Решение Хмельницкого горрайсуда о недействительности договора финансового лизинга с Порше Лизинг Украина и отказе во взыскании

[ANTIRAID]

Державний герб України

Справа № 686/6355/15-ц

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2015 

Хмельницький міськрайонний суд

в складі: головуючої судді - Салоїд Н.М.,
при секретареві Лоб І.А., Гуменному В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
та відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_4

про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу

та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»

про визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів та моральної шкоди

в с т а н о в и в :

У березні місяці 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» ( у подальшому ТОВ «Порше Лізинг Україна») звернулося із позовом до суду у якому просило стягнути з ОСОБА_4 55542 грн. 41 коп. основної заборгованості за договором фінансового лізингу,679453 грн. 23 коп. збитків у виді упущеної вигоди, 3065 грн. 31 коп. штрафу, 2935 грн. 52 коп. пені, 880 грн. 66 коп. річних, 10681 грн.35 коп. інфляційних витрат, 4451 грн. 59 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, а всього 757010 грн. 07 коп. та судові витрати.

Позов обґрунтовує тим, що 25 листопада 2013 року уклало з відповідачем ОСОБА_4 договір фінансового лізингу № 00009065 відповідно до якого зобов»язалося передати у розпорядження відповідача об»єкт лізингу транспортний засіб типу VW Touareg 3,0 I V6 TDI, 2013 року випуску, шасі № WVGZZZ7PZED020714, двигун № CRC158675Є а відповідач відповідно до положень п. 6.1 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу зобов»язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до плану відшкодування, проте порушив свої зобов»язання за договором та не сплатив щомісячні платежі за серпень місяць 2014 року на суму 18 025,52 грн., вересень місяць 18 722, 16 грн. та жовтень місяць 2014 року на суму 18 794,73 грн., а всього на загальну суму 55 542,41 грн. у звязку з чим 30.10.2014 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» розірвало цей договір на підставі п. 12.6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Відповідач всупереч вимог договору не виконав свої зобов»язання зі сплати заборгованості за договором та повернення об»єкту лізингу, тому 09.02.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було вчинено виконавчий напис нотаріуса № 161 про повернення об»єкту лізингу.

Оскільки об»єкт лізингу не було повернено відповідачем у зазначений строк та зобов»язання із сплати заборгованості за договором відповідачем не виконані, йому заподіяні збитки у виді упущеної вигоди в розмірі 654904 грн. 83 коп., за порушення грошових зобовязань ОСОБА_4 має сплатити 3065 грн. 31 коп. штрафних санкцій, пеню, 3% річних, інфляційні, проценти за користування чужим майном (грошовими коштами) з серпня 2014 року по березень 2015 року у розмірах відповідно 2935 грн.52 коп.,880 грн. 66 коп., 10681 грн. 35 коп., 4451 грн. 59 коп.

У звязку із супроводженням процесу стягнення заборгованості товариство понесло витрати в сумі 12 548,4 грн., а за підготовку позовної заяви - 12 000 грн. Просить задовольнити позов.

В свою чергу ОСОБА_4 звернувся до із зустрічним позовом до ТОВ «Порше-Лізинг Україна, у якому за уточнених позовних вимог просить визнати недійсним укладений 25.11.2013 року договір про фінансовий лізинг за №00009065 та стягнути з цього товариства на його користь 575043 грн. сплачених на виконання цього договору коштів, 50000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що :

- згідно із п.п.1,5 ч.1 ст.1, п.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ТОВ «Порше Лізинг Україна» є фінансовою установою з наданням такої фінансової послуги як фінансовий лізинг, і у відповідності до п.4 ч.1, ч.2 ст.34 цього Закону мало б мати ліцензію на здійснення такої діяльності, проте такої не мало, а тому в силу ст.227 ЦК України цей правочин є недійсним;

