Решение Приморского суда Одессы о недействительности валютного кредита и договора ипотеки с Укрсоцбанком

[qwerty]

Справа № 2 – 12347/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2009 року Приморський районний суд міста Одеси

у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.

при секретарі Башкіровій О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовною заявою акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „УКРСОЦБАНК” в особі його Одеської обласної філії до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, і за позовом ОСОБА_1 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „УКРСОЦБАНК” в особі його Одеської обласної філії, третя особа без самостійних вимог щодо предмета позову – приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання недійсними договору кредиту та іпотечного договору ;

ВСТАНОВИВ :

В серпні 2009 року АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі його Одеської обласної філії звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 2 020,808,72 грн. за договором кредиту № 2007/13-2.06/367 від 12.06.2007 року, мотивуючи свої вимоги невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов’язань за цим договором кредиту щодо часткового повернення кредиту і сплати відсотків за користування кредитними коштами.

В жовтні 2009 року ОСОБА_1 також звернувся в суд з позовом до АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі його Одеської обласної філії про визнання договору кредиту № 2007/13-2.06/367 від 12.06.2007 року та іпотечного договору від 12.06.2007 року – недійсними з моменту їх укладання, посилаючись, що ці договори було укладено з порушенням вимог діючого законодавства України.

Ухвалою суду від 03.11.2009 року зазначені цивільні справи об'єднанні в одне провадження.

В судовому засіданні представник АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі його Одеської обласної філії підтримав позов цього банку і не визнав позов ОСОБА_1, а представник ОСОБА_1 підтримав позов останнього та не визнав позов АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі його Одеської обласної філії.

Третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 просила розглянути справу за її відсутності, про що подала адресовану суду свою письмову заяву, яка приєднана судом до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи і заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позов АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі його Одеської обласної дирекції до ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а позов ОСОБА_1 до АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

Судом встановлено, що 12.06.2007 року між сторонами було укладено договір кредиту № 2007/13-2.06/367, згідно якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 230 000,00 доларів США, що відповідно довідки з ВАТ КБ „Хрещатик” від 01.12.2009 року за офіційним курсом НБУ на 12.06.2007 року складає 1 161 500,00 грн. Згідно умов договору кредиту кредит надавався на споживчі цілі, а саме на фінансування інвестування квартири.

В якості забезпечення виконання зобов’язань за договором кредиту, між сторонами було укладено договір іпотеки від 12.06.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_2 Одеського міського нотаріального округу за р.№ 1191.

Відповідно наданих письмових доказів та пояснень представника ОСОБА_1, зазначений вище договір кредиту є договором приєднання, визначення якого міститься у ст.634 ЦК України та ст.179 ГК України.

Так, цей договір кредиту, умови якого були встановлені АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” у стандартних типових формах, ОСОБА_1 підписав шляхом приєднання до запропонованої банком типової форми договору в цілому, у зв’язку з чим ОСОБА_1 не міг запропонувати свої умови договору, включаючи і умови розгляду спорів у суді загальної юрисдикції.

У пункті 6.2. статті 6 договору кредиту згідно стандартної форми міститься третейська угода у вигляді третейського застереження, яка передбачає розгляд спорів у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків.

Як вбачається із наданих представником ОСОБА_1 письмових доказів, договори банківського вкладу, договори поруки, кредитні договори з юридичними та фізичними особами, які були укладенні АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” у місті Одесі та місті Києві в різні періоди часу, містять третейську угоду у вигляді третейського застереження, згідно якої передбачено розгляд спорів у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків при розгляді одніми і тими же суддями третейського суду.

З огляду на наведене, суд погоджується з доводами ОСОБА_1 та його представника, при укладанні договору кредиту № 2007/13-2.06/367 від 12.06.2007 року були порушені права та законні інтереси ОСОБА_1 з приводу відсутності його права укласти договір зі зміною підсудності розгляду спорів при вирішенні можливих спірних питань виконання договору кредиту.

