yafet
-
Число публикаций
680 -
Регистрация
-
Последнее посещение
-
Days Won
15
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы yafet
-
-
В дело о признании незаконными действий нотариуса по переоформлению предмета ипотеки это постановление вряд ли внесет ясность и однозначность.
ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК Верховного Суду України про те, за правилами якого судочинства повинні розглядатися спори про визнання незаконним рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та витребування цієї земельної ділянки з чужого незаконного володіння23.12.2015Верховний Суд України на спільному засіданні Судових палат у цивільних, адміністративних та господарських справах 16 грудня 2015 року розглянув справу № 6 - 2510 цс 15, предметом якої був спір про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та витребування цієї земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за п. 10 частини другої статті 16 ЦК України та повинна пред’являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.
З повним текстом постанови Верховного Суду України у цій справі можна буде ознайомитися на офіційному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у підрозділі "Постанови у справах цивільної юрисдикції" розділу "Рішення Верховного Суду України".
в п.10 йдеться про всі органи і всіх посадових осіб
-
1
-
-
http://reyestr.court.gov.ua/Review/54468694
Справа № 452/1229/15-ц
У Х В А Л А
17 грудня 2015 року м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого-судді Сенечина В.М.,
при секретарі Кухар О.П.,
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаною заявою покликаючись на те, що відповідно до рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 травня 2012 року в цивільній справі № 2-614/11 вирішено: «Стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» 5942,27 доларів США, що в еквіваленті становить 47460 грн. 91 коп., та
13645 грн. 31 коп. заборгованості по кредитному договору і судові витрати у праві 691 грн. 16 коп.».
Рішення суду набрало законної сили 9 червня 2012 року.
Згідно з п. 2 ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчі документи можуть бути предявлені до виконання в такі строки:
2) інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом; 2. Строки зазначені у частині першій цієї статті встановлюються для: 1) виконання судових рішень наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення…), перебіг строку предявлення виконавчого документа до примусового виконання розпочався 10 червня
2012 року.
У відділі державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції триває виконавче провадження № 46652916 з примусового виконання виконавчого листа № 2-614, виданого Самбірським міськрайонним судом Львівської області, в якому зазначено: «Стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» 5942,27 доларів США, що в еквіваленті становить 47460 грн. 91 коп., та 13645 грн. 31 коп. заборгованості по кредитному договору і судові витрати у праві 691 грн. 16 коп.».
Згідно з інформацією про ВП № 46652916, яка розміщена в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, ВП № 46652916 було відкрите за заявою Стягувача, якою виконавчий документ поданий Стягувачем на примусове виконання 24 лютого 2015 року.
Заявник вважає, що виконавчий документ міг бути предявлений Стягувачем до примусового виконання протягом одного року, тобто з 10 червня 2012 року включно по
10 червня 2013 року.
ОСОБА_1 вказує, що станом на 24 лютого 2015 року строк давності предявлення виконавчого документа до виконання сплив.
Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» до суду із заявою про поновлення строку на предявлення виконавчого листа до виконання не зверталось, відповідно порука у ОСОБА_1 припинилась 15 травня 2014 року і на даний час у заявника відсутній обовязок по припиненій поруці, а відтак виконавчий лист не підлягає виконанню.
ОСОБА_1 та представник публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», які належним чином повідомлені про час та місце розгляду заяви, в судове засідання не зявилися. Їхня неявка не перешкоджає розгляду заяви.
Перевіривши матеріали цивільної справи № 2-614/11, копії матеріалів виконавчого провадження, суд вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
Згідно ч. 4 цієї статті, суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
Самбірським міськрайонним судом 29 травня 2012 року ухвалено рішення у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання кредитного договору недійсним, згідно якого позов публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» був задоволений, а у зустрічному позові відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Із матеріалів даної цивільної справи убачається, що вступна і резолютивна частина судового рішення була проголошена у відсутності ОСОБА_1
Копія повного рішення суду отримана ОСОБА_1 та іншими відповідачами у справі, згідно отриманих поштових повідомлень, - 2 лютого 2013 року.
Оскільки ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судове рішення не оскаржили, то після набрання ним законної сили виконавчий лист був надісланий 15 лютого 2013 року представнику публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк».
Із наданих копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що вперше виконавчий лист був предявлений до виконання 25 березня 2013 року. Дане виконавче провадження було завершено винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27 лютого 2014 року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон). В постанові державним виконавцем, на підставі п. 5 ст. 47 Закону було встановлено строк протягом якого виконавчий документ може бути повторно предявлений для виконання до 27 лютого 2015 року.
Відповідно до п. 5 ст. 47 Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно предявити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону, виконавчі документи можуть бути предявлені до виконання в такі строки; посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документипротягом року, якщо інше не передбачено законом.
В наступному публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» повторно зверталося до виконавчої служби про примусове виконання виконавчого листа 24 лютого 2015 року.
