Прекращение имущественного поручительства (ипотека)

[КомпаньонЪ]

Приветствую дорогие друзья.

Есть ситуация.

Кредит, взят в 2005 году, валюта.

3-е лицо, не заемщик, закладывает свою квартиру в обеспечение данного кредита.

Срок действия кредитного договора истек в октябре 2012 года.

Банк обращается в суд о взыскании задолженности к заемщику в ноябре 2014 года, ипотекодатель выступает в деле третьей стороной, к ней никаких требований в иске не предъявлено.

 

Кредит не платится с февраля 2008 года.

 

В договоре ипотеки есть пункт, о том, что в случае если от продажи заложенного имущества не хватит средств, банк имеет право обратить взыскание на иное имущество ипотекодателя.

 

Судя из последней практики ВСУ прекратить ипотеку на основании ч. 4 ст. 559 ЦК нереально, т.к. они пишут что ипотека и поручительство - разные вещи и на ипотеку нормы ст. 559 ЦК не распространяются. 

 

Вопрос. Как в данной ситуации можно прекратить договор ипотеки? Есть ли способы проверенные практикой?

 

Все спасибо за конструктивный диалог и возможную помощь.

[andrew33]

Приветствую дорогие друзья.

Есть ситуация.

Кредит, взят в 2005 году, валюта.

3-е лицо, не заемщик, закладывает свою квартиру в обеспечение данного кредита.

Срок действия кредитного договора истек в октябре 2012 года.

Банк обращается в суд о взыскании задолженности к заемщику в ноябре 2014 года, ипотекодатель выступает в деле третьей стороной, к ней никаких требований в иске не предъявлено.

 

Кредит не платится с февраля 2008 года.

 

В договоре ипотеки есть пункт, о том, что в случае если от продажи заложенного имущества не хватит средств, банк имеет право обратить взыскание на иное имущество ипотекодателя.

 

Судя из последней практики ВСУ прекратить ипотеку на основании ч. 4 ст. 559 ЦК нереально, т.к. они пишут что ипотека и поручительство - разные вещи и на ипотеку нормы ст. 559 ЦК не распространяются. 

 

Вопрос. Как в данной ситуации можно прекратить договор ипотеки? Есть ли способы проверенные практикой?

 

Все спасибо за конструктивный диалог и возможную помощь.

ИД от последнего неоплаченого платежа применяли?

[logoped]

применяйте исковую давность. ст. 559 не трогайте

[АлПет]

Будем исходить из того, что кред. договором не установлен увеличенный срок ИД. Тогда банк имеет право на взыскание с заемщика часть невозвращенного тела кредита согласно графика погашения с декабря 11 по октябрь 12 в пределах срока ИД ( 3 года до подачи иска, учтите что срок ИД по пене и штрафам 1 год)  Если же кроме того заемщику направлялось требование  о досрочном возврате всего кредита и %% и указывалась крайняя дата такого возврата (если эта процедура предусмотрена КД), то срок ИД (3 года) начинается с этой даты. Ни %%, ни пеня, ни какие либо комиссии не насчитываются за пределами срока действия КД. Скорей всего срок действия КД не установлен, а есть только срок обязательства (ст.530 ЦКУ) до октября 2012, который в таком случае рассматривается также как срок  КД (ст.631 ЦКУ)

 

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до п. 1.2.2. кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1, але в будь-якому випадку не пізніше         25 травня 2035 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

Судом також було встановлено, що банком було визначено новий строк виконання зобов'язання за кредитним договором - у жовтні 2009 року,  що відповідає умовам кредитного договору.

Апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні заяви відповідачів про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, помилково послався на те, що встановлення нового строку виконання основного зобов'язання має правове значення лише для реалізації права банку на дострокове повернення позичальником всієї суми кредиту, а не для обчислення початку перебігу строку позовної давності, оскільки  визначення нового строку виконання зобов'язання передбачено умовами кредитного договору. 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/39012319

 

 Поэтому  для заемщика скорей всего будет небольшая сумма или вообще закончился срок ИД. 

 

Згідно з положеннями абзаців 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається не виконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

Отже, нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору законом не передбачено.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/41534889 ВССУ  19.11.14

 

 

У абз. 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Таким чином, оскільки ухвалене судове рішення (судовий наказ) про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування комісійних, неустойки тощо поза строком дії кредитного договору законом не передбачено, а  вимог згідно ст. 625 ЦК України банк не заявляв.

Апеляційний суд зазначене не врахував та скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/42008434   ВССУ 24.12.14

 

 

У абз. 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Таким чином, оскільки ухвалене судове рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування відсотків за користування кредитом, неустойки поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/42421248   ВССУ  21/01/15

 

 

Розглядаючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що              8 грудня 2011 року на адресу ОСОБА_5 направлено повідомлення про зміну умов кредитного договору, відповідно до якого строк виконання зобов'язань за кредитним договором настає на десятий календарний день з 8 грудня 2011 року, зі спливом (збігом) якого відповідач зобов'язаний достроково сплатити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі, не перевіривши правомірність підстав для нарахування банком відсотків за користування кредитом як на строковий (діючий) договір.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/38669478  ВССУ 23.04.14

 

 

Таким чином, оскільки ухвалено судове рішення (судовий наказ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки тощо поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/42369897   ВССУ   14.01.2015

 

 Что касается ипотекодателя, то здесь вообще все предельно ясно:

1. к Вам не предъявлено исковое требование

2. Ипотека прекратилась в силу требований ст.3 ЗУ "Про !потеку" : Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Стаття 17. Підстави припинення іпотеки

Іпотека припиняється у разі:

припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; 

 

 

В Вашем дог. ипотеки скорей всего не установлен срок действия договора в смысле ст.251-254 ЦКУ, поэтому срок ДИ совпадает с сроком КД, который мы определии октябрем 12 или раньше (см. выше).

 

Згідно з п. 7.1. договору іпотеки № 1 від 16.03.2007 та договору іпотеки № 2 від 16.03.2007, договір набуває юридичної сили з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до п 7.7. договору іпотеки № 1 від 16.03.2007 та договору іпотеки № 2 від 16.03.2007, іпотечні договори є невід'ємною частиною кредитного договору. Отже, судом підтверджено, що умовами іпотечних договорів встановлено відсильну норму до кредитного договору, відповідно до якої, умови кредитного договору є невід'ємним умовами іпотечних договорів.

 

Пунктом 6.4. кредитного договору, враховуючи наступні укладенні додаткові угоди, визначено, що кредитний договір діє з моменту набрання ним юридичної сили та до 28 лютого 2011 року.

 

Проаналізувавши зміст іпотечних договорів, суд приходить до висновку, що умовами іпотечних договорів строк дії їх не встановлено. Тому, застосуванню підлягають положення кредитного договору як основного зобов'язання до іпотечних договорів, які є похідними від кредитного договору, якими встановлено строк дії договору по 28 лютого 2011 року. Отже, строк дії іпотечних договорів відповідає строку дії кредитного договору.

 

Згідно із ст. З Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання. Нормами ст. 598 ЦКУ, встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

 

Разом з тим, умовами кредитного договору, визначено, що закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились не виконаними з будь-яких причин. З преамбули кредитного договору вбачається, що сторонами кредитного договору є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_2. Отже, після спливу строку дії кредитного договору чинними є зобов'язання, що виникли лише між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_2 як сторонами кредитного договору.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦКУ, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

 

Пунктом. 1 ч. 1. ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», визначено, що іпотека припиняється у разі закінчення строку дії іпотечного договору.

 

Відповідно до ст. 3 Закону, іпотека є дійсною до закінчення строку дії іпотечного договору.

 

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що станом на 01 березня 2011 року, зобов'язання позивача за іпотечними договорами як Іпотекодавця є такими, що припинилися в зв'язку із закінченням строку їх дії.

 

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37329894

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38692408   аппеляция

 

За умовами кредитного договору від 22.05.2008 року строк його дії сторонами договору - ПАТ «ВТБ Банк» і ПП»СВ» - визначений до 21 листопада 2009 року.

З позовом до іпотекодавця  ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з заборгованістю, яку допустило ПП «СВ»  за кредитним договором строк дії якого сторонами визначена дата 21 листопада 2009 року, ПАТ «ВТБ Банк» звернувся 19.04.2012 року, тобто через два з половиною роки після закінчення строку дії кредитно договору з ПП «СВ».

http://reyestr.court.gov.ua/Review/33510053

 

Исходя из всего вышеизложенного Вам как ипотекодателю нечего волноваться и не стоит предпринимать каких-либо действий, так как договор ипотеки прекращен в силу закона. Кроме того по моему глубокому убеждению  обязательства по договору ипотеки также имеют свой отдельный срок ИД, который начинается с момента когда ипотекодержатель узнал о своем нарушенном праве и получил право на взыскание предмета ипотеки:

1. с момента непроплаты обязательств по КД обеспеченых ДИ в феврале 2008г.

2. с момента ЛЮБОГО нарушения ДИ (ст. 12 ЗУ "Про 1потеку", например непроплачена страховка предмета ипотеки или другое нарушение.

 

А заемщик пусть попробует защититься используя срок ИД во взаимодействии с сроком КД на основании изложенного.

[КомпаньонЪ]

 

 

 Что касается ипотекодателя, то здесь вообще все предельно ясно:

1. к Вам не предъявлено исковое требование

2. Ипотека прекратилась в силу требований ст.3 ЗУ "Про !потеку" : Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Стаття 17. Підстави припинення іпотеки

Іпотека припиняється у разі:

припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; 

 

 

В Вашем дог. ипотеки скорей всего не установлен срок действия договора в смысле ст.251-254 ЦКУ, поэтому срок ДИ совпадает с сроком КД, который мы определии октябрем 12 или раньше (см. выше).

 

Згідно з п. 7.1. договору іпотеки № 1 від 16.03.2007 та договору іпотеки № 2 від 16.03.2007, договір набуває юридичної сили з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до п 7.7. договору іпотеки № 1 від 16.03.2007 та договору іпотеки № 2 від 16.03.2007, іпотечні договори є невід'ємною частиною кредитного договору. Отже, судом підтверджено, що умовами іпотечних договорів встановлено відсильну норму до кредитного договору, відповідно до якої, умови кредитного договору є невід'ємним умовами іпотечних договорів.

 

Пунктом 6.4. кредитного договору, враховуючи наступні укладенні додаткові угоди, визначено, що кредитний договір діє з моменту набрання ним юридичної сили та до 28 лютого 2011 року.

 

Проаналізувавши зміст іпотечних договорів, суд приходить до висновку, що умовами іпотечних договорів строк дії їх не встановлено. Тому, застосуванню підлягають положення кредитного договору як основного зобов'язання до іпотечних договорів, які є похідними від кредитного договору, якими встановлено строк дії договору по 28 лютого 2011 року. Отже, строк дії іпотечних договорів відповідає строку дії кредитного договору.

 

Згідно із ст. З Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання. Нормами ст. 598 ЦКУ, встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

 

Разом з тим, умовами кредитного договору, визначено, що закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились не виконаними з будь-яких причин. З преамбули кредитного договору вбачається, що сторонами кредитного договору є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_2. Отже, після спливу строку дії кредитного договору чинними є зобов'язання, що виникли лише між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_2 як сторонами кредитного договору.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦКУ, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

 

Пунктом. 1 ч. 1. ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», визначено, що іпотека припиняється у разі закінчення строку дії іпотечного договору.

 

Відповідно до ст. 3 Закону, іпотека є дійсною до закінчення строку дії іпотечного договору.

 

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що станом на 01 березня 2011 року, зобов'язання позивача за іпотечними договорами як Іпотекодавця є такими, що припинилися в зв'язку із закінченням строку їх дії.

 

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37329894

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38692408   аппеляция

 

 

Да, данная позиция очень интересна и мне импонирует. Но к огромному сожалению, данную позицию не поддерживает ВСУ, я так понимаю, судя из сути постановления ВСУ - оно по этому делу.

 

Верховний Суд України Іменем України

Постанова

_{22 жовтня 2014 року                                                   м.Київ                                                   №6-153цс14}

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого — Яреми А.Г.,

суддів: Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 7 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк» «Укргазбанк», третя особа — Особа 8, про визнання договорів іпотеки припиненими, за заявою заступника Генерального прокурора про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5.06.2014,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року Особа 7 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 1.03.2007 між ПАТ «АБ «Укргазбанк» і Особою 8 укладено кредитний договір, за яким банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі потреби в розмірі $2 млн на строк до 28.02.2008 зі сплатою 16% річних. 16.03.2007 з метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором між ПАТ «АБ «Укргазбанк» і ним (Особою 7) укладено два договори іпотеки, за якими було передано в іпотеку належні йому житловий будинок та земельну ділянку. Оскільки строк дії іпотечного договору не визначено, він є невід’ємною частиною кредитного договору, строк дії якого закінчився 28.02.2011, позивач просив визнати договори іпотеки припиненими.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 14.02.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 13.05.2014, позов Особи 7 задоволено, визнано припиненими з 1.03.2011 договори іпотеки від 13.05.2014, що укладені між Особою 7 і ПАТ «АБ «Укргазбанк», з усіма змінами та доповненнями.

Ухвалою ВСС від 5.06.2014 відмовлено ПАТ «АБ «Укргазбанк» у відкритті касаційного провадження на підставі п.5 ч.4 ст.328 Цивільного процесуального кодексу.

У поданій до Верховного Суду заяві заступник Генерального прокурора просить скасувати ухвалу ВСС від 5.06.2014, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: стст.3, 17 закону «Про іпотеку», стст.530, 598, 599, 631 Цивільного кодексу.

На підтвердження своїх доводів заступник Генерального прокурора наводить рішення ВСС від 18.12.2013, ухвали ВСС від 21.09.2011 та від 9.10.2013, рішення ВС від 22.06.2011, постанову ВС від 4.12.2013.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 11.08.2014 справу допущено до провадження у Верховному Суді.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представників ПАТ «АБ «Укргазбанк» та представника позивача, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах ВС визнає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.355 ЦПК заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Судами під час розгляду справи встановлено, що 1.03.2007 між ВАТ «АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «АБ «Укргазбанк», і Особою 8 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк відкрив позичальникові відновлювальну кредитну лінію на споживчі потреби в розмірі $2 млн зі сплатою 16% річних на строк до 28.02.2008.

16.01.2008 між ПАТ «АБ «Укргазбанк» і Особою 8 була укладена додаткова угода №2 до кредитного договору від 1.03.2007, за умовами якої банк відкрив позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію на споживчі потреби в розмірі $2 млн зі сплатою 16% річних на строк до 28.02.2009.

19.02.2009 між ПАТ «АБ «Укргазбанк» і Особою 8 було укладено додаткову угоду №3 до кредитного договору від 1.03.2007, за умовами якої банк відкрив позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію на споживчі потреби з лімітом $2 млн на строк до 18.02.2009, 19.02.2009 банк установив позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію з лімітом $2927300, 20.02.2009 банк установив позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 11760210 грн. на строк з 20.02.2009 до 28.02.2010 зі сплатою 16% річних за користування кредитними коштами в доларах США, виходячи з 16% річних, та 18% річних за користування кредитними коштами в гривнях.

16.03.2007 з метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором між ПАТ «АБ «Укргазбанк» іОсобою 7 було укладено два договори іпотеки, за якими позивач передав в іпотеку належні йому житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за Адресою 1. У цих договорах зазначено, що вони є невід’ємною частиною кредитного договору.

Як зазначено в кредитному договорі, він діє з моменту набрання ним юридичної сили до 28.02.2011. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов’язань, що лишилися невиконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку дії договору не тягне за собою припинення зобов’язань, що випливають із цього договору, також у разі, якщо такі зобов’язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов’язань, що лишилися невиконаними на момент закінчення строку дії договору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що строк дії іпотечних договорів не встановлено, а оскільки іпотечні договори є невід’ємною частиною кредитного договору, то строком закінчення дії іпотечних договорів є строк закінчення дії кредитного договору, тобто 28.02.2011.

Разом з тим у наданих для порівняння рішенні ВСС від 18.12.2013, ухвалах ВСС від 21.09.2011 та 9.10.2013 й рішенні ВС від 22.06.2011 суди касаційної інстанції дійшли висновку, що в разі невиконання грошових зобов’язань за основним договором підстави для припинення дії договору іпотеки відсутні.

Викладене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ч.1 ст.17 закону «Про іпотеку», ст.599 ЦК, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить із такого.

Відповідно до ст.1 закону «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні й користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим законом.

Згідно з ст.599 ЦК зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.5 ст.3 закону «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 закону «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється у разі:

припинення основного зобов’я­зання або закінчення строку дії іпотечного договору;

реалізації предмета іпотеки відповідно до цього закону;

набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

визнання іпотечного договору недійсним;

знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її (Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється.);

наявності інших підстав, передбачених цим законом.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що сам факт закінчення строку дії кредитного договору за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення дії договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Аналогічний висновок міститься також у постанові ВС від 4.12.2013 №6-125цс13.

Отже, у справі, яка переглядається, висновок суду касаційної інстанції про те, що закінчення строку дії кредитного договору є підставою для припинення дії договорів іпотеки, без урахування належного виконання грошових зобов’язань за основним договором, є помилковим.

Відповідно до вимог чч.1, 2 ст.360⁴ ЦПК суд задовольняє заяву у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Ураховуючи викладене, ухвала ВСС від 5.06.2014 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.360³ ЦПК, Судова палата в цивільних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву заступника Генерального прокурора задовольнити.

Ухвалу ВСС від 5.06.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова ВС є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.355 ЦПК.

[КомпаньонЪ]

В общем как-то так.

Остается только по срокам ИД получается, сидеть и ждать иска к ипотекодателю?

[АлПет]

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що сам факт закінчення строку дії кредитного договору за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення дії договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Аналогічний висновок міститься також у постанові ВС від 4.12.2013 №6-125цс13.

 

ВСУ  передергивает. Конечно же факт окончания срока действия КД не есть основанием для прекращения ДИ, НО!!! только при условии, что в ДИ установлен СВОЙ срок действия, больший чем срок действия КД. А так как в нашем случае срок действия ДИ не установлен, то суды совершенно правильно установили, что срок действия ДИ равен сроку действия КД и этот вывод судов ВСУ не опроверг. Поэтому суды совершенно правильно определили , что ДИ прекратился на основании окончания срока действия ДИ (ст. 17 ЗУ "Про 1потеку"), а не КД.

 

А это вообще шедевр!!! Какие новые обязательства возникли после окончания действия договора?

 

Як зазначено в кредитному договорі, він діє з моменту набрання ним юридичної сили до 28.02.2011. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов’язань, що лишилися невиконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку дії договору не тягне за собою припинення зобов’язань, що випливають із цього договору, також у разі, якщо такі зобов’язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов’язань, що лишилися невиконаними на момент закінчення строку дії договору.  

 

Вот например   (постанова ВГСУ)

16.05.2013 р.

 

Справа N 5016/2130/2012(9/87)

При цьому апеляційний суд виходив з того, що припинення зобов'язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

 

Это стандартная фраза:

 

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР

до статті 598 Цивільного кодексу України

 

Припинення зобов'язання є останньою стадією його існування. Під припиненням зобов'язання розуміють припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання. Тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов'язанні дій, а боржник звільняється від обов'язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.

 

Припинення зобов'язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

 

Підстави припинення зобов'язань можна поділити на договірні та законні. Договірні підстави визначаються добровільно суб'єктами цивільних правовідносин в договорах. Сторони є вільними у виборі будь-яких підстав припинення їх зобов'язань, в тому числі домовитися про можливість припинення зобов'язання в односторонньому порядку за бажанням будь-якої сторони.

 

Законні підстави припинення зобов'язань в свою чергу можна поділити на загальні та спеціальні. Загальні підстави припинення зобов'язань визначені у Главі 50 ЦКУ, до них відносяться виконання, передання відступного, зарахування, новація, неможливість виконання, поєднання боржника та кредитора в одній особі та ін. Загальні підстави припинення зобов'язань стосуються будь-яких цивільно-правових зобов'язань, якщо дотримуються умови їх настання.

 

Спеціальні умови припинення зобов'язань містяться у главах ЦК, присвячених регулюванню окремих видів зобов'язань. Так ст. 559 ЦКУ встановлює спеціальні випадки припинення поруки. Частина 3 ст. 1126 ЦКУ передбачає підстави припинення договору комерційної концесії, а стаття 1149 ЦКУ - підстави припинення зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди тощо.

 

Частина 2 коментованої статті встановлює, що зобов'язання може припинятися також на вимогу однієї із його сторін, але виключно у випадках, встановлених договором або законом. Законодавчі норми, які надають право стороні зобов'язання в односторонньому порядку вимагати його припинення, містяться в Цивільному кодексі, а також в інших актах цивільного законодавства. В якості прикладу можна навести ст. 773 ЦК, яка надає наймодавцеві право вимагати розірвання договору найму та відшкодування збитків в разі, якщо наймач користується річчю не за призначенням або з порушенням умов договору найму.

 

Крім того, сторони вправі визначити додаткові умови одностороннього припинення зобов'язання в договорі. Порядок одностороннього припинення господарського зобов'язання визначається у статті 188 Господарського кодексу України.

 

 

 

Авторський колектив коментарю

до Цивільного кодексу України

[у.zaporozhskiy]

Как по мне, то отсутствие срока в договоре ипотеки, приводит к тому, что мы не можем его прекращать в связи с положением п. 1 ст. 17 зу об ипотеке.

Основное обязательство не прекратилось, поэтому д.и. действует.

[КомпаньонЪ]

Как по мне, то отсутствие срока в договоре ипотеки, приводит к тому, что мы не можем его прекращать в связи с положением п. 1 ст. 17 зу об ипотеке.

Основное обязательство не прекратилось, поэтому д.и. действует.

Вот и у меня сложилось впечатление, что ВСУ именно об этом и повествует!