- цей договір за своєю природою є змішаним договором та містить також елементи як договору оренди (найму) автомобіля, так і його купівлі-продажу, а відповідно до ч.2 ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягав нотаріальному посвідченню, проте спірний договір нотаріально посвідчений не був, і в силу ч.1 ст.220 ЦК України його положення про оренду (найм) автомобіля є нікчемними;

- на виконання умов договору у частині купівлі автомобіля ним ще до його передачі у користування було сплачено відповідачу 136715 грн. 69 коп. (еквівалент 16625 дол. США), що становило ? частину його вартості. Крім того він сплатив товариству 8202 грн. 94 коп. (еквівалент 997,5 дол. США) адміністративних витрат, 11935 грн. 01 коп. (еквівалент 1451,33 дол. США) першого лізингового платежу, з якого платіж еквівалентний 645,77 дол. США йшов на відшкодування частини вартості автомобіля.

Відповідно до умов укладеного ним та відповідачем договору про фінансовий лізинг «Усі платежі що підлягають сплаті повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, визначених вище, та 2) відповідно до п.6.4.2 (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу».

Процитувавши п.6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, посилається на те, що згідно на ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» викладена у договорі та у п.6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу формула визначення грошового еквіваленту ціни автомобіля в дол. США, а не тільки інформація з цього приводу, є такою що вводить в оману, оскільки у такий спосіб позбавляє його можливості знати, через комерційну таємницю, про «обмінний курс безготівкових операцій» комерційного банку ПАТ «Креді Агріколь банк».

Коли та при яких обставинах визначення грошового еквіваленту ціни автомобіля мало відбуватися відповідно до п.6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у договорі та в додатках до нього взагалі не визначено, чим його також введено в оману;

- положеннями ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавця зобовязано не включати у договори із споживачами умов, які є несправедливими, зокрема, про встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (п.3), надання можливості продавцю не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця у звязку з розірванням або невиконанням ним договору (п.4).

Натомість, як договір так і Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу пронизані забороною повертати йому платежі, сплачені на викуп автомобіля (викладений у договорі п.6.11 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у новій редакції, у п.2 «Авансовий платіж», п.п.6.11, 6.17 цих комерційних умов;

- такими,що вводять в оману є положення договору та додатків до нього про проценти та комісії.

Так, згідно договору процентна ставка визначена змінною, відповідно до пункту 6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу станом на день, що передує дню підписання цього договору.

Відповідно до цього пункту Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу «якщо Сторони домовились про змінну процентну ставку, застосовуватимуться наступні правила. Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) розраховуватиметься на основі змінної процентної ставки у розмірі трьохмісячної ставки LIBOR для доларів США/EURIBOR для Євро (відповідно до умов Контракту). Тому якщо трьохмісячна ставка LIBOR для доларів США/EURIBOR для Євро зміниться у порівнянні з останнім коригуванням процентної ставки або, відповідно, датою доставки Обєкта лізингу більше, ніж на 0,25 процентних пунктів робиться аналогічне абсолютне коригування проценту (з додаванням абсолютної вартості такого збільшення до абсолютного розміру проценту) на дату виставлення рахунку, після відповідного календарного кварталу.»

Указавши таку формулу визначення змінної процентної ставки, відповідач також діяв нечесно, ввівши його в оману й порушивши тим самим вимоги ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак ці положення договору та додатку до нього також є недійсними в силу ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, відповідач приховав, не указавши у договорі, розмір трьохмісячної ставки LIBOR, за яким він обраховує навіть перший лізинговий платіж у виді процентів та комісії у розмірі 805, 56 дол. США, та того, чи є цей розмір трьохмісячної ставки LIBOR визначенням місячного, квартального, річного обрахунку процентної ставки у реальному відсотковому вимірі по відношенню до обсягу фінансування.

Крім того, обравши таку формулу визначення змінної процентної ставки відповідач, за аналогією, порушив вимоги ч.ч.4, 5 та 6 ст. 1056-1 ЦК України, адже у договорі не зазначив максимальний розмір збільшення процентної ставки, застосований порядок розрахунку змінюваної процентної ставки не дозволяє точно визначити її розмір на будь-який момент протягом строку дії кредитного договору, договір не містить посилань на джерело інформації, яка б підтверджувала ту чи іншу ставку LIBOR на певний період;

- указавши в Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) та в підпункті 6.1 пункту 6 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу про таку складову лізингових платежів як комісії, відповідач і в цьому ввів його в оману, оскільки не визначив з чого вони складаються, у якому розмірі та за яких умов повинні сплачуватися, який розмір процентів а який розмір комісії закладено у цьому Графіку, тощо;

- не відповідають чинному законодавству, а саме п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України, відтак є недійсними, та такими що не можуть бути застосовані, й положення п.12.9 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу за якими у разі розірвання контракту я зобовязаний, крім повернення автомобіля, сплатити лізингодавцю у виді упущеної вигоди ще й «…різницю між вартістю Обєкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу Обєкту лізингу або, якщо Обєкт лізингу залишається у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю Обєкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими Платежами що залишилися несплаченими Лізингоодержувачем відповідно до контракту»;

- відповідно до п.9 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір укладений із споживачем особисто в місці, іншому ніж торговельні або офісні приміщення продавця, вважається договором, укладеним поза торговельними або офісними приміщеннями.

Спірний договір ним було укладено (підписано) у м. Хмельницькому, а відтак він є договором, укладеним поза торговельними або офісними приміщеннями.

Положеннями ч.3 ст.12 цього Закону визначено, що у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом 14 днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельним або офісним приміщенням чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за умови, що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж.

Натомість, згідно розділу 12 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, цей договір ним міг бути розірваний лише за згодою лізингодавця, і то не раніше ніж через 12 місяців із дати початку строку лізингу, тобто не раніше 23 грудня 2014 року (підпункт 12.5).

Відтак, і ці умови договору суперечать вимогам закону й підлягають визнанню недійсними, адже відповідно до п.6 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови договору про надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається.

Більше того, в силу ч.4 ст.12 цього Закону у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. Споживач має право не повертати продукцію або результати роботи чи послуги до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей.

Про передачу йому автомобіля у м. Хмельницькому, тобто поза торговельними або офісними приміщеннями відповідача, свідчать дані акту його прийому-передачі 23 грудня 2013 року у м. Хмельницькому;

- згідно із ч.8 ст.12 цього Закону у разі коли продавець (виконавець) або третя особа надала споживачеві кредит на суму коштів за договором, укладеним поза торговельними або офісними приміщеннями, такий кредит втрачає чинність у момент розірвання договору.

Якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожен день затримки повернення грошей.

Ретельно ознайомившись із умовами договору та будучи з ними не згідним, він у визначений ч.3 ст.12 Закону строк повідомив представника ТОВ «Порше Лізинг України» про розірвання договору та повернення сплачених ним платежів, після чого ним буде повернуто автомобіль, на що це товариство згоди не дало, а в березні 2014 року саме надіслало йому два повідомлення про відмову від договору, проте повертати сплачені кошти на викуп автомобіля відмовилося;

- ч.1 та ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача.

Аналіз даних Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, який є додатком до договору про фінансовий лізинг якраз і свідчить про такий істотний дисбаланс на його шкоду, адже за перший рік дії договору він повинен був сплатити відповідачу 20,16 % річних, за другий 22,50% річних, за третій-26,74% річних, за четвертий 36,97% річних, за пятий 127,84% річних, притому виходячи із доларового еквіваленту;

- оскільки спірний договір, на його думку, є недійсним, відповідач у злочинний спосіб заволодів автомобілем, повернувши його собі, проте не повернув сплачених ним коштів, то на підставі положень ст.216 ЦК України вони повинні бути стягнені з нього судовим рішенням у розмірі 575043 грн. 05 коп.;

- цими протиправними діями відповідача йому було заподіяно й моральну шкоду, яку оцінює в 50000 грн.

