Определение ВССУ, оставившее в силе решение Березовского райсуда Одесской области об отказе во взыскании задолженности с поручителей, банк не обратился с иском к поручителям в шестимесячный срок с момента окончания срока кредитного договора

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42948877

 

Державний герб України
Ухвала

іменем україни

25 лютого 2015 року                                                                             м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого                 Ступак О.В.,

суддів:                           Дем'яносова М.В.,                             Коротуна В.М.,                      

Леванчука А.О.,                              Парінової І.К.,                            

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду з позовом до       ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на те, що              14 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір             № ОД- 20/02/2007/840-к/І, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 7 598 доларів США. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором того ж дня між банком і ОСОБА_4 та               ОСОБА_5 укладено договори поруки № ОД/20/02/2007/840-П/1-1 та                               № ОД/20/02/2007/840-П/1-2 відповідно. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань, станом на 21 січня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 11 188 доларів 13 центів США, що еквівалентно 89 426 грн 72 коп., з яких: заборгованість за кредитом -                    5 918 доларів 60 центів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 3 187 доларів 16 центів США, пеня за прострочення сплати кредиту - 1 322 доларів 57 центів США та штраф за порушення виконання умов договору - 759 доларів 80 центів США, яку ПАТ «КБ «Надра» просило стягнути на свою користь солідарно з відповідачів.

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від                      17 лютого 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від                 14 лютого 2007 року № ОД-20/02/2007/840-К/1, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 5 918 доларів 60 центів США, що еквівалентно 47 307 грн 37 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом - 3 187 доларів 16 центів США, що еквівалентно              25 474 грн 97 коп., пені за прострочення сплати кредиту - 300 доларів США, що еквівалентно 2 397 грн, та штрафу за порушення виконання умов договору - 150 доларів США, що еквівалентно 1 198 грн 50 коп. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня              2014 року рішення Березівського районного суду Одеської області від             17 лютого 2014 року скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від                  14 лютого 2007 року № ОД-20/02/2007/840-К/1 у розмірі 11 188 доларів            13 центів США, що еквівалентно 89 426 грн 72 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 5 918 доларів 60 центів США. що еквівалентно 47 307 грн              37 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом -             3 187 доларів 16 центів США, що еквівалентно 25 474 грн 97 коп., пеня за прострочення сплати кредиту - 1 322 доларів 57 центів США, що еквівалентно 10 571 грн 30 коп., штраф за порушення виконання умов договору - 759 доларів 80 центів США, що еквівалентно 6 073 грн 08 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом ч. 3 ст. 335 ЦПК України касаційний суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. ст. 213-214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.

Судами встановлено, що 14 лютого 2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено договір № ОД-20/02/2007/840-K, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 7 598 доларів США на строк до                      13 лютого 2012 року зі сплатою 13,49 % на рік за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання кредитного договору в той же день між ПАТ «КБ «Надра», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договори поруки № 20/02/2007/840-П/1-1 та № 20/02/2007/840-П/1-2 відповідно, згідно з умовами яких поручителі зобов'язалися перед банком відповідати як солідарні боржники за зобов'язаннями ОСОБА_3

Відповідно до п. п. 5.2 5.3 договорів поруки від 14 лютого 2007 року  № 20/02/2007/840-П/1-1 та  № 20/02/2007/840-П/1-2 договори вступають в силу з моменту їх належного оформлення сторонами та діють до належного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором чи виконанням поручителями своїх зобов'язань, згідно з умовами цих договорів.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 21 січня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 11 188 доларів 13 центів США, що еквівалентно  89 426 грн 72 коп. за курсом Національного банку України станом на день розрахунку заборгованості, з яких: 5 918 доларів 60 центів США - заборгованість за кредитом, 3187 доларів 16 центів США - заборгованість за відсотками,  1 322 доларів 57 центів США - пеня та 759 доларів 80 центів США - штраф.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору у нього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з нього на користь банку. При цьому суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені, виходячи з положень ч. 3          ст. 551 ЦК України та засад справедливості. Відмовляючи в позові в частині вимог до поручителів, суд посилався на те, що банк пропустив встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк для звернення до поручителів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про стягнення заборгованості солідарно з боржника та поручителів, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до умов договорів поруки дія останніх закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором чи виконанням поручителями своїх зобов'язань. Оскільки зобов'язання за кредитним договором не виконано, суд першої інстанції помилково вважав, що строк пред'явлення вимог до поручителів припинився. Також, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру неустойки, апеляційний суд вважав, що відсутні законні підстави для такого зменшення.

