Определение Апелляционного суда Черниговской области об отказе Альфа-банку в выдаче исполнительного листа по решению третейского суда

[ANTIRAID]

Справа № 22-ц-432/2012

Головуючий у I інстанції – Філатова Л.Б.

Категорія – цивільна

Доповідач - Мамонова О. Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Мамонової О.Є.

суддів: Губар В.С., Шемець Н.В.

при секретарі: Шульзі Н.Є.

за участю: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2011 року по справі за заявою Публічного акціонерного товариства „Альфа – Банк” про видачу виконавчого документа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” від 26.04.2011 року у справі третейського суду за позовом Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2011 року задоволено заяву ПАТ "Альфа-Банк"; видано ПАТ «Альфа-Банк» виконавчий лист на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” винесеного у складі: судді Зоценко В.А. (одноособово) від 26 квітня 2011 року по цивільній справі № 1197-10/276/11 Третейського суду про стягнення з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” заборгованості за кредитним договором у сумі 208175 грн. та судових витрат по сплаті третейського збору в сумі 93,36 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” від 26 квітня 2011 року.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апелянт наголошує на тому, що на правовідносини, що виникли між сторонами, поширюються норми Закону України „Про захист прав споживачів”, а тому суд мав перевірити, чи підвідомча третейському суду справа, за якою поступило клопотання про видачу виконавчого листа.

Апелянт зазначає, що чинним законодавством України на час укладення кредитного договору не було передбачено заборони щодо надання споживчого кредиту в іноземній валюті, а тому висновок суду в частині того, що договір укладений між сторонами не є споживчим через надання позичальнику кредитних коштів в долларах США, є хибним.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представника ПАТ «Альфа-Банк», дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду – скасуванню, виходячи із наступного.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви банку, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави передбачені ч.1 ст.389-10 ЦПК України, які б унеможливлювали видачу виконавчого документу на підставі рішення третейського суду.

Однак з таким висновком місцевого суду не може погодитись апеляційний суд через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Апеляційним судом по справі встановлено, що 30 квітня 2008 року між ЗАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №700006524, згідно умов якого ОСОБА_6 було надано кредит у сумі 29449,83 дол. США зі сплатою 14,50 % річних та строком повернення до 01.05.2014 року (а.с.12).

Пунктом 2.4 вказаного договору визначено цільове використання кредиту, а саме: придбання транспортного засобу згідно з договором купівлі – продажу, укладеним між позичальником та ТОВ «Автопарк Люкс» № 3/08 від 25.04.2008 року – Daihatsu Terios, 2008 року випуску, білого кольору, держаний номер НОМЕР_1.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” від 26 квітня 2011 року (прийняте в м. Чернігові по проспекту Перемоги, 62 суддею Зоценко В.А.) позовні вимоги ПАТ „Альфа Банк” до ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволені частково та стягнуто ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором №700006524 на загальну суму 208175,00 грн. та витрати по сплаті третейського збору в сумі 93, 36 грн..

Пунктами 22, 23 ст.1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено поняття договору споживчого кредиту, права споживача в разі придбання ним продукції у кредит та зазначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Дія вказаних норм Закону України «Про захист прав споживачів», згідно Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Таким чином, кредитний договір №700006524 від 30 квітня 2008 року, укладений між ЗАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_6 є договором про надання споживчого кредиту, оскільки згідно його умов цільовим призначенням кредитних коштів є придбання позичальником певної продукції - автомобіля, і дія норм Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється до моменту виконання цього договору.

Висновок суду першої інстанції стосовно того, що наданий ОСОБА_6 кредит не є споживчим через те, що кредитні кошти були надані в іноземній валюті є помилковим, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів” визначено, що надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Проте, вказана правова норма була закріплена і набрала чинності лише 16.10.2011 року - після набрання чинності Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг”. В „прикінцевих положеннях” вказаного Закону зазначено, що його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності, а, тобто, не поширюється і на укладений 30 квітня 2008 року між ЗАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_6 кредитний договір.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" зі змінами внесеними Законом України від 3 лютого 2011 року N 2983-VI , який набрав чинності 11.03.2011 року, третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

За таких обставин, Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз”, ухваливши своє рішення від 26 квітня 2011 року по справі за позовом ПАТ „Альфа-Банк” до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, фактично вийшов за межі своєї компетенції, оскільки починаючи з 11.03.2011 року справи у спорах щодо захисту прав споживачів не підвідомчі третейським судам.

