Bolt

Да зачем Вам тот киевский нотариус... Если Вы готовы освободить квартиру, то лучше давайте мне её... Или Вам тоже письмо прислать...

На Кипре не российские компании, а кипрские... Прям так и жёстче... потому-что русские... Ужас... Вы сталкивались...

А, чем хоть ВСУ им помешало уже... Лучше бы ВССУ и Луспеником поинтересовались бы... По моему это было организовано по заказу Коломойского и проплачено им за их постановы против Привата... Как вариант... Не всё так просто... Эта люстрация будет заказная и проплаченная... Люстрация это такой бизнес... На люстрации можно построить прекрасный бизнес...

Я с самого начала говорил, что Крым и вообще данная обстановка в стране дело рук Тимохи и Ко, а Путин просто исполняет, но меня все по команде Антибанка посчитали ненормальным и оккупантом... И очень советовали ехать в РФ... Но народу принято (приятно) именно Путина считать плохим... как и Януковича... а святых не трогать... ибо не патриотично...

Про Крымский Магадан уже никто не вспоминает... Вчера в новостях смотрел, что это фальшивки были и слухи специально украинскими националистами распространяемые...

Я незнал... Есть уже три небесные сотни... Вот, что значит редко новости смотреть... В новостях молчат об этом...

Двумя руками поддерживаю... 1000%... Если она увидит, что выборы не на её пользу тут же будет сливать всю страну кому угодно... хоть Путину, хоть Обаме, хоть Саддаму (упокой его душу)... Она ведь не за красивые глазки сидела, а за друга Путина лямку тянула... вот он её теперь и выручает...

Это так прикольно звучит после майдана... Уж майдан такую смуту и гражданскую войну ввёл, что уже теперь их никто не переплюнет...

Хоть кто бы то ни был... Никто не имеет права принуждать Вас к выполнению договорных отношений, это уголовное преступление... Никто не имеет права вымагать - это тоже уголовное преступление... Ну и целый букет сопутствующих уголовных и административных нарушений... это и угрозы и проникновение в жилище, и многое другое... К Вам в дом без решения суда не имеет право никто входить, даже милиция...

Всмысле... ВССУ не окончательные... Но показали путь...

Так а разве Вы могли воздействовать на судью... Боржнык согласно закона и не должен знать, что рассматривается против него справа за наказним провадженням... То есть он априори лишён возможности защищаться! Он только в случае вынесения СН о нём должен узнать и дальше как-то действовать... То есть его сроки без его прервали... Так тогда только ради этого стоит подавать заяву на получение СН... очень хитрый ход... особенно для банка... отличная возможность ещё несколько лет проценты насчитывать на "вполне законных основаниях"...

УХВАЛА іменем україни 13 листопада 2013 р.м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Дьоміна О.О., суддів: Касьяна О.П., Кафідової О.В., Коротуна В.М., Парінової І.К., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті за опалення та гаряче водопостачання, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2013 року, в с т а н о в и л а: У травні 2011 року комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі - КП ТМ «Криворіжтепломережа») звернулося зі вказаним позовом до ОСОБА_3 В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що відповідачу надавались послуги з постачання опалення та гарячого водопостачання, які останньою сплачувались не в повному обсязі. Враховуючи викладене, просили суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги в сумі 4 340 грн 69 коп. за період з 01 січня 2002 року по 01 липня 2011 року. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто на користь КП ТМ «Криворіжтепломережа» з ОСОБА_3 заборгованість по оплаті за опалення та водопостачання за період з 01 січня 2013 року по 01 липня 2011 року в сумі 3 985 грн 31 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі статтею 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати. Висновки судів не відповідають зазначеним вимогам закону та доказам у справі, оскільки зроблені при неповному з'ясуванні усіх обставин справи. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову в застосуванні положень закону про сплив строку позовної давності та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачка здійснювала оплату за послуги з січня 2003 року по листопад 2005 року, з липня 2007 року по лютий 2012 року, що свідчить про визнання відповідачкою боргу та переривання перебігу позовної давності, тому суд не застосував строки позовної давності у три роки відповідно до частини 3 статті 264 ЦК України, якою встановлено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Проте погодитися з такими висновками судів не можна. Судами встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1, є споживачем послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, які надає КП ТМ «Криворіжтепломережа» та згідно з розрахунком має заборгованість за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання за період з 01 січня 2002 року по 01 липня 2011 року у розмірі 4 340 грн 69 коп. 28 листопада 2011 року було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в сумі 4 340 грн 69 коп. за період з 01 січня 2002 року по 01 липня 2011 року, який ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 березня 2012 року скасовано. Позов пред'явлено у травні 2012 року. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно із частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до положень частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до частин 2, 3 статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Так, згідно з частиною 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_3 було подано заяву в суді про застосування строку позовної давності відповідно до вимог статті 267 ЦК України. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення статей 212 - 214, 303, 315 ЦПК України наведених норм закону не врахували та не перевірили доводи відповідача про те, що квитанції за період з січня 2003 року по листопад 2005 року, надані позивачем, як доказ часткових періодичних платежів, не свідчать про переривання строку позовної давності частковим виконанням, та про визнання нею боргу, оскільки у зазначених квитанціях не вказано сплачувала вона заборгованість за спірний період чи поточні платежі за надані послуги. Відповідно до частини 2 статті 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалені у справі судові рішення згідно з частиною 2 статті 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий О.О. ДьомінаСудді:О.П. Касьян О.В. Кафідова В.М. Коротун І.К. Парінова http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35337464

