yafet
-
Число публикаций
680 -
Регистрация
-
Последнее посещение
-
Days Won
15
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы yafet
-
-
Что, никому не интересно?
Чому нецікаво. Єдиним міжнародним ідентифікатором такого майна є VIN. Але тут потрібно починати просвіту з самого початку.
В мене, наприклад, вже чотири роки болтається одна кримінальна і одна адміністративна: податок на першу реєстрацію, підробка документів при ввезенні на митну територію. А болтається з тої простої причини, що заву прокурору я подав виключно з одним ідентифікатором - VIN. Скільки там інтересів зачепило - дух захоплює.
Боюсь, що багато форумчан, коли заглянуть в реквізити "примітка" техпаспорта своєї машинки, виявлять посилання на митні декларації, про які (і експортерів з імпортерами) і не підозрюють. Статус кво поки-що висить на презумпції: все що зареєстровано - можна кататись. Ви посягаєте на святая святих. Не розрушайте ідилію
Vehicle Identification Number — Идентификационный номер транспортного средства — 17–значный цифрово–буквенный код, в котором зашифрована почти вся информация о Вашей машине, от цвета до мощности двигателя и дня выпуска автомобиля. Этот код спросят у Вас в любом магазине запчастей. По VIN — коду Вы можете проверить дату выпуска автомобиля, проверить его на угон и т.д.
Подкапотная табличка— в конструкцию автомобиля заводом–изготовителем постоянно вносятся изменения, доработки. Цели и уровень этих изменений могут быть различные, однако важным является то, что два автомобиля одной модели, выпущенные в разное время, могут серьезно отличаться как своей конструкцией в целом, так и «начинкой». У большинства легковых автомобилей под капотом расположена алюминиевая табличка (которую так и называют–«подкапотной»), на которой указаны все необходимые данные. Это буквенно–цифровые комбинации, позволяющие практически однозначно определить каждый из узлов и параметров Вашего автомобиля. И если Вы потратите однажды 10 минут времени и спишите все данные в записную книжку, то у Вас всегда будет под рукой практически полная информация о своем автомобиле. -
Зацікавленим. Зі всіма помислами щодо стадії виконання судових рішень пропоную перенестись в тему
"Виконавчий листпоновлення строку поданняАвтор ksana36, 23 Nov 2013 19:37"http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6122&page=8
-
Нагадую, що щось ще є і у ВСУ ( № 6-608ц15 )
http://reyestr.court.gov.ua/Review/44408306
У Х В А Л А
26 травня 2015 року м. Київ
Суддя Верховного Суду України Романюк Я.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року в справі за заявою Австрійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбер-Україна» про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
в с т а н о в и в :
Ухвалою судді Верховного Суду України від 26 травня 2015 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року в справі за заявою Австрійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбер-Україна» про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись статтею 3601 Цивільного процесуального кодексу України,
у х в а л и в :
Витребувати матеріали цивільної справи за заявою Австрійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбер-Україна» про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Направити копію ухвали до Самбірського міськрайонного суду Львівської області та зобов'язати його в строк до 25 червня 2015 року направити справу до Верховного Суду України.
Суддя
Верховного Суду України Я.М. Романюк
-
http://reyestr.court.gov.ua/Review/53797125
Справа № 452/1548/15 Головуючий у 1 інстанції: Кравців В.І.
Провадження № 22-ц/783/6932/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Д. І.
Категорія:81
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Монастирецького Д.І.,
суддів: Кабаля І.І., Копняк С.М.,
секретаря Юзефович Ю.І.,
з участю представника АП ТзОВ «Рамбер-Україна»- ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Австрійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбер-Україна» на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13 серпня 2015 року у справі за заявою Австрійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбер-Україна» про перегляд ухвали суду у звязку з нововиявленими обставинами, -
в с т а н о в и л а:
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11 червня 2014 року відмовлено у задоволенні скарги АП ТОВ «Рамбер-Україна» на дії заступника начальника відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3 щодо винесення 6 травня 2014 року постанови про відкриття виконавчого провадження № 43209193 із виконання дубліката виконавчого листа № 2-885/2009 року, виданого 17.03.2014 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області, про стягнення із АП ТОВ «Рамбер-Україна» в користь ОСОБА_4 1780 000,00 грн., 17 800,00 грн. судового збору та 250,00 грн. витрат, повязаних з інформаційно-технічним забезпеченням.
12.01.2015 року АП ТОВ «Рамбер-Україна» звернулося до суду із заявою про перегляд у звязку з нововиявленими обставинами зазначеної ухвали суду, посилаючись на те, що на час її постановлення та набрання нею законної сили заявнику не були і не могли бути відомі істотні для справи обставини, а саме те, що у дублікаті виконавчого листа, на підставі якого була винесена оскаржувана постанова, допущена помилка у записі дати набрання законної сили рішенням суду, зокрема записано 15 січня 2014 року замість 14 листопада 2012 року.
Ці обставини були встановлені згідно ухвали Апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2014 року, якою було залишено без змін ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 липня 2014 року про виправлення вказаної помилки у записі дати набрання законної сили рішенням суду.
Оскаржуваною ухвалою залишено без задоволення заяву Австрійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбер-Україна» про перегляд у звязку з нововиявленими обставинами ухвали Самбріського міськрайонного суду Львівської області від 11 червня 2014 року про відмову у задоволенні скарги АП ТОВ «Рамбер-Україна» на дії заступника начальника відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3 щодо винесення 6 травня 2014 року постанови про відкриття виконавчого провадження № 43209193 із виконання дубліката виконавчого листа № 2-885/2009 року, виданого 17.03.2014 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області про стягнення із АП ТзОВ «Рамбер-Україна» в користь ОСОБА_4 1780 000,00 грн., 17 800,00 грн. судового збору та 250,00 грн. витрат, повязаних з інформаційно-технічним забезпеченням.
Ухвалу суду оскаржило Австрійське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбер-Україна», вважає її незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд посилався на те, що заявнику було відома та обставина, що у дублікаті виконавчого листа, виданого 17 березня 2014 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області, невірно зазначено дату набрання рішенням суду законної сили та заявник посилався на цю обставину в обґрунтування скарги на дії державного виконавця. З таким висновком суду не погоджується та зазначає, що обставина, що у дублікаті виконавчого листа допущена помилка в графі «Рішення набрало законної сили» не була і не могла бути йому відома, оскільки не могла бути підтвердженою єдиним можливим належним доказом, яким є виключно ухвала Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 липня 2014 року, яка набрала чинності 24 грудня 2014 року. Посилається на те, що обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але не були і не могли були бути відомі особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Просить скасувати ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13 серпня 2015 року та постановити нову, якою заяву задовольнити.
ВДВС Самбірського МРУЮ Львівської області повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення йому поштового відправлення (а.с. 163), в судове засідання апеляційної інстанції в особі представника не зявився, причину своєї неявки суду не повідомив, матеріалів справи достатньо для розгляду справи у його відсутності.
ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, хоча належним чином за вказаними ними адресами були повідомлені про дату судового засідання, проте поштові відправлення із повістками повернулися без вручення адресатам з незалежних від суду причин - за закінченням терміну зберігання (а.с. 165, 166), тому відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України вважається, що такі повістки вручені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника АП ТзОВ «Рамбер-Україна»- ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦПК України заява про перегляд судового рішення у звязку з нововиявленими обставинами розглядається в судовому засіданні. Заявник та інші особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Неявка цих осіб не є перешкодою для розгляду заяви.
Розглядаючи заяву Австрійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбер-Україна» про перегляд ухвали суду у звязку з нововиявленими обставинами, міськрайонний суд виходив з того, що представник ВДВС Самбірського МРУЮ Львівської області та стягувач ОСОБА_4, котрі були належним чином повідомлені, в судове засідання не зявилася, про причини неявки у судове засідання не повідомили.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, докази належного повідомлення стягувача ОСОБА_4 або хоча би одного із шести його представників (а.с. 116) - відсутні, такі не були присутніми в судовому засіданні 13.08.2015 року (а.с. 133-140). Копія списку згрупованих поштових відправлень не може слугувати доказом належного повідомлення учасника цивільного процесу.
Отже заява міськрайонним судом розглянута з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду з передачею питання на новий розгляд, виходячи з наступного.
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через курєрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.
Особи, які беруть участь у справі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів звязку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4, 8 ст. 76 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.
Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сімї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.
У разі відсутності адресата, особа, що доставляє повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
Колегія суддів установила, що ОСОБА_4 або його представники судом першої інстанції про день та час розгляду даної заяви не повідомлялися, у матеріалах справи відсутні розписки про одержання ними судових повісток, або поштові відправлення із повістками, що повернулися без вручення адресатам з незалежних від суду причин - за закінченням терміну зберігання чи з інших підстав, що відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України вважалося б, що такі повістки вручені належним чином.
Розглянувши скаргу у відсутності стягувача ОСОБА_4, міськрайонний суд порушив порядок, встановлений для вирішення цього питання.
Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 2, 312 ч. 1 п. 3, 313, 314 ч. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Австрійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбер-Україна» задовольнити частково.
Ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13 серпня 2015 рокускасувати, передати питання про перегляд ухвали суду у звязку з нововиявленими обставинами на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в силу ст. 324 ЦПК України оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий: Монастирецький Д.І.
Судді: Кабаль І.І.
ОСОБА_6
-
Нові штрихи до загальної КАРТИНИ АБСУРДУ стадії виконання судових рішень.
Неясно: 1. Чому адміністративна юрисдикція?
2. Чому ніякої оцінки формулі ВСУ "після переривання перебіг строку предявлення поновлюється, а не починається спочатку"?
http://reyestr.court.gov.ua/Review/54051879
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2015 року Справа № 876/3514/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.
за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі за позовом Секісуі СПР Констракшн ГМБХ до відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов'язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
03.12.2014 року позивач Секісуі СПР Констракшн ГМБХ звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП №43209193 від 06.05.2014 року; зобовязати заступника начальника ВДВС Самбірського МРУЮ Львівської області ОСОБА_2 винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за заявою ОСОБА_1.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП №43209193 від 06.05.2014 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що державним виконавцем, при винесенні спірної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №43209193 від 06.05.2014 року, порушено вимоги ст.ст. 50, 51 Закону України «Про виконавче провадження», а саме відкрито виконавче провадження на підставі дубліката виконавчого листа, провадження щодо якого вже було завершено, без будь-яких законних підстав для поновлення виконавчого провадження за відповідним виконавчим документом.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання заступника начальника ВДВС Самбірського МРУЮ Львівської області ОСОБА_2 винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за заявою ОСОБА_1, то суд першої інстанції зазначив, що не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість такого рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, винесеною із неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.05.2014 р. ВП №43209193 та дії ДВС, враховуючи ст.ст.89,140 ЦК України, ст.ст.6, 181 КАС України, ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» станом на 06.05.2014 року не порушують та не можуть порушувати жодних прав та інтересів Секісуї СПР Констракшн ГМБХ, яка після цього вже стала учасником АП ТзОВ «Рамбер Україна» та набула прав та обов'язків учасника вказаного Товариства з 25.11.2014 р.
Апелянт стверджує, що вперше виконавчий лист № 2-885/2009 був предявлений до виконання у 2009 році. 07.10.2009 року постановою ВДВС Самбірського міськрайонного управління юстиції виконавче провадження №15073972 закінчено. 11.12.2012 р. постановою ВДВС Самбірського міськрайонного управління юстиції виконавче провадження №15073972 поновлено у звязку із визнанням судом незаконної постанови про закінчення виконавчого провадження. Тобто, виконавчий лист № 2-885/2009 і надалі залишався на виконанні.
07.03.2014 року постановою ВДВС Самбірського міськрайонного управління юстиції виконавче провадження №15073972 закінчено у звязку із тим, що до ВДВС не було подано повторно оригіналу виконавчого листа, а не у звязку із повним виконанням судового рішення. В черговий раз виконавчий лист (його дублікат) був предявлений через місяць після закінчення виконавчого провадження у квітні 2014 року у встановлені строки, які переривалися.
Апелянт посилається на те, що відповідно до ст.23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (ч.2 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження»). Оскільки строк предявлення був перерваний, то стягувач у встановлені строки знову предявив виконавчий лист для примусового виконання.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 05.05.2014 року представником ОСОБА_1 було подано до ВДВС Самбірського МРУЮ заяву про прийняття до виконання дубліката виконавчого листа №2-885/2009, який було видано Самбірським міськрайонним судом Львівської області 17.03.2014 року.
Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції ВП №43209193 від 06.05.2014 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа-дубліката №2-885/2009 від 17.03.2014 року, виданого Самбірським міськрайонним судом Львівської області про стягнення з АП ТОВ «Рабмер Україна» в користь ОСОБА_1 1780000,00 грн. та судових витрат у розмірі 17800,00 грн. судового збору та 250,00 грн. витрат, повязаних з інформаційно-технічним забезпеченням.
В силу ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст.11 вищевказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема виконавчі листи, що видаються судами.
Частиною 1 статті 19 вищевказаного Закону передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Як слідує з матеріалів справи, 29.09.2009 року начальником ВДВС Самбірського МРУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №15073972 на підставі виконавчого листа №2-885/2009 від 23.09.2009 року, видного Самбірським міськрайонним судом Львівської області про стягнення з АП ТОВ «Рабмер Україна» в користь ОСОБА_1 1780000,00 грн. та судових витрат у розмірі 17800,00 грн. судового збору та 250,00 грн. витрат, пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням.
07.10.2009 року начальником ВДВС Самбірського МРУЮ відповідно до ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №15073972 у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.
Ухвалою Симбірського міськрайонного суду Львівської області від 24.05.2012 р. № 1313/1338/2012 та ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14.11.2012 р. визнано незаконною постанову від 07.10.2009 року про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-885/2009 від 23.09.2009 року, видного Самбірським міськрайонним судом Львівської області.
11.12.2012 року заступником начальника відділу ВДВС Самбірського МРУЮ, на підставі ухвали апеляційного суду Львівської області від 14.11.2012 року, відповідно до ст.51 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №15073972 на підставі виконавчого листа №2-885/2009 від 23.09.2009 року, видного Самбірським міськрайонним судом Львівської області.
Постановою заступника начальника відділу ВДВС Самбірського МРУЮ від 07.03.2015 року закінчено виконавче провадження ВП №15073972 щодо примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа №2-885/2009, оскільки такий не пред'явлено до виконання у строки, передбачені ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно вимог п.13 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження підлягає закінченню у разі непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.
Частиною 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.
Отже, підставами для відновлення виконавчого провадження можуть слугувати лише: рішення суду, яким постанова про закінчення виконавчого провадження визнана незаконною; рішення начальника відділу або керівника відповідного органу державної виконавчої служби про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження; рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову; повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 07.03.2014 року ВП №15073972 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-885/2009, відтак, на даний час, вказана постанова є законною і чинною.
Таким чином, завершене виконавче провадження (зокрема, з підстав його закінчення, передбачених статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження») не може бути розпочато знову, а видача дубліката виконавчого документа, в даному випадку, не є підставою для відкриття іншого виконавчого провадження.
Разом з тим, ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Згідно ухвали Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18.07.2014 року, залишеної без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24.12.2014 року, заяву АП ТОВ «Рабмер Україна» про виправлення помилки у дублікаті виконавчого листа задоволено, виправлено помилку в дублікаті виконавчого листа №2-885/2009, виданому 17.03.2014 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області у справі за позовом ОСОБА_1 до АП ТОВ «Рабмер Україна» про стягнення боргу, а саме у графі «Рішення суду набрало законної сили» виправити з 15 січня 2014 року на 14 листопада 2012 року.
Однак, дублікат виконавчого листа №2-885/2009 подано представником стягувача лише у квітні 2014 року, тобто після закінчення строку на таке предявлення.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що видача дубліката виконавчого листа не є підставою для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, визначених в ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
З аналізу вказаних норм та обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку, що державним виконавцем, при винесенні спірної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №43209193 від 06.05.2014 року, порушено вимоги ст.ст. 50, 51 Закону України «Про виконавче провадження», а саме відкрито виконавче провадження на підставі дубліката виконавчого листа, провадження щодо якого вже було завершено, без будь-яких законних підстав для поновлення виконавчого провадження за відповідним виконавчим документом.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині визнано протиправною та скасування постанови відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП №43209193 від 06.05.2014 року
Також, апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог в частині зобов'язання заступника начальника ВДВС Самбірського МРУЮ Львівської області ОСОБА_2 винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за заявою ОСОБА_1, то суд зазначає, що не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість такого рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі №813/8269/14 за позовом Секісуі СПР Констракшн ГМБХ до відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов'язання вчинити дії без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Р.Б. Хобор
ОСОБА_3
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 02.12.2015 року.
-
по реєстраційному номеру 31007204 відкривається на сайті реєстру
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,
Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсними пунктів кредитного договору та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 6 грудня 2012 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 10 квітня 2008 року між нею та відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк»), укладено кредитний договір, за яким вона отримала кредит у розмірі 6 тис. доларів США на строк до 25 березня 2013 року зі сплатою 24 % річних. Крім того, за користування кредитом понад установлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу) встановлюється процентна ставка в розмірі 72 % річних.
Позивач вважала, що умова щодо встановлення підвищеної процентної ставки є несправедливою, тому, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати недійсними п. 2.4 кредитного договору та пункт «Підвищена процентна ставка (в разі прострочення платежу)» додатку 1 до кредитного договору з моменту його укладення.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 2 серпня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним п. 2.4. кредитного договору від 10 квітня 2008 року та пункт «Підвищена процентна ставка (у разі прострочення платежу)» додатку 1 до кредитного договору, які встановлюють підвищену процентну ставку за користування кредитом понад установлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу). Зобов'язано ПАТ «Універсал Банк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором від 10 квітня 2008 року та зарахувати в погашення тіла кредиту грошові кошти, зараховані раніше в погашення нарахованих підвищених процентів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 6 грудня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наявність п. 2.4. кредитного договору від 10 квітня 2008 року та пункту «Підвищена процентна ставка (у разі прострочення платежу)» додатку 1 до кредитного договору призвела до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позивача як споживача, у зв'язку з чим ці умови кредитного договору є несправедливими.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із правомірності встановлення банком підвищеної процентної ставки, оскільки, підписуючи кредитний договір, сторони досягли домовленості про те, що банк має право встановлювати підвищену процентну ставку (у разі прострочення платежу) і встановлювати її на рівні 72 % річних.
Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.
Судом установлено, що 10 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким останній надано кредит у розмірі 6 тис. доларів США на строк до 25 березня 2013 року, для поточних потреб позичальника (п. 1.3. договору).
Згідно з п.1.1 кредитного договору на позичальника покладено обов'язок погасити кредит та сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором та додатками 1 і 2. Пунктом «Процентна ставка (станом на день укладення договору)» додатку 1 розмір процентної ставки визначено у розмірі 24 % річних. Водночас пунктом 2.4 кредитного договору визначено, що за користування кредитом понад встановлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу) встановлюється підвищена процентна ставка, вказана в додатку 1 до договору. У додатку 1 у пункті «Підвищена процентна ставка (в разі прострочення платежу)» розмір такої ставки визначений у розмірі 72 % річних.
За положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст. 4 цього Закону є договір про надання споживчого кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.
За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50 % вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
З матеріалів справи вбачається, що визначений у додатку 1 до кредитного договору розмір підвищеної процентної ставки - 72 % річних, перевищує розумну межу плати за послугу, яка встановлена законом.
Крім того, з 25 червня 2008 року банк у односторонньому порядку збільшив як основну процентну ставку з 24 % до 30 % річних, так і підвищену - з 72 % до 90 % річних.
Таким чином, апеляційний суд, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, дійшов помилкового висновку про те, що банком правомірно встановлено підвищену процентну ставку.
Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Київської області від 6 грудня 2012 року скасувати, заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 2 серпня 2012 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
А.О. Лесько
С.Ф. Хопта
М.Є. Червинська
-
Очередной развод. О каком прощении долга может идти речь, если Вы погасили всю сумму долга путем взыскания на предмет ипотеки? Квартиру что, Вы им просто подарили? Пускай дают Вам справку что вся сумма долга Вами погашена, и претензий к Вам не имеют.
Лохотрон 100%. Після завершення позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки вимоги кредитора стають недійсними. Ст.36 закону про іпотеку. Якщо нема дійсних вимог, то нема чого і прощати. Там навпаки перевищення 90% боргу має бути повернене іпотекодавцю.
-
2
-
-
А можно так обозначить период: ....до даты вступления в силу решения по данному делу.
Правда суд может определить какую-то промежуточную дату и опять отказать в иске, т.к. не правильно просил.
Якщо прострочення кредитора настало і не завершилось - то "до даты вступления в силу решения по данному делу".
Як тільки суд визнає початок прострочення - Ви в шоколаді. Закінчення - обставина, яку вже суд зобовязаний встановити для правильного вирішення спору.
-
2
-
-
Може бути...
На розсуд суду, как я понимаю.
Питання було про наслідки прострочення кредитора в діючих правовідносинах, як я зрозумів.
А якщо говорити про вирішення по-суті правовідносин в цілому, то, вважаю, що можна радикальніше. Практика таке сприймає слабо поки-що (ВССУ раз навіть послався, що при неможливості виконання за договором, позичальник мав внести суму боргу в депозит нотконтори), але чи не настало тут передумов для позову про припинення зобовязання через неможливість його виконання по причині настання обставин, за які жодна із сторін не відповідає?
Позов стандартний: про захист прав споживача кредитних послуг. Позовні вимоги: визнати правовідносини споживчого кредиту припиненими, визнати відсутність права на проценти за час прострочення кредитора і т.п.
Правовідносини в яких виникли якісь нестаднартні обєктивні обставини можуть бути змінені або припинені .
-
1
-
-
И ещё, попутно.
Есть согласно ЦКУ понятие просрочки кредитора.
А что можно (следует) просить в иске у суда по этому поводу?
1. Признать право не выполнять КД до тех пор пока новый кредитор не подтвердит свои права требовать? (но в суде моут получить подтверждение прав пусть даже на дату заседания и в иске тупо откажут из-за неправильной формулировки)
2. определить период данной просрочки? (но тогда как сформулировать исковое требование)
3. обязать старого кредитора или нового кредитора выполнять условия КД? (но старый то сможет, т.к. Банк, а новый нет, т.к. в КД указано обязательства платить по определенным счетам Банка, а не куда-либо ещё)
норма каже, що за час прострочення кредитора кредитор не має права на проценти. "Визнати відсутність у кредитора права на проценти за період з...."
-
1
-
-
sc.gov.ua/uploads/tinymce/files/Витяг%20з%20узагальненн%201.doc
4. Ні ЦПК, ні Законом № 3425-XII не визначено, до суду якої юрисдикції має звертатися особа, права якої порушено нотаріальною дією або відмовою в її вчиненні.
Судді повинні враховувати роз’яснення, надані судам у п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (Постанова ВССУ № 3), де зазначено, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (КАС) (стаття 17 КАС), Господарським процесуальним кодексом України (ГПК) (статті 1, 12 ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
У зв’язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями розмежування справ цивільної юрисдикції та інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб’єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Проведеним узагальненням встановлено, що питання визначення юрисдикції розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні з позицій судів зводиться до того, чи є нотаріус суб’єктом владних повноважень.
Вирішення цього питання можливе на підставах з’ясування правової природи нотаріальної діяльності та складу повноважень нотаріуса.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Тлумачення поняття «суб’єкт владних повноважень» надано у п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС, де зазначено, що суб’єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Система нотаріату не входить до системи органів виконавчої влади. Проте вважати діяльність нотаріуса як таку, у межах якої здійснюються владні управлінські функції, не можна. У діях нотаріуса немає ані адміністративного примусу, ані управлінських повноважень, хоча він і є посадовою особою (але не державним службовцем), а нотаріальну діяльність слід характеризувати як публічно-правову, оскільки вона здійснюється від імені держави. Між нотаріальною та адміністративною діяльністю існує суттєва різниця за юридичним характером, колом суб’єктів та структурою їх правовідносин, цілями, результатами та методами регулювання.
Крім того, якщо метою виконавчо-розпорядчої діяльності є реалізація функції державного управління, а результатом цієї діяльності є управлінське рішення, яким один суб’єкт приписує певну поведінку іншому суб’єкту, то метою діяльності нотаріату є захист і охорона існуючих суб’єктивних прав та інтересів, а результатом нотаріальної діяльності є нотаріальний акт як різновид правозастосовного юрисдикційного акта, що офіційно підтверджує вже об’єктивно існуючі факти, права та обов’язки, які суб’єкти права покладають на себе за своїм бажанням.
Також слід зазначити, що структура нотаріату утворена таким чином, що вони не пов’язані між собою в організаційному відношенні і при вчиненні нотаріальних дій. Що ж до владності у нотаріальних правовідносинах, то вона виявляється лише в офіційній силі нотаріальних актів. Правовідносини, що виникають між нотаріусами та іншими суб’єктами нотаріальної діяльності, є суто процесуальними за своєю сутністю і не можуть характеризуватися як владні відносини у розумінні КАС.
Слід зазначити, що незалежно від того, є нотаріус приватним чи працює у державній нотаріальній конторі (Закон № 3425-XII фактично прирівнює за правовим статусом державних і приватних нотаріусів), він не може вважатися суб’єктом владних повноважень.
Таким чином, з урахуванням положень ст. 17 КАС можна дійти висновку про неможливість розгляду в порядку адміністративного судочинства справ щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні. А отже, виходячи з положень ст. 15 ЦПК, такі справи повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Аналогічно повинні розглядатись судами справи про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні щодо посадових осіб, на яких відповідно до статей 37, 38, 40 Закону № 3425-XII покладено право та обов’язок вчиняти нотаріальні дії, оскільки вони виконують дії, які слід відносити до нотаріальних.
Наприклад, позов до секретаря сільської ради про визнання незаконними дій щодо посвідчення документів має розглядатися в порядку цивільного судочинства. Тобто дії секретаря сільської ради щодо посвідчення документів не можна вважати діями суб’єкта владних повноважень, оскільки в цей момент він не наділений владними повноваженнями та не виконує управлінських функцій.
Узагальнення показало, що суди нерідко припускаються помилок при визначенні юрисдикції розгляду справ цієї категорії, і не лише між цивільною і адміністративною юрисдикціями, а й між цивільною та господарською.
Так, ухвалою Бериславського районного суду Херсонської області від 14 грудня 2011 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Бериславської міської ради до Бериславської державної нотаріальної контори, ГУЮ у Херсонській області про визнання відмови державного нотаріуса Бериславської державної нотаріальної контори – М.Л.Ю. про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії – посвідчення договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки площею 0,15 га, придбаної з аукціонних торгів, скасування постанови та зобов’язання посвідчити вказаний договір купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Суд першої інстанції при прийнятті вказаного рішення помилково виходив із того, що розгляд даного спору належить до юрисдикції адміністративного суду, оскільки оскаржуються дії особи, що представляє державний орган, на яку за законом покладено обов’язок щодо вчинення нотаріальних дій.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 15 лютого 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції, справу передано до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Незважаючи на те, що сторонами у даній справі є юридичні особи, позовні вимоги про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та про зобов’язання державного нотаріуса вчинити певну дію повинні розглядатися в позовному провадженні за правилами цивільного судочинства як спір про право, оскільки між юридичними особами відсутній спір про право цивільне чи господарське, а правовідносини не є господарськими у розумінні ГПК.
Як згадувалось вище, державний нотаріус згідно із Законом № 3425-XII не є суб’єктом владних повноважень чи юридичною особою.
Слід звернути увагу суддів на те, що у зв’язку з прийняттям Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Закон № 1952-IV) державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1952-IV у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт.
Тобто держава в цій частині делегує нотаріусам владні повноваження. Тому судам при розгляді позовів щодо оскарження дій або бездіяльності нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно слід пам’ятати, що це справи адміністративної юрисдикції згідно з п. 8 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».
Посмотрим, что скажут суды, но я буду настаивать на том, что этот иск должен рассматриваться в суде общей юрисдикции, так как во-первых, у меня ответчиком стоит и коллектор.
Во-вторых, кроме признания неправомерными действий нотариуса и отмены записей, прошу отменить право собственности ипотекодержателя и возобновить право собственности ипотекодателя.
Для первичного этапа получения необходимых обеспечений суды общей юрисдикции намного эффективней, чем админсуды.
Їх і мають розглядати загальні суди. Останнім часом все динамічно змінюється. Фішка: неправильно вибраний позивачем спосіб захисту веде до відмови в позові. Якщо правовідносини доросли до виникнення права цивільного (навіть коли це право є спірним або уявним правом власності на нерухомість) юрисдиція спору: підвідомчість - загальний суд; підсудність - виключна територіальна за місцем нерухомості; судовий збір - сума зборів за кожну вимогу.
-
согласно ст.27 ЦПКУ: Особи, які беруть участь у справі, мають право...подавати...заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
А можно подать заперечення проти заперечення відповідача? (от Истца и/или от Ответчика по делу)
если "да", то как такой документ обозвать?
Или это просто пояснення по поводу заперечення Ответчика?
Назва не принципова. Принципово, що на підставі цієї писанини проситься. Подають і "заперечення на заперечення". Я найчастіше використовую універсальне "Письмові пояснення" або "Додаткові письмові пояснення" на будь-що і на будь-якій стадії. Хоча бувало і "письмові заперечення" на клопотання, на пояснення і т.п.
-
4
-
-
Єдине, з чим не погоджуюсь: пише "припиненим з 21.11.2011 року", а правильним є "припиненим 21.11.2011 року". Тобто, оскільки строк зобовязання визначається в днях, то припинилась порука з моменту набрання чинності "погіршенням", тобто в кінці доби (23години 59 хв. 59 сек.... 21.11.2011), а вже в 00.00.01 22.11 2011 - порука не існувала.
-
Есди в Договоре позики я написал пункт "Позика передається Позикодавцем Позичальнику безпосередньо при підписанні Сторонами цього Договору готівкою", то подписывать Росписку в получении средств не обязательно? Мне это важно для судебного процесса... то есть только для судьи... Позичальник от того, что брал деньги в суд заседании не откажется...
"передається" потрібно замінити на доконаний вид дієслова "передані, передано, отримані" і т.п., або факт передачі-отримання підтвердити документом(актом, розпискою...)
-
1
-
-
так вопрос был о другом направлении, в котором собирались анализировать договора...
сорі, недозрозумів. Про подальше з договорами інформації не маю.
-
Есть ли продолжение по этому направлению?
-
Ух ты... Это случайно не Рамблер... Там скорее всего ошибка...
Ні, саме «Рамбер-Україна». Щось біля 2млн. Самбірський суд видав дублікат з очевидними дефектами. Йдуть настійливо по всіх напрямках. Респект і уважуха. Слідкуйте на екранах ЄДРСР
-
ч.2 ст.556 ЦКУ "До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання".
Як поручитель, який погасив борг за боржника, зможе реалізувати своє право на регрес ВСУ не цікавить?
Ви абсолютно праві. Принаймні, виходячи з чистої юриспруденції, я з Вами згоден цілком.
Зараз в ВССУ висить справа де позичальник ліквідований в банкрутстві в 2012р. , а в 2009р. з 2х поручителів стягнено солідарно. Один поручитель помер на стадії виконання без спадкової маси. Другий поручитель на стадії виконання в 2014р. пройшов 2 інстанції-визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист у звязку з припиненням поруки внаслідок припинення основного зобовязання.
На першому колі ( з мотивів, що строк заявлення вимог до банкрута завершився і поручитель не зможе отримати відшкодування своїх витрат за чужий борг по зворотній вимозі) - відмовили за безпідставністю.
На другому колі (десь 2010рік) апеляція чорним по-білому відмовила у звязку з тим, що передчасно(на той час позичальник-юрособа ще не втратив статусу юрособи бо був в ЄДР) бо таке може мати місце по ст.609 ЦК з моменту виключення юрособи з ЄДРу.
Правовою позицією в топіку, ВСУ розписався в некомпетентності. От тільки що з цим робити?
-
Там Є ще одна справа. Побачимо що воно вистрілить з цього http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44408306
У Х В А Л А
26 травня 2015 року м. Київ
Суддя Верховного Суду України Романюк Я.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року в справі за заявою Австрійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбер-Україна» про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
в с т а н о в и в :
Ухвалою судді Верховного Суду України від 26 травня 2015 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року в справі за заявою Австрійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбер-Україна» про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись статтею 3601 Цивільного процесуального кодексу України,
у х в а л и в :
Витребувати матеріали цивільної справи за заявою Австрійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбер-Україна» про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Направити копію ухвали до Самбірського міськрайонного суду Львівської області та зобов'язати його в строк до 25 червня 2015 року направити справу до Верховного Суду України.
Суддя
Верховного Суду України Я.М. Романюк
-
Почему бред и отсутствие логики? Всё вполне присутствует и логика в том числе. Есть решение которое нужно исполнить, вот его и исполняют. Решение в силе и его никто не отменял.
Основания?
Законодавець сказав, що рішення(виконавчий лист) примусово виконується предявленням в строк 365/366 днів. Якщо не виконано через неможливість-ВП закінчується. Для чого той строк, якщо ні зобовязання не припиняється, ні рішення не втрачає силу. ВССУ в своїй постанові про стадію виконання доріс, Слава Богу і пише, що "інші підстави" втрати чинності виконавчим листом можуть бути як матеріально-правові (наприклад - припинення зобовязання)так і процесуально-правові (наприклад - закінчення строку давності предявлення). Навіщо тоді надано право виконавцю відмовити у відкритті, якщо строк предявлення закінчився. Ще такого явно не було, щоб суд створив норму права всупереч існуючій в законі. Навіть в підставах виникнення зобовязання (за ст.11 ЦК має виникнути з чогось одного: або договору, або рішення суду) - ця позиція ВСУ просто рве всі можливі конструкції. Я прєдєльно озадачєн.
-
1
-
-
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 листопада 2015 року
м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
суддів:
Яреми А.Г.,
Лященко Н.П.,
Охрімчук Л.І.,
Романюка Я.М.,
Сеніна Ю.Л.,
Сімоненко В.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за заявою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2014 року, ухвали Апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2014 року та ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 31 березня 2014 року,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа від 27 листопада 2009 року, виданого на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 3 листопада 2009 року, таким, що не підлягає виконанню.
ОСОБА_1 зазначав, що на час його звернення до суду в силу вимог статті 598 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) його зобов’язання як поручителя за кредитним договором, укладеним між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі – ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі – ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), та товариством з обмеженою відповідальністю «Захід-Агро» (далі – ТОВ «Захід-Агро»), припинилося внаслідок припинення діяльності боржника за основним договором як суб’єкта господарювання у зв’язку з його ліквідацією та внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 559, частини першої статті 598, статті 609 ЦК України просив визнати виконавчий лист про стягнення з нього на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 млн 242 тис. 183 грн 5 коп. заборгованості таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 31 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2014 року, заяву ОСОБА_1 задоволено: визнано виконавчий лист від 27 листопада 2009 року про примусове виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 3 листопада 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» 1 млн 242 тис. 183 грн 5 коп. заборгованості за кредитним договором та судових витрат у розмірі 1 тис. 952 грн таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за вказаною заявою з підстави, передбаченої пунктом 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).
У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2014 року, ухвали Апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2014 року та ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 31 березня 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини першої статті 559, частини першої статті 609 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надало ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2012 року, 30 жовтня 2013 року, 31 липня, 10, 17 і 24 грудня 2014 року.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 квітня 2015 року цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V ЦПК України.
За змістом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі – Закон № 192-VIII) заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ураховуючи викладене, заява ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яка надійшла до суду касаційної інстанції для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якою не було прийнято на день набрання чинності Законом № 192-VIII, підлягає розгляду Верховним Судом України в порядку, передбаченому главою 3 розділу V ЦПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1876-VI від 11 лютого 2010 року, в редакції Закону № 2453-VI від 7 липня 2010 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 16 серпня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Захід-Агро» було укладено кредитний договір. На забезпечення зобов’язань боржника за цим договором 16 серпня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договори поруки.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 3 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 лютого 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 червня 2011 року, стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 млн 242 тис. 183 грн 5 коп. заборгованості за кредитним договором.
На підставі цього рішення зазначеним районним судом 27 листопада 2009 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» вказаної заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20 березня 2012 року вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Захід-Агро» визнано погашеними на суму 925 тис. 237 грн, а саме ТОВ «Захід-Агро» ліквідовано та внесено відомості про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що оскільки юридичну особу, поручителем якої був ОСОБА_1, ліквідовано, то з урахуванням положень частини першої статті 559, статті 609 ЦК України зобов’язання поручителя як боржника за виконавчим документом припинено, та дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Разом з тим в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2012 року, 30 жовтня 2013 року, 31 липня, 10, 17 і 24 грудня 2014 року, наданих заявником для порівняння, містяться висновки про те, що оскільки рішення суду про стягнення з поручителів заборгованості ухвалено до визнання юридичних осіб – позичальника та боржника банкрутами, то їх ліквідація не впливає на виконання зобов’язань поручителів.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини першої статті 559, частини першої статті 609 ЦК України.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
Згідно із частинами другою, четвертою статті 369 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.
За частиною першою статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Згідно з частиною першою статті 598, статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 609 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов’язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
У справі, яка переглядається, судовим рішенням установлено порушення зобов’язання боржником (ТОВ «Захід-Агро»), зокрема рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 3 листопада 2009 року стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 млн 242 тис. 183 грн 5 коп. заборгованості за кредитним договором.
Згідно із частиною п’ятою статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов’язковість рішень суду.
За статтею 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Таким чином, положення статті 559 ЦК України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов’язання не може застосовуватися до правовідносин, у яких обов’язок поручителя щодо виконання зобов’язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки.
Правовий аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що припинення основного зобов’язання внаслідок ліквідації юридичної особи – боржника за цим зобов’язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи – боржника.
Отже, оскільки у справі, яка переглядається, право на стягнення з поручителя заборгованості (шляхом звернення до суду з позовом, за результатами розгляду справи за яким ухвалено судове рішення про стягнення цієї заборгованості з поручителя) було реалізоване кредитором до ліквідації боржника, то ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов’язання поручителя.
Саме з такого розуміння зазначених норм матеріального права виходив суд касаційної інстанції, ухвалюючи судові рішення, надані заявником для порівняння.
Ураховуючи викладене, у справі, яка переглядається, суди неправильно застосували зазначені норми матеріального права та дійшли помилкового висновку про припинення зобов’язання поручителя як боржника за виконавчим документом унаслідок припинення основного зобов’язання боржника у зв’язку з його ліквідацією.
Отже, судове рішення суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, є незаконним, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для його скасування.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
Заяву публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції Закону № 192-VIII).
Головуючий А.Г. Ярема
Судді: Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін
В.М. Сімоненко
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
у справі № 6-172цс15
За частиною першою статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Статтею 609 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов’язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Згідно із частиною п’ятою статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов’язковість рішень суду.
За статтею 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Таким чином, положення статті 559 ЦК України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов’язання не може застосовуватися до правовідносин, у яких обов’язок поручителя щодо виконання зобов’язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки.
Правовий аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що припинення основного зобов’язання внаслідок ліквідації юридичної особи – боржника за цим зобов’язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи – боржника.
Суддя Верховного Суду України Л.І. Охрімчук
-
2
-
-
Выложите, пожалуйста, ссылку или решение.
Пост №15 тут http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7397 .
-
А які підстави Ви зазначаєте судді, коли витребовуєте Кредитну справу? У мене судді постійно запитують: навіщо вона і що ми там побачимо?
практично стандартно: по ч.1 ст.55 закону про банки 1) що кредит списаний а розмір заборгованості має вимірюється тільки "фактично списаним" по п.7 Постанови 172; 2) що кредитор зловживає правом і дата прострочення з позовної заяви є лірикою, не підтвердженою відомостями кредитної справи; 3) кредитна справа необхідна як єдине джерело достовірної інформації про хронологію і стан кредитної заборгованості для мети експертизи; 4) що в офіційному обліку кредитора відсутня дебіторська заборгованість і т.п.
-
Это Ваше определение?
Ні. В ЄДРСР попалось.
Изьятие ипотеки через перерегистрацию
в Депозитні та кредитні договори
Опубликовано
VIN набитий в підкапотній табличці і на порозі. За природою має бути однаковий-17 знаків. В Свідоцтві про реєстрацію ТЗ зазначений (в нашому "оригінальному" перекладі звучить як "номер шасі (кузова,рами)"