Виконавчий лист

[yafet]

вона помалу крутиться 

 

20 січня 2016

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=8131#entry160195

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі № 6-711цс15

 

За змістом положень частин першої, другої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)») виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред’явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

 

Зазначення судом у виконавчому листі іншого строку пред’явлення його до виконання не має правового значення, оскільки такий строк встановлено імперативною нормою закону й не може бути змінено судом.

 

За пунктом 4 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», який набрав чинності з 9 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

 

Таким чином, поширення дії норм вказаного Закону на правовідносини щодо пред’явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа.

 

У справі, яка переглядається, виконавчий документ, виданий на підставі рішення суду після набрання чинності Законом України № 2677-VІ (9 березня 2011 року), був пред’явлений до виконання поза межами строків, установлених статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження», питання про поновлення пропущеного строку в установленому статтею 371 ЦПК України порядку не вирішувалося, і відповідно зазначена обставина, виходячи з положень статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», була підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

 

Суддя Верховного Суду України Л.І. Охрімчук

 

http://www.scourt.go...2257F500035EC1C

[yafet]

Зацікавленим доповідаю поточний момент ( з апеляції вийшло дві ухвали).

 

    Сценарій: В поточній  справі (№ 2-614/11   http://reyestr.court...Review/29310245 ) стягнено солідарно з трьох: позичальника і двох поручителів. Видані 3 листи з такою спецнумерацією: "Виконавчий лист-1"  (з позичальника);  "виконавчий лист-2"(з першого поручителя) і "виконавчий лист-3"(з другого поручителя).  

     

      Апеляційний суд не хоче реагувати на норму ч.2.ст.61 Конституції  про індивідуальність юридичної  відповідальності в залежності від дати доведення до конкретного відповідача рішення суду про таку відповідальність ( в даному випадку - цивільно-правову).

 

     1. По позичальнику: апеляційний суд в ухвалі 22 лютого 2016р. прийшов до висновку, що рішення суду від 29.05.2012р. направлено позичальнику рекомендованою поштою в лютому 2013р., його особистого підпису, згідно з поштовими правилами, і не повинно бути на повідомленні про вручення, отже факт отримання позичальником рішення суду від 29.05.2012р. в лютому не викликає сумнівів колегії. Звідси : виконавчий лист-1 виданий 13.02.2013 правильно, а внесення в ЄДРСР інформації про набрання рішенням суду законної сили 09 червня 2012 року та надіслання позичальнику копії рішення 25 травня 2015 року (без сплати судового збору за повторну видачу і без відмітки про набрання чинності рішенням) були помилковими. Результат апеляційної інстанції: підстав для визнання виконавчого листа-1, виданого 13.02.2013р. таким , що не підлягає виконанню нема. Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.  

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56308606

 

    2. По поручителю - 1: апеляційний суд в ухвалі  25 лютого 2016р. проігнорував юридичною оцінкою підпису представника поручителя-1 про те, що копія рішення від 29.05.2012р. отримана 03 червня 2012р.  Колегія (інший склад) вважає, що виконавчий лист-2 виданий 13 лютого 2013 року правильно, строк предявлення "встановлюється" з наступного дня після повернення листа, якщо підставою повернення є п.2 ч.1 ст.47 ЗВП. Вказано, що посилання на ч.2 ст.23 ЗВП невірне, слід керуватись ч.3. ст.23 ЗВП. Застосування або заперечення правових позицій ВСУ від 19.08.2014 і від 20.01.2016р. в ухвалі уникли. Фактично визнали, що  новий строк "встановлюється автоматично" на підставі ч.3 ст.23 ЗВП. Також " Ухвала касаційному оскарженню не підлягає".

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56340245

    

     

    

  

          

      

[yafet]

http://jurliga.ligazakon.ua/blogs_article/670.htm

[Bolt]

http://jurliga.ligazakon.ua/blogs_article/670.htm

 

Интересно в какую сторону перетянут...

[yafet]

Интересно в какую сторону перетянут...

  І мені цікаво. 2 заслав в касацію проти вітру. 2  в  апеляції. 1 в першій.  В Європі остаточне рішення має виконуватись без всяких обговорень. В нас зараз діє свій закон. В Росії питання вирішили через КС. Якщо скомпонувати свіжий лист ВГСУ про дату набрання чинності рішенням при поновленні строку на апеляцію, правову позицію двох палат ВСУ від 20.01.2016 + ч.2 ст.61 Конституції + реанімація законопроекту про банкрутство фізосіб + державний інтерес на податки по припинених боргах, то підстави сподіватись на ясність є, як ніколи.