Зазначене вказує на те, що строк предявлення виконавчого документа до виконання не сплив, і виконавчий лист підлягає виконанню в установленому порядку.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що за вказаних обставин обовязок ОСОБА_1, як боржника перед публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк», згідно чинного законодавства не припинився і триває, а підстави, передбачені ч. 4 ст. 369 ЦПК України, для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відсутні.
Керуючись ст. 369 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа, № 2-614, виданого 13 березня 2013 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області на примусове виконання рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 травня 2012 року у справі № 2-614/11, таким, що не підлягає виконанню відмовити.
Зупинене, відповідно до ухвали судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2015 року, стягненняза виконавчим листом, виданим Самбірським міськрайонним судом Львівської області у справі про стягнення із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» 5942,27 доларів США, що в еквіваленті становить 47460 грн. 91 коп. та
13645 грн. 31 коп. заборгованості по кредитному договору і судові витрати у справі 691 грн. 16 коп. у виконавчому провадженні № 46652916 відновити.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя
-
шоу маст гоу он :
http://reyestr.court.gov.ua/Review/54468687
Справа № 452/1261/15-ц
У Х В А Л А
17 грудня 2015 року м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого-судді Сенечина В.М.,
при секретарі Кухар О.П.,
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаною заявою покликаючись на те, що відповідно до рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 травня 2012 року в цивільній справі № 2-614/11 вирішено: «Стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 в користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» 5942,27 доларів США, що в еквіваленті становить 47460 грн. 91 коп., та
13645 грн. 31 коп. заборгованості по кредитному договору і судові витрати у праві 691 грн.
16 коп.».
Рішення суду набрало законної сили 9 червня 2012 року.
Згідно з п. 2 ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчі документи можуть бути предявлені до виконання в такі строки:
2) інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом; 2. Строки зазначені у частині першій цієї статті встановлюються для: 1) виконання судових рішень наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення…), перебіг строку предявлення виконавчого документа до примусового виконання розпочався 10 червня
2012 року.
У відділі державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції триває виконавче провадження № 46653098 з примусового виконання виконавчого листа № 2-614, виданого Самбірським міськрайонним судом Львівської області, в якому зазначено: «Стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 в користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» 5942,27 доларів США, що в еквіваленті становить 47460 грн. 91 коп., та 13645 грн. 31 коп. заборгованості по кредитному договору і судові витрати у праві 691 грн. 16 коп.».
Згідно з інформацією про ВП № 46653098, яка розміщена в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, ВП № 46653098 було відкрите за заявою Стягувача, якою виконавчий документ поданий Стягувачем на примусове виконання 24 лютого 2015 року.
Заявник вважає, що виконавчий документ міг бути предявлений Стягувачем до примусового виконання протягом одного року, тобто з 10 червня 2012 року включно по
10 червня 2013 року.
Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» до суду із заявою про поновлення строку на предявлення виконавчого листа до виконання не зверталось, відповідно порука у ОСОБА_1 припинилась 11 червня 2014 року і на даний час у заявника відсутній обовязок по припиненій поруці, а відтак виконавчий лист з 11 червня 2013 року не підлягає виконанню.
ОСОБА_1 та представник публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», які належним чином повідомлені про час та місце розгляду заяви, в судове засідання не зявилися. Їхня неявка не перешкоджає розгляду заяви.
Перевіривши матеріали цивільної справи № 2-614/11, копії матеріалів виконавчого провадження, суд вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
Згідно ч. 4 цієї статті, суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
Самбірським міськрайонним судом 29 травня 2012 року ухвалено рішення у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання кредитного договору недійсним, згідно якого позов публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» був задоволений, а у зустрічному позові відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Із матеріалів даної цивільної справи убачається, що вступна і резолютивна частина судового рішення була проголошена у відсутності ОСОБА_1
Копія повного рішення суду отримана представником ОСОБА_1 3 червня
2012 року, а самою ОСОБА_1 та іншими відповідачами у справі, згідно отриманих поштових повідомлень, - 2 лютого 2013 року.
Оскільки ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судове рішення не оскаржили, то після набрання ним законної сили виконавчий лист був надісланий 15 лютого 2013 року представнику публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк».
Із наданих копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що вперше виконавчий лист був предявлений до виконання 25 березня 2013 року. Дане виконавче провадження було завершено винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27 лютого 2014 року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон). В постанові державним виконавцем, на підставі п. 5 ст. 47 Закону було встановлено строк протягом якого виконавчий документ може бути повторно предявлений для виконання до 27 лютого 2015 року.
Відповідно до п. 5 ст. 47 Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно предявити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону, виконавчі документи можуть бути предявлені до виконання в такі строки; посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документипротягом року, якщо інше не передбачено законом.
В наступному публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» повторно зверталося до виконавчої служби про примусове виконання виконавчого листа, про що свідчить копія постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від
25 грудня 2015 року у ВП № 42914401, а також копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 24 лютого 2015 року ВП № 46653098. Виконавче провадження № 46653098, яке відкрите за постановою про відкриття виконавчого провадження від 24 лютого 2015 року було завершене згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від
22 червня 2015 року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону і, відповідно до п. 5 ст. 47 та ст. 22 Закону, встановлювався строк на повторне подання виконавчого листа до виконання до
22 червня 2016 року. Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» 22 вересня 2015 року повторно предявило виконавчий лист до виконання.
Зазначене вказує на те, що строк предявлення виконавчого документа до виконання не сплив, і виконавчий лист підлягає виконанню в установленому порядку.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що за вказаних обставин обовязок ОСОБА_1, як боржника перед публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк», згідно чинного законодавства не припинився і триває, а підстави, передбачені ч. 4 ст. 369 ЦПК України, для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відсутні.
Керуючись ст. 369 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа,
№ 2-614, виданого 13 березня 2013 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області на примусове виконання рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 травня 2012 року у справі № 2-614/11, таким, що не підлягає виконаннювідмовити.
Зупинене, відповідно до ухвали судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2015 року, стягненняза виконавчим листом, виданим Самбірським міськрайонним судом Львівської області у справі про стягнення із ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» 5942,27 доларів США, що в еквіваленті становить 47460 грн. 91 коп. та
13645 грн. 31 коп. заборгованості по кредитному договору і судові витрати у справі 691 грн. 16 коп. у виконавчому провадженнівідновити.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя
-
Подавала в похожей ситуации иск о признании поручительства прекращенным, но по ч.1. ст. 559. Кассация направила на пересмотр в первую инстанцию, которая в конце-концов удовлетворила. Ни в одном из судов вопрос о преюдициальности решения о взыскании даже не возникал.
Викладіть, будь-ласка, цю практику з ЄДРСР по стягенню і по ч.1. ст.559.
-
Доброе утро. Выскажите пожалуйста, Ваше мнение по следующему вопросу. Есть решение 1 и 2 инстанций о взыскании солидарно с должника и поручителя суммы долга. Вопрос поручительства в этом процессе отдельно не рассматривался, ходатайства и иски, по этому вопросу не подавались . Кассация в пересмотре отказала.
Вопрос: Поручитель на данный момент подал иск о признании поручительство прекращенным по ч. 4 ст. 559 ГК. Может ли суд признать поручительство прекращенным или в связи с тем, что есть вышеуказанные решения судов о солидарном взыскании, считается, по умолчанию, что предыдущие суды вынеся решения не в пользу поручителя, признали поручительство действующим?
Доброе утро. Выскажите пожалуйста, Ваше мнение по следующему вопросу. Есть решение 1 и 2 инстанций о взыскании солидарно с должника и поручителя суммы долга. Вопрос поручительства в этом процессе отдельно не рассматривался, ходатайства и иски, по этому вопросу не подавались . Кассация в пересмотре отказала.
Вопрос: Поручитель на данный момент подал иск о признании поручительство прекращенным по ч. 4 ст. 559 ГК. Может ли суд признать поручительство прекращенным или в связи с тем, что есть вышеуказанные решения судов о солидарном взыскании, считается, по умолчанию, что предыдущие суды вынеся решения не в пользу поручителя, признали поручительство действующим?
Читайте ці дві теми: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6122&hl= http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7397&hl= Думаю знайдете для себе багато цікавого. По суті: не думаю, що такий спір абсолютно безперспективний, але преюдиція по більшості фактів мусить бути застосована судом.
-
Ну ст. 625 говорит про 3%, если иной размер не установлен договором, а в кредитном договоре иной процент ...
Луспеник каже, що на весь витребуваний(зафіксований) борг кредитор має право застосувати ст.625, тобто індекс інфляції на гривневе грошове зобовязання і проценти за весь час прострочення. І на який саме (розмір процентної ставки річних?), на Ваше переконання, процент має право кредитор від простроченого боржника?
-
Конвенция о защите ПРАВ ЧЕЛОВЕКА, а не ооо "Рога и копыта"
А вот эта фраза вполне подходит для случая в нашей теме для ответа на дискуссию о юрисдикции:
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Коли опублікують № 6-2510цс15 може стане ясніше.
ВСУ сделал вывод об истребовании у добросовестного приобретателя госимущества, выбывшего незаконным путем18:00 23.12.15Разъяснены нюансы прменения Первого протокола Конвенции о защите прав человекаПРАВОВЫЕ ИЗВЕСТИЯВерховный Суд Украины на совместном заседании судебных палат по гражданским, административным и хозяйственным делам 16 декабря 2015 года рассмотрел дело № 6-2510цс15, предметом которого был спор о признании незаконным решения органа местного самоуправления в отношении земельного участка и истребовании этого земельного участка из чужого незаконного владения.
При рассмотрении было сделано следующее правовое заключение. В соответствии со статьей 1 Первого протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод следует оценивать 3 критерия на предмет совместимости меры вмешательства в право человека на мирное владение имуществом с гарантиями статьи 1 Протокола, а именно: является ли вмешательство законным; преследует ли оно «общественный», «публичный» интерес; является ли такая мера (вмешательство в право на мирное владение имуществом) пропорциональной определенным целям.
Критерий законности означает, что вмешательство государства в право собственности лица должно осуществляться на основании закона - нормативно-правового акта, который должен быть доступным для заинтересованных лиц, четким и предсказуемым в вопросах применения и последствий действия его норм.