Із висновком суду апеляційної інстанції щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителів погодитися не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Положеннями зазначеної статті передбачено три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя; та протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Виходячи з положень зазначеної статті слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарно з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого          ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Крім того, умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам                         ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року в справі № 6-53цс14, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно, суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 214, 303, 316 ЦПК України зазначені вимоги закону не врахував, не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, та не звернув уваги, що з позовними вимогами до поручителів про стягнення кредитної заборгованості банк звернувся лише 25 березня 2013 року, тобто поза межами строку встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, а тому висновок суду в указаній частині позову є помилковим.

Ураховуючи викладене, колегія судів приходить до висновку, що під час встановлення фактичних обставин справи судом першої інстанції дотримані норми процесуального права, рішення суду в частині відмови в позовних вимогах ПАТ «КБ «Надра» про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідає вимогам матеріального права, а тому скасоване апеляційним судом в цій частині помилково.

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав, визначених ч. 3 ст. 551 ЦК України, для зменшення розміру пені, оскільки встановлено, що вона не перевищує розмір збитків, а інших обставин, які мають істотне значення та дають підстави для зменшення суми пені, ОСОБА_3 не наведено.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2014 року скасувати в частині вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором від 14 лютого 2007 року № ОД-20/02/2007/840-K, укладеним між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3, рішення Березівського районного суду Одеської області від 17 лютого 2014 року в цій частині залишити в силі.  

В іншій частині рішення апеляційного суду Одеської області від              15 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                           О.В. Ступак

Судді:                                                                             М.В. Дем'яносов

В.М. Коротун

А.О. Леванчук

І.К. Парінова        

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37412764

 

Державний герб України
Березівський районний суд Одеської області

                                                                                                                

             17.02.2014

Справа № 494/335/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            

17 лютого 2014 року                                                                      Березівський районний суд Одеської області  у складі:  головуючого - суддІ Дєткова О.Я.,        

при секретарі Авдєєвій С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Березівка Одеської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

       ПАТ КБ «Надра» звернулося із цим позовом, посилаючись на те, що відповідачі не виконують умови кредитного договору, у зв'язку з чим заборгували 11188-13 доларів США, що за курсом НБУ становить 89426-72 грн.

     Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що відповідно до кредитного договору №ОД-20/02/2007/840-к/1 від 14.02.2007 року (далі Кредитний договір) ПАТ КБ «Надра» надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті у розмірі 7598 дол. США. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 передав в заставу транспортний засіб марки ВАЗ. Крім того, наданий ОСОБА_1 кредит також забезпечений порукою громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про що складені відповідні договори поруки. Однак встановлені кредитним договором терміни повернення наданого кредиту та терміни сплати відсотків за кредит відповідачами не дотримані. Через невиконання відповідачами своїх зобов'язань перед позивачем по кредитному договору загальний розмір заборгованості станом на 21.01.2013 року складає 11188,13 дол. США, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5918,60 дол. США; заборгованість по відсоткам за користування кредитом складає 3187,16 дол США; пеня за прострочення сплати кредиту складає 1322,57 дол. США; штраф за порушення виконання умов договору складає 759,80 дол. США. На підставі викладеного представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та солідарно стягнути вказану суму з відповідачів.

    Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні позов визнав частково та пояснив, що згоден із заборгованістю за тілом кредиту у розмірі 5918,60 дол. США та  заборгованістю по відсоткам за користування кредитом у розмірі 3187,16 дол. США. Однак щодо вимог позивача про стягнення заборгованості по пені за прострочення сплати кредиту та штрафу за порушення виконання умов договору не визнав та не погодився з розміром цієї заборгованості.

   ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, належним чином про час і місце слухання справи повідомлялись, тому суд, враховуючи думку представника позивача та представника ОСОБА_1, вважає за можливе вирішити спір без їх участі.

    Заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

           Статтею 1054 ЦК України передбачається, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 14.02.2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ОД-20/02/2007/840-к/1 (а.с.13-16).

    Відповідно до п.п 1.1. п.1 кредитного договору банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 7598 дол. США.

     Підпунктом 1.3.1 п.1.3 кредитного договору встановлені відсотки за користування кредитом у розмірі 13,49 % річних.

     Згідно з п.п.1.4 п.1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит строком до 13 лютого 2012 року.

     Частиною1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

     Судом також встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 передав в заставу транспортний засіб марки ВАЗ-21104, рік випуску 2007, колір чорний, д/н НОМЕР_1, що підтверджується договором застави від 14.02.2007 року (а.с.17-18).  

       Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

     Крім того, наданий ОСОБА_1 кредит також забезпечений порукою громадянкою ОСОБА_2, про що складений договір поруки №ОД-20/02/2007/840-П/1-1 від 14.02.2007 року (а.с.19-20) та громадянином ОСОБА_3, про що складений договір поруки №ОД-20/02/2007/840-П/1-2 від 14.02.2007 року (а.с.21-22).

    Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.    

     Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

     Проте, як випливає з досліджених у судовому засіданні доказів, ОСОБА_1 прийняті на себе зобов'язання не виконав, на попередження банку (досудова вимога №293 від 28.01.2013 року (а.с.23) не реагує та передбачені договором платежі не повертає.

     Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

     Наслідки  прострочення  позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України.

     Відповідно до розрахунків позивача, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 21 січня 2013 року (а.с.11-12) складає 11188 дол. 13 центів США еквівалент суми 89426 грн. 72 коп. з яких: заборгованість по тілу кредиту 5918 дол. 60 центів США еквівалент суми 47307 грн. 37 коп.; заборгованості по відсоткам 3187 дол. 16 центів США еквівалент суми 25476 грн. 97 коп.; пеня за прострочення сплати кредиту 1322 дол. 57 центів США еквівалент суми 10571,30 грн. та штраф за порушення виконання умов договору 759 дол. 80 центів США еквівалент суми 6073 грн. 08 коп.

     Під час судового засідання представник позивача ОСОБА_1 надав пояснення щодо зазначеного та погодився частково з розрахунком, а саме: визнав заборгованість по тілу кредиту у розмірі 5918 дол. 60 центів США та по відсотках у розмірі 3187 дол. 16 центів США, а тому вказані вимоги АК КБ «Надра» підлягають задоволенню щодо стягнення її з ОСОБА_1

    Однак, заборгованість по пені та штрафу представник ОСОБА_1 не визнав, а тому суд вважає задовольнити їх частково, виходячи з наступного.

     Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

    Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

     Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2   ст. 549 ЦК України).  Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

     У той самий час, згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.

    Разом з цим, ч.3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

    З огляду на положення даної статті, виходячи з критерію справедливості у виконанні зобов'язань між сторонами, суд вважає за доцільне зменшити розмір неустойки за порушення умов кредитного договору  та стягнути з ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати кредиту у розмірі 300 дол. США та штраф за порушення виконання умов договору у розмірі  150 дол. США

     Водночас суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню вимоги ПАТ КБ «Надра» щодо стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як таких, що були поручителями відповідача, виходячи з наступного.

    Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

     Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно  дали  поруку,  відповідають  перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

    Згідно умов договорів поруки №ОД-20/02/2007/840-П/1-1 від 14.02.2007 року та №ОД-20/02/2007/840-П/1-2 від 14.02.2007 (п.1 Предмет договору), поручитель зобов'язаний перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

    Істотною умовою договору поруки є також строк, на який він укладений. В порушення вимог Закону в договорах поруки строк, на які укладені договори, не встановлений, а лише зазначено у п.5.3., що договір поруки діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором чи поручителями своїх зобов'язань, згідно умовами цих договорів .

   Так, згідно зі ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

      Пунктом  4 ст. 559 ЦК України встановлено, що Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

     Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 559, 598 ЦК України, припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

      В п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" надано судам роз'яснення з приводу даного питання.

     Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

     Згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

    Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

    При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

    Згідно п.1.4 Кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредитору усі кошти до 13.02.2012 року. Проте, свої зобов'язання не виконав.

    Судом встановлено, що строк дії договорів поруки не встановлені. Протягом шести місяців від дня настання строку  виконання  основного  зобов'язання, згідно п.1.4 кредитного договору, а саме: з 13.02.2012 року по 13.08.2012 року кредитор не пред'явив вимоги  до  поручителя, а лише звернувся з вимогами до поручителів 23.01.2013 року (а.с.24,25).

     Таким чином, судом дійшов висновку, що ПАТ КБ «Надра» пропустив строк звернення з вимогою до поручителів, отже порука припинилася з 14 серпня 2012 року, а тому в цій частині позовних вимог позивача щодо стягнення солідарно вищевказаної заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як таких, що були поручителями відповідача слід відмовити.

   Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України  стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 894,27 грн.

   На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 526,530,559,610,612,1050 ЦК України,

ВИРІШИВ:

     Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_3, виданий 05.06.2006 року Березівським РВ УМВС України в Одеській області) на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» (вул.. Артема, 15 м. Київ, 04655, р/р 39004700700001, МФО 328975, код ЄДРПОУ 20986167) заборгованість за кредитним договором №ОД-20/02/2007/840-К/1 від 14.02.2007 року, а саме:

- заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5918-60 доларів США, що дорівнює еквіваленту 47307 грн. 37 коп.,

- заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 3187-16 доларів США, що дорівнює еквіваленту 25474 грн. 97 коп.;

- пеня за прострочення сплати кредиту у розмірі 300 доларів США, що дорівнює еквіваленту 2397 грн.,

- штраф за порушення виконання умов договору у розмірі 150 доларів США, що дорівнює еквіваленту 1198 грн. 50 коп.

- судовий збір у розмірі 894 грн. 27 коп.

   В решті позовних  вимог відмовити.

   Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Березівський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

          

Суддя: