Решение Измаильского горрайонного суда оставленное в силе ап. судом Одесской области


Recommended Posts

http://reyestr.court...Review/43561061 

 

Справа № 2-2642/11

 

Провадження № 2/500/471/15

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

 

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

07 квітня 2015 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

 

головуючий - суддя Швець В.М.,

 

при секретарі Гончаренко М.Ю.,

 

за участю представника позивача ОСОБА_1,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

 

В С Т А Н О В И В:

 

У квітні 2011 року ПУБЛИЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» (надалі ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення солідарно на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором № 516/П-14 від 17 жовтня 2007 року. 17 жовтня 2007 року між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» в особі начальника відділення № 11 ОФ ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» в м. Болград та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 516/П-14 на суму 34 500,00 доларів США під 12,5 відсотків річних на строк з 17 жовтня 2007 року до 16 жовтня 2017 року. А також між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» в особі начальника відділення № 11 ОФ ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» в м. Болград та ОСОБА_2 був укладен іпотечний договір та договір поруки між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_3, згідно якому ОСОБА_3 поручився за виконання ОСОБА_2 взятих на неї зобов'язань в повному обсязі. У своїх позовних вимогах, які неодноразово уточнювались, Позивач ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» просив у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором стягнути суму заборгованості за кредитом, станом на 01.11.2014 рік, а саме: 15099,68 дол. США строкову заборгованість по кредиту, 16100,18 дол. США - прострочену заборгованість по кредиту, 355,91 дол. США - поточну заборгованість по відсоткам, 20871,72 дол. США - прострочену заборгованість по відсоткам, 151 016,24 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 211609,13 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 12 200,00 грн. - штраф за невиконання умов договору іпотеки.

 

6 липня 2012 року до суду від відповідача - ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява, про захист прав споживачів та визнання кредитного договору та договору іпотеки не дійсним. Обґрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 посилається на те, що умови договору Кредитного договору № 516/П-14 від 17.10.2007 порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживача» і не відповідають чинному законодавству України. Позивачка зазначила, що підписаний сторонами кредитний договір визначений сторонами як споживчий кредит, а тому для нього встановлено особливий порядок укладення.

 

Пунктами 22, 23 ст.1, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Дія вказаних норм Закону України «Про захист прав споживачів», згідно Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Позивачка зазначила, що виходячи з вище наведеного, відповідач по зустрічному позову скористався тим, що Позивачці об'єктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і вона була введена в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» , в порушення вимог ч. 2 ст. 11 та абзацу 16 ч.1 ст. 6 закону «Про захист прав споживачів» не надав позивачці відомості , які потрібні клієнту при укладенні договору , та по суті примусив останнього до сплати платежів на незаконних підставах. Відповідачка зазначила, що розрахунок, наданий Позивачем свідчить про те, що суми, які підлягають сплаті згідно графіку, нараховані за іншою, більшою процентною ставкою.

 

Не погоджуючись з розрахунком заборгованості, вважаючи його упередженим та не обґрунтованим первинними документами, таким що не спирається на вимоги законодавства, вимоги укладеного договору про надання споживчого кредиту представником Відповідача по первісному позову у судовому засіданні було заявлене клопотання про призначення и проведення по справі судово-економічної експертизи.

 

Також представник Відповідача по первісному позову просив задовольнити клопотання про призначення по справі експертизи для підтвердження своїх позовних вимог по зустрічному позову та для обґрунтування заперечень на первісний позов.

 

У справі за клопотанням позивача по зустрічному позову було призначено та проведено судово-економічну експертизу.

 

03 березня 2015 року Відповідачка по первісному позову подала клопотання про зменшення розміру неустойки яка підлягає стягненню на 99,9%, та при винесені рішення врахувати розрахунок заборгованості, що було зроблено нею станом на 1 березня 2015 року. Також застосувати строки позовної давності до вимог Позивача, щодо стягнення пені.

 

Свої вимоги мотивувала тим, що розрахунок заборгованості потрібно проводити виключно у національній валюті України - гривня, враховуючи те, що судово-економічною експертизою встановлено по перше - первинними документами передача Банком Позичальнику кредиту за кредитним договором №516/П-14 від 17.10.2007 року в іноземній валюті, а саме у доларах США на суму 34500,00, не підтверджується, та по друге - бухгалтерськими документами передача Банком Позичальнику кредиту за кредитним договором №516/П-14 від 17.10.2007 року в іноземній валюті, а саме у доларах США, не підтверджується. Враховуючи розрахунок заборгованості, що був проведений судово-економічним експертом в судово-економічній експертизі, котра була призначена судом та проведена по справі № 2-2642/11, ОСОБА_2 було проведено розрахунок заборгованості станом на 01 травня 2015 року. Заборгованість за кредитом становить 296 942,76 грн., у т.ч. 168540,55 грн. - по тілу кредиту, 128402,21 грн. по відсотках. Також проведено розрахунок пені, що складає по тілу кредиту 100940,20 грн. по відсотках 161187,46 гр., а загалом 262 817,66 грн.