[Bolt]

то підстави сподіватись на ясність є, як ніколи.

 

Хорошо бы...))

[yafet]

Зацікавленим доповідаю поточний момент ( з апеляції вийшло дві ухвали).

 

    Сценарій: В поточній  справі (№ 2-614/11   http://reyestr.court...Review/29310245 ) стягнено солідарно з трьох: позичальника і двох поручителів. Видані 3 листи з такою спецнумерацією: "Виконавчий лист-1"  (з позичальника);  "виконавчий лист-2"(з першого поручителя) і "виконавчий лист-3"(з другого поручителя).  

     

      Апеляційний суд не хоче реагувати на норму ч.2.ст.61 Конституції  про індивідуальність юридичної  відповідальності в залежності від дати доведення до конкретного відповідача рішення суду про таку відповідальність ( в даному випадку - цивільно-правову).

 

     1. По позичальнику: апеляційний суд в ухвалі 22 лютого 2016р. прийшов до висновку, що рішення суду від 29.05.2012р. направлено позичальнику рекомендованою поштою в лютому 2013р., його особистого підпису, згідно з поштовими правилами, і не повинно бути на повідомленні про вручення, отже факт отримання позичальником рішення суду від 29.05.2012р. в лютому не викликає сумнівів колегії. Звідси : виконавчий лист-1 виданий 13.02.2013 правильно, а внесення в ЄДРСР інформації про набрання рішенням суду законної сили 09 червня 2012 року та надіслання позичальнику копії рішення 25 травня 2015 року (без сплати судового збору за повторну видачу і без відмітки про набрання чинності рішенням) були помилковими. Результат апеляційної інстанції: підстав для визнання виконавчого листа-1, виданого 13.02.2013р. таким , що не підлягає виконанню нема. Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.  

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56308606

 

    2. По поручителю - 1: апеляційний суд в ухвалі  25 лютого 2016р. проігнорував юридичною оцінкою підпису представника поручителя-1 про те, що копія рішення від 29.05.2012р. отримана 03 червня 2012р.  Колегія (інший склад) вважає, що виконавчий лист-2 виданий 13 лютого 2013 року правильно, строк предявлення "встановлюється" з наступного дня після повернення листа, якщо підставою повернення є п.2 ч.1 ст.47 ЗВП. Вказано, що посилання на ч.2 ст.23 ЗВП невірне, слід керуватись ч.3. ст.23 ЗВП. Застосування або заперечення правових позицій ВСУ від 19.08.2014 і від 20.01.2016р. в ухвалі уникли. Фактично визнали, що  новий строк "встановлюється автоматично" на підставі ч.3 ст.23 ЗВП. Також " Ухвала касаційному оскарженню не підлягає".

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56340245

    

     

    

  

          

      

   

    В сподіваннях на скору ясність, я явно поспішив

 

    Продовження.

 

    1. По позичальнику: http://reyestr.court.gov.ua/Review/56646958

 

Ухвала 23 березня 2016 року                                                                   м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Черненко В.А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_3, на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 7 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -     в с т а н о в и в:  Касаційна скарга подана з дотриманням строку на касаційне оскарження, передбаченого ст. 325 ЦПК України, за формою і змістом відповідає вимогам ст. 326 ЦПК України. Оскільки наведені в касаційній скарзі доводи викликають необхідність перевірки матеріалів цивільної справи, є підстави для відкриття касаційного провадження.    Керуючись ст.ст. 327, 328 ЦПК України, у х в а л и в: Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_3, на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 7 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Витребувати із Самбірського міськрайонного суду Львівської області вищезазначену цивільну справу № 452/1340/15-ц. Копію касаційної скарги та додані до неї матеріали надіслати особам, які беруть участь у справі, роз'яснити їх право подати заперечення на касаційну скаргу до 25 квітня 2016 року. Ухвала оскарженню не підлягає.    Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ                                               В.А. Черненко

 

 

    2. По поручителю-1. http://reyestr.court.gov.ua/Review/56646920

У Х В А Л А

 

23 березня 2016 року                                                                                     м. Київ

 

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Юровська Г.В., розглянувши касаційну ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року у справі за ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про визнання кредитного договору недійсним,

 

 

в с т а н о в и в :

 

 

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області

від 17 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року, у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.

