[Постановление ВСУ по пересмотру о подсудности споров с ФГВФЛ проистекающих и гражданско-правовых отношений в судах гражданской юрисдикции]

этим постановлением ВСУ в очередной раз (после № 6-1521цс15 от 07.10.2015, № 6-2309цс16 от 09.11.2016) указал, что споры клиентов неплатежеспособного банка (вкладчиков, заемщиков) с Фондом гарантирования, возникшие из гражданско-правовых соглашений — подлежат рассмотрению в порядке гражданского судопроизводства

таким образом, к правовым заключениям ВСУ о гражданско-правовом характере правоотношений клиентов неплатежеспособных банков с Фондом гарантирования — добавилось ещё одно: № 6-2735цс16 от 14.12.2016

стоит заметить, что это правовое заключение Судебной палаты в гражданских делах ВСУ полностью согласуется с правовыми заключениями Судебной палаты в административных делах ВСУ по подобным спорам (№ 21-204а13 от 18.06.2013, № 21-4846а15 от 16.02.2016, № 21-286а16 от 15.06.2016) 

[Постановление ВСУ по пересмотру о подсудности споров с ФГВФЛ проистекающих и гражданско-правовых отношений в судах гражданской юрисдикции]

 

ПОСТАНОВА 
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
 
головуючого Охрімчук Л.І.,
суддів:
Гуменюка В.І.,
Лященко Н.П., 
Романюка Я.М.,
Сімоненко В.М., 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2016 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2015 року,
 
в с т а н о в и л а:
 
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) про стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що 3 липня 2014 року він видав публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Актив-банк» (далі – ПАТ «КБ «Актив-банк») письмове розпорядження про перерахування з його поточного валютного рахунка грошових коштів у сумі 1 тис. 200 доларів США на його рахунок у публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик» (далі – ПАТ «КБ «Хрещатик») (НОМЕР_1 від 3 липня 2014 року). 

4 липня 2014 року позивач видав ПАТ «КБ «Актив-банк» письмові розпорядження про здійснення двох перерахувань грошових коштів по 1 тис. 200 доларів США та одного в розмірі 1 тис. 100 доларів США з його поточного валютного рахунка на його рахунок у ПАТ «КБ «Хрещатик» (платіжні доручення НОМЕР_1–3 від 4 липня 2014 року). 

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 2 вересня 2014 року № 545 ПАТ «КБ «Актив-банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі чого Фонд запровадив у банку тимчасову адміністрацію.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги у процесі розгляду справи, позивач просив стягнути з Фонду: суму коштів, що надійшли на його рахунок під час здійснення тимчасової адміністрації, у розмірі 1 тис. 200 доларів США; упущену вигоду в розмірі 10,5 % річних з 9 вересня 2014 року на суму невиконаних розпоряджень про здійснення перерахувань грошових коштів відповідно до наданого розрахунку; 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди; суму грошових коштів, яку позивач перерахував на свій рахунок з іншого банку, а саме: у розмірі 1 тис. 200 доларів США відповідно до платіжного доручення НОМЕР_ 1 від 3 липня 2014 року; у розмірі 1 тис. 200 доларів США відповідно до платіжного доручення НОМЕР_2 від 4 липня 2014 року; у розмірі 1 тис. 100 доларів США відповідно до платіжного доручення НОМЕР_3 від 4 липня 2014 року, а всього 3 тис. 500 доларів США.

Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 17 вересня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив. 

Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 9 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2016 року, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року скасував; провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду про стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди закрив.

У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2016 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2015 року ОСОБА_1 просить скасувати вказані судові рішення в частині закриття провадження у справі та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави неоднакового застосування судами касаційної інстанції статті 15 цього Кодексу, статей 17, 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України). 

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 надав копії ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року, 14 вересня 2016 року та постанов Верховного Суду України від 18 червня 2013 року, 7 жовтня 2015 року, 16 лютого та 9 листопада 2016 року. 

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_1 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

За положенням пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

У справі, яка переглядається, суд установив, що 3 липня 2014 року ОСОБА_1 видав ПАТ КБ «Актив-банк» письмове розпорядження про перерахування з його поточного валютного рахунка грошових коштів у сумі 1 тис. 200 доларів США на його рахунок у ПАТ «КБ «Хрещатик» (платіжне доручення НОМЕР_1 від 3 липня 2014 року). 

4 липня 2014 року позивач видав ПАТ «КБ «Актив-банк» письмові розпорядження про здійснення двох перерахувань грошових коштів по 1 тис. 200 доларів США та одного в розмірі 1 тис. 100 доларів США з його поточного валютного рахунка на його рахунок у ПАТ «КБ «Хрещатик» (платіжні доручення НОМЕР_ 1–3 від 4 липня 2014 року). 

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 2 вересня 2014 року № 545 ПАТ «КБ «Актив-Банк» банк віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі чого Фонд запровадив у банку тимчасову адміністрацію.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у цій справі, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі – Закон) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку; Фонд є особою публічного права. При цьому суд вважав, що оскільки спір виник з приводу стягнення коштів з Фонду, тобто зі звернення до суб’єкта владних повноважень у сфері публічно-правових правовідносин, то він підлягає розгляду за правилами КАС України. 

Разом з тим у судових рішеннях судів касаційної інстанції, наданих заявником для порівняння, містяться такі висновки:

- в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року зазначено, що спір за позовом банку в особі уповноваженої особи Фонду щодо стягнення з фізичної особи – боржника заборгованості за кредитним договором, який укладено між суб’єктом господарювання та фізичною особою, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

- в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2016 року зауважено, що оскільки спір у справі виник з правовідносин між фізичною особою – вкладником та банком і Фондом щодо стягнення сум за поточним вкладом на підставі цивільно-правової угоди, а в силу вимог закону саме на Фонд покладено обов’язок відшкодувати ці кошти від імені сторони договору (банку), не здійснюючи при цьому владних повноважень, то вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 

- у постанові Верховного Суду України від 18 червня 2013 року зазначено, що у спорі між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівської області та Чернігівським обласним військовим комісаріатом щодо визнання протиправною бездіяльності та відшкодування суми зайво сплаченої пенсії відповідач не виконував функцій суб’єкта владних повноважень, а виступав організацією, установою, яка мала надати документи, необхідні для перерахунку пенсії органами, що призначають пенсії, отже, спір не належить до компетенції адміністративних судів; 

- у постановах Верховного Суду України від 7 жовтня 2015 року та 16 лютого 2016 року висловлено правовий висновок про те, що спір, який виник між фізичною особою та Фондом із цивільних правовідносин, а саме із цивільно-правової угоди (зокрема, кредитного або депозитного договору), підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 

- у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року зазначено, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. 

