Решения 3-х инстанций об отказе Приватбанку в обращении взыскания на квартиру и выселении


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

2 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Справа № 2-820\09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2009 року

м.Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кочевої І.В.,

при секретарі – Кара Р.Т.,

за участю представника позивача - Кузьмінова Д.В., що діє за довіреністю,

представника відповідача, що діє за усною заявою – Астахова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ЗАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ГУМВС України в Запорізькій області про звернення стягнення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, уточнивши свої позовні вимоги, просить:

- в рахунок погашення заборгованості в розмірі 13948,35 доларів США (за курсом 7,6901) за кредитним договором НОМЕР_1 від 25.04.2007 року, укладеного з відповідачем ОСОБА_1 , звернути стягнення на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаної квартири як предмета іпотеки позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу;

- Виселити ОСОБА_1 (1955 р.н.), ОСОБА_1 (1967 р.н.), ОСОБА_2 (2007 р.н.), які зареєстровані та проживають у вказаній квартирі зі зняттям їх з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у м.Дніпрорудне;

- Стягнути з відповідача ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір 8 грн. 50 коп., 993 грн. 42 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Свої вимоги позивач обґрунтовує положеннями ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст.12,33,39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.109 ЖК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просить задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні позову, позовні вимоги вважає необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, посилання позивача на ст.1050 та 1054 ЦК України вважає безпідставними. Суду пояснив, що він дійсно уклав з позивачем кредитний договір та договір іпотеки. Кошти отримані за кредитним договором він використав для придбання квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . За час дії кредитного договору він фактично сплатив 2702, 42 доларів США, та вважав, що погасив борг перед банком на вказану суму, тоді як з`ясувалося, що банком під час видачі кредиту було утримано 2604 доларів США на сплату страхових платежів. Відповідач вважає, що вказана сума повинна була використовуватися позивачем у випадку прострочення платежу та списуватися у відповідних частках, у встановлені строки з настанням певних умов.

Відповідач вважає, що банком безпідставно подвоєно таким чином суму страхових платежів. На теперішній час він опинився у скрутному матеріальному становищі у зв’язку з відсутністю заробітку, збільшенням валютного курсу, про що повідомляв позивача та просив надати йому кредитні канікули, або відстрочити сплату кредиту, але банк на його пропозиції не погодився. Він не відмовляється від виконання прийнятих на себе зобов’язань.

Представник відповідача також просить суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на підставі слідуючого.

Як було встановлено в судовому засіданні дійсно між сторонами у справі 25 квітня 2007 року було укладено кредитний договір НОМЕР_1 . Завірена належним чином копія договору є у матеріалах справи. Відповідно до п.7.1 вказаного договору відповідачу було надано кредит в розмірі 15604 доларів США на наступні цілі: 13000 доларів США на купівлю 2-х кімнатної квартири, а також 2604 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п. 2.1.3, п.2.2.7. договору, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, та щомісяця в період сплати кредиту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу. Відповідно до договору щомісячно з 18 по 24 кожного місяця відповідач повинен був сплачувати банку щомісячний платіж у розмірі 170,75 доларів США, що складається з погашення заборгованості за кредитом, відсоткам, винагороди. П.7.3 кредитного договору передбачено, що забезпеченням виконання позивальником зобов’язань за даним договором виступає іпотека жилої нерухомості, вказаної вище квартири. Термін повернення кредиту 23 квітня 2027 року.

Також між позивачем та відповідачем 25 квітня 2007 року було укладено іпотечний договір в забезпечення виконання кредитного договору, предметом якого є зазначена вище квартира. Договір був посвідчений нотаріально. П.16.7.1, п.16.7.2, 18.13 передбачено право позивача звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення відповідачем умов кредитного договору.

Відповідно до матеріалів справи відповідач, третя особа - ОСОБА_1 та їх малолітній син 2007 року народження зареєстровані та мешкають у квартирі, вказаній вище.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом .

Відповідно до ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. В рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржн6иком зобов`язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається у первісному обсязі.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушення зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст.1050 та ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов’язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов’язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ст. 38 Закону України «Про іпотеку» передбачає, право іпотеко держателя, за рішенням суду, на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Ст. 39 цього ж закону передбачає, , що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.Ст.40 цього ж закону передбачає, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Разом з тим, ст.47 Конституції України передбачає право кожного на житло, а держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ст.48 Конституції України передбачено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає і житло.

Судом встановлено, що у квартирі, на яку позивач просить звернути стягнення мешкають позивач, його дружина та малолітня дитина 2007 року народження. Відповідач дійсно допустив порушення умов укладеного з позивачем кредитного договору, що виразилося у невиконання обов`язку щодо своєчасного та повного погашення щомісячних платежів банку, але це не є значним, на що посилається позивач. Так, з розрахунку, наданого позивачем видно, що поточна заборгованість відповідача є незначною та складає станом на 04.02.2009 року - 13.49 дол. США.