 

Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Як вбачається з матеріалів справи розмір неустойки складає 88,5% від розміру боргового зобов'язання.  Як вбачається з матеріалів справи Позивач не надав суду та відповідачу жодного належного доказу, що підтверджують розмір збитків, завданих Банку неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань. Пунктом першим частини другої статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Вимоги Банка про стягнення неустойки було заявлено після спливу спеціальної позовної давності.

 

Як вбачається з матеріалів справи на момент розгляду справи від Позивачки по зустрічному позову ОСОБА_2 надійшло клопотання про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду та про розгляд справи за її відсутністю.

 

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору кредит у строк та в порядку встановленим договором. У відповідності до приписів ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок Позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов договору. Отже відповідно до приписів ЦК України та умов п.3.2.6 Договору відповідач зобов'язаний сплатити 15099,68 дол. США строкову заборгованість по кредиту, 16100,18дол. США прострочену заборгованість по кредиту, 355,91 дол. США поточну заборгованість по відсоткам, 20871,72 дол. США прострочену заборгованість по відсоткам, а загалом 52 427,49 дол. США. У відповідності до приписів ст.1050 ЦК України, боржник, який не повернув своєчасно кредитні кошти, зобов'язаний сплатити кредитору неустойку. При цьому, п. 5.3 кредитного договору при порушені позичальником строків повернення кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 0,1% річних від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки. Отже згідно умов п 5.3 кредитного договору, відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 362 625,37 грн. У відповідності до приписів п. 4.2 Договору іпотеки, за належне або неналежне виконання(в тому числи невчасне) п.п. 3.3.1 - 3.3.13 договору Іпотекодвець сплачує на користь Іпотекодержателя штраф у розмірі 5% від дня заставної вартості предмета іпотеки згідно п. 2.3 договору. Тобто штраф за порушення умов іпотеки складає 12 200,00 грн. Відповідно до ст.553 ЦК України та п.1.3 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання своїх обов'язків за договором в обсязі основного боргу, відсотків, пені та інших штрафних санкцій. Згідно до ст. 554 ЦК України у п.1.2 договору поруки зазначено, що у випадку не виконання боржником своїх обов'язків за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

 

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд вважає що позовні вимоги ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:

 

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

 

Згідно із ст.ст.11,509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно до вимог ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до умов п. 3.3.3 договору Позичальник зобов'язаний сплачувати відсотки за користування кредитом, виходячи з відсоткової ставки зазначеної в п 1.1. цього договору. Відповідно до умов п. 1.1. договору Банк надає Позичальнику кредит в сумі 34 500,00 дол. США із сплатою відсотків за користування кредитом, виходячи із 12,5 % річних. Відповідно до умов п. 4.1. договору У випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником умов цього договору (в тому числі, несвоєчасного виконання грошових зобов'язань (з простроченням їх виконання більше, ніж на один робочий день), що випливають з цього Договору, а саме: несплати процентів та/або несвоєчасного повернення кредиту або його частини) Банк має право на свій розсуд: внести зміни/доповнення до цього Договору в односторонньому порядку (внести зміни до умов зобов'язань своїх та/або Позичальника, включаючи зміну Позичальнику процентної ставки за користування кредитом та встановлення її на рівні 13,5% річних.

 

Про внесення відповідних односторонніх змін (доповнень) до цього Договору, включаючи його розірвання Банк попереджає Позичальника не менше, ніж за сім календарних днів із зазначенням, які саме зміни (включаючи розірвання цього Договору) до цього Договору будуть внесені Банком в односторонньому порядку. Зміни (включаючи розірвання цього Договору), внесені Банком в односторонньому порядку, набиратимуть чинності в строки, визначені Банком у таких письмових змінах, що будуть надіслані Позичальнику, але в будь-якому разі такі письмові зміни набиратимуть чинності лише зі спливом семиденного терміну з дня надіслання Банком Позичальнику письмового попередження про внесення Банком в односторонньому порядку змін (включаючи розірвання цього договору) до цього Договору.

 

Відповідно до п. 5.3 кредитного договору при порушені позичальником строків повернення кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом , Позичальник зобов'язан сплатити Банку пеню в розмірі 0,1% річних від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу. Від дня виникнення такої прострочки, до повного погашення, але в межах строків позовної давності. Відповідно п. 4.2 Договору іпотеки, за належне або неналежне виконання(в тому числи невчасне) п.п. 3.3.1 - 3.3.13 договору Іпотекодвець сплачує на користь Іпотекодержателя штраф у розмірі 5% від дня заставної вартості предмета іпотеки згідно п. 2.3 договору. Відповідно до ст.546 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, завдатком. Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Із матеріалів справи вбачається, що позивачем за первісним позовом надано розрахунок заборгованості та платежів за кредитним договором станом на 11 листопада 2014 рік та розрахунок заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів по кредитному договору, та штрафу за порушення п. 4.2 умов іпотечного договору. Як вбачається із розрахунку заборгованості наданого Банком суду зроблено у валюті - долар США з урахуванням відсоткової ставки 13,5 відсотків на залишок простроченої заборгованості за кредитом, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості. Розрахунок пені зроблено у валюті - долар США, за період з 02.11.11 року по 01.11.2014 рік. Розрахунок штрафу зроблено у валюті - гривня.