У х в а л а іменем україни 30 жовтня 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С. Гримич М.К. Колодійчука В.М. Савченко В.О. розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Львівського комунального підприємства «Новий Львів» до ОСОБА_3, третя особа - Сихівська районна державна адміністрація Львівської міської ради, про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Львівського комунального підприємства «Новий Львів» про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 січня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 квітня 2013 року, в с т а н о в и л а: У жовтні 2012 року Львівське комунальне підприємство «Новий Львів» (далі - ЛКП «Новий Львів») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 проживає у АДРЕСА_2 При цьому вона неналежним чином оплачувала житлово-комунальні послуги, у результаті чого за нею утворилася заборгованість у розмірі 5 826 грн. 02 коп. за період з 01 жовтня 2008 року по 01 листопада 2011 року. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 5 826 грн. 02 коп. У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ЛКП «Новий Львів», в якому посилаючись на те, що між ними договорів про надання житлово-комунальних послуг не укладалося, просила зобов'язати ЛКП «Новий Львів» вжити заходи щодо видалення з бази даних особового рахунку та залишку суми за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, заборонити позивачу здійснювати будь-які нарахування за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 тис. грн. та 200 грн. за послуги нотаріуса. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 21 січня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 квітня 2013 року, позов ЛКП «Новий Львів» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЛКП «Новий Львів» заборгованість за утримання будинків та прибудинкових територій за період з 01 жовтня 2008 року по 01 листопада 2011 року у розмірі 5 826 грн. 02 коп. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено. Розподілено судові витрати. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Судові рішення у частині вирішення зустрічного позову не оскаржені, а тому у касаційному порядку не переглядаються (ст. 335 ЦПК України). Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка неналежним чином здійснювала оплату житлово-комунальних послуг, у результаті чого за нею утворилася заборгованість. При цьому суд послався на те, що позивач перервав строк позовної давності шляхом звернення у листопаді 2011 року до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, який у подальшому було скасовано. Апеляційний суд погодився із мотивами та висновками рішення районного суду. Проте повністю з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна. Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Вказаним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає. Судами встановлено, що ОСОБА_3 проживає і є споживачем комунальних послуг у квартирі АДРЕСА_1, яка знаходиться на обслуговуванні ЛКП «Новий Львів». У листопаді 2011 року позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу і 12 грудня 2011 року за цією заявою ЛКП «Новий Львів» Сихівським районним судом м. Луганська видано судовий наказ на стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 заборгованості за житлово-комунальні послуги, проте ухвалою цього ж суду від 12 грудня 2011 року зазначений наказ скасовано. Суд апеляційної інстанції дійшов до передчасного висновку про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з відповідачки, оскільки у порушення ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України не встановив та не визначив усіх власників квартири, на яких покладено обов'язок з її утримання, а, відтак, не визначив коло відповідачів у даній справі, а також не перевірив правильності розрахунків заборгованості, проведених судом першої інстанції. Крім того, апеляційний суд належним чином не перевірив тверджень апеляційної скарги про сплив строку позовної давності відносно частини заборгованості за житлово-комунальні послуги та дійшов помилкового висновку про переривання відповідачем строку позовної давності шляхом часткової оплати заборгованості. Так, позов пред'явлено у листопаді 2011 року. Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності, що відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові. Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Частинами 2, 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України не встановив точної дати звернення позивача до суду із заявою про видачу судового наказу, не перевірив правильності та періоду нарахування заборгованості. При цьому апеляційний суд встановив, що позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у листопаді 2011 року, спірна заборгованість нарахована за період з 01 жовтня 2008 року по 01 листопада 2011 року, тобто більше ніж за три роки до моменту звернення до суду. Отже, не виконавши вимог процесуального закону відносно перевірки доказів та належності позовних вимог, апеляційний суд передчасно визнав позов ЛКП «Новий Львів» про стягнення комунальної заборгованості таким, що пред'явлений у межах строку позовної давності. Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи у частині вирішення позову ЛКП «Новий Львів», апеляційним судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 212, 213, 303 ЦПК України щодо оцінки доказів та законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 квітня 2013 року у частині вирішення позову Львівського комунального підприємства «Новий Львів» скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий О.С. Ткачук Судді: В.С. Висоцька М.К. Гримич В.М. Колодійчук В.О. Савченко http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34569560