Вмешательство государства в право собственности лица является оправданным, если оно осуществляется с целью удовлетворения «общественного», «публичного» интереса.
Принцип «пропорциональности» предполагает соблюдение справедливого равновесия (баланса) между интересами государства (общества), связанными с вмешательством, и интересами лица, так или иначе страдающего от вмешательства.
Источник: ВСУ
Также при рассмотрении этого дела был сделан вывод о том, по правилам какого судопроизводства должны рассматриваться споры о признании незаконным решения органа государственной власти или органа местного самоуправления в отношении земельного участка и истребовании этого земельного участка из чужого незаконного владения.
-
Решение в целом не плохое, давно пора было поставить точку и определится с точкой отсчета срока исковой давности. Но! Немного непонятен вопрос по процентам.
Согласно закону о ЗПП запрещено требовать возврат кредита срок давности которого истек. Разве проценты не составляющая часть кредитного обязательства?
Исходя из логики ВСУ пока кредитные средства не будут возвращены, кредитор может раз в 3 года взыскивать проценты и пеню по ним, ИМХО.
Или я что-то не так понимаю? Как по мне решение создало почву для новых злоупотреблений.
поки-що слово "проценти" нерозшифроване
Є варіанти про що ж та ст.1048 пише: чи то про 3% зі ст.625, чи то про всі за 1046-1 -
В продовження дискусії про цивільну чи адміністративну юрисдикцію. Пардон, якщо ця практика вже мелькала раніше.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/53778684
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Маринченка В.Л.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенка В.В., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю представників:
позивача - Гнатюка М.М., відповідача - Попчук Т.О., товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Ко» (далі - Товариство) - Салазського О.С., Міністерства культури України - Яцишена Д.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом першого заступника прокурора міста Києва (далі - Прокурор) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Інспекція), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Амадеус Ко» (далі - Товариство), Міністерство культури України, про визнання дій протиправними та скасування рішень,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2014 року Прокурор звернувся до суду з позовом, у якому просив: поновити строк для звернення з позовом; визнати неправомірними дії Інспекції щодо видачі Товариству дозвільних документів на будівництво та введення в експлуатацію об'єктів інженерної та транспортної інфраструктури в районі Паркової дороги в м. Києві; визнати нечинними та скасувати дозволи на виконання будівельних робіт від 23 січня 2012 року № КВ 11412010515 та 24 травня 2012 року № КВ 11412081994; скасувати видані Товариству сертифікати відповідності закінчених будівництвом об'єктів проектної документації вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтвердження їхньої готовності до експлуатації від 31 травня 2012 року №№ КВ 16412087886, КВ 16412087887 та 3 грудня 2012 року №№ КВ 16412235386, КВ 16412235387, КВ 16412235388; скасувати зареєстровані Товариством декларації про початок будівельних робіт від 25 лютого 2013 року № КВ 083120560496 та про готовність об'єкта до експлуатації від 30 квітня 2013 року № КВ 143131200160.
На обґрунтування позову Прокурор послався на дотримання прокуратурою строків звернення до суду, оскільки лише у квітні 2014 року під час проведеної в порядку нагляду перевірки за додержанням і застосуванням законів виявлено порушення інспекцією вимог містобудівного законодавства в частині повноти та своєчасності вжиття наданих повноважень щодо здійснення контролю, реєстрації дозвільних документів на будівництво та введення об'єктів в експлуатацію. У ході цієї перевірки встановлено, зокрема, порушення Інспекцією порядку надання Товариству дозвільних документів на будівництво та введення об'єктів інженерної та транспортної інфраструктури в районі Пракової дороги у м. Києві в експлуатацію через невідповідність поданих Товариством документів вимогам законодавства.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 26 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року, адміністративний позов залишив без розгляду. У своїх рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що прокуратурі міста Києва про оскаржувані рішення було відомо ще у 2012 році, а тому позивач без поважних причин пропустив строки звернення до суду, відтак клопотання товариства про залишення позову прокурора без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення підлягає задоволенню.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 травня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України заступник Генерального прокурора України, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 травня 2015 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року та ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від:
24 лютого 2015 року (№ К/800/616/14) у справі про визнання недійсними рішень Котелевської селищної ради Полтавської області від 26 вересня 2007 року та 27 квітня 2011 року, у якій касаційний суд погодився із судами попередніх інстанцій та визнав причини пропуску строку для звернення до суду із позовом поважними і не знайшов підстав для залишення позову без розгляду, оскільки позивач про існування оскаржуваних рішень дізнався у липні 2012 року;
2 квітня 2015 року (№ К/9991/45910/12) у справі за позовом державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області до відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» про стягнення фінансових санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 3 березня 2005 року, у якій касаційний суд дійшов висновку, що внаслідок судового оскарження відповідачем безпосередньо податкового повідомлення-рішення право на звернення до суду із вказаним позовом виникло фактично із 19 листопада 2009 року. Тому з урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції обґрунтовано поновив строк для звернення до суду;
