Игнорирование судами ЗУ „Про захист прав споживачів”

[Алексашка]

Вот свежее решение апеляции. Вот как с ними(судами) бороться?

Закон України „Про захист прав споживачів” на Заемщиков по ихнему уже не действует. Им хоть кол на голове теши, а они все свое гнут....

Справа № 22ц/1290/4002/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Коротких О.Г.

суддів: Дмитрієвої Л.Д., Масенка Д.Є..

при секретарі Арнаутовій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 16 червня 2011 року у справі за позовом ПАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту, за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ПАТ «Комерційний банк «Надра» про визнання недійсним договору кредиту, договору застави,,

ВСТАНОВИЛА :

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту, в

обґрунтування якого зазначає, що з відповідачкою було укладено договір кредиту і з другим відповідачем було укладено договір поруки на забезпечення виконання договору кредиту; зобов'язання за кредитним договором боржник не виконав і обидва відповідачі не виконали письмову вимогу про погашення заборгованості і дострокове повернення кредиту, тому вважає, що має право на солідарне стягнення заборгованості з позичальника і його поручителя, та просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором кредиту від 23.11.2006р. в сумі 105842,81грн. і судові витрати.

Відповідачі звернулись з зустрічним позовом, в якому просять визнати недійсним договір кредиту від 23.11.2006р. і договір застави автомобіля від 23.11.2006р., укладені з позивачем, мотивуючи тим, що договір кредиту був укладений для купівлі у кредит автомобілю, під заставу даного автомобілю, що банк перерахував в автомагазин 67900грн., кошти в національній валюті. Крім цього договір кредиту банк з відповідачкою уклав , ввівши її в оману, зазначивши у договорі, що кредит виданий у євро, і що вона зобов'язана повертати кредит також у євро; з такими умовами відповідач не згоден.

Оскаржуваним рішенням позов ПАТ «Комерційний банк «Надра» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь позивача заборгованість за договором кредиту 105842,81 грн., судові витрати 1310,42грн., в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

ОСОБА_1 не погодившись з рішенням суду, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, з приводу неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Комерційний банк «Надра» у задоволені позовних вимог та визнати договір кредиту недійсним.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст..213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст..308 ЦПК України , апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем і відповідачкою 23.11.2006р. був укладений договір кредиту № ПК 55\06-05, за яким позивач видав відповідачці кредит у сумі 10470 євро під 8,5 % річних строком до 23.11.2011р., на умовах виплати кредитору плати за управління кредитом 0,40% від розміру залишку кредиту, з зобов'язанням щомісячно сплачувати тіло кредиту: згідно п.3.3.2 щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 238 євро; а також відсотки за користування кредитом за узгодженим графіком, і у разі прострочення платежів- з виплатою пені на умовах договору. Ціль кредитування - придбання транспортного засобу. За графіком повернення кредиту і сплати відсотків сторони домовились (додаток підписаний двома сторонами) , що розрахунки платежів здійснюються в євро.

Для забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором, згідно з кредитним договором між позивачем і відповідачкою 23.11.2006р. було укладено договір застави транспортного засобу Шевролет Авео НОМЕР_1 (купленого авто) , а також між кредитором та іншим відповідачем - чоловіком позичальника ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого поручитель взяв на себе всі зобов'язання за договором кредиту солідарно з позичальником, в тому числі за тілом кредиту, за відсотками, і неустойку - на тих самих умовах, як і в договорі кредиту, в тому числі в тій же валюті, з тими ж відсотками .

Згідно наданого розрахунку заборгованості по сплаті кредиту і відсотків за користування кредитом, видно, що у позичальника виникла заборгованість у платежах як по тілу кредиту, так і по сплаті відсотків. Така заборгованість значно більше строків, визначених у кредитному договорі.

8.01.2008р. кредитор направив обом відповідачам вимогу про сплату заборгованості. Дана вимога не виконана.

З даних особистого рахунку вбачається, що боржник за кредитним договором неналежно виконував свої договірні зобов'язання по поверненню тіла кредиту і сплаті відсотків за користування кредитом.

