AlexKharkov

Я тоже думаю , что в гривне будет как -то спокойнее, но у меня нет 10% от тела кредита и нет никакого желания подписывать новую редакцию договора - кабалы, который вылизан с учетом всех последних наработок. Валютные основания убираються, ответсвенность жесточайшая,в том числе сернуть весь кредит через 60 дней, механизм увеличения процентов, третейский суд при непонятной ассоциации, прописывание открытие всех счетов, которые только возможны, так что не прикопаешься и т.д. Незнаю, что-то не вериться в альтруизм банкира , который с 14% в долларе, благодетельствует на 9,9% в гривне и лишает себя прибыли от валютного курса и 4% годовых.

quote]Какой у вас срок кредита: до 10 или больше 10 лет? я пока думаю взять 10 лет и фиксированная ставка 9,9%. Плавающая ставка и соответственно маржа устанавливаются от 10 до 15 лет. Но Банк просит погасить 10% от тела сразу и подписать новую редакцию договора. Меня это не устраивает , понесу письмо с просьбами. Томир, что значит будете перебиваться? С чего на что?

перевод в гривну по 9,9% в год. Вчера вечером еще, новую редакцию прислали, так там новая третейская оговорка о суде при Ассоциации пострадавших инвесторов , и я оказывается ознакомился с регламентом суда и это подтверждаю. "6.1. Всі спори та розбіжності щодо укладення, виконання, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, а також будь-які інші спори, що стосуються даного Договору становлять предмет спору та підлягають розгляду у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Асоціація допомоги постраждалим інвесторам» (свідоцтво № 063-т.с. від 30.04.2010 р., видане Міністерством юстиції України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди, і з яким Сторони ознайомились. - Найменування Сторін та їх місцезнаходження у цій третейській угоді відповідають найменуванню сторін та їх місцезнаходженню за даним Договором. - Місце і дата укладення цієї третейської угоди відповідають місцю і даті укладення Договору." Прошу ответить, кому еще из Укрсоца звонили, и предлагали подобную программу?

доступ к допсоглашениям на сайте www.ex.ua ключ: 861067559053 или так : http://www.ex.ua/view_storage/861067559053

Выложу сегодня. Так кому же преложили кроме меня? Причем у меня дело в апелляции, где я указываю, что банк мне не открывал счетов 2600___ в долларе. Банк не сможет предоставить доказательств открытия счета и выдачи доллара. так как кредит я брал в 2007 г. в гривне, а в 2008 г. перешел на доллар. Таким образом доллары не получал, так как ранее уже получил гривну в 2007 г. Кому еще предложили перевод в гривну ????

Прошу ответить!!!! Кому-то из вас УКРСОЦБАНК предлагал в течение последних 14 дней перейти с доллара на гривну под 9,9% в год, и продлить срок на 10 лет. Говорят , что это касается только небольшого круга клиентов и вот чудо, я попал в этот элитный круг. При этом дают подписаь кучу новых допсолгашений в том числе и кредитный договор в новой редакции. Думаю, здесь какая-то новая схема придумана. Очень прошу ответить.

24.07.2012 Справа № 2-1244/11 2\2011\492\2012 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 липня 2012 року м. Харків Дзержинський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді - Штих Т.В., секретаря - Падалка І.О., Кондратюк І.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Дзержинського відділу Держаної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ТОВ « Юнор», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»треті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Хаславська Катерина Валентинівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бервено Ніна Іванівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жовнір Людмила Петрівна про захист права власності, права користування, про визнання правочинів нечинними та витребування майна з чужого володіння та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності, ВСТАНОВИВ: Позивачі в серпні 2010 року звернулись до суду з позовом до Дзежинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ТОВ «Юнор», ОСОБА_10, треті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Хаславська К.В. та приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бервено Н.І. про захист права власності та права користування. 27.12.2010 року позивачі уточнили свої позовні вимоги, та звернулись з позовом до Дзержинського відділу Держаної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ТОВ «Юнор», ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»треті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Хаславська Катерина Валентинівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бервено Ніна Іванівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жовнір Людмила Петрівна про захист права власності, права користування, про визнання правочинів нечинними. 25 березня 2011 року з зустрічним позовом звернулась ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності. 21.06.2011 року позивачі остаточно уточнили свої позовні вимоги та просили про захист права власності, права користування, про визнання правочинів нечинними та витребування майна з чужого володіння. В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що ОСОБА_2 була власницею квартири АДРЕСА_1, відповідно до договору дарування. Відповідно до іпотечного договору, укладеного між АКБ СР «УКРСОЦБАНК»та ОСОБА_2 предметом договору стала вищевказана квартира. В зв'язку з невиконанням договору відділом Держаної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції було накладено стягнення на предмет іпотеки та проведені прилюдні торги. Позивачі вважають дані прилюдні торги такими, що відбулися з грубими порушеннями процедури, та просять їх результати та правові документи, які видані на їх підставі визнати недійсними, а також відповідно всі правочини, які у подальшому були проведені з відчуження даної квартири на підставі договорі купівлі - продажу та дарування визнати недійсними. Крім того позивачі просять припинити право власності на квартиру ОСОБА_6, визнати право власності за ОСОБА_2, виселити ОСОБА_6 та стягнути судові витрати на користь позивачів. В зустрічній позовній заяві ОСОБА_6 просить визнати за нею право власності на спірну квартиру, так як вважає себе добросовісним набувачем та стягнути з відповідачів за зустрічним позовом судові витрати та витрати на оплату адвокатських послуг в сумі 8700 гривен. В обґрунтування позовних вимог позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_6 зазначає, що вимушена звертатися з позовом до суду так як вважає, що її право на спірну квартиру оскаржується, в такий спосіб вона захищає свої права. В судовому засіданні позивачі по первинному позову наполягали на задоволенні своїх позовних вимог, просили суд їх задовольнити в повному обсязі. Їх думку підтримав їх представник та наголосив, що права його довірителів порушені, а тому необхідно відновити порушене право власності ОСОБА_2 на власність квартири, а її сина ОСОБА_1 на її користування, просив визнати правочини, вчинені в подальшому з квартирою недійсними, наголошував на порушенні процедури проведення прилюдних торгів. Відповідач по первинному позову ОСОБА_6, її представник за довіреністю та адвокат заперечували проти задоволення первинних позовних вимог , доводили їх безпідставність, вважали, що суд не має підстав для їх задоволення. Натомість наполягали на задоволенні зустрічних позовних вимог, зазначали, що квартира придбана правомірно, просили визнати за ОСОБА_6 право власності на вказану квартиру. Представник Дзержинського відділу Держаної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, представник ТОВ «Юнор», ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_5, представник КП «ХМБТІ»в судові засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлялись належним чином, причину неявки суду не повідомили. Суд вважає причину їх неявки неповажною та вислухавши думку учасників судового розгляду можливим розглядати справу за їх відсутності. В матеріалах справи наявні судові повідомлення про належне повідомлення відповідачів про час та дату, місце судового розгляду. Треті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Хаславська Катерина Валентинівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бервено Ніна Іванівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жовнір Людмила Петрівна в судові засідання не з'явились, про час та дату судового засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки повідомили та надіслали письмові пояснення з приводу позовних вимог. При таких обставинах суд вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності. Суд, приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності вказаних вище відповідачів та третіх осіб, у справі зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення і послався, щодо тривалості розгляду даної справи, яка пов'язана поведінки відповідача, та з урахуванням подання позовної заяви у серпня 2010 року, на справу " Писатюк проти України ", в якій Європейський суд з прав людини зазначив, що " розумність тривалості провадження має оцінюватись в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета розгляду для заявника. Статтями 10,11,60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони посилаються,я к на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів. Згідно ч.1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь - які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Судом встановлено, що ОСОБА_2 була власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 26.01.2004 року. 18.06.2007 року між АКБ СР «УКРСОЦБАНК»та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 820\3-27\21\02-7\276. Предметом іпотеки стала вищевказана квартира. Вказаний іпотечний договір забезпечував кредитні зобов'язання за договором кредиту № 820\2-27\21\04-7\134 від 18.06.2007 року. Умови даного договору виконані в повному обсязі не були. Державним виконавцем Дзержинського відділу Держаної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на спірну квартиру було накладено стягнення. 18 вересня 2009 року вказана квартира була арештована відповідно до акту опису та арешту майна 15 квітня 2010 року було проведено прилюдні торги щодо реалізації вказаного майна. На підставі результатів вказаних прилюдних торгів видано протокол № 210025, переможцем яких стала ОСОБА_10 20 квітня 2010 року ОСОБА_10 отримала свідоцтво про придбання майна з публічних торгів. На підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкові від 28 травня 2010 року позивачі по первинному позову виселені зі спірної квартири. Відповідно до витягу з державного реєстру прав станом на 21.04.2010 року власницею спірної квартири була ОСОБА_10 Після цього спірна квартира перейшла у власність відповідачів на підставі договорів купівлі- продажу та дарування. Під час розгляду вищевказаної цивільної справи суддею Слободіним М.М. постановлено ухвалу від 26 серпня 2010 року про накладення арешту на спірну квартиру. Вказана ухвала оскаржена, проте наразі чинна та не скасована. Останнім набувачем стала відповідач за первинним позовом ОСОБА_6 на підставі договору купівлі- продажу від 15.10.2010 року, придбавши її у ОСОБА_5 Відповідно до витягу з державного реєстру прав станом на 27.12.2010 року власницею спірної кватири є ОСОБА_6 При розгляді даної справи суд звертає увагу на те, що позивачі по первинному позову звернулись до суду 19 серпня 2010 року, після сплину позовної давності по даній категорії справ. Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. За приписами ст.48 Закону україни «Про іпотеку», іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходження нерухомого майна. У проханні позивачів по первинному позову про поновлення строку позивачка ОСОБА_2 посилається на те, що про проведення прилюдних торгів вона дізналася випадково від державного виконавця, оскільки про їх проведення вона не була повідомлена, окрім того пребувала в стнаі шоку та схвильованості, а тому її фізичний та моральний стан не дозволяв повною мірою сприймати дійсний стан речей та здійснювати дії на захист своїх інтересів. Суд вважає при таких обставинах можливим вважати строки звернення до суду не порушеними та поновлює процесуальні строки позивачам по первинному позову на звернення до суду з позовом. Згідно з частинами 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним. Таким чином, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності (продаж) на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів. Враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведені прилюдні торги є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах. Зважаючи на викладене, прилюдні торги можуть бути визнані недійсними за правилами, закріпленими ЦК України, з підстав їх невідповідності вимогам цього Кодексу та актів цивільного законодавства (ст. 203, 215 цього Кодексу). Заінтересованою особою в оспорюванні укладеного на торгах договору може бути стягувач (заставодержатель). Його інтерес полягає в продажу майна за якомога вищою ціною з метою отримання належних йому від боржника платежів у повному обсязі, а цей інтерес якраз і забезпечується дотриманням належного порядку організації і проведення прилюдних торгів. Відповідно до Закону України «Про іпотеку», під іпотекою слід розуміти вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодерждатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порідку, встановлено цим законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду ( ч.1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку». Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку встановленому законодавством. Порядок реалізації предмета іпотеки визначається ст.41 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку". Для здійснення реалізації предмета іпотеки орган державної виконавчої служби укладає договір із спеціалізованою організацією, яка має право здійснювати операції з нерухомістю та яка визначена на тендерній (конкурсній) основі. При цьому організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, що створені і діють відповідно до закону. Право вибору спеціалізованої організації належить іпотекодержателю. Місце проведення прилюдних торгів визначається спеціалізованою організацією за погодженням з іпотекодержателем. Таким чином, реалізація предмета іпотеки в межах процедури виконавчого провадження, визначеної Законом України "Про виконавче провадження", здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про іпотеку". Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення. Частиною 3 ст. 43 вказаного Закону встановлено, що організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію. Крім того ч. 5 ст. 43 того ж Закону встановлює обов'язок організатора торгів щодо повідомлення заінтересованих осіб, а саме: не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну продажу майна. Також проведення прилюдних торгів регламентується Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 68/5 від 27.10.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 745/4038. Частинами 3, 4 ст. 57 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" передбачено, що для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Державний виконавець про оцінку арештованого майна повідомляє сторони, які мають право оскаржити оцінку майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення. Згідно з п. 3.2. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038, спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за експертною оцінкою тощо. Згідно п.3.5 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 року № 43/5, зареєстрованим у Мінюсті 21.05.2003 за № 388/7709 (зі змінами), на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Оголошення про проведення прилюдних торгів має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту укладення договору про реалізацію майна, а у випадку проведення повторних торгів не пізніше семи днів з моменту переоцінки майна. Одночасно ця інформація може бути розміщена в засобах масової інформації. Відповідно до п. 7.4. вказаного Тимчасового положення спори, що виникають при реалізації нерухомого майна, вирішуються у судовому порядку. Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником. Відповідно до ч. 4 ст. 12 цього Закону зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України. Згідно з ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. За змістом п. 56 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, у разі потреби може містити строк дії такого звіту. Отже, вказаним законодавством передбачено можливість встановлення у разі потреби в звіті про оцінку майна, що складається у повній формі, строк дії такого звіту. Отже вказану квартиру було реалізовано за ціною, 334021,00 гривен, за такою ж ціною, яка була вказана в оцінці квартири. Разом з тим в протоколі № 210015 публічних торгів суми вартості квартири з розміром коштів, враховуючи раніше внесений гарантійний внесок не співпадають, та не складають суму вказану як 334012,00 гривен, що є порушенням. Порушені також строк проведення та сповіщення про проведення прилюдних торгів. Як випливає з п.6.4 вищезгаданого Тимчасового положення, на підставі акта, який підтверджує факт торгів, нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, з моменту набуття якого і виникають юридичні наслідки щодо прилюдних торгів, які відбулися, у покупця. При таких обставинах суд вважає, що при проведенні публічних торгів були суттєво порушені вимоги чинного законодавства та вважає за доцільне визнати їх недійсними. Разом з тим в частині позовних вимог щодо визнання правочинів купівлі- продажу та дарування спірної квартири недійсними суд вважає необхідним відмовити, в зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог, відсутністю доказів даних позовних вимог. Стосовно зустрічних позовних вимог суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Так, відповідно до ч. 2 ст. 182 ЦК України, державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»відповідно до ч. 1 ст. 4 вищезазначеного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також обмеження цих прав, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. Правочини щодо нерухомого майна вважаються вчиненими, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до вимог цього Закону. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно -це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 р. № 671 (далі Порядок № 671) державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів. Реєстраторами правочинів є державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси. Отже, державну реєстрацію правочинів з відчуження нерухомого майна здійснюють нотаріуси після проведення нотаріального посвідчення таких договорів. У свою чергу, відповідно до ст. 210 ЦК України правочин про відчуження нерухомого майна є чинним також з моменту такої державної реєстрації. Таким чином, право власності на нерухоме майно за правочинами виникає у набувача цих прав з моменту державної реєстрації нотаріально посвідченого правочину державними або приватними нотаріусами. У подальшому державній реєстрації в комунальних підприємствах бюро технічної інвентаризації підлягає саме право власності на нерухоме майно, яке виникло у набувача після державної реєстрації договору нотаріусом. Аналізуючи вищезазначене суд вважає, що права позивачки за зустрічним позовом не порушені, а відповідно зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі. Керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 88, 212, 215 ЦПК України, ст. ст. ст. 215, 203, 216, 388,392 ЦК України, Тимчасовим положенням «Про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», Законом України «Про іпотеку», суд - ВИРІШИВ: Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Дзержинського відділу Держаної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ТОВ « Юнор», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»треті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Хаславська Катерина Валентинівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бервено Ніна Іванівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жовнір Людмила Петрівна про захист права власності, права користування, про визнання правочинів нечинними та витребування майна з чужого володіння задовольнити частково. Визнати проведення публічних торгів по реалізації майна -предмета іпотеки, розташованого за адресою АДРЕСА_1»недійсними. Визнати протокол № 210015 проведення публічних торгів по реалізації майна -предмета іпотеки розташованого за адресою АДРЕСА_1»недійсним. Визнати недійсним свідоцтво про придбання майна на публічних торгах від 25.04.2010 на ім'я ОСОБА_3 видане приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бервено Ніною Іванівною, зареєстровано в реєстрі № 1034. В іншій частині в задоволенні первинних позовних вимог відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності залишити без задоволення. Судові витрати віднести на виплату сторонами. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Харкова. Головуючий суддя: Штих Т.В. http://reyestr.court.gov.ua/Review/25356782

Андрей Николаевич, полностью Вас поддерживаю , желаю пройти с большим отрывом от других! А Вы уже оплатили взнос за регистрацию по мажоритарке , если не ошибаюсь около 13 тыс грн.? У олигархов сотни миллионов, для них 13 тыс. - это пшик, а для обычного человека , значительная сумма. На форуме сотни людей, Андрей Николаевич, тот человек который реально добился результатов и многим помог, (если всего лишь 650 чел. скинуться по 20 грн. (2,5 дол.), то наберется 13 тыс.) Кроме нас самих никто не поддержит нормальных людей для регистрации, и никто кроме нас не проголосует за них на выборах. Так же предлагаю Вам создать канал на Ютубе, или сюжеты с предвыборной программой, ведь телевидение и радио сами не прибегут к Вам с предложением и лучшим эфирным времененм. Эти привилегии уже у Регионов. Успеха Вам!!!

20.06.2012 Справа №2027/7157/2012 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.06.2012 р. Московський райсуд м. Харкова в складі головуючого судді Оксененко В.А., з участю секретаря-Дмитріевої Е.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в приміщенні суду цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, установив: ПАТ КБ "Приватбанк"(далі Банк) 24.04.2012 р. звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору, вказавши в обґрунтування наступне. 15.09.2006 р. між Банком та відповідачем укладений договір №б/н, відповідно до якого відповідачу надано споживчій кредит в сумі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «МЕТРО», зі сплатою відсотків користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач отримавши гроши, в односторонньому порядку належним чином не виконує зобов'язання, до цього часу гроші Банку не повернув, тому, просять стягнути суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 14218 грн. 26 коп., та судові витрати. Відповідач позов не визнав, вказав суду, що гроші по платіжної картки не отримував, договір з Банком не укладав і доказів цього суду не надано. Також просив застосувати строк позовної давності, оскільки, строк дії картки закінчівся 01.07.2008р. Суд, вислухавши сторони, вивчивши надані письмові докази, приходить до наступного. 15.09.2006 р. між Банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №б/н., відповідно до якого, відповідачем отримано кредит в сумі 2500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «МЕТРО», зі сплатою відсотків користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Факт отримання відповідачем кредиту в сумі 2500,00 грн. підтверджується розпечаткою про особовому рахунку. Відповідно до ст.1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язаний надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити відсотки. У разі порушення зобов'язання винна особа повинна сплатити штрафні санкції, що передбачено угодами та законодавством, зокрема ст. 611-612 ЦК України. Як встановлено судом, відповідач кредит не повернув, щомісячні платежі у встановлені строки не сплатив, заборгованість за договором, з урахуванням штрафних санкцій, становить 14218 грн. 26 коп. Суд не може прийняти до уваги в цієї частини заперечення відповідача, що він не отримував гроші по платіжної картки, що договору про надання банківських послуг по кредитної картки «МЕТРО» не укладав, оскільки, ці доводи споростовуются наявними у справі письмовими доказами, у тому числі: договіром (заявою) про отримання кредиту, підписаним особисто боржником, копією платежної картки, умовами і правилами надання банківських послуг. Відповідно до приписів ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довесті ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем суду не надано доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову. За приписом ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюєтся в три роки. Строк дії Договору кредиту від 15.06.2006 р. сторонами визначений до 06.2008 р. Після спливу вказаного терміну дія договору сторонами не продовжувалась. Між Банком та ОСОБА_1 15.06.2006 р. був укладений споживчий кредит; з позовними вимогами про стягнення заборгованості по кредиту позивач звернувся лише 24.04.2012 р. До звернення до суду будь-яких письмових претензій по оплаті заборгованості Банк відповідачу не висував. Наведене, з врахуванням положень ст.257 ЦК України, п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» дає суду підстави для застосуввання до виниклого цивільного спору позовної давністи. Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, ст.526,530, 611-612, 1050, 1054, 256-257 ЦК України, суд, - ВИРІШИВ: У задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити. Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 10 днів. СУДДЯ : В.А. ОКСЕНЕНКО. http://reyestr.court.gov.ua/Review/24782797

Alex, поздравляю!!! Каждой маленькой победой , мы приближаем большую. Я правильно понял, что впереди ещё ждет пересмотр дела? Или уже банку отказано во взыскании?

Для НБУкраины: Здравствуйте! Всегда читаю Ваши комментарии на форуме. Сообщите пожалуйста в личку Ваш номер телефона. Я планирую в ближайшие 2 недели быть в Киеве по делам. Если будет возможность увидеться и пообщаться, буду рад. П.С. Вам личное сообщение отправить не удается, ящик переполнен.

514

Поддержал 445 голос

Нашёл статью на форуме Лига, много интересного, в том числе о теме выдачи валюты со счета 26__. Статью выложил на форум Сергей Лисичкин. ******** Здравствуйте, уважаемые форумчане. Узнал совершенно случайно, что на этом форуме обсуждаются мысли, изложенные мною. Но вниманию предложена только их половина. Если есть желание - читайте, сбрасываю Вам с уважением и наилучшими пожеланиями в практической юриспруденции. Пусть в судах у Вас все получается уверенно и твердо. БЕЗ МЕНЯ МЕНЯ ЖЕНИЛИ? Пример: Я дал Вам на год попользоваться своей машиной. Мы договорились: Вы можете пользоваться ей, но некоторую часть из того, что Вы будете с ее помощью зарабатывать, Вы будете откладывать для меня в синем платочке под корягой старого дуба. Когда я захочу – я буду приходить и забирать отложенное для меня. Через год я вернусь за своей машиной и заберу ее назад. И ухожу. Вы же берете мою машину и продаете ее своему соседу в рассрочку вдвое дороже, рассчитывая что за год Вы купите такую же и прилично заработаете. Идете к «своему» нотариусу и оформляете сделку купли-продажи, объявляя себя собственником моей машины. Но через месяц сосед «забил болт» на Ваши договоры и перестал платить. Я же с тех пор под корягой тоже ничего для себя не нашел. Я прихожу к Вам и говорю: «Так дело не пойдет, я забираю свою машину». И здесь выясняется, что она уже