Окрім того, третейська угода у вигляді третейського застереження, про те, що всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з договору кредиту підлягають вирішенню в Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, порушують права ОСОБА_1, як громадянина, як споживача на судовий захист, та ставить його в нерівні умови порівняно з банком. ОСОБА_1 не має права на вибір звернення до суду, зобов'язаний сплачувати державне мито, незважаючи на те, що згідно Закону України „Про захист прав споживачів”, він як споживач звільняється від сплати мита.

Договірні відносини, які виникли між сторонами про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян регулюються Законом України „Про захист прав споживачів”.

Згідно ст.22 Закону України „Про захист прав споживачів” - захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Відповідно до п.5 ст.110 ЦПК України - позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Третейське застереження, яке зазначено у вищевказаному договорі кредиту, про те, що всі спори, які випливають з договору, підлягають вирішенню в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, суперечить законодавству України та порушує права ОСОБА_1, оскільки позбавляє його права на судовий захист, права вибору суду щодо підсудності справи, права на звільнення від сплати судового збору, як це визначає ст.22 Закону України „Про захист прав споживачів”.

Відповідно до ст.27 ЦК України - правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.

Зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст. 203 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.1 Закону України „Про третейські суди” - до Третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків передбачених законом.

Право позивачів на звернення до суду за захистом своїх прав, невизнаних або оспорюваних прав передбачено ст.3 ЦПК України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу 8 „Третейське самоврядування” Закону України „Про третейські суди” і справа про завдання третейського суду) від 10 січня 2008 року; Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбачених в абзаці сьомому статті 2, статті З Закону, є здійснення ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.

Доводи представника АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” про те, що договір кредиту № 2007/13-2.06/367 від 12.06.2007 року було укладено відповідно до норм чинного законодавства і порушень закону немає, є непереконливими і спростовуються наведеними доказами, тому суд не бере до уваги ці доводи.

Враховуючи наведене, суд на підставі ст.ст.3, 6, 27 і ч.1 ст. 203 ЦК України приходить до висновку, що права ОСОБА_1 порушені і підлягають захисту, оскільки вчинення правочину, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, не допускається, а отже пункт 6.2. договору кредиту № 2007/13-2.06/367 від 12.06.2007 року є нікчемним і згідно ст.215 ч.2. ЦК України визнання недійсним його судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст.1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно ч.4 ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів” в кредитному договорі повинно зазначатися - сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Згідно п.3.2. розділу 3 Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року, кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користуванням кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до Правил НБУ про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту № 168 від 10 травня 2007 року. У графіку платежів також має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що істотними умовами кредитного договору як споживчого кредитного договору відповідно до чинного законодавства є умови про предмет, ціну, строк його дії, детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом та умови, визначені у Правилах НБУ про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту № 168 від 10 травня 2007 року.

Разом з тим, судом встановлено, що договір кредиту № 2007/13-2.06/367 від 12.06.2007 року укладено з порушенням вимог Закону України „Про захист прав споживачів” та Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року, в частині недотримання істотних умов, які обов’язкові для кредитних договорів, чим були порушені права ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг.

Умови цього договору кредиту не містять відомості щодо детального розпису загальної вартості кредиту, як цього вимагає ч.4 ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів”, а графік повернення кредиту та сплати процентів по договору кредиту, який є його невід’ємною частиною, не було укладено взагалі, що є порушенням норм Правил НБУ про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту № 168 від 10 травня 2007 року, а отже при укладені цього договору кредиту недодержана така істотна умова, як укладання зазначеного графіку.

При укладенні вказаного договору кредиту були порушені також вимоги п.2 ч.1 ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів”, а саме АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” не надав ОСОБА_1 як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, за ненадання якої передбачена відповідальність, яка встановлена статтями 15,23 Закону України „Про захист прав споживачів”.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів” перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

1. особу та місцезнаходження кредитодавця;

2. кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, Його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

3) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

й) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У даному випадку така вимога закону не була виконана АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк”, що є порушенням прав споживача фінансових послуг.

Таким чином, договір кредиту № 2007/13-2.06/367 від 12.06.2007 року підлягає визнанню судом недійсним.

Відповідно до приписів ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню, недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом, отже укладений між сторонами у забезпечення договору кредиту № 2007/13-2.06/367 від 12.06.2007 року іпотечний договір від 12.06.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за р.№ 1191, також підлягає визнанню судом недійсним.

Згідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю у зв’язку з чим , кожна із сторін за договором кредиту зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору.

У зв’язку з укладенням договору кредиту № 2007/13-2.06/367 від 12.06.2007 року, ОСОБА_1 отримав від АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” 230 000,00 дол.США, що на дату укладання цього кредитного договору за офіційним курсом НБУ складає 1 161 500,00 грн. (230000 дол.США х 5,05грн. = 1161500,00 грн.).

Згідно наданої суду АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” довідки, за весь час користування отриманими кредитними коштами за договором кредиту № 2007/13-2.06/367 від 12.06.2007 року ОСОБА_1 сплатив банку всього 54 426,20 дол.США.

А отже, враховуючи платіжні документи та отриману і сплачену ОСОБА_1 суму за кредитним договором № 2007/13-2.06/367 від 12.06.2007 року, останній повинен повернути АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” грошові кошти у розмірі 175 574,00 доларів США (230000,00 дол.США – 54426,00 дол.США = 175 574,00 дол.США), що є залишком за тілом кредиту, з урахуванням сплачених платежів.

Крім того, оскільки іноземна валюта між резидентами України в Україні не може бути засобом платежу, ОСОБА_1 повинен повернути АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” суму у розмірі 886 647,69 грн. (175574,00 дол.США х 5,05 грн. ( за курсом НБУ на 12.06.2007 року)= 886 647,69 грн.) .

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.215, 216, 548, п.1 ч.1 ст.593 ЦК України, ст.11, п.3 ст.22 Закону України „Про захист прав споживачів”, п.п.2.1., 3.2., п/п (б) п.3.3. Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України від 10 травня 2007 року № 168, ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ :

У задоволені позовної заяви акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „УКРСОЦБАНК” в особі його Одеської обласної філії до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „УКРСОЦБАНК” в особі його Одеської обласної філії, третя особа без самостійних вимог щодо предмета позову – приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання недійсними договору кредиту та іпотечного договору – задовольнити.

Визнати недійсним договір кредиту № 2007/13-2.06/367 від 12 червня 2007 року, укладений між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „УКРСОЦБАНК” і ОСОБА_1.

Зобов’язати акціонерно-комерційний банк соціального розвитку „УКРСОЦБАНК” прийняти від ОСОБА_1 суму у розмірі 886 647 (вісімсот вісімдесят шість тисяч шістсот сорок сім) грн. 69 коп. з розстрочкою платежів на 60 місяців, за таких умов, що місячний платіж буде складатиме 14 777 (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 46 коп.

Визнати недійсним іпотечний договір від 12 червня 2007 року, укладений між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „УКРСОЦБАНК” і ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за р.№ 1191.

Зобов’язати приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 виключити з Реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження предмету іпотеки, а саме – майнові права на незакінчену будівництвом квартиру розрахунковою площею 105,80 кв.м., що знаходиться на 9-му поверсі в секції 1 Об’єкту будівництва та будується за адресою : м.Одеса, вулиця Військовий узвіз, 6, будівельний номер квартири 27/5, які належать ОСОБА_1, які були передані у іпотеку за іпотечним договором від 12 червня 2007 року, укладеним між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „УКРСОЦБАНК” і ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за р.№ 1191.

Стягнути з акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „УКРСОЦБАНК” на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн.