Стаття 118. Пред'явлення позову 1. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, з дотриманням порядку, встановленого частинами другою і третьою статті 11-1 цього Кодексу, та не пізніше наступного дня передається визначеному судді. 2. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою. 3. Позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом. А как быть например если эти вымоги не подпадают под статью 96... Например если судовый наказ выдан банку по кредиту... то есть ещё по старой редакции... А практика сейчас смотрю всё в одну кучу валит...

У х в а л а іменем україни 07 серпня 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Савченко В.О., Умнової О.В. розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 29 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 18 квітня 2013 року, в с т а н о в и л а: У вересні 2012 року Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» (далі − ЛМКП «Теплокомуненерго») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що у результаті несплати житлово-комунальних послуг у період з вересня 2008 року по жовтень 2012 року за ОСОБА_3 утворилася заборгованість у розмірі 5 646 грн. 36 коп. Враховуючи викладене та з урахуванням уточнень позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за надані комунальні послуги у розмірі 5 646 грн. 36 коп., інфляційні збитки у розмірі 1 201 грн. 07 коп. та 3 % річних у розмірі 505 грн. 04 коп. Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 29 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 18 квітня 2013 року, позов ЛМКП «Теплокомуненерго» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЛМКП «Теплокомуненерго» заборгованість за комунальні послуги за період з 09 вересня 2008 року по 01 жовтня 2012 року у розмірі 3 241 грн. 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 998 грн. 47 коп., 3 % річних у розмірі 397 грн. 12 коп. та судовий збір у розмірі 135 грн. 35 коп. В іншій частині позову відмовлено. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідач допустив прострочку оплати наданих комунальних послуг, у результаті чого за ним утворилася заборгованість. Крім того, позивач перервав строк позовної давності отримавши судовий наказ щодо стягнення з відповідача указаної заборгованості, який в подальшому був скасований районним судом. Проте повністю з такими висновками судів погодитись не можна. Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Вказаним вимогам закону судові рішення не відповідають. Судами встановлено, що ОСОБА_3 є споживачем комунальних послуг у квартирі АДРЕСА_1. 07 вересня 2011 року за заявою ЛМКП «Теплокомуненерго» Жовтневим районним судом м. Луганська видано судовий наказ на стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за період з 01 березня 1998 року по 21 грудня 2010 року, проте ухвалою цього ж суду від 05 жовтня 2011 року зазначений наказ скасовано. Пред'являючи позов, ЛМКП «Теплокомуненерго» посилалось на те, що за період з 01 серпня 2008 року по 01 жовтня 2012 року відповідач неналежним чином здійснював оплату за надані йому комунальні послуги, що спричинило виникнення заборгованості. Відповідач звернувся до місцевого суду із заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частинами 2, 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Частково задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України не перевірили правильності та періоду нарахування заборгованості й дійшли до передчасного висновку про переривання перебігу позовної давності. Так, в ухвалі Жовтневого районного суду м. Луганська від 05 жовтня 2011 року, якою скасовано судовий наказ про стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги, вказано, що спірна заборгованість нарахована за період з 01 березня 1998 року по 31 грудня 2010 року, тобто більше ніж за три роки до моменту звернення до суду із позовом. При цьому суми заборгованості, інфляційних збитків та 3 % річних, визначені ЛМКП «Теплокомуненерго» у даному позові (без урахування уточнень позовних вимог), повністю співпадають із сумами, заявленими позивачем у попередній справі. Відтак, розмір заборгованості позивачем визначений не з вересня 2008 року, а фактично з березня 1998 року, на що суди не звернули уваги. При цьому за правилами ЦК УРСР (який діяв на час початку утворення заборгованості) суди з власної ініціативи застосовують правила про позовну давність. Отже, не виконавши вимог процесуального закону відносно перевірки доказів та належності позовних вимог, суди передчасно визнали позов ЛМКП «Теплокомуненерго» про стягнення комунальної заборгованості таким, що пред'явлений у межах строку позовної давності. Крім того, розрахунок інфляційних збитків та 3 % річних, здійснений судом першої інстанції, є неправильним, оскільки за основу нарахування судом взято кінцеву суму заборгованості, яка утворилася за весь період прострочення. При цьому, якщо у період розрахунку інфляційних збитків та 3 % річних розмір заборгованості змінювався, зокрема внаслідок часткової сплати заборгованості, то необхідно розраховувати кожен період між зміною заборгованості окремо з послідуючим додаванням результатів розрахунку. Апеляційний суд на вказані недоліки та порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції, уваги не звернув та не виправив. Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. ст. 212, 213 ЦПК України щодо оцінки доказів та законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування. Відповідно до ч. 1 ст. 338 ЦПК України, оскільки порушення закону допущені як районним судом, так і апеляційним, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 29 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 18 квітня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий О.С. Ткачук Судді: В.С. Висоцька М.К. Гримич В.О. Савченко О.В. Умнова http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32867752

