Постановление ВСУ на счет отказа во взыскании с Дельты депозитов, из-за отсутствия квитанций о внесении средств

[ВАВАНчик]

Правова позиція

(постанова Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року № 6-118цс14)

Аналіз статті 1059 Цивільного кодексу України, пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за

№ 1172/8493, пункту 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, дозволяє дійти такого висновку.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час – час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Григор’євої Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Лященко Н.П.,

Романюка Я.М.,

Сеніна Ю.Л., -

розглянувши на засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання прав вкладника за договорами банківського вкладу, стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу, пені та трьох процентів річних від простроченої суми за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що 28 квітня 2010 року між ним і публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі – ПАТ "Дельта Банк") укладено договір банківського вкладу "Зростаючий" у доларах США, за умовами якого він передав відповідачу грошові кошти в розмірі 122 995 доларів США на строк до

5 травня 2010 року зі ставкою 9 процентів річних. Крім того, 21 травня 2010 року між сторонами укладено договори банківського вкладу "Зростаючий" у доларах США: на суму 71 842 доларів США й суму 13 750 доларів США зі ставкою

9 процентів на строк до 28 травня 2010 року та 26 травня 2010 року на суму

134 120 доларів США зі ставкою 9 процентів на строк до 2 червня 2010 року.

У липні 2011 року він звернувся до ПАТ "Дельта Банк" із заявою про виплату коштів і нарахованих процентів згідно з договорами банківського вкладу. У відповідь банк повідомив, що станом на 13 липня 2011 року між ними не існує договірних взаємовідносин.

Вважаючи, що він виконав свої зобов'язання за договорами, письмова форма яких, на його думку, дотримана, оскільки йому банком видані екземпляри договорів та банківські виписки, які є підтвердженням внесення грошових сум на депозитні рахунки, а відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань за договорами, чим порушує його права вкладника, позивач, збільшивши позовні вимоги, просив зобов'язати ПАТ "Дельта Банк" визнати за ним права вкладника за зазначеними договорами банківського вкладу "Зростаючий" у доларах США, стягнути з ПАТ "Дельта Банк" на його користь заборгованість за вказаними договорами банківського вкладу в сумі 342 707 доларів США, проценти у сумі

9 267 доларів США 15 центів, пеню в розмірі 28 133 грн 29 коп., а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 96 655 грн 21 коп.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від

6 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 8 квітня 2013 року, позов задоволено в повному обсязі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

24 липня 2013 року зазначені рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У заяві про перегляд зазначеного рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухваленого судом рішення й передачу справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме:

статті 1059 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (далі – Положення), пункту 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від

14 серпня 2003 року № 337 (далі – Інструкція № 337), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для прикладу наявності зазначеної підстави заяви ОСОБА_1 посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

від 17 квітня 2013 року у справі за позовом до ПАТ "Дельта Банк" про стягнення депозитного вкладу (№ 6-53645св12);

від 26 березня 2014 року у справі за позовом до публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу (№ 6-4813св14);

від 26 березня 2014 року у справі за позовом до публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди (№ 6-7607св14),

в яких, на думку заявника, неоднаково застосовано вказані норми матеріального права.

А саме: постановляючи ухвалу від 17 квітня 2013 року у справі

№ 6-53645св12, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які, задовольняючи частково позов, зазначали, що між позивачем і банком в особі заступника начальника Білоцерківського відділення підписано договір банківського вкладу й сторонами надано заяву про переказ готівки, яка відповідає вимогам, установленим законом, а також виходили з того, що в договорі банківського вкладу, який укладено між сторонами у справі, містяться всі необхідні умови для договорів цього виду, а чинним законодавством не передбачено, що невідповідність договору типовій формі свідчить про недотримання письмової форми договору і, як наслідок, тягне за собою нікчемність такого договору. Відсутність реєстрації договору банківського вкладу і, як наслідок, необлікування на рахунку банку грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків і, як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) необхідно кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

В ухвалі від 26 березня 2014 року у справі № 6-4813св14, яка також надана заявником як приклад для перегляду судового рішення, суд касаційної інстанції скасував ухвалені у справі судові рішення про задоволення позову та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому він виходив із того, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що її замінює, який видається згідно з внутрішніми положеннями банку, а також зазначив, що судами не встановлено юридично важливих фактів для правильного вирішення справи. Так, єдиним доказом, наявним у банку, який би міг підтверджувати розмір внесених позивачем грошових коштів на рахунки та розмір виданих йому грошових коштів, є виписки з рахунків позивача та оборотно-сальдові відомості за окремими рахунками (вкладними рахунками) філії банку в м. Києві, проте такі документи судом витребувані не були.

