Постановление ВСУ по пересмотру о порядке взыскания с Приватбанка депозитов крымских вкладчиков


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 голос

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,
суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., 
Лященко Н.П., Романюка Я.М., 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом виконуючого обов’язки Коростенського міськрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про розірвання договорів та стягнення грошових коштів за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2015 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 червня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року виконуючий обов’язки Коростенського міськрайонного прокурора (далі – прокурор) звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 14 червня 2011 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» (далі – ПАТ «КБ «ПриватБанк») в особі Чорноморського відділення ПАТ «КБ «ПриватБанк» в Автономній Республіці Крим було укладено договір банківського вкладу НОМЕР_1 на суму 1 тис. дол. США строком на 6 місяців та договір банківського вкладу НОМЕР_2 на суму 500 євро строком на 6 місяців. Згідно з пунктами 6 зазначених договорів їх дію було пролонговано. 15 червня 2014 року закінчився черговий термін дії депозитних договорів. Не маючи наміру продовжувати їх дію, ОСОБА_1 неодноразово зверталась до банку із заявами про повернення суми вкладів, однак зазначені кошти їй повернуті не були.

Вважаючи, що банк належним чином не виконує своїх грошових зобов’язань, прокурор просив: розірвати договори банківських вкладів; стягнути з банку на користь ОСОБА_1 26 тис. 50 грн вкладу за договором НОМЕР_1, 6 тис. 642 грн 75 коп. відсотків за користування грошима, 3% річних у розмірі 322 грн, 14 тис. 825 грн вкладу за договором НОМЕР_2, 3 тис. 765 грн 55 коп. відсотків за користування грошима в розмірі та 3% річних у розмірі 183 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 червня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2015 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника прокурора м. Дніпропетровська на вищезазначені судові рішення відмовлено.

У липні 2016 року заступник Генерального прокурора України звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд судових рішень, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних й тих самих норм матеріального права, а саме: статей 526, 625, 629, 1060, 1074 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та призвело до невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права. 

На підтвердження підстави подання заяви про перегляд судових рішень заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 вересня, 2, 23 грудня 2015 року, 8 лютого, 9, 16 березня, 6 квітня 2016 року та постанову Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (надалі – ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Під час розгляду справи суди встановили, що 14 червня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Приватбанк» в особі Чорноморського відділення ПАТ «КБ «Приватбанк» в Автономній Республіці Крим строком на 6 місяців було укладено договір банківського вкладу НОМЕР_1 на суму 1 тис. дол. США та договір банківського вкладу НОМЕР_2 на суму 500 Євро. 

Згідно з пунктом 6 зазначених договорів їх дію було пролонговано. 

15 червня 2014 року закінчився черговий термін дії депозитних договорів. Не маючи наміру продовжувати їх дію. ОСОБА_1 неодноразово зверталась до банку із заявами про повернення суми вкладів, однак зазначені кошти їй повернуті не були.

Встановивши зазначені обставини справи, суди посилались на надані позивачкою та відповідачем докази, зокрема ксерокопії вищевказаних договорів банківського вкладу; ксерокопії квитанцій ПАТ «КБ «Приватбанк» за НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 14 червня 2011 року про сплату ОСОБА_1 коштів в розмірі 1 тис. дол. США та 500 Євро, які внесені на рахунки філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», що визначені у договорах банківського владу (депозиту); довідку філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» від 10 травня 2014 року НОМЕР_5 про рахунки клієнта ОСОБА_1 (а.с. 11-14, 26).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, місцевий суд, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що позивач не довів свого позову, не надав доказів наявності грошових коштів на рахунках депозитних вкладів та їх розмір, оскільки відсутня виписка з особового рахунку позивача про рух та залишок коштів. 

Разом з тим у наданій заявником для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 лютого 2016 року суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про стягнення боргу за договором банківського вкладу, виходив з того, що банком в супереч положень статей 629, 1060, 1074 ЦК України, не виконано зобов’язання про повернення вкладу відповідно до договору укладеному між позивачем та банком на тимчасово окупованій території.

Порівняння змісту ухвали касаційного суду від 8 лютого 2016 року (№ 6-31854св15) зі змістом судового рішення, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог. 

У наданій заявником для порівняння постанові від 6 квітня 2016 року Верховний Суд України, ураховуючи положення статті 1059 ЦК України, пункту 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, пункту 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174, висловив правову позицію про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Отже, наведені висновки суду касаційної інстанції у справі, судові рішення у якій переглядаються, про застосування судом статті 1059 ЦК України в частині не підтвердження наявності коштів у поєднанні з встановленими судом обставинами про внесенні коштів на депозит згідно з наданою позивачкою квитанцією, є неоднаковими з правовими висновками Верховного Суду України у зазначеній ухвалі щодо застосування положень статті 1059 ЦК України. 