продана в рассрочку добросовестному соседу. Вы с пеной у рта убеждаете меня, что если бы этот «козел» платил, как договорились, все бы было нормально, и что виноват именно он, надо его наказать по всей строгости… ВОПРОС: какая разница был ли ваш договор реальным (вступает в силу после того, как сосед сел в машину и уехал), или консенсуальным (когда вы поставили подписи на договоре купли-продажи, а машину сосед забрал на неделю позже)? КАКАЯ РАЗНИЦА? ЭТА МАШИНА – МОЯ!!! Со времен независимости Украины, займо-кредитные отношения в нашем славянском государстве были урегулированы со здравым умом и при доброй памяти. В отношениях между «физиками» а-приори считалось, что займодатель по сделке является собственником заемных средств: одалживает свои «кровные» (презумпция добросовестности и разумности поведения гражданского лица ст.12 ч.5 ГК). Между «юриками» немного иная система. Сделаем здесь маленькое отступление. Основной функцией банков является функция собирания или аккумулирования временно свободных денежных средств и превращение их в капитал. Выполняя эту функцию, банки аккумулируют денежные доходы и сбережения в форме вкладов. Депозитер получает вознаграждение в виде процента или оказываемых банком услуг. Сконцентрированные во вкладах сбережения превращаются в ссудный капитал, используемый банками для предоставления займов предприятиями предпринимателям. Что же такое ССУДНЫЙ КАПИТАЛ? Это совокупность денежных капиталов, ПРЕДОСТАВЛЯЕМЫХ ВО ВРЕМЕННОЕ ПОЛЬЗОВАНИЕ (относительное право) на условиях возвратности и оплатности. В теории капитала, свободный капитал должен вращаться и приносить прибыль его собственнику (вкладчику). Все это лишь дополнительно подтверждает одно: БАНКИ НЕ ИМЕЛИ И НЕ ИМЕЮТ ПРАВА НА УКРАИНЕ РАЗМЕЩАТЬ ПРИВЛЕЧЕННЫЕ СРЕДСТВА ПУТЕМ ОТЧУЖДЕНИЯ СОБСТВЕННЫХ СРЕДСТВ ВКЛАДЧИКОВ В ПОЛЬЗУ ЗАЕМЩИКОВ-ФИЗЛИЦ. Согласно теории банковского права, при предоставлении ссуды деньги переходят к заемщику, затем при погашении ссуды они переходят от заемщика к кредитору+ссудный процент. Но договорная ответственность наступает в гражданском договорном праве Украины не на основании теории банковского права, а исключительно на основании ЗАКОНОВ УКРАИНЫ, кои изложены мною ранее и опровергают подобную схему. «Ковыряем» подробности»: [link] [link] [link] Отмечу: при «подаче» информации народу придается особо важное значение тому, что кредитование оформляется «левым» способом БЕЗ ВЕДОМА ЗАЕМЩИКА. Это оглашается чистой воды мошенничеством, деянием крайне нехорошим. Однако не менее противоправным по своей природе является отчуждение депозитов БЕЗ ВЕДОМА ВКЛАДЧИКОВ, уже не говоря о бухгалтерских происках и «маневрах». Но здесь – тишина… Не правда ли, удобная «полуправда»? И если уж вспомнить о том, что банки обязаны действовать НА СВОЙ РИСК, при такой «раскладке» именно банки ничем и не рискуют: ВСЕ РИСКИ БУДУТ «РАСХЛЕБЫВАТЬ» ВКЛАДЧИКИ И ЗАЕМЩИКИ. Это прототип кратковременной прибыли в ущерб самому учреждению по «пирамиде» деривативов, декларативно подстрахованных кредитными дефолтными свопами. Только с одной разницей: НБУ разрешил эти дерегулятивные операции (которые, к слову сказать, разорили экономику США за 8 лет), – лишь весной 2011 года. Но отчуждение депозитов к по «пирамидальной» схеме кредитных дефолтных свопов – самое, что ни на есть, МОШЕННИЧЕСТВО в неприкрытом виде. Нет главного ответа: ЧЕМ РИСКУЮТ БАНКИ? Маленький пример: давно известна элементарная схема, при которой в открытие частного банка вкладывается, скажем, десять миллионов долларов (округлю для удобства счета). Год, два, может три – банк ведет активную деятельность, наращивает капитал. Но ее стратегическая направленность – самоуничтожение: тактические кредитные операции направлены на кратковременную максимальную прибыль, риски перекладываются на третьих лиц по принципу «хеджирования» и дефолтных «свопов» (включая фонд гарантирования вкладов физлиц). Через время заработанный капитал составляет, скажем, сто миллионов долларов (округляю), но теперь риски дают о себе знать, искусственно поднимается ажиотаж невыплат, банк не выдерживает нагрузки требований и «лопается». Ответственность учредителей банка перед государством установлена в размере уставного капитала: 10 млн.долл. Остальное их не волнует: дальше возбуждаются уголовные дела, начинается «показательная» тряска СБУ, ОБЭП, ОБОП по руководящему составу. Но учредителям до этого дела нет: наемное руководство банка – лишь «разменная монета» в пирамиде прибылей. Ведь сколько осталось за вычетом 10 млн.? – 90 млн., переведенных на приватные счета за рубеж. Вот простейшая схема, которая использовалась на руинах юридически безграмотного «во все хорошее верующего» СССР: вложение – «десятка», «выхлоп» – 90, срок – два-три (по ситуации) года, «по краям» – наемное руководство и безграмотное население. На сегодня стратегия не изменилась: изменилась только тактика. КТО РИСКУЕТ? Украинское законодательство предоставило банкам право размещать привлеченные активы НА СВОЙ РИСК. Это значит, что на Украине банки вправе применять только один метод: МЕТОД ПОГЛОЩЕНИЯ, согласно которому банк принимает весь операционно-кредитный риск на себя, организовывая управление последним так, чтобы доходность сделки максимально компенсировала принятие риска. НО ЗДЕСЬ ЕСТЬ ОДНО БОЛЬШОЕ «НО»: поглощение риска означает согласие на осуществление хозяйственной операции при установленном уровне ее рискованности БЕЗ ПОПЫТКИ УМЕНЬШИТЬ РИСК. Поглощение риска может предполагать создание резервов (выше я вкратце затрагивал виды резервных капиталов). Но банки «не дурны весьма» и решили пойти «в обход», применив ХЕДЖИРОВАНИЕ (метод переноса риска на других субъектов) в области кредитования. Почему и было выгодно именно валютное кредитование: хеджирование валютных рисков -»накатанная» форма производных операций (купли-продажи). Что такое «хеджирование»? Это осуществление параллельных (зависимых, производных) хозяйственных операций, позволяющих уменьшить, а иногда и совсем исключить последствия неблагоприятного исхода основной операции (в данном случае кредитной). Так вот осуществление банком мероприятий, в результате которых убытки от неблагоприятного исхода хоз.