Определение ВСУ об отказе Укпромбанку в признании недействительным купли-продажи залогового автомобиля

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2010 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Український промисловий банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу автомобіля недійсними,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2007 року ТОВ «Український промисловий банк» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що в забезпечення виконання укладеного між банком та ОСОБА_3 кредитного договору останній передав у заставу банку автомобіль «Ауді А8», однак у порушення умов цього договору та вимог закону без згоди банку 31 березня 2006 року ОСОБА_3 продав автомобіль ОСОБА_4, яка в свою чергу 20 травня 2006 року продала його ОСОБА_5, укладенням таких договорів порушене право банку на задоволення своїх вимог за невиконаним ОСОБА_3 кредитним договором.

Позивач просив визнати недійсними: договір купівлі-продажу автомобіля «Ауді А8», 1995 року випуску, укладений 31 березня 2006 року на товарній біржі «Автопродажа» між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля, укладений 20 травня 2006 року на товарній біржі «Автопродажа» між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, із застосуванням наслідків недійсності угод.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 17 червня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ТОВ «Український промисловий банк», постановлено визнати недійсними договір купівлі-продажу автомобіля «Ауді А8», 1995 року випуску, укладений 31 березня 2006 року на товарній біржі «Автопродажа» між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля, укладений 20 травня 2006 року на товарній біржі «Автопродажа» між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, автомобіль повернути ОСОБА_3, стягнути з відповідачів на користь позивача по 44 грн. з кожного на відшкодування судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що в забезпечення виконання кредитного договору 17 серпня 2005 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 укладено договір застави автомобіля «Ауді А8», 1995 року випуску, 31 березня 2006 року ОСОБА_3 через представника продав зазначений автомобіль ОСОБА_4, яка в свою чергу 20 травня 2006 року продала його ОСОБА_5

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 всупереч вимогам закону без одержання згоди заставодержателя продав заставлене майно (автомобіль) ОСОБА_4, тому укладений між ними договір купівлі-продажу є недійсним, з урахуванням наведеного не відповідає вимогам закону й наступний договір купівлі-продажу автомобіля, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки майно ОСОБА_4 придбала з порушенням закону, при цьому ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_5 не можуть вважатися добросовісними набувачами майна згідно статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та на підставі частини першої статті 216 ЦК України автомобіль слід повернути ОСОБА_3

Проте з такими висновками апеляційного суду цілком погодитися не можна.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За змістом статті 216 ЦК України та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.

Разом із тим реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.

Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Право віндикаційного позову належить власнику майна.

Апеляційний суд у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин і задовольнив позов ТОВ «Український промисловий банк», яке не є власником автомобіля, про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля від 20 травня 2006 року, який був вчинений після недійсного правочину договору купівлі-продажу від 31 березня 2006 року при тому, що сам ОСОБА_3 не звертався до суду з віндикаційним позовом до ОСОБА_5

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 17 червня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Л. Сенін

Судді: Є.Ф. Левченко

Л.М. Лихута

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

http://reyestr.court.gov.ua/Review/8866547

[ANTIRAID]

Судом не правильно применена реституция, в связи с чем решение и было отменено.

[alexburko]

Виндикация...

А что это такое - никто не знает... По крайней мере, среди банковских юристов, с которыми приходилось общаться...

[AntonZ17]

Виндикация...

А что это такое - никто не знает... По крайней мере, среди банковских юристов, с которыми приходилось общаться...

Хорошо, что ВСУ это знает. Я больше чем уверен, что большинство нынешних судей этого не знают))). Решение отличное, разорвали по полной программе. Это все говорит о том, чтобы быть хорошим юристом не обязательно наизусть знать нормы закона (нужно знать где искать), а нужно прежде всего знать основы, чтобы толковать все в нужную сторону и закрывать рот неучам.)))