Николай Михайлович

Условия та правила это и есть договор с сайта Приватбанка

Читаю и вижу, что иск подан как по обычному карточному кредиту.

вы сейчас на сайте, который и специализируется в основном по кредитным правоотношениям)). Попробуйте через сайты которые уменьшают файлы

зачем разводится? Может лучше дарственную на детей или ещё проще поделить имущество, якобы вы ему отдали деньги( распискам, что вы деньги одолжили) за его часть, оформить все нотариально . Сбросьте иск, что бы мы быстрее разобрались.

Иск и дополнения к нему у вас есть?? Выложите сдесь, только без договора с сайта банка. Обычно там заявка и расчёт

Мы ее через суд истребовали у привата

Что касается оплаты частями, они ее соеденяют вместе с кредитом, плюсуют и насчитывают проценты на общую сумму

Там где указано автоматическое списание-это с другого счёта, а все другие операции просто пополнение. Возможно ежемесячный платёж был меньше, поэтому начисляют 2 проценты и пеню, вот сумма и выросла. Иногда бы затребовали формулу по которой они делали и расчёт и выяснялось, что они меняли первоначальную формулу, поэтому суммы завышенные, также по истребованной первоначальной формуле суммы получались меньше(формулу вбивали в ексель) правда суды иногда ссылаются,что это не доказательство и требуют експертизу. У нас сумма была меньше, чем експертиза, поэтому не проводили по одному из дел давно еще

Приватбанк списывает с других открытых счетов на которых имеются средства. Помню на практике было, из-за задолженности сына приватбанк списал деньги с счета мамы без ее согласия. После претензии приват конечно вернул деньги обратно на счёт мамы и то повезло, что начальник отделения вошла в положение и начала просить руководство вернуть деньги. А такбы, ещё судиться пришлось бы.

Да,банку отказано

Реально деньги протранжирил))

Верховный суд давно отфутболил сроки давности с сайта, ибо они не подписаны. Так что срок 3 года и его надо было заявлять в суде первой инстанции. В апелляции уже увы

Последние дела http://reyestr.court.gov.ua/Review/75150565. Дело 377/146/18 устояло в апелляции, что ВС скажет будет видно. Дело 377/203/18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/74476802. Здесь вообще повезло, решение набрало силы, но думаю Приват будет сроки восстанавливать. Есть ещё решения прошлые выложенные на этом сайте. Поэтому ознакомьтесь и поймёте, что получение карточки иногда сложно доказать. Как сказал суд, банк подал иск и приложил Документы, из которых не видно заключения договора. А выписки по запросу стороны, если конечно вы хотите быть должником. А приложенные выписки в аппеляцию уже не берутся во внимание

Надо было бить, на то, что подписание заявки не свидетельствует о заключение кредитного договора, а договор с сайта не имеет никого отношения к вам. И запросы в приватбанк делать не надо по карточным кредитам и особенно просить выписки (что касается сроков давности есть смысл их запрашивать). Даже получение карточки в большинстве случаев игнорируем

Лучше оспорить нотариальн.надпись. Если исполнитель редиска, лучше приехать и ознакомится с делом и по фоткать дело. Могу заняться вашим делом. Пишите мне на почту [email protected]

Ничего не делать. Если,кто-то приедет,двери не открывать и вызывайтесь полицию,чтобы зафиксировать или предотвратить незаконные действия

Суды указали, что кредитный договор, прекращает свое действие досрочно на основании условий договора (без каких-либо письменных претензий) которые стороны предусмотрели. Я был рад, что суд 1-ой инстанции обратил внимания на нашу позицию и вынес законное решение. В дальнейшем надо было его только отстаивать, а не обжаловать и проплачивать судебные сборы

Категорія справи № 751/631/16-ц : Цивільні справи; Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу. Надіслано судом: 04.05.2016. Зареєестровано: 04.05.2016. Оприлюднено: 06.05.2016. Справа №751/631/16-ц Провадження №2/751/266/16 Рішення Іменем України 28 квітня 2016 року м. Чернігів Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а в складі: головуючого - судді Косач І. А. при секретарі Летяга М. О. з участю представника позивача ОСОБА_1 відповідача ОСОБА_2 представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду в м. Чернігові цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - Встановив: ПАТ «Правекс-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги наступним. 27.10.2006 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 1176-009/06Р, за умовами якого позивач надав відповідачу-1 грошові кошти у розмірі 38000,00 дол. США зі сплатою 12 % річних. Крім цього, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання та захисту майнових інтересів позивача як кредитодавця на випадок порушення зобовязання ОСОБА_3 як позичальником, 27 жовтня 2006 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1176-009/06Р. Однак ОСОБА_2 належним чином не виконував зобов'язання за Кредитним договором, внаслідок чого у нього станом на 29.05.15. утворилась заборгованість у загальному розмірі 74 033,11 дол. США з яких: 33 102,00 дол. США - заборгованість за кредитом; 21 528,95 дол. США - заборгованість за процентами; 5 515,82 дол. США - неустойка (пеня) за кредитом; 13 886,34 дол. США - неустойка (пеня) за процентами. Просили стягнути солідарно з ОСОБА_3 та з ОСОБА_2 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_7 «ПРАВЕКС-БАНК» заборгованість за кредитним договором № 1176-009/06Р від 27 жовтня 2006 року у розмірі 54 630,95 доларів США 95 центів у тому числі: - заборгованість за кредитом: 33 102,00 доларів США; - заборгованість за процентами: 21 528,95 доларів США 95 центів; у порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_3 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_7 «ПРАВЕКС-БАНК» судовий збір у розмірі 19272,28 грн. 28 коп. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити заявлені вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Додатково пояснив, що відповідачі не виконують умови кредитного договору, за яким у них виникла заборгованість. Вказує, що в п. 4.4. кредитного договору зазначено, що зміна строку користування кредитом відбувається після письмового повідомлення позичальника, однак такого повідомлення банк не направляв, а тому зміни строку кредитного договору не відбулося. Щодо укладення договору страхування зазначає, що позичальник жодного разу не повідомив банк про те, що не виконує обовязків за договором, також такого обовязку, що позичальник повинен надавати якесь підтвердження банку про укладення договору страхування, не передбачено. Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 позов не визнав, просив застосувати трирічний строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на підстави, які викладені в письмових запереченнях (а.с.58-62). Відповідачка ОСОБА_2 та її представники позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні в повному обсязі з підстав, які викладені в письмових запереченнях на позов про стягнення боргу по кредитному договору (а.с.99-104). Вислухавши пояснення представника позивача, відповідачки ОСОБА_2, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. В судовому засіданні встановлено, що 27 жовтня 2006 року мі Акціонерним комерційним банком «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 1176-009/06Р, відповідно до якого останній отримав кредит в іноземній валюті на загальну суму 38 000,00 доларів США на споживчі цілі (а.с.11-17). Згідно з п. 1.2. кредитного договору вбачається, що кредит надається Позичальнику строком з 27 жовтня 2006 року до 27 жовтня 2026 року зі сплатою 12 % річних. Пунктом 4.1. Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 158,00 дол. США щомісяця до 10-го числа наступного місяця. Відповідно до п. 4.4. Кредитного договору визначено, що шляхом підписання даного Договору сторони прийшли до згоди про те, що у випадку виникнення у Позичальника прострочення по погашенню заборгованості за кредитом та/або сплаті процентів за використання кредиту строк користування кредитом, вказаний в п. 1.2. даного Договору, припиняється достроково на 10-й день місяця, наступного за місяцем, в якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом ОСОБА_7 письмово повідомляє Позичальника. Пунктом 6.1.14. Кредитного договору передбачено, що протягом строку дії даного Договору забезпечити страхування майна, наданого в іпотеку Банку згідно п. 3.1. даного Договору, шляхом укладення щорічно до 27 жовтня (календарний день і місяць укладення кредитного договору) договорів страхування зі страховими компаніями, визначеними Банком, а також письмово узгодити умови договору страхування, і не здійснювати дії, які направлені на зміну цих умов. Згідно з п. 9.7. Кредитного договору вбачається, що в разі невиконання Позичальником умов п. 6.1.14 даного Договору строк користування грошовими коштами, вказаний в п. 1.2. даного Договору, припиняється достроково, на 10-й день після припинення строку дії договору страхування або зміни його умов з вини Позичальника. З метою забезпечення договору кредиту між банком та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1176-009/06Р від 27 жовтня 2006 року, за яким поручитель у порядку та на умовах, передбачених даним договором зобовязується нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобовязань ОСОБА_3, за кредитним договором « 1176-009/06Р від 27 жовтня 2006р. (а.с.25-26). Договором від 24 грудня 2009 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 1176-009/06Р від 27 жовтня 2006 року, були внесені зміни щодо предмета договору, а саме було збільшено розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами, та внесено зміни щодо порядку надання кредиту, умов погашення заборгованості та сплати відсотків, за якими позичальник зобов'язувався погашати заборгованість за кредитом щомісяця до 10 числа включно шляхом внесення грошових коштів згідно графіку погашення кредиту (а.с.18-24). Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Банк свої зобовязання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_2 кредит у сумі відповідно до кредитного договору. Відповідач ОСОБА_2 не виконував належним чином грошові зобовязання за кредитним договором. В порушення умов договору, з 01.09.2010 року (останній платіж по відсотках був здійснений 19.07.2010 року; по тілу кредиту 15.06.2009 року) позичальник не сплачував чергові платежі (а.с.7-10). Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконував і, згідно розрахунку позивача, станом на 29 травня 2015 року його заборгованість по кредитному договору становить 74 033,11 дол. США з яких: 33 102,00 дол. США - заборгованість за кредитом; 21 528,95 дол. США - заборгованість за процентами; 5 515,82 дол. США - неустойка (пеня) за кредитом; 13 886,34 дол. США - неустойка (пеня) за процентами (а.с.7-10). Однак відповідно до позовних вимог, представник позивача просить стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості у розмір 54 630,95 доларів США з яких: 33 102,00 дол. США - заборгованість за кредитом; 21 528,95 дол. США - заборгованість за процентами (а.с.5). Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. При вирішенні справи суд приймає до уваги те, що, у письмових запереченнях представниками відповідачів подано клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, в зв'язку з чим просять відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.58-62,99-104). Відповідно до ст. 256, 257, ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ч. 1, 3 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. В матеріалах справи міститься Сертифікат до договору добровільного страхування нерухомого майна, переданого в іпотеку від 27.10.08., відповідно до якого страхувальник ОСОБА_3 на підставі кредитного договору № 1176-009/06Р від 27.10.06. зі строком погашення 27.10.26. застрахував квартиру за адресою: АДРЕСА_1; згідно сертифікату вигодонабувачем є АКБ «Правекс-Банк», 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2; строк дії страхового захисту згідно з цим сертифікатом з 27.10.08. до 26.10.09. (а.с.63). Договір страхування до суду сторонами не надавався. З вищевикладеного вбачається, що 27.10.09. відповідач ОСОБА_2, відповідно до п. 6.1.14. кредитного договору, зобовязаний був укласти договір добровільного страхування нерухомого майна, однак такий договір укладений не був, а тому відповідно до п. 9.7. кредитного договору, його дія припиняється достроково, на 10-й день після припинення строку дії договору страхування або зміни його умов з вини Позичальника, тобто з 5 листопада 2009 року. Таким чином перебіг позовної давності за вимогами кредитора розпочався з листопада 2009 року, і тому на момент звернення до суду з позовними вимогами, а саме 21 січня 2016 року, такий строк сплив. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Таким чином, суд вважає, що є передбачені законом підстави для відмови в задоволенні позову в зв'язку з спливом строку позовної давності. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 57-61, 88, 208, 209, 213-215 ЦПК України та ст.ст. 256, 261, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, суд - Вирішив: В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Суддя І. А. Косач Категорія справи № 751/631/16-ц : Цивільні справи; Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу. Надіслано судом: 29.06.2016. Зареєестровано: 29.06.2016. Оприлюднено: 01.07.2016. Дата набрання законної сили: 24.06.2016 Справа № 751/631/16-ц Провадження № 22-ц/795/1196/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Косач І. А. Доповідач - Литвиненко І. В. У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 червня 2016 року м. Чернігів АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі: головуючого - суддіОСОБА_1суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4за участю:представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_7 «ПРАВЕКС-БАНК» на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2016 року по справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_7 «ПРАВЕКС-БАНК» до ОСОБА_5, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» просить скасувати рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Рішенням суду в задоволенні позову відмовлено. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що в умовах кредитного договору відсутнє зобовязання ОСОБА_5 повідомляти банк про виконання чи не виконання п. 6.1.14 договору щодо добровільного страхування заставного майна. Апелянт зазначає, що станом на 05.11.2009 року банку не було відомо про невиконання позичальником умови укладення договору добровільного страхування нерухомого майна, а тому банк не пропустив трирічний строк позовної давності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом встановлено, що 27.10.2006 року АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК») та ОСОБА_5 уклали до 27.10.2026 року кредитний договір № 1176-009/06Р про надання кредиту в сумі 38000 доларів США на споживчі цілі та з метою оплати страхових платежів відповідно договорів страхування нерухомого майна зі сплатою 12 % річних. Згідно п. 4.1, 9.1 кредитного договору позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 158 доларів США щомісяця до 10-го числа наступного місяця, а за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами, позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п. 1.2 договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення. Пунктом 6.1.14 кредитного договору передбачено, що протягом строку дії даного договору позичальник має забезпечити страхування майна, переданого в іпотеку банку, відповідно п. 3.1 даного Договору, шляхом укладення щорічно до «27» жовтня (календарний день і місяць укладення кредитного договору) договорів страхування зі страховими компаніями, та не здійснювати дій, направлених на зміну цих умов, а п.9.7. встановлює, що в разі невиконання боржником умов зазначеного пункту строк користування грошовими коштами припиняється достроково, на 10-й день після припинення строку дії договору страхування чи зміні його умов з вини боржника. ОСОБА_5 25.10.2006 року застрахував іпотечну квартиру в ВАТ СК «ПРАВЕКС-СТРАХУВАННЯ», про що 27.10.2008 року отримав сертифікат № 366154-3 до договору добровільного страхування № МЗЛ 366154 зі строком дії страхового захисту з 27.10.2008 року до 26.10.2009 року. 24.12.2009 року сторони уклали договір про внесення змін і доповнень до кредитного договору від 27.10.2006 року щодо реструктуризації боргу, залишивши інші умови договору без змін. В забезпечення виконання умов кредитного договору 27.10.2006 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № 1176-009/06Р (а.с. 25-26). ПАТКБ «ПРАВЕКС-БАНК» вказує на те, що ОСОБА_5 не виконував належним чином грошові зобовязання за кредитними договором, останній платіж ним був сплачений по кредиту 15.06.2009 року, по процентах 19.07.2010 року, у звязку з чим станом на 29.05.2015 року виникла заборгованість, а тому ПАТКБ «ПРАВЕКС-БАНК» просив стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_5 54 630,95 доларів США заборгованості за кредитним договором, що складається з: 33102 доларів США заборгованості за кредитом, 21528,95 доларів США заборгованості за процентами. ОСОБА_5 подав до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності (а.с.58-62). Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду після спливу позовної давності, так як дія кредитного договору, укладеного між банком та ОСОБА_5, була припинена достроково 5.11.2009 року у звязку з припиненням дії договору страхування іпотечного майна. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та положенням глави 19 ЦК України. Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Посилання в апеляційній скарзі на те, що в умовах кредитного договору відсутнє зобовязання ОСОБА_5 повідомляти банк про виконання чи не виконання обовязку щодо добровільного страхування або надавати будь-які документи в підтвердження даної обставини, не відповідають дійсності, так як п.6.1.14. кредитного договору містить вказівку про те, що боржник зобовязаний щорічно до «27» жовтня письмово узгоджувати з банком умови договору страхування зі страховою компанією, яку визначить банк. Крім того, п.1.6. визначає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником умов п.6.1.14. договору, в частині щорічного укладання договорів страхування нерухомого майна, боржник доручає банку укладати договори страхування на умовах, визначених банком, а також робити оплату страхових платежів у строки, в розмірі і на умовах, передбачених договорами страхування. Пунктом 6.1.15. передбачений обовязок боржника видати довіреність банку і/чи іншій особі, визначеній банком, на виконання дій, передбачених п.6.1.14. А п.5.1.3. визначив як обовязок банку аналізувати кредитоспроможність боржника, перевіряти забезпеченість кредиту. Наведене свідчить про те, що не тільки ОСОБА_5 був зобовязаний щорічно до «27» жовтня звертатися до банку за узгодженням умов договору страхування іпотечного майна і визначенням страхової компанії, але і банк зобовязаний був контролювати укладення ОСОБА_5 договорів страхування іпотечного майна, що є забезпеченням кредиту. Доводи апеляційної скарги про переривання перебігу позовної давності через можливе знаходження відповідача в складі Збройних Сил України, не ґрунтується на доказах. Частиною 1 ст.264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обовязку. Оплата боргу боржником по кредиту 15.06.2009 року і по процентах 19.07.2010 року перервала перебіг позовної давності, але станом на день звернення до суду 21.01.2016 року позовна давність закінчилась. Твердження апелянта про те, що банк дізнався про не укладення договорів страхування іпотечного майна лише після звернення з позовом 21.01.2016 року спростовуються ч.1 ст.261 ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила. Банк міг довідатися про порушення свого права через 10 днів після закінчення дії договору добровільного страхування, тобто 05.11.2009 року. Відповідно до ст.303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Інших підстав для скасування рішення суду ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» не вказує. За таких обставин, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у судовому рішенні, доводами апеляційної скарги не спростовуються, підстави для скасування судового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_7 «ПРАВЕКС-БАНК» відхилити. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2016 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. Головуючий:Судді: Категорія справи № 751/631/16-ц : не визначено. Надіслано судом: не визначено. Зареєестровано: 03.03.2017. Оприлюднено: 03.03.2017. У х в а л а іменем україни 01 березня 2017 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: ДемяносоваМ.В., ІваненкоЮ.Г., МаляренкаА.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 24 червня 2016 року, в с т а н о в и л а: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» (далі - ПАТ «Правекс-Банк») звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 27 жовтня 2006 року між позивачем та ОСОБА_4. було укладено кредитний договір № 1176-009/06Р, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 38 тис. доларів США зі сплатою 12 % річних. 27 жовтня 2006 року між ПАТ «Правекс-Банк» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 1176-009/06Р. У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_4. своїх зобов'язань станом на 29 травня 2015 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 74 033,11 доларів США з яких: 33 102,00 доларів США - заборгованість за кредитом; 21 528,95 доларів США - заборгованість за процентами; 5 515,82 доларів США - неустойка (пеня) за кредитом; 13 886,34 доларів США - неустойка (пеня) за процентами. Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 1176-009/06Р від 27 жовтня 2006 року у розмірі 54 630,95 доларів США, у тому числі: заборгованість за кредитом - 33 102 доларів США; заборгованість за процентами - 21 528,95 доларів США. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 24 червня 2016 року, в задоволенні позову ПАТ «Правекс-Банк» відмовлено. У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі. Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Судами встановлено, що 27 жовтня 2006 року, АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК») та ОСОБА_4 уклали кредитний договір № 1176-009/06Р про надання кредиту в сумі 38 тис. доларів США на споживчі цілі та з метою оплати страхових платежів відповідно до договорів страхування нерухомого майна зі сплатою 12 % річних, строком дії до 27 жовтня 2026 року. Згідно з п. 4.1, 9.1 кредитного договору позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 158 доларів США щомісяця до 10-го числа наступного місяця, а за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами, позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п. 1.2 договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення. Пунктом 6.1.14 кредитного договору передбачено, що протягом строку дії даного договору позичальник має забезпечити страхування майна, переданого в іпотеку банку, відповідно п. 3.1 даного договору, шляхом укладення щорічно до 27 жовтня (календарний день і місяць укладення кредитного договору) договорів страхування зі страховими компаніями, та не здійснювати дій, направлених на зміну цих умов, а п. 9.7 встановлює, що в разі невиконання боржником умов зазначеного пункту строк користування грошовими коштами припиняється достроково, на 10-й день після припинення строку дії договору страхування чи зміні його умов з вини боржника. ОСОБА_4 25 жовтня 2006 року застрахував іпотечну квартиру в ВАТ СК «ПРАВЕКС-СТРАХУВАНКЯ», про що 27 жовтня 2008 року отримав сертифікат № 366154-3 до договору добровільного страхування № МЗЛ 366154 зі строком дії страхового захисту з 27 жовтня 2008 року до 26 жовтня 2009 року. 24 грудня 2009 року сторони уклали договір про внесення змін і доповнень до кредитного договору від 27 жовтня 2006 року щодо реструктуризації боргу, залишивши інші умови договору без змін. На забезпечення виконання умов кредитного договору 27 жовтня 2006 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 1176-009/06Р. ОСОБА_4 не виконував належним чином грошові зобов'язання за кредитними договором, останній платіж ним був сплачений за кредитом 15 червня 2009 року, за процентами - 19 липня 2010 року, у зв'язку з чим станом на 29 травня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 54 630,95 доларів США заборгованості за кредитним договором, що складається з: 33 102 доларів США заборгованості за кредитом, 21 528,95 доларів США заборгованості за процентами, яку банк просив стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5. ОСОБА_4 подав до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. ст. 530, 631 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07 грудня 2016 року у справі № 6-719цс16. У цій справі суди встановили, що згідно з пунктом 9.7 кредитного договору в разі невиконання боржником умов пункту 6.1.14 цього договору строк користування грошовими коштами припиняється достроково, на 10-й день після припинення строку дії договору страхування чи зміні його умов з вини боржника. Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такої зміни. Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено, то саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом з пропуском строку позовної давності. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці. Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» відхилити, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 24 червня 2016 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Колегія суддів: М.В. Дем'яносов Ю.Г.Іваненко А.В. Маляренко