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 15 ЦПК України, статей 17, 21 КАС України. 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Закон установлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Відповідно до статті 47 Закону уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону. Рішення уповноваженої особи Фонду є обов'язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується.

Уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, що ліквідується; 2) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 3) виконує організаційно-розпорядчі функції для реалізації процедури ліквідації банку; 4) здійснює повноваження Фонду, визначені цим Законом та делеговані їй Фондом; 5) звітує про результати своєї роботи перед виконавчою дирекцією Фонду.

Разом з тим згідно зі статтею 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

У справі, яка переглядається, спірні правовідносини виникли у зв’язку з порушенням банком цивільного права позивача, а саме: невиконання банком письмового розпорядження про перерахування з поточного рахунка позивача грошових коштів на його рахунок в іншому банку, а також відшкодування моральної шкоди. 

Згідно із частинами першою, другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд справ за КАС України або Господарським процесуальним кодексом віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Зважаючи на зазначене, звернення позивача до Фонду не є підставою для розгляду спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, тому такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 7 жовтня 2015 року, 16 лютого та 9 листопада 2016 року.

Саме такий висновок міститься і в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року, 14 вересня 2016 року, наданих заявником для порівняння. 

Таким чином, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, помилково вважав, що вимоги позивача про стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди, які виникли із цивільних відносин, належать до юрисдикції адміністративних, а не цивільних судів, та закрив провадження у справі, неправильно застосувавши норми статті 15 ЦПК України, статей 17, 21 КАС України, а це відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень цих судів, ухвалених у справі, та передачі справи на розгляд до суду апеляційної інстанції. 

Керуючись пунктом 2 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою, підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2015 року скасувати, справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції. 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Л.І. Охрімчук 
Судді:
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко 
Я.М. Романюк 
В.М. Сімоненко

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
у справі № 6-2735цс16

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі – Закон) установлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд), порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Відповідно до статті 47 Закону уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону. Рішення уповноваженої особи Фонду є обов'язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується.

Уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, що ліквідується; 2) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 3) виконує організаційно-розпорядчі функції для реалізації процедури ліквідації банку; 4) здійснює повноваження Фонду, визначені цим Законом та делеговані їй Фондом; 5) звітує про результати своєї роботи перед виконавчою дирекцією Фонду.

Разом з тим згідно зі статтею 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

У справі, яка переглядається, спірні правовідносини виникли у зв’язку з порушенням банком цивільного права позивача, а саме: невиконання банком письмового розпорядження про перерахування з поточного рахунка позивача грошових коштів на його рахунок в іншому банку, а також відшкодування моральної шкоди. 

Згідно із частинами першою, другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд справ за КАС України або Господарським процесуальним кодексом віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Зважаючи на зазначене, звернення позивача до Фонду не є підставою для розгляду спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, тому такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суддя Верховного Суду України Л.І. Охрімчук

Постанова від 14 грудня 2016 року № 6-2735цс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/FF9629CF0AB77796C225809200398E73

 

 

[Определение Высшего административного суда Украины о правомерности взимания комиссий неплатёжеспособным банком без лицензии в процессе ливидации с вкладчиков за предоставление информации о б акцептировании кредиторских требований]

административные суды давно уже утратили моральное право называться судами

фактически это что угодно, но не суды

[Определение Высшего административного суда Украины о правомерности взимания комиссий неплатёжеспособным банком без лицензии в процессе ливидации с вкладчиков за предоставление информации о б акцептировании кредиторских требований]

как легко видеть, суд не дал не то что надлежащей, — а и вовсе никакой правовой оценки доводам истца

это не правосудие, — это, простите, говно

[Определение Высшего административного суда Украины о правомерности взимания комиссий неплатёжеспособным банком без лицензии в процессе ливидации с вкладчиков за предоставление информации о б акцептировании кредиторских требований]

просто для сведения — извлечение из мотивировочной части иска, как истец мотивировал свои требования:
 

    І. Згідно з ч. 4 ст. 42 Конституцiї України (норма прямої дiї), держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг.  Права споживачів встановлено, зокрема, Законом України «Про захист прав споживачів», що відображено в Преамбулі цього Закону. 

   Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист прав споживачів», законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

   Відповідно до п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 1, ст.ст. 3, 4,   п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», банківськи та інші фінансові послуги, а також послуги, пов'язані з наданням банківських та інших фінансових послуг, – є об'єктом регулювання Законом України «Про захист прав споживачів».

    Право споживачів на звернення до суду за захистом порушених прав встановлено п. 6 ч. 1 ст. 4  та ч. 1 ст. 22  Закону України «Про захист прав споживачів».  Частиною третьою статті 22 цього Закону (а також відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір») –  споживачів звільнено від сплати судового збору за подання позовів, що пов'язані з порушенням їх прав.

   У відповідності до п.п. 3, 5, 7, 8  ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 

- при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

- будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію (послугу);

- ціну продукції (послуги) визначено неналежним чином;

- документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

   Позивач вбачає в діях Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб  щодо стягнення з вкладників (кредиторів) Банку комісійної винагороди за послуги з надання довідок про акцептування кредиторських вимог після відкликання банківської ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури в неплатоспроможному банку    ознаки порушення прав споживачів, передбачені пунктами 3, 5, 7, 8  частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», – а саме, відповідно:

1. Отримання довідки про акцептування кредиторських вимог є послугою, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця (а саме Відповідача_1, який уповноважений Відповідачем_2 на здійснення ліквідаційної процедури в Банку);  зазначеними діями відповідачі нав'язують такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої порушенням умов договору (пункт 3 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів»).

2. Зазначеними діями відповідачі обмежують право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну послугу (пункт 5 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів»).

3. Ціну послуги визначено відповідачами неналежним чином, а саме – на підставі втративших чинність рішень тарифного комитета банку, щодо якого банку відкрито процедуру припинення юридичної особи, відкликано банківську ліцензію та якому в силу ч. 9 ст. 17 Закону України «Про банки i банкiвську дiяльнiсть» взагалі заборонено здійснення банківської діяльності (пункт 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів»).

4. Документ, який підтверджує виконання договору, учасником якого є споживач (а саме – довідку про акцептування кредиторських вимог), відповідачами внаслідок таких дій своєчасно не передано споживачеві  (пункт 8 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів»).

   Отже, права споживача фінансової послуги мають бути захищені шляхом визнання протиправними  зазначених дій відповідачів щодо стягнення з вкладників (кредиторів) Банку комісійної винагороди за послуги з надання довідок про акцептування кредиторських вимог після відкликання банківської ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури.

   ІІ. Вiдповiдно до статтi 19 Конституцiї України (норма прямої дiї), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.  Суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
   
   Вiдповiдно до частин першої та п’ятої статтi 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.   У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України та законодавством України. 

   Законодавством стягнення комісійної винагороди за надання довiдки про акцептування кредиторських вимог не передбачено, – а відтак зазначені дії відповідачів є протиправними.

   ІІІ. Статтею 21 Закону України «Про звернення громадян» прямо встановлено безоплатнiсть розгляду звернень громадян.   Водночас, статтею 18 цього Закону передбачено право громадянина на отримання письмової відповідi на своє звернення. 

   Довідка про акцептування кредиторських вимог за своєю правовою природою є письмовою відповіддю на звернення (заяву, запит) кредитора банку про стан акцептування його кредиторських вимог суб'єктом публічного права при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства (під час процедури припинення юридичної особи банку), в порядку, встановленому законом (а саме – ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).   

   При цьому здійснення будь-якої комерційної діяльності суб'єктом публічного права при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства – законом не передбачено.
  
   Отже, стягнення комісійної винагороди за надання такої довідки є також порушенням вимог 
ст. 21 Закону України «Про звернення громадян»  про безоплатнiсть розгляду звернень громадян.

   ІV. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку банківська діяльність банку завершується.

   Отже, надання будь-яких оплатних банківських, фінансових та пов'язаних з ними послуг юридичною особою без відповідної ліцензії та з моменту відкриття процедури припинення (ліквідації) цієї юридичної особи – є по сутi безлiцензiйним здiйсненням банкiвської дiяльностi, яке прямо заборонено  законом, а саме ч. 9 ст. 17 Закону України «Про банки i банкiвську дiяльнiсть»,   ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». З цього також вбачається протиправний характер зазначених дій відповідачів.

[Определение Высшего административного суда Украины о правомерности взимания комиссий неплатёжеспособным банком без лицензии в процессе ливидации с вкладчиков за предоставление информации о б акцептировании кредиторских требований]

Этим неправосудным решением ВАСУ фактически легализовал коммерческую деятельность банков в процессе их ликвидации Фондом гарантирования вкладов.

Предметом административного иска было признание противоправным взимание банком в процессе ликвидации (после отзыва лицензии Нацбанком) с вкладчиков банка комиссий за предоставление информации об акцептировании кредиторских требований.

В соответствии с правовым заключением ВАСУ, — уполномоченное лицо ФГВ имеет право взимать с вкладчиков комиссионное вознаграждение за сообщение информации об акцептировании кредиторских требований, согласно тарифов ликвидируемого банка (лишенного лицензии).

Суд не усматривает в таком взимании денег за предоставление информации, а также в таком оказании принудительных банковских и финансовых услуг без соответствующей лицензии — ни нарушений законодательства о правах потребителей, ни нарушений ЗУ "О банках и банковской деятельности", ни нарушений ЗУ "Об обращениях граждан", и вообще никаких нарушений законов Украины и прав вкладчиков.

Мотивировочная часть решения заключается в следующем.

"Законом на уповноважену особу Фонду, зокрема частиною п'ятою статті 49 Закону № 4452-VI, покладено лише обов'язок протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів сповістити кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Після розміщення на сайті вказаної інформації, будь-який кредитор має право звернутися з відповідною заявою до уповноваженої особи Фонду з вимогою про отримання інформації про акцептування поданих ним вимог.

Для отримання довідки кредитор має теж можливість звернутись у відділення банку.

Розмір комісії встановлюється згідно тарифного пакета обслуговування рахунку, котрий включений до реєстру кредиторських вимог".

Таким образом, мы имеем дело с очередным подтверждением того факта, что целью административного судопроизводства ни в коем случае не является защита прав и охраняемых законом интересов физических и юридических лиц — а только защита субъектов публичного права от законных требований этих лиц.

[Определение Высшего административного суда Украины о правомерности взимания комиссий неплатёжеспособным банком без лицензии в процессе ливидации с вкладчиков за предоставление информации о б акцептировании кредиторских требований]

Ухвала ВАСУ від 07.12.2016 у справі № 826/12740/15 (№ в ЄДРСР 63323401)

 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 року м. Київ К/800/4886/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Єрьоміна А.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Актив-Банк» (далі - ПАТ «Актив-Банк») Шевченка Олександра Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) про визнання протиправними дій, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративними позовами до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Актив-Банк» Шевченка О.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій.

На думку позивача, в діях уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» Шевченка О.В. щодо стягнення з вкладників (кредиторів) банку комісійної винагороди за послуги з надання довідок про акцептування кредиторських вимог після відкликання банківської ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури в ПАТ «КБ «Актив-Банк» вбачаються ознаки порушення прав споживачів, передбачені п.п. 3, 5, 7, 8 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 23 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року, у задоволенні позову відмовив.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є кредитором (вкладником) ПАТ «Актив-Банк».

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23 грудня 2014 року №838 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 грудня 2014 року №158 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Актив-Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Актив-Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Шевченка О.В. строком на 1 рік з 24 грудня 2014 року по 23 грудня 2015 року включно.

20 січня 2015 року позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» Шевченка О.В. із заявою вх. №896/20 про акцептування кредиторських вимог в порядку частини п'ятої статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У вказаній заяві позивач як кредитор банку повідомив про суму кредиторських вимог в розмірі 20186,41 доларів США та 2656,88 гривень та просив задовольнити ці вимоги шляхом включення їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів в порядку черговості, встановленої п. 4 частини першої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних», у розмірі з урахуванням сплачених сум у валюті зобов'язання 5016 доларів США 27 центів, а також письмово повідомити його про акцептування зазначених вимог.

У квітні 2015 року позивач звернувся до уповноваженої особи для отримання відповідної довідки про акцептування кредиторських вимог, однак, в отриманні такої довідки йому було відмовлено, а уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» Шевченком О.В. було обумовлено надання заявникові довідки про акцептування кредиторських вимог сплатою комісійної винагороди на користь Банку ПАТ «КБ «Актив-Банк».

Вважаючи такі дії уповноваженої особи протиправними, позивач 12 травня 2015 року звернувся до ФГВФО із скаргою на вищевказані дії уповноваженої особи, в якій просив, зобов'язати уповноважену особу безоплатно надати заявникові довідку про акцептування кредиторських вимог, вжити заходів до припинення неправомірних дій уповноваженої особи щодо стягнення коштів за надання довідок.

За результатами розгляду скарги ФГВФО листом від 18 червня 2015 року № 21-036-19898/15 позивача повідомлено про те, що 06 квітня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Актив-Банк» (протокол № 082/15).

13 липня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою вх. № 3061, в якій просив надати письмове підтвердження відмови уповноваженої особи надати йому як вкладнику довідку про акцептування кредиторських вимог без сплати комісійної винагороди на користь «КБ «Актив-Банк».

Листом від 15 липня 2015 року №1652/03-4-1 уповноваженою особою зазначено, що довідка про включення або не включення в реєстр кредиторів є платною послугою та буде наданою позивачу після сплати комісії у розмірі 50 гривень згідно тарифів банку від 21 грудня 2014 року за визначеними у листі реквізитами.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог та зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування за вкладами встановлені Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).

Відповідно до частини першої статті 3, частини першої статті 4, частини першої статті 26, частин першої, другої, четвертої статті 27 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

За змістом статті 12 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду.

Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію банку наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з урахуванням обставини, передбаченої частиною другою статті 26 Закону № 4452-VI.

Повноваження уповноваженої особи Фонду передбачені статтею 37 Закону № 4452-VI.

Згідно з частинами першою та другою зазначеної норми Закону уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку.

На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку; 4) повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другійстатті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 6) звертається до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку (частини друга і третя статті 37 Закону № 4452-VI).

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

За нормами частини п'ятої статті 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону (частина шоста статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року №14 (Положення №14), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Інформація про вкладника в Переліку повинна забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

У пункті 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Таким чином, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 4452-VI, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з дня призначення уповноваженої особи Фонду:1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; 4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Згідно із частиною третьою цієї статті під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Відповідно до статті 77 Закону № 4452-VI процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ФГВФО листом №21-036-19898/15 від 18 червня 2015 року повідомив позивача про те, що 06 квітня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Актив-Банк» (протокол № 082/15) і тому кредитори можуть звернутися за отриманням довідки щодо акцептування їх кредиторських вимог у відділення ПАТ «КБ «Актив-Банк» за адресою: вул. Борисоглібська, 3, 6 поверх, м. Київ, а також повідомлено графік роботи та номери телефонів для надання додаткової інформації ПАТ «КБ «Актив-Банк».

Також зауважено, що відповідно до статті 77 Закону № 4452-VI процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до цього моменту Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Крім того, листом №1652/03-4-1 від 15 липня 2015 року уповноваженою особою Фонду повідомлено, що довідка про включення або не включення в реєстр кредиторів є платною послугою та буде наданою позивачу після сплати комісії у розмірі 50 гривень згідно тарифів банку від 21 грудня 2014 року за визначеними у листі реквізитами, а також зазначено про можливість особистого звернення позивача до відділення ПАТ «КБ «Актив-Банк» за інформацією щодо акцептування кредиторських вимог.

Статтею 2 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-III) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно зі статтею 66 Закону № 2121-Ш державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України, який є центральним банком України і його правовий статус визначається Законом України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679-XIV).

Статтею 56 вказаного Закону № 679-XIV закріплено, що Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, вони є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку України видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку.

Відповідно до абз. 6 глави 2 розділу I Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 255 (далі - Правила № 255), доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, що призводить до збільшення власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів).

Пунктом 2.1 глави 2 розділу 1 Правил № 255 передбачено, що доходи і витрати, які визнані банком, від здійснення банківських операцій згідно ізЗаконом України «Про банки і банківську діяльність» та від інших операцій, що здійснюються відповідно до законодавства України, з метою відображення їх у фінансовій звітності слід розглядати як доходи і витрати, отримані в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банку.

Згідно до п. 2.2 глави 2 розділу 1 Правил № 255 у результаті операційної діяльності в банку виникають такі доходи і витрати: процентні доходи і витрати; комісійні доходи і витрати; прибутки (збитки) від торговельних операцій; дохід у вигляді дивідендів; витрати на формування спеціальних резервів банку; доходи від повернення раніше списаних активів; інші операційні доходи і витрати; загальні адміністративні витрати; податок на прибуток.

Разом з тим у відповідності до п. 2.4 глави 2 розділу 1 Правил № 255 комісійні доходи і витрати (далі - комісії) - операційні доходи і витрати за наданими (отриманими) послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов'язання чи є фіксованою.

Крім того, статтею 52 Закону № 4452-VI передбачено, що оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Фондом. До цих витрат, зокрема, належать:1) витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії, призначення уповноваженої особи Фонду та інформації про реалізацію майна банку; 2) витрати, пов'язані з утриманням і збереженням активів банку; 3) витрати на оцінку та реалізацію майна банку; 4) витрати на проведення аудиту; 5) витрати на оплату послуг осіб, залучених уповноваженою особою Фонду для забезпечення здійснення покладених на уповноважену особу Фонду функцій; 6) витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку; 7) витрати на охорону майна та приміщень банку.

Аналіз наведених норм свідчить, що законом на уповноважену особа Фонду, зокрема частиною п'ятою статті 49 Закону № 4452-VI, покладено лише обов'язок протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів сповістити кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Після розміщення на сайті вказаної інформації, будь-який кредитор має право звернутися з відповідною заявою до уповноваженої особи Фонду з вимогою про отримання інформації про акцептування поданих ним вимог.

Для отримання довідки кредитор має теж можливість звернутись у відділення ПАТ «КБ «Актив-Банк». Розмір комісії встановлюється згідно тарифного пакета обслуговування рахунку, котрий включений до реєстру кредиторських вимог.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про безпідставність та невмотивованість заявлених позивачем вимог, оскільки уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» та ФГВФО діяли в порядок та спосіб передбачений чинним законодавством, зокрема відповідно до Закону № 4452-VI, що регулює їх діяльність, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 222, 223-224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді А.В. Єрьомін

О.В. Калашнікова

 

[Постановление ОАСК и определение КААС подтверждающие добровольную выплату ФГВФЛ средств превышающих 200 000 грн при необходимости лечения]

если Фонд и в самом деле выплатил вкладчику 445 тысяч (сверх уже выплаченных 200 тысяч в порядке гарантирования) — то это бомба, конечно

вот ещё интересные решения в этом деле, для полноты картины:

само отказное постановление суда первой инстанции:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46635410


определение об удовлетворении ходатайства истца о привлечении Уполномоченного по правам человека:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/51091177

[Постановление ОАСК и определение КААС подтверждающие добровольную выплату ФГВФЛ средств превышающих 200 000 грн при необходимости лечения]

 

Державний герб України

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 липня 2015 року 15:36

№ 826/5981/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кобилянського К.М., суддів Скочок Т.О., Добрівської Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до

1) Національного банку України
2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
3) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А.

за участю про Прокуратури Печерського району міста Києва

визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національного банку України (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2) та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. (далі - відповідач-3), у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіну М.А. включити позивача до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк»;

- зобов'язати Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб спільним рішенням виплатити суму коштів, що перевищує суму від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 445 079,53 грн.;

- стягнути з Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб морально-матеріальне відшкодування у сумі 250 000,00 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2015 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 14.04.2015, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно яких, на її думку, її має бути включено до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк». Зазначила, що відповідачами в порушення вимог чинного законодавства не включено ОСОБА_1 до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк», та не виплачено кошти, що перевищують суму вкладів, гарантовану Фондом (200 тис. грн.), що, в свою чергу, порушує її майнові права.

Відповідачі заперечили по суті заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що позивач може бути включена лише до четвертої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банку».

Представник прокуратури просив суд позовні вимоги задовольнити, посилаючись на поважний вік та стан здоров'я ОСОБА_1

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

07 травня 2014 між позивачем і ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено договір банківського вкладу № 788216/2014, відповідно до умов якого позивач передала банку грошові кошти в сумі 468 018,89 грн., з процентною ставкою на вклад у розмірі 27% річних з встановленою датою вимоги вкладником вкладу - 07.08.2014. Разом з цим, позивачем 07.08.2014 проведено поповнення вкладу на суму 155 153,30 грн.

В подальшому між сторонами 07.08.2014 укладено договір банківського вкладу № 831026/2014, відповідно до умов якого позивач передала банку грошові кошти в сумі 17 865,00 грн. з процентною ставкою на вклад в розмірі 23% річних, яка діє з першого по другий місяці дії вкладу, з третього по тринадцятий місяці дії вкладу стандартна ставка за вкладом становить 10% річних зі встановленою датою вимоги вкладником вкладу - 07.09.2015.

23 жовтня 2014 та 11.11.2014 ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «ВіЕйБі Банк» з письмовими заявами про повернення грошових коштів.

Разом з тим, ПАТ «ВіЕйБі Банк» своїх зобов'язань за вказаними договорами банківського вкладу не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка складалась: за договором банківського вкладу № 788216/2014 від 07.05.2014 в розмірі 604 419,17 грн.; за договором банківського вкладу № 831026/2014 від 07.08.2014 в розмірі 40 660,36 грн.

Вказані вище обставини підтверджуються копіями договорів, копіями виписок з вкладного рахунку, копіями виписки про рух коштів, які наявні в матеріалах справи (а.с. 26-27 Том І; а.с. 57-64 Том ІІ). 

Намагаючись вирішити питання поверення коштів в позасудовому порядку, позивач неодноразово зверталась з відповідними листами до: заступника міністра - керівника апарату Міністерства охорони здоров'я України, Народних депутатів України, Кабінету Міністрів України, Апарату Верховної ради України, Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури України, з проханням посприяти в поверненні коштів, які необхідні їй на лікування за кордоном.

На зверення позивача, вказані суб'єкти владних повноважень звертались до Національного банку України та Голови Національного банку України Гонтаревої В.О. з листами: від Заступника міністра - керівника апарату Міністерства охорони здоров'я України Терещенко О.В. до Голови НБУ Гонтаревої В.О. лист № 05/3 від 07.08.2014; від Народного Депутата України Катеринчука М.Д. до Голови НБУ Гонтаревої В.О. лист № 10/12-5914 (1) від 13.10.2014; від Кабінету Міністрів України листи № 41-Я-08850/26 від 22.10.2014, № 41-Я-020609/26 від 20.11.2014; від Апарату Верховної Ради України лист № 09-3239.26.08\16-12.14; від Адміністрації Президента України листи № 22/053133-26К від 22.10.2014; № 22/060045-26П від 20.11.2014; № 22\062974-26П від 04.12.2014; № 221062971-26П від 04 12.2014; від Генеральної прокуратури України лист № 19р від 23.12.2014; від Народного Депутата України Богомолець О.В до Голови НБУ Гонтаревої В.О. лист № 04-25/15-708 від 29.12.2014 та лист № 04-25/15-708/1 від 20.02.2015; від Народного Депутата України Третьякова О.Ю. лист № 04-35/17-8 від 07.12.2014 та лист № 04-35/17-8 від 19.02.2015; від Народного Депутата України Левченко Ю.В. лист № К-38 від 11.03.2015, щодо видачі позивачу коштів, які необхідні на лікування.

Однак, за результатами вказаних вище звернень, кошти позивачу повернуті не були.

З метою захисту власних порушених майнових прав, позивач 19.11.2014 звернулась до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») про повернення банківського вкладу та стягнення моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18.12.2014 по справі № 757/34221/14-ц позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» про повернення банківського вкладу - задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу 788216/2014 від 07.05.2014, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний Банк» та ОСОБА_1, у розмірі 604 419,17 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу № 831026/2014 від 07.08.2014, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний Банк» та ОСОБА_1, у розмірі 40 660,36 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» в дохід держави у відшкодування судових витрат судовий збір в розмірі 3 654 грн.

В іншій частині вимог - відмовлено.

На виконання зазначеного рішення в примусовому порядку Печерським районним судом міста Києві видано виконавчий лист від 16.01.2015.

В подальшому, 20.01.2015, постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції, відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 16.01.2015, виданого Печерським районним судом міста Києва по справі № 757/32221/14-ц про стягнення з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 645079,53 грн.

Однак, Постановою Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 відкликано банківську ліцензію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» та прийнято рішення про його ліквідацію.

Відповідно до вищевказаної Постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.03.2015 прийнято Рішення № 63 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно якого призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.

Пунктом 31 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Як наслідок, постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 31.03.2015, на підставі п. 31 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 16.01.2015, виданого Печерським районним судом міста Києва по справі № 757/32221/14-ц про стягнення з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 645079,53 грн., було закінчено, а виконавчий документ переданий ліквідаційній комісії (або ліквідатору).

Як зазначає позивач в позовній заяві (а.с. 8 Том І) та не заперечувалось відповідачами, 06.02.2015 ОСОБА_1 через АБ «Укргазбанк» отримала гарантовану Фондом суму вкладу в розмірі 200 тис. грн.

05 березня 2015 позивач звернулась на особистий прийом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. із заявою про включення її до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» в частині суми, що перевищує 200 тис. грн.

До заяви позивач додала: медичні довідки; вказані вище звернення заступника міністра - керівника апарату Міністерства охорони здоров'я України, Народних депутатів України, Кабінету Міністрів України, Апарату Верховної ради України, Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури України, з проханням посприяти в поверненні коштів, які необхідні їй на лікування за кордоном; рішення Печерського районного суду міста Києва та постанови по ВП № 46110372.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіна М.А. відмовила позивачу у включенні її до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк».

За таких обставин позивач звернулась до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Порядок здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення ліквідації банку, передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон).

Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом 90 днів з дня опублікування відомостей про ліквідацію банку уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

- визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

- відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

- складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів уповноважена особа Фонду сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення запогодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів. Зокрема, кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;

2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівникам і до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону;

4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;

5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;

6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);

7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;

8) вимоги за субординованим боргом.

Вказаний перелік черговості кредиторів є вичерпним, а Закон не передбачає більш широкого його тлумачення.

Судом встановлено, що у ПАТ «ВіЕйБі Банк», в рамках спірних правовідносин, відсутні зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю ОСОБА_1 При цьому, матеріали справи не містять в собі письмових доказів того, що стан здоров'я позивача є наслідком дій/бездіяльності ПАТ «ВіЕйБі Банк», внаслідок чого включення позивача до першої черги кредиторів є неможливим в законний спосіб.

До того ж, суд звертає увагу на те, що навіть за умови включення Уповноваженою особою Фонду позивача до першої черги кредиторів, такі дії суб'єкта владних повноважень носили б дискримінаційний характер у формі наданням переваг цьому вкладнику перед іншими кредиторами.

Оскільки позивач не є і не була працівником банку, включення її до другої черги кредиторів також не можливо

Включення позивача до третьої черги кредиторів не можливо, оскільки позивач, як фізична особа, не може бути суб'єктом правовідносин, визначених в п. 3 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Разом з тим, оскільки вимога позивача про повернення суми коштів в розмірі 445 079,53 грн., є вимогою вкладника - фізичної особи у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, то ОСОБА_1 підпадає під ознаки кредитора, визначені п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», внаслідок чого суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіну М.А. включити позивача до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Позовна вимога про зобов'язання Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб спільним рішенням виплатити позивачу суму коштів, що перевищує суму від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмрі 445 079,53 грн., задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Як вже зазначалось, ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що єдиним джерелом задоволення вимог кредиторів є кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку.

Тобто, законодавцем не встановлено іншого порядку задоволення вимог кредитора, окрім як за рахунок коштів, що одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку.

За таких обставин, позовна вимога про зобов'язання Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб спільним рішенням виплатити позивачу суму коштів є необгрунтованою та невірно обраним способом захисту порушеного права, внаслідок чого в цій частині позовних вимог також слід відмовити.

До того ж, позивачем не надано доказів того, що за результатами реалізації майна банку, її кредиторські вимоги не будуть задоволені.

Позовна вимога про стягнення з Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб морально-матеріального відшкодування у сумі 250 000,00 грн., задоволенню не підлягає, адже під час розгляду справи судом встановлено відсутність порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача з боку вказаних суб'єктів владних повноважень, тобто встановлено відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів в рамках спірних правовідносин та морально-матеріальною шкодою, оціненою позивачем в 250 000 грн.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Частиною 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя К.М. Кобилянський
судді Т.О. Скочок
Н.А. Добрівська
 
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46635410
 
 
 
 
 
 
 
 
Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/5981/15 

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Лічевецького І.О., Межевича М.В.

за участю секретаря Канівець К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суді в м. Києві заяву ОСОБА_1 про відмову в частині від апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, за участю прокурора Печерського району м. Києва про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до Національного банку України (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2) та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. (далі - відповідач-3), у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд:

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіну М.А. включити позивача до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк»;

- зобов'язати Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб спільним рішенням виплатити суму коштів, що перевищує суму від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 445079,53 грн.;

- стягнути з Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб морально-матеріальне відшкодування у сумі 250000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

30 листопада 2016 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від апеляційної скарги в частині: зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіну М.А. включити позивача до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» і в частині зобов'язання Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб спільним рішенням виплатити суму коштів, що перевищує суму від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 445079,53 грн. та закриття апеляційного провадження в цій частині.

06 грудня 2016 року в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 свою заяву підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити з тих підстав, що в березні 2016 року їй виплачено решту коштів по вкладу у розмірі 445079,53 грн. ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Представники Прокуратури Печерського району м. Києва та Уповноваженогго Верховної Ради України з прав людини підтримали заявлене клопотання та просили його задовольнити з тих підстав, що матеріальна позовна вимога виконана ПАТ "ВіЕйБі Банк".

Представники відповідачів не заперечували проти заявленого клопотання та просили його вирішити на розсуд суду.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання, колегія суддів вважає, що заява апелянта підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень частини 4 ст. 193 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується судом апеляційної інстанції, що розглядає справу, в судовому засіданні за участі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Про прийняття відмови від скарги та закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження суд постановляє ухвалу. Повторне апеляційне оскарження рішення, ухвали суду першої інстанції з тих самих підстав не допускається.

Це право є одним із розпорядчих повноважень, що складає зміст принципу диспозитивності в адміністративному процесі, що означає вільне розпорядження своїми правами.

Умовою прийняття відмови від скарги є відсутність апеляційних скарг чи заяв про приєднання до них інших осіб або їх згода на закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги.

Так, в матеріалах справи відсутні інші апеляційні скарги чи заяви про приєднання до апеляційної скарги інших осіб, в тому числі відповідача.

Оскільки, заява про відмову від поданої апеляційної скарги не суперечить положенням чинного законодавства, відображає волевиявлення скаржника як учасника судового процесу та належить до його розпорядчих повноважень, то колегія суддів приходить до висновку про необхідність його задоволення.

Враховуючи вище викладене, судова колегія вважає, що апеляційне провадження по апеляційній скарзі в частині скасування постанови суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволенні позову щодо зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіну М.А. включити позивача до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» і в частині зобов'язання Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб спільним рішенням виплатити суму коштів, що перевищує суму від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 445079,53 грн. підлягає закриттю у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 165, 193, 196, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, 

У Х В А Л И Л А :

Заяву ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги в частині -задовольнити.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, за участю прокурора Печерського району м. Києва в частині зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіну М.А. включити позивача до першої черги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» та зобов'язання Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб спільним рішенням виплатити суму коштів, що перевищує суму від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 445079,53 грн. закрити у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: І.О. Лічевецький
М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 08 грудня 2016 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Межевич М.В.
Лічевецький І.О.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63256425

 

[Судебный сбор - 2015, у кого какие мысли...]

