Постановление ВСУ по пересмотру о взыскании с банка Финансы и кредит вклада с учетом 3% в день за нарушение прав потребителя


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

3 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      3
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      3
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

 

ПОСТАНОВА 
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 червня 2016 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
 
головуючого Сімоненко В.М.,
суддів:
Гуменюка В.І.,
Лященко Н.П.,
Охрімчук Л.І., 
Яреми А.Г., 
 
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про захист прав споживача та стягнення банківського вкладу за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

18 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі – ПАТ «Банк «Фінанси та кредит») про захист прав споживача та стягнення банківського вкладу. 

ОСОБА_1 зазначав, що 5 грудня 2014 року між ним (вкладником) та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) «Стандарт» в іноземній валюті з правом поповнення на початкову суму 195 доларів США за ставкою 11 % річних строком до 5 травня 2015 року.

Того ж дня, 5 грудня 2014 року, позивач вніс через касу банку на депозитний рахунок готівкові кошти в розмірі 195 доларів США, далі вносив кошти неодноразово, що підтверджується квитанціями. Сума загального вкладу становить 1 тис. 714 доларів США.

28 квітня 2015 року ОСОБА_1 заздалегідь звернувся до банку із заявою про повернення вкладу 5 травня 2015 року, однак йому було відмовлено. 

12 травня 2015 року він повторно звернувся до відповідача з вимогою про повернення вкладу, а в подальшому, 13 травня 2015 року – з досудовою претензією, проте банк не повернув вклад або будь-яку його частину позивачу.

Посилаючись на положення Закону України «Про захист прав споживачів» та на порушення своїх прав на користування та розпорядження власними коштами у зв’язку з неправомірними діями банку, внаслідок яких позивач був змушений відвідувати відділення банку відповідача та вистоювати тривалі черги, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь суму банківського вкладу в розмірі 1 тис. 714 доларів США, відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 46 доларів США 96 центів, 3 % річних у розмірі 12 доларів США 68 центів, пеню за прострочення виконання зобов’язання в розмірі 4 тис. 627 доларів США 80 центів та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5 тис. грн.

Заочним рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 3 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму банківського вкладу в розмірі 1 тис. 714 доларів США, 3 % річних у сумі 12 доларів США 68 центів, у решті позову відмовлено. Вирішено питання про оплату судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 жовтня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі.

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 жовтня 2015 року з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 549 – 552, 1061, 1070, 1073 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та частини п’ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції заявник просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 жовтня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 вересня 2015 року та заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 3 серпня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та відсотків за користування коштами депозитного вкладу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволенні позовних вимог. 

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 надає ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2012 року й постанови Верховного Суду України від 29 травня 2013 року та від 28 січня 2015 року, в яких, на його думку, по-іншому застосовані зазначені правові норми.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_1 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Відповідно до статті 3604 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яке переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.
 
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 5 грудня 2014 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» і ОСОБА_1 укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) «Стандарт» на 5 місяців в іноземній валюті.

Відповідно до договору-заяви вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в іноземній валюті на вкладний рахунок у сумі 195 доларів США на строк до 5 грудня 2014 року по 5 травня 2015 року. За час користування грошовими коштами вкладу протягом строку, визначеного в пункті 1 цього договору-заяви, банк нараховує і виплачує вкладникові проценти за ставкою 11 % річних. Після закінчення цього строку, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями пункту 5.2 основних умов (пункти 1, 2, 6 договору-заяви).

Упродовж строку дії договору позивач вносив грошові кошти згідно з умовами зазначеного договору в розмірі 195 доларів США, 194 долари США, 194 долари США, 193 долари США, 193 долари США, 160 доларів США, 195 доларів США, 195 доларів США. Станом на 12 травня 2015 року залишок на рахунку відповідача становив 1 тис. 714 доларів США.

28 квітня, 12 та 13 травня 2015 року позивач звертався до відповідача з вимогою повернути вклад, однак грошові кошти не повернуті.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача суми вкладу та три проценти річних і відмовляючи в задоволенні в частині стягнення відсотків за користування кредитом та пені за період із 6 травня по 3 серпня 2015 року, суд першої інстанції виходив з того, що зміст укладеного між сторонами договору не передбачає його автоматичної пролонгації (без додаткового погодження між сторонами) та зміни умов в односторонньому порядку, а тому договірні відносини припинили свою дію 5 травня 2015 року, отже, відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Погодившись із висновком суду першої інстанції, суди апеляційної та касаційної інстанцій також указали на відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення пені з огляду на те, що Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини, крім того, умовами укладеного договору банківського вкладу не передбачено стягнення пені в разі невиконання або неналежного виконання банком зобов’язання. Суди також зазначили, що правовідносини сторін за договором банківського вкладу регулюються параграфом 1 глави 71 ЦК України. 

Разом з тим, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2012 року, яка надана заявником як приклад неоднакового застосування судом норм матеріального права, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції про відмову в частині стягнення пені та направляючи справу на новий апеляційний розгляд у цій частині, оскільки не надано належної правової оцінки доводам позивача та не спростовано їх, висловив правову позицію про те, що положення частини п’ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на спірні правовідносини, крім того, умовами договору на відкриття та обслуговування поточного «пенсійного» рахунку встановлена відповідальність сторін договору за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором, тому банк повинен сплачувати неустойку, при цьому нарахування пені не здійснюється протягом дії мораторію на задоволення позовних вимог.

У наданих для порівняння постановах від 28 січня 2015 року та від 29 травня 2013 року Верховний Суд України виходив з того, що оскільки банк порушив свої грошові зобов’язання щодо повернення на вимогу вкладника депозитних коштів з процентами, то повинен виплатити проценти за банківським вкладом до дня фактичного повернення грошового вкладу, 3 % річних та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання на підставі частини п’ятої статті 1061, частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини п’ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції цієї норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Зобов’язальні відносини, як і інші цивільні правовідносини, виникають з обставин, визначених законом як юридичні факти.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини. 

За положеннями статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). 

Відповідно до частини п’ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. 

У справі, яка переглядається, договір банківського строкового вкладу (депозиту) «Стандарт» укладено між сторонами на 5 місяців (з 5 грудня 2014 року по 5 травня 2015 року) в іноземній валюті. Умовами договору передбачено, що за час користування грошовими коштами вкладу протягом строку, визначеного в пункті 1 цього договору-заяви, банк нараховує і виплачує вкладнику проценти за ставкою 11 % річних. Після закінчення цього строку, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями пункту 5.2 основних умов (пункти 1, 2, 6 договору-заяви).

Отже, аналіз зазначених вище правових норм та умов договору банківського вкладу дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 598 ЦК України зобов’язання банку перед ОСОБА_1 за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандарт» припинились у строк, установлений цим договором.

Закінчення строку дії договору і невиконання зобов’язань не припиняє зобов’язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов’язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Так, відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. 

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов’язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини перша, друга статті 1067 ЦК України).

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, – зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, – у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу. 

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Преамбула Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 цього Закону, фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» подано такі визначення: споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини п’ятої статті 10 цього Закону у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п’ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов’язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов’язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов’язання.

Крім того, до моменту вчинення порушення пеня виконує забезпечувальну функцію, і, навпаки, з моменту порушення – вважається мірою відповідальності. 

Ураховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про незастосування положень Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин, а тому рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню в частині вирішення вимог про стягнення 3 % пені на підставі частини п’ятої статті 10 цього Закону. 

Оскільки встановлення фактичних обставин не віднесено до повноважень Верховного Суду України, що позбавляє його можливості ухвалити нове рішення у справі в частині стягнення пені із 6 травня 2015 року до дня ухвалення судового рішення, тому справу в цій частині слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 

Одночасно, слід звернути увагу на те, що постановою Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 «Про відкликання банківської ліцензії публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та кредит», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За таких обставин, судові рішення першої, апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню в частині стягнення пені, а справу в цій частині слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції згідно з підпунктом "а" пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України.

Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360 3, підпунктом "а" пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
 
постановила:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково. 

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 жовтня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року та заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 3 серпня 2015 року в частині стягнення 3 % пені скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий В.М. Сімоненко
Судді:
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук
А.Г. Ярема

Правовий висновок
(у справі № 2558 цс 15)

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини п’ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п’ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов’язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов’язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов’язання.

Крім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення – являє собою міру відповідальності. 

Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку про поширення положень Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносин. 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/3D3292E3BEA7808CC2257FD300502D69

 

Link to comment
Share on other sites

Вот теперь по ч.5 ст.10 ЗУ о ЗПП полная победа (а то после 6-37цс16 была еще не  вполне победа).

Но вообще-то к этой постанове есть некоторые вопросики..

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Шикарно )) Респект и уважуха.

Я не занимался вкладчиками, онли кредитами, но норма про 3% давно грелась как мечта ))

Осталось дело за малым. Взыскать деньги в натуре )

Тут два направления - мертвые банки. И живые банки.

Кто будет платить эти суммы за мертвые банки? Фонд грабвуання? или НБУ из кармана Кабмина (т.е. бюджета)

И как будут платить живые банки, например Приват. Он только на крымских депозитах обанкротиться.

также другие, кто затягивает выдачу депозита...

ЗЫ - прогнозирую появление фальшивых договоров на пролонгации депо или изменение типа вклада, путем фальсификации подписи вкладчика.

 

 

 

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

50 minutes ago, Obelix said:

Шикарно )) Респект и уважуха.

Я не занимался вкладчиками, онли кредитами, но норма про 3% давно грелась как мечта ))

Осталось дело за малым. Взыскать деньги в натуре )

Тут два направления - мертвые банки. И живые банки.

Кто будет платить эти суммы за мертвые банки? Фонд грабвуання? или НБУ из кармана Кабмина (т.е. бюджета)

И как будут платить живые банки, например Приват. Он только на крымских депозитах обанкротиться.

также другие, кто затягивает выдачу депозита...

ЗЫ - прогнозирую появление фальшивых договоров на пролонгации депо или изменение типа вклада, путем фальсификации подписи вкладчика.

 

 

 


Мне удалось эту конскую пеню и в натуре взыскать с одного банка, причем за пару недель до его кончины, путем принудительного списания с корсчета в НБУ (решение первой инстанции не обжаловалось ответчиком и вступило в силу в  порядке ст.223 ЦПК).  Тут респект и уважуха государственному исполнителю, на самом деле. Ну и конечно судье в первой инстанции, он тоже герой.

С мертвыми банками всё гораздо грустнее. Но и тут есть какая-то позитивная движуха. Наример сегодня суд мне удовлетворил жалобу на госисполнителя, который закрыл исполнительное производство в связи с уходом банка на ликвидацию (п.3-1 ч.1 ст. 49 ЗУ "Про виконавче провадження"). Дії державного виконавця з закінчення виконавчого провадження без виконання — визнати протиправними; постанову про закінчення виконавчого провадження — скасувати. Отакої. Насколько я могу судить по реестру, это первый случай сноса подобной постановы госисполнителя по таким основаниям.

Есть и другие варианты, например подать заяву про замену способа и порядка исполнения в порядке ст.373 ЦПК (шансы удовлетворения высокие, если правильно всё обосновать и замотивировать), а также заяву про замену стороны исполнительного производства в связи с сингулярным правопреемством Фонда в части исполнения судебных решений в отношении банка (тут шансы маленькие, но они есть).

Link to comment
Share on other sites

44 минуты назад, 0720 сказал:


Мне удалось эту конскую пеню и в натуре взыскать с одного банка, причем за пару недель до его кончины, путем принудительного списания с корсчета в НБУ (решение первой инстанции не обжаловалось ответчиком и вступило в силу в  порядке ст.223 ЦПК).  Тут респект и уважуха государственному исполнителю, на самом деле. Ну и конечно судье в первой инстанции, он тоже герой.