Відновлено зупинене, відповідно до ухвали судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2015 року, стягнення за виконавчим листом, виданим Самбірським міськрайонним судом Львівської області у справі про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_2. ОСОБА_5 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 5 942,27 доларів США, що еквівалентно

47 460 грн 91 коп., та 13 645 грн 31 коп. заборгованості за кредитним договором, судові витрати - 691 грн 16 коп. у виконавчому провадженні,

У березні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права.

У прийнятті касаційної скарги слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах

1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31-33 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Касаційна скарга на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року не може бути прийнята до провадження, оскільки зазначені ухвали не підлягають оскарженню в касаційному порядку відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. 324 ЦПК України,

 

у х в а л и в:

 

У прийнятті касаційної скарги ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року відмовити.

Касаційну скаргу разом із доданими документами повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ                                                                 Г.В.Юровська

[у.zaporozhskiy]

 

    В сподіваннях на скору ясність, я явно поспішив

 

    Продовження.

 

    1. По позичальнику: http://reyestr.court.gov.ua/Review/56646958

 

Ухвала 23 березня 2016 року                                                                   м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Черненко В.А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_3, на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 7 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -     в с т а н о в и в:  Касаційна скарга подана з дотриманням строку на касаційне оскарження, передбаченого ст. 325 ЦПК України, за формою і змістом відповідає вимогам ст. 326 ЦПК України. Оскільки наведені в касаційній скарзі доводи викликають необхідність перевірки матеріалів цивільної справи, є підстави для відкриття касаційного провадження.    Керуючись ст.ст. 327, 328 ЦПК України, у х в а л и в: Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_3, на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 7 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Витребувати із Самбірського міськрайонного суду Львівської області вищезазначену цивільну справу № 452/1340/15-ц. Копію касаційної скарги та додані до неї матеріали надіслати особам, які беруть участь у справі, роз'яснити їх право подати заперечення на касаційну скаргу до 25 квітня 2016 року. Ухвала оскарженню не підлягає.    Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ                                               В.А. Черненко

 

 

    2. По поручителю-1. http://reyestr.court.gov.ua/Review/56646920

У Х В А Л А

 

23 березня 2016 року                                                                                     м. Київ

 

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Юровська Г.В., розглянувши касаційну ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року у справі за ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про визнання кредитного договору недійсним,

 

 

в с т а н о в и в :

 

 

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області

від 17 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року, у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.

Відновлено зупинене, відповідно до ухвали судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2015 року, стягнення за виконавчим листом, виданим Самбірським міськрайонним судом Львівської області у справі про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_2. ОСОБА_5 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 5 942,27 доларів США, що еквівалентно

47 460 грн 91 коп., та 13 645 грн 31 коп. заборгованості за кредитним договором, судові витрати - 691 грн 16 коп. у виконавчому провадженні,

У березні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права.

У прийнятті касаційної скарги слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах

1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31-33 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Касаційна скарга на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року не може бути прийнята до провадження, оскільки зазначені ухвали не підлягають оскарженню в касаційному порядку відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. 324 ЦПК України,

 

у х в а л и в:

 

У прийнятті касаційної скарги ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року відмовити.

Касаційну скаргу разом із доданими документами повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ                                                                 Г.В.Юровська

 

Это классика.

 

 

а можете детальніше пояснити, що Ви мали на увазі в цьому випадку?

 

І мені цікаво. 2 заслав в касацію проти вітру. 2  в  апеляції. 1 в першій.  В Європі остаточне рішення має виконуватись без всяких обговорень. В нас зараз діє свій закон. В Росії питання вирішили через КС. Якщо скомпонувати свіжий лист ВГСУ про дату набрання чинності рішенням при поновленні строку на апеляцію, правову позицію двох палат ВСУ від 20.01.2016 + ч.2 ст.61 Конституції + реанімація законопроекту про банкрутство фізосіб + державний інтерес на податки по припинених боргах, то підстави сподіватись на ясність є, як ніколи.

[yafet]

Это классика.

 

 

а можете детальніше пояснити, що Ви мали на увазі в цьому випадку?