5 minutes ago, Bolt said:

Почему только такие... Почему только хамские можно давать, когда спрашиваешь о том, что не всё так просто в ЕСПЧ... или о нём нельзя так, ва они всех херячат в основном как Вы сами сказали из-за не там поставленной запятой... То есть коррупция покруче наших... Или Вы не нашлись с ответом и как всегда пошли в атаку, так как обидно стало за ЕСПЧ...

могу и никаких не давать

пока что лично для вас у меня выбор небольшой: либо такие, либо никаких

выбор за вами

[Судебный сбор - 2015, у кого какие мысли...]

40 minutes ago, Хомя4ок said:

Это мне понятно. Но..

Сколько истец (в данном случае юр.лицо) при подаче иска должен был уплатить с/с?

Я так понимаю - эти самые 335376 грн. Так ведь? или я ошибаюсь?

 

так может он столько и уплатил, надо смотреть материалы дела

[Судебный сбор - 2015, у кого какие мысли...]

6 minutes ago, Хомя4ок said:

Да. Там было даже заочное решение, но его потом отменили.

Только в заочке указано:

"Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судові витрати в розмірі 3654, 00 грн."

Хотя там же указано

Позивач умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, проте відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість станом на 03.02.2015 р. в загальній сумі 1 458 721,30 доларів США. (що станом на 03.02.2015 року становить 23 691 747, 67 грн.).

так то ж не с истца, а с ответчика

у физлиц сбор ограничен верхним пределом, всё правильно

с юрлиц верхней планки нет

и если юрлицо уплатило, скажем, 355376 грн сбора, и выиграло процесс — то возврат оно получает двумя порциями, 3654 грн с ответчика, а остальные 351722 грн — возврат из бюджета, по заяве через казначейство

 

[Судебный сбор - 2015, у кого какие мысли...]

производство открыл?

[Судебный сбор - 2015, у кого какие мысли...]

17 minutes ago, Хомя4ок said:

Уважаемые форумчане! Вернемся к судебному сбору.

Ознакомился с материалами одного дела и возник вопрос по с/с.

Банк подает иск - "про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки".

При подаче иска платит с/с в сумме 3654-00 грн. и это при том, что цена иска 1 458 721 долярив или 23 691 747 грн.

Как я понимаю это иск майнового характера и с/с должен быть 355 376 грн.

Или я в чем-то не прав? Что предпринять в таком случае??

вообще-то, если по уму, то неуплата или недоплата судебного сбора другой стороной ваши права непосредственно не затрагивает

но можно попытаться оспорить эту недоплату, ссылаясь на принцип равенства сторон, типа если суд принял иск к производству (а не оставил без движения с требованием доплатить сбор) — то выходит что суд даёт процессуальное преимущество оппонентам, а это уже и есть нарушение принципа равенства

что там суд написал в ухвале? 

[Судебный сбор - 2015, у кого какие мысли...]

5 hours ago, Bolt said:

А поцчему ви отгвечаете непонятно что?... про какие то заполнения Вами мне формуляров, а не на вопрос...

потому что на такие ваши вопросы можно давать только такие мои ответы

будут нормальные вопросы — тогда и ответы будут нормальными

[Судебный сбор - 2015, у кого какие мысли...]

4 hours ago, Bolt said:

Какая связь... между тем, что Вы сейчас пишите и писали 9 часов назад...

 

а поцчему ви спгашиваете?

[Постановление ВСУ по пересмотру о возможности направления депозита в погашение кредита до введения временной администрации]

одно только замечание

это постанову в части взыскания судебных издержек с неплатежеспособного банка в пользу ответчиков — исполнить невозможно

добровольно эти фондовские говнюки ничего не исполняют никогда, а принудительному исполнению такое взыскание тоже не подлежит в силу норм антиконституционного закона "Про виконавче провадження"

поэтому 46 тысяч грн просто ушли коту под хвост 

[Судебный сбор - 2015, у кого какие мысли...]

3 hours ago, Bolt said:

Значит не так всё просто с ЕСПЧ как кажется на первый взгляд...

так что, может мне за вас ещё и формуляры заполнять?

[Судебный сбор - 2015, у кого какие мысли...]

3 hours ago, Лев said:

И какой процент этих "заполненных формуляров" ЕСПЧ принимает и рассматривает по существу?..

процент небольшой, потому что грамотно заполненных формуляров мало, а откровенной херни — много

 

[Судебный сбор - 2015, у кого какие мысли...]

мы же говорим о том чтобы практику поломать, а не державу пограбить, не так ли?

грабить державу дозволено нынче только керманычам

[Судебный сбор - 2015, у кого какие мысли...]

11 minutes ago, babaika said:

Хотелось бы взглянуть на тех счастливчиков в Украине, которые через несколько лет смогут получить бонусы 2-3 тыс. евро.......

я не написал получить 2-3 тысячи евро, я написал — получить решение ЕСПЧ о взыскании с Украины 2-3 тысячи евро

разницу мы все прекрасно понимаем, поскольку знаем как исполняются эти решения (подсказка: никак), но тем не менее это решение не совсем бесполезно, даже если его нельзя обналичить (конвертировать непосредственно в деньги), — его можно всё равно использовать (например, зачесть в налоговых схемах, или в исполнительном производстве, или другими способами)

в любом случае иметь такое решение это лучше чем его не иметь

[Судебный сбор - 2015, у кого какие мысли...]

3 minutes ago, 0720 said:

ЕСПЧ тем и хорош, что заточен под пересичных людей, а не под юристов

там ничему учиться не нужно, просто заходите на их сайт, сгружаете формуляры, заполняете их (можно прямо в компе, там всё продумано и заточено), распечатываете и отправляете в конвертике

там есть подробные инструкции, понятные даже школьнику

и уж тем более там нет ничего сложного для юриста

ну вот первый попавшийся линк:
http://europeancourt.ru/2013/12/26/14438/

и да, речь тут не о деньгах (деньги это только дополнение, бонус, приз за проделанную работу) — речь именно о том чтобы сломать неправильную практику

чтобы поломать практику, одной жалобы мало (и даже мало многих жалоб от одного заявителя), тут нужна массовость

пусть даже часть жалоб будут неграмотными и отсеются по формальным основаниям, — но если будет массовый поток, то некоторые сперматозоиды всё-таки обязательно достигнут яйцеклетки 

и когда первые жалобы выйдут на коммуникацию (стадия оплодотворения), и представитель Украины в ЕСПЧ получит процессуальный пакет по коммуникации — то ВСУ узнает об этом на следующий день, и уверяю вас, обязательно отреагирует; а стадия родов (через несколько лет) даст вам и приятный бонус в валюте

борітеся — і поборете  ©

 

 

[Судебный сбор - 2015, у кого какие мысли...]

9 minutes ago, Bolt said:

Здесь я с Вами согласен, но я не имею практики ЕСПЧ, поэтому не могу спорить, а Вы если знаете как из этого сделать деньги (но ведь только деньги и не более), то смогли бы рассказать об этом и научить людей... Тогда может и поток пошёл таких заяв в ЕСПЧ...

ЕСПЧ тем и хорош, что заточен под пересичных людей, а не под юристов

там ничему учиться не нужно, просто заходите на их сайт, сгружаете формуляры, заполняете их (можно прямо в компе, там всё продумано и заточено), распечатываете и отправляете в конвертике

там есть подробные инструкции, понятные даже школьнику

и уж тем более там нет ничего сложного для юриста

http://europeancourt.ru/2013/12/26/14438/

и да, речь тут не о деньгах (деньги это только дополнение, бонус, приз за проделанную работу) — речь именно о том чтобы сломать неправильную практику

чтобы поломать практику, одной жалобы мало (и даже мало многих жалоб от одного заявителя), тут нужна массовость

пусть даже часть жалоб будут неграмотными и отсеются по формальным основаниям, — но если будет массовый поток, то некоторые сперматозоиды всё-таки обязательно достигнут яйцеклетки 

и когда первые жалобы выйдут на коммуникацию (стадия оплодотворения), и представитель Украины в ЕСПЧ получит процессуальный пакет по коммуникации — то ВСУ узнает об этом на следующий день, и уверяю вас, обязательно отреагирует

борітеся — і поборете  ©

 

[Судебный сбор - 2015, у кого какие мысли...]

все релевантные решения ЕСПЧ перечислены, пользуйтесь, мне не жалко

----------------------

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення ч. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду за захистом його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. 

1) разом з тим, у справі «Крейц проти Польщі» (Kreuz v. Poland, № 28249/95, п.п. 52-67, 19.06.2001) ЄСПЛ зазначив, що такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати легітимну мету.

Саме тому, у разі відмови національного суду в задоволенні належно обґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору, ЄСПЛ неодноразово визнавав порушеними права заявника, визначені ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.

2) так, зокрема, у справі «Подбіелські та ППУ Полпуре проти Польщі» (Podbielski and PPU Polpure v. Poland, № 39199/98, п.п. 62-63, 26.07.2005) ЄСПЛ зазначив: при оскарженні судових рішень держава зобов'язана забезпечити особам додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з додержанням процесуальної єдності судового провадження. При цьому обмеження доступу до суду, спричинені стягненням судового збору, повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою. 

В контексті питання, що розглядається, це означає, що якщо позивач був звільнений від сплати судового збору при поданні позову (і тим більше якщо він був звільнений від сплати судового збору при апеляційному та касаційному перегляді справи), – то в дотримання принципу процесуальної єдності судового провадження і на досягнення легітимної мети, він має бути звільнений від сплати судового збору і при розгляді (перегляді) справи Верховним Судом. 

3) Заявник окремо звертає увагу Суду на справу «ФК Мретебі проти Грузії» (FC Mretebi v. Georgia», № 38736/04, п.п. 39-50, 31.07.2007), яка в частині питання про звільнення заявника від сплати судового збору аналогічна справі,про перегляд якої просить Заявник. 

В зазначеній справі ЄСПЛ, розглядаючи питання законності відмови Верховного суду Грузії від звільнення від сплати судового збору заявника, відмітив, що Верховний суд Грузії не дослідив належним чином клопотання заявника, не надав правової оцінки наведеним доводам заявника, а просто зазначив в ухвалі, що підстав для звільнення від судового збору немає. 

В своєму судовому рішенні Європейський Суд назвав відмову Верховного Суду Грузії без відповідного обґрунтування звільнити заявника від сплати судового збору – безпідставним обмеженням права останнього на доступ до правосуддя і зазначив, що, на його переконання, відмова у звільненні від сплати збору була зумовлена виключно бажанням Верховного Суду Грузії поповнити державний бюджет. 

Таким чином, саме по собі бажання суду поповнити державний бюджет – не визнається Європейським Судом легітимною метою стягнення судового збору, а відсутність в ухвалі Верховного Суду Грузії належно мотивованих обґрунтувань відмови в задоволенні клопотання – є безпідставним обмеженням доступу до правосуддя і порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції.

[Судебный сбор - 2015, у кого какие мысли...]

10 minutes ago, Bolt said:

Да я всё понимаю и поздравляю Вас искренне с Вашей небольшой промежуточной победой... Но это к сожалению не имеет никакого отношения к потребителям и к защите прав потребителей... Вы это понимаете... Вы сейчас пытаетесь ввести всех в заблуждение и показать, что ВСУ повернулся лицом к потребителям... Вы так это преподносите... Зачем ведь Вы сами всё понимаете о чём и писали вскользь в своём первом сообщении сегодня...

Они (ВСУ) тем более коллегиально на третий раз или просто пожалели Вас или просто Вы им надоели и они решили освободить Вас, чтобы Вы от них отстали... Или кто знает, чего Вы там им ещё понаобещали...

нет, это не третий раз, и даже не тридцать третий  

а вот если вы действительно хотите поломать порочную и неправомерную практику ВСУ по отказам в открытии производства по заявам о пересмотре дел о защите прав потребителей, то там в этой ухвале есть отличная шпаргалка для заполнения формуляра ЕСПЧ

ЕСПЧ, при всех его жутких недостатках — это старый надёжный инструмент по рихтованию кривой практики

да, он очень медленный (три-четыре года вполне может занять), но зато надёжный как чугунная болванка

заполняете формуляр ЕСПЧ, отправляете в Страсбург — и через несколько лет получаете решение о возмещении в 2-3 тысячи евро

цена вопроса — бумага, тонер, почтовые расходы до Страсбурга

уверяю вас, что практика ВСУ изменится уже после выхода первых трёх-четырех таких жалоб на коммуникацию (4-5 месяцев), а 2-3 тысячи евро возмещения через несколько лет будут просто приятным бонусом к изменению этой практики