зобов’язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком.

Крім того, правові наслідки зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності передбачені ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ПАТ «АБ «Укргазбанк» задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 9 лютого 2010 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

М.В. Патрюк

Судді:

Т.Є. Жайворонок

Н.П. Лященко

В.А. Мазурок

В.С. Перепічай

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13336977

[nameless]

Ещё одно решение с ИПотекой - Имущественным поручительтсвом приравняным к поручительству простому. Супер.

Блин, ну хоть где-то не продались.

[Arc4i]

Так всё-таки залог и ипотека связаны со статьями ГКУ по поручительству?

Это есть смешанный договор?

[izmailka]

можно решение первой инстанции