Решения 3-х инстанций об установлении факта проживания семьей, признания недействительным ипотеки с Укрсиббанком и прекращение поручительства

[Василий Горбань]

Справа № 2-939/11р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.2012 року

м. Вінниця

Староміський районний суд м. Вінниці в складі:

головуючого судді - Антонюка В.В.,

при секретарі Андрєєвій А.Г.,

з участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача - Григоренко С.В.,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»в особі Відділення № 444, ОСОБА_6, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Служби у справах дітей органу опіки та піклування Вінницької міської ради та третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 про встановлення факту проживання однією сімєю, визнання спільною сумісною власністю, визнання недійсним договору іпотеки від 12.08.2008р. № 1759, укладеного між ОСОБА_6 і АКІБ «УкрСиббанк» та про визнання припиненим договору поруки від 12.08.2008р. № 223032, укладеного між ОСОБА_1 і АКІБ «УкрСиббанк»-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 із позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»в особі Відділення № 444, ОСОБА_6, із залученням третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача Служби у справах дітей органу опіки та піклування Вінницької міської ради та третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9, про встановлення факту проживання однією сімєю, визнання спільною сумісною власністю, визнання договору іпотеки від 12.08.2008р. № 1759, укладеного між ОСОБА_6 і АКІБ «УкрСиббанк»недійсним та про визнання договору поруки від 12.08.2008р. № 223032, укладеного між ОСОБА_1 і АКІБ «УкрСиббанк»припиненим.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 12 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком (АКІБ) «УкрСиббанк»та ОСОБА_6 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11382588000 з додатками, відповідно до умов якого, на забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_6 перед Банком, 12.08.2008р. між ОСОБА_6 та Банком був укладений та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №1759, та договір поруки №223032 від 12 .08. 2008 р. укладений між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк».

Позивач вказує, що договір іпотеки слід визнати недійсним на підставі ч.1 ст.215 ЦК України в наслідок недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.ч.1,3,5,6 статті 203 ЦК України з огляду на наступне.

На момент укладення договору іпотеки, позивач проживала однією сімєю із ОСОБА_6 разом із їх спільною малолітньою дитиною ОСОБА_5, а тому відповідно до положень ч.1 ст.74 СК України, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. Тобто, майно, набуте їхньою сімєю за договорами, укладеними на імя ОСОБА_6 в період з 22.02.1992 р. і по цей час, в тому числі і відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 12.08.2008р., договорів купівлі продажу земельних ділянок від 12.08.2008р., є обєктом права спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 незалежно від того на імя кого із подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, а їх невиділені частки у ньому є потенційно рівними.

Відповідно до умов Договору іпотеки від 12.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк», на забезпечення своїх зобовязань по Договору про надання споживчого кредиту №11382588000 від 12.08.2008 року, ОСОБА_6 передав в іпотеку, придбане за вищевказаними договорами наступне нерухоме майно: будинок та земельні ділянки.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що відповідно до положень ст.65, ч.2 ст.74 СК України, ч.2 ст.6 ЗУ «Про іпотеку»майно, що стало предметом іпотеки за договором іпотеки є обєктом права спільної власності її та ОСОБА_6, а тому для укладання договору іпотеки потрібно було отримати від неї письмову, нотаріально посвідчену згоду на розпорядження її часткою майна, однак цього зроблено не було, вона не надавала своєї згоди на розпорядження її часткою майна, прямим свідченням чого є відсутність у тексті спірного правочину посилання на її реєстровий номер та дату нотаріального засвідчення.

Крім цього, в своєму позові ОСОБА_1 зазначає, що на момент укладання спірного договору іпотеки, а саме станом на 12.08.2008р., її із відповідачем спільній доньці - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, виповнилось 15 повних років, а синові - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, виповнилось 7 повних років, а отже, на момент укладання спірного договору у будинку, що вказаний як предмет іпотеки у спірному договорі іпотеки, разом з нею та ОСОБА_6 проживали їхні неповнолітня донька ОСОБА_10 та малолітній син ОСОБА_5

Невід'ємне право дитини на користування житловим будинком своїх батьків встановлено ЗУ «Про охорону дитинства», а контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла, цим же законом покладений на органи опіки та піклування.

А тому, батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Окрім цього, ОСОБА_1 зазначає, що спірний договір іпотеки було укладено без попередньої згоди органу опіки та піклування, чим грубо порушено законні права її малолітньої дитини ОСОБА_5, права якого захищає його мати в якості законного представника останнього, що суперечить ч.3 ст. 17, ч.ч.2, 3 ст.18 ЗУ «Про охорону дитинства», ч.ч.1, 2 та 4 ст.156 ЖК України, ч.ч.2, 3 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що факт відсутності її письмової нотаріально посвідченої згоди на розпорядження її часткою у майні, що є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_6, та факт відсутності попередньої згоди органу опіки та піклування, є обставинами, які окремо одна від одної є підставами для недійсності правочину у відповідності до ст. 215 ЦК України в наслідок недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1,3,5,6 статті 203 ЦК України.

ОСОБА_1, посилаючись на ЗУ «Про іпотеку», Інструкцію «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої Наказом Мінюсту, від 03.03.2004, № 20/5, зазначає, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку, в тому числі і в разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним, а нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, за заявою заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним.

У звязку з чим, просить суд застосовуючи наслідки недійсності іпотечного договору зобовязати приватного нотаріуса ОСОБА_9 вчинити нотаріальні дії по зняттю заборони на відчуження іпотечного майна та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відповідні записи щодо обтяження майна.

Окрім того, позивач зазначає, що додатково в забезпечення виконань зобов'язань за кредитним договором, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_6, вона уклала з АКІБ «УкрСиббанк»договір поруки від 12 серпня 2008 року за №223032, який вона просить визнати припиненим з наступних підстав.

Шляхом укладання між відповідачами ОСОБА_11 угоди №1, Додатку №2 від 12 серпня 2008р. та Додаткової угоди №2 від 4 лютого 2009 р. про внесення змін до кредитного договору, АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_6 істотно збільшили обсяг зобовязань ОСОБА_6 за кредитним договором, а одночасно з цим істотно збільшили і обсяг зобовязань поручителя за договором поруки.

ОСОБА_1, посилаючись на ч.1 ст.559 ЦК України, вважає, що факт укладення без її згоди додаткових угод між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_6, є прямою підставою вважати договір поруки припиненим у звязку із зміною зобов'язання без її згоди як поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності.

Крім того, у своїх вимогах ОСОБА_1 вказує на те, що у договорі поруки визначений термін його дії, з вказівкою на події, які мають неминуче настати: припинення договору, або погашення поручителем ОСОБА_1 зобовязань ОСОБА_6, тобто у договорі поруки сторонами не встановлений строк його дії, тому коли 23.12.2009 року АКІБ «УкрСиббанк»направив ОСОБА_6 вимогу про дострокове погашення всього кредитного зобовязання на протязі 30 діб з дати вчинення цієї вимоги, він змінив терміни повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами в сторону їх зменшення, фактично встановивши строк на протязі 30 днів, починаючи з 23.12.2009р.

Тому, посилаючись на ч.4 ст.599 Цивільного кодексу України, ОСОБА_1 вважає, що у звязку із відсутністю в договорі поруки встановленого строку його дії та настання строку виконання ОСОБА_6 зобовязань у вказаний у вимозі АКІБ «УкрСиббанк»строк, за відсутності предявленої протягом шести місяців з цієї дати вимоги до неї, порука є припиненою.

Позивачка вказує, що факт збільшення АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_6 обсягу її відповідальності без погодження з нею та факт не предявлення до неї вимоги протягом шести місяців з моменту настання строку виконання зобовязання ОСОБА_6 перед АКІБ «УкрСиббанк», є обставинами, кожна з яких окремо одна від одної є підставою для визнання договору поруки припиненим.

Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, позовні вимоги підтримали за обставин, викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «УкрСиббанк»- Григоренко С.В., позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні, посилаючись на письмові заперечення, долучені до матеріалів справи.

Відповідач ОСОБА_6, в судове засідання не з»явився, надав до суду письмову заяву, в якій просив справу розглянути в його відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Представник служби у справах дітей органу опіки та піклування в судове засідання не з»явилась, надала до суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути в її відсутності, при вирішенні справи поклалась на думку суду та просила прийняти рішення, врахувавши інтереси малолітнього ОСОБА_5

Представник приватного нотаріуса ОСОБА_9 ОСОБА_4, під час розгляду справи позовні вимоги не визнала та заперечила проти їх задоволення.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, підтвердили факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з 09.11.1995 року і до даного часу.

Свідок ОСОБА_15, в судовому засіданні пояснив, що він являється головою квартального комітету «Поділля», в травні 2011 року до нього звернулась ОСОБА_1 із проханням видати довідку про місце її фактичного проживання та реєстрації, що ним було зроблено. Дані він брав із домової книги, де була печатка паспортного столу.

Свідок ОСОБА_16, пояснила, що вона являється головою квартального комітету «Добробут»та видавала довідку про місце проживання та реєстрації ОСОБА_1 Довідку вона надавала на основі наданих їй1 документів, підтверджуючих право власності на нерухомість, а саме договору купівлі-продажу.

З»ясувавши позиції сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, допитавши свідків, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за заявою осіб, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тобто кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 12 серпня 2008 року між відповідачами АКІБ «УкрСиббанк»(ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_6 укладено договір про надання споживчого кредиту №11382588000.(а.с.23-30).

На забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_6 перед АКІБ «УкрСиббанк»за договором про надання споживчого кредиту №11382588000, 12 серпня 2008 року між ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк»був укладений та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №1759, а між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір поруки №223032 від 12 серпня 2008 року (а.с.31-34).

Згідно договору іпотеки від 12 серпня 2008 року, предметом іпотеки є цілий житловий будинок під номером 33, що знаходиться в АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510137000:03:034:0021, розташована в АДРЕСА_1; земельна ділянка площею 0,0090 га, кадастровий номер 0510137000:03:034:0022, розташована в АДРЕСА_1 (а.с.31-32).

З 22 лютого 1992 року по 09 листопада 1995 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому народили спільних дітей: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про їх народження (а.с.36-37).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 був розірваний 9.11.1995р.(а.с.35).

Судом також встановлено, що фактично шлюб не розпався, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 продовжували проживати однією сімєю за місцем знаходження ОСОБА_6 що підтверджується довідками квартальних комітетів «Поділля»та «Добробут»за період з 18 вересня 2007 року і по теперішній час включно, та через пять років після отримання свідоцтва про розірвання шлюбу, народили ще одну спільну дитину - ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження та довідкою про усиновлення, виховували своїх спільних дітей, тобто мали притаманні подружжю відносини, але без повторної реєстрації шлюбу. Також продовжують вести спільне господарство, повязані спільним побутом та мають один перед одним взаємні права та обовязки, що передбачені діючим законодавством та одночасно з цим не перебували і не перебувають у шлюбних стосунках з іншими особами, тобто мають взаємні усталені відносини, що не суперечать моральним засадам суспільства, не заборонені законом та притаманні подружжю.

А тому, у відповідності до ч.2 ст. 3 СК України, починаючи з 22 лютого 1992 року і по цей час включно, ОСОБА_1 та ОСОБА_6, разом зі спільними дітьми, у розумінні громадського стану являються сімєю.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

За таких обставин, є підстави для встановлення факту проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_1С починаючи з 09.11.1995 року однією сімєю без реєстрації шлюбу.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що на момент укладання договору іпотеки ОСОБА_6 та ОСОБА_1, разом з їх спільними дітьми ОСОБА_10 та ОСОБА_5 були сімєю.

Згідно ч. 1 ст.74 CК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до ч. 3 ст.61 CК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, зокрема майно набуте відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 12 серпня 2008 року та договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 12 серпня 2008 року, яке було передане ОСОБА_6 в іпотеку, згідно договору іпотеки від 12 серпня 2008 року, є обєктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно із ч.2 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Частина 2 ст.74 СК України передбачає, що на майно яке є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відтак враховуючи положення ч. 1 ст. 65 CК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ч.2 ст.65 CК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість (ч.1 ст.31 ЦК України).

Частиною 3 ст.65 CК України визначено, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Предмет договору іпотеки від 12 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_6 та ПАТ «УкрСиббанк», має високу вартість - понад 1 млн. грн., а тому він виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про іпотеку»майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Враховуючи вимоги ст.65 CК України та ч.2 ст.6 «Про іпотеку», для укладення договору іпотеки від 12 серпня 2008 року необхідно було отримати нотаріально посвідчену письмову згоду співвласника Позивачки-1.

Наявність згоди співвласника на передачу нерухомого майна в іпотеку ОСОБА_6 не підтвердив. Власне і в тексті договору іпотеки від 12 серпня 2008 року посилання на існування такої згоди відсутні.

Відповідно до п. 99 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮУ від 03 березня 2004, № 20/5, майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості. Майно, що перебуває у спільній частковій власності (частки, паї), може бути самостійним предметом застави за умови виділення його в натурі, земельної ділянки - в натурі (на місцевості). Договори про заставу спільного сумісного майна посвідчуються за правилами, викладеними в пунктах 44 і 45 цієї Інструкції.

Згідно абз. 2 п. 44 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮУ від 03 березня 2004 року № 20/5, договори щодо належного подружжю на праві спільної сумісної власності майна, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також правочини щодо іншого цінного майна можуть бути посвідчені нотаріусом за наявності письмової згоди другого з подружжя. Згода на укладення такого договору повинна бути посвідчена нотаріально. Про наявність згоди другого подружжя зазначається в тексті договору з посиланням на реєстровий номер, за яким ця згода посвідчена, та дату її посвідчення.

Крім того, відповідно до абз.3 п.45 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮУ від 03 березня 2004 року № 20/5 визначено, що при посвідченні нотаріусом договору про відчуження або заставу майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена,неодружений,вдова,вдівець), державній нотаріальній конторі або приватному нотаріусу відчужувачем подається письмова заява про це. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома іншої сторони договору та зазначає про це в його тексті.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що договір іпотеки від 12 серпня 2008 року, укладений з порушенням ст. 65 CК України та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 6 ст. 203 ЦК України, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 156 ЖК Української РСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.64 ЖК Української РСР передбачено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

За таких обставин, на момент укладання договору іпотеки від 12 серпня 2008 року, члени сімї ОСОБА_6, були ОСОБА_1, неповнолітня ОСОБА_10 та малолітній ОСОБА_5, які правомірно користувалися житловим будинком в АДРЕСА_1 (переданий в іпотеку, згідно іпотечного договору від 12 серпня 2008 року).

Факт проживання членів сімї ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_10 та ОСОБА_5 з 12 серпня 2008 року в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 підтверджується довідкою квартального комітету «Добробут»(а.с.39а).

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Відповідно до ч.3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Частиною 2 даної статті визначено, що неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Відповідно до ч. 3 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав та інтересів дітей.

Згідно із ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Отже, для укладення правочину стосовно нерухомого майна, право власності або право користування на яке мають діти, необхідна попередня згода органів опіки та піклування.

Оскільки попередня згода органів опіки та піклування на укладення договору іпотеки не отримувалася, суд вважає, що у даному випадку були порушені права та інтереси дітей на користування житлом, а тому договір іпотеки від 12 серпня 2008 року суперечить правам та інтересам дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_5

Таким чином, при укладанні договору іпотеки від 12 серпня 2008 року не було дотримано норми ст. 203 ЦК України, ст. 156 ЖК Української РСР, ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»щодо нотаріального посвідчення правочину, надання попередньої згоди органів опіки та піклування на укладання правочину та щодо дотримання прав та інтересів дітей, а тому суд вважає за необхідне визнати вказаний правочин недійсним.

Згідно ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.2 ст.236 ЦК України, якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 5 ст.216 ЦК України передбачено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

В абз.3 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»звернуто увагу судів на те, що за змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.

Також, як вбачається з розділу «Застосування правових наслідків недійсності правочину»листа Верховного Суду України "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008, згідно зі статтями 215 і 216 ЦК суди вправі з дотриманням правил підсудності розглядати позови: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; про встановлення нікчемності правочину і застосування наслідків його недійсності.

Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Відповідно до п. 1.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 N 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 N 85/5), та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.99 за N 364/3657 єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна, вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»записи про обтяження нерухомого майна скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Постановою КМУ «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек»від 31.03.2004 N410, п.2 визначено, що Державний реєстр іпотек - єдина комп'ютерна база даних про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Тобто, підставою для внесення записів про обтяження майна іпотекою № 7728978, № 7729040 до Реєстру іпотек був Іпотечний договір від 12.08.2008року.

Відповідно до п. 25 Тимчасового порядку запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису, а п.26 встановлено, що реєстратор вносить до Реєстру іпотек відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду.

Таким чином, у разі визнання Іпотечного договору, який був підставою для внесення до Реєстру іпотек записів №№ 7728978, 7729040 про обтяження предмета іпотеки, недійсним, записи про обтяження майна іпотекою підлягають виключенню.

Окрім того, у звязку із припинення Іпотечного договору, який був підставою для внесення Запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів № 7728792 № 7728866 та № 7728932, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 N 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 N 85/5), та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.99 за N 364/3657, такі записи згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»також підлягають виключенню.

Відповідно до п. 1.5. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраторами Реєстру заборон є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна через комп'ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України та його регіональні філії.

Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених цим Положенням; уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон. Реєстратори також уносять та вилучають до (з) Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про тимчасові застереження щодо нерухомого майна.

Отже, п. 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна надає всім реєстраторам, яким є і приватний нотаріус ОСОБА_9, рівні права, зокрема щодо вилучення записів з Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна. Тобто наслідком припинення Іпотечного договору є вилучення запису про обтяження предмета іпотеки іпотекою.

Пунктом 253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. за №20/5 передбачено, що нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, за заявою заставодавця (іпотекодавця) та заставодержателя (іпотекодержателя) про припинення договору застави (іпотеки) або лише заставодавця (іпотекодавця) у разі подання ним безспірних доказів виконання зобов'язання; заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним.

На забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_6 перед ПАТ «УкрСиббанк»за договором про надання споживчого кредиту №11382588000, 12 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк»укладено договір поруки №223032 від 12 серпня 2008 року.

Відповідно до п. 1.1 цього договору, поручитель ОСОБА_1 зобовязується перед АКІБ «УкрСиббанк»(ПАТ «УкрСиббанк») відповідати за виконання ОСОБА_6 усіх його зобовязань перед ПАТ «УкрСиббанк», що виникли з договору про надання споживчого кредиту №11382588000 від 12 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк», існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

12 серпня 2008 року, між Відповідачами було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту. Даною угодою відповідачі погодили додати до кредитного договору додатки №2 «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту», додаток №3 «Тарифи банку».

Під час розгляду справи встановлено, що 04 лютого 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду №2 до договору про надання споживчого кредиту №11382588000 від 12 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк».

Відповідно до п. 1 цієї додаткової угоди, сторони домовились, зокрема про перенесення строків виконання зобовязань ОСОБА_6 зі сплати процентів за договором: сплата процентів, нарахованих згідно умов договору за використання кредитних коштів у доларах США в період з 01.12.2008 р. по 31.12.2008р., здійснюється ОСОБА_6 в період з 01.01.2014р. по 10.01.2014р., згідно умов договору за договором; викласти додаток №1 до договору у наступній редакції, що додається (додаток №1 до цієї додаткової угоди).

З п. 1 вказаної додаткової угоди №1 вбачається, що в звязку з перенесенням на іншу дату платежів попереднього періоду буде збільшення обсягу зобовязання ОСОБА_6 перед АКІБ «УкрСиббанк».

Крім того, з викладеного у новій редакції додатку №1 до договору також вбачається збільшення обсягу зобовязання ОСОБА_6 перед ПАТ «УкрСиббанк».

Доказів погодження з поручителем ОСОБА_1 вищевказаних змін до умов договору про надання споживчого кредиту №11382588000 від 12 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк», відповідачами ОСОБА_6 та ПАТ «УкрСиббанк»не надано.

Згідно ч.1 ст.559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобовязання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобовязання виникає у разі збільшення розміру плати за кредитом, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо.

Порука припиняється в тому випадку, коли поручитель не надав згоди на такі зміни основного зобовязання.

Відтак суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача ОСОБА_1, щодо припинення договору поруки №223032 від 12 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, оскільки в звязку з укладенням 04 лютого 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_6 додаткової угоди №2 до договору про надання споживчого кредиту №11382588000 від 12 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк», фактично збільшився обсяг зобовязань ОСОБА_6 перед ПАТ «УкрСиббанк»та відповідно збільшився обсяг відповідальності ОСОБА_1 як поручителя без відповідного погодження з останньою.

Окрім того судом також встановлено, що 23.12.2009 року ПАТ «УкрСиббанк»направив ОСОБА_6 вимогу за вихідним № 26-72/178 про дострокове погашення всього кредитного зобовязання на протязі 30 діб з дати вчинення цієї вимоги, позаяк застосував своє право про зміну термінів повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами в сторону їх зменшення, але до даного часу не звернувся з такою вимогою до поручителя.

Ч.4 ст.559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (а це починаючи з 23.01.2009 по 23.07.2009 р.р.) не пред'явить вимоги до поручителя.

Частиною 1 ст.251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст.252 ЦК України, строком є період часу який визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а терміном є певний момент у часі, який може визначатись календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно із п.3.1. договору поруки цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобовязань боржника за основним договором або до погашення поручителем зобовязань боржника в рахунок виконання зобовязань за основним договором в сумі та в межах якої поручитель відповідає перед кредитором, тобто до першої із перерахованих події, яка настане раніше.

Однак даний пункт не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не

відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, відповідно до якої - «Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами».

А тому, у п.3.1. спірного договору поруки визначений саме термін його дії, з вказівкою на події, які мають неминуче настати: припинення договору, або погашення поручителем ОСОБА_1 зобовязань ОСОБА_6

Таким чином, у спірному договорі поруки сторонами не встановлений строк його дії.

Враховуючи те, що починаючи з 23.12.2009 р. до моменту подання даної позовної заяви пройшло більше ніж шість місяців, то у відповідності до ч.4 ст.559 ЦК України, договір поруки є припиненим.

Встановлені судом факти свідчать про те, що права позивача ОСОБА_1 та її дитини ОСОБА_5 порушені відповідачами ОСОБА_6 та ПАТ «УкрСиббанк», а тому згідно із ст..15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту.

Згідно ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути пропорційно з відповідачів ОСОБА_6, ПАТ «УкрСиббанк»на користь позивача ОСОБА_1- 3019,50 грн. судового збору та 120 грн. витрат, повязаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи.

Керуючись ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 203, ч. 1, 3 ст. 215, 236, ч.1 ст. 368, ч.2 ст. 372, ч. 1 ст. 559 ЦК України, ч.2 ст. 3, ч. 3 ст. 61, 65, ст. 74 СК України, ч. 2 ст. 64, ч. 1, 2, 4 ст. 156 ЖК Української РСР, ч. 2 ст. 6, ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 44, 45, 99, 253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮУ від 03 березня 2004, № 20/5, ч. 2 п. 25, 26 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого Постановою КМУ від 31 березня 2004 року № 410, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Встановити факт проживання однією сімєю ОСОБА_6 (паспорт НОМЕР_3, виданий Замостянським РВ УМВС України в Вінницькій обл. 09.04.1997р., ІДПН НОМЕР_1) та ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_4, виданий Староміським РВ УМВС України в Вінницькій обл. 13.05.1997р., ІДПННОМЕР_2) без реєстрації шлюбу з 09.11.1995 року по теперішній час.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_4, виданий Староміським РВ УМВС України в Вінницькій області 13.05.1997 року, ІДПННОМЕР_2) та ОСОБА_6 (паспорт НОМЕР_3, виданий Замостянським РВ УМВС України в Вінницькій обл. 09.04.1997р., ІДПН НОМЕР_1), нерухоме майно, яке придбане ними під час проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, зокрема:

цілий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1;

земельна ділянка площею 0,1000 га., кадастровий номер 0510137000:03:034:0021, розташована за адресою АДРЕСА_1;

земельна ділянка площею 0,0090 га., кадастровий номер 0510137000:03:034:0022, розташована за адресою АДРЕСА_1

Визнати недійсним договір іпотеки нерухомого майна від 12 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_6 (ІДПН НОМЕР_1) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(ЄДРПОУ 09807750), в особі відділення №444 АКІБ «УкрСиббанк, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за реєстровими №1759, №1760, №1761, №1762 (реєстраційні номери записів в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 7728792, №7728866, №7728932 та в Державному реєстрі іпотек №7728978, №7729040, №7729040) з моменту його укладення.

Визнати припиненим договір поруки від 12 серпня 2008 року № 223032, укладений між ОСОБА_1 (ІДПН НОМЕР_2) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(ЄДРПОУ 09807750), в особі відділення №444 АКІБ «УкрСиббанк».

Застосувати наслідки недійсності договору іпотеки та зобов'язати приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_9 в день отримання рішення що набуло законної сили зняти заборони на відчуження іпотечного майна та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відповідні записи щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки нерухомого майна від 12 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 (ІДПН НОМЕР_1) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(ЄДРПОУ 09807750), в особі відділення №444 АКІБ «УкрСиббанк», зареєстрованого в реєстрі за реєстровими № 1759, №1760, №1761, №1762 посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9, а саме:

виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис реєстраційний № 7728792, контрольна сума 8ДГЕ926310;

виключити з Державного реєстру іпотек запис реєстраційний № 7728978, контрольна сума 798АЕ07А81;

виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис реєстраційний № 7728866, контрольна сума 86БЗА05329;

виключити з Державного реєстру іпотек запис реєстраційний № 7729040, контрольна сума 496Б897937.

виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис реєстраційний № 7728932, контрольна сума ЕГ55019А85;

виключити з Державного реєстру іпотек запис реєстраційний № 7729040, контрольна сума 496Б897937.

Стягнути солідарно із Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»(ЄДРПОУ 09807750) та ОСОБА_6 (ІДПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІДПН НОМЕР_2) 3019 (три тисячі дев»ятнадцять) гривень 50 копійок судового збору та 120 гривень витрат, повязаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Староміський районний суд м. Вінниці протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: В.В.Антонюк

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/20688038

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 року

Справа №22Ц-9391/11

Провадження № 22-ц/0290/394/2012

Категорія № 2 Головуючий в суді першої інстанції: Антонюк В.В. Доповідач: Панасюк О.С.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого - судді Панасюка О.С.,

суддів Матківської М.В., Медяного В.М.,

з участю секретаря Руденко О.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та (Особа-5), яка за дорученням представляє інтереси приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу (Особа-4), на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 3 січня 2012 року у справі за позовом (Особа-1), (Особа-3) до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», (Особа-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, служба у справах дітей Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу (Особа-4), про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю, визнання недійсним договору іпотеки та припинення договору поруки, -

встановила:

У червні 2011 року (Особа-1), яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини (Особа-3), 26 червня 2000 року народження, звернулася в суд з цим позовом, відповідно до якого просила встановити факт проживання однією сім'єю з (Особа-2); визнати спільною сумісною власністю (Особа-1)та (Особа-2) нерухоме майно, придбане ними за час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, зокрема: цілий житловий будинок, розташований у м. Вінниці по вул. (адреса), земельні ділянки, площею 0,1000га, кадастровий номер, та площею 0,0090га, кадастровий номер, розташовані за тією ж адресою; визнати недійсним договір іпотеки від 12 серпня 2008 року, укладений між (Особа-2) та ПАТ «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу (Особа-4), зареєстрований в реєстрі за № 1759; визнати припиненим договір поруки від 12 серпня 2008 року № 223032, укладений між (Особа-1)та ПАТ «УкрСиббанк»; зобов'язати приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу (Особа-4) виключити з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відповідні записи щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 12 серпня 2008 року, укладеного між (Особа-2)та ПАТ «УкрСиббанк».

Вимоги мотивувала тим, що з 22 лютого 1992 року по 9 листопада 1995 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з (Особа-2), у якому 23 січня у них народилась дочка (Особа-6); після розірвання шлюбу і дотепер вони проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, ведуть спільне господарство, 26 червня 2000 року у них народився син (Особа-3); 12 серпня 2008 року (Особа-2) уклав з (Особа-6) договори купівлі-продажу житлового будинку, що розташований у м. Вінниці по вул., та земельних ділянок, площею 0,1000га і 0,0090га, розташованих за тією ж адресою; також 12 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним баком «УкрСиббанк» (далі Банк) та (Особа-2)було укладено договір про надання споживчого кредиту, в забезпечення виконання умов якого було укладено договір іпотеки. Оскільки, предметом цього договору є майно набуте ними з відповідачем (Особа-2) під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, воно, відповідно до вимог ст.74 СК України, є їх спільною сумісною власністю, а тому в силу ч.З ст.65 СК України необхідною умовою укладення цього договору була нотаріально посвідчена її згода на його укладення. Крім того на час укладення договору іпотеки (Особа-2)мав двох неповнолітніх дітей, які з ним проживали, однак всупереч вимогам ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» цей договір був укладений без згоди органу опіки і піклування. Також, 12 серпня 2008 року в забезпечення кредитного договору між (Особа-2)та Банком (Особа-1)уклала з Банком договір поруки, проте відповідачі без погодження з нею 12 серпня 2008 року уклали додаткову угоду до кредитного договору № 1, а 4 лютого 2009 року - додаткову угоду № 2, таким чином без її згоди було змінене забезпечене порукою зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, що відповідно до ч.І ст.559 ЦК України є підставою припинення поруки. Зазначила, що в результаті укладення цих додаткових угод без її згоди збільшився лише обсяг відповідальності поручителя без збільшення обсягу відповідальності іпотекодаваця, що призвело до істотного дисбалансу між її обов'язками як поручителя та правами, передбаченими ч.2 ст.556 ЦК України у випадку виконання нею забезпеченого порукою зобов'язання і, відповідно, переходу до неї усіх прав кредитора, що з урахуванням положень ст.511 ЦК України є самостійною підставою припинення договору поруки. Вказувала, що 23 грудня 2009 року Банк направив (Особа-2) вимогу про дострокове погашення усієї суми кредиту протягом 30 діб з дати вчинення цієї вимоги, а відтак оскільки строк дії поруки у договорі не встановлений, строк виконання основного зобов'язання настав в січні 2010 року, протягом шести місяців з часу настання цього строку Банк до неї вимоги не пред'явив, то порука припинена також в силу ч.4 ст.559 ЦК України.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 3 січня 2012 року позов задоволено повністю. Встановлено факт проживання (Особа-1)та (Особа-2) однією сім'єю з 9 листопада 1995 року по теперішній час; визнано спільною сумісною власністю (Особа-1)та (Особа-2) нерухоме майно, придбане ними за час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, зокрема: цілий житловий будинок, розташований у м. Вінниці по вул., земельні ділянки, площею 0,1000га, кадастровий номер, та площею 0,0090га, кадастровий номер, розташовані за тією ж адресою; визнано недійсним договір іпотеки від 12 серпня 2008 року, укладений між (Особа-2) та ПАТ «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу (Особа-4), зареєстрований в реєстрі за № 1759; визнано припиненим договір поруки від 12 серпня 2008 року № 223032, укладений між (Особа-1) та ПАТ «УкрСиббанк»; зобов'язано приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу (Особа-4) виключити з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відповідні записи щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 12 серпня 2008 року, укладеного між (Особа-2) та ПАТ «УкрСиббанк».

В апеляційних скаргах ПАТ «УкрСиббанк» та представник приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу (Особа-4) (Особа-5)кожен окремо, посилаючись на порушення судом першої інстанції норми процесуального права, неправильне застосував норми матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просили скасувати рішення суду і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ч.ч.1,2 ст.303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, судова колегія розглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених (Особа-1)в суді першої інстанції.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду не відповідає з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що (Особа-1)та (Особа-2)з часу розірвання шлюбу 9 листопада 1995 року не припинили шлюбних відносин, продовжили спільно проживати, вести спільне господарство, виховувати спільну дочку, а через п'ять років після розірвання шлюбу народили спільну дитину, а тому вони є сім'єю в розумінні ст.З СК України, а тому це факт підлягає встановленню у судовому порядку.

Оскільки житловий будинок та земельні ділянки придбані (Особа-2)під час проживання з (Особа-1) однією сім'єю без реєстрації шлюбу, то це майно в силу ст.74 СК України є їх спільною сумісною власністю, а розпорядження ним шляхом укладення договору іпотеки без нотаріально посвідченої згоди іншого співвласника, суперечить вимогам ч.З ст.65 СК України.

Також на момент укладення договору іпотеки членами сім'ї власника будинку (Особа-2) були неповнолітня (Особа-6)та мололітній (Особа-3), які відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», ч.І ст.156 ЖК України мали право на користування цим житловим будинком, проте всупереч вимогам ч.З ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» договір іпотеки було укладено без дозволу органу опіки і піклування, а відтак цей договір є недійсним, як такий що не відповідає вимогам закону (ч.І ст.215, ч.І ст.203 ЦК України).

Наслідком недійсності договору іпотеки, згідно з вимогами ст.216 ЦК України, ч.І ст.17 Закону України «Про іпотеку», ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410, є виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки.

Оскільки відповідачі без погодження з (Особа-1) 12 серпня 2008 року уклали додаткову угоду до кредитного договору № 1, а 4 лютого 2009 року - додаткову угоду 2, змінивши таким чином забезпечене порукою зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, то договір поруки, укладений 12 серпня 2008 року між Банком та (Особа-1) є припиненим в силу ч.І ст.559 ЦК України. Крім того 23 грудня 2009 року Банк направив (Особа-2) вимогу про дострокове погашення усієї суми кредиту протягом ЗО діб з дати вчинення цієї вимоги, а відтак, враховуючи, що строк дії поруки у договорі не встановлений, строк виконання основного зобов'язання настав в січні 2010 року, протягом шести місяців з часу настання цього строку Банк до позивачки вимоги не пред'явив, то порука припинена також в силу ч.4 ст.559 ЦК України.

Повністю погодитись з такими висновками суду не можна з таких міркувань.

ч.2 ст.З СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно з ч.І ст.57 ЦПК України доказами є буд-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших осіб, які мають значення для справи.

Відповідно до п.5 ч.І ст.256 ЦПК України у судовому порядку підлягають встановленню факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, зокрема, проживання однією сім' єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Як роз'яснено у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

З матеріалів справи, зокрема, довідок квартальних Комітетів «Поділля» та «Добробут», свідоцтва про народження Погорілого Т.В. видно, що після розірвання 9 листопада 1995 року шлюбу (Особа-1)та (Особа-2) продовжили підтримувати фактичні шлюбні відносини, вони спільно проживали, вели спільне господарство, народили спільну дитину, а тому суд дійшов правильного висновку, що між ними склались усталені відносини притаманні подружжю і цей факт підлягає встановленню в судовому порядку на підставі п.5 ч.І ст,25б ЦПК України.

Колегія суддів відхиляє посилання представника третьої особи - приватного нотаріуса (Особа-4) (Особа-5) на те, що оскільки ЦПК України набрав чинності з 1 січня 2005 року, а тому суд не мав правової підстави встановлювати факт, який виник до цього часу, тому що відповідно до ч.З ст.2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Таким чином для застосування процесуальних норм значення має саме час вчинення процесуальних дій, розгляду та вирішення справи, а не час виникнення правовідносин, зокрема, юридичних фактів, які встановлюються на їх підставі.

Відповідно до ч.І ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Оскільки (Особа-1)та (Особа-2)на час придбання майна: житлового будинку, розташованого у м. Вінниці по вул., земельних ділянок, площею 0,1000га, кадастровий номер, та площею 0,0090га, кадастровий номер, що розташовані за тією ж адресою, 12 серпня 2008 року проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, то суд першої інстанції також правильно визначив правовий режим цього майна як спільну сумісну власність (Особа-2)та (Особа-1)Колегія суддів не бере до уваги посилання представника третьої особи - приватного нотаріуса (Особа-4)Ліханової О.В. на сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено представником ПАТ «УкрСиббанк» та нею, щодо вимоги про визнання цього майна спільною сумісною власністю, тому що відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як видно з матеріалів справи (Особа-1)звернулась до суду з позовом до ПАТ «УкриСиббанк» про визнання недійсним договору іпотеки 21 червня 2011 року, тобто пред'явила позов до одного з боржників, предметом якого була частина вимоги, право на яку вона мала, а відтак наслідком пред'явлення цього позову є переривання строку позовної давності щодо вимоги про визнання спірного майна спільною сумісною власністю.

Проте, суд першої інстанції не врахував, що встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, так і встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі ст.74 СК України пов'язується з набранням законної сили рішенням суду, яким такі юридичні факти встановлені. У зв'язку з цим визнання недійсним на підставі ст.6 Закону України «Про іпотеку» договору іпотеки, який був укладений за понад три роки до цього не впливає на зміст правовідносин, які склалися у зв'язку із укладенням такого договору, оскільки на момент укладення оспорюваного правочину єдиним власником спірного будинку та земельних ділянок (предмета іпотеки) був (Особа-2), який при посвідченні договору зазначав, що майно належить йому особисто, в шлюбі він не перебуває, однією сім'єю з особами, з якими мав би право укласти шлюб, не проживає, нерухоме майно, яке є предметом договору, не є предметом спільної власності.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про застосування до цих правовідносин ст.ст.64, 65,74 СК України, ч.2 ст.6 Закону України «Про іпотеку» як правової підстави задоволення позову в частині визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна від 12 серпня 2008 року.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд України (постанова від 7 листопада 2011 року № 6-44 цс 11), яка в силу ч.І ст.360- 7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Разом з тим, відповідно до задекларованого у п.4 Декларації прав дитини, а також гарантованого ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» принципу діти - члени сім'ї власника житлового будинку мають право користування займаним приміщенням на рівні з власником.

Згідно з ч.З ст.17 цього Закону батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Крім того, в ч.4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» передбачено, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

Відповідно до ч.б ст.203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Ч.1 ст.215 ЦК України встановлено, що однією із підстав недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.б ст.203 ЦК України.

Отже висновок суду про те, що дана вимога закону була проігнорована відповідачами, оскільки оспорюваний договір іпотеки укладений без дозволу органу опіки і піклування, який зобов'язаний здійснювати контроль за додержанням батьками майнових та житлових прав дітей при відчуженні житлових приміщень є вірним, а наведені в апеляційній скарзі доводи його не спростовують.

Щодо підстав визнання припиненим договору поруки, колегія суддів зазначає таке.

Ст.553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед "кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткової (субсидіарної) відповідальності поручителя (ч.І ст.554 ЦК).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Ч.2 ст.553 встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до п.1.3. договору поруки № 223032 від 12 серпня 2008 року поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

П.2.1. цього договору встановлено, що у випадку зміни умов основного договору поручитель, підписанням цього договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту договору, не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін.

Відповідно до ч.І ст.559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

Проте, місцевий суд встановивши, що умовами договору поруки передбачено можливість зміни основного договору, дійшов помилкового висновку. що внесення змін до кредитного договору змінило основне зобов'язання боржника без згоди поручителя та збільшило обсяг його відповідальності.

Аналогічну правову позицію про те, що підстави для припинення погуки відсутні, оскільки закон пов'язує припинення договору поруки не :з зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою. а із зміною основного зобов'язання, за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу його відповідальності викладено у постанові Верховного Суду України від 17 :ічня2011 року № 5020-10/012.

Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки,

П.3.1. договору поруки передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до повного погашення всіх зобов'язань боржника в рахунок виконання зобов'язань за основним договором в сумі та в межах якої поручитель відповідає перед кредитором, тобто до першої з перерахованих подій, яка настане раніше.

Згідно зі ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк дії договору поруки у ньому не встановлено.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то при неналежному виконанні позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

За змістом ч.2 ст.1054, ч.2 ст.1050Ц України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась, та сплати процентів.11

23 грудня 2009 року Банк направив (Особа-2) вимогу про дострокове погашення усієї суми кредиту протягом ЗО діб з дати вчинення цієї вимоги.

Оскільки строк зобов'язання позичальника (Особа-2)за кредитним договором № 11382588000 від 12 серпня 2008 року настав в січні 2009 року у зв'язку із простроченням повернення чергової частини кредиту та внаслідок направлення Банком вимоги про дострокове погашення усієї суми кредиту, то порука (Особа-1) припинилась через закінчення шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 316, 209, 218 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та (Особа-5), яка за дорученням представляє інтереси приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу (Особа-4), задовольнити частково.

Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 3 січня 2012 року в цій справі змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення: посилання на статті 64, 65,74 Сімейного кодексу України, частину другу статті 6 Закону України «Про іпотеку» як на правову підставу задоволення позову в частині визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна від 12 серпня 2008 року, укладеного між (Особа-2) та Акціонерним комерційним банком «УкрСббанк», посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу (Особа-4), зареєстрованого в реєстрі за реєстровими № 1759, № 1760, № 1761, № 1762; посилання на частину першу статті 559 Цивільного кодексу України як на правову підставу визнання припиненим договору поруки від 12 серпня 2008 року № 223032, укладеного між (Особа-1) та Акціонерним комерційним банком «УкрСббанк».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2012 року

м. Київ

Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_6, третя особа: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Циц Наталія Володимирівна про встановлення факту проживання однією сім»єю, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю, визнання недійсним договору іпотеки та припинення договору поруки, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Староміського районного суду м.Вінниці від 03 січня 2012 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 14 березня 2012 року,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2011 року ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду позовом, у якому просила:

- встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_6;

- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_6 нерухоме майно, придбане ними за час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу;

- визнати недійсним договір іпотеки від 12 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_6 та ПАТ «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Циц Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 1759;

- визнати припиненим договір поруки від 12 серпня 2008 року № 223032, укладений між нею та ПАТ «УкрСиббанк»;

- зобов'язати приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Циц Н.В. виключити з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відповідні записи щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 12 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та ПАТ «УкрСиббанк».

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що з 22 лютого 1992 року по 09 листопада 1995 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, від якого мають доньку ОСОБА_8

Незважаючи на те, що шлюб було розірвано, дотепер вони проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, ведуть спільне господарство і ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5

12 серпня 2008 року її чоловік ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_9 договори купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, та земельних ділянок площею 0,1000 га і 0,0090 га.

12 серпня 2008 року між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 укладено договір про надання споживчого кредиту, в забезпечення виконання умов якого укладено договір іпотеки.

Оскільки, предметом цього договору є майно, набуте нею з ОСОБА_6 під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вважає, що відповідно до вимог ст.74 СК України, воно є їх спільною сумісною власністю, а тому, в силу ч.3 ст.65 СК України, такий договір має укладатися при наявності її нотаріально посвідченої згоди.

Крім того, зазначала, що оспорюваний договір також укладено і без згоди органу опіки і піклування, хоча на час його укладення у спірному будинку проживали двоє неповнолітніх дітей.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 перед АКБ «УкрСиббанк» за договором кредиту, 12 серпня 2008 року між нею та банком був укладений договір поруки.

Вважає поруку припиненою в силу ч.1 ст.559 ЦК України, а також, на підставі ч.4 ст.559 ЦК України, оскільки строк виконання основного зобов'язання настав в січні 2010 року, а протягом шести місяців з часу настання цього строку банк до неї вимоги не пред'явив.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 3 січня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 14 березня 2012 року рішення суду першої інстанції змінено.

Виключено з мотивувальної частини рішення посилання на статті 64, 65,74 Сімейного кодексу України, частину другу статті 6 Закону України «Про іпотеку» як на правову підставу задоволення позову в частині визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна від 12 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк», посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Циц Н.В., зареєстрованого в реєстрі за реєстровими № 1759, № 1760, № 1761, № 1762; посилання на частину першу статті 559 Цивільного кодексу України як на правову підставу визнання припиненим договору поруки від 12 серпня 2008 року № 223032, укладеного між ОСОБА_4 та Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк».

В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій через свого представника ОСОБА_10, ПАТ «УкрСиббанк» просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням судами норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності.

Змінюючи вказане рішення лише в частині його правового обґрунтування, апеляційний суд, фактично, погодився із висновками, зробленими судом першої інстанції.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав вважати, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Так, згідно зі ст. 17 закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін і відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Судами встановлено, що 12 серпня 2008 року між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки для забезпечення виконання договору споживчого кредиту №11382588000 по поверненню кредитних коштів.

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки предметом іпотеки було домоволодіння, що належало на праві власності ОСОБА_6 та розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі дозволу органу опіки та піклування на укладення спірного договору іпотеки не отримували, хоча на момент його укладення в будинку №33 за вказаною вище адресою проживали неповнолітні діти ОСОБА_6 - ОСОБА_8, 1992 року народження та ОСОБА_5, 2000 року народження.

Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України вважає, що суди попередніх інстанцій правильно виходили з положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, відповідно до яких порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 Цивільно-процесуального кодексу України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відхилити, рішення Староміського районного суду м.Вінниці від 03 січня 2012 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 14 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.І. Журавель

Судді Ю.Г. Іваненко

І.М. Завгородня

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25586257

[AlexKharkov]

Спасибо! Хорошее решение, много полезного.

[mississ]

Думаю, що битва в судах була ще та! Молодці! Ось лише ця цитата мені не зовсім зрозуміла:

Відповідно до п.1.3. договору поруки № 223032 від 12 серпня 2008 року поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

П.2.1. цього договору встановлено, що у випадку зміни умов основного договору поручитель, підписанням цього договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту договору, не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін.

Відповідно до ч.І ст.559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

Проте, місцевий суд встановивши, що умовами договору поруки передбачено можливість зміни основного договору, дійшов помилкового висновку. що внесення змін до кредитного договору змінило основне зобов'язання боржника без згоди поручителя та збільшило обсяг його

відповідальності.

Аналогічну правову позицію про те, що підстави для припинення погуки відсутні, оскільки закон пов'язує припинення договору поруки не :з зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою. а із зміною основного зобов'язання, за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу його відповідальності викладено у постанові Верховного Суду України від 17 :ічня2011 року № 5020-10/012.

А якщо в договорі поруки не міститься пункту про згоду поручителя наперед на всі зміни, то таки можна опиратися на ч.1 ст.559 ЦКУ?

[у.zaporozhskiy]

Думаю, що битва в судах була ще та! Молодці! Ось лише ця цитата мені не зовсім зрозуміла:

А якщо в договорі поруки не міститься пункту про згоду поручителя наперед на всі зміни, то таки можна опиратися на ч.1 ст.559 ЦКУ?

Здесь все четко указано

Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя

Тоесть нужно два взаимосвязанных факта.

отсутствие согласия поручителя и увеличение объема основного обязательства.

Единственное, что угнетает, то это засилие негативных решений ВССУГУД по защите прав детей в реестре.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26478815

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26093380

ВССУГУД жжет

негативное решение о пене

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26932308

Однак на порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України суд належним чином не дослідив умови кредитного договору № 27/2007 від 26 липня 2007 року та не звернув уваги на те, що п. 7.8 цього договору строк позовної давності встановлений у п'ять років.

По другому, как шизофреническое -это решение назвать не могу.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26481294

То что Отец осуществил сделку в нарушение прав малолетнего не является основанием для недействительности д.и.