Решение Апелляционного суда АРК об отказе банку Надра во взыскании задолженности

[ANTIRAID]

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 121/84/13-ц

Головуючий суду першої інстанції: Чорна О.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.

РІШЕННЯ

"05" червня 2013 р.

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Пономаренко А.В.

Суддів Болотова Є.В., Сокола В.С.

При секретарі Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 05 січня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_1 був укладений договір про комплексне банківське обслуговування шляхом заповнення відповідачем «Анкети клієнта на оформлення кредитної картки», на підставі якої йому була видана кредитна картка VISA з відкритим рахунком НОМЕР_2 в національній валюті України за тарифним пакетом «Справжня кредитна картка «45 днів кредиту без відсотків» та встановленим лімітом кредитування у розмірі 3862,00 грн.

За умовами даного договору відповідач зобов'язався оплачувати послуги позивача згідно установлених тарифів та у передбачені договором строки, а також здійснювати погашення обов'язкових мінімальних платежів, розмір яких встановлюється у відсотках від фактичної суми кредитної заборгованості, з першого дня наступного розрахункового періоду до 15 числа наступного місяця включно.

Однак, у зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань станом на 29 грудня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 10 574,43 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту - 4988,66 грн., заборгованості по відсотках - 4818,96 грн. та штрафу за несвоєчасне погашення мінімального платежу - 766,81 грн.

Вказану суму разом із судовими витратами позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 19 лютого 2013 року зазначений позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» ( 04053, м.Київ, вул.Артема, 15, р/р 32002180102, МФО 321024, код ЄДРПОУ 20025456) заборгованість за кредитом у розмірі 10574,43 грн. та судові витрати у вигляді судового збору у розмір 214,60 грн., а усього у сумі 10789,03 грн.

В апеляційній скарзі на вказане рішення ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд під час вирішення справи не дав належної правової оцінки укладеному між сторонами договору та безпідставно відмовив у застосуванні строку позовної давності , який сплинув 15 січня 2012 року, крім того , строк дії договору закінчився 02 січня 2009 року , оскільки платіжна картка випущена саме до цієї дати, отже, суд був зобов'язаний застосувати наслідки спливу позовної давності і відмовити ПАТ «КБ «Надра» у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав .

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене у справі рішення не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

Задовольняючи позов ПАТ «КБ «Надра», суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для судового захисту прав позивача як кредитора шляхом грошового стягнення кредитної заборгованості , яка виникла унаслідок порушення відповідачем ОСОБА_1 договірних зобов'язань .

Судова колегія не може погодитися з таким висновком суду.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, які врегульовані статтями 1049, 1052 , 1054 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України, що встановлюють обов'язок позичальника повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитними грошима у строк та в порядку, що встановлені договором, а також право позикодавця вимагати дострокового повернення позики і сплати процентів на умовах, встановлених договором.

Крім того до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні правила зобов'язального права , передбачені статтями 525, 526-527,530 вказаного Кодексу, за якими зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи 05 січня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» (далі-Банк) та ОСОБА_1 був укладений договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб шляхом заповнення відповідачем анкети клієнта на оформлення кредитної картки, на підставі якої йому була видана кредитна картка VISA та відкрито поточний рахунок НОМЕР_2 в національній валюті України за тарифним пакетом «Справжня кредитна картка «45 днів кредиту без відсотків» і встановленим лімітом кредитування у розмірі 3862,00 грн. та відсотковою ставкою 26,76 % річних.

За умовами цього договору (пункти 5.2.4., 5.2.5., 11.6., 11.10. ) ОСОБА_1 зобов'язався оплачувати послуги Банку згідно установлених тарифів та у передбачені договором строки, здійснювати погашення обов'язкових мінімальних платежів, розмір яких встановлюється у відсотках від фактичної суми кредитної заборгованості, з першого дня наступного розрахункового періоду до 15 числа наступного місяця включно, а також нести відповідальність у випадку не погашення всієї суми заборгованості до 15 числа поточного місяця шляхом нарахуванням Банком відсотків за користування кредитними коштами, витраченими для розрахунків в торгівельно-сервісній мережі, відповідно до тарифів Банку на суму фактичної заборгованості з торгівельно-сервісними операціями за фактичну кількість днів користування кредитними коштами. У випадку несплати в строк до 15 числа наступного місяця обов'язкового мінімального платежу, Банк у білінговий день нараховує штраф за несвоєчасне погашення мінімального платежу та нараховує на непогашену частину обов'язкового мінімального платежу відсотки за кожний день прострочення згідно тарифів Банку.

Згідно наданого Банком розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за цим договором станом на 29 грудня 2011 року складає 10 574,43 грн., з яких 4988,66 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 4818,96 грн. - заборгованість по відсотках, з яких 1735,91грн.- по основним відсоткам, 3083,05 грн. -по відсоткам внаслідок дії додаткової відсоткової ставки за перевищення ліміту кредитування і прострочення сплати мінімального платежу, та 766,81 грн. - штраф за несвоєчасне погашення мінімального платежу ( а.с.9).

Відповідно до пункту 17.1. вказаного договору, він вступає в дію з моменту отримання Банком письмового підтвердження клієнта про погодження договору та діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором.

Отже, вищевказаним договором не визначено чітко строк виконання позичальником зобов'язання, тому сама по собі умова договору про його дію до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за кредитом не може розглядатися як установлення строку дії договору у розумінні положень статей 251 і 252 ЦК України, згідно з якими строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами . Разом з тим із настанням певної події , що має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати .

Згідно статті 631 ЦК України строком договору саме є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Положеннями статті 256 цього Кодексу визначено поняття позовної давності як строку , у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статей 257-258 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи , право якої порушено, встановлюється в три роки, спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік.

Згідно частини 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом частини 4 та 5 статті 267 вказаного Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Однак, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Стаття 259 ЦК України визначає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 своєї постанови від 18 грудня 2009 року N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав , якщо про застосування позовної давності заявленостороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З матеріалів справи вбачається, що останній обов'язковий мінімальний платіж за договором був здійснений відповідачем у жовтні 2008 року , тому з 29 листопада 2008 року Банком нараховується прострочена заборгованість за тілом кредиту і відсотками за кредитом станом на 29 грудня 2011 року у загальному розмірі 10574,43 грн. ( а.с.9, 11).

З урахуванням наведеного, на думку судової колегії , право вимоги у Банку відносно виконання кредитних зобов'язань боржником ОСОБА_1 виникло з часу прострочення відповідачем чергового платежу у рахунок погашення боргу, а саме, з 16 листопада 2008 року, оскільки з настанням строку виконання зобов'язання за кредитним договором позивач дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права на повернення кредитних коштів .

Однак Банк звернувся до суду з цим позовом поза межами встановленого законом трирічного строку - 17 грудня 2012 року.

Крім того матеріали справи свідчать , що відповідач отримав кредитну картку терміном дії 2 роки 10 січня 2007 року , строк дії картки закінчився у січні 2009 року ( а.с.12,16,44).

Як передбачено пунктом 11.1. укладеного сторонами договору Банк відкриває клієнту бланковий ліміт кредитування по кредитній картці на строк дії картки , якщо інший строк ліміту кредитування не передбачений іншими документами .

За змістом виписки-повідомлення до договору про комплексне банківське обслуговування ( а.с.13) ліміт кредування відкривається на строк дії картки.

Строк дії картки та кредитної лінії згідно пункту 1.71. договору визначений 1 або 2 роки з автоматичним перевипуском і встановленням на новий термін кредитного ліміту при додержанні клієнтом умов договору. Картка автоматично перевипускається Банком за умови виконання клієнтом всіх положень договору, а договір вважається продовженим на наступний строк якщо клієнт не повідомив про бажання розірвати (припинити) договір за 20 календарних днів до закінчення строку дії основної картки ( пункт 14.11. договору ). У разі порушення Клієнтом умов цього договору Банк має право відмовити у перевипуску карток , а клієнт зобов'язаний погасити заборгованість за договором до 15 числа місяця , в якому закінчується термін дії картки ( пункт 14.12.).

Таким чином, у розумінні зазначених положень договору строк виконання договірних зобов'язань обумовлений кредитором строком дії кредитної картки і кредитної лінії , а строк погашення позичальником заборгованості за договором - до 15 числа місяця, в якому закінчується строк дії картки , тобто, до 15 січня 2009 року .

Доказів щодо перевипуску Банком картки і продовження договору на наступний строк позивачем не надано , що підтверджує доводи ОСОБА_1 про те, що Банк у любому випадку пропустив строк позовної давності на значний термін, виходячи з положень пунктів 11.1., 17.1. , 14.11.,14.12. укладеного сторонами договору.

За таких обставин судова колегія вважає, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в загальній сумі 10574,43 грн. заявлені Банком з пропуском строку позовної давності , при цьому позивач не просив поновити строк звернення до суду та не надав суду обґрунтованих доказів щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обставин, які б свідчили про зупинення, перерив або про наявність підстав для поновлення строку позовної давності матеріали справи не містять.

Однак суд першої не звернув на це достатньої уваги і дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності, посилаючись на пункт 17.1. укладеного сторонами договору і невиконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором у повному обсязі .

В суді першої інстанції та апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що за період кредитування сплатив Банку 10990 грн., тому наданий позивачем розрахунок заборгованості є необґрунтованим і не підтверджений рухом коштів по картковому рахунку .

Звіт по типам заборгованості ОСОБА_1 станом на 29 грудня 2011 року і розрахунок заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб ( а.с. 9,11), на які Банк посилається у підтвердження своїх вимог, не містять даних щодо внесених позичальником платежів в погашення кредиту , що унеможливлює перевірку таких доводів відповідача і викликає сумніви у доказовому значенні вказаних документів Банку , який від участі в судовому засіданні як першої , так і апеляційної інстанцій ухилився.

Зазначене відповідно до наведених положень закону є підставою для відмови у позові Банку , однак суд першої інстанції всупереч вимог статей 213-214 ЦПК України не звернув достатньої уваги на наведені обставини та норми матеріального закону, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не перевірив належним чином доводів відповідача щодо неправильного розрахунку заборгованості та пропуску позивачем строку позовної давності на звернення з цим позовом , унаслідок чого неправильно вирішив справу і дійшов хибного висновку про обґрунтованість позову .

За таких обставин ухвалене судом рішення не можна визнати законним і обґрунтованим .

Оскільки місцевий суд при вирішенні справи припустився порушення норм матеріального і процесуального права , оскаржене рішення суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові Банку згідно із пунктом 4 частини 1 статті 309 ЦПК України .

На підставі наведеного та керуючись статтями 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, статтями 313, 314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення набирає законної сили у день проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Болотов Є.В. Пономаренко А.В. Сокол В.С.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31749148

[у.zaporozhskiy]

"З урахуванням наведеного, на думку судової колегії , право вимоги у Банку відносно виконання кредитних зобов'язань боржником ОСОБА_1 виникло з часу прострочення відповідачем чергового платежу у рахунок погашення боргу, а саме, з 16 листопада 2008 року, оскільки з настанням строку виконання зобов'язання за кредитним договором позивач дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права на повернення кредитних коштів .

Однак Банк звернувся до суду з цим позовом поза межами встановленого законом трирічного строку - 17 грудня 2012 року...

 

Таким чином, у розумінні зазначених положень договору строк виконання договірних зобов'язань обумовлений кредитором строком дії кредитної картки і кредитної лінії , а строк погашення позичальником заборгованості за договором - до 15 числа місяця, в якому закінчується строк дії картки , тобто, до 15 січня 2009 року .

Доказів щодо перевипуску Банком картки і продовження договору на наступний строк позивачем не надано , що підтверджує доводи ОСОБА_1 про те, що Банк у любому випадку пропустив строк позовної давності на значний термін, виходячи з положень пунктів 11.1., 17.1. , 14.11.,14.12. укладеного сторонами договору."

 

Данное решение, один из немногих случаев, когда действительно все доводы апелляционной жалобы были услышаны и нашли свое отображение в решении апелляционного суда (знаю, так как сам составлял апелляцию).

Данным решением может гордится вся судебная система Украины.

Так как каких-то неправильных толкований или отсутствия каких-то фактов в данном решении нет.

[Alisa1]

"З урахуванням наведеного, на думку судової колегії , право вимоги у Банку відносно виконання кредитних зобов'язань боржником ОСОБА_1 виникло з часу прострочення відповідачем чергового платежу у рахунок погашення боргу, а саме, з 16 листопада 2008 року, оскільки з настанням строку виконання зобов'язання за кредитним договором позивач дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права на повернення кредитних коштів .

Однак Банк звернувся до суду з цим позовом поза межами встановленого законом трирічного строку - 17 грудня 2012 року...

 

Таким чином, у розумінні зазначених положень договору строк виконання договірних зобов'язань обумовлений кредитором строком дії кредитної картки і кредитної лінії , а строк погашення позичальником заборгованості за договором - до 15 числа місяця, в якому закінчується строк дії картки , тобто, до 15 січня 2009 року .

Доказів щодо перевипуску Банком картки і продовження договору на наступний строк позивачем не надано , що підтверджує доводи ОСОБА_1 про те, що Банк у любому випадку пропустив строк позовної давності на значний термін, виходячи з положень пунктів 11.1., 17.1. , 14.11.,14.12. укладеного сторонами договору."

 

Данное решение, один из немногих случаев, когда действительно все доводы апелляционной жалобы были услышаны и нашли свое отображение в решении апелляционного суда (знаю, так как сам составлял апелляцию).

Данным решением может гордится вся судебная система Украины.

Так как каких-то неправильных толкований или отсутствия каких-то фактов в данном решении нет.

Недавно помогла знакомому с апелляцией по Надре с аналогичной ситуацией. Мы получили хорошее решение, которым тоже можно гордиться.  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34389047

[AntiBank]

Вот это правильно. А то есть судьи, которые считают от даты окончания договора. Здесь именно от просрочки. Хорошее решение. 

[andrew2]

Вот это правильно. А то есть судьи, которые считают от даты окончания договора. Здесь именно от просрочки. Хорошее решение. 

ВХСУ тоже так считает, кроме этого еще считает, что ИД должна считаться по каждой конкретной операции в рамках договора.

[у.zaporozhskiy]

ВХСУ тоже так считает, кроме этого еще считает, что ИД должна считаться по каждой конкретной операции в рамках договора.

 

Сбрасывайте найденные решения.

[у.zaporozhskiy]

Недавно помогла знакомому с апелляцией по Надре с аналогичной ситуацией. Мы получили хорошее решение, которым тоже можно гордиться.  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34389047

 

Использовали решение, размещенное топике?

 

Вот это правильно. А то есть судьи, которые считают от даты окончания договора. Здесь именно от просрочки. Хорошее решение. 

 

В решении, размещенном в топике, описаны два случая: 1 если в договоре все таки есть срок. 2. если в договоре нет срока.

Позиция, по которой срок исковой давности начинается с момента первой просрочки применительна к случаям, если в договоре срок не установлен.