28 травня 2015 року (№ К/800/6134/14) у справі за позовом прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Печерської районної у м. Києві державної адміністрації до обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Житлосервіс» (далі - ОКЖК) про припинення юридичної особи, у якій за результатами перевірки, проведеної у 2013 році в порядку прокурорського нагляду прокуратурою міста києва за додержанням та застосуванням законів під час реєстрації ОКЖК з метою отримання ними у власність земельних ділянок у межах міста Києва, прокурор дійшов висновку про необхідність визнати недійсною державну реєстрацію ОКЖК, проведену у 2007 році, через порушення, встановлені у ході цієї перевірки. При розгляді справи суди всіх інстанцій дійшли висновку, що саме за результатами вказаної перевірки встановлено факт порушення, а відтак звернення прокурора до суду з позовом відбулося у межах строку, встановленого статтею 99 КАС.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про часткове задоволення заяви з огляду на нижченаведене.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
У справі, що розглядається, спір стосується не стільки правомірності дій Інспекції щодо видачі Товариству дозвільних документів, скільки правомірності зміни цільового призначення та передачі у довгострокову оренду Товариству спірної земельної ділянки у зв'язку з будівництвом та обслуговуванням об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури в районі Паркової дороги в м. Києві, тобто цивільного права, що підтверджується наявними у справі матеріалами, а отже, суди дійшли помилкового висновку щодо вирішення його в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, передачі її у довгострокову оренду та видачі дозвільних документів та введення в експлуатацію об'єктів інженерної та транспортної інфраструктури з видачею правовстановлюючих документів подальше оспорювання правомірності таких дій має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Не обговорюючи питання правильності застосування судами статей 99, 100 КАС, колегія суддів вважає, що в цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом». Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
З урахуванням того, що суди помилково розглянули справу в порядку адміністративного судочинства, всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі відповідно до пункту «б» пункту 1 частини другої статті 243 КАС - закриттю.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 травня 2015 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року, ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року скасувати, провадження в адміністративній справі закрити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.Л. МаринченкоСудді:М.І. Гриців О.А. Коротких В.В. Кривенко П.В. Панталієнко І.Л. Самсін О.О. Терлецький
-
А постанова ВСУ разве не основание...
Для вирішення про 2(6) місяців протягом яких виконавець повинен виконати, ця постанова, думаю, не допоможе. Постанова ВСУ 19.08.2014 № 3-55гс14, а вірніше правова позиція щодо правильного застосування норми закону про виконавче провадження не про дії/бездіяльність виконавця в межах строку ВП, і не про строк самого ВП, а про залишок строку предявлення виконавчого листа до примусового виконання після його повернення з попереднього(завершеного) ВП. Правова позиція при перегляді справи за винятковими обставинами, полягає в тому що ВСУ погодився з позицією ВГСУ і сказав : “На підставі норм частин першої–другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що внаслідок пред'явлення наказу до виконання строк пред'явлення переривається і поновлюється, а не починається спочатку.”
ВССУ в постанові від 25.09.2015 №8 (узагальненні затвердженому цим Пленумом) зайшов з іншої сторони і каже, що не може бути відкрите ВП за виконавчим листом, строк предявлення якого витік. Тобто говорить про те ж, але на ВСУ 19.08.2014 № 3-55гс14 не посилається.
Натомість вже заточена практика: ухвала про поновлення строку предявлення не підлягає касаційному оскарженню. Принаймні, щоб вибити грунт для поновлення строку, потрібно заявитись по 369 або скаргою на ДВС, якщо для цього є підстави в розрізі позиції 3-55гс14.
Історія має шанс набути масовості, тому що загострились фіскали: або позичальник вже отримав дохід і має включити його в декларацію, або позичальник не отримував доходу, бо з нього продовжують стягувати. Відповідно й у джерела "отримання такого доходу": або шанси стягнути борг перестали існувати/ або ні.
Пофантазуйте самі який варіант вибере наша влада.
ПС: тема декларацій і податку розвивається в паралельній темі http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7964&page=2
-
Пока не было такого случая.
Но проблемы, я не вижу, наоборот, хорошо, что есть постановление ВСУ.
Случай, как я понимаю, очень редкий.
Ведь по нему только одно постановление ВСУ.
Якраз навпаки. Масово виконавчі провадження проводяться всупереч позиції ВСУ. При завершенні ВП навіть в ЄДРВП "вбито" шаблон, за яким після завершення одного ВП має появитись дата завершення нового строку предявлення(база хоче, що виконавець поставив новий один рік). При тому, що поновлювати строки має право ВИКЛЮЧНО суд, виглядає дуже дивним, що практику з цього питання бажаючих розвивати мало.
-
1
-
-
Вот какраз ответ на этот вопрос всех интересует...
Що у Вас? Десь вже зіграла ця позиція ( правова позиція Постанови Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-55гс14 про те, що «внаслідок пред'явлення виконавчого документа до виконання строк пред'явлення переривається і поновлюється, а не починається спочатку.” ) або так, або сяк? В мене судді остерігаються навіть посилатись, не те, що застосувати, або заперечити.
