sirota88

Рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18) і підстав відступати від цього рішення не вбачається. Наведена правова позиція викладена в постанові ВП ВС від 20.11.2019 р. у справі №802/1340/18-а Варто зазначити, що відбулись зміни в законодавстві: Закон України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Стаття 26. Внесення відомостей до Державного реєстру прав У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). P.S.: Залишається відкритим питання застосування даної норми права адже стара редакція закону містила посилання на скасування записів про проведену державну реєстрацію прав і ВС займав позицію, що саме цей спосіб захисту є належним. Наразі ж дана норма містить формулювання: "скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав" і встановлює необхідність припиненя рішенням суду речових прав.

Сьогодні (14.01.2020 р.) ВРУ прийняла Постанову "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії)". http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66242

Дійсно, сам лише арешт в таких ситуаціях не забезпечує реального захисту прав позивача. Потрібна заборона вичняти дії, не розумію чому суди тільки арешт пропускають.

Постанова ВС КЦС від 23.10.2019 р. у справі №201/10848/17: При таких обставинах існує спір між позивачкою, як особою, яка вимагає скасувати державну реєстрацію права, та ПАТ «ПУМБ», як особою, за якою зареєстроване таке право. Такий спір слід розглядати як такий, що пов`язаний із порушенням права першої особи (позивачки), у тому числі другою особою (ПАТ «ПУМБ»). Відповідно належним відповідачем (співвідповідачем) у таких справах є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснений оскаржуваний запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий висновок повністю відповідає правовій позиції, викладеній у пункті 36 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 823/2042/16 від 04.09.2018 року. Проте, позов у цьому спорі до ПАТ «ПУМБ» пред`явлено не було, залучена до участі у розгляді справи в якості відповідача (співвідповідача) вказана особа не була. За таких обставин суди попередніх інстанцій, порушивши норми процесуального права і неправильно застосувавши норми матеріального права, зробили неправильний висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки належне вирішення такого судового спору без залучення в якості позивача (співвідповідача) ПАТ «ПУМБ», як власника спірного майна, неможливе. http://reyestr.court.gov.ua/Review/85269006

Конституційний Суд України вважає, що Законопроект відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Висновок КСУ у вкладенні. 4_v_2019.doc

Почему-то никто не говорит о ничтожности кредитного договора(ст. 1055 ГК) или же о том что он не был заключен. Банку в этом деле суды должны были отказать в полном объеме, а тот должен был подать новый иск об истребование с незаконного владения или о применение последствий ничтожного договора.

Добрий день. Памятаємо, і дуже добре. Адвокатура скрізь пише про ілюзорні гарантії прав громадян при наданні правової допомоги адвокатом, і про відступ від демократичних принципів у разі скасування монополії адвокатури, але ніхто не говорить, що такі події вже відбувались раніше і тоді і Конституційний Суд України, і ЄСПЛ визнали, що допуск приватно практикуючого юриста як захисника ніяк не порушує право на захист. Чому адвокати не говорять про ці рішення судів, не аналізують їх зміст? Бо в них відкривається істина щодо питань, які обговорюються. Нагадаю: 1. Рішення Конституційний Суд України від 16.11.2000 р. у справі за конституційним зверненням гр. Солдатова (Справа N 1-17/2000): «Положення частини другої статті 59 Конституції України про те, що для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура, не може тлумачитись як право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного вибирати захисником лише адвоката, тобто особу, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до Закону України "Про адвокатуру" ( 2887-12 ) від 19 грудня 1992 року (стаття 2). Це положення треба розуміти як одну з конституційних гарантій, що надає підозрюваному, обвинуваченому і підсудному можливість реалізувати своє право вільно вибирати захисником у кримінальному судочинстві адвоката, тобто особу, яка має право на заняття адвокатською діяльністю. У такий спосіб держава бере на себе обов'язок забезпечити реальну можливість надання особам кваліфікованого захисту від обвинувачення, якщо цього вимагають інтереси правосуддя. Допуск приватно практикуючого юриста, який займається наданням правової допомоги особисто або за дорученням юридичної особи, як захисника ніяк не порушує право підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного на захист. Закріплення лише за адвокатами права на здійснення захисту підозрюваного, обвинуваченого і підсудного від обвинувачення та надання юридичної допомоги особам, які притягаються до адміністративної відповідальності, не сприяє конкуренції щодо надання кваліфікованої правової допомоги у цих сферах і підвищенню кваліфікації фахівців у галузі права. Обмеження права підозрюваного, обвинуваченого і підсудного та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на вільний вибір захисниками інших юристів, які мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, суперечить положенням частини першої статті 59 та статті 64 Конституції України, за якими конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Зокрема, не можуть бути обмежені у будь-який спосіб права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 55, 59, 63 Конституції України ( 254к/96-ВР ).». https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v013p710-00 2. Рішення Європейський суд з прав людини від 24.11.2011 р. у справі «Загородній проти України»: «Особа, проти якої висунуті кримінальні обвинувачення, яка не бажає захищатись особисто, повинна бути в змозі скористатись юридичною допомогою за власним вибором. У цій справі право заявника на вільний вибір свого захисника було обмежене, оскільки захисник за його вибором був юристом, але не мав свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. На думку Суду, залишаючи питання обмеження права на вільний вибір захисника невирішеним протягом тривалого часу, державні органи створили ситуацію, що є несумісною з принципом юридичної визначеності, закріпленим Конвенцією, та який є одним з основних елементів верховенства права». https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/974_739

Коллеги держим кулачки чтобы приняли этот закон и вернули нам нашу работу и призвание, а народу реальную свободу выбора защитника их прав. Адвокатура не единственный институт, защищающий права человека, изменения внесенные в КУ (2016 г.), а далее в кодексы ограничивают права граждан на свободу выбора защитника. Об этом детально описано в этой теме:

А кто-то говорил что не интересный законопроект)

Изменения нужно будет вносить не только в ГПК, а и другие кодексы.

Так говорю же, давайте создадим свое движение

С Согласен, подтекст посылающий изменить КУ только в отношение юристов юрлиц есть, но я думаю что это даст толчек отменить монополию адвокатуры полностью. Кроме того, можем создать свою петицию с более корректным текстом.

) Я призываю отменить монополию адвокатуры, а петиция подтверждает это.

Эту петицию я увидел на сайте Президента. Подумаю, что поможет для отмены монополии адвокатуры. Для победы все методы хороши.

Еще не появился на сайте ВРУ. Я думал вы его уже где-то нашли что комментируете.