0720
-
Число публикаций
1505 -
Регистрация
-
Последнее посещение
-
Days Won
17
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы 0720
-
-
6 minutes ago, west11 said:
ИМХО, несколько натянутый вывод, уж извините за такую точку зрения. Клиент подал иск, иск принят, открыто производство, назначено и проведено судебное заседание - где тут препятствия в доступе к правосудию ? В процессе судебного разбирательства возникли обстоятельства, которые имеют прямое отношение к заявленому предмету спора (или Вы будете отрицать, что решение о неконституционности ЗУ Об ФГВФО имеет отношение к заявленому иску?). Что тогда должен делать суд, если есть прямая норма ст. 201 ? Смотреть на моразам ВСУ или на Закон ?
мало ли что "имеет отношение", в этом мире всё ко всему имеет отношение
закон не связывает приостановку с "отношениями", а связывает исключительно с невозможностью рассмотрения данного дела до вступления в силу решения по другому делу (появления преюдиции)
а суды, по факту, останавливают на основании "имеет какое-то отношение"
так вот, решение о неконституционности ЗУ о СГВФО, каким бы оно ни было — не влияет на рассмотрение таких дел, и никакой невозможности рассмотрения (требуемой законом для приостановки) — не усматривается
вот именно для этого и нужен ВСУ, — чтобы тыкал судей в закон, как нашкодивших котят -
ещё раз: речь не столько о сроках, сколько о доступе к правосудию
например, когда ограбленный жуликами из ФГВФО клиент банка подал иск, заплатил судебный сбор, заключил договор на представительство — а тут ему судья приостанавливает производство до рассмотрения Конституционным Судом дела о неконституционности закона о СГВФО, которое длится уже почти два года и может ещё длиться годами
это называется создание препятствий в доступе к правосудию, и именно в интересах государства против гражданина
вот против такого и направлено обсуждаемое постановление ВСУ
а при чём тут хамское неисполнение государством своих же судебных решений (и решений ЕСПЧ) — совершенно не понимаю — ну да, это тоже по сути препятствие в доступе к правосудию (исполнение неотъемлемая часть процесса), но мы же не это сейчас обсуждаем, да и не сроки досудебного расследования
-
6 minutes ago, у.zaporozhskiy said:
Нет, этим постановлением ВСУ это узаконено.
нет, не узаконено
ещё раз его прочитал — не обнаружил такого узаконивания -
2 minutes ago, у.zaporozhskiy said:
Вы считаете нормальным отменять институт гражданско-процессуального права?
где это я такое предлагал?
-
1 minute ago, у.zaporozhskiy said:
Нормы по срокам являются более приоритетными, чем об остановке производства?
тогда пусть ВРУ исключает раздел с Кодекса.
Приоритетом является не норма о сроках, а права лиц на доступ к правосудию
что же касается ВРУ, то чем меньше этот законодатель будет производить материала, тем будет лучше для всех
этих долбодятлов нельзя допускать даже к управлению собранием жильцов в подъезде, а не то что до государственных вопросов, это не законодательный орган, а сборище кретинов и проходимцев
лучше уж глупости от ВСУ, чем от ВРУ, — в ВСУ хотя бы юристы сидят, а не парасюки -
дебилизм от ВСУ можно оспорить в порядке конституционной жалобы (если примененная судом норма входит в противоречие с Конституцией)
материальное право и прецедентное право — не взаимоисключающие понятия, в Украине не просто материальное право, а право с элементами прецедентности, причем в полномочия ВСУ (а впоследствии — Большой Палаты ВС) входит обеспечение не прецедентности, а одинаковости применения норм, и это вовсе не одно и то же
что касается заангажированности высших судов в пользу банков — то объектвиности ради должен отметить, что, например, о постановах ВСУ от 11.05.2016 №6-37цс16 и от 01.06.2016 №6-2558цс16, вынесенных по моим заявлениям о пересмотре — нуникак нельзя сказать, что они "в пользу банков"
институт обязательности правовых заключений высшего суда в национальной системе общих судов существует во многих странах, использующих модель континентального права, Украина здесь не исключение, а скорее последователь других европейских государств — так почему же вы полагаете, что если для Германии или Болгарии это приемлемо и полезно, то для Украины вдруг окажется вредно и контрпродуктивно?
я ведь не спорю с тем очевидным фактом, что ВСУ не идеален и его практика содержит множество противоположных и даже взаимоисключающих заключений по одним и тем же вопросам
но ведь и законодательство у нас тоже далеко от идеала, и в нём ещё больше коллизий и конфликтующих норм, и усугубляется это ещё и тем что многие его нормы ещё и не соответствуют (противоречат) актам высшей юридической силы (Конституции Украины, Конвенции о защите прав человека, другим конвенциям и международным договорам, ратифицированным Украиной)
более того, новый и ныне действующий состав законодателя — впал уже в полный правовой нигилизм и генерирует нормативный материал такого низкого качества, какого не было за всю историю Украины (даже среди вносимых и прошедших комитеты законопроектов Конституции противоречат целых 80%, а текущему законодательству — более 90%)
в такой обстановке единственным действенным инструментом противодействия этому потоку нормотворческого бреда может быть только обязательность правовых заключений Верховного Суда, иначе о принципе верховенства права придётся забыть окончательно
а вот когда законодатель перестанет нести кромешный бред и околесицу, и станет действительно законодателем — а не сборищем популистов, кнопкодавцев да и просто обычных проходимцев, и когда качество нормативного материала восстановится хотя бы до образцов конца 90-х - начала 00-х годов, — вот тогда можно будет поднимать вопрос об отмене или ограничении правотворческих полномочий Верховного Суда
но не раньше -
35 minutes ago, Лев said:
Впору бы признать ст. 360-7 ГПКУ неконституционной. Нет в Украине прецедентного права, а эта статья фактически вводит квазипараллельное прецедентно-заказное право, где ВСУ - не законодательный орган - выступает исполнителем заказов, приказывает судам игнорировать закон.
наоборот, статью 360-7 ЦПК (а также часть вторую статьи 214 ЦПК, части пятую, шестую статьи 13 ЗУ о судоустройстве, и аналогичные нормы других кодексов) нужно усилить, и желательно даже закрепить в Конституции
только так можно бороться с кретинизмом законодателя, — других способов не придумано -
9 hours ago, west11 said:
конечно имеет место и злоупотребления стороной, так для этого и есть суд, который обязан рассмотреть все обстоятельства, установитт наличие взаимосвязи между провадженнями и отказать, если нет оснований для остановки. Ведь не сторона выносит Ухвалу про остановку... А как тогда реагировать, если действительно имеются все основания для остановки провадження до решения иного спора по сути ? Теперь пойдут тотальные отказы, направо и налево, вне зависиости от наличия оснований, потому что так решил агонизирующий ВСУ ?
а вот если пойдут тотальные отказы, то это будет другая крайность, и как раз и будет нарушением закона — а вовсе не позиция ВСУ, которая направлена на пресечение злоупотреблений
на данный момент проблема как раз в том, что суды тотально останавливают, а не тотально отказывают в приостановках, в реестре реально СОТНИ таких ухвал, и подавляющее их большинство — по надуманным остнованиям, и на сроки, которые исчисляются месяцами, а некоторые уже и годами
такое положение вещей нельзя признать нормальным, поэтому в данном вопросе я поддерживаю ВСУ -
да это они еще не видели сотни, реально сотни дел в админке по спорам с Фондом Грабування, приостановленных аж до разрешение КСУ спора о конституционности закона о системе грабування
то есть там не о двух месяцах приостановки речь идёт, а как бы о двух годах уже
ну не будем врать сами себе, — ответчики действительно злоупотребляют этой нормой и носятся с ходатайствами о приостановлении — а судьи и рады, у них загрузка выше крыши, сейчас приостановим, а там либо ишак сдохнет, либо падишах, вот они и удовлетворяют такие ходатайства хотя там как правило нет ни малейших оснований для приостановки
ну а как ещё можно бороться с такими злоупотребюлениями?-
2
-
-
тю, так это же № 6-1286цс16, а я его сначала не узнал, боатым будет
так это они просто тупо переписали из старого узагальнення под редакцией уже тогда сенильного Сенина Ю. Л.
а на норму закона так и не смогли ни на какую сослаться, чистый волюнтаризм
при чём тут части первая и вторая статьи 533 ЦК, если в договоре зафиксировано обязательство в валюте, — значит отношения регулируются частью третьей этой статьи
при этом согласно позициям того же ВСУ (№6-40цс11, №6-49цс12, №6-59цс13, №6-113цс14, №6-126цс14, №6-2168цс15,№6-3019цс15,№6-2129цс16,№6-1003цс16 и №3-1195гс16) — начисление по статье 625 ЦК входит в состав денежного обязательства, а значит и исчисляется в той же валюте, что основное обязательство
красавцы, чо-
2
-
-
5 minutes ago, ANTIRAID said:
У нас ВСУ отправил на новое рассмотрение и обязал пересчитать 3% годовых в гривну. Но это Приватбанк с Романюком договорился.
а на какую норму ссылался-то? без нормы как-то некошерно — хочу чтоб было в гривне, и всё?
-
52 minutes ago, ANTIRAID said:
В этом решении апелляционный суд Киева, на мой взгляд, абсолютно обосновано, сославшись на существующие правовые позиции Верховного суда Украины принятых в целом ряде постановлений взыскал с Проминвестбанка 3% в день, проценты по депозитному договору, 3% годовых пересчитанных в гривну до момента реального возврата вкладчику средств с депозита.
При этом банку было отказано в применении ч. 3 ст. 551 ЦК, а именно уменьшении размера пени, в связи с отсутствием надлежащих и допустимых доказательств в подтверждение наличия у банка обстоятельств, которые имеют существенное значение и давали бы основания суду уменьшить размер неустойки.
При этом банк пытался уклонится от исполнения взятых на себя обстоятельств указывая, на перечисление средств на текущий счет вкладчика, при этом не давая возможности вкладчику их снять.
На мой взгляд это решение должно стать образцом для взыскания средств с недобросовестных банков.
а как же насчет правомерности пересчета неустойки (пени) в гривну?
на каком основании суд конвертировал неустойку в гривну?
суд не сослался на нормы материального права, предписывающие взыскивать неустойку исключительно в гривне (да и не существует таких предписаний)
кроме того, у суда не было и процессуальных оснований выходить за пределы доводов апелляционной жалобы — ответчик (банк) не просил суд конвертировать пеню в гривну
и вообще, остаётся открытым вопрос — какие именно права ответчика нарyшены взысканием неустойки в валюте обязательства?
и что, принцип диспозитивности уже отменили?
-
-
Да, и ещё обратите внимание на то, что банк ходатайствовал перед судом в уменьшении размера взыскуемой пени на основании ч.3 ст.551 ЦК — но суд в этом обоснованно отказал банку в связи с его ненадлежащим правовым поведением
-
2
-
-
а вот и Проминвестбанк попал под шарманку 3% в день, уже и в апелляции
а он давно на эту шарманку нарывался, — права вкладчиков нарушает аж гай гуде
правда, апелляционный суд, хотя никто его об этом не просил, почему-то решил выйти за пределы доводов апелляционной жалобы ответчика — и зачем-то конвертировал пеню из валюты в гривну (не ссылаясь при это ни на какие нормы вообще, чисто по капризу), ну да ладно, обжалуем это в кассацию
то есть всё канонично, как и положено за невозврат (несвоевременный возврат) вклада:
- проценты на вклад по ставке договора вклада (а не по ставке "до востребования"), причем в валюте вклада;
- ответственность по статье 625 ЦК, то есть ещё 3% годовых, причем в валюте вклада;
- неустойка (пеня) 3% в день — почему-то в гривне, хотя суд первой инстанции взыскал тоже в валюте вклада.
(в моралке ожидаемо отказали, но то таке)
Энджой ит.
-
3
-
-
Державний герб України
Справа № 761/26293/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/514/2017Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-аРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ25 січня 2017 року
Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі головуючого судді: Шкоріної О.І.,
суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,
при секретарі: Юрченко А.С.,за участю: представника позивача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 18 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення коштів.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 16 грудня 2015 року позивачем в приміщенні Роздрібного безбалансового відділення № 1 ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на підставі договору-анкети б/н від 16 грудня 2015 року було розміщено банківський вклад «Стабільний» в іноземній валюті у розмірі 4358,13 євро строком 180 днів за відсотковою ставкою 9% річних. В той же день на виконання умов Договору-Анкети, платіжним дорученням № 022ОЕВК153500005 від 16 грудня 2015 позивач вніс до банку на відкритий Договором вкладний рахунок № НОМЕР_1 відповідну суму коштів в іноземній валюті. Відповідно до умов договору, банк зобов'язаний повернути вклад разом і включно з нарахованими відсотками зі спливом строку розміщення, а саме - 13 червня 2016 року. Проте, 13 червня 2016 року відповідачем було відмовлено позивачеві в поверненні вкладу та нарахованих за вкладом відсотків. Таким чином, передбачене Договором зобов'язання з повернення вкладу було порушено відповідачем, відтак виникло прострочення боржника. В день повернення вкладу 13 червня 2016 року відповідач перерахував на поточний рахунок Позивача № НОМЕР_2 кошти вкладу у розмірі 4358,13 євро, та нараховані за вкладом відсотки у розмірі 154,13 євро, а загалом 4512,26 євро. Вважаючи переказ коштів вкладу та нарахованих за ним відсотків на поточний рахунок позивача № НОМЕР_2 належним виконанням зобов'язань за договором банківського вкладу, - відповідач відмовив позивачеві в подальшій виплаті цих коштів готівкою на виконання передбаченого договором зобов'язання з повернення вкладу. За таких обставин, зважаючи на вимоги чинного законодавства України позивач просив суд : зобов'язати відповідача розірвати договір банківського рахунка № НОМЕР_2 від 14 квітня 2011 року; зобов'язати відповідача закритипоточний рахунок Позивача № НОМЕР_2; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 суму вкладу за договором від 16 грудня 2015 року, разом і включно з нарахованими за ним відсотками, -в розмірі 4512,26 євро, в валюті вкладу; стягнути з відповідача на користь позивача відсотки за користування грошовими коштами за ставкою договору 9% річних на суму вкладу та нарахованих за ним відсотків з дня витребування вкладу 13 червня 2016 року до дня ухвалення рішення.
В подальшому позивач уточнив вимоги у зв'язку із виплатою банком коштів по вкладу 26 серпня 2016 року та остаточно просив:
- стягнути з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_4 відсотки за користування вкладом за період з 13 червня 2016 року до 29 серпня 2016 року у розмірі 85,67 євро;
- стягнути з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_4 суму майнової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання за період з 13 червня 2016 року до 29 серпня 2016 року у розмірі 28,56 євро;
- стягнути з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_4 пеню за прострочення виконання зобов'язання з повернення вкладу за період з 13 червня 2016 року до 29 серпня 2016 року у розмірі 10423,32 євро;
- стягнути з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної (немайнової) шкоди 5000,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_4 відсотки за користування вкладом у розмірі 85,67 Євро, 3% річних за прострочення грошового зобов»язання у розмірі 28,56 Євро, пеню за прострочення виконання зобов»язань у розмірі 10 423,32 Євро.
Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в дохід держави судовий збір у розмірі 2 986 грн. 97 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди та ухвалити нове, яким задовольнити вказану вимогу, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - Мальована Т.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В судове засідання представник ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не з»явився, будичи повідомленим про день та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с.152), причини своєї неявки суду не повідомив, у зв»язку з чим колегія вважала за можливе розглянути справу у його відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3 свою апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити, апеляційну скаргу ПАТ «Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банк» просив відхилити.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг та пред'явлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом установлено, що 16 грудня 2015 року ОСОБА_4 на підставі договору-анкети б/н було розміщено у ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» банківський вклад «Стабільний» в іноземній валюті у розмірі 4358,13 євро за відсотковою ставкою 9% річних, строком 180 днів, тобто до 13 червня 2016 року.
13 червня 2016 року ОСОБА_4 звернулась до банку з вимогою про повернення суми вкладу, а також закриття поточного рахунку. Проте, вимоги вкладника банком виконані не були.
Грошові кошти за вкладом разом із нарахованими процентами в сумі 4512, 74 Євро було повернуті позивачу 29 - 30 серпня 2016 року.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що зобов»язання сторін за договором припиняються з моменту їх належного виконання. Оскільки внесені позивачем гроші на її вимогу у визначені договором строки не повернуті, то це дає право позивачеві на отримання процентів за користування депозитними коштами та нарахованими процентами, за період з 13 червня 2016 року по 29 серпня 2016 року, а також на отримання трьох процентів річних за невиконання грошового зобов»язання на підставі ст..625 ЦК України та пені на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» за цей же період в сумі, визначеної у валюті договору. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для задоволення цих вимог.
Проте повністю з такими висновками суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов»язки відповідно до договору.
Згідно із ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку встановлених договором.
Відповідно до ст..2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Згідно із ч.1 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу ( вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку ( строковий вклад).
Відповідно до ч.5 ст.1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
За умовами укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «АКПІБ» договору банківського вкладу, строк дії вкладу складав 180 днів з визначенням дати його повернення 13 червня 2016 року. Крім того, умовами договору передбачено, що повернення суми депозиту та нарахованих процентів здійснюється зі спливом строку депозиту в дату повернення депозиту та на умовах визначених законодавством України.
Судом установлено, що позивач в день закінчення строку дії договору - 13 червня 2016 року звернулася до банку із заявою про повернення суми вкладу та нарахованих процентів, а також про закриття поточного рахунку, чим засвідчила свої наміри припинити дію договору.
У зв»язку з цим банк був зобов»язаний повернути позивачеві депозитні кошти з процентами в строк закінчення дії договору - 13 червня 2016 року. Проте, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» повернув кошти позивачці ОСОБА_4 лише 29 серпня 2016 року, чим порушив свої грошові зобов»язання.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь ОСОБА_4 необхідно стягнути проценти по банківському вкладу за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладникам, а також три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що з моменту перерахування коштів з банківського рахунку на поточний рахунок ОСОБА_4 ( 13 червня 2016 року), яким встановлено розмір процентів - 0,1% річних, у суду першої інстанції були відсутні підстави для нарахування за період з 13 червня 2016 року по 29 серпня 2016 року процентів у розмірі 9 % річних, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.
Відповідно до змісту ст..ст.526 та 1058 ЦК України зобов»язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу ( депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд ( наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов»язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосовувати відповідальність за порушення грошового зобов»язання, передбачену ч.2 ст.625 ЦК України ( правова позиція, висловлені Верховним Судом України у справі № 6-140цс13 від 25 грудня 2013 року).
Судом установлено, що банк, незважаючи на вимогу ОСОБА_4 від 13 червня 2016 року про невідкладну виплату коштів з рахунку у максимальному розмірі, що не перевищує еквівалент 100000 грн. розпорядження позивача щодо виплати ( перерахування готівкою через касу банку) належних йому коштів вкладу не виконав, кошти не повернув.
Саме по собі перерахування коштів з депозитного рахунку на поточний рахунок вкладника за відсутності можливості користуватися картковим рахунком не дає підстав для висновку, що зобов»язання банку про повернення суми вкладу з нарахованими відсотками є виконаним.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про нарахування процентів в розмірі, встановленому договором банківського вкладу за період з 13 червня 2016 року по 29 серпня 2016 року є правильним.
Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним зменшити суму нарахованих відсотків за користування вкладом за період з 13 червня 2016 року по 29 серпня 2016 року з 87,65 Євро до 82,74 Євро, виходячи з того, що проценти у цей період мають бути нараховані лише на суму вкладу - 4358, 13 Євро.
Крім того, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати ( прострочує виконання) роботу ( надання послуги) згідно з договором, за кожний день ( кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи ( послуги), прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи ( послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи ( послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Верховний Суд України у справі № 6-2558цс15 від 1 червня 2016 року висловив правовий висновок, відповідно до якого положення Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини, які випливають із договору банківського вкладу, а тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з банку пені у розмірі, встановленому цим законом.