-
Вот вот ... И мне не понятно на каком основании это интересно... Это надо оскарживать в апелляции... в этой части...
Оскаржую в усіх частях. І по 369, і по скаргах на дії ДВС. Судді вкрай незадоволені і возмУщені
В сновному мене цікавить відповідь чи "строк предявлення виконавчого листа після завершення ВП починається спочатку", чи продовжується перебіг з місця де перевався строк. -
Не понял... А это что...??
невідомо
-
Сьогодні вистрілив новий штрих
прикольно, що спочатку в ЄДРСР, а не поштою.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/54107256
Справа № 452/2843/15-ц
УХВАЛА
26 листопада 2015 року м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Казана І.С.
при секретарі Топорович В.В.,
із участю: державного виконавця Співака Р.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області матеріали скарги представника заявника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на постанову від 25.09.2015 року про відкриття виконавчого провадження №48806481, винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3, вже після спливу річного строку для предявлення виконавчого документа до виконання. Строк предявлення виконавчого документа до примусового виконання на думку заявника витік ще 10.06.2013 року, а отже обовязок за виконавчим листом №2-614 у ОСОБА_2 до виконання якого вона може бути примушена, відсутній. У звязку з вищенаведеним ОСОБА_1 просить визнати цю постанову неправомірною і скасувати.
ОСОБА_1 та заявник у судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд скарги у його відсутності.
У судовому засіданні старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3 заперечив проти скарги і пояснив, що виходячи із позиції заявника з дня набрання законної сили судовим рішенням до часу останнього відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-614 від 13.02.2014 року про стягнення коштів із ОСОБА_2 в користь ПАТ акціонерний банк «Укргазбанк» минуло 237 днів, відтак у задоволенні скарги просив відмовити.
Представник заінтересованої особи АБ «Укргазбанк» на виклик в судове засідання не зявилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності та письмове заперечення проти скарги ОСОБА_4
Вислухавши старшого державного виконавця, зясувавши обставини справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав:
У відповідності до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до копії постанови відкриття виконавчого провадження від 25.03.2013 року №37199021 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_5 було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-614, виданого 13.02.2013 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області про солідарне стягнення із ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 в користь публічного акціонерного банку «Укргазбанк» 5942,27 доларів США, що в еквіваленті становить 47460,91грн. та 13645,31грн. заборгованості по кредитному договору і судові витрати у справі 691,16грн.
Згідно постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.02.2014 року та 25.12.2014 року виконавчий лист №2-614, виданий 13.02.2013 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Із копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2015 року №48806481 відомо, що головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_5 черговий раз відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-614, виданого 13.02.2013 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області про солідарне стягнення із ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 в користь ПАТ акціонерного банку «Укргазбанк» наведених вище коштів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно предявити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
У відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути предявлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Ураховуючи наведені нормативні акти у сукупності з поясненнями старшого державного виконавця, подані суду документи, котрі цього не спростовують, існуюче несплачене фінансове зобовязання у громадянки ОСОБА_2 перед банківською установою, приводять суд до висновку, що стягувач не порушив строк для предявлення виконавчого документа до виконання, а відтак постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2015 року за виконавчим провадженням №48806481, винесена державним виконавцем відділу державної виконавчої служби є правомірною та в даному конкретному випадку не порушує прав чи свобод ОСОБА_2 під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до закону.
Судові витрати слід розподілити згідно ст. 388 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 386 387 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3.
Стягнути із ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у сумі 487,2грн.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області протягом пяти днів з дня отримання її копії.
Суддя І.С. Казан.
-
По заочке... да...
Не зовсім. Рішення проти трьох солідарних. Проголошене 29.05.2012 у відсутності всіх трьох. Позичальник вперше отримав повне в травні 2015. Поручитель -1 через представника отримав 02.06.2012. Поручитель-2 в суді не появлявся, що і коли отримував - покищо під питанням. В ЄДРСР світиться що набрало законної сили 09.06.2012. Всі 3 виконавчі листи видані 13.02.2013, в усіх трьох виконавчих листах вказано "рішення вступило 13.02.2013, дата видачі листа - 13.02.2013". Попутне: рішення є актом індивідуальним і набирає сили щодо кожного відповідача індивідуально. Типу -ІМХО.
-
А по каким основаниям Вы хотели признать исполнительный лист не подлежащим исполнению?
Виданий до набрання законної сили рішенням проти боржника.
-
перша-мінусове
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54107247
Справа № 452/1340/15-ц
У Х В А Л А
07 грудня 2015 року м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого-судді Сенечина В.М.,
при секретарі Кухар О.П.,
з участю: представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
державного виконавця відділу державної виконавчої служби
Самбірського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Самборі заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся із вказаною заявою покликаючись на те, що Самбірським міськрайонним судом 29 травня 2012 року ухвалено рішення у цивільній справі № 2-614 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання кредитного договору недійсним, згідно якого позов ПАТ АБ «Укргазбанк» був задоволений, а у зустрічному позові відмовлено.