Разом з тим в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 вересня, 2, 23 грудня 2015 року, 8 лютого (№6-31230св15), 9, 16 березня, 6 квітня 2016 року. - 10 вересня, 2, 23 грудня 2015 року, 9 березня 2016 року, 16 березня, 6 квітня 2016 року суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення коштів за договором банківського вкладу (депозиту), з огляду на те, що відповідно до статті 1060 ЦК України позивачем було укладено депозитний договір з ПАТ «КБ «Приватбанк», а не з його філією чи відділенням, ліквідація яких у зв’язку з окупацією Автономної Республіки Крим, сама по собі не припиняє договірних відносин між сторонами, а тому відповідач, як юридична особа, а не його філія, зобов’язаний виконувати умови договору банківського вкладу.

Відтак, зазначені судові рішення не можуть бути прикладами неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки задовольняючи позовні вимоги суди виходили з різних підстав позову та фактичних обставин справ.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні норм матеріального права Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до частини першої 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Пунктом 5 постанови Національного Банку України від 6 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя» зобов’язано припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, що унеможливлює діяльність відокремленого підрозділу банку на території АРК та м. Севастополя – філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк».

Пунктом 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (далі – Положення № 516) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Виходячи з аналізу положень статті 1059 ЦК України, у поєднанні з пунктом 1.4. Положення № 516 та з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції № 174 слід дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові гроші вкладника передаються останнім у власність банку, а безготівкові гроші - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов'язання за договором банківського вкладу, згідно з яким на боці вкладника виникає право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати відсотків на неї, а на стороні банку - відповідний обов’язок. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено передачею коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов’язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).

Саме такі висновки щодо застосування норм статей 1058, 1059 ЦК України викладені в постанові Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року, яка надана заявником для порівняння.

Вирішуючи питання щодо стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу, судам необхідно встановити факт укладення відповідного договору, з’ясувати повноваження сторін на його укладення, факт внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника, а також дотримання вимог, передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності щодо укладення договору банківського вкладу та внесення грошових коштів.

Однак, у справі яка переглядається, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, не врахував норми статей 1058, 1059 ЦК України не надав оцінки копіям квитанцій 

ПАТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 14 червня 2011 року про сплату ОСОБА_1 коштів в розмірі 1 тис. дол. США та 500 Євро, які внесені на рахунки філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», що визначені у договорах банківського владу (депозиту), які відповідно до пункту 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції № 174 є документами, що підтверджують внесення готівки за договорами банківських вкладів.

Крім того, вбачається неоднакове застосування судами положень статті 625 ЦК України, яка передбачає відповідальність за порушення грошового зобов’язання. 

Для усунення розбіжностей у застосуванні зазначеної норми права, слід виходити з того, що відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

За змістом статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Аналогічна норма закріплена також у статті 218 Господарського кодексу України.

Поняття обставин непереборної сили законодавець визначив, як надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо (стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Таким чином, з аналізу наведених норм права можна зробити висновок, що настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) свідчить про відсутність вини у невиконанні зобов’язання та звільняє особу, яка порушила зобов’язання, лише від відповідальності за таке порушення, а не від виконання зобов’язання в цілому.

Тому з урахуванням наданих відповідачем пояснень щодо відсутності його вини у невиконанні зобов’язання з огляду на тимчасову окупацію Автономної Республіки Крим, суд повинен установити наявність чи відсутність таких обставин, беручи до уваги наведені положення чинного законодавства. 

Відповідно до статті 3602 ЦПК України Верховний Суд України розглядає справи за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу V цього Кодексу, а відтак не може встановлювати обставин справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Допущені судами порушення не дозволяють Верховному Суду України прийняти рішення по суті спору.

Враховуючи викладене, заява заступника Генерального прокурора України підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, частиною першою статті 3602, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 червня 2015 року та рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий В.М. Сімоненко
Судді:
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк

Постанова від 24 травня 2017 року № 6-1692цс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/D0800798C05AED3AC2258132004F0F8F

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

ВСУ отменил решения трех инстанций отказавших во взыскании депозитного вклада крымскому вкладчику Приватбанка и указал, что решая вопрос о взыскании денежных средств по договорам банковского вклада, судам необходимо установить факт заключения соответствующего договора, выяснить полномочия сторон на его заключение, факт внесения денежной суммы на вкладной (депозитный) счет вкладчика, а также соблюдения требований, предусмотренных законами и иными нормативными правовыми актами в сфере банковской деятельности по заключению договора банковского вклада и внесения денежных средств.

Кроме того ВСУ указал, что наступление обстоятельств непреодолимой силы (форс-мажорных обстоятельств) свидетельствует об отсутствии вины в неисполнении обязательства и освобождает лицо, нарушившее обязательство, только от ответственности за такое нарушение, а не от исполнения обязательства в целом.

Даже удовлетворяя заявление ВСУ делает все возможное, чтобы Приватбанк имел возможность уклонятся от исполнения обязательств по депозитным договорам.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...