Відповідно п. 2 ч. 6 ст. 56 Закону України «Про третейські суди», п. 2 ч. 1 ст. 389-10 ЦПК України, компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Таким чином, в задоволенні заяви ПАТ «Альфа-Банк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” від 26 квітня 2011 року належить відмовити.

Відтак, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення третейського суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч.1 п.2, 313-315, 317, 319, 389-10, 389-11 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2011 року – скасувати.

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства „Альфа – Банк” про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” від 26 квітня 2011 року (прийняте в м. Чернігові по проспекту Перемоги, 62 суддею Зоценко В.А.) по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/21524100

[Йивгеней]

Висновок суду першої інстанції стосовно того, що наданий ОСОБА_6 кредит не є споживчим через те, що кредитні кошти були надані в іноземній валюті є помилковим, враховуючи наступне.

Ну, маразм, блин!

[stairtov]

Висновок суду першої інстанції стосовно того, що наданий ОСОБА_6 кредит не є споживчим через те, що кредитні кошти були надані в іноземній валюті є помилковим, враховуючи наступне.

Ну, маразм, блин!

женя тут вопрос в другом и видимо с суде не поднималось о законности вал кредита в полной мере либо суд просто проторбил

[Йивгеней]

Особой надежды на то, что решение выстоит в ВССУ нет.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 лютого 2012 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Пшонки М.П.,

суддів:

Мазур Л.М.,

Маляренка А.В.,

Макарчука М.А.,

Писаної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою публічного акціонерного товариства «Мегабанк», зацікавлена особа – ОСОБА_6, про видачу виконавчого листа, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Мегабанк», яке діє через представника ОСОБА_7, на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 4 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 8 листопада 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2011 року публічне акціонерне товариство «Мегабанк» звернулося до суду і з заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Слобожанська Перспектива» керуючись положеннями Закону України «Про третейські суди», Закону України «Про виконавче провадження» та статтями 3897-3899, 38911 ЦПК України.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 4 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 8 листопада 2011 року, у задоволенні заяви відмовлено.

У касаційній скарзі представник ПАТ «Мегабанк» просить вказані судові рішення скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і задовольнити заяву.

В наданих до суду запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_6 зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, в процесі розгляду справи судами не порушені норми ні матеріального, ні процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу відхилити.

У судовому засіданні представник ПАТ «Мегабанк» підтримав вимоги та доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Судами встановлено, що рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Слобожанська Перспектива» від 23 травня 2011 року задоволено позовну заяву ПАТ «Мегабанк», достроково розірвано кредитний договір від 15 квітня 2008 року та стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 297014,39 грн, а також третейській збір у розмірі 5 грн.

Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався п. 2 ч. 1 ст. 38910 ЦПК України виходячи з того, що спори про захист прав споживачів не підвідомчі третейським судам.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди » третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки)

У спорі, який був розглянутий третейським судом, за захистом свого порушеного права звернувся банк.

Суди на зазначене уваги не звернули та всупереч вимогам ст. 303 ЦПК України не перевірили доводів ПАТ «Мегабанк» про те, чи є банк споживачем банківських послуг.

З огляду на викладене, у відповідності до ст. 342 ЦПК України оскаржувані ухвали, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 342, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Мегабанк» задовольнити частково.

Рішення ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 4 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 8 листопада 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

М.П. Пшонка

Судді:

Л.М. Мазур

М.А. Макарчук

А.В. Маляренко

Т.О. Писана

[Йивгеней]

За то есть примеры чистейшего раздолбайства со стороны банков:

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2011 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Макарчука М.А.

суддів: Євтушенко О.І., Лесько А.О., Ізмайлової Т.Л., Кафідової О.В.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» про скасування рішення третейського суду,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 вересня 2010 року та на ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 29 грудня 2010 року ,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 05.08.2010 року, в справі за позовом Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованності за кредитним договором .

Посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, оскільки ніякої третейської угоди з Банком він не укладав, регламенту суду не підписував.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 вересня 2010 року у задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» про скасування рішення третейського суду – відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 29 грудня 2010 року ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 вересня 2010 року залишено без змін.

У поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 29 грудня 2010 року, та постановити нову ухвалу про задоволення його заяви щодо скасування рішення третейського суду, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив із того, що третейська угода укладена між сторонам, відповідає вимогам законодавства, підстав для визнання її недійсною немає, а тому не може бути скасоване рішення третейського суду.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд вважав наведені заявником доводи не містять правових підстав для скасування оскаржуваного рішення третейського суду.

З такими висновками судів погодитись не можна, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та з рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз», що ОСОБА_1 21.07.2008 року звернувся до ЗАТ «Альфа-Банк» з пропозицією надати йому кредит шляхом перерахування коштів на відповідний картковий рахунок, сума кредиту – 8626 доларів США 00 центів, процентна ставка – 21 %, остаточна дата повернення кредиту – 21 липня 2011 року.

Цього ж дня банк повідомив, що акцептує пропозицію ОСОБА_1 на укладання кредитного договору на зазначених умовах. 21 липня 2008 року до ЗАТ «Альфа-Банк» надав ОСОБА_1 кредитні кошти, про що сторони уклали договір у якому зазначено, що будь-які спори в зв’язку з наданням, обслуговуванням або поверненням кредиту підлягають остаточному вирішенню у Постійному діючому Третейському суді при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його регламенту, проти чого банк не заперечував.

ЗАТ «Альфа-Банк» виконав свої зобов’язання за кредитним договором, що підтверджується випискою з особового рахунку позичальника, проте ОСОБА_1 свої зобов’язання належним чином не виконав, в зв’язку з чим створилась заборгованість, за укладеним кредитним договором.

У зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов’язань за укладеним договором ПАТ «Альфа-Банк» звернувся з позовом до третейського суду, який 05 серпня 2010 року ухвалив рішення та стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 85 742 грн. 84 коп.

Постановляючи судові рішення, ухвали у відповідності до ст. 294 ЦПК України, суд першої інстанції не перевірив укладений сторонами кредитний договір та третейську угоду, яку уклали сторони за кредитною угодою. Оскільки в матеріалах справи відсутній кредитних договір зацікавлених осіб. На вказані порушення не звернув увагу і суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про третейські суди», рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

1. 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди;

2. 3) Третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

3. 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону;

4. 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Відповідно до ст. 17 Закону України “ Про третейські суди ” третейський суд, як недержавний орган має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, яким укладено угоду про передачу спору на розгляд третейського суду і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов’язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.

В матеріалах справи відсутня третейська угода укладена між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» про розгляд справи у третейському суді, не перевірені доводи заявника ОСОБА_1 про відсутність третейської угоди між ПАТ «Альфа-Банк та ОСОБА_1, не перевірена компетенція третейського суду при розгляді даної справи.

Суди першої та апеляційної інстанції на вказані обставини уваги не звернули, а тому постановили неправомірні ухвали, які підлягають скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які потягли ухвалення неправильного рішення, а суд апеляційної інстанції уваги на зазначені порушення не звернув, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, ухвала Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 вересня 2010 року та ухвала апеляційного суду Чернігівської області від 29 грудня 2010 року підлягає скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п.5. ч.1. ст.336, ст.ст. 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 29 грудня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Макарчук М.А.

Судді:

О.І. Євтушенко

А.О. Лесько

Т.Л. Ізмайлова

О.В. Кафідова

[Йивгеней]

Ну, и в итоге мы получим вот такое:

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2011 року

м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючого

Григор’євої Л.І.,

суддів:

Балюка М.І.,

Барбари В.П.,

Ковтюк Є.І.,

Пилипчука П.П.,

Берднік І.С.,

Колесника П.І.,

Потильчака О.І.,

Вус С.М.,

Короткевича М.Є.,

Пошви Б.М.,

Глоса Л.Ф.,

Коротких О.А.,

Прокопенка О.Б.,

Гошовської Т.В.,

Косарєва В.І.,

Редьки А.І.,

Гриціва М.І.,

Кривенди О.В.,

Романюка Я.М.,

Гуля В.С.,

Кривенка В.В.,

Сеніна Ю.Л.,

Гуменюка В.І.,

Кузьменко О.Т.,

Скотаря А.М.,

Гусака М.Б.,

Лященко Н.П.,

Таран Т.С.,

Ємця А.А.,

Маринченка В.Л.,

Терлецького О.О.,

Жайворонок Т.Є.,

Онопенка В.В.,

Тітова Ю.Г.,

Заголдного В.В.,

Охрімчук Л.І.,

Шицького І.Б.,

Канигіної Г.В.,

Патрюка М.В.,

Школярова В.Ф.,

Кліменко М.Р.,

Пивовара В.Ф.,

Яреми А.Г.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” про визнання кредитного договору частково недійсним

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 20 серпня 2008 року уклав з публічним акціонерним товариством “Укрсоцбанк” (далі – ПАТ “Укрсоцбанк”) кредитний договір на суму 100 тис. доларів США зі строком погашення до 12 серпня 2028 року. Зазначав, що п. 6.2. договору передбачалося, що у разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, спір розглядається одноособово третейським суддею постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. Посилаючись на несправедливість умов договору в частині вирішення спору третейським судом, позивач просив визнати недійсним п. 6.2 кредитного договору від 20 серпня 2008 року.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 6 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2011 року, позов задоволено. Визнано недійсним п. 6.2. статті 6 Договору кредиту від 20 серпня 2008 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2011 року ПАТ “Укрсоцбанк” у відкритті касаційного провадження відмовлено.

У липні 2011 року ПАТ “Укрсоцбанк” подало заяву про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2011 року.

У заяві ПАТ “Укрсоцбанк” просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції до спірних правовідносин положень ст. ст. 1, 5 Закону України “Про третейські суди”, ст. 6, 627, 628, 629 ЦК України та ст. 17 ЦПК України.

В обґрунтування заяви ПАТ “Укрсоцбанк” додано ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2011 року, ухвали Верховного Суду України від 14 липня 2010 року, в яких, на думку заявника по-іншому застосовані положення зазначених правових норм.

Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2011 року задоволено частково касаційну скаргу ПАТ “Укрсоцбанк” та скасовані рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 липня 2010 року та ухвала апеляційного суду Херсонської області від 6 жовтня 2010 року. Цими судовими рішеннями визнано недійсним п. 6.2 кредитного договору, яким передбачалося, що в разі неможливості вирішення спору між сторонами шляхом переговорів, спір розглядається одноособово третейським суддею постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Ухвалою Верховного Суду України від 14 липня 2010 року скасовані рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2009 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 12 січня 2010 року, якими визнано недійсним п. 6.2. кредитного договору, яким передбачалося, що в разі неможливості вирішення спору між сторонами шляхом переговорів, спір розглядається одноособово третейським суддею постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2011 року справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” про визнання кредитного договору частково недійсним допущено до провадження.

Перевіривши матеріали справи та наведені у заяві ПАТ “Укрсоцбанк” доводи, Верховний Суд України вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 20 серпня 2008 року сторонами укладено кредитний договір на суму 100 тис. доларів США зі строком погашення до 12 серпня 2018 року.

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження та залишаючи без змін рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання недійсним п. 6.2 кредитного договору, касаційний суд погодився з його висновками про те, що зазначений пункт кредитного договору суперечить нормам ЦК України та іншим законодавчим актам, оскільки обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, а саме обмежує право ОСОБА_1 звернутися за захистом до загального суду як органу державної влади.

В інших справах, що виникли у подібних правовідносинах, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховний Суд України дійшли висновку про те, що звернення до третейського суду є одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин.

З огляду на викладене має місце неоднакове застосування судами касаційної інстанції ст. ст. 1, 5 Закону України “Про третейські суди” ст. 17 ЦПК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні ст. ст. 1, 5 Закону України “Про третейські суди” та ст. 17 ЦПК України Верховний Суд України виходить з наступного.

Відповідно до ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.

Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно зі ст. 5 Закону України “Про третейські суди” юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Згідно з частиною 1 ст. 12 цього Закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. На час виникнення спірних правовідносин Закон не містив заборони на укладення третейської угоди.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII “Третейське самоврядування” Закону України “Про третейські суди” (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України “Про третейські суди”), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Крім того, згідно з роз’ясненнями, викладеними в абз. 5 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.

Таким чином, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

За таких обставин, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2011 року підлягає скасуванню з передачею справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 360-2, 360-3, 360-5 ЦПК України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

Заяву публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2011 року скасувати, передати справу на новий касаційний розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

[Йивгеней]

Альфа-Банк спокойно получит вот такое решение:

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 квітня 2011 року

м. Київ

Колегія суддів Верховного Суду України у складі:

головуючого

Яреми А.Г.,

суддів:

Балюка М.І.,

Романюка Я.М.,

Охрімчук Л.І.,

Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк” про визнання договору частково недійсним за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк” на рішення апеляційного суду Київської області від 21 липня 2010 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк” (далі – ПАТ “Альфа-Банк”) про визнання договору частково недійсним. Позивачка зазначала, що в травні 2008 року уклала з ПАТ “Альфа-Банк” кредитний договір, за яким отримала в банку кредит в сумі 3 000 доларів США під 40 % річних зі строком повернення 27 травня 2011 року. Пунктом 10 договору передбачалося, що можливі при виконанні договору спори підлягають розгляду в третейському суді. Посилаючись на те, що умова договору про надання кредиту у валюті є незаконною, оскільки єдиною грошовою одиницею в Україні є гривня, а також на те, що умова договору про вирішення спорів третейським судом порушує її конституційне право на звернення до суду, позивачка просила визнати зазначені умови договору недійсними.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 31 березня 2010 року в позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 21 липня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано недійсним пункт 10 спірного кредитного договору. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ “Альфа-Банк”, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене ним рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові суд першої інстанції виходив із того, що умова договору, яка містить третейське застереження, не суперечить закону.