С мертвыми банками всё гораздо грустнее. Но и тут есть какая-то позитивная движуха. Наример сегодня суд мне удовлетворил жалобу на госисполнителя, который закрыл исполнительное производство в связи с уходом банка на ликвидацию (п.3-1 ч.1 ст. 49 ЗУ "Про виконавче провадження"). Дії державного виконавця з закінчення виконавчого провадження без виконання — визнати протиправними; постанову про закінчення виконавчого провадження — скасувати. Отакої. Насколько я могу судить по реестру, это первый случай сноса подобной постановы госисполнителя по таким основаниям.

Есть и другие варианты, например подать заяву про замену способа и порядка исполнения в порядке ст.373 ЦПК (шансы удовлетворения высокие, если правильно всё обосновать и замотивировать), а также заяву про замену стороны исполнительного производства в связи с сингулярным правопреемством Фонда в части исполнения судебных решений в отношении банка (тут шансы маленькие, но они есть).

Да, уход не ликвидацию - не повод закрывать ИП. Ликвидация и начало процедуры по ликвидации - это две большие разницы. Как между больным и мертвым.

А вот прямая норма закона об ИП для закрытия ИП через 6 мес - 6/1/49 - 6) закінчення строку,  передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 

а он передбачений 2/30 ЗУ об ИП 

2. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про  відкриття  виконавчого  провадження,

ИГНОРИРУЕТСЯ полностью

материалы дела уничтожаются через 3 года, все висит в подвешенном состоянии, аресты весят, кто их снимать будет - не ясно.... а ИП не закрывается. ))

Позавчера был у госа, говорю - Как же прямая норма про закрытие ИП через полгода? - Ничо не говорит, только мычит и головой качает ))

Вымогатели пассивные, блеать )

По Фонду - нужно пробовать. Под лежачий камень...

Мне очень интересно, как будет реализована норма 3% в день в жизни )))

Пеня 1200% от тела депо +% = это очень много ))

 

 

 

Link to comment
Share on other sites

8 minutes ago, Obelix said:

Мне очень интересно, как будет реализована норма 3% в день в жизни )))

Пеня 1200% от тела депо +% = это очень много ))

 

Так она уже и реализована в жизни. Всё очень просто: госисполнитель взыскивает в принудительном порядке и досвидос. Уже как минимум один раз суд присудил и исполнитель взыскал фактически.

Более того, в этом же исполнительном производстве бабло пролежало в казначействе полтора месяца лишних (затыкали там моим баблом свои кассовые разрывы), так я ещё и подал иск к казначейству :)

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

26 минут назад, 0720 сказал:

так я ещё и подал иск к казначейству :)

Экий ты меркантильный, Маргадон, о душе бы подумал (с)

Реально, это бимба, которая может разорвать остатки того, что у нас банковской системой зовется.

Ессно при условия массовых исков и массового их удовлетворения. И массового же взыскания.

даже если банки с сегодняшненго дня будут выдавть депозиты без задержек, уже имеющегося набора долгов хватит что разорвать эту халабуду вдребезги пополам.

А пока вам пестня

 

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

В 16.06.2016 в 14:41, Obelix сказал:

Шикарно )) Респект и уважуха.

Я не занимался вкладчиками, онли кредитами, но норма про 3% давно грелась как мечта ))

Осталось дело за малым. Взыскать деньги в натуре )

Тут два направления - мертвые банки. И живые банки.

Кто будет платить эти суммы за мертвые банки? Фонд грабвуання? или НБУ из кармана Кабмина (т.е. бюджета)

И как будут платить живые банки, например Приват. Он только на крымских депозитах обанкротиться.

также другие, кто затягивает выдачу депозита...

ЗЫ - прогнозирую появление фальшивых договоров на пролонгации депо или изменение типа вклада, путем фальсификации подписи вкладчика.

 

 

 

Вкладчики умудряются подписать и достоверные договора на прологнацию вкладов.

Больше интересует, как на практике получить сумму взысканную по решению суда.

Коротки ответ через исполнительную службу -не устраивает.

Интересен алгоритм, у кого реально получилось взыскать?

Какие были сложности и преграды?

Link to comment
Share on other sites

В 16.06.2016 в 16:40, Obelix сказал:

Да, уход не ликвидацию - не повод закрывать ИП. Ликвидация и начало процедуры по ликвидации - это две большие разницы. Как между больным и мертвым.

А вот прямая норма закона об ИП для закрытия ИП через 6 мес - 6/1/49 - 6) закінчення строку,  передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 

а он передбачений 2/30 ЗУ об ИП 

2. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про  відкриття  виконавчого  провадження,

ИГНОРИРУЕТСЯ полностью

материалы дела уничтожаются через 3 года, все висит в подвешенном состоянии, аресты весят, кто их снимать будет - не ясно.... а ИП не закрывается. ))

Позавчера был у госа, говорю - Как же прямая норма про закрытие ИП через полгода? - Ничо не говорит, только мычит и головой качает ))

Вымогатели пассивные, блеать )

По Фонду - нужно пробовать. Под лежачий камень...

Мне очень интересно, как будет реализована норма 3% в день в жизни )))

Пеня 1200% от тела депо +% = это очень много ))

 

 

 

Через суд Вам удавалось закрывать исполнительное производство через полгода?

Link to comment
Share on other sites

В 16.06.2016 в 17:24, Obelix сказал:

Экий ты меркантильный, Маргадон, о душе бы подумал (с)

Реально, это бимба, которая может разорвать остатки того, что у нас банковской системой зовется.

Ессно при условия массовых исков и массового их удовлетворения. И массового же взыскания.

даже если банки с сегодняшненго дня будут выдавть депозиты без задержек, уже имеющегося набора долгов хватит что разорвать эту халабуду вдребезги пополам.

А пока вам пестня

 

Песня четко характеризует это Постановление.

п.с. с массовостью полностью согласен.

Link to comment
Share on other sites

5 часов назад, y.voronizhskiy сказал:

Через суд Вам удавалось закрывать исполнительное производство через полгода?

Нет.

Но есть прецеденты уличения ОГИС в подлоге и фальсификации документов, когда их пытаешься вывести на чистую воду.

ЗЫ- Банки в приватных беседах жалуются, что госы их не любят. Есть скрытый саботаж взыскания (ну или банки и люди оказались в равных условиях) ;)

Из моих последних ( за неделю 5 разных ИП) поездок по ОГИС, явно видна тенденция при малейшей возможности возвращают ИЛ без исполнения. При этом, если быть обьективным, в 80% оснований для этого не было. Накладывают аресты и тупо футболят ИЛ назад. Если же дать возможность госу закрыть ИП, он это сделает с легким сердцем. За снятие ареста конечно нужно полинять на "коньяк" )) В любом случае, "коньяк" будет быстрее и дешевле чем снимать через суд. НО есть неадекватные жлобы, и вот в этом случае - суд + заява в минюст о неадекватности жлоба )

Link to comment
Share on other sites

2 минуты назад, Obelix сказал:

Нет.

Но есть прецеденты уличения ОГИС в подлоге и фальсификации документов, когда их пытаешься вывести на чистую воду.

ЗЫ- Банки жалуются, что госы их не любят. Из моих последних ( за неделю 5 разных ИП) поездок по ОГИС, явно видна тенденция при малейшей возможности возвращают ИЛ без исполнения. При этом, если быть обьективным, в 80% оснований для этого не было. Накладывают аресты и тупо футболят ИЛ назад. Если же дать возможность госу закрыть ИП, он это сделает с легким сердцем. За снятие ареста конечно нужно полинять на "коньяк" )) В любом случае, "коньяк" будет быстрее и дешевле чем снимать через суд. НО есть неадекватные жлобы, и вот в этом случае - суд + заява в минюст о неадекватности жлоба )

Какие основания используете чаще всего?

Отсутствие имущества, которое можно взысать?

Link to comment
Share on other sites

Та они сами все делают ))

Иногда до меня, иногда во время меня ))

Обычно отсутствие майна, и пока -мораторий.

Link to comment
Share on other sites

1 hour ago, Obelix said:

Нет.

Но есть прецеденты уличения ОГИС в подлоге и фальсификации документов, когда их пытаешься вывести на чистую воду.

ЗЫ- Банки в приватных беседах жалуются, что госы их не любят. Есть скрытый саботаж взыскания (ну или банки и люди оказались в равных условиях) ;)

Из моих последних ( за неделю 5 разных ИП) поездок по ОГИС, явно видна тенденция при малейшей возможности возвращают ИЛ без исполнения. При этом, если быть обьективным, в 80% оснований для этого не было. Накладывают аресты и тупо футболят ИЛ назад. Если же дать возможность госу закрыть ИП, он это сделает с легким сердцем. За снятие ареста конечно нужно полинять на "коньяк" )) В любом случае, "коньяк" будет быстрее и дешевле чем снимать через суд. НО есть неадекватные жлобы, и вот в этом случае - суд + заява в минюст о неадекватности жлоба )

ни разу не давал на коньяк, и в голову такая херь даже не приходила



После открытия производства иду знакомиться с исполнителем, на которого расписали исполнение (если только я с ним уже и так не знаком по старым исполнениям). После непродолжительной беседы становится ясно, как действовать дальше и всё общение с исполнителем идёт по одному из двух вариантов:

1) если исполнитель в адеквате и сотрудничает, то вместе с ним скоординированно и совместно в два смычка имеем должника, да ещё и таким образом, чтобы должник попал на исполнительный сбор, сбор за совершение исполнительных действий, и/или штрафы;

2) если исполнитель в неадеквате и сотрудничать не желает, то общение с ним идёт исключительно через канцелярию и в письменном виде, и в этом случае смычок только мой, но исполнитель страдает совместно с должником (а его мозг страдает даже больше, чем мозг должника, — тот по итогу отделается только деньгами, а этому может понадобиться и психологическая реабилитация)

примерно такая вот стратегия у меня

Link to comment
Share on other sites

Когда я работаю на стороне взыскателя - то похоже )

А когда на стороне должника - чуть по другому.

ЗЫ - вопрос коньяка - дело личных предпочтений.

Link to comment
Share on other sites

2 minutes ago, Obelix said:

Когда я работаю на стороне взыскателя - то похоже )

А когда на стороне должника - чуть по другому.

ЗЫ - вопрос коньяка - дело личных предпочтений.

дык не берут даже шоколадок, я один раз попробовал дать  — и с тех пор больше не пытаюсь, бо тогда получился эль шкандаль

Link to comment
Share on other sites

Верховный суд в очередной раз указал, что на взаимоотношения между банком и вкладчиком распространяется действие Закона Украины "О защите прав потребителей" в том числе и взыскание 3% в день за просрочку возврата вклада. Кроме того ВСУ признал возможным принятия решения о взыскании вклада несмотря на процедуру ликвидации банка.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

в этой постанове есть ещё и позиция ВСУ о взыскании процентов за пользование вкладом после окончания срока договора — точнее она как бы есть, но её как бы и нет

а ещё в этой постанове есть любопытная штука, — ВСУ устанавливает новые обстоятельства в деле (хотя по ЦПК и не имеет на то полномочий, и даже сам указывает на то что не имеет полномочий)

указывает, и прямо следующим абзацем сразу же и устанавливает 

(ну а нарушение Верховным Судом нормы ч.4 ст.360-4 ЦПК это уже настолько обыденно, что даже никто и не замечает)

Link to comment
Share on other sites

20 hours ago, 0720 said:

Это снова моя работа, так же как и 6-37цс16.

Я уже публиковал эту постанову в четверг: 

 

не вижу ответа в рамочке — пишет " Sorry, we can't show this content because you do not have permission to see it".

опять какие-то глюки на форуме..

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...