Постановляючи ухвалу від 26 березня 2014 року у справі № 6-7607св14, суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив із того, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки. Покладення на особу передбаченої статтею 1172 ЦК України відповідальності, яка застосовується в деліктних правовідносинах, виключає одночасне застосування норм матеріального права, що передбачають відповідальність за порушення договірних зобов'язань, зокрема статей 1058 – 1060 ЦК України. Проте обставина, за якої під час розгляду справи позивач змінив підстави позову та, посилаючись на статтю 1172 ЦК України, вважав, що незаконними діями працівників банку, які привласнили належні йому грошові кошти, йому завдано збитків, залишилась поза увагою судів, у зв'язку із чим суди не визначились із характером спірних правовідносин і відповідною нормою матеріального права.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що матеріали цієї справи не містять квитанцій або інших документів, які б підтверджували внесення готівки у відповідній платіжній системі та які б відповідали вимогам пункту 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції № 337, а саме: містили найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час – час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ, а тому в цьому випадку письмова форма договору банківського вкладу не є дотриманою.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами у справі, яка переглядається, установлено, що 28 квітня 2010 року між ОСОБА_1 і ПАТ "Дельта Банк" підписано договір банківського вкладу "Зростаючий" у доларах США на суму 122 995 доларів США на строк до

5 травня 2010 року зі ставкою 9 процентів річних (а.с. 9-11, 194, 195). Крім того, між сторонами у справі підписано договори банківського вкладу "Зростаючий" у доларах США: 21 травня 2010 року на суму 71 842 доларів США та суму

13 750 доларів США зі ставкою 9 процентів на строк до 28 травня 2010 року;

26 травня 2010 року на суму 134 120 доларів США зі ставкою 9 процентів на строк до 2 червня 2010 року (а.с. 32-34, 36-38, 40-42, 188-193).

На підтвердження внесення зазначених грошових сум на депозитні рахунки ОСОБА_1 надав банківські виписки від 28 квітня 2010 року,

21 травня 2010 року та 26 травня 2010 року (а.с. 12, 35, 39, 43, 184-187).

Відповідно до матеріалів справи у виписках від 28 квітня 2010 року,

21 травня 2010 року та 26 травня 2010 року зазначено про грошові кошти, які є вхідним і вихідним залишком на поточному рахунку, тобто зазначено, що грошові кошти зараховуються на поточний рахунок, що суперечить пункту 2.1 зазначених договорів банківського вкладу, згідно з яким банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок.

У липні 2011 року позивач звернувся до ПАТ "Дельта Банк" із заявою про виплату коштів та нарахованих процентів згідно з договорами банківського вкладу. У відповідь банк повідомив, що станом на 13 липня 2011 року між ними не існує договірних взаємовідносин.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в

ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) – це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність").

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення статті 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з пунктом 1.4 Положення залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі – Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий – банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з пунктом 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції № 337, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час – час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час – час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Таких по суті висновків щодо застосування норм матеріального права, а саме: статті 1059 ЦК України, пункту 1.4 Положення, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції

№ 492, пункту 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції № 337, дійшов і суд касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги у справі, яка переглядається.

Таким чином, у справі, рішення в якій переглядається, судом касаційної інстанції правильно застосовано зазначені норми матеріального права. З урахуванням установлених під час розгляду цієї справи обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про недодержання письмової форми договору банківського вкладу.

За таких обставин необхідно дійти висновку, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Відповідно до статті 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий

Судді Верховного Суду України: А.Г. Ярема

Л.І. Григор’єва

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

[НБ Украины]

Правова позиція

(постанова Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року № 6-118цс14)

Аналіз статті 1059 Цивільного кодексу України, пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за

№ 1172/8493, пункту 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, дозволяє дійти такого висновку.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час – час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Постанова Правління

Національного банку України

14.08.2003 N 337

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

5 вересня 2003 р.