Разом з тим, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції щодо визначення суми пені в іноземній валюті, оскільки пеня, можливість нарахування якої передбачено законом, має бути нарахована та стягнута у національній валюті України.
Відтак, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню пеня в сумі в сумі 295459 грн.43 коп. замість зазначеної в рішенні суду першої інстанції суми 10423,32 Євро.
Доводи апеляційної скарги ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в тій частині, що прострочення виконання грошового зобов»язання відбулось внаслідок обмежень щодо видачі готівкових коштів в іноземній валюті, встановлених Постановою Правління НБУ від 7 червня 2016 року № 342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», яка діяла з 9 червня 2016 року по 14 вересня 2016 року не заслуговують на увагу суду, виходячи з наступного.
Обмеження, встановлені Постановою Правління НБУ від 7 червня 2016 року № 342 не перешкоджали банку виконати грошове зобов»язання з повернення коштів вклади, оскільки встановлене цією Постановою добове обмеження на видачу ( отримання) готівкової валюти становить 100000 грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті до іноземної валюти за офіційним курсом НБУ (п.п.9 п.6 цієї Постанови).
Враховуючи, що позивачка ОСОБА_4, звертаючись до банку 13 червня 2016 року з вимогою просила невідкладно видати готівкою через касу банку кошти з урахуванням обмежень, встановлених Постановою Правління НБУ від 7 червня 2016 року № 342, - відсутні підстави вважати, що банк не міг виконати розпорядження клієнта.
До того ж, виплата відповідачем в період чинності зазначеної Постанови коштів вкладнику в сумі 4512, 74 Євро ( 29-30 серпня 2016 року) дає підстави для висновку, що обмеження, встановлені Постановою НБУ від 7 червня 2016 року, не були перешкодою для виконання банком своїх зобов»язань перед вкладником 13 червня 2016 року.
Доводи апеляційної скарги банку в тій частині, що розмір пені підлягає зменшенню на підставі положень ч.3 ст.551 ЦК України, виходячи із загальних засад цивільного судочинства, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у банку обставин, які мають істотне значення та давали б підстави суду зменшити розмір неустойки на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, відповідачем у передбаченому ст..ст.10,60 ЦПК України порядку суду не надано.
Наявність Постанови Правління НБУ від 7 червня 2016 року , на яку посилається відповідач в обґрунтування своїх доводів щодо можливого застосування положень ч.3 ст.551 ЦК України, не може бути визнана істотною обставиною, що перешкоджала виконанню зобов»язань банку, з підстав викладених раніше.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо безпідставності висновків суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то в цій рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування в цій частині відсутні.
Судом установлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини, ні договором, ні законом, що регулює спірні правовідносини, не передбачено відшкодування моральної шкоди за невиконання зобов»язання, які і не передбачено у такому випадку відшкодування моральної шкоди нормами Закону України «Про захист прав споживачів».
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. . 303, 309, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 18 жовтня 2016 року - змінити, зменшивши розмір відсотків за користування вкладом з 87,65 Євро до 82,74 Євро та визначивши розмір пені за прострочення виконання зобов»язань в сумі 295459 грн.43 коп. замість 10423,32 Євро.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64593987
-
а вот и Проминвестбанк попал под шарманку 3% в день, уже и в апелляции
а он давно на эту шарманку нарывался, — права вкладчиков нарушает аж гай гуде
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64593987
правда, апелляционный суд почему-то решил выйти за пределы доводов апелляционной жалобы ответчика и хотя никто его об этом не просил — зачем-то конвертировал пеню из валюты в гривну (не ссылаясь при это ни на какие нормы вообще, чисто по капризу), ну да ладно, обжалуем это в кассацию
то есть всё канонично, как и положено за невозврат (несвоевременный возврат) вклада:
- проценты на вклад по ставке договора вклада (а не по ставке "до востребования"), причем в валюте вклада;
- ответственность по статье 625 ЦК, то есть ещё 3% годовых, причем в валюте вклада;
- неустойка (пеня) 3% в день — почему-то в гривне, хотя суд первой инстанции взыскал тоже в валюте вклада.