 

І мені цікаво. 2 заслав в касацію проти вітру. 2  в  апеляції. 1 в першій.  В Європі остаточне рішення має виконуватись без всяких обговорень. В нас зараз діє свій закон. В Росії питання вирішили через КС. Якщо скомпонувати свіжий лист ВГСУ про дату набрання чинності рішенням при поновленні строку на апеляцію, правову позицію двох палат ВСУ від 20.01.2016 + ч.2 ст.61 Конституції + реанімація законопроекту про банкрутство фізосіб + державний інтерес на податки по припинених боргах, то підстави сподіватись на ясність є, як ніколи.

    Однозначність на стадії виконання судових рішень ще тільки в зародку.

 

    1. Про стан дискусії про тему строку предявлення (чинності) виконавчого листа дивіться за і проти в статтях і коментарях на Лізі:  http://jurliga.ligazakon.ua/news/2016/2/29/142061.htm  ,    http://jurliga.ligazakon.ua/blogs_article/670.htm   і ще було повідомлення на Лізі про конференцію з приводу виконавчого провадження де акцентували питання про банкрутство фізосіб(є зареєстрований законопроект).

 

    2. В Росії строк перебіг строку предявлення виконавчого листа вирішили в конституційному суді 10 березня 2016р. в залежності від ініціатора повернення такого листа з примусового стягнення (А.Авторгов 14.03.16 | 20:33 Дуже цікаве рішення КС РФ на цю тему: doc.ksrf.ru/decision/KSRFDecision225558.pdf ). Як виявилось, наш ЗВП злизаний з їхнього (в російському рішенні  є  цікаве підтвердження логіки нашого ВСУ і ВГСУ 3-55гс14 від 19.08.2014) .

 

    3. В Європі таке поняття, як строк предявлення( і відповідно- строк давності предявлення) виконавчого документа взагалі не застосовується (  зі статті http://jurliga.ligazakon.ua/news/2016/2/29/142061.htm )

 

    4.  Державний інтерес на податок в нас:

       діючий ПКУ передбачає оподаткування доходів фізосіб, отриманих внаслідок безнадійності боргу. Тут же згадується і умова про наявність закону про банкрутство фізосіб. 

 

                  Про податок з доходів фізосіб   і банкрутство фізосіб:

 

          ПКУ       14.1.11. безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

...

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов’язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах;

{Підпункт "г" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 в редакції Закону № 321-VIII від 09.04.2015}

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

{Підпункт "ґ" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 в редакції Закону № 655-VIII від 17.07.2015}

...

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

{Підпункт "є" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 в редакції Закону № 655-VIII від 17.07.2015}

...

з) заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією;

{Підпункт 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 доповнено підпунктом "з" згідно із Законом № 655-VIII від 17.07.2015}

{Підпункт 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3609-VI від 07.07.2011, № 657-VII від 24.10.2013; в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014}

               ПКУ. 164.2. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: ...

       164.2.7. сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації;

{Підпункт 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5519-VI від 06.12.2012} ... 

 

       5. Щодо порядку набрання рішенням суду чинності. По ч.2.ст.61 Конституції юридична відповідальність є індивідуальною. Звідси , логічно, що щодо кожного з відповідачів рішення вступає в силу різними (індивідуальними) датами. Відповідно різними будуть і строки предявлення виконавчого документа до виконання. Поскільки для початку строку абсолютно обовязково встановити дату вступу рішення в законну силу - цікавий свіжий лист ВГСУ Высший хозяйственный суд в письме от 14 марта 2016 года № 01-06/494/16разъяснил, можно ли считать решение хозяйственного суда вступившим в законную силу, если апелляционная жалоба подана после установленного законом срока на апелляционное обжалование.

Так, порядок вступления решения хозяйственного суда в законную силу определяется предписаниями статьи 85 ХПК.

Если апелляционную жалобу на судебное решение не подано в срок, предусмотренный частью первой статьи 93 ХПК, соответствующее решение вступает в законную силу.

В случае, если на решение суда первой инстанции, вступившее в законную силу с истечением установленного частью первой статьи 93 ХПК срока, подано апелляционную жалобу, и суд апелляционной инстанции восстановил этот срок и принял жалобу к производству, то такое решение местного хозяйственного суда до завершения апелляционного рассмотрения нельзя считать вступившим в законную силу.

Соответсвующие изменения были внесены в информационное письмо ВХСУ № 01-8/344 «О некоторых вопросах практики применения норм Хозяйственного процессуального кодекса Украины, поднятых в докладных записках о работе хозяйственных судов в 2004 году».

 

            6.  Про свої практичні кроки викладаю посилання на ЄДРСР по мірі появи незалежно від результату. 

 

     Щодо суті: притримуюсь своєї старої логіки: той у кого нема більше ніж Перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення - вільний від визнаного/визначеного судом  зобовязання боргу на підставі ст.607 ЦК і повинен задекларувати дохід від безнадійного боргу. 

 

Звиняйте за обширність. В принципі всі елементи, мяко кажучи, не зовсім однозначні. 

[Bolt]

Як виявилось, наш ЗВП злизаний з їхнього 

 

Выявилось...))) Вообще то это было с самого начала известно... Но только он хуже оригинала...

[yafet]

Те ж кіно. Сценарій через оскарження постанови ДВС (по поручителю-1; на дії ДВС по виконавчому листу-2).

 

 1. Перша. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54107256

Справа № 452/2843/15-ц

  

УХВАЛА

26 листопада 2015 року                                                                             м.Самбір

               Самбірський міськрайонний суд Львівської області

    у складі:     головуючого судді Казана І.С.

    при секретарі Топорович В.В.,

    із участю:     державного виконавця Співака Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області матеріали скарги представника заявника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на постанову від 25.09.2015 року про відкриття виконавчого провадження №48806481, винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3, вже після спливу річного строку для предявлення виконавчого документа до виконання. Строк предявлення виконавчого документа до примусового виконання на думку заявника витік ще 10.06.2013 року, а отже обовязок за виконавчим листом №2-614 у ОСОБА_2 до виконання якого вона може бути примушена, відсутній. У звязку з вищенаведеним ОСОБА_1 просить визнати цю постанову неправомірною і скасувати.

ОСОБА_1 та заявник у судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд скарги у його відсутності.

У судовому засіданні старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3 заперечив проти скарги і пояснив, що виходячи із позиції заявника з дня набрання законної сили судовим рішенням до часу останнього відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-614 від 13.02.2014 року про стягнення коштів із ОСОБА_2 в користь ПАТ акціонерний банк «Укргазбанк» минуло 237 днів, відтак у задоволенні скарги просив відмовити.

Представник заінтересованої особи АБ «Укргазбанк» на виклик в судове засідання не зявилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності та письмове заперечення проти скарги ОСОБА_4

Вислухавши старшого державного виконавця, зясувавши обставини справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав:

У відповідності до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до копії постанови відкриття виконавчого провадження від 25.03.2013 року №37199021 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_5 було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-614, виданого 13.02.2013 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області про солідарне стягнення із ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 в користь публічного акціонерного банку «Укргазбанк» 5942,27 доларів США, що в еквіваленті становить 47460,91грн. та 13645,31грн. заборгованості по кредитному договору і судові витрати у справі 691,16грн.

Згідно постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.02.2014 року та 25.12.2014 року виконавчий лист №2-614, виданий 13.02.2013 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Із копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2015 року №48806481 відомо, що головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_5 черговий раз відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-614, виданого 13.02.2013 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області про солідарне стягнення із ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 в користь ПАТ акціонерного банку «Укргазбанк» наведених вище коштів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно предявити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 22 цього Закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути предявлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Ураховуючи наведені нормативні акти у сукупності з поясненнями старшого державного виконавця, подані суду документи, котрі цього не спростовують, існуюче несплачене фінансове зобовязання у громадянки ОСОБА_2 перед банківською установою, приводять суд до висновку, що стягувач не порушив строк для предявлення виконавчого документа до виконання, а відтак постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2015 року за виконавчим провадженням №48806481, винесена державним виконавцем відділу державної виконавчої служби є правомірною та в даному конкретному випадку не порушує прав чи свобод ОСОБА_2 під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до закону.

Судові витрати слід розподілити згідно ст. 388 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 386 387 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3.

Стягнути із ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у сумі 487,2грн.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Суддя                                         І.С. Казан.

 

 

2. Апеляційна.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56718367

Справа № 452/2843/15                                         Головуючий у 1 інстанції: Казан І.С.

Провадження № 22-ц/783/1612/16                         Доповідач в 2-й інстанції:  Шандра  М. М.

Категорія: 59

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

24 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Струс Л.Б., Шумської Н.Л.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2015 року за заявою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3  на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області Співака Романа Богдановича, -

               ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою відмовлено у задоволені скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області Співака Романа Богдановича.    

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3.     В апеляційній скарзі покликається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду та зазначає, що згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов»язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред»явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної влади. Вказує, що державний виконавець, прийнявши рішення про відкриття виконавчого провадження вийшов з межі наданих йому дискреційних повноважень і порушив права боржника, оскільки, річний строк пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання розпочався 10 червня 2012 року і завершився 10 червня 2013 року. Незалежно від кількості разів пред'явлення виконавчого листа до виконання річний строк переривається і поновлюється, а не починається спочатку. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою скаргу задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених цьому законі, що спрямовані на примусове виконання судових рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі рішення).

Згідно ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред»явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Матеріали справи встановлено, що 29.05.2012 року Самбірським міськрайонним суду Львівської області  ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ПАТ АК «Укргазбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_2 ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ПАТ АК «Укргазбанк» про визнання кредитного договору недійсним, згідно якого позов ПАТ АК «Укргазбанк» був задоволений, у зустрічному - відмовлено. Виконавчий лист видано 13.02.2013 року.

Вперше виконавчий лист був пред»явлений до виконання 25.03.2013 року, тобто у межах строку, визначеного ч.1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження».

25.03.2013 року №37199021 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області Співаком П.Б. було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-614, виданого 13.02.2013 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області про солідарне стягнення із ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 в користь Публічного акціонерного банку «Укргазбанк» 5942,27 доларів США, що в еквіваленті становить 47460,91грн. та 13645,31грн. заборгованості по кредитному договору і судові витрати у справі 691,16грн. Постановою від 27.02.2014 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 35- 38).

Після повторного пред»явлення до виконання  виконавчого листа постановою від 25.12.2014 року державним виконавцем повернено виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 34).

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред»явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Матеріалами справи встановлено, що стягувач 22.09.2015 року звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2-614 від 13.02.2013 року. Тобто виконавчий лист було повторно пред»явлено до виконання у межах  річного строку. У зв»язку з наведеним, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що виконавчою службою правомірно 22.09.2015 року  відкрито виконавче провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до Закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі не знайшли свого підтвердження в ході розгляду скарги.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального закону та підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

    Керуючись ст. п.1.ч.2 ст. 307, п.1 ч.1.ст. 312, п.4 ч.1 ст.314 ЦПК України, колегія суддів

                               УХВАЛИЛА:

     Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2015 рокузалишити без змін.

           Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

        

Головуючий                                                                           М.М.Шандра

Судді:                                                                         Л.Б. Струс

                                                                                                       Н.Л.Шумська       

[yafet]

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=8338#entry165797  (суміжна тема: 

Постанова ВСУ про строк пред,явлення виконавчого листастрок пред,явлення виконавчого листа на може бути змінений судом 

Автор doroshal, Вчера, 11:59 )

[yafet]

Важливо  (переніс звідси:             

 

 

On 15.07.2016 at 4:08 PM, y.voronizhskiy said:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/58218149

Срок предъявления исполнительного документа, который возвращают в суд, а не взыскателю прерывает с момента его подачи в исполнительную службу.

После прерывания срок не продолжает свое исчисление, а начинается заново

http://reyestr.court.gov.ua/Review/58155646

[Bolt]

Да уж, печально, все мечты рухнули, гнобить выконавцив...

[Bolt]

В 06.02.2016 в 13:31, yafet сказал:

вона помалу крутиться 

По ходу больше не крутится... ))

[yafet]

On 17.07.2016 at 2:37 PM, yafet said:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/58218149

Срок предъявления исполнительного документа, который возвращают в суд, а не взыскателю прерывает с момента его подачи в исполнительную службу.

После прерывания срок не продолжает свое исчисление, а начинается заново

http://reyestr.court.gov.ua/Review/58155646

                               Таки да ... 

                                                                                              3-698гс16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

5 жовтня 2016 року                      м. Київ

 

 

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого     Жайворонок Т.Є.,                         

суддів: Берднік І.С.,                     

               Ємця А.А.,                        

за участю представників:

публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» – ОСОБА_1,

товариства з обмеженою відповідальністю «Земля К»  – ОСОБА_2,

Міністерства юстиції України – ОСОБА_3, –

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Земля К» (далі – ТОВ «Земля К») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 травня 2016 року у справі № 910/18165/13 за скаргою публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (далі – ПАТ АБ «Укргазбанк») на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі – ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області) у справі                          № 910/18165/13 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Метан» (далі – ТОВ «Метан»), ТОВ «Земля К» про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави,

 

в с т а н о в и л а:

 

У грудні 2015 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до суду зі скаргою на дії ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, в якій просить:

– визнати протиправними дії ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 4 грудня                 2015 року ВП № 49519299;

– скасувати зазначену постанову;

– зобов’язати ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області здійснити дії з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року у справі № 910/18165/13, передбачені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі – Закон України «Про виконавче провадження»).

Свої вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» обґрунтував тим, що ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області неправомірно відмовив їм у відкритті виконавчого провадження з тих підстав, що наданий наказ господарського суду складається з 5 аркушів, які не прошиті, не пронумеровані та не скріплені гербовою печаткою, а заява про відкриття виконавчого провадження подана особою, повноваження якої не підтверджені належним чином завіреною довіреністю.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 2 лютого 2016 року скаргу задоволено:

– визнано протиправними дії ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого  провадження від 4 грудня               2015 року ВП № 49519299;

– визнано недійсною постанову державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області про відмову у відкритті виконавчого провадження від 4 грудня               2015 року ВП № 495192994;

– зобов'язано  ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області здійснити дії з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року у справі № 910/18165/13, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 березня                 2016 року ухвалу суду першої інстанції частково скасовано. Скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» на дії ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області задоволено частково. Відмовлено у задоволенні вимоги про зобов'язання ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області здійснити дії з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року у справі                № 910/18165/13. В  решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін. 

Постановою Вищого господарського суду України від 11 травня 2016 року постанову апеляційного суду скасовано в частині скасування ухвали суду першої інстанції  про зобов'язання здійснити дії з виконання наказу Господарського суду м. Києва від                  3 жовтня 2014 року у справі № 910/18165/13 та в указаній частині залишено без змін ухвалу суду першої інстанції.

У заяві про перегляд з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК), ТОВ «Земля К» просить скасувати постанову суду касаційної інстанції в частині скасування постанови апеляційного суду щодо відмови у задоволенні вимоги про зобов'язання  ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області здійснити дії з виконання наказу суду та залишити в цій частині в силі постанову апеляційного суду, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви надано копію постанови Вищого господарського суду України від 17 березня 2014 року у справі № 54/376.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає.

У справі, яка розглядається, судом установлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 16 вересня 2014 року у справі № 910/18165/13, яке набрало законної сили                  3 жовтня 2014 року, частково задоволено позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Метан», ТОВ «Земля К» про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави. Стягнуто з ТОВ «Метан» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 7 076 384,06 грн строкової заборгованості по кредиту, 108 569,18 грн строкової заборгованості по процентах з 1 травня 2014 року по             28 травня 2014 року, 559 335,95 грн простроченої заборгованості по процентах,                           29 346,56 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 47 413,80 грн пені за несвоєчасну сплату процентів. У рахунок погашення зазначеної заборгованості ТОВ «Метан» звернуто стягнення на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» на предмети іпотеки та застави, що належать ТОВ «Земля К», шляхом продажу з прилюдних та публічних торгів. 

На виконання цього рішення Господарським судом м. Києва видано накази від              3 жовтня 2014 року № 910/18165/13, зокрема наказ про звернення стягнення на нерухоме майно та обладнання, що належать ТОВ «Земля К».

ПАТ АБ «Укргазбанк» подало до ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області заяву від 13 травня 2015 року № 11051/4262/2015 про примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва від 16 вересня 2014 року у справі № 910/18165/13 та наказ.

22 травня 2015 року ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області винесено постанову ВП № 47591869 про відмову у відкритті виконавчого провадження з підстав невідповідності виконавчого документа вимогам п.п. 2, 6, 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (наказ господарського суду складається з 5 аркушів, які не прошиті, не пронумеровані та не скріплені гербовою печаткою, гербова печатка міститься тільки на останньому аркуші; заява про відкриття виконавчого провадження подана особою, повноваження якої не підтверджені належним чином завіреною довіреністю). Ця постанова отримана банком 29 травня 2015 року.

ПАТ АБ «Укргазбанк» повторно подало до ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області заяву від 23 листопада 2015 року № 11032/10064/2015 про примусове виконання рішення суду.

4 грудня 2015 року ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області винесено постанову ВП № 49519299 про відмову у відкритті виконавчого провадження з  тих же  підстав.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив із того,  що  відмова у відкритті виконавчого провадження є незаконною.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині зобов'язання  ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області здійснити дії з виконання наказу суду та відмовляючи в задоволенні скарги в цій частині, апеляційний суд виходив із такого.

За змістом положень ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред'явлення наказу до виконання переривався пред'явленням цього виконавчого документа до виконання, а саме з 13 травня 2015 року (перше звернення банку до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження) по 29 травня                2015 року (дата отримання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Відтак строк пред'явлення наказу Господарського суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року              № 910/18165/13 до виконання закінчився 19 жовтня 2015 року. Позивач повторно звернувся до ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області із заявою про відкриття виконавчого провадження 23 листопада 2015 року, тобто після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, тому підстави для зобов'язання ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області здійснити дії з виконання наказу Господарського суду м. Києва від  3 жовтня 2014 року відсутні. При цьому апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про те, що підстави відмови у відкритті виконавчого провадження є незаконними.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимоги про зобов'язання  ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області здійснити дії з виконання наказу суду та залишаючи без змін у цій частині ухвалу суду першої інстанції, виходив із такого.                   

Згідно з приписами ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» пред'явленням виконавчого документа до виконання переривається процесуальний строк для його пред'явлення до виконання. Час, що минув до переривання строку пред'явленням наказу до виконання, до нового строку не зараховується. Першим пред'явленням наказу Господарського суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року до виконання процесуальний строк був перерваний, і час, що минув до переривання строку, не зараховується до нового строку, який починається з дня його повернення (в цьому випадку з 29 травня 2015 року – дати отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Повторне звернення стягувача із наказом Господарського суду м. Києва до виконавчої служби 25 листопада 2015 року мало місце в межах строку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження».  

У наданій для порівняння копії постанови у справі № 54/376 за скаргою товариства на дії відділу державної виконавчої служби щодо відкриття виконавчого провадження з виконання наказу суду касаційний суд погодився із висновками апеляційного суду, з огляду на те, що наказ суду видано 16 липня 2012 року, для виконання його пред’явлено           4 червня 2013 року, виконавчою службою відмовлено у відкритті виконавчого провадження 21 червня 2013 року, 15 липня 2013 року наказ повторно пред’явлений до виконання і цього ж дня відкрито виконавче провадження з виконання цього наказу. Оскільки за змістом положень ч. 2 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» період з 4 до 21 червня 2013 року не зараховується до строку, відведеного для пред’явлення виконавчого документа для виконання у зв’язку з перериванням такого строку, то позивач повинен був пред’явити судовий наказ до виконання до 2 липня                  2013 року. Тобто, зазначений строк поновлюється, а не починається спочатку.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Усуваючи розбіжності в застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

 Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», який був чинним у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. 

 Строки, зазначені у ч. 1 цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень – з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, – з наступного дня після його постановлення.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1              ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»).

За змістом положень ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Тобто після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв’язку з його пред'явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Таким чином, постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам закону не позбавляє стягувача права на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження». 

За таких обставин у справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції правомірно погодився із висновками суду першої інстанції про те, що строк пред’явлення наказу Господарського суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року було перервано у зв'язку з його пред'явленням до виконання 13 травня 2015 року, новий строк пред’явлення до виконання слід відраховувати з наступного дня після його повернення стягувачу. Останній отримав відмову 29 травня 2015 року, повторно подав заяву про примусове виконання рішення суду 23 листопада 2015 року, тобто з додержанням строку, встановленого ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 1 ст. 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

З огляду на викладене заява ТОВ «Земля К» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 травня 2016 року у справі № 910/18165/13 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11123, 11124, 11126 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а:

 

Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю                «Земля К» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 травня 2016 року у справі № 910/18165/13.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої                   п. 4 ч. 1 ст. 11116  ГПК.

 

 

Головуючий      Т.Є. Жайворонок

 

 

Судді:   І.С. Берднік

 

 

               А.А. Ємець