В общем в лотерею предлагаете сыграть... А что там по поводу КСУ писали? Слышал, но не встречал ни разу... Обычно сколько попросили столько и удовлетворили... за 10 лет так за 10... Это Вы по коммуналке бодаетесь...

Да в этом пункте по любому будет возникать спор о праве... Я немогу понять, почему если отказано в выдаче, то прерывается? Если требования незаконны или предполагают спор о праве, ведь исковая давность это уже спор о праве... А как же тогда если скасован СН? Например если так же выдан незаконно или существует спор о праве, что и предполагает исковая давность уже само собой... Спасибо, дружище... С отменой нет проблем... Я отменил штук 7 за полгода... Проблема в том, что теперь подали позов и вот проблема в этой самой давности... Думаю как обойти эту ошибочную практику и действовать по закону, конкретно по статье 264, ч.2. В том то всё и дело, что при вынесении судебного приказа судьи в деле не разбираются... А как же тогда право стороны на диспозитивность...

Стаття 118. Пред'явлення позову 1. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, з дотриманням порядку, встановленого частинами другою і третьою статті 11-1 цього Кодексу, та не пізніше наступного дня передається визначеному судді. 2. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою. 3. Позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом. Я так понимаю, что Вы имеете ввиду часть 3 данной статьи... Я так же понимаю, что возвращение заявы про выдачу судового наказу или скасування самого судового наказу не может прерывать срок исковой давности... то есть судовый наказ не признан боржником... по любым причинам, в том числе и не применение исковой давности при его вынесении... при наказном провадженни сторона была лишена возможности подать заяву о применении исковой давности!!! Прерывается же срок исковой давности в том случае если выдан судовый наказ и не скасован...

То есть если даже нет оснований на позов, можно просто подать в суд заяву на получение судебного приказа с приложением левых доказательств (которые при выдаче судового наказу никогда не проверяются судьями, есть ли право на у стягувача на такое заявление) и получить судебный приказ и потом когда его скасувать так как естесственно был спор о праве... но он своё дело уже сделал и прервал давность... Чепуха какая-то...

Так они есть?

Что по данному вопросу, есть какие-нибудь новости? Очень интересует!!!

В 2011 году был судовый наказ... в 2014 его скасовано... теперь они подали позов... Прерывается позовна давность или нет?... Практику знаю, логики не вижу никакой...

Да ты прав... Была война в Даурии, между Монголией и Китаем в 1919-1921 годах... Это там тебя так контузило... P.S. Меньше фильмов смотри фантазёр...

Вы знаете фармацевтическая мафия спокойна... она то наверняка знает, что за пдв придётся платить населению, а не им... и будут платить... Вообще ситуация с лекарствами в Украине катастрофичная... и была всегда... Так как по столько как в Украине лекарства надо иметь наглость продавать...

Россия признала... Я говорю о российском франчайзинге...