Постанова ВСУ и ВХСУ по пересмотру о возможности одновременного взыскания штрафа и пени


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

2 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      0
    • Нет
      2
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      0
    • Нет
      2
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2012 року

м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі

головуючого Барбари В.П.,

суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б.,

- розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного підприємства "Кажан" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 13 грудня 2011 року у справі № 06/5026/1052/2011 за позовом приватного підприємства "Кажан" до приватного підприємства "Енерголенд" про стягнення 95 901,29 грн,

в с т а н о в и в:

У травні 2011 року приватне підприємство "Кажан" (далі - ПП "Кажан") звернулося до суду із позовом до приватного підприємства "Енерголенд" (далі - ПП "Енерголенд"), у якому просило стягнути з відповідача нараховані за період з 11 травня 2008 року по 14 листопада 2010 року: 6 196,63 грн інфляційних втрат, 3 % річних в розмірі 1 319,13 грн, 8 130,33 грн пені, 80 255,20 грн штрафу, а всього 95 901,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати послуг з охорони власності за укладеним між сторонами договором № 56 від 7 березня 2008 року.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 9 червня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Енерголенд" на користь ПП "Кажан" 6196,63 грн інфляційних втрат, 3 % річних в розмірі 1 319,13 грн, 5624,67 грн пені за період з 16 листопада 2009 року по 14 листопада 2010 року, 3000 грн за послуги адвоката та відповідні судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог у сумі 82 760,86 грн відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у позові. Позовні вимоги приватного підприємства "Кажан" про стягнення 80 255,20 грн штрафу, 2 505,66 грн пені та судових витрат задоволено. В решті рішення залишено без змін.

Вищий господарський суд України постановою від 13 грудня 2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2011 року скасував в частині стягнення штрафу у розмірі 80 255,20 грн. В решті постанову апеляційного суду залишив без змін.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 13 грудня 2011 року з підстав, передбачених статтею 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ПП "Кажан", посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 230-232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 525, 530, 546, 549, 610, 611, 625, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 61 Конституції України, просило скасувати цю постанову, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2011 року залишити без змін.

До поданої заяви ПП "Кажан" долучило копії постанов Вищого господарського суду України: від 16 листопада 2011 року у справі № 5019/976/11, від 19 січня 2011 року у справі № 7/64-6/663, від 9 лютого 2011 року у справі № 25/46-10-1432, в яких, на його думку, по-іншому застосовано судом касаційної інстанції одні й ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Ухвалою від 1 березня 2012 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу № 06/5026/1052/2011 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 13 грудня 2011 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з нижченаведених підстав.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 7 березня 2008 року між ПП "Кажан" (виконавець) та ПП "Енерголенд" (замовник) був укладений договір про надання послуг з охорони власності № 56.

У відповідності з цим договором замовник передає під охорону, а виконавець приймає вказані у списку та плані (схемі) об'єкти, які беруться під охорону, що і є додатком до договору.

Згідно із пунктом 2.1.9 цього договору замовник зобов'язаний своєчасно проводити розрахунки за надані охоронні послуги.

Пунктом 4.2. договору сторони передбачили, що оплата за фактом наданих послуг здійснюється згідно представлених актів здачі-приймання робіт (надання послуг) у формі безготівкового розрахунку за банківськими реквізитами виконавця до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 4.5. договору якщо замовник не сплачує платежі за надані послуги у строки, передбачені договором, то він зобов'язаний виплатити на користь виконавця штраф. А у випадку, коли замовник несвоєчасно здійснює розрахунок за надані послуги, виконавець нараховує йому пеню (п. 4.6 договору).

Позивач свої послуги надавав своєчасно та якісно, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт № ОУ-0000012 від 31 березня 2008 року, № ОУ-0000016 ві\30 квітня 2008 року, № ОУ-0000020 від 31 травня 2008 року, № ОУ-0000027 від 30 червня 2008 року, № 0У-0000031 від 31 липня 2008 року, № ОУ-0000043 від 31 серпня 2008 року, № ОУ-0000052 від 30 вересня 2008 року, № ОУ-0000011 від 10 жовтня 2008 року, № ОУ-0000060 від 31 жовтня 2008 року, № ОУ-0000068 від 30 листопада 2008 року, № ОУ-0000074 від 31 грудня 2008 року, № ОУ-0000005 від 31 січня 2009 року, № ОУ-0000010 від 27 лютого 2009 року, № ОУ-0000016 від 31 березня 2009 року, № 0У- 0000021 від 30 квітня 2009 року, № ОУ-0000026 від 29 травня 2009 року, № ОУ-0000031 від 30 червня 2009 року, № ОУ-0000036 від 31 липня 2009 року, № ОУ-0000044 від 31 серпня 2009 року, № ОУ-0000053 від 30 вересня 2009 року, № ОУ-0000063 від 30 жовтня 2009 року, № ОУ-0000072 від 30 листопада 2009 року, № ОУ-0000079 від 31 грудня 2009 року, № ОУ-0000003 від 31 січня 2010 року, № ОУ-0000009 від 28 лютого 2010 року, № ОУ-0000015 від 31 березня 2010 року, № ОУ-0000023 від 30 квітня 2010 року, № ОУ-0000032 від 31 травня 2010 року, № ОУ-0000040 від 30 червня 2010 року, № ОУ-0000048 від 31 липня 2010 року, № ОУ-0000060 від 31 серпня 2010 року, № ОУ-0000068 від 30 вересня 2010 року, № ОУ-0000082 від 29 жовтня 2010 року, підписаними обома сторонами.

Відповідач здійснював оплату за надані послуги несвоєчасно, чим порушив умови укладеного договору.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих за період з 11 травня 2008 року по 14 листопада 2010 року 6 196,63 грн інфляційних втрат, 3 % річних в розмірі 1 319,13 грн, 8 130,33 грн пені, 80 255,20 грн штрафу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 ГК України), яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У справі, що переглядається, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2011 року в частині стягнення штрафу у розмірі 80 255,20 грн, Вищий господарського суду України виходив з того, що одночасне стягнення з відповідача штрафу та пені суперечить вимогам частини 1 статті 61 Конституції України та частини 3 статті 509 ЦК України.

На думку Верховного Суду України, такий висновок Вищого господарського суду України ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та суперечить позиції цього ж касаційного суду у справах № 5019/976/11, № 7/64-6/663, № 25/46-10-1432.

За таких обставин заява ПП "Кажан" підлягає задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 13 грудня 2011 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 11116 , 11123 , 11124 , 11125 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву приватного підприємства "Кажан" задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 13 грудня 2011 року у справі № 06/5026/1052/2011 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В.П. Барбара

Судді: М.І. Балюк І.С. Берднік В.С. Гуль П.І. Колесник О.І. Потильчак І.Б. Шицький

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24068104

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2012 р.

Справа № 06/5026/1052/2011 Доповідач -І. А. Плюшко

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. -головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Енерголенд"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2011 року

у справі № 06/5026/1052/2011 господарського суду Черкаської області

за позовом Приватного підприємства "Кажан"

до Приватного підприємства "Енерголенд"

про стягнення 95901,29 грн.

за участю представників

позивача -Кононенко О. В.

відповідача -не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року приватне підприємство "Кажан" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "Енерголенд", у якому просило стягнути з відповідача нараховані за період з 11 травня 2008 року по 14 листопада 2010 року: 6196,63 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 1319,13 грн., 8130,33 грн. пені, 80255,20 грн. штрафу, а всього 95901,29 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 9 червня 2011 року у справі №06/5026/1052/2011 позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "Енерголенд" на користь приватного підприємства "Кажан" 6196,63 грн інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 1319,13 грн., 5624,67 грн. пені за період з 16 листопада 2009 року по 14 листопада 2010 року, 3000 грн. за послуги адвоката та судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у позові. Позовні вимоги приватного підприємства "Кажан" про стягнення 80255,20 грн. штрафу, 2505,66 грн. пені та судових витрат задоволено. У решті рішення залишено без змін.

Вищий господарський суд України постановою від 13 грудня 2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2011 року скасував у частині стягнення штрафу у розмірі 80255,20 грн. У решті постанову апеляційного суду залишив без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду від 01 березня 2012 року справу №06/5026/1052/2011 допущено до провадження Верховного суду України.

Постановою Верховного суду України від 27 квітня 2012 року заяву приватного підприємства "Кажан" задоволено частково. Постанову Вищого господарського суду України від 13 грудня 2011 року зі справи №06/5026/1052/2011 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Верховний Суд України не погодився з висновком суду касаційної інстанції про відсутність правових підстав для одночасного стягнення з відповідача штрафу та пені та зазначив про невідповідність такого висновку ст. 231 Господарського кодексу України.

Під час нового розгляду справи касаційна інстанція, у відповідності до вимог частини 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України повторно та у повному обсязі перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21 травня 2011 року касаційну скаргу приватного підприємства "Енерголенд" прийнято до провадження.

В обгрунтування вимог касаційної скарги приватне підприємство "Енерголенд" зазначає про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та врахувавши правові позиції Верховного Суду України у даній справі, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.03.2008р. між приватним підприємством "Енерголенд" та приватним підприємством "Кажан" було укладено договір про надання послуг з охорони власності №56, згідно умов якого замовник (позивач) передає під охорону, а виконавець (відповідач) приймає зазначені у списку та плані (схемі) об'єкти, які беруться під охорону, що і є додатком до договору.

Згідно п. 2.1.9 договору замовник зобов'язаний своєчасно проводити розрахунки за надані охоронні послуги.

Відповідно до положень пункту 4.2. договору оплата за надані послуги здійснюється згідно представлених актів здачі-приймання робіт (надання послуг) у формі безготівкового розрахунку за банківськими реквізитами виконавця до 10 числа поточного місяця включно.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями також визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналіз положень договору №56 свідчить про те, що за правовою природою це є договір про надання послуг. Згідно частини 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. У частині 2 цієї ж статті також зазначено, що її положення застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач своєчасно та у повному обсязі надав послуги, передбачені договором, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг). Натомість, зобов'язання з оплати отриманих послуг, відповідачем належним чином виконані не були.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеного, а також враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг за договором №56 від 07.03.2008р., колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з приватного підприємства "Енерголенд" 6196,63 грн. інфляційних та 1319,13 грн. -3% річних.

Крім того, згідно ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно пункту 4.6. договору №56 від 07.03.2008р. у випадку, якщо замовник несвоєчасно здійснює розрахунок за надані послуги, виконавець нараховує йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент невиконання зобов'язань від суми за кожен день прострочки.

З урахуванням зазначеного, твердження заявника касаційної скарги стосовно порушення судом апеляційної інстанції ч.6 ст.232 Господарського кодексу України є необгрунтованим та не може бути прийняте до уваги колегією суддів касаційної інстанції, оскільки розрахунок пені було здійснено за кожен епізод прострочення відповідачем виконання зобов'язань з урахуванням обмежень встановлених у зазначеній статті. Таким чином, колегія суддів вважає обгрунтованим та погоджується з висновком апеляційного господарського суду про стягнення з відповідача 8130,33 грн. пені.

Крім того, у пункті договору про надання послуг з охорони власності сторони реалізували надане їм право, передбачене ст.231 Господарського кодексу України та встановили, що якщо замовник не сплачує платежі за надані послуги у строки, встановлені договором, то він зобов'язаний виплатити на користь виконавця (позивача) штраф у розмірі 0,5% з суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.627 та ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням того, що положеннями чинного в Україні законодавства не передбачено заборони стосовно одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про стягнення з приватного підприємства "Енерголенд" 80255,20 грн. штрафу.

Враховуючи вищенаведене, необгрунтованим є посилання заявника касаційної скарги на те, що одночасне стягнення з відповідача штрафу та пені суперечить вимогам частини 1 статті 61 Конституції України та частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України та не може бути прийняте до уваги колегією суддів.

Таким чином, враховуючи те, що решта доводів заявника касаційної скарги фактично зводиться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судом апеляційної інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115,1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Енерголенд" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2011 року зі справи №06/5026/1052/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24627725

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Я в шоке

Это касается только хозяйственных отношений и не относится к договорам потребительского кредитования:

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Это касается только хозяйственных отношений и не относится к договорам потребительского кредитования:

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.627 та ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням того, що положеннями чинного в Україні законодавства не передбачено заборони стосовно одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про стягнення з приватного підприємства "Енерголенд" 80255,20 грн. штрафу.

Враховуючи вищенаведене, необгрунтованим є посилання заявника касаційної скарги на те, що одночасне стягнення з відповідача штрафу та пені суперечить вимогам частини 1 статті 61 Конституції України та частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України та не може бути прийняте до уваги колегією суддів.

Поверьте его буду активно применять и в кредитных правоотношениях.

Хотя возможно вы и правы.

Тоесть именно ст. 231 ГК дает право судам применять и штраф и пеню, как санкции.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Відповідно до ч.1 ст.627 та ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням того, що положеннями чинного в Україні законодавства не передбачено заборони стосовно одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про стягнення з приватного підприємства "Енерголенд" 80255,20 грн. штрафу.

Враховуючи вищенаведене, необгрунтованим є посилання заявника касаційної скарги на те, що одночасне стягнення з відповідача штрафу та пені суперечить вимогам частини 1 статті 61 Конституції України та частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України та не може бути прийняте до уваги колегією суддів.

Поверьте его буду активно применять и в кредитных правоотношениях.

Хотя возможно вы и правы.

Тоесть именно ст. 231 ГК дает право судам применять и штраф и пеню, как санкции.

порушення виконання зобовязання з повернення іноземної валюти та сплати процентів в іноземній валюті отримувачем- фізичною особою - споживачем фінансової послуги не є порушенням господарського зобовязання, не є порушенням грошового зобовязання.

Поєтому применять это решение к правоотношениям хозсубьект - споживач некорректно. субькетный состав не тот.

"денежные обязательства в иностранной валюте" - для кого в нашем случае валюта США является деньгами?

кто- нибудь может указать, каким законом определены основы (засады) гражд-правов ответственности между этими субъектами права -хозяйствующим субъектом и физлицом, не препринимателем, как сказано в ст 92 КУ ч.22.

почему в договорах нет ни слова о ответственности кредитора?

Вправе ли я -потребитель физлицо требовать пеню, штраф в связи с невыполнением банком своего обязательства выдать мне кредит? как мне представляется, то я не могу потребовать не только пеню, но и сам кредит, законом - то не предусмотрено, так как кредит у нас лихо отнесли к займу, то кто может потребовать дать ему в займы, какое право у него на это есть?

чем дальше в лес, тем больше дров.

так уже перевернули энто законодательство, что вся эта зак-я база сплошная фикция, идут тупые бои без правил.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

порушення виконання зобовязання з повернення іноземної валюти та сплати процентів в іноземній валюті отримувачем- фізичною особою - споживачем фінансової послуги не є порушенням господарського зобовязання, не є порушенням грошового зобовязання.

Поєтому применять это решение к правоотношениям хозсубьект - споживач некорректно. субькетный состав не тот.

"денежные обязательства в иностранной валюте" - для кого в нашем случае валюта США является деньгами?

кто- нибудь может указать, каким законом определены основы (засады) гражд-правов ответственности между этими субъектами права -хозяйствующим субъектом и физлицом, не препринимателем, как сказано в ст 92 КУ ч.22.

почему в договорах нет ни слова о ответственности кредитора?

Вправе ли я -потребитель физлицо требовать пеню, штраф в связи с невыполнением банком своего обязательства выдать мне кредит? как мне представляется, то я не могу потребовать не только пеню, но и сам кредит, законом - то не предусмотрено, так как кредит у нас лихо отнесли к займу, то кто может потребовать дать ему в займы, какое право у него на это есть?

чем дальше в лес, тем больше дров.

так уже перевернули энто законодательство, что вся эта зак-я база сплошная фикция, идут тупые бои без правил.

Пожалуйста, не применяйте хозяйственные отношения к отношениям потребительского кредитования. всё должно получится. Если, конечно, суд привильный и справдливый. :)
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Пожалуйста, не применяйте хозяйственные отношения к отношениям потребительского кредитования. всё должно получится. Если, конечно, суд привильный и справдливый. :)

да я и не применяю, просто в договорах прописаны пени в 360%, штрафы несусветные, и ничто это не ограничивает. а суды исходят из 551 ЦКУ, раз в договоре таке, значит платите.

некоторым удается отбить пеню применяя как раз зу об ответственности предрприятий, иначе шансов -то и нет. суды "забывают" что этот зу из другой оперы и срезают пеню, до года и двойной ставки нбу. но ведь суд может резонно не применять этот закон и тогда у нас по сути ничего не остается как платить несусветные суммы пени и быть в вечной кабале. Такого в соцальном гос-ве, коим мы есть по конституции быть не должно. При имеющейся законодательной базе допустить такой ляп об ответствености самой незащищенной категории - потребителей путем кабальных штрафов и пени , на мой взгляд, не должны были.

поэтому и возник у меня вопрос как у аматора, к кспециалистам по праву и закону: как гос-во защищает права граждан от таких посягательств кровожадных предпринимателей.

ведь договора с ФиК или Прихватом с пеней в 1% в день - это кабала в чистом виде.

зу о потребителях защиты от пени не устанавливает, там есть ограничение по компенсации, а это не пеня и не штраф, нигде не сказано что компенсация это неустойка. компенсация применительна к затратам. когда у предприятия возникли убытки по вине потребителя его услуг, товаров, работ.

каким нпа или законом это потребительское кредитование регламентируется? кроме ипотечного борга ничего нет.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

да я и не применяю, просто в договорах прописаны пени в 360%, штрафы несусветные, и ничто это не ограничивает. а суды исходят из 551 ЦКУ, раз в договоре таке, значит платите.

некоторым удается отбить пеню применяя как раз зу об ответственности предрприятий, иначе шансов -то и нет. суды "забывают" что этот зу из другой оперы и срезают пеню, до года и двойной ставки нбу. но ведь суд может резонно не применять этот закон и тогда у нас по сути ничего не остается как платить несусветные суммы пени и быть в вечной кабале.

Положения данного закона должны применяться по аналогии, но мы находимся не на том этапе правового развития.

Такого в соцальном гос-ве, коим мы есть по конституции быть не должно. При имеющейся законодательной базе допустить такой ляп об ответствености самой незащищенной категории - потребителей путем кабальных штрафов и пени , на мой взгляд, не должны были.

поэтому и возник у меня вопрос как у аматора, к кспециалистам по праву и закону: как гос-во защищает права граждан от таких посягательств кровожадных предпринимателей.

Никак не защищает.
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

кто- нибудь может указать, каким законом определены основы (засады) гражд-правов ответственности между этими субъектами права -хозяйствующим субъектом и физлицом, не препринимателем, как сказано в ст 92 КУ ч.22.

почему в договорах нет ни слова о ответственности кредитора?

Вправе ли я -потребитель физлицо требовать пеню, штраф в связи с невыполнением банком своего обязательства выдать мне кредит? как мне представляется, то я не могу потребовать не только пеню, но и сам кредит, законом - то не предусмотрено, так как кредит у нас лихо отнесли к займу, то кто может потребовать дать ему в займы, какое право у него на это есть?

чем дальше в лес, тем больше дров.

так уже перевернули энто законодательство, что вся эта зак-я база сплошная фикция, идут тупые бои без правил.

Стаття 10. Права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг)

1. Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

2. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

3. У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:

1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;

2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);

3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;

4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;

5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору. см.п.5

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

4. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків.

Зазначені вимоги можуть бути пред'явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та нормативними документами, умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років.

5. У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

(Закон, ВР УРСР, від 12.05.1991, № 1023-XII "Про захист прав споживачів")

В моих КД банки несуть відповідаольність згідно діючого законодавства.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...