Надо признавать его через суд таким,что не подлежит исполнению

Приватбанк конечно жулик)) Обосновывая незаконность, решения суда первой инстанции, приплели непонятный номер карточки (возможно это даже была мини-кредитка брелок) и таким образом хотели продлить срок окончания договора. Я, когда читал ап. жалобу, думаю вот фантезеры, Но, суд 2 инстанции разобрался и оставил решение суда первой инстанции в силе.

Р І Ш Е Н Н Я іменем України Справа №377/812/17 Провадження №2/377/347/17 12 грудня 2017 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., при секретарі Щуковській А.М., за участі: представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Славутичі цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - УСТАНОВИВ: 13 жовтня 2017 року до суду надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», у якій представник позивача за довіреністю просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.02.2011 року у розмірі 11254,70 гривеньта судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1600 гривень. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідно до кредитного договору № б/н від 24.02.2011 року, надав відповідачу кредитв розмірі 4800 гривень у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підписав заяву, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року, та «Тарифами Банку», які викладені на офіційному сайті банку, складає між ним та банком договір. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦПК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.Банк нараховує проценти за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік, відповідно до п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою». Згідно п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів більш як на 30 днів позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. У порушення ст. ст. 525, 526, 527, 530, 610, 615, 629 ЦК України та умов договору відповідач зобовязання за вказаним договором не виконав, у звязку з чим утворилась заборгованість станом на 31.08.2017 року в загальній сумі 11254,70 гривень,яка складається з наступного: 2078,64 гривень заборгованість за кредитом; 6040,99 гривень заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2122,94 гривень заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень фіксована частина, 512,13 гривень процентна складова. Представник позивача у судове засідання не зявився, надав до суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримавв повному обсязі. Представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулося 08 листопада 2017 року, позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позову в звязку із спливом строку позовної давності, посилаючись на те, що останній платіж було здійснено відповідачем на погашення заборгованості 27 грудня 2013 року, а до суду позивач звернувся у жовтні 2017 року. 13 лютого 2015 року відповідач не здійснював платіж у розмірі 77,06 гривень, що підтверджується випискою по рахунку, в якій зазначено, що це автоматичне списання та погашення заборгованості, а тому вказаний платіж не може бути визнаний таким, що перервав позовну давність. Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав. З матеріалів справи судом встановлено, що 24.02.2011 року ОСОБА_2 подав до відділення публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, у якій просив надати йому послуги у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку кредитка «Універсальна». Своїм підписом у заявівідповідач підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківськихпослуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому виді. Відповідно до укладеного кредитного договору б/н від 24.02.2011 року банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка була підписана відповідачем, базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору 2,5 % на місяць; строк внесення платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір щомісячних платежів становить 7 % від заборгованості, але не менше 50 гривень. Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості пеня = пеня (1) = (базова відсоткова ставка за договором) / 30 нараховується за кожний день прострочки кредиту; пеня (2) = 1 % від заборгованості, але не менше 30 грн. за місяць нараховується 1 раз на місяць при наявності прострочки по кредиту чи відсоткам 5 та більше днів у разі виникнення прострочки на суму від 50 грн. Штраф за порушення строків платежів по кожному із грошових зобовязань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів становить 500 гривень + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевищення платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Як зазначено в п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобовязаний у разі невиконання зобовязань задоговором, на вимогу банку виконати зобовязання по поверненню кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених даним договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Відповідно до вимогст. 11 ЦК Україницивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частина 1ст. 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Статтею 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Підписавши заяву від 24.02.2011 року відповідач засвідчив, що ознайомлений та згоден із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді, а також підтвердив свою згоду на те, що вказані документи в цілому складають між сторонами договір про надання банківських послуг. Статтею 627 ЦК Українипередбачено, що відповідно дост.6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, суд вважає доведеним факт укладення між сторонами договору, який складається не лише з заяви позичальника, а також з Тарифів банку, Умов та правил надання банківських послуг. Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 526 цього Кодексу передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 610 цього Кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання ( неналежне виконання). Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Як вбачається із розрахунку заборгованості, станом на 31.08.2017 року, існує заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 11254,70 гривень,яка складається з наступного: 2078,64 гривень заборгованість за кредитом; 6040,99 гривень заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2122,94 гривень заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень фіксована частина, 512,13 гривень процентна складова. Відповідно до положень ч. 3ст. 10 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України. Відповідачем та його представником розмір заборгованості за кредитним договором належними та допустимими доказами не спростований. В судовому засіданні представник відповідача просив застосувати строки позовної давності, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, про що зазначив також і у додаткових письмових поясненнях, наданих суду 12.12.2017 року( а.с. 97-100). Відповідно до ч. 1ст. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ч. 1ст. 257 цього Кодексузагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК Українипозовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Як зазначено у ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. За змістом ч. 1ст. 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За правилом ч. 1ст. 264 цього Кодексуперебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Частиною 2 цієї статті передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. За змістом ч. 3ст. 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 06 листопада 2013 року( справа № 6-116 цс13), 19 березня 2014 року( справа № 6-20 цс 14), 18 червня 2014 року ( справа № 6-61цс 14), 29 червня 2016 року ( № 6-1188 цс 16). За змістом п.2.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг карта діє до останнього дня місяця, зазначеного на лицьовій стороні карти, включно. Згідно п.2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг в звязку закінченням строку дії діюча відповідна карта продовжується банком на новий строк шляхом надання клієнту карти з новим строком дії за зверненням клієнта в банк згідно діючим тарифам. За змістом п.2.1.1.12.4, 2.1.1.12.5 Умов та правил надання банківських послуг строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці ( поле МОNТН). Як зазначено у довідці, наданої позивачем, відповідачу 24.02.2011 року була видана кредитна картка № 5577212916571493, термін дії якої червень 2014 року( а.с. 74). Саме з цього карткового рахунку суду надано позивачем виписку, відповідно до якої відповідачем здійснено останній платіж 27.12.2013 року на погашення заборгованості за наданим кредитом. При цьому суд не вважає перериванням перебігу позовної давності у відповідності до вимог ст. 264 ЦК України службову операцію, яка проведена 13.02.2015 року по автоматичному погашенню простроченої заборгованості в сумі 77,06 гривень, і відображена як у розрахунку заборгованості, так і у виписці по картковому рахунку ОСОБА_3, оскільки вказана службова операція не є дією, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу перед позивачем. Таким чином, судом встановлено, що строк дії картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка видана на імя ОСОБА_2, закінчився 30 червня 2014 року(а.с. 74), останній платіж відповідачем здійснено 27 грудня 2013 року(а.с. 6). Враховуючивизначений змістом кредитного договору кінцевий строк виконання зобов'язань 30 червня 2014 року, тобто останній день місяця, указаного на картці, початок перебігу строку позовної давності почався з 1 липня 2014 року. Оскільки між сторонами кредитного договору не збільшено строк позовної давності, то застосуванню підлягає ст. 257 ЦК України, якою встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Позовна заява до суду здана на пошту 10 жовтня 2017 року, що підтверджено відбитком поштового штемпеля на конверті, у якому вона надійшла до суду, тобто з пропуском строку позовної давності, що відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у задоволенні позову. Позивачем клопотання про поновлення строку позовної давності не заявлено, причин пропуску строку позовної давності позивачем не зазначено. За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в звязку із спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209, 213-215 ЦПК України, - ВИРІШИВ: В задоволенні позову відмовити. Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Суддя Н. Ф. Теремецька Справа № 377/812/17 Головуючий у І інстанції Теремецька Н. Ф.Провадження № 22-ц/780/910/18 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.Категорія 26 13.03.2018 ПОСТАНОВА Іменем України 13 березня 2018 року м. Київ справа № 377/812/17 провадження № 22ц/780/910/18 Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Іванової І.В., Сліпченка О.І., Гуля В.В. сторони : позивач - ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідач - ОСОБА_4 розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Славутицького міського суду Київської області від 12 грудня 2017 року у складі судді Теремецької Н.Ф., повний текст складений 18.12.2017 року, встановила: Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Відповідно до розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України: пункт 8) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; пункт 9) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У жовтні 2017 року позивач ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 24.02.2011 між ним та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 4800 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Зазначав, що відповідно до п. п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Позивач виконав свої зобов'язання, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому у договорі, а відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 31.08.2017 року виникла заборгованість на загальну суму 11254,70 гривень, яка складається з : 2078,64 гривень - заборгованість за кредитом; 6040,99 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2122,94 гривень - заборгованість за пенею та комісією; штрафи: 500 гривень - фіксована частина, 512,13 гривень - процентна складова. Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати у сумі 1600 грн. Представник відповідача у своїх письмових поясненнях та в судовому засіданні посилався на те, що відповідно до виписки по рахунку наданої позивачем вбачається, що останній платіж було здійснено відповідачем на погашення заборгованості 27 грудня 2013 року, а до суду позивач звернувся у жовтні 2017 року. Здійснений 13 лютого 2015 року платіж відповідно до виписки по рахунку у розмірі 77,06 грн. є автоматичним списанням, тому не може вважатись підставою переривання позовної давності, а отже позивач подав позов зі спливом строку позовної давності, у зв'язку з цим просив відмовити у задоволенні позову. Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 12 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, посилається на порушення норм процесуального та матеріального права при його ухваленні. Вважає, що суд зробив помилковий висновок щодо сплину позовної давності у правовідносинах що склалися між сторонами, що призвело до відмови у задоволенні позову. Так, зазначив, що судом не враховано, що відповідачу під час укладення договору було видано дві картки, одна з яких строком до кінця грудня 2014 року, тому вважає, що банк звернувся до суду в межах позовної давності, оскільки закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким задовольнити позов та стягнути з відповідача судові витрати. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що позивач намагається ввести в оману суд другої інстанції, оскільки дає неправдиву інформацію щодо початку строків перебігу позовної давності, посилаючись на кредитну картку дія якої закінчувалась у грудні 2014 року. Так, відповідач зазначив, що визнає обставини того, що у 2011 році звернувся до банку для відкриття ощадкнижки (депозиту), але працівники банку нав'язали послугу у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» під № НОМЕР_1 термін дії якої закінчувався у червні 2014 року, і саме з цієї картки з цим рахунком позивач надав суду виписку по заборгованості, і саме по цій картці останній платіж був проведений 27 грудня 2013 року. Але у скарзі позивач посилається на іншу платіжну картку «Універсальна» з іншим номером НОМЕР_2 строк дії якої закінчується у грудні 2014 року, при цьому у його заяві до банку, як клієнта не міститься відомостей того, що йому видавалась інша картка дією до грудня 2014 року. Крім того, відповідач зазначив, що автоматичне списання коштів з рахунку у лютому 2015 року є службовою операцією та не є дією, що свідчить про визнання ним свого боргу перед позивачем, тому просить відхилити апеляційну скаргу позивача та залишити рішення суду без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Вирішуючи вказаний спір суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що позовна заява Банку надійшла до суду з пропуском позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову. Судова колегія погоджується з таким висновком. Згідно положень статей 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Так, з матеріалів справи вбачається що 24.02.2011 року ОСОБА_4 подав до відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, у якій просив надати йому ощадкнижку (депозит) (а.с.7). З довідки Банку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідача з картковим рахунком НОМЕР_3, вбачається, що старт карткового рахунку відбувся 24.02.2011 року з лімітом 1000 грн., який був збільшений до 4800 грн. лише 19.10.2011 року (а.с.55). Згідно довідки Банку, яка міститься в матеріалах справи, термін дії картки з картковим рахунком НОМЕР_3, закінчився у червні 2014 року (а.с.74) Як вбачається з виписки по картці з картковим рахунком НОМЕР_3, з терміном дії до 06/14 року, яка надана банком, останній платіж був здійснений відповідачем 27.12.2013 року (а.с.72). При цьому позивач розрахував заборгованість по цьому рахунку станом на 31.08.2017 року у сумі 11254,70 гривень, що складають: 2078,64 гривень - заборгованість за кредитом; 6040,99 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2122,94 гривень - заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень - фіксована частина, 512,13 гривень - процентна складова. Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, поточна заборгованість у відповідача виникла з 2013 року, строк дії картки закінчився у червні 2014 року, після закінчення цього строку, інша картка відповідачу не видавалася, а з даним позовом позивач Банк звернувся 13 жовтня 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Заперечуючи проти позову 11 грудня 2017 року, ОСОБА_4 через свого представника в порядку визначеному ч.4 ст. 267 ЦПК Україниподав пояснення-заяву про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до вимог банку (а. с. 93-95). Таким чином, оскільки матеріали справи не містять даних, що після закінчення строку дії платіжної картки, відповідач продовжував нею користуватися або отримував у ПАТ КБ "ПриватБанк" нову картку після спливу дії старої, а також не надав докази того, що відповідач отримав та користувався одночасно із спірною карткою, іншою карткою з іншим номером, судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції про відмову в позові Банку у зв'язку із спливом позовної давності, тому рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилання позивача у скарзі на строк дії іншої кредитної карти дія якої закінчується у грудні 2014 року безпідставна, оскільки по ній не велися ніякі розрахунки, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для його скасування. Керуючись ст.ст. 7, 374, 375, 381 ЦПК України, Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах, постановив : Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Славутицького міського суду Київської області від 12 грудня 2017 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий : І.В.Іванова Судді : Гуль В.В. Сліпченко О.І.

В кассацию вроде как приватбанк не подавал, так как мне до сих пор ничего не приходило.

Р І Ш Е Н Н Я іменем України Справа №377/662/17 Провадження №2/377/301/17 19 вересня 2017 року Славутицький міський суд Київської області у складі судді Орла А.С., при секретарі Маряхіній І.В., з участю: представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - УСТАНОВИВ: 15 серпня 2017 року позивач звернувся до суду з названим позовом до відповідачки з вимогою стягнути заборгованість в розмірі 15420,21 грн. за кредитним договором б/н від 29.08.2012 р., яка складається з наступного: 283,73 грн. - заборгованість за кредитом; 10726,45 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3199,54 грн. - заборгованість по пені та комісії; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 710,49 грн. - штраф (процентна складова). Позов обгрунтував тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 29.08.2012 р. ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду на встановлення кредитного ліміту за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 р. та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та Правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позовної заяви. При укладенні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості. У зв'язку із зазначеними порушеннями відповідач станом на 31.07.2017 р. має заборгованість за Договором на зазначену суму. Представник позивача у судове засідання не з'явився за наявності клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представник відповідача позов не визнав і просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що у заяві-анкеті про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 29.08.2012 р. не зазначено номера платіжної картки, не вказано умов надання кредиту, розміру ліміту. Наданий банком витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження того, що відповідачу для ознайомлення було надано саме ці умови та правила надання кредиту. Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, не мають підпису позичальника та жодної ідентифікуючої ознаки на предмет невід'ємності саме від заяви позичальника. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Позивач посилається на те, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій вказано, що вона разом з Умовами та правилами і тарифами банку складає договір. Проте немає доказів, що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, що останній брав на себе зобов'язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту. Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16). Таким чином, позивачем не надано безспірних доказів, що між сторонами було належним чином укладено договір про надання банківських послуг. Наявність підстав для нарахування відсотків, комісії, пені та штрафів за кредитом позивач обґрунтовує відповідними положеннями Правил надання банківських послуг, а їх розмір - умовами кредитування. Через відсутність підпису позичальника на вказаних документах неможливо встановити, чи саме з цими умовами та правилами відповідача було ознайомлено при оформленні заяви про видачу кредитної картки. Таким чином, зазначені Правила надання банківських послуг та умови кредитування не можуть вважатися частиною укладеного між сторонами договору, а їх положення не можуть регулювати взаємовідносини між сторонами у даному випадку. Дана правова позиція була висловлена Верховним Судом України зокрема у справі № 6-16цс15. Інших підстав для нарахування заборгованості відповідача за відсотками, комісіями, пенею та штрафами позивач суду не надав, відтак його вимоги в цій частині є необґрунтованими та не можуть бути доказами по справі. Крім того, минув строк позовної давності в один рік за вимогами про стягнення неустойки, який представник відповідача просив застосувати. Вислухавши пояснення та дослідивши наявні письмові докази, суд дійшов наступного висновку. З матеріалів справи встановлено, що 29.08.2012 р. ОСОБА_2 (Клієнт ) оформила у ПАТ КБ «ПриватБанк» і підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку у виді стандартного формуляра, де зазначила свої персональні дані, такі як ПІБ, дата народження, ІПН, дані свого паспорта, адресу проживання, адресу реєстрації, номер моб. телефона, сімейний стан та виявила бажання оформити на своє ім'я платіжну картку КРЕДИТКА «Універсальна» та зарплатну картку. Форма анкети-заяви містить застереження про згоду Клієнта з тим, що ця анкета-заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Клієнт ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Клієнт зобов'язується виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. (а.с.5). Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ч. 2 п. 1). Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1). Згідно вимог ч. 4 ст. 203 цього Кодексу правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абз. 1 ч. 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.2). Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1). Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2). В обґрунтування своїх вимог у позовній заяві позивач послався на те, що між ним та відповідачкою було укладено договір про надання банківських послуг від 29.08.2012 р., який складають підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 р. та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, що підтверджується підписом у заяві. На підтвердження цих обставин позивач додав до позовної заяви копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписану ОСОБА_2 від імені клієнта та ОСОБА_3 від імені банку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов і Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 р. № СП-2010-256 на 94 сторінках книжного формату, підписані головою правління ПАТ КБ «ПриватБанк Дубілетом А.В. (а.с. 5, 6, 7-30). Проте ні витяг з Тарифів, ні витяг з Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, які надані суду, відповідачем не підписані, а Пам'ятку клієнта суду взагалі не надано. Крім того, у застереженні про надання вказаних документів для ознайомлення клієнту у письмовій формі, яке міститься у анкеті-заяві, відсутнє посилання на те, що Умови і правила надання банківських послуг у Приватбанку затверджені наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 р., як стверджується у позовній заяві, а також відсутнє посилання на Правила користування платіжною карткою. Крім того, у позовній заяві зазначено, що Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи банку викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, проте у анкеті-заяві вказано, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на сайті ПриватБанку - www.privatbank.ua. Всі ці обставини не дають підстав вважати, що позичальнику при оформленні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 29.08.2012 р. були надані для ознайомлення в письмовому виді саме ті Тарифи та Умови і Правила надання банківських послуг і саме в тій редакції, які надав позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, що саме вони мались на увазі сторонами при оформленні анкети-заяви і що Пам'ятка клієнта взагалі надавалась. Між тим, в самій анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 29.08.2012 р., підписаній ОСОБА_2, не зазначені ні розмір кредитного ліміту, ні процентна ставка, ні строк надання банківських послуг, ні будь-які інші умови надання банківських послуг, про які йдеться у ній. Натомісць всі умови надання відповідачці банківських послуг, якими обґрунтовуються позовні вимоги, містяться у Тарифах банку, Умовах і Правилах надання банківських послуг у ПриватБанку, які відповідачкою ОСОБА_2 не підписані і не ідентифіковані як частини укладеного договору про надання банківських послуг, про що стверджує позивач у позовній заяві. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (ч. 1). Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ч. 3). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4). Враховуючи зазначене, не можна не погодитися з доводами представника відповідача про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів укладення з відповідачкою 29.08.2012 р. договору про надання банківських послуг, що складається з заяви, Пам'ятки клієнта, Тарифів банку, Умов та Правил надання банківських послуг, на тих умовах, які містяться у Тарифах банку, Умовах та Правилах надання банківських послуг у ПриватБанку, затверджених № СП-2010-256 від 06.03.2010 р., витяги з яких надані суду. Цей висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у постановах від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15 та від 22 березня 2017 року у справі № 2320цс16, на які посилався представник відповідача у судовому засіданні. Між тим, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1). Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу і мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 2 і 3 цієї статті). Позивачем не виконано свого процесуального обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 60 ЦПК України на засадах змагальності сторін, закріплених у ст. 10 цього Кодексу і не доведено виникнення у відповідачки зобов'язання сплатити йому заборгованість в розмірі 15420,21 грн. за кредитним договором б/н від 29.08.2012 р., яка складається з наступного: 283,73 грн. - заборгованість за кредитом; 10726,45 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3199,54 грн. - заборгованість по пені та комісії; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 710,49 грн. - штраф (процентна складова). За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі. Керуючись ст. 3, 4, 15, 109, 209, 212-215 ЦПК України, - ВИРІШИВ: У задоволенні позову відмовити. Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при його проголошенні - у той же строк з дня отримання копії рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Суддя А. С. Орел Справа № 377/662/17 Головуючий у І інстанції Орел А. С.Провадження № 22-ц/780/5150/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 23.11.2017 РІШЕННЯ Іменем України 23 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі: головуючого судді - Верланова С.М., суддів - Савченка С.І., Іванової І.В., за участю секретаря - Марченка Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»на рішення Славутицького міського суду Київської області від 19 вересня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И Л А : У серпні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 29 серпня 2012 року ОСОБА_2отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач дала згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складають між нею і банком договір. Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. У порушення умов договору та ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України відповідач свої зобовязання за договором не виконала, внаслідок чого станом на 31 липня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 15420 грн. 21 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 283 грн. 73 коп., заборгованості за процентами у розмірі 10726 грн. 45 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 3 199 грн. 54 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) у розмірі 710 грн. 49 коп. З наведених підстав позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у вказаному вище розмірі. Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 19 вересня 2017 року в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає не в повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення з відповідачем 29 серпня 2012 року договору про надання банківських послуг та не доведено виникнення у відповідачки зобовязання сплатити йому заборгованість за цим договором, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором. Однак, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно анкети заяви від 29 серпня 2012 року ОСОБА_2 виявила бажання оформити на своє ім`я кредитний ліміт по платіжній картці «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» у розмірі 300 грн. та погодила, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомлений і погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Вона зобовязується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.5). В обгрунтування позову ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що 29 серпня 2012 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду власний розрахунок заборгованості (а.с.4), анкету-заяву (а.с.5), витяг з Тарифів обслуговування кредитиних карт «Універсальна» (а.с.6), витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256 (а.с.7-30) без підпису ОСОБА_2, ксерокопію паспорта ОСОБА_2 (а.с.31). Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України). Судом першої інстанції встановлено, що в анкеті-заяві від 29 серпня 2012 року відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: розмір кредитного ліміту, процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, обовязковість яких передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не доведено укладення з відповідачем 29 серпня 2012 року договору про надання банківських послуг, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. Тому відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України анкета-заява не є належним доказом, який підтверджував би факт укладення між сторонами кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. Колегія суддів вважає, що в анкеті-заяві від 29 серпня 2012 року відповідач лише виявила бажання оформити на своє імя кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна» та погодила, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася і погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Вона зобов'язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк». Натомість зазначені Умови не містять підпису відповідача. При цьому позивачем на надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брала на себе зобовязання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобовязання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначена правова позиція міститься у постановах Верховного суду України від 14 грудня 2014 року (справа №6-2462цс16), від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16), яка відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено виникнення у відповідача зобовязань за кредитним договором на умовах, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі, суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що ОСОБА_2 періодично частково погашала заборгованість за кредитним договором, що свідчить про визнання нею факту отримання кредитних коштів, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості. Так, із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором видно, що розмір заборгованості відповідача по тілу кредиту становить 283 грн. 73 коп. (а.с.4), яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк». Крім того, відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Оскільки ОСОБА_2 у період з 29 серпня 2012 року по 31 липня 2017 року фактично користувалася наданими ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитними коштами у розмірі 283 грн. 73 коп., а умовами договору не встановлено розмір відсотків за користування ними, то їх розмір підлягає визначенню на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до положень ст.1048 ЦК України, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Апеляційним судом встановлено, що розмір заборгованості ОСОБА_2 за відсотками на рівні облікової ставки Національного банку України за користування кредитними коштами у період з 29 серпня 2012 року по 31 липня 2017 року становить 199 грн. 90 коп. (сума боргу) ? (облікова ставка Національного банку України у поточному періоді / 100% / 365 днів ? (кількість днів користування кредитом). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту у розмірі 283 грн. 73 коп. та заборгованість за відсотками на рівні облікової ставки Національного банку України у розмірі 199 грн. 90 коп., а всього 483 грн. 63 коп. Суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.213-214 ЦПК України на наведене вище уваги не звернув, не застосував норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у позові в повному обсязі. З огляду на викладене рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, оскільки при його ухваленні судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» з наведених вище підстав. Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. ПАТ КБ «ПриватБанк» при подачі позову сплатило судовий збір у розмірі 1600 грн., а при подачі апеляційної скарги - 1760 грн. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і частково задовольняє позов ПАТ КБ «ПриватБанк», то понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 105 грн. 38 коп. Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, В И Р І Ш И Л А : Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Славутицького міського суду Київської області від 19 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 29 серпня 2012 року у розмірі 483 грн. 63 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 283 грн. 73 коп. та заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 199 грн. 90 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 105 грн. 38 коп. Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. Головуючий Судді

Из вышеизложенной инфо, можно сделать выводы с каким требованием обращаться, а также как сформулировать исковые требования.