 

Проводячи оцінку поданих банком розрахунків та доказів в їх обґрунтування, суд не знаходить підстав для їх задоволення виходячи з наступного:

 

Ухвалою суду від 25 червня 2013 року по даній справі було призначено судово-економічну експертизу для підтвердження або спростування обґрунтованості розрахунку заборгованості наданого Банком за кредитним договором № 516/П-14 від 17 жовтня 2007 року.

 

Ухвалою про призначення судово-економічної експертизи було зобов'язано Позивача по первісному позову надати оригінали документів про отримання кредитних коштів відповідачкою та погашення нею кредитної заборгованості.

 

Однак, не дивлячись на отримання ухвали суду Банком вимоги суду виконані не були, оригінали документів, які підтверджують видачу кредитних коштів відповідачці та сплату нею кредитної заборгованості, суду не надані.

 

 

Частиною 1 ст.146 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без нього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

 

Оскільки Банк ухилився від надання суду документів для проведення експертизи, у результаті чого неможливо підтвердити чи видавався кредит у іноземній валюті, що тягне за собою не підтвердження факту отримання відповідачкою грошових коштів за кредитним договором в іноземній валюті суд має визнати, що фактично було видано кредит в національній валюті.

 

В тексті висновку судово-економічної експертизи (а. 9) зазначено, що за документами, наявними у матеріалах справи, передачу Банком позичальнику кредиту за кредитним договором № 516/П-14 від 17.10.2007 року в іноземній валюті, а саме в доларах США на суму 34500,00 підтвердити не видається за можливе.

 

Згідно з висновком судово-економічної експертизи у бухгалтерському обліку Банка операція видачі кредитних коштів відображена проведенням у кореспонденції дебет рахунку НОМЕР_3 і кредит рахунку НОМЕР_4 USD на загальну суму 174225,00 грн., що в еквіваленті становить 34500,00 дол. США, (а.с. 43-44) без відображення у бухгалтерському обліку позиції банку щодо іноземної валюти та без документального підтвердження призначення валюти рахунків. Первинними документами передача Банком Позичальнику кредиту за кредитним договором №516/П-14 від 17.10.2007 року в іноземній валюті, а саме у доларах США на суму 34500,00, не підтверджується. Бухгалтерськими документами передача Банком Позичальнику кредиту за кредитним договором №516/П-14 від 17.10.2007 року в іноземній валюті, а саме у доларах США, не підтверджується.

 

Підпунктом 3.1.10. визначено: «На залишок простроченої заборгованості за кредитом проценти нараховувати, виходячи із процентної ставки зазначеної у п.1.1. збільшеної на 1 (один) процент, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості».

 

Тобто, процентна ставка за кредит може нараховуватись у розмірі 13,5% річних лише у випадку перерахування платежів на рахунки простроченої заборгованості, і саме, на суму та з дня такого перерахування. Згідно постанови НБУ № 280, прострочена заборгованість по кредиту зараховуються та обліковується по рахунку 2207. Відповідно до висновку експерта операції по перерахуванню простроченої заборгованості на відповідні рахунки не відображені.

 

Відповідно до вимог п.4.1., «У випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником умов цього договору (в тому числі, несвоєчасного виконання грошових зобов'язань (з простроченням їх виконання більше, ніж на один робочий день), що випливають з цього Договору, а саме: несплати процентів та/або несвоєчасного повернення кредиту або його частини) Банк має право на свій розсуд: внести зміни/доповнення до цього Договору в односторонньому порядку (внести зміни до умов зобов'язань своїх та/або Позичальника, включаючи зміну Позичальнику процентної ставки за користування кредитом та встановлення її на рівні 13,5% річних.

 

Про внесення відповідних односторонніх змін (доповнень) до цього Договору, включаючи його розірвання Банк попереджає Позичальника не менше, ніж за сім календарних днів із зазначенням, які саме зміни (включаючи розірвання цього Договору) до цього Договору будуть внесені Банком в односторонньому порядку. Зміни (включаючи розірвання цього Договору), внесені Банком в односторонньому порядку, набиратимуть чинності в строки, визначені Банком у таких письмових змінах, що будуть надіслані Позичальнику, але в будь-якому разі такі письмові зміни набиратимуть чинності лише зі спливом семиденного терміну з дня надіслання Банком Позичальнику письмового попередження про внесення Банком в односторонньому порядку змін (включаючи розірвання цього договору) до цього Договору.»