Заявник зазначає, що не був присутнім під час проголошення судового рішення, копію якого отримав лише 15.05.2015 року, а відтак виконавчий лист, виданий 13.02.2013 року, помилково і був звернутий до виконання передчасно, оскільки рішення суду, на переконання заявника, не набрало законної сили і відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 підтримав подану заяву зіславшись на обставини зазначені в ній.
Представник ПАТ АБ «Укргазбанк», який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не зявився, подавши клопотання про розгляд заяви у його відсутності.
Державний виконавець Співак Р.Б. пояснив, що виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору, згідно рішення Самбірського міськрайонного суду від 29 травня 2012 року, надійшов до виконання 25 березня 2013 року і по ньому проводились виконавчі дії. На даний час рішення суду не виконано.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Самбірським міськрайонним судом 29.05.2012 року ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання кредитного договору недійсним, згідно якого позов ПАТ АБ «Укргазбанк» був задоволений, а у зустрічному позові відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Із матеріалів даної цивільної справи убачається, що вступна і резолютивна частина судового рішення була проголошена у відсутності ОСОБА_1 та його представника.
Копія повного рішення суду отримана представником ОСОБА_4 дружини
ОСОБА_1 03.06.2012 року.
Крім того, ОСОБА_1 надсилалась копія рішення Самбірського міськрайонного суду і згідно отриманих рекомендованих поштових повідомлень він, дружина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали копію рішення суду 02.02.2013 року.
Оскільки ОСОБА_1 та іншими відповідачами у даній цивільній справі судове рішення не було оскаржено, то після набрання рішення законної сили виконавчий лист був надісланий 15.02.2013 року представнику ПАТ АБ «Укргазбанк» і в подальшому скеровано для виконання.
Отже виконавчий лист був виданий стягувачеві по закінченні терміну на апеляційне оскарження рішення Самбірського міськрайонного суду.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що доводи заявника про помилкову видачу виконавчого листа, та передчасне звернення його до примусового виконання є необґрунтованим і таким, що спростовується матеріалами справи.
Керуючись ст. 369 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа
№ 2-614, від 13 лютого 2013 року таким, що не підлягає виконанню відмовити.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя
-
У этой оговорки есть сроки Исковой давности?
На негаторний позов строк давності не поширюється. Позивач на час позову повинен бути реальним і дійсним власником, а право власності безперервним.
-
В 2005-07 гг. была масса договоров под товар в обороте, где закладывали и машины в автосалонах и аккумуляторы на складах заводов производителей, з/части на складах, квартиры в ФФС (новостроях) и прочее.
У меня в пр-ве многоквартирный дом который был передан застройщиком в ипотеку (ФФС), в котором инвесторы (собственники квартир) имеют право собственности на свои квартиры, а банк имеет весь дом, вот такие вот истории…..
Я пишу о реальной практике, а не о лекциях для первокурсников.
...за респект дюже вдячний...
Теперішній хаос в юриспруденції і в головах є результатом пропущених в свій час уроків. ІМХО
-
2
-
-
Між іншим, в руслі цієї теми (про дотримання спеціального порядку звернення стягнення на предмет іпотеки ( манципація?
) дуже цікаві позиції суддів ВСУ щодо дійсності застереження про позасудове звернення стягнення, про дійсність іпотеки якщо зобовязання дійсне, але не реальне і т.д. й т.п. є в темі http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7416&hl= -
А почему только б/у?
Разве нельзя было передавать в залог товар в обороте?
...т/с для автосалона это товар....
Ви дальше в святая святих. Наша територія ніби то і дозволяє так робити, бо так комусь хотілось.
А якщо дивитись в корінь, то для забудовника - товаром є квартири, для автосалона- автомобілі, для торгівця с/г - технікою - вона ж (техніка), для торгівця зброєю - зброя, для торговця наркотичними препаратами - препарати. Памятаю як на перших курсах подібний перелік наводився, як приклад осучаснених рес манціпі. Потім, правда, це все забулось і не появлялось.
Укладення договору застави має той, хто має право відчужувати. Щоб настали бажані наслідки, тобто з тою метою, щоб при настанні моменту звернення стягнення така мета могла бути реально досягнена. Коломийку з заставою спирту і реалізацією права на стягнення цього спирту мабуть памятаємо. Чи правильно склалась практика-велике питання?
Мислю, що нашою реальною практикою була тупо знехтувана стара забута практика манципації в сучасному розумінні (через ідентифікацію і спеціальні правила цивільного обігу на окремі групи товарів ). Через це і появились застава майнових прав на неіснуючу нерухомість, застава товарів в обороті замість застави зареєстрованих транспортних засобів і т.п.
Не думаю, що пізно пити боржомі, але багато чого зроблено неправильно, а наслідки невідворотні. Чого вартує тільки одна багатоквартирна власність. Якби не податок на нерухомість, то і далі гнило б в заданому конституційним судом невірному напрямку.
І тільки тепер, коли судова система починає повертати собі вмєняємость - починається повернення з голови на ноги. Ну - не без перегибов, звичайно
DУХу респект за розворушення залежалих пластів.