У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 546, 548 ЦКУ виконання зобов'язання може забезпечуватись поручительством; виконання зобов'язання забезпечується, якщо це передбачене договором або законом. Згідно ч.1ст.553 ЦКУ за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку ; згідно ч.2 ст.554 ЦКУ поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тому є підстави для стягнення заборгованості, що виникла за даним договором кредиту і з позичальника і з поручителя солідарно.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції мотивував це тим, що посилання відповідачки, що кредит вона отримала у гривні, оскільки гривні були перераховані у якості оплати за автомобіль, суперечать умовам підписаного нею договору, де чітко і конкретно визначено суму кредиту, валюту і порядок повернення кредиту, сплати відсотків саме у валюті - євро. І саме на таких умовах відповідачем підписано договір кредиту. У разі незгоди з такими умовами кредитування позичальник мав право не підписувати даний договір. Сам факт підписання договору вказує на згоду позичальника з визначеними у договорі умовами. Факт отримання суми кредиту, купівля у кредит автомобілю також вказують на те, що відповідач був обізнаний щодо умов договору і умов повернення кредиту, такі умови на той час позичальника влаштовували, ним не оспорювались, і даний договір був прийнятий позичальником до виконання.

Позивач не довів суду наявності обману з боку кредитора. . Дана обставина відповідачем надумана.

Зміна курсу євро по відношенню до національної валюти не є підставою для визнання договору в даній частині або в цілому недійсним, оскільки дана обставина є звичайним комерційним ризиком для позичальника і вказані умови у договорі не прописані, сам договір не містить норми про зміну умов повернення кредиту і відсотків у разі збільшення курсу валюти.

Посилання апелянта на Закон України „Про захист прав споживачів” не може бути взято судом до уваги, оскільки після підписання кредитного договору між сторонами виникли кредитні правовідносини, які цей закон не регулює.

Крім цього, договір не може бути визнаний недійсним у зв’язку з тим, що було проведено конвертацію іноземної валюти в національну після укладення договору кредиту і фактичної його видачі.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду та вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування немає, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст..ст.209,303, 304,307, 314,315 ЦПК України,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення відхилити.

Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 16 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Луганської області набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/17837533

Самое главное что о ст. 192, 524, 533 полное молчание...

[Siringa]

Афигеть... А как же то, что кошти мають бути повернен у тому розмірі, у якому були видані, тобто ж у даному випадку фактично перераховані гривні на рахунок автосалону, і є відповідні первинні документи, як я розумію?

[AntiBank]

Сейчас существует обращение в конституционный суд по этому поводу. Как он разъяснит покажет время. Может тоже отфутболит.

Дело в том, что такое неодинаковое применение /неприменение ЗУ о защите прав потребителей и есть тем самым основанием для такого обращения.

Зу о защите прав потребителей регламентирует права/обязанности кредитодателя как перед подписанием, так и во время исполнения, так и после исполнения кредитного договора.

Вот некоторые цитаты:

Стаття 4. Права та обов'язки споживачів

1. Споживачі під час придбання, замовлення або використання

продукції, яка реалізується на території України, для задоволення

своїх особистих потреб мають право на: ...

Т.е. во время, т.е. в том числе и после подписания договоров

Ст. 11

2. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту

кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі

про: ...

Т.е. здесь еще раз четко написано об обязанности кредитодавця ПЕРЕД подписанием...

10. Якщо кредитодавець згідно з договором про надання

споживчого кредиту одержує

Т.е. здесь регламентируется действие уже во время исполнения договора.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання

споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких

не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або

повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем

протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення

про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду

споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого

кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

11. Якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового

провадження звертається з вимогою про повернення споживчого

кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача,

кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати

або винагороди від споживача за таке звернення.

При цьому кредитодавцю забороняється: ..

Т.е. опять описываются действия во время исполнения договора...

8. Споживач має право достроково повернути споживчий кредит,

у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат.

Якщо споживач скористався правом повернення споживчого

кредиту шляхом збільшення суми періодичних виплат, встановлених в

абзаці першому цієї частини, кредитодавець зобов'язаний здійснити

відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача у бік їх

зменшення.

9. У разі реалізації споживачем своїх прав, передбачених

статтями 8 і 10 цього Закону, ці права діють і стосовно

кредитодавця, що надав йому споживчий кредит для придбання

продукції. Кредитодавець у такому випадку зобов'язаний повернути

споживачеві суму вже здійснених ним виплат при розірванні договору

купівлі-продажу (виконання роботи, надання послуги) або здійснити

відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача.

А здесь уже и обязанность после исполнения договора.

Ну и т.д.

Поэтому это нежелание судов применять этот закон напрямую противоречит и КУ в том числе.

Т.К.

В частині четвертої статті 42 Конституції України зазначено:

«Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.»

Одночасно преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено:

«Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.»

Отже Закон України «Про захист прав споживачів» реалізує державну політику у сфері захисту прав споживачів, розширює конституційну гарантію «Держава захищає права споживачів…» і є спеціальним законом який регулює відносини між споживачами та особами, що надають їм послуги, товари, роботи.

Судя творя такой беспредел нарушают права граждан и лишают государственной гарантии.

Хотя чему удивляться...