Скасовуючи рішення в цій частині та ухвалюючи нове рішення про визнання умови договору недійсною апеляційний суд вказав, що третейське застереження є несправедливим та суперечить ст. 18 Закону України “Про захист прав споживачів”, до того ж обмежує конституційне право позивача на звернення до суду.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України в редакції, чинній на час укладення сторонами спірного договору, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 5 Закону України “Про третейські суди” встановлено, що юридичні або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків передбачених законом. Перелік таких випадків міститься в ст. 6 Закону України “Про третейські суди”, редакція якої, чинна на час укладення сторонами спірного договору, на відміну від нині чинної редакції, не забороняла третейським судам розглядати спору у справах щодо захисту прав споживачів послуг банку. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Встановивши, що при укладенні кредитного договору сторони досягли згоди щодо вирішення спорів, які можливо виникатимуть в процесі його виконання, третейським судом, а також те, що чинним на час укладення договору законодавством не встановлювалося заборони розгляду таких спорів третейським судом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання цієї умови договору недійсною. Крім того, оскільки відповідно до Закону України “Про внесення змін до статті 6 Закону України “Про третейські суди” щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам” від 3 лютого 2011 року зараз справи у спорах щодо захисту прав споживачів послуг банку не можуть розглядатися третейськими судами, це не позбавляє позивачки права на звернення за захистом порушеного права до суду.

Отже, в цій частині апеляційним судом помилково скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, що відповідно до ст. 339 ЦПК України є підставою для скасування цієї частини рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В решті рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 337 ЦПК України є підставою для відхилення касаційної скарги і залишення цієї частини рішення без змін.

Керуючись п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 336, ст. 337, ст. 339, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк” задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 21 липня 2010 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк” про визнання умови договору про третейське застереження недійсною скасувати і залишити в цій частині в силі рішення Києво-Святошинського районного суду від 31 березня 2010 року.

В решті рішення апеляційного суду Київської області від 21 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: М.І. Балюк

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

[centurion]

Альфа-Банк спокойно получит вот такое решение:

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 квітня 2011 року

м. Київ

Керуючись п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 336, ст. 337, ст. 339, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк” задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 21 липня 2010 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк” про визнання умови договору про третейське застереження недійсною скасувати і залишити в цій частині в силі рішення Києво-Святошинського районного суду від 31 березня 2010 року.

В решті рішення апеляційного суду Київської області від 21 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: М.І. Балюк

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

Женя,не совсем согласен с Вами.Ухвала принята в апреле 2011 года,т.е. до принятия решения КСУ по потребителям от 10.11.2012,которое дало какой-никакой плацдарм для заёмщиков.По крайней мере,по поводу Альфы намечается приятная тенденция.Главное - доказать,что договор потребительский и грамотно всё обставить. У меня всё вышло на грани: решение КСУ было опубликовано 15.11.2011 года,а заседание суда 18.11.2011г. Начали появляться первые решения по Альфе в пользу заёмщиков (ещё раз спасибо Ростиславу),у меня уже была отправлена апелляционная жалоба и срок обжалования истёк для того,чтобы дополнить жалобу этими решениями. Но апелляция не хотела видеть потребительские характеристики договора (кто знает - в додатке №1,там где график платежей,чёрным по белому написано,что договор споживчий да и информация в этом додатке частично отвечает требованиям ст.11 ЗУ "ЗПП"). Сегодня отослал кассационную жалобу.Посмотрим....

[у.zaporozhskiy]

Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Згідно з частиною 1 ст. 12 цього Закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. На час виникнення спірних правовідносин Закон не містив заборони на укладення третейської угоди.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII “Третейське самоврядування” Закону України “Про третейські суди” (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України “Про третейські суди”), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Крім того, згідно з роз’ясненнями, викладеними в абз. 5 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.

Таким чином, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

За таких обставин, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2011 року підлягає скасуванню з передачею справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 360-2, 360-3, 360-5 ЦПК України, Верховний Суд України

У Укрсоцбанка действительно третейского соглашение более законное, чем у Альфа-банка.

А вот по Альфа-банку есть слова, что окончательное решение споров о недействительности подлежит рассмотрению в третейском суде, что противоречит ч. 2 ст. 215 ЦК