Решение Хозяйственного суда Закарпатской области о взыскании пени с Проминвестбанка за несвоевременное перечисление средств

[ANTIRAID]

Справа № 7/36-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.04.2009

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Чоп–Транс-1”, м. Чоп

до відповідача акціонерного комерційного промислово –інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), м. Київ в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород”, м. Ужгород

про зобов’язання виконати банківську операцію по перерахуванню коштів та стягнення 32720,69 грн.,

Суддя Швед С.Б.

від позивача –Батрин С.В., Безверхнєв Г.Ф.

від відповідача –Кузка С.О.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Чоп–Транс-1” звернулося до суду з позовом до акціонерного комерційного промислово –інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), м. Київ в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород”, м. Ужгород про зобов’язання виконати банківську операцію по перерахуванню коштів по платіжному дорученню від 09.10.2008р. №32 та стягнення пені у сумі 32720,69 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

У судовому засіданні по справі 15.04.2009р. представник позивача подав суду письмове клопотання, в якому заявив про відмову від позовної вимоги в частині зобов’язання відповідача виконати банківську операцію по перерахуванню коштів по платіжному дорученню від 09.10.2008р. №32 у зв’язку і добровільним виконанням філією „Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород” зазначеної операції. Водночас, позивач збільшив свої вимоги в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань до суми 34857,90 грн.

Позовні вимоги, підтримані у судовому засіданні представником позивача, обґрунтовуються несвоєчасним виконанням відповідачем банківської операції по перерахуванню іноземної валюти на підставі платіжного доручення від 09.10.2008р. №32, що є підставою для нарахування та стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

Відповідач у письмовому відзиві на позов та його представник у судовому засіданні зазначив, що Національним банком України у періоді існування спірних правовідносин введено мораторій на задоволення вимог кредиторів по ЗАТ „Промінвестбанк”, що в сукупності з приписами Закону України „Про банки і банківську діяльність” відносно наслідків введення в дію мораторію, свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне:

09.08.2004р. між Акціонерним комерційним промислово –інвестиційним банком, м. Київ в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород” (далі - Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю „Чоп –Транс - 1” (далі - Клієнт) укладено договір №243/07-2004 про розрахунково –касове обслуговування (далі - Договір).

Згідно з п. 2.1.1. Договору Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства.

Операції за платіжними документами, які Банк отримав до 17 год. 00 хв. Виконуються Банком того ж операційного дня. Документи, одержані після 17 год. 00 хв., помічаються штампом „ВЕЧІРНЯ” та проводяться Банком наступного операційного дня (п. 5.5. Договору).

У разі порушення Банком строків виконання доручення Клієнта на переказ, встановлених цим Договором, Банк зобов’язаний сплатити Клієнту пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу (п. 6.1. Договору).

10.10.2008р. Банком було прийнято від Клієнта платіжне доручення від 09.10.2008р. №32 про здійснення перерахування іноземної валюти на суму 45270,00 доларів США на власний рахунок у філії „Укрексімбанку „ м.Ужгород.

Як свідчать наявні у матеріалах справи банківські виписки та підтверджується представниками сторін, Банк виконав свої зобов’язання по перерахуванню іноземної валюти по платіжному дорученню від 09.10.2008р. №32 лише 11.02.2009р.

Згідно з частиною першою ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 1091 Цивільного кодексу України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення. Порядок оформлення та вимоги до змісту повідомлення про виконання банком платіжного доручення встановлюються законом, банківськими правилами або договором між банком і платником.

З урахуванням вищенаведеного, судовим розглядом справи підтверджено порушення Банком строків виконання доручення Клієнта про перерахування коштів.

У відповідності з п. 6.1 Договору та ст.32 Закону України 2Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” позивачем проведено нарахування пені у розмірі 34597,90 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань (розрахунок від 16.02.2009р.).

Фактичні обставини щодо порушення Банком своїх зобов’язань по перерахуванню коштів та сам розмір нарахованої пені, відповідачем не оспорюються. Правовий зміст аргументів Банку щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог у частині стягнення нарахованої суми пені полягає у тому, що 07.10.2008р. Правлінням Національного банку України було прийнято постанову за №308 „Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово –інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)”, приписами якої, строком на 6 місяців (з 07.10.2008р. по 06.04.2009р.), було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Банку.

Відповідач посилається на те, що наведена обставина в сукупності з приписами ст.ст. 58 та 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” відносно наслідків введення в дію мораторію, свідчить про відсутність підстав для нарахування пені.

Згідно з визначенням поняття мораторію, наведеним у ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, таким є зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини другої ст. 85. Закону України „Про банки і банківську діяльність” мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Наведені вище положення Закону України „Про банки і банківську діяльність” свідчать про те, що наслідки введення в дію мораторію стосуються виключно зобов’язань, строк виконання яких настав до дня введення мораторію та призначення тимчасової адміністрації.

Як свідчать фактичні дані по справі, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначення тимчасової адміністрації Правлінням Національного банку України по ЗАТ „Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк” відбулося 07.10.2008р., а перерахування коштів Банком згідно з платіжним дорученням від 09.10.2008р. №32 повинно було бути проведено 10.10.2008р.

Отже, на спірну по справі ситуацію приписи частини другої статті 58, пункту другого частини третьої статті 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” щодо наслідків введення в дію мораторію не розповсюджується, оскільки зобов’язання за Договором мало бути виконане позивачем після введення в дію мораторію.

Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду України по справі №21-635во06 за позовом ДП „Суднобудівний завод ім. 61 комунара” до Центральної МДПІ у м. Миколаєві (постанова від 17.04.2007р. №761315), яка свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх стягнення.

Також Верховним Судом України зазначено, що невиконання таких зобов’язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов’язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (інших обов’язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Аналогічні обставини по відношенню до даної справи мали місце також при розгляді господарським судом Закарпатської області справи за позовом Фінансового управління Іршавської районної державної адміністрації, м. Іршава до Акціонерного комерційного промислово –інвестиційного банку, м. Київ в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Іршава”, м. Іршава про стягнення 41311,48 грн. (рішення господарського суду Закарпатської області від 20.01.2009р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2009р. у справі № 7/179).

Крім того, частиною четвертою ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” передбачено, що мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Операції за платіжними документами по перерахуванню грошових коштів Клієнта відносяться до поточних операцій за Договором, тому мали бути виконанні Банком передбачені ним строки (п. 5.5. Договору).

З урахуванням вищенаведеного вимога позивача про стягнення з Банку пені у сумі 34857,90 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги ТОВ „Чоп –Транс - 1” про зобов’язання відповідача виконати банківську операцію по перерахуванню коштів по платіжному дорученню від 09.10.2008р. №32, то провадження у цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку прийняттям судом відмови позивача від позову по даній вимозі.

Судові витрати по справі підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 124, 129 Конституції України, статтями 34, 43, 49, 80, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород” (м. Ужгород, вул. Крилова, 10, код 09312161) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Чоп –Транс - 1” (м. Чоп, вул. Заводська, 5, код 20448719) суму 36324,47 грн. (тридцять шість тисяч триста двадцять чотири гривні 47 коп.) (в т.ч. 34857,90 грн. –пеня за несвоєчасне виконання переказу грошових коштів, 348,57 грн. –витрати по держмиту, 118 грн. - витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, 1000,00 –витрати на оплату послуг адвоката).

3. В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити, прийнявши відмову позивача від позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його ухвалення і є обов’язковим до виконання на всій території України.

Суддя С. Швед

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3470328