Решение Приморского райсуда о признании недействительными договоров кредита и ипотеки с Райффайзен Банк Аваль и перещете остатка по 5,05

[ANTIRAID]

Справа №2-12777/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«09» листопада 2010 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Нікітіної С.Й.

при секретарі – Віноградовій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в приміщення суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Лукічни до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» за участю третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсними угод ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з зазначеним позовом в якому просять визнати недійсним договір кредиту № 014/0077/82/68966 від 28 грудня 2006 року укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль»; визнати недійсним іпотечний договір від 29 грудня 2006 року, укладений між Відкритим Акціонерним Товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі під № У-288, згідно якого було передано наступне майно: земельна ділянка, площею 0,1000 (нуль цілих, одна десята) гектара, з місцезнаходженням: місто Одеса, Французький Бульвар, 54/23 (п’ятдесят чотири дріб двадцять три), та належить ОСОБА_1 на праві власності; виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна № 116, яке було передано у іпотеку за іпотечним договором укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 29 грудня 2006 року, а саме: - земельну ділянку, площею 0,1000(нуль цілих, одна десята) гектара, що знаходиться: м. Одеса, Французький бульвар, 54/23; визнати недійсним, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 договір поруки № 014/0077/82/68966/1 від 28 грудня 2006 та визнати недійсним, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 Лукічною договір поруки № 014/0077/82/68966/2 від 28 грудня 2006.

Крім цього Позивачі просять зобов’язати ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль» прийняти від ОСОБА_1 залишок тіла кредиту з урахуванням сплачених раніше платежів та з урахуванням курсу іноземної валюти до національної, а саме сума залишку тіла кредиту повинна стягуватися за курсом 5,05 гривень.

Позов обґрунтований тим, що між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого на сьогоднішній день є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» 28 грудня 2006 року був укладений кредитний договір № 014/0077/82/68966.

Відповідно до п.1.1. кредитного договору, Райффайзен Банк Аваль надає Позичальнику кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 297 000,00 (двісті дев’яносто сім тисяч) дол. США. що за офіційним курсом НБУ, який діяв на момент отримання кредиту (5,05 доларів США за 1 гривню), становить 1499850 (один мільйон чотириста дев’яносто дев’ять тисяч вісімсот п’ятдесят) гривень.

У забезпечення виконання боргових зобов’язань за кредитним договором між Відповідачем та ОСОБА_3 Лукічною був укладений договір поруки № 014/0077/82/68966/2 від 28 грудня 2006 року, а також такий самий за змістом договір поруки від 28 грудня 2006 року було укладено відповідачем і з ОСОБА_2 за № 014/0077/82/68966/1.

Крім цього, 29 грудня 2006 року, між ОСОБА_1 та Відповідачем було укладено договір іпотеки, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № У-288, відповідно якого ОСОБА_1 передав в іпотеку земельну ділянку, площею 0, 1000 (нуль цілих, одна десята) гектара, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар 54/23.

ОСОБА_1 та Відповідачем було укладено кредитний договір, текст якого складений Відповідачем містить положення, які значно погіршили становище ОСОБА_1, як споживача за споживчим кредитом по відношенню до умов, встановлених діючим законодавством України, а саме надавши кредит у долларах США Відповідач порошив норми статті 99 Конституції України, статті 524 Цивільного Кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного рпегулювання і валютного контролю», ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. ст. 6, 7 Постанови Національного банку України №200 від 30.05.2007 року «Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України», тому вважає що використання Відповідачем доллара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в кредитний договір умови яка є дискримінаційною (такою, що в супереч принципу добросровісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду Позичальника), що значно погіршує становищще Позивача, як споживача порівняно з Відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає дає право Позивачу відповідно до п. 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», вимагати визнання в цілому кредтного договору недійсним.

А також ОСОБА_1 зазаначив, що спірний кредитний договір укладено з порушеннями вимог діючого законодавства України в частині недотримання істотних умов, які обовязкові для кредитних договорів, чим були порушені його права, як споживача кредитних послуг, які закріплені Законом України «Про захист прав споживачів» та у Правилах про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного ОСОБА_5 України за № 168 від 10 травня 2007 року (далі по тексту –Правила НБУ № 168).

Також Позивачами було підкреслено, що порушення вимог діючого законодавства України та порушення його законних прав та інтересів полягають у невиконанні вимог, передбачених в п. 3.2 та підпункті (б) пункту 3.3 розділу Правил НБУ № 168 в частині визначення обовязкових умов в спірному договорі, які є необхідними для кредитних договорів.

Крім цього, ОСОБА_1 наполягав на тому, що в момент укладання вказаного кредитного договору він вважала, що положення вказані у договорі не є завідомо йому невигідними, а також що сторони спірного договору не порушують закону та діють у повній відповідальності до чинного законрдавства України, оскільки він повністю довіряла Відповідачу, як професійному надавачу певного виду споживчих послуг у сфері кредитування.

Позовні вимоги у частині зобовязання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» прийняти від ОСОБА_1 залишок тіла кредиту з урахуванням сплачених раніше платежів та з урахуванням курсу іноземної валюти до національної, а саме сума залишку тіла кредиту повинна стягуватися за курсом 5,05 гривень. то це призвело до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін, а саме ОСОБА_1

Позовні вимоги щодо визнання недійсним договорів поруки та іпотечного договору обгрунтовані Позивачами на підставі ст. 548 ЦК України.

Позивачі в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач та третя особа у судове засідання без поважних причин не з'явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені судом належним чином, шляхом направлення повісток, про причини нявки суд не повідомили, тому суд розглядає справу у відповідності до ст.169 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Судовим розглядом встановлено, що дійсно між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого на сьогоднішній день є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (28 грудня 2006 року був укладений кредитний договір № 014/0077/82/68966. Зазначений кредитний договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Відповідачем для будь-яких клієнтів-фізичних осіб.

Відповідно до п.1.1. кредитного договору, Райффайзен Банк Аваль надає Позичальнику кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 297 000,00 (двісті дев’яносто сім тисяч) дол. США. що за офіційним курсом НБУ, який діяв на момент отримання кредиту (5,05 доларів США за 1 гривню), становить 1499850 (один мільйон чотириста дев’яносто дев’ять тисяч вісімсот п’ятдесят) гривень.

У забезпечення виконання боргових зобов’язань за кредитним договором між Відповідачем та ОСОБА_3 Лукічною був укладений договір поруки № 014/0077/82/68966/2 від 28грудня 2006 року.

Також, 28 грудня 2006 року, в якості виконання боргових зобов’язань між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 014/0077/82/68966/1.

Для забезпечення виконання боргових зобов’язань за кредитним договором між Позивачем та ОСОБА_5 був укладено іпотечний договір від 29 грудня 2006 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № У-288,відповілно якого Позивач передав ОСОБА_5 в іпотеку нерухоме майно – земельну ділянку, площею 0, 1000 (нуль цілих, одна десята) гектара, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар 54/23.

Статтею 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтами регулюються законодавством України, нормативно-правовими акиами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтами та банками.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенніф умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням умов діючого законодавства України.

У відповідності до ст. 99 України, грошовою одиницею України є гривня, у звязку з чим грошове зобовязання у договорі повинно бути виражено у національній валюті України.

Дане положення в цілому кореспондується з ч. 1 ст. 192 ЦК України відповідно до якої законним платіжним засобом на території України, є грошова одиниця України.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК України, зобовязання повинно бути виражене у грошовій одиниці України-гривні. Згідно ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюжти на день платежу, якщо інший порядок і визначення не встановлений договором або законом чи іншими нормативно-правовими актами.

Іноземна валюта, як засіб платежу, зокрема за зобовязаннями, відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК Україниможе використовуватися в Україні лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповівдно до ч. 2 ст. 198 ГК України, виконання грошових зобовязань грошові зобовязання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Згідно цієї ж статті грошові зобовязання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо субєкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.Виконання зобовязань, виражених в іноземній валюті, здійснюєтьсяі відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні гривня, як грошова одиниця (націрнальна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймаються усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території Україні.

Згідно Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», який усановлює режим здійснення валюних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банку та інших фінансових установ України в регулюванні валютних аперацій, права й обовязки субєктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства, а саме п.1 ст. 3 , валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплаті будь-яких вимог та зобовязань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

У відповідності з підпунктами «а», «в» та «е» підпункту 6.1 та підпункту 6.2, Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України від 30 травня 2007 року №200, фізичні особи- резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у наступних випадках:

-сплата мита, інших податків і зборів (обовязкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства україни;

-сплата платежів за охорону та супроводженяня підакцизних і транзитних товарів митними органами;

-оплата товарі і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита і податків.

Згідно підпункту 6.3 пункту 6 зазначених Правил фізичні особи, а також юридичні особи-резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту, як засіб платежу в разі оплатм дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на вїзд (виїзд) до цих країн фізичним особам, які виїзджають у приватних справах та в службові відрядження.

Відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 вказаних Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України, резиденти-субєкти підприємницької діяльності можуть використовуватим готівкову іноземну валюту, яка засіб платежу під час здійснення торгівлі та надання послуг за межами України, а саме на траспортних засобах, що їм належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні), у разі здійснення міжнародних пасажирських перевезень, та на міжнародних виставках (ярмарках), що проходять за кордоном, в разі реалізації товарів.

Таким чином використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Декретку екртету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», в які вказано, національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування.

Згідно з п. 2 та 3 ст. 5 зазначеного Декрету генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового звязку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а саме на здійснення операцій, повязаних з торгівлею іноземної валюти з правом відкривати на території Укрпаїни пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами- резидентами.

Підпунктами «В», «Г» ч. 4 ст. 5 Декртету «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребує така операція як: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті.

Згідно п. 5 ст. 5 Декрету, одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на тїї здійснення іншою стороною або тетьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не предбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Така умова передбачена законодавством не була виконана Відповідачем, про що можна зробити висновок, що у Відповідача не була необхідного обсягу повноважень на здійснення такої операції.

Ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець забовязаний повідомити споживача у письмовій формі про:1)особу та місце знаходження кредитодавця; 2)кредитні умови, зокрема:а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; й) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Таким чином Суд, приходить до висновку, що при наданні Відповідачем та отримання ОСОБА_1 кредиту у долларах США, а також здійснення останнім платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за його користування у долларах США були порушені наступні норми закону:статтю 99 Конституції України, згідно якої грошовою одиницею України є гривня; статтю 524 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зобовязання повинно бути визначено в грошовій одиниці України-гривні; статтю 3 Закону Украхни №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні№, яка визначає, що гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без тбудь-яких обмежень на всій території України; статті 6,7 Постанови Національного банку України №200 від 30.05.2007 р. «Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України», які чітко всановлюють випадки використання фізичними та юридичними особами (резидентами України) іноземної валюти, як засобу платежу у розрахунках на території України; статтю 3 Декркту Кабінету міністрів України від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яка встановлює, що валюта України єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень, для оплати будь-яких вимог та зобовязань, якщо інше не передбачено валютни законодавством; статтю 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контрролю», яка передбачає надання індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, а також ЗУ «Про захист прав споживачів».

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правовиз норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обовязків. Розумність- це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Отже пожальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного з принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України-принципу справедливості.

Умови спірного кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду Позивача, споживача кредитних послуг. Несправедливими є зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту у долларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у долларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, Відповідач, як субєкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на ОСОБА_1-позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням ч. 3 ст. 13 ЦК України.

Таким чином, використання Відповідачем доллара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище ОСОБА_8, як споживача порівняно з Відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разітнастання певних подій, що дає право для позивача відповідно до п. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним.

В судовому засіданні встановлено, що Відповідачем було грубо порушено умови діючого в Україні законодавства при укладенні спірного кредитного договору.

Ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,-відшкодовувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобовязання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобовязання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлене цим Кодексом.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 216, 524, 548, 593 ЦК України, ст. ст. 5, 11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. 99 Конституції України, п. 2.1, 3.2 Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного ОСОБА_5 України № 168 від 10 травня 2007 року, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 3 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» №2346-III, ст. ст. 16, 203, 215, 216, 192, 524, 533 ЦК України, ЗУ «Про господарські товариства»,ЗУ «Про іпотеку», ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 88, 209, 212-215, 217, 223 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Лукічни до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» за участю третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсними угод задовольнити.

Визнати недійсним договір кредиту № 014/0077/82/68966 від 28 грудня 2006 року укладений між ОСОБА_1 та Відкритим Акціонерним Товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль».

Визнати недійсним іпотечний договір від 29 грудня 2006 року, укладений між Відкритим Акціонерним Товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі під реєстровим № У-288, визначивши, що це рішення суду є підставою для виключення з реєстру іпотек та заборон відчуження запису про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна № 116, яке було передано у іпотеку за іпотечним договором укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 29 грудня 2006 року, а саме: земельну ділянку, площею 0,1000 (нуль цілих, одна десята) гектара, що знаходиться в м. Одеса, Французький бульвар, 54/23 і належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

Визнати недійсним, укладений між Відкритим Акціонерним Товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 договір поруки № 014/0077/82/68966/1 від 28 грудня 2006 року.

Визнати недійсним, укладений між Відкритим Акціонерним Товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 Лукічною договір поруки № 014/0077/82/68966/2 від 28 грудня 2006 року.

Зобов’язати ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль» прийняти від ОСОБА_1 залишок тіла кредиту з урахуванням сплачених раніше платежів та з урахуванням курсу іноземної валюти до національної, а саме сума залишку тіла кредиту повинна стягуватися за курсом 5,05 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подання в 10-ти денний строк апеляційної скарги або в порядку ст. 294 ЦПК України.

Суддя:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12421906

[zet]

очень интересное решение! если у кого нибудь есть иск по этому делу был бы крайне признателен!

[AntiBank]

Да, что здесь интересного. Обычное решение. Просто судья справедливой оказалась.

Не думаю, что там был иск какой-то необычный, судя по определениям суда.

[Legion - 512 DI]

Да, что здесь интересного. Обычное решение. Просто судья справедливой оказалась.

Не думаю, что там был иск какой-то необычный, судя по определениям суда.

Очень жаль, что в иске (написали как смогли) не делают ставку на "нікчемність" пунктов(валюта, відсутній еквівалент, ціна та інше) которые дают возможность явного перехода на "недействительность" договора с момента заключения ст.236, а равно и перерасчет был бы по 5,05, но никак не по 8грн. на момент выплат.

[у.zaporozhskiy]

Очень жаль, что в иске (написали как смогли) не делают ставку на "нікчемність" пунктов(валюта, відсутній еквівалент, ціна та інше) которые дают возможность явного перехода на "недействительность" договора с момента заключения ст.236, а равно и перерасчет был бы по 5,05, но никак не по 8грн. на момент выплат.

Легион вы все интригуете всех ничтожностью, но никак не пишите ее мотивировку, объясните немного ее.

[mts]

очень интересное решение! если у кого нибудь есть иск по этому делу был бы крайне признателен!

Решений таких много - но будет апелляция и так далее (вплоть до ВСУ)- сомневаюсь, что банк проглотит это решение.