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали, просять їх задовольнити, зустрічних вимог не визнали. Суду пояснили, що відповідно до вимог закону за договором лізингу одна сторона передає другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності. Враховуючи положення закону, відносини, що виникають у зв»язку з договором фінансового лізингу регулюються положення про купівлю-продаж у виключних випадках у разі повного виконання сторонами взятих на себе зобов»язань відповідно до договору про фінансовий лізинг та укладення договору купівлі-продажу. Відповідач порушив умови укладеного договору, не сплатив чергових платежів за серпень-жовтень місяць 2014 року, тому договір підлягає розірванню із викладених підстав та стягнення коштів, передбачених умовами договору та збитків, завданих неналежним його виконанням.

ОСОБА_4 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав, позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» не визнав.

Посилається на те, що сподіваючись на добропорядність ТОВ «Порше Лізинг Україна» та маючи намір укласти з ним договір фінансового лізингу на зрозумілих та прозорих умовах, 22 листопада 2013 року ОСОБА_4 продав ОСОБА_6 належний йому на праві власності автомобіль «ОСОБА_3 -6», 2008 року випуску, що підтверджується наданою ним нотаріально посвідченою Генеральною довіреністю, а виручені від цього кошти вніс цьому товариству для придбання у розстрочку спірного «Фольксваген», проте останнє умови договору фінансового лізингу з цього приводу виписало у спосіб, яким ОСОБА_4 ввело в оману чим йому, як споживачу, заподіяло й моральної шкоди, яка проявилася у моральних переживаннях, порушенні його, як споживача прав, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя, необхідності звернення до суду для захисту своїх порушених прав, а тому, урахувавши характер та обсяг цих страждань, їх тривалість, час та обсяг зусиль, необхідних для відновлення його прав, вимоги розумності і справедливості суд вважає за необхідне стягнути з цього товариства на його користь і 10000 грн. моральної шкоди.

Фактично, внаслідок таких дій він залишився без автомобілів та виручених від продажу автомобіля «Мазда-6» коштів.

Суд, заслухавши доводи представників позивача щодо заявленого ними позову та заперечення стосовно задоволення зустрічного позову, заперечення відповідача щодо задоволення первісного позову та доводи щодо задоволення заявленого ним позову, вважає, що у задоволені первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов задовольнити частково з наступних підстав.

Судом достовірно установлено, що 25 листопада 2013 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» уклало договір про фінансовий лізинг № 00009065 з ОСОБА_4 відповідно до якого 23 грудня 2013 року передало ОСОБА_4 об'єкт лізингу - автомобіль VW Touareg NF 3,0 I V6 TDI 2013 року випуску, шасі № WVGZZZ7PZED020714, двигун CRC 158675, державний номерний знак НОМЕР_1, чорного кольору, вартістю 66 500 доларів США строком на 60 місяців, а ОСОБА_4 13 грудня 2013 року, тобто ще до передачі цього автомобіля, сплатив цьому товариству 158 705 грн. 59 коп.(еквівалент 19855, 57 дол. США за курсом НБУ, у тому числі 16625 дол. США авансового платежу, що становило ? частину вартості цього автомобіля).

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов»язується передати другій стороні (лізингоодердувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодовцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізинговий платіж).

Аналогічні положення містяться і в ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг».

В силу ч.1 ст.2 цього Закону відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Ст.628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Аналіз спірного договору про фінансовий лізинг дає суду підстави дійти висновку про те, що він поєднує в собі як елементи оренди цього автомобіля так і його купівлі продажу.

Такий висновок суду підтверджується і Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (Планом відшкодування), який є невідємною частиною договору.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Положеннями ч.ч.1 та 3 ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його волі.

Згідно із ст.6, ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас, згідно із ч.2 ст.627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи споживача повинні враховуватись вимоги законодавства про захист прав споживачів.