(в моралке ожидаемо отказали, но то таке)
Энджой ит. -
то есть вкладчикам зачитывать встречку нельзя, а кое-кому всё-таки можно?
-
1
-
-
10 minutes ago, ais said:
не совсем понимаю, что даст кассация в случае если апелляция, например, откажит в иске?
да при чем тут иск
в данном случае в кассацию обжалуется не решение по сути, а определение апелляции, конкретный вопрос по судебному сбору
поэтому пусть кассация отменяет незаконное определение апелляции о возврате ап.жалобы, и на этом вопрос будет исчерпан, а судья получит ещё одну "палку" в графе отмененных решений
это чисто технический, воспитательный момент, да и для тренировки полезно, чтобы "руку не сбивать"
не отзывайте кассацию-
2
-
-
1 hour ago, ais said:
Ну, что сказать? Еще раз огромное спасибо за помощь 0720 и Bolt. Честно говоря для меня это первый опыт подачи повторно апелляции, и о-о чудо, надо же - положительный.
Срок апелляция после повторной подачи восстановили, производство открыли без уплаты СС и назначили дату 1-го заседания. Все гуд по максимуму.
А что теперь с кассацией делать, которую параллельно подал на ухвалу апелляционного суда по тем же причинам?
Может подать заяву оставить без рассмотрения? ну, чтобы не дергали лишний раз дело..
зачем же, пусть будет кассация, чем она вам мешает?
незаконные судебные решения надо кассировать и отменять, а если суд кассационной инстанции до сих пор неспособен объяснить апелляционным судам что судебный сбор в делах о ЗПП уплате не подлежит — то пусть рассматривает кассационные жалобы до посинения, и не жалуется на нагрузку
уже есть сорок ухвал? значит нужно сто сорок, пятьсот сорок, сорок тысяч, — до тех пор пока апелляционные суды по всей стране не вдуплят, что закон выше вказивок ДСА
кассацию следует оставить хотя бы в воспитательных целях
если мы не будем учить суды следовать закону — то они никогда этому не научатся
-
3
-
-
отличная постанова, но скорее всего её снесут уже в КААС, не дожидаясь ВАСУ
буду рад ошибиться-
2
-
-
7 minutes ago, ais said:
Подал как советовали апелляцию повторно с востановлением сроков и заодно кассацию. И по кассации вдруг возник вопрос: приложил заверенную надлежащим образом ухвалу апелляции об оставлении без движения и возврата жалобы, а решение первички об отказе в иске не приложил. А надо было или нет?
нет, не надо
если решение не обжалуется, то его копии никому не интересны, для решения вопроса об открытии кассационного производства оно не нужно
а вообще оно в деле есть, если судье захочется его почитать, почитает после истребования дела -
более того, по бедности (ч.ч.1,3 ст. 82 ЦПК, ст. 8 ЗУ о СС) могут освободить даже без диспозитивности, просто по доброте душевной,
меня вот ВСУ освободил, хотя я на бедность не жаловался
зато теперь, в силу принципа преюдиции (ч.3 ст.61 ЦПК) у меня есть козырное свидетельство о бедности, выданное самим Верховным Судом
-
2
-
-
1 hour ago, ALTIS said:
и в жалобах (и в кассационной, и в новой ...
не воспринимаю слово "жалоба"...это какое -то уничижительное слово.
Правозащитник обязан использовать ТРЕБОВАТЕЛЬНЫЕ слова.. или не так?
Вы, себя уважаете?
мне по барабану как оно называется, мне главное суть
в моих жалобах изложены требования — и меня это не смущает-
1
-
Постановление ВСУ по пересмотру о невозможности остановки рассмотрения любого дела до решения спора влияющего на него в связи с нарушением сроков
в Судові рішення за кредитними та депозитними договорами
Опубликовано
лично у меня нет ни малейших оснований для таких выводов
если у вас есть — то изложите их, пожалуйста