Решение Апелляционного суда Черниговской области о взыскании поручителем оплаченного долга банку с заемщика

[ANTIRAID]

Справа № 22-ц-2675/2011

Головуючий у I інстанції –Кулініч Ю.П.

Категорія –цивільна

Доповідач - Боброва І. О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2011 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Бобрової І.О.,

суддів: Губар В.С., Скрипки А.А.,

при секретарі: Марченко О.О.,

за участю: позивача, її представника – адвоката ОСОБА_5 відповідача, представника ВАТ «Державний ощадний банк України» - Черниш І.А..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 23 серпня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення суми,

- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача – ОСОБА_9 та ВАТ «Державний ощадний банк України»,

в с т а н о в и в:

В червні 2011 року ОСОБА_7 звернулась з позовом до ОСОБА_8, в якому просила стягнути з останнього 21 851 грн. 06 коп. Свої вимоги мотивувала тим, що вона була поручителем відповідача за кредитним договором і сплатила за нього 14 281,74 грн. З урахуванням індексу інфляції ця сума складає 21 851,06 грн., яку і просила стягнути.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 серпня 2011 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 7 673,56 грн. боргу та 119,06 грн. у відшкодування судових витрат. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить оскаржуване рішення змінити та стягнути з відповідача 14 281,74 грн. сплачених нею як поручителем, 7569,74 грн. інфляційних втрат та понесені судові витрати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Так, апелянт зазначає, що причини пропуску строку позовної давності є поважними. А стосовно стягнення індексу інфляції, то в матеріалах справи є розрахунок індексу інфляції по періодах, а тому відмова в задоволенні позову в цій частині є необґрунтованою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить рішення суду скасувати та закрити провадження по справі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, судом не взято до уваги та проігноровано, що на момент звернення до суду з позовом, сплинув строк позовної давності; не звернув суд уваги на раніше прийняті рішення за аналогічними позовами; проігноровано його посилання на ч.1 ст. 555, ч.1 ст. 556 ЦК України та не зважено, що позивачка була недобросовісним виконавцем кредитних зобов’язань; також судом залишено поза увагою посилання на ч.4 ст. 368, ч.4 ст. 355 ЦК України, безпідставно відкинуті норми СК України. Щодо стягнутої суми позову, то апелянт наполягає на тому, що він не визнав саму суму боргом, а визнав сам факт сплати цієї суми. Судом не винесено рішення щодо заявленого 08.08.2011 року відводу судді.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_8 підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що підстави для поновлення строку позовної давності відсутні, однак враховуючи пояснення відповідача, які суд сприймає як дії, які свідчать про визнання ним свого обов’язку щодо частини суми, як це передбачено ст. 264 ч.1 ЦК України, сума 7673,56 грн. підлягає стягненню.

Колегія суддів апеляційного суду в повному обсязі з такими висновками погодитися не може.

Судом по справі встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що між ВАТ „Державний ощадний банк України” та ОСОБА_8 19.05.2005 року укладений кредитний договір №114/376, відповідно до якого, останньому банком були надані кредитні кошти в сумі 42 500 грн. зі сплатою 22% річних та кінцевим терміном погашення 18.05.2008 року.

20.05.2005 року між банком та ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 укладений іпотечний договір №566, відповідно до умов якого ОСОБА_7 та ОСОБА_9 виступили майновими поручителями та надали в заставу в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить по 1/3 частині в рівних частинах на праві спільної часткової власності ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9.

21.02.2007 р. ВАТ „Державний ощадний банк України” листами №№ 431, 432 та 433 повідомив боржника ОСОБА_8 та майнових поручителів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про прострочену заборгованість за кредитом та відсотками (а.с.29-30). Відповідачу було запропоновано погасити борг, а майновим поручителям вжити заходи по погашенню існуючої заборгованості через можливість банку погасити цю заборгованість за рахунок предмету іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_7 з березня по вересень 2007 року було внесено платежів по кредиту на суму 14281,74 грн., що підтверджується копіями відповідних прибуткових касових ордерів (а.с.17-28). Відповідач не надав суду доказів на спростування цієї обставини.

За змістом ст.ст.11 та 42 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель відповідає перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки. Майновий поручитель, який виконав основне зобов'язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

Розглядаючи дану справу, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем були порушені взяті на себе зобов’язання по поверненню коштів кредитору, і що позивачем, як майновим поручителем, ці кошти кредитору були внесені, тому позивач має право на відшкодування сплачених сум за рахунок відповідача в межах внесеної суми, а саме 14281,74 грн.

Підстави для стягнення цієї суми з урахуванням індексу інфляції відсутні, тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 колегія суддів до уваги не приймає.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до п.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга ОСОБА_8 підлягає відхиленню. Його доводи що він, через зміну місця проживання, не був повідомлений банком та позивачем ОСОБА_7 про наявну заборгованість не заслуговують на увагу, оскільки при укладенні кредитного договору боржник брав на себе зобов’язання вносити регулярно щомісячні платежі. Крім того, відповідно п.4.1.9 іпотечного договору №566 від 20.05.2005 р., ОСОБА_8 був зобов’язаний письмово повідомити банк протягом 5 днів про зміну свого місця проживання. Відповідач не надав суду доказів того, що він виконав взяті на себе зобов’язання належним чином.

Судження апелянта ОСОБА_8 щодо невірного не застосування судом наслідків спливу позовної давності є безпідставними, оскільки в матеріалах справи є достатньо доказів щодо причин пропуску позивачем цього строку. Судом було встановлено, що позивач вживала заходів до розв’язання спору в суді, проте через об’єктивні обставини, зокрема стан здоров’я, в результаті погіршення якого позивач визнана інвалідом 3 групи, позови не знаходили логічного завершення. Апеляційний суд вважає поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності. Цей строк підлягає поновленню.

Не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги і твердження апелянта щодо ігнорування судом ч.1 ст.555 та ч.1 ст.556 ЦК України, оскільки відповідач не висував до вимог позивача щодо повернення коштів будь-яких заперечень, які б він мав проти вимоги кредитора. Доводи ОСОБА_8 стосуються більш наявності претензій особистого характеру до позивача, як колишнього члена його сім’ї.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо не розгляду суддею першої інстанції його заяви від 08.08.2011 р. про відвід (а.с.69) спростовується наявністю в матеріалах справи ухвали від 23.08.2011 р. про розгляд цієї заяви, звукозаписом судового засідання (носій аудіозапису №1084310132035) та журналом судового засідання від 23.08.2011 р. (а.с.112).

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, що понесені останньою при подачі позову та апеляційної скарги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог – 371,44 грн. (всього сплачено позивачем судових витрат 568,3 грн. (а.с.1-3, 135). Позов задоволений на 65,36%; (568,3грн. х 65,36%) : 100 = 371,44 грн., з яких 221,57 грн. – судові витрати в 1 інстанції (339 грн. х 65,36% : 100 = 221,57) та 149,87 грн. – судові витрати в апеляційній інстанції (229,3 грн. х 65,36% = 149,87)).

Керуючись ст. 556 ЦК України, ст.ст. 11, 42 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 88, 303, 307, 309 ч.1 п.1, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 23 серпня 2011 року – скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_7 строк звернення до суду.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 14 281 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 74 коп. та судові витрати в сумі 221 (двісті двадцять одну) грн. 57 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді в сумі 149 (сто сорок дев’ять) грн. 87 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/20108360