Ст.39 ч.3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотеко держателя про дострокове стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного стягнення чи іпотечного договору не завдає збитків іпотеко держателю і не змінює обсяг його прав.

Суд вважає, що спосіб захисту своїх прав, обраний позивачем є не еквівалентним об`єму його порушений прав, а задоволення позовних вимог буде, у даному випадку, не справедливим. Доказів того, що поточна сума заборгованості відповідача (13.49 дол. США) завдає значних збитків позивачу, суттєво впливає на стан його фінансово-господарської діяльності, або змінює обсяг його прав – позивачем суду не надано.

Суд роз`ясніє позивачу його право,з метою захисту своїх прав на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача поточної заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати суд покладає на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Закону України «Про іпотеку», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. 526,527,530,572,589,590,610-612, 614, 615, 617, 625, 626, 628, 629, 631, 638, 651, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57,58, 59, 60,88,208, 209,212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. Уразі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Василівського районного суду Запорізької області Кочева І.В.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/4724605

Link to comment
Share on other sites

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-4672/09

Головуючий у 1-й інстанції: Кочева І.В.

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2009 року

м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Мануйлова Ю.С.

суддів : Давискиби Н.Ф., Осоцького І.І.

при секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 08 вересня 2009 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2, за участю третіх осіб: ОСОБА_1, ГУМВС України в Запорізькій області про звернення стягнення на квартиру, виселення з квартири, зняття з реєстраційного обліку,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2009 року закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ»Приватбанк») звернулося до суду із вказаним позовом, який згодом уточнило. В уточненому позові зазначало, що відповідно до укладеного кредитного договору від 25 квітня 2007 року з відповідачем ОСОБА_2 останній отримав у ЗАТ КБ»Приватбанк» кредит у розмірі 15604 долара США з оплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 120 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 23 квітня 2027 року.

Згідно статей 526,527,530 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач ОСОБА_2 зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав, у звязку з чим він станом на 4 лютого 2009 року має станом на . прийнятих на себе зобовязань за кредитним договором доларів США (за курсом 7,6901 грн. за один долар) ) за кредитним договором № 2РВКОК.00002249 від 25 квітня .2007 року, укладеного з відповідачем ОСОБА_2, звернути стягнення на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаної квартири, як предмета іпотеки, позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; в иселити ОСОБА_2, ОСОБА_1, малолітню ОСОБА_3, 2007 року народження, які зареєстровані та проживають у вказаній квартирі зі зняттям їх з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у м. Дніпрорудне, Запорізької області, а також стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати : судовий збір у сумі 8 грн. 50 коп., 993 грн. 42 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Пославшись на ст.526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12,33,39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.109 ЖК України, просив позов задовольнити. .

Відповідач ОСОБА_2 просив суд відмовити у задоволенні позову, вважаючи посилання позивача на ст. 1050 та 1054 ЦК України безпідставними. Також пояснив, що він дійсно уклав з позивачем кредитний договір та договір іпотеки. Кошти отримані за кредитним договором використав для придбання квартири, яка розташована за адресою; АДРЕСА_1. За час дії кредитного договору він фактично сплатив 2702, 42 доларів США, та вважав, що погасив борг перед банком на вказану суму. Як зясувалося, банком під час видачі кредиту було утримано 2 604 доларів США на сплату страхових платежів. Відповідач вважає, що вказана сума повинна була використовуватися позивачем у випадку прострочення платежу та списуватися у відповідних частках, у встановлені строки з настанням певних умов. Вважає, що банк таким чином безпідставно подвоїв суму страхових платежів. На теперішній час він опинився у скрутному матеріальному становищі у звязку з відсутністю заробітку, збільшенням валютного курсу, про що повідомляв позивача та просив надати йому кредитні канікули, або відстрочити сплату кредиту, але банк на його пропозиції не погодився. Також зазначав, що не відмовляється від виконання прийнятих на себе зобовязань.

Представник відповідача також просив суд відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 08 вересня 2009 року у позові відмовлено.

ЗАТ КБ»Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій пославшись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Вислухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції

Як було встановлено в судовому засіданні дійсно між сторонами у справі 25 квітня 2007 року було укладено кредитний договір № 2РОМСК.00002249. Завірена належним чине копія договору є у матеріалах справи. Відповідно до п.7.1 вказаного договору відповідачу було надано кредит в розмірі 156 04 доларів США на наступні цілі:

13 000 доларів США на купівлю 2-х кімнатної квартири, а також 2 604 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п. 2.1.3. п.2.2.7. договору, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісяця в період сплати кредиту у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу. Відповідно до договору щомісячно з 18 по 24 кожного місяця відповідач повинен був сплачувати банку щомісячний платіж у розмірі 170,75 доларів США, що складається з погашення заборгованості за кредитом, відсоткам, винагороди. П.7.3 кредитного договору передбачено, що забезпеченням виконання позичальником зобовязань за даним договором виступає іпотека жилої нерухомості, вказаної вище квартири. Термін повернення кредиту 23 квітня 2027 року.

