Постановление ВСУ по пересмотру о недействительности договора о покупке в группах с Укрфинстандарт и договора страхования к нему и взыскании суммы

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

7 жовтня 2015 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,

Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфінстандарт», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про визнання договорів недійсними та стягнення коштів за заявою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У березні 2014 року заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфінстандарт» (далі ТОВ «Укрфінстандарт»), приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПрАТ «СК «ВУСО») про визнання договорів недійсними та стягнення коштів.

 

Зазначав, що 23 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрфінстандарт» було укладено договір про надання послуг системи «Укрфінстандарт» НОМЕР_1, за умовами якого ОСОБА_1 стала учасником зазначеної системи послуг, взяла на себе зобов’язання здійснювати щомісячні внески та отримати право безвідсоткової позики, а відповідач взяв на себе зобов'язання забезпечити обслуговування учасників системи послуг, акумулювати кошти від учасників системи (замовників), організовувати та проводити розподіл грошового фонду замовників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь замовників тощо. На виконання умов договору ОСОБА_1 сплатила вступний внесок у сумі 3 тис. грн, а в подальшому внесла чергові платежі на суму 855 грн 56 коп., а також 23 серпня 2013 року уклала договір добровільного страхування від нещасного випаду НОМЕР_2 на суму позики, яку вона мала б отримати, та внесла страховий платіж у розмірі 750 грн.

 

Посилаючись на те, що договір укладено всупереч вимогам закону, оскільки здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб потребує отримання відповідної ліцензії, а ТОВ «Укрфінстандарт» такої ліцензії не має, умови договору є несправедливими, укладені з використанням нечесної підприємницької практики, прокурор просив визнати цей договір недійсним.

 

Оскільки відповідно до статті 548 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, прокурор у зв’язку з цим просив також визнати недійсним договір добровільного страхування від нещасного випадку.

 

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 4 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2014 року, позов заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах ОСОБА_1 задоволено: визнано недійсним договір про надання послуг (з додатками) від 23 серпня 2013 року НОМЕР_1, укладений між ТОВ «Укрфінстандарт» та ОСОБА_1; стягнуто з ТОВ «Укрфінстандарт» на користь ОСОБА_1 7 555 грн 56 коп.; визнано недійсним договір добровільного страхування від нещасного випадку від 23 серпня 2013 року НОМЕР_2, укладений між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_1; стягнуто з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_1 750 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року касаційну скаргу ПрАТ «СК «ВУСО» відхилено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

 

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року ПрАТ «СК «ВУСО» порушує питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції та ухвалення нового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 546 ЦК України.

 

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ПрАТ «СК «ВУСО» посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2014 року.

 

ПрАТ «СК «ВУСО» указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування зазначених норм матеріального права не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в наданому для прикладу судовому рішенні, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

За змістом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

 

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.

 

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

 

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти таке, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

 

Ухвалюючи рішення про задоволення позову заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах ОСОБА_1 та визнаючи правочини недійсними, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної й касаційної інстанцій, виходив з того, що договір про надання послуг від 23 серпня 2013 року НОМЕР_1, укладений між ТОВ «Укрфінстандарт» та ОСОБА_1, суперечить частині другій статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки товариство статусу фінансової установи не набувало, ліцензії на надання фінансових послуг не отримувало, а також вимогам статей 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вчинені з використанням нечесної підприємницької практики умови договору є несправедливими.

 

Одночасно недійсним визнано й договір добровільного страхування від нещасного випадку, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «ВУСО», оскільки з урахуванням установлених під час розгляду справи обставин , умов оспорюваних договорів та наявних доказів суд дійшов висновку, що його було укладено на забезпечення виконання обов’язків ОСОБА_1 за основним договором, а відповідно до вимог частини 2 статті 548 ЦК України недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

 

На відміну від висновків, що містяться в оскаржуваному судовому рішенні у справі, яка переглядається в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2014 року, на яку посилається заявник як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 546 ЦК України, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції, яким не встановлено підстав для визнання недійсним договору про надання послуг. Крім того, забезпечувальний відносно основного договору характер договору добровільного страхування не передбачений ні законом, ні договором, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

 

Отже, у справі, яка переглядається, та у справі, на рішення в якій посилається заявник, обґрунтовуючи свою заяву про перегляд судового рішення, суди встановили різні фактичні обставини, що не вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 546 ЦК України.

 

За таких обставин, які свідчать про те, що наведене заявником судове рішення не є прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, вважати заяву обґрунтованою немає підстав. 

 

Відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися. 

 

Керуючись статтями 355, 3602, 3603, 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

 

п о с т а н о в и л а :

 

У задоволенні заяви приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року відмовити.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

А.Г. Ярема

Судді:

В.І. Гуменюк

Ю.Л. Сенін

Н.П. Лященко

В.М. Сімоненко

Л.І. Охрімчук

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/14BFEE48BACA4D34C2257EDD004975E6

[ANTIRAID]

Если бы у Укрфинстандарт была лицензия, то обман потребителей был бы законен, как ранее уже указывал Верховный суд.