операции будет нести другая сторона, называется МЕТОДОМ ПЕРЕНОСА (ПЕРЕДАЧИ) РИСКА. Еще раз: метод передачи риска заключается в переносе части (или всего) риска на других субъектов. ЧУВСТВУЕТЕ РАЗНИЦУ? Понять легко можно то, что коротко звучит. Сокращаем до минимума: Имея право действовать на свой риск без попытки его уменьшить, банки действовали на риск третьих лиц, включая заемщиков. При этом доля минимизации рисков оказалась такова, что стало вообще не ясно, А ЧЕМ ЖЕ РИСКУЮТ БАНКИ? ФИНАНСОВЫЕ ПРИЁМЫ: Немного истории. В задачи Федеральной Резервной Системы США (ФРС) 1913 года входило обеспечение устойчивости доллара (нац.валюты) и финансовой системы государства в целом. У нас сегодня те же функции выполняет НБУ. Право эмиссии давало возможность ФРС по своему усмотрению вызывать инфляцию и дефляцию с целью перераспределения власти, собственности и денег. Стало возможным искусственно создавать экономические циклы путем увеличения и уменьшения количества денег и кредита. Не вдаваясь в подробности, замечу, что схема довольно элементарна: в случае необходимости, кредитование уменьшается до нужного уровня, вызывая так называемый «банковский дефицит». Ведь деятельность банков подразумевает сложную систему внутрибанковского кредитования (один отдел банка кредитуется другим на определенный срок и т.п.), что позволяет управлять (а в случае необходимости – разорять и скупать активы за бесценок) частными коммерческими банками. В общих чертах цикл выглядит так: эмиссия (наряду с освобождением цен, к примеру, на недвижимость) – активное кредитование (потребительского сектора при инертности производственного) – инфляция (банковский дефицит, дисбаланс международной торговли и движения капиталов, обесценивание денежной единицы, естественная гиперинфляция) – скупка обесценившихся активов (движимости, недвижимости, фирм, производств, банков, земли, прав, новоиспеченных идей и форм деятельности) – дефляция (все полезное скуплено, все лишние – за бортом в долгах: власть перераспределена, пролетарии в жестком подчинении). Ту же самую схему НБУ «провернул» и на Украине не столь давно. Что получилось? Малый и средний бизнес – на коленях и в долгах; население – с пустыми карманами; заемщики в обмен на бумагу с краской отдали реальные ценности: земли, движимое, недвижимое имущество, результаты своего физического труда; получившие надежду «новаторы» раскрыли свои секреты и «ноу-хау», но «засветившись», обанкротились на пол-пути, по-неволе предоставив возможность «обеспеченным» структурам реализовать их планы уже от своего имени. Вот такой, в общем-то, нехитрый механизм «загона быдла в стойло». СТАРО КАК МИР, но в новой обертке и выглядит как-то по-новому. Когда наступает кризис – он абсолютно управляем, давно продуман и выполняет определенные задачи. Правильное восприятие реальности увеличивает шансы в борьбе, а «розовые очки» идут только розовым хрюшкам. Без потерпевших в кредитных спорах никак не обойдется, это факт: «Растрата чужого имущества в особо крупных» по ст.191 ч.5 УК. Здесь определенно выражение «размещение привлеченных средств» сыграет с банками злую шутку. Хоть и есть нюанс (законченным преступление считается при отсутствии имущества на момент требования доверителя), но это уже больше вопрос квалификации. ПОТРЕБИТЕЛЬСКИЕ КРЕДИТЫ: ПОЧЕМУ? Возьмем любую причину для эмиссии, например быстрый переход от плановой экономики к рыночной. В плановой экономике ценовые соотношения искажены в угоду тех или иных социально-политических целей, которые ставит перед собой государство. И когда цены освобождают, экономика оказывается в неравновесном состоянии. Потому отрасли, которые оказались в первый момент с экономически убыточными ценами, резко их увеличивают до уровня своей рентабельности, а то и выше. В результате бывшие рентабельными отрасли оказываются нерентабельными, и через некоторое время и они вынуждены поднимать свои цены. После этого оказываются нерентабельными и новые отрасли. Возникает непрерывная гонка цен между отраслями, которая и дает гиперинфляцию. Никакими внутренними рыночными механизмами эта гонка не может быть остановлена. Это простейший из примеров «запуска» гиперинфляции. Абсолютно регулируемый способ, причем в любую сторону. Также совершенно доступны и другие базовые механизмы: чрезмерная эмиссия вызывает инфляцию, а недостаточная – стагнацию экономики. Наиболее инфляционно опасными являются деньги у населения, т.е. – потребительские деньги. Ибо они могут сразу выйти на потребительский рынок, который наиболее чуток к малейшему избытку их, отвечая на это ростом цен. Производственные деньги менее инфляционно опасны. Ибо они используются в сфере производства, где работа идет по достаточно долгосрочным договорам. Этот рынок менее подвижен и потому устойчивее. Инвестиционная эмиссия – это эмиссия производственных денег. Эти деньги лишь постепенно, медленно будут переходить в деньги потребительские, таким образом риск инфляции резко уменьшается даже в случае излишней эмиссии. Действительно, средства, эмитированные на инвестиционные цели, будут переходить на счета предприятий, которые только некоторую часть используют для выдачи зарплаты, а значительную часть передадут другим предприятиям за услуги и оборудование. В свою очередь, получатели эмиссионных денег также лишь часть используют в качестве зарплаты, а существенную часть – для оплаты услуг и продукции других предприятий. Таким образом эмиссионные деньги будут медленно, плавно, растянуто до времени достигать потребительского рынка. Если же использовать эмиссию для оплаты пенсий или зарплаты бюджетников, то вся эмиссия сразу же обрушится на потребительский рынок, что может вызвать инфляцию. Таким образом, именно инвестиционная эмиссия малоинфляционна и будет способствовать расшивке неплатежей и оживлению всей экономики. Но господин Ющенко и НБУ создали все условия для «вливания» денежной массы именно в потребительский сектор. Не потому ли, что в «мутной водичке» легче ловить «сверхприбыли»? Пусть недолго, пусть в ущерб благополучию всей страны. А население ходит «с лапшой на ушах» о неуправляемом и неизбежном кризисе, простите… Как видите, спланировать кризис, инфляцию и гиперинфляцию (равно как и остановить эти процессы) не так уж и сложно, стоя «во главе» печатного станка. ОТЛИЧИЯ ДЕНЕЖНЫХ СИСТЕМ: В Украине и США совершенно различные денежные системы. У нас она налично-счетная, а в США – налично-чековая. Первые компоненты одинаковы, а вторые – принципиально различны. При счетной системе все денежные транзакции идут через банк в виде платежного поручения. Банк предваряет эти транзакции. Причем его способность удовлетворить эти транзакции определяется не счетом клиента, а банковским корсчетом. Если на корсчете банка в НБУ (или другом банке) денег в виде свободных резервов нет, такая транзакция банком не будет удовлетворена. Она будет заморожена. Вот почему именно свободные средства на корсчетах банков и являются активной денежной массой, которая и может быть использована в товарообороте, а не денежные счета клиентов банка. В чековой же системе клиент имеет возможность осуществить платеж путем выписывания чека, не подключая к этому процессу сам банк. Таким образом, денежная транзакция идет вне банка, а банк лишь оформляет ее апостериори. Поэтому именно сумма денег клиентов на депозитных чековых счетах и определяет активную денежную массу. Таким образом, между счетной и чековой денежными компонентами разница состоит в том, каково место банка в денежной транзакции. В счетной системе банк осуществляет эту транзакцию априори, в чековой – апостериори. И это все резко меняет. Создаются фактически различные денежные системы, в которых само понятие активной денежной массы имеет совершенно различный смысл. КАК РАБОТАЮТ ВАЛЮТЫ? Внутри США инфляция маленькая, «да удаленькая». Далеко не последнюю роль играет фактор твердой и свободно конвертируемой валюты. Если валюта «мягкая», то, как легко видеть, сумма, которую можно выручить за один и тот же товар, продавая его внутри страны, будет гораздо меньше, чем если продать его на мировом рынке. Ясно, что в таких странах имеются благоприятные условия для экспорта товаров за границу. Они стремятся вывозить свои товары за рубеж, тем самым идет интенсивное развитие национального производства. Зато ввозить в такие страны из-за границы товары невыгодно, за исключением тех, которые просто не производятся в стране. Таким образом, в стране с «мягкой» валютой хорошие условия для экспорта и развития национального производства. Если же страна имеет «твердую» валюту, то в ней создаются хорошие условия для импорта товаров. В такую страну все страны со слабой валютой стремятся проникнуть, стремятся продать в ней свои товары. Условия национального производства в ней становятся не очень хорошими. Такие страны становятся, как правило, экспортерами капиталов, производственные компании стремятся перенести свое производство в другие страны. Но очевидно, что для этого необходимо, чтобы валюта этой страны была свободно конвертируемой, то есть использовалась в международном финансовом общении. Такая ситуация характерна для высокоразвитых стран, в частности для США. И сравнивать ее модель с Украиной – по меньшей мере, неуместно. При этом США крайне заинтересованы в инфляции. Выбрасывая на мировой рынок для целей мировой торговли огромное количество долларов, они поддерживают их тем, что всегда можно на эти доллары купить товары внутри США. Таким образом, циркулирующие вне США доллары фактически являются долгом США перед всем миром, коммерческим кредитом, даваемым США мировым экономическим сообществом. И естественно, что США заинтересованы, чтобы этот долг со временем не только рос, как это обычно принято в финансовой практике, а наоборот уменьшался. И именно инфляция доллара максимально способствует этому. КРЕДИТОР ИЛИ ДЕБИТОР? Нельзя обойти стороной положения ст.510 ГК: субъектами обязательства являются кредитор и дебитор (должник). Кредитор уполномочен требовать от дебитора исполнения определенного действия (-ий) или воздержания от такового. Он является активной стороной в обязательстве, поскольку вправе требовать от дебитора исполнения его обязательства. Главное отличие кредитора от уполномоченного лица в вещном обязательстве в том, что он имеет право не на вещь, а на действие (бездействие), которое должен совершить (воздержаться) дебитор в его пользу. ЦК України ( 435-15 ) Стаття 510. Сторони у зобов’язанні 3. Якщо кожна із сторін у зобов’язанні має одночасно і права, і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов’язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Двусторонняя сделка в кредитных отношениях предусматривает и права и обязанности сторон по договору. Поэтому нужно помнить, что заемщик одновременно является кредитором банка. Заемщик вправе требовать от Лицензиата (которому запрещено все, что не разрешено; разрешено только так, как предписано) точного исполнения предписаний законов и подзаконных НПА (изложенных мною выше). Требования дебитора к Лицензиату юридически равны требованиям