В силу ч.1 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною (п.2 ч.1 цієї норми Закону).

Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг (п.3 ч.2 цієї норми Закону).

Крім того, в силу п.7 ч.1 ст.21 цього Закону права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо ціну продукції визначено неналежним чином.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є розмір лізингових платежів.

Згідно визначення, даного у Додатку до спірного договору «Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу» лізинговий платіж, це щомісячний платіж, що сплачується лізингоодержувачем, тобто ОСОБА_4, на користь Порше Лізинг Україна у строки та в розмірі відповідно до Графіку покриття витрат на виплати лізингових платежів (План відшкодування).

Згідно даних Графіку покриття витрат на виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) лізинговий платіж складається з:

1) відшкодування частини вартості обєкту лізингу;

2) процентів та комісії.

Згідно договору, процентна ставка визначена змінною, відповідно до пункту 6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу станом на день, що передує дню підписання цього договору.

Відповідно до цього пункту Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу «Якщо Сторони домовились про змінну процентну ставку, застосовуватимуться наступні правила. Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) розраховуватиметься на основі змінної процентної ставки у розмірі трьохмісячної ставки LIBOR для доларів США/EURIBOR для Євро (відповідно до умов Контракту). Тому якщо трьохмісячна ставка LIBOR для доларів США/EURIBOR для Євро зміниться у порівнянні з останнім коригуванням процентної ставки або, відповідно, датою доставки Обєкта лізингу більше, ніж на 0,25 процентних пунктів робиться аналогічне абсолютне коригування проценту (з додаванням абсолютної вартості такого збільшення до абсолютного розміру проценту) на дату виставлення рахунку, після відповідного календарного кварталу.»

Суд убачає, що вказавши таку формулу визначення змінної процентної ставки, відповідач діяв нечесно, ввівши ОСОБА_4 в оману й порушивши тим самим ці вимоги ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак ці положення договору та додатку до нього є недійсними в силу ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, ТОВ «Порше Лізинг Україна» приховало від ОСОБА_4, не указавши в договорі, розмір трьохмісячної ставки LIBOR, за яким він обраховує навіть перший лізинговий платіж у виді процентів та комісії у розмірі 805, 56 дол. США, та того, чи є цей розмір трьохмісячної ставки LIBOR визначенням місячного, квартального, річного обрахунку процентної ставки у реальному відсотковому вимірі по відношенню до обсягу фінансування.

Жоден із представників ТОВ «Порше Лізинг Україна» в судовому засіданні не зміг пояснити, за якою ж процентною ставкою визначались лізингові платежі у виді процентів.

Крім того, обравши таку формулу визначення змінної процентної ставки відповідач, за аналогією, порушив вимоги ч.ч.4, 5 та 6 ст. 1056-1 ЦК України, адже:

- у договорі не зазначив максимальний розмір збільшення процентної ставки;

- застосований порядок розрахунку змінюваної процентної ставки не дозволяє точно визначити її розмір на будь-який момент протягом строку дії договору;

- договір не містить посилань на джерело інформації, яка б підтверджувала ту чи іншу ставку LIBOR на певний період.

Указавши в уже згадуваному вище Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) та в підпункті 6.1 пункту 6 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу про таку складову лізингових платежів як комісії, ТОВ «Порше Лізинг Україна», і в цьому споживача ОСОБА_4 ввело в оману, оскільки не визначило з чого вони складаються, у якому розмірі та за яких умов повинні сплачуватися, який розмір процентів а який розмір комісії закладено у цьому Графіку.

Як наслідок такої нечесної підприємницької практики ТОВ «Порше Лізинг Україна» фактично ОСОБА_4 лізингові платежі у виді плати за користування (оренду) автомобіля визначило за період з грудня 2013 року по листопад 2014 року в доларах США під 20,15% річних, з грудня 2014 року по листопад 2015 року в доларах США під 22,49% річних, за період з грудня 2015 року по листопад 2016 року в доларах США під 26,74% річних, за період з грудня 2016 року по листопад 2017 року в доларах США під 36,97% річних, а за період з грудня 2017 по листопад 2018 року в доларах США під 127,84% річних. З наданим з цього приводу ОСОБА_4 розрахунком річних, долученим до справи, суд погоджується.