Стягнути з акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „УКРСОЦБАНК” на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 90 (дев’яносто) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

[nameless]

Ну, что я могу сказать - судья попался очень внимательный и восприимчивый. Проникся так сказать вопросом....

Самое смешное, что у каждого из нас оснований законных анулировать таки е договора есть и немало. А вот судей проникновенных маловато. Ну, или мало тех. кто поможет им проникнуться

Тут как-раз классно вписываются 345 и 189 статьи ХК. А мне тут кто-то говорил, что их не нужно всовывать в иск...

Впихнуть невпихуемое - в данном случае очень даже впихуемое.

Если честно, основание для рассотрежния договора по сути - одно - наршуние закона прав потребителей, положения которго есть обязательными условиями договора. Нет условий - нет договора.

Просто тут нет мороки с лицензиями, хотя это ещё раз показывает, что народ ломает голову, как ещё навести справедливость, если не при помощи ЯВНОГО отсутствия лицензий на такие кредиты. Вот и выплывают - то мнимые сделки, то брак формы договора...

На суд не давят по решениям таким, давят только по решениям насчёт лицензий.

короче, если бы не "давители" - был бы у нас самый гуманный суд вмире. И самый дорогой

[Евгений_юрист]

Что сказала апеляция по данному решению???

[nameless]

Евгений, а вот вы знаете, почему суды игнорируют нормы закона, и например апеляция может снести данное решение, хотя действительно нарушен закон про защиту прав потребителей, нет оябазательных условий договора, не соблюдена форма.

Или почему суды втупую не видят ст.192, 533 и 524 ГК?

Вот непонятно...

[Евгений_юрист]

Евгений, а вот вы знаете, почему суды игнорируют нормы закона, и например апеляция может снести данное решение, хотя действительно нарушен закон про защиту прав потребителей, нет оябазательных условий договора, не соблюдена форма.

Или почему суды втупую не видят ст.192, 533 и 524 ГК?

Вот непонятно...

Представьте себе "знаю". А также знаю, что апеляция может поддержать данное решение. Суды многое чего не видят, и также много чего усматривают. В данной ситуации очень важно, что скажет ВСУ. Именно он может поставить жирную точку в данном вопросе. Важно лишь то, в чью сторону будет эта точка. В сторону закона или в поддержку банков.

[nameless]

Мне тут непонятно одно...

Евгений, помогёте?

Если нет обязательного условия договора - то договор есть незаключенный.

Почему при отсутствии обязательного условия в договоре суды принимают решения про Недействительность таких договоров, если по-идее нужно принимать решение о том, что договор признаётся незаключенным. ?

Тупо пользуют связь 203 и 215 ст ГК? а именно слово "является основанием для признания договора недействительным"

[Евгений_юрист]

Мне тут непонятно одно...

Евгений, помогёте?

Если нет обязательного условия договора - то договор есть незаключенный.

Почему при отсутствии обязательного условия в договоре суды принимают решения про Недействительность таких договоров, если по-идее нужно принимать решение о том, что договор признаётся незаключенным. ?

Тупо пользуют связь 203 и 215 ст ГК? а именно слово "является основанием для признания договора недействительным"

Законом не предусморена возможность признать договор "незаключенным". Как правило, по искам о признании договора недействительным, если суд установит, что договор является незаключенным, то в иске отказывает, но прописывает в решении, что договор является незаключенным.

[nameless]

и чё с ним дальше делать?

[Dovzhenko]

Что сказала апеляция по данному решению???

Апелляции не было, так как банк опоздал со сроками на ее подачи.

По данному делу решение вступило в законную силу.

[Obelix]

Как дальше сложилась судьба этого дела?

Банк не пытался восстановить сроки?

Или отменить решение?

[kristi]

Справа № 2-7818/09

[Obelix]

Это решение уже было выложено раньше.

Меня интересует перспектива данных дел, так как у самого подобный иск лежит в суде

Почему банк не успел с апелляцией?

Как потом повел себя?