kruzeir2016

Пользователи
  • Число публикаций

    25
  • Регистрация

  • Последнее посещение

Репутация

14 Хороший

1 подписчик

О kruzeir2016

  • Звание
    Участник

Недавние посетители профиля

Блок недавних посетителей отключен и не доступен другим пользователям для просмотра.

  1. Для примера по этой теме предлагаю посмотреть такое решение суда по нотариальной надписи, решение уже набрало законной силы. справа №176/512/18 провадження №2/176/479/18 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2018 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Волчек Н.Ю., з участю секретаря Ханіної М.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» з третіми особами Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - ВСТАНОВИВ: 19 березня 2018 року, ОСОБА_1 звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким визнати виконавчий напис №958, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. від 22 серпня 2017 року, щодо звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 таким що не підлягає виконанню. Стягнути з відповідача на користь позивача кошти, стягнуті із заробітної плати позивача у розмірі 3774 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 704, 80 грн. та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 352,40 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на те, що в грудні 2017 року при отриманні заробітної плати за місцем роботи вона побачила, що заробітну плату їй виплатили майже на 1500 грн. менше. Вона звернулась до керівництва за роз'ясненнями та у відповідь отримала постанову приватного виконавця Сивокозова О.М. про звернення стягнення на заробну плату боржника в розмірі 20% до погашення загальної суми заборгованості 34009,19 грн. та 3400,92 на рахунок приватного виконавця. З цих же документів їй стало відомо, що 22 серпня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. було винесено виконавчий напис №958 згідно з яким було звернуто стягнення з неї, як з боржника за кредитним договором № GP-68328229 від 01.10.2014 року, укладеного між нею та АТ «Банк ренесанс капітал» правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк». Вважає, що виконавчий напис №958 від 22 серпня 2017 року вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами і як наслідок неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису про звернення стягнення на заробітну плату. Вона не була повідомлена ні про те, що ПАТ «ПУМБ» став правонаступником АТ «Банк Ренесанс Капітал» ні про виконавчий напис нотаріуса, ні про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем Сивокозовим О.М. Також, вона вважає, що відповідач повинен повернути їй 3774 грн., які були незаконно утримані з її заробітної плати та судові витрати. Ухвалою судді від 28 березня 2018 року було визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. У встановлений вищезазначеною ухвалою строк, відзиву від відповідача не надходило як і не надходило письмових пояснень від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає що позов підлягає задоволенню з таких підстав. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують. Як вбачається з матеріалів справи, 19 серпня 04.06.2013 року позивач ОСОБА_1 підписала пропозицію укласти договір карткового рахунку та договір страхування та АТ «Банк Ренесанс Капітал» сума кредиту складає ж 24710,40 грн. в тому числі на загальні споживчі цілі 21600 грн. в оплату договору страхування 3110,40 грн. Номер кредитного договору та договору страхування GP - 4938495. Строк кредиту та договору страхування 36 місяців. /а.с.18-19/ 01 жовтня 2014 року позивач ОСОБА_1 підписала пропозицію укласти договір рефінансування суми кредиту 22199,96 грн. на строк 48 місяців. Тобто, на даний час договір є діючим. З пояснень позивачки в позовній заяві будь-якої інформації про те, що ПАТ «ПУМБ» став правонаступником» АТ «Банк Ренесанс Капітал» вона не отримувала. Дані пояснення відповідачем не спростовані. Відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи від 29.11.2017 року виданої приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем, останній звернув стягнення на заробітну плату позивача відповідно до виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. №958, виданого 22.08.2017 року. У вищезазначеній постанові викладена резолютивна частина виконавчого напису №958 від 22.08.2017 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., а саме звернути стягнення з громадянки України ОСОБА_1, яка є боржником за кредитним договором № GP 6832829 від 01.10.2014 року, укладеним ним із АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником усіх прав та обов'язків, якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк». Строк платежу за Кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення, платежів. Сума заборгованості складає 33609,19 грн. Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який набрав чинності 07 березня 2012 року. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія ( пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат». Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України (п. 1.2 ст. 1 глави 16 Порядку). Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року №6-887цс 17. Належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, могли бути первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (Закон № 996-XIV). Відповідно до ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору з власної ініціативи. У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним по справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Відповідно до ст. 263 ЦПК України: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави - ст. 2 ЦПК України. Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін. Згідно ч. 1, 3 ст. 81 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 13 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом. Оскільки приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., якій двічі направлялась ухвала про відкриття провадження у вищезазначеній справі не надала своїх письмових пояснень та доказів правомірності вчинення оскаржуваного виконавчого напису, тому суд позбавлений можливості з'ясувати чи отримував нотаріус від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), чи були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними. До того ж номер кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Банк Ренесанс Капітал», який був досліджений судом не співпадає із номером договору, вказаного у виконавчому написі нотаріуса. Відповідач Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний Банк» своїм правом на подачу відзиву на позов не скористався, доказів того, що ПАТ «ПУМБ» є правонаступником всіх прав та обов'язків АТ «Банк Ренесанс Капітал» не надав, а тому є всі підстави вважати, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. виконавчий напис №958, виданий 22.08.2017 року є незаконним та повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Також, з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті кошти в сумі 3774 грн., які були утримані із її заробітної плати та судові витрати по справі. На підставі викладеного, керуючись ст. 35 Закону України «Про іпотеку», ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат» та згідно ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, суд - В И Р І Ш И В: Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» з третіми особами Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити. Визнати виконавчий напис № 958, виданий 22 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 33609,19 грн таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» код ЄДРПОУ 14282829 (юридична адреса 0470 м. Київ, вул. Андріївська,4) на користь ОСОБА_1, ІНН НОМЕР_1, 3774 грн. кошти, утримані із заробітної плати позивача за виконавчим написом та 1762 грн. судових витрат по справі. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області у тридцяти денний строк з дня його проголошення, через суд першої інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Суддя Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області Н.Ю. Волчек
  2. В постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 907/1/17 зазначено наступне: «Суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди обох інстанцій, в порушення ст. 84 ГПК України, в редакції чинній до 15.12.2017, не відокремивши поняття обізнаності про наявність рішення та обізнаності про його незаконність, невірно визначили момент з якого прокурор довідався про порушення права (інтересів) держави, оскільки, таке тлумачення цивільного законодавства щодо правовідносин перебігу позовної давності для прокуратури суперечить, як меті забезпечення стабільності цивільного обороту, так і правопорядку в державі в цілому. Зокрема, тлумачення прокурора повністю нівелює інститут позовної давності, як засобу захисту стабільності обороту, оскільки, якщо з ним погодитись, то прокурор має право на задоволення своїх вимог в будь-який проміжок часу, починаючи з того дня, коли прокурор побажав провести перевірку спірних правовідносин та/або провести досудове розслідування у кримінальному провадженні.» В исках прокурори утверждают,что до 15.12.2015 года местная прокуратура не существовала, а потому не знала и не могла знать о нарушениях интересов государства, а узнала лишь 24.05.2017 года, когда получили ответ на свой запрос. Т.е. по смыслу прокуратуры до 15.12.2015 года не существовало? В редакции Закона Украины «Про прокуратуру» от 14.10.2014 года так и в редации от 20.01.2018 года статья 1 выписана в одной и той же формулировке «Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.» Кроме того, в обоих редакциях этого Закона в ст.7 «Система прокуратури України», как были местные прокуратуры в 2014 году, так они остались и в 2018 году. И как теперь с этим бороться, если у меня иски прокуратуры поданы в мае 2018 года по событиям, которые произошли в феврале 2015 года?
  3. kruzeir2016