 

Відповідно п.2 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001р. №2664-III виписана пряма заборона фінансовим установам здійснювати дії передбачені описаними вище пунктами 3.1.10 і 4.1. Кредитного договору, а саме: «Фінансовим установам забороняється в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбачених кредитним договором або графіком погашення боргу, за винятком випадків, встановлених законом»

 

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

 

Відносини, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян, регулюються і Законом України "Про захист прав споживачів" (що відповідає постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року N 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів"). Відповідно до п.4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції чинній на момент видачі кредиту) в договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки споживачеві повідомляється Кредитором в письмовому вигляді протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Відповідно до висновку експерта документальні підтвердження надіслання Позичальнику повідомлення про внесення змін до Кредитного договору №516/П-14 від 17.10.07, включаючи зміну процентної ставки і встановлення її на рівні 13,5%, у матеріалах справи відсутні, додатково на дослідження не надані. Вказані висновки є чіткими та конкретними, обґрунтованим та належно мотивованим, виконані на підставі відповідних методик, ґрунтується на матеріалах справи і чинному законодавстві, а тому суд вважає його належним та допустимим доказом по справі.

 

Розрахунок банку про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та за простроченими та несплаченими нарахованими процентами в розмірі 362 625,37 грн., не можна визнати обґрунтованими з огляду на наступне.

 

З наданого позивачем розрахунку пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та за простроченими та несплаченими нарахованими процентами вбачається, що розрахунок пені проводився у валюті - долар США та в вимогах банку визначен в валюті - гривня за курсом НБУ 12,95 грн. на дату розрахунку.

 

 

За правилами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення, обчислюється по кожному дню.

 

Виходячи з встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що розрахунок пені повинен проводитись за кожен день прострочення в валюті гривня з врахуванням щоденного курсу НБУ.

 

 

Також в результаті судово-економічного дослідження, встановлено, що дані які Банк використовує у Розрахунку пені по заборгованості прострочених процентів станом на 08.02.12 відрізняються від даних у виписках Банку, на підставі яких здійснюється цей Розрахунок.

 

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

 

Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

 

За нормою ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

 

 

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

 

 

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

 

 

Згідно із частиною першою ю статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

 

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

 

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

 

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

 

Як установлено судом, пунктом 5.3 кредитного договору при порушені позичальником строків повернення кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом, Позичальник зобов'язан сплатити Банку пеню в розмірі 0,1% річних від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу. Від дня виникнення такої прострочки, до повного погашення, але в межах строків позовної давності.

 

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

 

 

Враховуючи розрахунок заборгованості, що був проведений Відповідачем ОСОБА_2 розмір неустойки складає 88,5% від розміру боргового зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи Позивач не надав суду та відповідачу жодного належного доказу, що підтверджують розмір збитків, завданих Банку неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань.

 

 

Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

 

 

Частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

 

Даний висновок повністю відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 3 вересня 2014 року № 6-100 цс 14, яка відповідно до ч.2 ст.214, ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

 

Враховуючи те, що ОСОБА_2 відповідно до даних положень статті 1049 ЦК України має обов'язок повернути отримані від банку грошові кошти у такій самій сумі, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані їй позикодавцем у строк і в порядку, що встановлені договором, Банку має бути повернута сума - 296 942,76 грн., у т.ч. 168540,55 грн. - по тілу кредиту, 128402,21 грн. - по відсотках.

 

Для встановлення такої суми судом беруться до уваги дані, викладені у розрахунку, що надано до суду ОСОБА_2

 

Розрахунок наданий Позивачем по первісному позову судом не береться до уваги оскільки він спростовується висновками судово-економічної експертизи № 1-11/33 від 26.11.2013 року проведеної судовим експертом Морозовой О.С.

 

 Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується правилами ст.88 ЦПК України.

 

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.10,11,57-60,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд:

 

В И Р І Ш И В:

 

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

 

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» суму заборгованості за кредитом № 516/П-14 від 17 жовтня 2007 року в сумі 168540грн. 55коп. заборгованості по тілу кредиту, 128402грн. 21коп. заборгованості по відсотках, 262грн. 82коп. неустойки, 3092грн. 06коп. судових витрат, а разом 300297(триста тисяч двісті дев'яносто сім)грн. 64коп.

 

У задоволенні інших позовних вимог публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - відмовити.

 

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

 

Суддя:     В.М.Швець        

 

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/45167230

 

 

Номер провадження: 22-ц/785/5090/15

 

Головуючий у першій інстанції Швець В. М.

 

Доповідач Сватаненко В. І.

 

 

 

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

РІШЕННЯ

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

10 червня 2015 року       

 

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого  Сватаненка В.І. 

 

суддів   Артеменка І.А., Черевка П.М.,

 

за участю секретаря  Фабіжевської Т.С.,   

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 7 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3  «Про стягнення заборгованості за кредитним договором», -

 

  

 

                                             ВСТАНОВИЛА:

 

07.04.2011 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулися до суду із зазначеним позовом, який у подальшому був уточнений, по якому просили стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитом, станом на 01.11.2014 року, а саме: 15099,68 доларів США - строкову заборгованість по кредиту, 16100,18 доларів США - прострочену заборгованість по кредиту, 355,91 доларів США - поточну заборгованість по відсоткам, 20871,72 доларів США - прострочену заборгованість по відсоткам, 151016,24 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 211609,13 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 12200 грн. - штраф за невиконання умов договору іпотеки.

 

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що 17.10.2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 516/П-14 на суму 34500 доларів США під 12,5 % річних на строк з 17.10.2007 року до 16.10.2017 року. Крім того, між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір та договір поруки між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3, згідно якому ОСОБА_3 поручився за виконання ОСОБА_2 взятих на неї зобов'язань в повному обсязі. Відповідачі не виконують своїх зобовязань за кредитним договором, у звязку з чим виникла заборгованість .

 

Представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

 

Відповідач ОСОБА_2 до суду зявилась, просила справу розглянути за її відсутності. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не погоджується з розміром заборгованості та просила застосувати строки позовної давності до вимог позивача.

 

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 7 квітня 2015 року позов задоволений частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» суму заборгованості за кредитом № 516/П-14 від 17.10.2007 року в сумі 168540,55 грн. заборгованості по тілу кредиту, 128402,21 грн. заборгованості по відсотках, 262,82 грн. неустойки, 3092,06 грн. судових витрат, а всього 300297,64 грн., у задоволені інших позовних вимог відмовлено.

 

21.04.2015 року ПАТ АБ «Укргазбанк» подали апеляційну скаргу на вказане рішення суду, по якій просять рішення районного суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків районного суду дійсним обставинам справи.

 

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

 

Відповідно п. 3 ч. 1ст. 307 ЦПК Україниза наслідками розглядуапеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

 

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

 

Відповідно дост. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає частково.

 

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

 

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст. 212 ЦПК Україниз врахуванням положень ст. ст. 57-66 ЦПК України.

 

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

 

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

 

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК Україниапеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

 

Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно зясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих до суду самими учасниками процесу.

 

Згідно до п.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

 

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

 

17.10.2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 516/П-14 на суму 34500 доларів США під 12,5 % річних на строк з 17.10.2007 року до 16.10.2017 року.

 

Крім того, в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № 516/П-14 між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 17.10.2007 року був укладений договір поруки, згідно якому ОСОБА_3 поручився за виконання ОСОБА_2 взятих на неї зобов'язань в повному обсязі.

 

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договоромєдомовленістьдвохабо більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

 

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

 

Відповідно до ст.. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

 

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

 

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

 

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

 

Колегія суддів звертає увагу, що з доводів позивача не вбачається з якого часу ОСОБА_2 перестала виконувати свої зобовязання за кредитним договором, однак, позивач зазначає, що станом на 04.04.2011 року заборгованість позичальника становить 40175,12 дол.США, що за курсом НБУ становить 319793,95 грн., з яких: залишок за кредитом  27100,95 дол.США, що становить 215723,56 грн.; поточна заборгованість за процентами  331,23 дол.США, що становить 2636,59 грн.; прострочена заборгованість за кредитом  4098,91 дол.США, що становить 32627,32 грн.; прострочена заборгованість за процентами  6550,85 дол.США, що становить 52144,77 грн.; пеня за прострочення кредиту  12,30 дол.США, шо становить 97,91 грн.; пеня за прострочення сплати процентів  2080,88 дол.США, що становить 16563,80 грн.

 

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст. ст. 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України .

 

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

 

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається, що відповідач ОСОБА_2 категорично заперечувала факт отримання кредиту у валюті  долари США, наполягаючи, що кредит вона отримала у національній валюті  гривні. Крім того, ОСОБА_2 вважала наданий позивачем розрахунок заборгованості необґрунтованим та не погоджувалась з заявленим банком розміром заборгованості.

 

Для перевірки правильності розрахунку заборгованості відповідачів перед банком, який був складений позивачем, судом першої інстанції 25 червня 2013 року була призначена судова економічна експертиза по матеріалам справи, а 18 березня 2014 року знову призначена судова економічна експертиза з одним уточненим питанням: яким є фактичний сумарний обсяг фінансових зобовязань позичальника перед банком станом на 08.02.2012 року та на 01.07.2013 року.

 

З висновку судово-економічної експертизи від 26.11.2013 року за № 1-11/13, проведеної ТОВ «Адвоекс», вбачається, що бухгалтерськими документами не підтверджується передача банком відповідачу кредиту за кредитним договором в іноземній валюті, а саме у доларах США.

 

Також, з висновку судово-економічної експертизи від 13.05.2014 року, проведеної ТОВ «Адвоекс», вбачається, що станом на 08.02.2012 року сумарний обсяг фінансових зобовязань позичальника ОСОБА_2 становить 284761,20 грн., з яких: 168540,55 грн.  заборгованість по тілу кредиту; 65247,76 грн.  проценти за користування кредитом; 50972,89 грн.  пеня за несвоєчасне погашення зобовязань.

 

Колегія суддів погоджується з висновками районного суду, що судова економічна експертиза є належним та допустимим доказом стосовно передачі кредиту в іноземній валюті, розміру і часу настання заборгованості.

 

У колегії суддів не виникає сумнівів щодо правильності та обґрунтованості проведеної судової економічної експертизи.

 

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості по основній частині кредиту у розмірі 168540,55 грн., що також відповідає висновку судово-економічної експертизи.

 

Одночасно, колегія суддів погоджується з розміром процентів  128402,21 грн., які були стягнуті районним судом на час ухвалення рішення  станом на 1 березня 2015 року, приймаючи до уваги той факт, що відповідач ОСОБА_2 в цій частині визнала позовні вимоги банку, надала розрахунок заборгованості по процентам, який був здійснений за методикою, визначеною судовим експертом під час проведення судово-економічної експертизи. Що також відповідає вимогам ст. 1048 ЦК України.

 

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення забов*язання настають правові наслідки,встановлені договором або законом.

 

Згідно з ч. 1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

 

Таким чином, солідарне стягнення з боржників на користь відповідачів відповідають змісту укладеного договору та сенсу закону.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

 

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що через неналежне виконання відповідачем ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором, у відповідача виникла заборгованість, яку необхідно стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача.

 

Між іншим, колегія суддів не погоджується з висновком районного суду про часткове задоволення позовних вимог банку про стягнення пені, з посиланням на недоведеність позивачем, що банк зазнав збитків через невиконання відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором. Виходячи з таких міркувань, районний суд зменшив розмір пені ( в рішенні зазначено як неустойка) до 262,82 грн.

 

Такий висновок районного суду та розмір стягнутої пені суперечать нормам матеріального права.

 

Так, відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

 

Стягнення пені також передбачено умовами кредитного договору згідно п. 3.3.3. в розмірі 0,1 % від суми простроченої заборгованості за кожен дань прострочення. Відповідно до п 5.8 кредитного договору вбачається, що банк має право на стягнення пені за три роки до моменту звернення до суду з даним позовом. Тобто, сторонами по кредитному договору строк позовної давності щодо сплати пені за прострочення виконання кредитних зобовязань був збільшений, що передбачено ч. 1 ст. 259 ЦК України.

 

Стосовно розміру пені, яку необхідно стягнути з відповідачів, колегія суддів зазначає наступне.

 

Банк звернувся до суду із зазначеним позовом 10 квітня 2011 року та мав вимагати стягнення пені у період за три роки до дня звернення до суду. Однак згідно висновків наведеної раніше судової економічної експертизи зазначено, що наданий банком розрахунок заборгованості у тому числі і пені необґрунтований, а розмір пені завищений: за прострочену заборгованість по основному кредиту на 2348,01 дол. США та процентам - на 3598,66 дол. США.

 

Тому, колегія суддів приймає до уваги наданий судовим експертом належний та обґрунтований розрахунок пені за несвоєчасне погашення зобовязань станом на 08.02.2012 року, який складає 50972,89 грн.

 

Одночасно, колегія суддів погоджується з висновком судової експертизи про те, що згідно п.п.3.1.10 та п. 4.1 кредитного договору передбачено збільшення процентної ставки протягом терміну користування кредитом на 1% у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, а саме: несплати процентів та/або несвоєчасного повернення кредиту. Дані положення кредитного договору суперечить вимогам ст. 1056-1 ЦК України, в якій передбачена пряма норма, яка зобовязує визначати тип процентної ставки за кредитними договорами та яка може бути фіксованою або змінюваною: фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

 

Про відповідну зміну та підвищення процентної ставки банк був зобовязаний письмового повідомити відповідача або укласти додаткову угоду до кредитного договору про підвищення процентної ставки.

 

Незважаючи на наведене, в суді першої інстанції та апеляційному суді представник банку наполягав на тому, що вказані пункти кредитного договору не суперечать діючому законодавству.

 

Отже, застосування банком в односторонньому порядку підвищеної процентної ставки по кредиту та складання відповідного розрахунку процентної заборгованості і пені є порушенням вимог діючого законодавства.

 

Таким чином, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме,ст. 550 ЦК України, у відповідності до п. 4 ч. 1ст. 309 ЦПК Україниє підставою для зміни рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову частково.

 

Керуючись ст. ст.303,307ч. 1 п. 3,309ч. 1 п. 4,313,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

 

                                                               ВИРІШИЛА:     

 

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - задовольнити частково.

 

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 7 квітня 2015 року - змінити.

 

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.

 

Позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - задовольнити частково.

 

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 516/П-14 від 17 жовтня 2007 року: основну заборгованість по кредиту  168540,55 грн.; заборгованість по процентам  128402,21 грн.; заборгованість по пені - 50972,65 грн.; у відшкодування судових витрат  3092,06 грн., а всього стягнути 351007,71 грн.

 

В задоволенні інших позовних вимог ПАТ «Укргазбанк» - відмовити.

 

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.     

 

Судді апеляційного суду

 

Одеської області                                              В.І. Сватаненко

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

У рішенні ні слова про зустрічний позов... що з ним? питання риторичне

в решении первой инстанции говорится, что от истца по встречному иску поступило ходатайство об оставлении встречного иска без рассмотрения. Оставили без рассмотрения))

Link to comment
Share on other sites

в решении первой инстанции говорится, что от истца по встречному иску поступило ходатайство об оставлении встречного иска без рассмотрения. Оставили без рассмотрения))

Звиняйте, не дочитався) таки да

Link to comment
Share on other sites

Звиняйте, не дочитався) таки да

Согласна, текста в решении много, что не свойственно нашему местному суду

Это мое дело было очень не простым и долгим, думаю, что будет кассация от Укргазбанка((( их юристы партизански молчат и ругаются, что я им всю кровь  выпила,  хотя мы готовы заплатить хоть сейчас, при условии, что не будет кассации

Link to comment
Share on other sites

Интересный вариант маринования банка.

Экспертизу назначить можно, но все упирается в отсутствие бухгалтерской/кассовой первички.

Есть ньюанс - надо еще найти такого эксперта, который бы уперся, что без документов делать не будет. А суд не настаивает на проведении экспертизы на основании каких-то выписок по счету и того, что есть.

Кассация вполне может вернуть в 1 инстанцию. Тут уж как свезет. Может банк действительно согласится лишь бы время те тянуть.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

  • 6 months later...

БАНК НЕ СОГЛАСИЛСЯ!))) И получилось вот такое решение кассации.  А мы реально были готовы заплатить денег. НО увы, банк выбрал тянуть время.

 

Принимаю комментарии. 

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



23 грудня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:


головуючогоКузнєцова В.О.,суддів: Ізмайлової Т.Л., Карпенко С.В., Мостової Г.І., Наумчука М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» - Недзельської Олени Іванівни - на рішення апеляційного суду Одеської області від 10 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2011 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування вимог банк посилався на те, що 17 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» (далі - ВАТ АБ «Укргазбанк»), правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № 516/П-14, відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 34 500 доларів США до 16 жовтня 2017 року зі сплатою 12,5 % річних.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 17 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки.

17 жовтня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_7 укладено договір поруки.

Посилаючись на порушення зобов'язань за кредитним договором, банк, в уточненій позовній заяві станом на 04 грудня 2014 року, просив позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідачів солідарно 52 427,49 доларів США та 362 625 грн 37 коп. заборгованості за кредитним договором, з яких: строкова заборгованість за кредитом - 15 099,68 доларів США, прострочена заборгованість за кредитом - 16 100,18 доларів США, поточна заборгованість за процентами - 355,91 доларів США, прострочена заборгованість за процентами - 20 871,72 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 151 016 грн 24 коп., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 211 609 грн 13 коп., а також стягнути з ОСОБА_6 штраф у зв'язку з порушенням договору іпотеки у розмірі 12 200 грн.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 7 квітня 2015 року позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором від 17 жовтня 2007 року № 516/П-14, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 168 540 грн 55 коп., відсотки - 128 402 грн 21 коп., неустойку - 262 грн 82 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 10 червня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: «позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 17 жовтня 2007 року № 516/П-14, а саме: основну заборгованість за кредитом - 168 540 грн 55 коп., заборгованість за процентами - 128 402 грн 21 коп., заборгованість з пені - 50 972 грн 65 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ПАТ АБ «Укргазбанк» - Недзельська О.І. - порушує питання про скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції із ухваленням нового рішення по суті спору, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи частково позов та стягуючи з відповідачів, як солідарних боржників, заборгованість за тілом кредиту та процентами у гривні, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до висновку судово-економічної експертизи досліджені експертом бухгалтерські документи не підтверджують передачу банком кредиту позичальнику в іноземній валюті - доларах США, тому заборгованість підлягає стягненню у гривні; банком в односторонньому порядку протиправно збільшено процентну ставку за кредитом з 12,5 % до 13,5 % річних. Суд першої інстанції також виходив із того, що банк не надав жодного належного доказу на підтвердження розміру понесених ним збитків, тому розмір нарахованої банком пені підлягає зменшенню до 262 грн 82 коп.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився із його висновками в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами. Водночас, апеляційний суд не погодився із висновками суду першої інстанції щодо розміру стягнутої пені та, з урахуванням висновку судово-економічної експертизи, збільшив розмір стягнутої пені з 262 грн 82 коп. до 50 972 грн 89 коп.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судами встановлено, що 17 жовтня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 516/П-14, за умовами п. 1.1 якого банк надає позичальнику кредит у сумі 34 500 доларів США. Кредит надається на строк з 17 жовтня 2007 року до 16 жовтня 2017 року або по день, визначений у п. 3.3.11 цього договору, зі сплатою процентів за користування кредитом 12,5 річних.

Відповідно до п. 3.1.1 договору банк зобов'язується відкрити позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 та видати позичальнику кредит у сумі, зазначеній в п. 1.1 цього договору з позичкового рахунку шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2, відкритий в Одеській філії ВАТ АБ «Укргазбанк» МФО 328759.

Отже позивач повинен довести виконання своїх зобов'язань за договором кредиту в частині надання кредиту у сумі та у спосіб встановлені договором, а позичальник повинен довести здійснення повернення ним кредиту, сплату процентів за його використання та всіх комісійних платежів у передбачені договором строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на порушення ч. 2 ст. 59, ч. 1 ст. 60, 212 ЦПК України висновку з приводу доведеності позивачем обставин надання ним кредиту в іноземній валюті у розмірі та на умовах, встановлених договором, не зробив, та помилково вважав, що судова економічна експертиза є належним та допустимим доказом відносно обставин передачі кредитних коштів. А також, враховуючи, що з висновку судово-економічної експертизи вбачається, що бухгалтерськими документами не підтверджується передача відповідачу кредиту за кредитним договором в іноземній валюті, суди попередніх інстанцій дійшли суперечливого висновку про те, що у зв'язку з цим кредит був наданий у гривні, а тому заборгованість підлягає стягненню у гривні.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, частково відмовляючи у стягненні заборгованості за відсотками, з урахуванням відсоткової ставки 13,5 % річних на залишок простроченої заборгованості за кредитом, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості, виходили з того, що банком в односторонньому порядку протиправно збільшено процентну ставку за кредитом з 12,5 % до 13,5 % річних, п. п. 3.1.10 та п. 4.1 кредитного договору суперечать вимогам ст. 1056-1ЦК України, тому вважали, що застосування банком в односторонньому порядку підвищеної процентної ставки за кредитом 13,5 % річних і складання відповідного розрахунку з урахуванням цієї процентної заборгованості і пені є порушенням вимог діючого законодавства.

Проте такі висновки судів є помилковими з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій, вважаючи, що п. п. 3.1.10 та п. 4.1 кредитного договору суперечать ст. 1056-1ЦК України і ця умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, на порушення вимог ст. 204 ЦК України не врахували, що невідповідність умов договору вимогам законодавства є підставою для визнання його недійсним на підставі ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, однак позов про визнання кредитного договору недійсним із зазначених вище правових підстав у встановленому порядку сторонами не заявлявся і предметом судового розгляду у цій справі не був.

З огляду на викладене, у суду не було підстав для з'ясування обставин, за яких можливе визнання правочину недійсним та постановлення будь-яких висновків з приводу їх існування при вирішенні спору про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Крім того, судами не мотивовано відмову в позові банку в частині стягнення з ОСОБА_6 штрафу у зв'язку з порушенням договору іпотеки у розмірі 12 200 грн.

З огляду на допущені судами порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин справи, ухвалені судами рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» - Недзельської Олени Іванівни -задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 10 червня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.





Головуючий Судді: В.О. Кузнєцов Т.Л. Ізмайлова С.О. Карпенко Г.І. Мостова М.І. Наумчук

Link to comment
Share on other sites

Согласна, текста в решении много, что не свойственно нашему местному суду

Это мое дело было очень не простым и долгим, думаю, что будет кассация от Укргазбанка((( их юристы партизански молчат и ругаются, что я им всю кровь  выпила,  хотя мы готовы заплатить хоть сейчас, при условии, что не будет кассации

 

Платить можно, только, если они предложат дополлнительное соглашению, по которому сумма задолженности будет такой, как указана в решений и будет предусмотрен порядок ее погашения.

А что с делом после ВССУ?

Или пока  не назначили в суде первой инстанции?

Link to comment
Share on other sites

Интересный вариант маринования банка.

Экспертизу назначить можно, но все упирается в отсутствие бухгалтерской/кассовой первички.

Есть ньюанс - надо еще найти такого эксперта, который бы уперся, что без документов делать не будет. А суд не настаивает на проведении экспертизы на основании каких-то выписок по счету и того, что есть.

Кассация вполне может вернуть в 1 инстанцию. Тут уж как свезет. Может банк действительно согласится лишь бы время те тянуть.

 

Бухгалтерско-экономическая экспертиза может проводиться и по копиям.

Поэтому обязательно нужно заявлять и почерковедческую экспертизу, что бы подтвердить и с помощью суда, и с помощью эксперта, что банк не захотел предоставить доказательства получения кредита.

Link to comment
Share on other sites

 

А что с делом после ВССУ?

Или пока  не назначили в суде первой инстанции?

Пока не назначили)) Еще и судья в отпуск идет.  Я, если честно, не понимаю логики действий банков. многие заемщики готовы вернуть сумму кредита, если им предоставят дисконт. Но банки упорно не хотят брать деньги. А судятся, судятся, судятся.........   

Вот чисто теоретически каков исход этого дела? И главное когда? Хоть миллион пусть насчитают, но кроме дешевеющего залогового имущества нет ничего.  Замкнутый круг(((

Link to comment
Share on other sites

Пока не назначили)) Еще и судья в отпуск идет.  Я, если честно, не понимаю логики действий банков. многие заемщики готовы вернуть сумму кредита, если им предоставят дисконт. Но банки упорно не хотят брать деньги. А судятся, судятся, судятся.........   

Вот чисто теоретически каков исход этого дела? И главное когда? Хоть миллион пусть насчитают, но кроме дешевеющего залогового имущества нет ничего.  Замкнутый круг(((

А Вы еще к этому не привыкли?

Если Вы однажды выбрали путь войны, то с него ступать нельзя.

Не могли они оставить такой прецедент, режущий глаз банковской системе-вот и ответ.

Судиться и бороться дальше-вот мой совет- правда за Вами. :)

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...