Також між позивачем та відповідачем 25 квітня 2007 року було укладено іпотечний договір в забезпечення виконання кредитного договору, предметом якого є зазначена вї квартира. Договір був посвідчений нотаріально. П. 16.7.1. п. 16.7.2, 18.13 передбачено право позивача звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення відповідачем умов кредитного договору.

Відповідно до матеріалів справи відповідач, третя особа -ОСОБА_2 та їх малолітній син, 2007 року народження, зареєстровані та мешкають у квартирі, вказаній вище.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 ЦК України, боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом .

Відповідно до ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. В рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термія), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобовязання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається у первісному обсязі. .

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовзання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання не звільняє іншу сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст.1050 та ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобовязань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно з ч.1 ст. ЗЗ Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

Ст. 58 Закону України «Про іпотеку» передбачає, право іпотекодержателя, за рішенням суду, на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Ст. 39 цього ж закону передбачає, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобовязання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Ст.40 цього ж закону передбачає, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на рішення суду. Разом з тим, ст.47 Конституції України передбачає право кожного на житло, а держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ст.48 Конституції України передбачено, що кожен має на достатній життєвий рівень для себе і своєї сімї, що включає і житло.

Судом встановлено, що у квартирі, на яку позивач просить звернути стягнення мешкають позивач, його дружина та малолітня дитина, 2007 року народження. Відповідач дійсно допустив порушення умов укладеного з позивачем кредитного договору, що виразилося у невиконання обовязку щодо своєчасного та повного погашення щомісячних платежів банку, але це не є значним, на що посилається позивач. Так, з розрахунку, наданого позивачем видно, що поточна заборгованість відповідача є незначною та складає ста 04.02.2009 року 13, 49 дол. США.

Ст.39 ч. З Закону України «Про іпотеку» передбачено, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного стягнення чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Суд обгрунтовано вважав, що спосіб захисту своїх прав, обраний позивачем є не еквівалентним обєму його порушених прав, а задоволення позовних вимог не буде, у даному випадку справедливим. Доказів того, що поточна сума заборгованості відповідача (13,49 дол. завдає значних збитків позивачу, суттєво впливає на стан його фінансово-господарської діяльності, або змінює обсяг його прав - позивачем суду не надано.

Судом також розяснено позивачу його право з метою захисту своїх прав на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача поточної заборгованості за кредитним договором.

Зважаючи на це, суд вважав необхідним у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, поклавши на позивача судові витрати суд покладає на позивача.

Керуючись ст. ст.307,308, 314,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 08 вересня 2009 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий:

судді:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/6791612

Link to comment
Share on other sites

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Верховного Суду України Ярема А.Г.,

розглянувши 18 грудня 2009 року касаційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку ”ПриватБанк” на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 8 вересня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 жовтня 2009 року в справі за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку ”ПриватБанк” до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

Закрите акціонерне товариство комерційний банк ”ПриватБанк” (далі ЗАТ КБ ”ПриватБанк”) звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 25 квітня 2007 року з ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 15 604 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту 23 квітня 2027 року.

У забезпечення виконання зазначеного кредитного договору між ЗАТ КБ ”ПриватБанк” та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки нерухомого майна, а саме, квартири АДРЕСА_1.

Оскільки відповідач не виконує належним чином зобовязання, передбачені вказаним кредитним договором, просило звернути стягнення на зазначену квартиру, продавши її, виселити ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_1 з квартири, зняти останніх з реєстрації та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 8 вересня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28 жовтня 2009 року, в задоволенні позову ЗАТ КБ ”ПриватБанк” відмовлено.

У касаційній скарзі ЗАТ КБ ”ПриватБанк” ставить питання про скасування судових рішень й ухвалення нового рішення, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неповне дослідження судами обставин справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, застосування норм права, які не поширюються на ці правовідносини, й незастосування норм права, які підлягали застосуванню.

У відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження в справі за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку ”ПриватБанк” до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційного банку ”ПриватБанк” на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 8 вересня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 жовтня 2009 року відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду України А.Г. Ярема

http://reyestr.court.gov.ua/Review/7419059

Link to comment
Share on other sites

Что-то тут не вяжется. Или на график вышел или банк ошибся в распечатке. 13К+2,6К выдано, сам признает что погасил 2,7К - что такое 13 долл? просрочка по процентам?

Link to comment
Share on other sites

Что-то тут не вяжется. Или на график вышел или банк ошибся в распечатке. 13К+2,6К выдано, сам признает что погасил 2,7К - что такое 13 долл? просрочка по процентам?

Может. Или какая - нибудь придурковатая пеня, или надання фінансового інструменту, или ведение кредитного дела. Это Приват. Чему тут удивляться. Я уже привык что они неадекватные.
Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...