В силу абзацу другого ч.1 ст.695 ЦК України істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.

Положеннями ч.ч.1 та 2 ст.533 ЦК України визначено, що грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязані визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до договору про фінансовий лізинг «Усі платежі, що підлягають сплаті повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, визначених вище, відповідно до пунктів 6.3 та 2) відповідно до п.6.4.2. (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.»

У п.6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу зазначено таке: «Сторони погоджуються, що Лізингові платежі та інші Платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість Обєкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна суми, очікуваної станом на дату виконання Контракту відповідно до чинного курсу обміну євро/долара США (як обумовлено Сторонами в Контракті) за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншим банком) або Національним банком України, (надалі «обмінний курс»), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен Платіж підлягає здійсненню. З цією метою Лізингові платежі, інші Платежі, а також будь-які інші платіжні зобовязання, передбачені цим Контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено Сторонами в Контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом за безготівковими операціями вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунка.

У разі часткової зміни вищевикладених положень цього пункту, Порше Лізинг Україна матиме право вимагати, щоб Лізингові платежі та усі інші Платежі за цим Контрактом були розраховані за обмінним курсом іншого банку (Національного банку України, ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншого банку) замість обмінного курсу банку, вказаного вище. Сторони погоджуються, що така вимога може бути висунена на власний розсуд Порше Лізинг Україна та без обмежень щодо кількості таких вимог протягом дії Контракту, і для цього не вимагається згода Лізингоодержувача. » 

Зазначена формула визначення грошового еквіваленту ціни автомобіля та лізингових платежів в доларах США також є такою, що вводить в оману, оскільки у такий спосіб позбавляє ОСОБА_4 можливості знати, через комерційну таємницю, «обмінний курс безготівкових операцій» комерційного банку ПАТ «КІБ Креді Агріколь».

Посилання представника ТОВ «Порше Лізинг Україна» на те, що з такими даними можна ознайомитись як на його сайті, так і на сайті цього банку не відповідає дійсності, оскільки дані саме про «обмінний курс безготівкових операцій» цього банку там відсутні. 

Коли та при яких обставинах визначення грошового еквіваленту ціни автомобіля в доларах США мало відбуватися відповідно до пункту 6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у договорі та в додатках до нього взагалі не визначено.

Положеннями ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавця зобовязано не включати у договори із споживачами умов, які є несправедливими.

Як зазначено у п.п.3,4 ч. 3 цієї норми Закону несправедливими є, зокрема, умови договору про:

встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (п.3);

надання можливості продавцю не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця у звязку з розірванням або невиконанням ним договору (п.4).

Натомість як договором так і Загальними комерційними умовами внутрішнього фінансового лізингу забороно повернення ОСОБА_4 платежів, сплачених на викуп автомобіля. 

У договорі про це зазначено при викладі п 6.11 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у новій редакції, а в Комерційних умовах - у п. 2 «Авансовий платіж», п.п. 6.11, 6.17.

Відповідно до п.9 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір укладений із споживачем особисто в місці, іншому ніж торговельні або офісні приміщення продавця, вважається договором, укладеним поза торговельними або офісними приміщеннями.

Як установлено судом, ОСОБА_4 спірний договір було укладено (підписано) у м. Хмельницькому, а відтак він є договором, укладеним поза торговельними або офісними приміщеннями.

Положеннями ч.3 ст.12 цього Закону визначено, що у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом 14 днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельним або офісним приміщенням чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за умови, що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж.

