Решение Апелляционного суда Черниговской области о недействительности пунктов договора с Порше мобилити связанных с привязкой к курсу доллара и график

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

Справа № 750/2601/15-ц

 

Провадження № 22-ц/795/1169/2015

 

Головуючий у I інстанції: Литвиненко І. В.

 

Категорія: цивільна

 

Доповідач: Кузюра Л. В.

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 

24 червня 2015 року

 

м. Чернігів

 

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

 

Головуючого судді Кузюри Л.В.,

Суддів: Губар В.С., Позігуна М.І.

При секретарі: Козлачковій Ю.В.

 

За участю:

ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,

представників ТОВ «Порше Мобіліті» - Самойленко А.О., Семещенко В.О.

 

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 травня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Мобіліті" про визнання недійсним п.1.3.1 загальних умов кредитування, графіку погашення кредиту, кредитного договору № 50007581, договору застави транспортного засобу № 50007581,

 

У С Т А Н О В И В :

 

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Мобіліті" про визнання недійсним п.1.3.1 загальних умов кредитування, графіку погашення кредиту, кредитного договору № 50007581, договору застави транспортного засобу № 50007581.

 

Позовні вимоги мотивував тим, що 25.02.2013 року між ним та ТОВ "Порше Мобіліті" було укладено договір споживчого кредитування №50007581, згідно якого відповідач надав йому споживчий кредит на придбання автомобіля в сумі 92929,89 грн під 9% річних та додатковий кредит для оплати страхових платежів в сумі 27971,35 грн з тією ж платою за користування, строком на 60 місяців. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 28.02.2013 року між позивачем і відповідачем було укладено договір застави транспортного засобу «VOLKSWAGEN POLO», реєстраційний номер НОМЕР_1.

 

Згідно додаткової угоди № 1 до кредитного договору від 26 травня 2014 року та графіку погашення заборгованості строк надання кредиту було збільшено до 84 місяців.

 

За даними кредитного договору останній складається з самого кредитного договору, додаткових угод, графіків погашення заборгованості , загальних умов кредитування підписаних сторонами.

 

У зв"язку з визначенням у договорі та його складових еквіваленту зобов"язань в іноземній валюті, розмір щомісячних платежів позивачеві було обраховано відповідачем виходячи з курсу долара США, що, призвело до істотних збільшень його виплат за кредитним договором та, на думку позивача, є порушенням його прав як споживача кредитних послуг, а відтак просив визнати наведені правочини недійсними.

 

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 травня 2015 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

 

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки істотним обставинам справи та його доводам про те, що фактично споживчий кредит відповідачем було видано в іноземній валюті всупереч законодавству України, судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

 

В запереченні ТОВ "Порше Мобіліті" просило апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без зміни, зазначаючи, що твердження позивача суперечать узгодженим з ним умовам кредитного договору та вимогам закону, оскільки визначення розрахунку розмірів платежів шляхом застосування еквівалентів в іноземній валюті не суперечить вимогам цивільного законодавства України.

 

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

 

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що положення Цивільного кодексу України не містять заборони на визначення грошового еквівалента зобов"язання в іноземній валюті і саме з такими умовами кредитування погодився позивач, а тому його доводи щодо порушення його прав є безпідставними.

 

З наведеними висновками суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, виходячи з наступного.

 

Судом першої інстанції встановлено, що 25.02.2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50007581, відповідно до умов якого позивач отримав кредит в сумі 92929, 89 грн., що є еквівалентною 11408, 04 доларам США та додатковий кредит у сумі 27791, 35 грн, що є еквівалентною 3433,75 доларам США, строком на 60 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 9,9 % на придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов НОМЕР_2, об'єм двигуна 1598 куб.см., рік випуску 2012. Також, 28.02.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 було укладено договір застави транспортного засобу №50007581 (а.с.24-26), а 27.05.2014 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою було збільшено строк надання кредиту до 84 місяців (а.с. 21).

 

Умовами зазначеного кредитного договору передбачено, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному відповідно до ст. 1.3 Загальних умов кредитування.

 

Згідно п. 1.1. Загальних умов кредитування компанія зобов'язалася надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях. В кредитному договорі сторони встановили еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, прийнятній для сторін.

 

Наступним п. 1.3. Загальних умов кредитування зазначено, що сторони погодили, що кошти у повернення кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у кредитному договорі. Пунктом 1.3.1 Договору передбачено, що розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено у гривні на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі. Позитивне або від'ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунку та обмінного курсу, який діяв на день укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього кредитного договору(п. 1.3.1).

 

Враховуючи те, що кредит було надано відповідачем позивачеві для придбання продукції, правовідносини між сторонами регулюються Законом України „Про захист прав споживачів", Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, що містять положення про захист прав споживачів.

 

Положенням ч.2 ст.1054 ЦК України передбачено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом, яким у даному випадку є Закон України „Про захист прав споживачів".

 

Згідно абзацу третього частини першої статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів", з 2011 року надання споживчих кредитів в іноземній валюті на території України заборонено.

 

Зважаючи на вказаний припис закону, правила ст. 524 ЦК України в тій частині, що сторони вправі визначити грошовий еквівалент забов"язання в іноземній валюті, не можуть застосовуватись у правовідносинах споживчого кредитування, оскільки визначення валюти договору та платежу за зобов'язанням у прив'язці до іноземної валюти є порушенням прав споживача на отримання кредиту відповідно до законодавства в національній валюті України, права на отримання інформації щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту, у відповідності з приписами ч.1, 2 с. 11 Закону України „Про захист прав споживачів".

 

Крім зазначеного, положеннями ч. 5 ст. 1 вищенаведеного закону передбачено, що до договорів про надання споживчого кредиту мають застосовуватись положення даного закону про несправедливі умови в договорах, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

 

З матеріалів даної справи встановлено, що умовами кредитного договору та положеннями інших документів, що входять до його складу, передбачено визначення розміру щомісячних платежів шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, обмінного курсу банку чинного на момент виставлення боржникові рахунку.

 

Наведена формула передбачає для боржника-споживача зміни у його щомісячних витратах з обслуговування зобов"язання за договором споживчого кредитування, а рахунки-фактури, приєднані до матеріалів справи, підтверджують фактичне збільшення витрат позивача (а.с. 28-49).

 

Графік платежів за оспорюємим кредитним договором, незважаючи на валюту договору - українську гривню, визначено в іноземній валюті, доларах США, всупереч припису абзацу третього частини першої статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів".

 

Вищенаведені обставини свідчать про те, що позивачем в силу статусу слабкої сторони, було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" договір споживчого кредитування, до якого, всупереч принципу добросовісності, було включено умови про визначення грошового еквіваленту суми кредиту та суми додаткового кредиту в іноземній валюті, визначення платежів за кредитним договором за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, зазначеному в договорі, відповідно до ст. 1.3. Загальних умов кредитування, які є несправедливими, оскільки мають своїм наслідком істотний дисбаланс прав та обов"язків на шкоду споживача.

 

Положеннями ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливі положення договору, згідно з якими передбачаються зміни у будь-яких витратах за договором, можуть бути визнані недійсними, а якщо визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача, договір може бути визнано недійсним у цілому.

 

Статтею 8 Конституції України прописано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

 

Відповідно до принципу верховенства права , через призму ст. 3 Конституції України, людина та її права визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. 

 

За визначенням Конституційного Суду України у постановлених ним рішеннях, верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змісом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності, тощо.Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується законодавством як однією з його форм, включаючи інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї, які легітимовані суспільством та відповідають ідеології справедливості.

 

Зазначені принципии справедливості , добросовісності, рівності, співмірності та свободи у відносиних споживчого кредитування в певній мірі знайшли своє відображення у ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», за приписами яких, неведений вище кредитний договір має бути визнаний недійсним в частині визначення грошового еквіваленту суми кредиту та суми додаткового кредиту в іноземній валюті, визначення платежів за кредитним договором за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США.

 

Положеннями ст. 42, 92 Конституції України громадянам України гарантовано, що держава захищає права споживачів, здійснюючи контроль за якістю і безпечністю усіх видів послуг та встановлюючи законами України засади створення та функціонування грошового та кредитного ринків, має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг . Враховуючи те, що споживач фінансових послуг фактично є слабким суб»єктом економічних відносин , держава забезпечує його захист, а також рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.

 

Міжнародними актами, і зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів , серед яких визначено сприяння у боротьбі зі шкідливою діловою практикою підприємств, яка негативно відбивається на споживачах.

 

Хартією захисту споживачів, ухваленою 25 сесією консультативної асамблеї Европейського союзу у 1973 році за № 543, передбачено, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, оскільки споживачу під час укладення кредитного договору об»єктивно бракує знань для здійснення правильного вибору послуг із запропонованих на ринку та оцінки укладеного договору.

 

Верховенство права, як принцип судочинства , визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. Справедливим та ефективним повинен бути як судовий процес, так і результат судочинства.

 

Оскільки суд першої інстанції на зазначені вище обставини належної уваги не звернув, невірно застосував норми матеріального права, рішення суду першої інстанції не можна вважати таким, що відповідає положенням ст. 212, 213 ЦПК України, воно підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового судового рішенні про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Кредитний договір № 50007581 від 25 лютого 2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 в частині визначення грошового еквіваленту суми кредиту та суми додаткового кредиту в іноземній валюті, визначення платежів за кредитним договором за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, зазначеному в договорі, відповідно до ст. 1.3. Загальних умов кредитування, графік погашення кредиту, як додаток до кредитного договору № 5007581 від 25 лютого 2013 року, та пункт 1.3.1 додатку до вказаного кредитного договору під заголовком „Загальні умови кредитування" мають бути визнані недійсними в силу положень ч. 1, 5 ст. 11, ч. 2, 4, 5 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів", ч. 1, 3 ст. 203, ч. 1 ст.215, 1054, 1056-1 ЦК України.

 

Позовні вимоги ОСОБА_1 в іншій частині та в частині визнання недійсним договору застави транспортного засобу № 50007581 від 28 лютого 2013 року не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не наведено правових підстав для визнання недійсним договору споживчого кредитування, укладеного в національній валюті України та договору застави транспортного засобу, укладеного на забезпечення виконання боржником взятих на себе зобов"язань за кредитним договором.

 

Відповідно до приписів ч.1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги в сумі 2000 грн , а також на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій в сумі 365 грн 40 коп.

 

Керуючись ч. 1, 3 ст. 203, ч. 1 ст.215, ст. 524, 1054, 1056-1 ЦК України, ч. 1, 5 ст. 11, ч. 2, 4, 5 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів", ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

 

В И Р І Ш И В:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

 

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 травня 2015 року скасувати.

 

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

 

Визнати недійсним кредитний договір №50007581 від 25 лютого 2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 в частині визначення грошового еквіваленту суми кредиту та суми додаткового кредиту в іноземній валюті, визначення платежів за кредитним договором за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, зазначеному в договорі, відповідно до статті 1.3. Загальних умов кредитування.

 

Визнати недійсним графік погашення кредиту, як додаток до кредитного договору №50007581 від 25 лютого 2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Порше Мобіліті" та ОСОБА_1, та його невід'ємну частину.

 

Визнати недійсним пункт 1.3.1 додатку до кредитного договору №50007581 від 25 лютого 2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Порше Мобіліті" та ОСОБА_1, під заголовком „Загальні умови кредитування"

 

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Мобіліті" відмовити.

 

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Мобіліті" на користь ОСОБА_1 частково вартість витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, в сумі 2000 (дві тисячі) грн, на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій в сумі 365 (триста шістдесят п"ять) грн 40 коп.

 

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

 

Головуючий : Судді :

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/45972227