    Судебный збор 2018

    942 грн.-100%, 1884 грн.-200%, можна по другому 942 + 200% = 1884 грн. Я думаю, что если судом установлен размер сбора, то его и нужно брать за основу,т.к. размер установлен судом,
  4. kruzeir2016

    Судебный збор 2018

    Я собираюсь оспаривать 7500 грн. Я так понимаю, что юрлицо, когда подавало иск в 2016 заплатило сбор в размере 1378 грн . Нас двое ответчиков.В решении суда первой инстанции указано "стягнуть з кожного по 471 грн. судового збору". Может исходить из размера 942 грн. х 200%= 18884 грн.?
  5. В 2016 году коммунальное предприятие подало на меня в суд за долги. Суд первой инстанции из 12 000 грн. долга оставил 7500 грн. Аппеляция проиграна. Хочу подать кассацию и не могу понять как расчитать размер судебного сбора. 200% брать от чего? От какой суммы, от той какая была в 2016 году, когда подавался иск? Подскажите.
  6. Толлько в 2014 году были внесены изменения в постановление КМУ 1172, которым было разрешено нотариусам давать ИНН по кредитным делам, но в феврале 2017 года Киевским апелляционным судом постановление 622 ( которым были внесены изменения) скасовано. Вам и карты в руки.
  7. Может кому-то поможет.В одном из решений суда была такая фраза: Згідно ату приймання-передачі кредитних файлів № 26, ПАТ «Сведбанк» передав ПАТ «Дельта Банк» лише кредитний договір, а договір поруки та іпотеки не був предметом передачі, а відтак, у ПАТ «Дельта Банк» відсутнє право вимоги до поручителя ОСОБА_2, яку останній визначив солідарним відповідачем та боржником.
  8. И как эту шифровку раскрыть?
  9. Дельта-банк заплатил деньги за Ваш кредит "Светбанку".Теперь вырисовывается картина, что "Дельта" не может распорядится предметом ипотеки.Оба банка в стадии ликвидации, если бы не это, было бы хорошо если бы банки разбираться начали между собой. А подавать в суд о недействительности договора надо на "Дельту", т.к. уже не одним судом признано, что они являются "правонаступниками" по купленным кредитам у "Сведбанка". Если отменят регистрацию ипотеки "Делты", то ипотека останется за "Сведбанком"(сейчас это "Омега"). Ознакомьтесь с решениями судов апеляционных и высших инстанций о признании договоров недействительными. Там есть моменты, на которые ссылаются суды, признавая договора недействительными, сравните все это со своим договором, может что-то и получится.Если не сопротивляться никакого положительного результата от ожидания не добьетесь.
  10. Попробуйте так, ухвалою апеляційного суду м.Київ від 11 липня 2016 року у справі № № 825/680/16 договір купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року між ПАТ “Сведбанк” та ПАТ “Дельта-банк” визнано в судовому порядку не належним документом, який може бути підставою для внесення запису в державному реєстрі іпотек про зміну умов обтяження та визначення іпотекодержателем саме ПАТ «Дельта Банк». Или так http://reyestr.court.gov.ua/Review/56484021
  11. Есть вопрос. Когда кредитор предоставляет нотариусу материалы, среди которых обязательно должны быть уведомления должника за 30 дней. Так вот, это уведомление относится только к ипотечным и залоговым кредитам или ко всем?
  12. Для того,чтобы обжаловать исполнительную надпись в суде все равно нужен кредитный договор, а его у заемщика нет.
  13. ВЕРХОВНИЙ СУД УХВАЛА 23.01.2018 Київ К/9901/4916/17 826/20084/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Смоковича М. І., суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г., перевіривши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року та ухвалу Вищого адміністративного суду від 01 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Нотаріальна палата України, ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк", Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Альфа-Банк", про визнання незаконними, нечинними та скасування пунктів постанови, в с т а н о в и в : 11 грудня 2017 року заявник звернувсь до Вищого адміністративного суду України з указаною касаційною скаргою. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2017 року касаційну скаргу залишено без руху на підставі частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка була чинна на час вирішення питання прийняття касаційної скарги, у зв'язку з пропуском скаржником установленого статтею 212 зазначеного Кодексу строку на касаційне оскарження та відсутністю підстав для його поновлення, а також з підстав невідповідності касаційної скарги вимогам статті 213 цього ж Кодексу. Заявникові надано строк у тридцять днів з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги. Копію зазначеної ухвали вручено заявникові 18 грудня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 28 грудня 2017 року матеріали касаційної скаргу передано для розгляду до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з підпунктом 12 цього ж пункту заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. 05 січня 2018 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла заява про усунення недоліків. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що заявник просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду від 01 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва залишити без змін. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Перелік судових рішень в адміністративних справах, які підлягають касаційному оскарженню передбачено статтею 328 КАС України, однак можливість такого оскарження рішень Вищого адміністративного суду України, як суду касаційної інстанції, зазначеною статтею не передбачено. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Крім того, Перехідними положеннями КАС України можливість подачі заяв про перегляд судових рішень Вищого адміністративного суду України після 15 грудня 2017 року також не передбачена. За таких обставин у відкритті касаційного провадження на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року слід відмовити. Крім того, за правилами пункту 3 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення. Таким чином, оскільки постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року була переглянута в касаційному порядку і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року залишена без змін, а тому у відкритті касаційного провадження у цій частині також слід відмовити. Керуючись ст.ст. 248, 328, 333, підпунктами 4, 12 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року та ухвалу Вищого адміністративного суду від 01 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Нотаріальна палата України, ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк", Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Альфа-Банк", про визнання незаконними, нечинними та скасування пунктів постанови. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. І. Смокович Судді О. В. Білоус Т. Г. Стрелець
  14. Интересно, как суд вынес такое решение. Наверное должник не смог доказать или не захотел, ведь после 7 декабря 2007 года АКБ "ТАС-Комерцбанк" уже не существовал и 28 декабря 2007 года кредит выдала организация, которая не имела ни лицензий ничего. Соответственно последствия предусмотренные ст.227 ЦК . Все эти подтверждения можна найти на сайте НБУ в разделе лицензии,там вся история ТАС-Комерцбанка и Сведбанка и все обозначено, что с 7 декабря уже "Сведбанк", который является "правонаступником", но "правонаступником" чего- а прав и обязанностей ТАС-Комерцбанка , которые тот имел до 7 декабря 2007 года. Почему не потребовали передаточный акт, когда ТАС передавал "Сведу", как банк мог доказать как у него оказался этот кредит? Кстати, решение Высшего админсуда об иске к Кабинету Министров уже устояло в 2018 году в Верховном Суде.
  15. kruzeir2016

    Ипотека. Дельта-банк.

    А на кого подать встречный иск о недействительности кредитного договора, если кредит брался в "Сведбанке", а "Дельта-банк" не является правоприемником, а правоприемник "Сведбанка" банк"Омега"сейчас в стадии ликвидации?