банка к заемщику. А по «встречке» (с заявлением о приостановлении банковской «первички») – еще и приоритетны. Продолжу. ИСТЕЦ ИЛИ ОТВЕТЧИК? Корни «встречки» – в римском праве (постановление Марка Аврелия о возражении на недобросовестный иск). «Первичка» ВСЕГДА рассматривается на основании презумптивного положения правомерности сделки (я выше указывал). Однако это категория опровержимых презумпций. При рассмотрении спора между тяжущимися, суду не представляется возможным удовлетворить требование истца, основанное на сделке, относительно которой ответчик возражает и указывает на ее недобросовестность и неправомерность. Это первое. Второе: поскольку удовлетворение «встречки» может полностью или частично исключить удовлетворение «первички», – заявление ходатайства о приостановлении «первички» до вынесения решения по «встречке» и заявление о выделении последней в отдельное производство является полностью обоснованным. А вот выступая «тупо» ответчиком по иску банка, можно здорово «влететь»: суд выясняет обстоятельства нарушения договорного обязательства, презумптивно рассматривая сделку, как правомерную. Потому что решения суда о недействительности сделки в материалах дела на момент рассмотрения иска по сути не имеется. И, к слову сказать, предметом рассмотрения банковского иска установление недействительности сделки тоже не является (загляньте в предмет иска под названием «прошу»). «Если же Вы считаете, что между Вами и истцом существует спор о праве – можете обратиться к суду в установленном исковом порядке и Ваши спорные тезисы будут рассмотрены в пределах представленных Вами доводов. А сейчас суд рассматривает доводы, основанные на правомерной сделке» – неужели Вы не слышали этой прекрасной фразы от суда? Увольте, я уверен, что слышали и не раз. Презумпция правомерности сделки: ст.204 ГК. Ответчиком можно выступать, если на руках есть решение суда с «волшебным набором букв»: «ВИЗНАТИ ПРАВОЧИН НЕДІЙСНИМ». Если дело обстоит не так – только ВСТРЕЧКА. НЕМНОГО О ПРАКТИКЕ: «Смешивая карты» встречным иском, при правильном «нажиме» и самоуверенной подаче истца-ответчика (в присутствии вольных слушателей), судье уже не так удобно устраивать однобокое «судилище». Уже приходится волей-неволей разбираться (или делать вид), какая же из сторон все-таки инициировала нарушения обязательства (и на каком конкретном временном этапе), что находятся в причинно-следственной связи с предметом «первички»? Их нужно забрасывать макулатурой заявлений, ходатайств, истребований, исследований, заказывать кредитную фин.эконом.экспертизу, ковырять каждую запятую договора и профильных НПА. Отказывайтесь напрочь общаться по телефону или устно – только в письменном виде рекомендованным письмом. Получили? Кто может доказать, что Вы получили не пустой конверт или не конверт с чистым листом А-4? Рекомендованное уведомление – «отдыхает»: оно лишь подтверждает вручение конверта с неким содержимым. ВСУ уже «сто лет назад» давал разъяснения первичкам и аппеляциям, что почтовый чек подтверждает только предоставление услуг почтовой связи, но никак не доказывает получение письма адресатом. Только опись вложенного. Заявляйте содействие в истребовании оригинала регистрационного журнала почтового отделения, допрос почтальона. Куда, когда приносил, кому вручал, какое удостоверение личности предоставил получатель, где его подпись, а его ли это подпись и т.д. Опровергнете уведомления банка – Вы уже на шаг впереди: ВАС НЕ УВЕДОМЛЯЛИ, а значит досудебное урегулирование банком не проводилось, или проводилось, но ненадлежащим образом. Еще «в плюс» к договорным нарушениям Лицензиата перед кредитором-заемщиком: ненадлежащее исполнение условий договора. Здесь уже не заемщику, а им пеню и неустойку нужно насчитывать, согласитесь. Истребовать данные из ДКРРФПУ, архивные и действительные (я их выше описывал), проверить все подписи, надписи до каждой запятой. Истребуйте из головного управления утвержденную схему расположения информационно-лицензионного стенда, документы о назначении на должность того, чья подпись под ней стоит, документы о назначении на должность того, кто его назначил. То же самое продублируйте с филиалом – это обособленное отделение (я о нем тоже выше писал). Тащите в суд ксерокопии решения КМУ о признании виновными в создании кризиса НБУ и президента. Пусть банк требует С НИХ возмещение ущерба невыплат по кредиту и причиненному ущербу, а не с Вас. Возражайте на каждый довод банкиров, поясняйте каждое возражение банка в своем свете и в свою пользу. Выверните их на изнанку, пусть утонут в подробностях. Заявляйте ознакомление с материалами дела после каждого слушания, в том числе с журналом заседания. Обжалуйте каждую неточную запись, жалуйтесь на секретаря по каждому малейшему поводу. Заявляйте при каждом отклонении от процессуального порядка отвод судье, каждое заявление об отводе просите присоединить к материалам дела, равно как и вынесенные определения по ним. Пусть Ваше дело «ходит по судьям» бесконечно. Построить процесс нужно так, чтобы они не знали, когда же эта «чертова канитель» уже закончится. Делать все нужно таким образом, чтобы при стороннем исследовании было очевидно и слепому неимоверное количество процессуальных нарушений и жалоб. На свою сторону нужно собирать все возможные и невозможные доказательства, проступки и промахи банкиров, помогать им ошибаться на каждом возможном шагу, каждое слово писать на диктофон, а вне суда – на цифровую камеру или фотоаппарат. Не печальтесь о том, что они Вам не дают согласия их снимать: во-первых, вы вправе собирать информацию, имеющую к Вам непосредственное отношение. Во-вторых, главным условием деликтного состава при съемке физлица по ГК является наличие ПЛЕНКИ (можете сами перепроверить). