Определение ВССУ о признании исполнительной надписи в пользу банка Евпропейский не подлежащей исполнению

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

УХВАЛА

іменем україни

 

17 липня 2013 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

 

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

 

головуючого Луспеника Д.Д., 

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Червинської М.Є., 

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, акціонерного комерційного банку «Європейський», треті особи: ОСОБА_5, відділ Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, про визнання виконавчого напису нотаріуса частково недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2013 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 5 вересня 2007 року між акціонерним комерційним банком «Європейський» (далі - АКБ «Європейський») та нею було укладено договір іпотеки, відповідно до якого вона на забезпечення повернення її чоловіком - ОСОБА_5 отриманого ним 5 вересня 2007 року в АКБ «Європейський» кредиту у розмірі 90 тис. доларів США передала банку в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1. У зв'язку з тим, що після отримання кредиту різко змінився курс долара США до гривні, ОСОБА_5 не зміг виконати умови укладеного ним договору кредиту і станом на 5 січня 2009 року для нього термін надання (повернення) кредиту закінчився. Проте АКБ «Європейський» з метою безпідставного збільшення суми заборгованості та всупереч п. 4.3 кредитного договору, надав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 розрахунок заборгованості по кредиту станом не на 5 січня 2009 року, тобто на час припинення дії кредиту, а за період з 5 січня 2009 року по 30 червня 2011 року - з часу припинення дії кредитного договору до звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису. У результаті цього, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 6 липня 2011 року за реєстром № 175 вчинила виконавчий напис, за яким безпідставно стягнула з неї на користь АКБ «Європейський» заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 17 442 долари 29 центів США та пеню у розмірі 2 807 766 грн 33 коп. Ураховуючи наведене, позивачка просила визнати виконавчий напис недійсним в частині стягнення з неї на користь АКБ «Європейський» заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 17 442 долари 29 центів США та пені у розмірі 2 807 766 грн 33 коп.

 

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2013 року, в позові ОСОБА_3 відмовлено.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

 

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. 

 

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

 

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що за умови п. 4.3 кредитного договору термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, у випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених пп. 3.3.4 (сплачувати проценти), 3.3.7 (сплачувати кредит), 3.3.8 (сплачувати комісійну винагороду), протягом 45 днів поспіль, при цьому п. 6.1 цього договору визначено, що договір діє по 4 вересня 2012 року, а тому АКБ «Європейський» при зверненні 6 липня 2011 року до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису мав право у відповідності до умов кредитного договору від 5 вересня 2007 року нараховувати до стягнення проценти та пеню по кредитному договору у період з 5 січня 2009 року по 30 червня 2011 року.

 

Проте повністю погодитись з такими висновками судів не можна, оскільки до них суди дійшли з порушенням норм матеріального та процесуального права.

 

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

 

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

 

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

 

З матеріалів справи вбачається, що 5 вересня 2007 року АКБ «Європейський» надав ОСОБА_5 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 90 тис. доларів США на строк з 5 вересня 2007 року по 4 вересня 2012 року, а ОСОБА_5 приймає його та зобов'язується повернути кредит не пізніше встановленого цим пунктом строку, сплатити проценти, комісійні, можливі неустойки та інші витрати в порядку та на умовах, що передбачені цим договором.

 

Відповідно до п. 4.3 кредитного договору від 5 вересня 2007 року, укладеного між АКБ «Європейський» та ОСОБА_3, у випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених пп. 3.3.4, 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом 45 днів поспіль, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та відповідно позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховану пеню.

 

Відповідно до п. 6.1 зазначеного договору, він набуває чинності з моменту його укладення сторонами та діє по 4 вересня 2012 року, а у частині виконання сторонами зобов'язань - до їх повного виконання.

 

Судами встановлено, що 1 жовтня 2008 року між АКБ «Європейський» та ОСОБА_5 було укладено договір № 1 до договору кредиту від 5 вересня 2007 року на надання кредитної лінії з правом відновлення, відповідно до якого строк дії договору встановлюється з 5 вересня 2007 року по 4 вересня 2012 року включно.

 

5 вересня 2007 року між АКБ «Європейський» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки.

 

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 30 червня 2011 року заборгованість ОСОБА_5 з кредитним договором від 5 вересня 2007 року становить 102 042 долари 29 центів США та 2 807 766 грн 33 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 84 600 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом - 17 442 долари 29 центів США; заборгованість за пенею - 2 807 766 грн 33 коп.

 

З матеріалів справи вбачається, що 6 липня 2011 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис за іпотечним договором від 5 вересня 2007 року, укладеного на забезпечення зобов'язань по кредитному договору від 5 вересня 2007 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь АКБ «Європейський» грошових коштів у розмірі 3 622 978 грн 8 коп., з яких: сума заборгованості складає 84 600 доларів США, сума заборгованості за відсотками складає 17 442 доларів 29 центів США, розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 2 807 766 грн 33 коп., 1 700 грн - плату за вчинення виконавчого напису.

 

Зазначеним виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу в рахунок погашення боргу звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3

 

Судами встановлено, що вимога - попередження про звернення стягнення на іпотечне майно та вчинення виконавчого напису нотаріуса позивачці направлялась банком 18 червня 2010 року та отримано нею 8 липня 2010 року.

 

Відповідно до п. 289 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 рок № 20/5 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин), за заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.

 

Відповідно до п. 284 цієї Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 199 року № 1172.

 

Таким чином, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобовязання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відутності ознаки безспірності нотаріус повнен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

 

Однак при вчиненні виконавчого напису нотаріус не врахував, що для вимоги про стягнення пені за користування кредитом встановлюється строк позовної давності один рік, а банком нараховано суму заборгованості за період з 5 січня 2009 року по 30 червня 2011 року, тоді як строк повернення кредиту закінчився 5 січня 2009 року (п. 4.3 кредитного договору), тобто сума не є безспірною.

 

Суди зазначені обставини не врахували та не перевірили, чи були підстави для видачі виконавчого напису.

 

Також суди прийшли до передчасного висновку, що кредитний договір діяв до 4 вересня 2009 року, а у частині виконання сторонами зобов'язань - до їх повного виконання, не врахувавши при цьому п. 4.3 цього договору, відповідно до умов якого термін кредиту вважається таким, що закінчився, у випадку невиконання позичальником зобов'язань протягом 45 днів поспіль і у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань строк повернення кредиту закінчився 5 січня 2009 року.

 

Також судами не враховано, що згідно зі ст. 258 ЦК України строк позовної давності про стягнення неустойки (пені, штрафу) становить один рік.

 

Крім зазначеного, суду слід звернути увагу на те, чи передбачено ЦК України, ЦПК України такий спосіб судового захисту як визнання виконавчого напису недійсним, оскільки виконавчий напис не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України.

 

Таким чином, ураховуючи, що судами не встановлені всі фактичні обставини від яких залежить правильне вирішення справи, та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

 

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 1 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Ухвала оскарженню не підлягає. 

 

Головуючий Д.Д. Луспеник

 

Судді: Б.І. Гулько

А.О. Лесько

С.Ф. Хопта

М.Є. Червинська 

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/32480580