Трошки манципації для загального настрою.
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D1%86%D0%B8%D1%8F Манципация
[править | править вики-текст]Материал из Википедии — свободной энциклопедииМанципа́ция (лат. mancipatio, от лат. manus — «рука» и лат. capio — «беру») — в римском праве акт фиксации перехода права собственности от одного лица к другому, при котором отчуждаемая вещь в присутствии пяти свидетелей и весовщика передавалась приобретателю при произнесении строго определённых словесных форм и выполнении обряда с весами с медным слитком.
Деление вещей на манципируемые и неманципируемые[править | править вики-текст]Важнейшие вещи, являвшиеся наиболее ценными для земледелия, носили наименование лат. res mancipi — манципируемые вещи. К ним относились италийские земли, рабы и скот, служивший для обработки земли, а также земельные (предиальные) сервитуты как разновидность бестелесных вещей. Все другие вещи назывались лат. res nec mancipi — неманципируемые вещи. Практическое отличие этих видов вещей состояло в том, что приобретение права собственности на вещь, входящую в число res mancipi, не могло происходить путём неформальной передачи (лат. traditio) вещи собственником другому лицу — для этого либо проводилась манципация, либо лат. in iure cessio («уступка в суде»), то есть мнимый судебный спор.[1]
Форма манципации имела место во всех отраслях частного права Древнего Рима. В формальностях манципации ряд исследователей усматривает общественный контроль как пережиток эпохи общественной собственности, на основе чего делают вывод, что право индивидуальной собственности на res mancipi возникло позднее, чем на остальные вещи. Тем не менее в имеющихся источниках изучения римского права нет достоверных данных о возникновении деления на res mancipi и res nec mancipi.[2]
Деление res mancipi и res nec mancipi отпало ко времени абсолютной монархии. Составители Кодификации Юстиниана также произвели изменение классических текстов, где слово mancipatio было заменено на traditio, означавшее неформальную передачу вещи.[1]
Обряд манципации[править | править вики-текст]Согласно Институциям Гая «Манципация состоит… в мнимой (воображаемой) продаже. Эта форма приобретения собственности свойственна только римским гражданам и совершается следующим образом. Пригласив не менее пяти совершеннолетних римских граждан в качестве свидетелей и сверх того ещё одно лицо того же состояния, которое держало бы в руках медные весы и называющееся весовщиком, покупатель ещё держал медь, говорит так: лат. HUNC EGO HOMINEM EX IURE QUIRITIUM MEUM ESSE AIO ISQUE MIHI EMPTUS ESTO HOC AERE AENEAQUE LIBRA („утверждаю, что этот раб по праву квиритов принадлежит мне, и что он должен считаться купленным мною за этот металл и посредством этих медных весов“); затем он ударяет этим металлом об весы и передаёт его как покупную сумму тому, от кого приобретает вещь».[3]
Примечания[править | править вики-текст]- ↑ Перейти к:1 2 Новицкий И. Б. Римское право. — 6-е, стереотипное. — М.: Ассоциация «Гуманитарное знание», «ТЕИС», 1997. — С. 88-89. — 10 000 экз. — ISBN 5-86409-002-6, ББК 67.
- ↑ Diosdy Gyorgi. Ownership in ancient and preclassical Roman law. — Budapest, 1970. — С. 56.
- ↑ Институции Гая. Книга I. § 119.
-
Мне одни умельцы турки в Германии показывали как они пороги переваривали, да так, что и не заметно было ничего... без специального оборудования... А как известно именно турки специализируются на угонах в Германии и округе близлежащей...
Кобра (та якій кролик показував пальчик) все це прекрасно фільтрувала. Переварені куски кузова чудово і моментально світяться.
-
1
-
-
Меня видимо не поняли. Да я не о табличках и вытравленных и перебитых на кузове номерах.
Всё в этом сообщении #1453
Все добре Вас поняли
Інформація про предмет обтяження в ДРОРМі має ідентифікуватись за VIN. І запитуватись по VIN. Але ми ж живемо на заповідній території -
2
-
Виконавчий лист
в Антиколеторські послуги, допомога позичальникам, повернення депозитів
Опубликовано
Так сам Бог велів. Інші вже трохи розшифровані ВССУ Головам апеляційних судів
областей,
міст Києва і Севастополя,
Апеляційного суду Автономної
Республіки Крим
Про практику розгляду судами
процесуальних питань, пов’язаних із виконанням
судових рішень у цивільних справах
25 вересня 2015 року на засіданні пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було обговорено та взято до відома інформацію про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах.
У зв’язку з цим надсилаємо витяг із зазначеного узагальнення.
1. Процесуальні питання, пов’язані ......
5.....
Проте у зв’язку з відсутністю чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у ч. 4 ст. 369 ЦПК, у суддів виникали труднощі під час її застосування.
При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов’язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв’язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Обов’язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов’язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п’ятої ЦК.
Так, зобов’язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов’язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов’язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:
– видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);
– коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;
– видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;
– помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;
– видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;
– пред’явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред’явлення цього листа до виконання.