Натомість, згідно розділу 12 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, цей договір ОСОБА_4 міг бути розірваний лише за згодою лізингодавця ТОВ «Порше Лізинг Україна», і то не раніше ніж через 12 місяців із дати початку строку лізингу, тобто не раніше 23 грудня 2014 року (підпункт 12.5).

Відтак, і ці умови договору суперечать вимогам закону й підлягають визнання недійсними, адже відповідно до п.6 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови договору про надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається.

Більше того, в силу ч.4 ст.12 цього Закону у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору . Споживач має право не повертати продукцію або результати роботи чи послуги до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей.

Про передачу ОСОБА_4 автомобіля у м. Хмельницькому, тобто поза торговельними або офісними приміщеннями ТОВ «Порше Лізинг Україна», свідчать дані акту його прийому-передачі 23 грудня 2013 року у м. Хмельницькому.

Згідно із ч.8 ст.12 цього Закону у разі коли продавець (виконавець) або третя особа надала споживачеві кредит на суму коштів за договором, укладеним поза торговельними або офісними приміщеннями, такий кредит втрачає чинність у момент розірвання договору.

Якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожен день затримки повернення грошей.

Ретельно ознайомившись із умовами цього договору, та будучи з ними не згідним, ОСОБА_4 у визначений ч.3 ст.12 Закону строк в усній формі повідомив представника ТОВ «Порше Лізинг України» про розірвання договору та повернення сплачених ним платежів, після чого мав намір повернути автомобіль, на що це товариство згоди не дало, а в березні 2014 року саме надіслало йому повідомлення про відмову від договору, а повертати сплачені ним кошти, у тому числі й на викуп автомобіля - відмовилося.

Означене, крім пояснень ОСОБА_4, підтверджується надісланим ОСОБА_4 листом ТОВ «Порше Лізинг Україна» від 17.03.2014 року про відмову від договору.

Оцінивши викладене в сукупності, суд приходить до висновку про необхідність визнати цей договір фінансового лізингу недійсним у цілому, і в такий спосіб задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 в цій частині.

Разом з тим, суд не може погодитися з доводами ОСОБА_4 про визнання цього правочину недійсним та нікчемним на підставі положень ч.1 ст.220, ст.227 ЦК України, оскільки вважає, що цей договір не потребував обовязкового нотаріального посвідчення, а ТОВ «Порше Лізинг Україна», хоча і є фінансовою установою з надання такої фінансової послуги, як фінансовий лізинг, проте прямо або опосередковано не залучало фінансових активів від фізичних осіб, а відтак не потребувало для цього відповідної ліцензії.

Положеннями ст.216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користування майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у звязку із вчиненням недійсного правочину другій стороні завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені ч.1 та 2 цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до ч.9 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ч.2 ст.22 цього Закону).

Суд вважає, що позивачеві за зустрічним позовом завдано і моральної шкоди. Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Вказаними неправомірними діями відповідача розмір моральної шкоди завданий ОСОБА_4 має становити 10 000 грн. Він є необхідним і достатнім для покриття завданої шкоди.

Як установлено судом, не оспорюється представниками ТОВ «Порше Лізинг Україна» та підтверджується відповідними квитанціями, на виконання умов цього договору ОСОБА_4 було сплачено 248205 грн. 59 коп., що по курсу Національного банку України на час їх сплати становило 27365.15 дол. США, а так як станом на 05 червня 2015 року курс Національного банку України становить 21.0137 грн. до 1 дол. США, то на користь ОСОБА_4 з ТОВ «Порше Лізинг Україна» слід стягнути 575043 грн. 05 коп. (27365.15 дол. США х 21.0137) і в такий спосіб задовольнити його позовні вимоги і в цій частині.

Так як укладений між сторонами договір про фінансовий лізинг визнається недійсним, автомобіль ТОВ «Порше Лізинг Україна» повернуто ще 07 квітня 2015 року, то жодна із його позовних вимог не може бути задоволена оскільки ґрунтується на умовах цього договору.

Крім того:

- як було установлено судом, це товариство ще 17 березня 2014 року відмовилося від договору, розірвавши його у такий спосіб (ч.3 ст.651 ЦК України), а згідно з ч.3 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються, відтак його позовні вимоги про несплату щомісячних лізингових платежів за серпень, вересень та жовтень 2014 року у розмірі 55542 грн. 41 коп., штрафних санкцій за липень-жовтень 2014 року у розмірі 3065 грн.31 коп., пені, 3% річних, інфляційних, процентів за користування чужим майном з серпня 2014 року по березень 2015 року у розмірах відповідно 2935 грн.52 коп.,880 грн. 66 коп., 10681 грн. 35 коп., 4451 грн. 59 коп. не ґрунтуються на вимогах закону;

- вимагаючи на підставі положень п.2 ч.2 ст.22 ЦК України стягнення з ОСОБА_4 654904 грн.83 коп. збитків у виді упущеної вигоди несплачених до листопада 2018 року лізингових платежів еквівалентних 42471.13 дол. США ТОВ «Порше Лізинг України» обраховуючи розмір упущеної вигоди виходило з того, що автомобіль йому не повернуто, проте, як установлено судом, це не відповідає дійсності. Автомобіль цьому позивачу повернуто ще 07 квітня 2015 року.

Тому в задоволенні позовних вимог ТОВ «Порше-Лізинг Україна» слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 10, 15, 60, 210, 212, 215 ЦПК України, ст. ст.22,23, 203, 215, 216, 509,ч.2 ст.570, 628, 638, 651,653, 655, 694, 806, 1056-1 ЦК України, Законами України «Про захист прав споживачів», «;Про фінансовий лізинг», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22,23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів у взаємозвязку з положенням частини четвертої статті 42 Конституції України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про фінансовий лізинг за № 00009065 укладений товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_4 25 листопада 2013 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (ідентифікаційний код 35571472) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) кошти в сумі 575 043,05 грн. (П»ятсот сімдесят п»ять тисяч сорок три грн. 05 коп.) та моральної шкоди 10 000 грн. (Десять тисяч грн.)

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути судові витрати з товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на користь держави в розмірі 3654,0 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 діб з часу його проголошення до апеляційного суду Хмельницької області.

Суддя :
 
http://reyestr.court.gov.ua/Review/46658415

[ANTIRAID]

Истцом в этом деле выступал судья апелляционного суда:

Державний герб України

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
______________________________________________________________________________

Справа № 686/6355/15-ц
Провадження №22-ц/792/1648/15

УХВАЛА

28 липня 2015 року

м. Хмельницький

Суддя апеляційного суду Хмельницької області Спірідонова Т.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів та моральної шкоди,

встановила:

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2015 року відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу. Задоволено частково зустрічний позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів та моральної шкоди. Визнано недійсним договір про фінансовий лізинг за №00009065 укладений товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 25 листопада 2013 року. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (ідентифікаційний код 35571472) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) кошти в сумі 575043грн.05коп. та моральної шкоди в сумі 10000грн. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

На вказане рішення товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» подано апеляційну скаргу.

Відповідно ч. 1 ст. 108 ЦПК України підсудність цивільних справ, у яких однією із сторін є суд або суддя цього суду, визначається ухвалою судді суду вищої інстанції без виклику сторін.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України №648-VI від 11 грудня 2008 року ОСОБА_1 обраний на посаду судді апеляційного суду Хмельницької області та на даний час є суддею вказаного вище суду.

За таких обставин вбачаються підстави для передачі вказаної цивільної справи з апеляційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для визначення її підсудності.

Керуючись ч.1 ст. 108 ЦПК України,-

ухвалила:

Справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів та моральної шкоди передати до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для визначення її підсудності.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:/підпис/

Згідно з оригіналом:суддя апеляційного суду ОСОБА_2

http://reyestr.court.gov.ua/Review/47557480