за N 768/8089

ІНСТРУКЦІЯ

про касові операції в банках України

…

Розділ III. Касові операції банків з клієнтами

…

Глава 3. Порядок видачі готівки з каси банку

…

5. У видаткових касових документах (заява на видачу готівки, видатковий касовий ордер, грошовий чек) працівник банку перевіряє:

повноту заповнення реквізитів на документі;

наявність підписів посадових осіб банку, яким надано право підпису касових документів, і тотожність їх зразкам;

належність пред'явленого паспорта або документа, що його замінює, отримувачу, відповідність даних паспорта тим даним, що зазначені в касовому документі;

у разі отримання готівки за довіреністю - правильність оформлення довіреності на отримання готівки;

наявність підпису отримувача.

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0768-03/ed20070424/page2

Ухвала

іменем україни

15 жовтня 2014 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євграфової Є.П.,

суддів: Євтушенко О.І., Журавель В.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и л а:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що 21 березня 2008 року згідно з кредитним договором № 216379-CRED позивачем в особі керівника Стрийського відділення Західного ГРУ «ПриватБанку» було надано згоду на видачу експрес-кредиту за програмою мікрокредитування в сумі 4 500 доларів США ОСОБА_4 терміном до 16 липня 2009 року.

27 березня 2008 року згідно з кредитним договором № 217780-CRED позивачем в особі керівника Стрийського відділення Західного ГРУ «ПриватБанку» було надано згоду на видачу експрес-кредиту за програмою мікрокредитування в сумі 10 тис. дол. США ОСОБА_5 терміном до 16 вересня 2009 року. Поручителем за кредитами була ОСОБА_3

У ході проведення позивачем заходів щодо погашення заборгованості за вказаними кредитними договорами здійснена зустріч з клієнтами, на яких оформлені кредитні договори, які категорично заперечили факт оформлення ними кредитів.

У ході проведеної перевірки було встановлено, що оформленням документів, їх перевіркою та моніторингом вказаних вище кредитів займався спеціаліст з «Експрес» кредитування ОСОБА_1, а ОСОБА_2, займаючи посаду касира-операціоніста Стрийского відділення «Міська рада» Західного ГРУ ПАТ «ПриватБанк» проводила видачу коштів за вказаними кредитами, які були оформлені на ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_1

Посилаючись на викладене та те, що на порушення вимог наказу від 14 жовтня 2003 року № 1054 «Про затвердження нової редакції Процедури мікрокредитування» спеціалістом з «Експрес» кредитування ОСОБА_1 був сформований пакет документів, який став підставою для видачі кредитних коштів банку, а касир-операціоніст ОСОБА_2 на порушення п. 5 глави 3 розділу 3 інструкції «Про касові операції в банках України» свідомо видавала кошти стороннім особам та без проведення відповідної ідентифікації, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 21 липня 2014 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» по 58 067 грн 42 коп. заподіяної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, посилався на те, що договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність відповідачі укладали з ЗГРУ КБ «ПриватБанк», а не з позивачем ПАТ «ПриватБанк», відтак на момент видачі коштів договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, як це передбачено ст. 135-1 КЗпП України, з вини позивача з ними укладено не було, не відповідає матеріалам справи, а ЗГУ КБ «ПриватБанк» є філією ПАТ КБ «ПриватБанк».

Апеляційний суд, скасовуючи рішення та задовольняючи позов, зазначав, що матеріалами справи доведено наявність прямої дійсної шкоди та її розмір, якими неправомірними діями її заподіяно та те, що до функцій відповідачів входили обов'язки, неналежне виконання яких призвело до заподіяної шкоди, в чому полягає їх вина, за яких конкретних обставинах заподіяно шкоду.

Наявність обставин, за яких заподіяна шкода, порушення трудових обов'язків, які допустили відповідачі, ступінь їх вини дають підстави для висновку про однаковий ступінь вини відповідачів у заподіянні шкоди та однакову частку в загальній шкоді.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права; наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 21 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Є.П. Євграфова

судді: О.І. Євтушенко

В.І. Журавель

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41006029

Справа № 456/194/11 Головуючий у 1 інстанції: Микитчин І.М.

Провадження № 22-ц/783/3676/14 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.

Категорія:54

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого: судді Бакуса В.Я.,

суддів: Гірник Т.А., Левика Я.А.,

секретаря: Глинського О.А.,

з участю: представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» Жарського І.Р., відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 березня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ «ПриватБанк) до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_7, про відшкодування шкоди, -

встановила:

рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 березня 2014 року у задоволені вказаному позові відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач в особі представника, просить його скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на обставини справи та зазначає, що відповідачі перебуваючи у трудових відносинах з ПАТ «ПриватБанк» всупереч інтересам позивача та зловживаючи своїми посадовими обов'язками заподіяли банку істотну шкоду, яка виразилась у безпідставній видачі коштів на суму 14 500 доларів США. Крім того, апелянт посилається на те, що між позивачем та відповідачами були укладені договори про повну матеріальну відповідальність, що підтверджується відповідними договорами, а також на те, що відносно ОСОБА_3 була порушена кримінальна справи за цим фактом, однак відповідачку було звільнено від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії. А тому, посилаючись на викладене, апелянт зазначає, що були всі підстави для задоволення вимог, однак районний суд зазначеного не врахував.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу - представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» Жарського І.Р. на підтримання апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на заперечення апеляційної скарги, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені вимог позивачу районний суд виходив з того, що оскільки при видачі коштів по укладених кредитних договорах відповідачі особистої вигоди не мали, кошти зазначені в ціні позову отримала третя особа, проти якої порушено кримінальну справу по даному факту та оголошено в розшук, то позивач не втратив можливості відшкодувати завдані збитки за рахунок третьої особи, а не за рахунок відповідачів. Крім того, суд зазначив, що договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність відповідачі укладали з ЗГРУ КБ «Приватбанк», а не з позивачем ПАТ «ПриватБанк», а відтак на момент видачі коштів договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, як це передбачено ст.135-1 КЗпП України, з вини позивача з ними укладено не було, а тому згідно ч.1 ст.134 КЗпП України, підстав для стягнення з відповідачів коштів у позивача немає.

Однак з таким висновком колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Зазначеним вимогам закону рішення районного суду не відповідає.

Так, в обґрунтування позовних вимог ПАТ «ПриватБанк» покликається на те, що 21 березня 2008 року, згідно кредитного договору № 216379-CRED, позивачем, в особі керівника Стрийського відділення Західного ГРУ «ПриватБанку», було надано згоду на видачу експрес-кредиту по програмі мікрокредитування в сумі 4 500 доларів США ОСОБА_8 терміном до 16.07.2009 року.

27 березня 2008 р., згідно кредитного договору № 217780-CRED позивачем, в особі керівника Стрийського відділення Західного ГРУ «ПриватБанку», було надано згоду на видачу експрес-кредиту по програмі мікрокредитування в сумі 10 000 дол. США ОСОБА_9 терміном до 16.09.2009 р. Поручителем по кредитах виступає ОСОБА_7

В ході проведення позивачем заходів щодо погашення заборгованості за вказаними кредитними договорами здійснена зустріч з клієнтами, на яких оформлені кредитні договори, які категорично заперечили факт оформлення ними кредитів.

В ході проведеної перевірки було встановлено, що оформленням документів, їх перевіркою та моніторингом вказаних вище кредитів проводила спеціаліст по «Експрес» кредитуванню ОСОБА_3, а ОСОБА_5, обіймаючи посаду касира-операціоніста Стрийского відділення «Міська рада» Західного ГРУ ПАТ «ПриватБанк» проводила видачу коштів по вказаним кредитам, які були оформлені на ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_7 і ОСОБА_3

Посилаючись на викладене та те, що в порушення вимог Наказу № 1054 від 14.10.2003г. «Про затвердження нової редакції Процедури мікрокредитування» спеціалістом по «Экспресс» кредитуванню ОСОБА_3 був сформований пакет документів, який став підставою для видачі кредитних коштів банку, а касир-операціоніст ОСОБА_5, в порушення п.5 глави 3 розділу 3 інструкції «Про касові операції в банках України», затвердженої постановою Правління Національного банку України 14.08.2003 р. № 337, свідомо видавала кошти стороннім особам та без проведення відповідної ідентифікації, просив задовольнити вимоги.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності й галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Як встановлено судом, що підтверджується матеріалами справи, не заперечується сторонами, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували з позивачем у трудових відносинах, а саме з Західним головним Регіональним управлінням КБ «ПриватБанк» (а.с.10, 17).

Крім того, матеріалами справи стверджується, що з кожним окремо Західне Головне Регіональне управління КБ «Приватбанк» в особі директора, який виступав від імені установи банку, були укладені з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.11, 15).

Відтак посилання районного суду про те, що договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність відповідачі укладали з ЗГРУ КБ «Приватбанк», а не з позивачем ПАТ «Приват Банк», а відтак на момент видачі коштів договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, як це передбачено ст.135-1 КЗпП України, з вини позивача з ними укладено не було, не відповідає матеріалам справи, а ЗГУ КБ «ПриватБанк» є філією ПАТ КБ «ПриватБанк».

Згідно ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29 червня 2010 року, якою ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.364 КК України на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року, а провадження у справі закрито, ОСОБА_3, працюючи кредитним експертом в Стрийському відділенні «Міська рада» Західного ГРУ «Приватбанку», будучи службовою особою, уповноваженою на оформлення та видачу кредитів у цьому банку, в порушення вимог п.5 наказу ГУ «ПриватБанку» № 1054 від 14 жовтня 2003 р. «Про затвердження нової редакції Процедури мікрокредитування» та ст.ст.49, 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», 21 березня 2008 року умисно, з корисливих мотивів та з метою покращення особистих показників у роботі, в інтересах ОСОБА_7 уклала без відома та присутності ОСОБА_8 кредитний договір № 216379-CRED від 21 березня 2008/ р. на суму 4 500 доларів США, на підставі якого з каси даного банку касиром ОСОБА_5 були незаконно видані ОСОБА_7 готівкові кредитні кошти в розмірі 4 500 доларів США, що станом на 21.03.2008 р. за курсом валют НБУ становило 22 725 грн., заподіявши таким чином банківській установі матеріальні збитки.

Крім цього, 27 березня 2008 року ОСОБА_3 умисно, з корисливих мотивів та з метою покращення показників в роботі, в інтересах ОСОБА_7 уклала без відома та присутності ОСОБА_9 кредитний договір № 217780-CRED від 27 березня 2008 р. на суму 10 000 доларів США, на підставі якого з каси даного банку касиром ОСОБА_5 були незаконно видані ОСОБА_3 готівкові кредитні кошти в розмірі 7 000 доларів США та 28 березня 2008 року ОСОБА_7 готівкові кредитні кошти в розмірі 3 000 доларів США, що станом на 27.03.2008 р. за курсом валют НБУ становило 50 500 грн., заподіявши таким чином банківській установі матеріальні збитки.

Відповідно до статті 130 КЗпП України відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації.

Відповідно до ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків; 8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Статтею 135-1 цього Кодексу передбачено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань, Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24, яка діє на території України відповідно до постанови Верховної Ради України 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» передбачено перелік посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва.

Згідно з умовами укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачами договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність працівник, що виконує роботу безпосередньо пов'язану із зберіганням, обробкою, перерахуванням, прийманням, видачею і перевезенням цінностей бере на себе повну матеріальну відповідальність за безпеку збереження довірених йому установою банку цінностей.

Встановлено, що відповідачі належать до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір.

Крім того, встановлено, що не заперечили сторони, ОСОБА_5 працюючи касиром-операціоністом кожного разу отримувала кошти під звіт за разовими документами - накладними.

Обов'язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (ст.138 КЗпП України).

Пред'являючи позов, банк посилався на те, що протиправність поведінки відповідачів полягає в тому, що вони належним чином не виконали своїх обов'язків, в порушення вимог Наказу № 1054 від 14.10.2003г. «Про затвердження нової редакції Процедури мікрокредитування» спеціалістом по «Экспресс» кредитуванню ОСОБА_3 були сформовані пакети документів на осіб, які не звертались за отриманням кредитів, які стали підставою для видачі кредитних коштів банку, а касир-операціоніст ОСОБА_5 в порушення п.5 глави 3 розділу 3 інструкції «Про касові операції в банках України», затвердженої постановою Правління Національного банку України 14.08.2003 р. № 337 свідомо видавала кошти стороннім особам та без проведення відповідної ідентифікації.

Отже, на думку позивача, між протиправною поведінкою відповідачів і дійсними збитками ПАТ КБ «ПриватБанк» є прямий причинний зв'язок, що встановлено матеріалами службового розслідування та безпосередньо в судовому засіданні, постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29 червня 2010 року.

Встановлено, що за вказаними вище сформованими пакетами документів на осіб, які не звертались за отриманням кредитів, які стали підставою для видачі кредитних коштів банку стороннім особам, повернення коштів ніким не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

При цьому у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція завдавача шкоди, згідно з якою саме відповідач доводить відсутність своєї вини у завданні шкоди.

Матеріалами справи доведено наявність прямої дійсної шкоди та її розмір, якими неправомірними діями її заподіяно та те, що до функцій відповідачів входили обов'язки, неналежне виконання яких призвело до заподіяної шкоди, в чому полягає їх вина, при яких конкретних обставинах заподіяно шкоду.

Наявність обставин, за яких заподіяна шкода, порушення трудових обов'язків, які допустили відповідачі, ступінь їх вини дають підстави для висновку про однаковий ступень вини відповідачів у заподіянні цієї шкоди та однакову частку в загальній шкоді.

Відповідно до постанови ст. слідчого прокуратури м. Стрия від 25 березня 2010 року кримінальна справа, порушена відносно ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, 30 квітня 2010 року зупинена на підставі п.1 ст.206 КПК України у зв'язку із оголошенням останньої в розшук (а.с.95-100).

З урахуванням встановленого Національним Банком України офіційного курсу гривні до долара США на час подання позову, сума заподіяних збитків відповідає сумі, якій зазначив позивач (а.с.6).

За таких обставин рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення вимог - стягнення з відповідачів по 58 067 грн. 42 коп. заподіяної шкоди та сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 751, 88 грн. (1051,21 судовий збір та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи (а.с.7) 580 грн. 67 коп. судового збору при поданні апеляційної скарги (а.с.217).

Керуючись ст.ст.303, 305, п.2 ч.1 ст.307, п.п.1, 4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.ст.313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 березня 2014 року скасувати й ухвалити нове, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2, інн.НОМЕР_2) та ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_1, інн. НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код. ЄДРПОУ 14360570, рах. 29092829003111 (для погашення заборгованості), рах. № 64993919400001 (для відшкодування судових витрат), МФО 305299) по 58 067 грн. 42 коп. заподіяної шкоди та по 875 грн. 94 коп. сплаченого судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий: Бакус В.Я.

Судді: Гірник Т.А.

Левик Я.А

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39931251

Якщо в видаткових касових документах (заява на видачу готівки, видатковий касовий ордер, грошовий чек) відсутній обов’язковий реквізит на документі, це є порушенням п.5 глави 3 розділу 3 інструкції «Про касові операції в банках України», затвердженої постановою Правління Національного банку України 14.08.2003 р. № 337?

ЗАТВЕРДЖЕНО

Постанова Правління

Національного банку України

14.08.2003 N 337

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

5 вересня 2003 р.

за N 768/8089

ІНСТРУКЦІЯ

про касові операції в банках України

…

Розділ III. Касові операції банків з клієнтами

…

Глава 3. Порядок видачі готівки з каси банку

…

5. У видаткових касових документах (заява на видачу готівки, видатковий касовий ордер, грошовий чек) працівник банку перевіряє:

повноту заповнення реквізитів на документі;

наявність підписів посадових осіб банку, яким надано право підпису касових документів, і тотожність їх зразкам;

належність пред'явленого паспорта або документа, що його замінює, отримувачу, відповідність даних паспорта тим даним, що зазначені в касовому документі;

у разі отримання готівки за довіреністю - правильність оформлення довіреності на отримання готівки;

наявність підпису отримувача.

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0768-03/ed20070424/page2

Затверджено

Постанова Правління

Національного банку України

30.12.98 N 566

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

1 лютого 1999 р.

за N 56/3349

Положення про організацію бухгалтерського обліку

та звітності в банках України

…

2. Організація бухгалтерського обліку

…

2.1.1. Вимоги до первинних облікових документів

…

Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

…

Документи на отримання (видачу) готівкових коштів мають бути оформлені згідно з вимогами Національного банку України щодо ведення касових операцій.

…

Відповідальність за прийняття до виконання документів, які суперечать законодавству України, несуть особи, які їх ініціювали та підписали. ( Абзац двадцять другий підпункту 2.1.1 пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку

N 422 ( z1228-06 ) від 06.11.2006 }

Керівник банку несе відповідальність за проведення документів, що суперечать чинному законодавству і які виконані з його дозволу за письмовим зверненням ініціатора.

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0056-99/ed20061203

Таким образом в заявлении появляется уже ст.209 УК Украины.

В Украине работа только начинается в этом направлении …

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=24#entry123508

ЗАКОН УКРАЇНИ

 

Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення

Верховна Рада України; Закон від 14.10.2014 № 1702-VII

Публікації документа

Голос України офіційне видання

від 08.11.2014

№ 216

 

Розділ X.

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

…

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

…

2) у статті 209 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131):

абзац перший частини першої після слова "переміщення" доповнити словами "зміну їх форми (перетворення)";

у пункті 1 примітки слова і цифри "(за винятком діянь, передбачених статтями 212 і 212-1 Кримінального кодексу України)" виключити;

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1702-vii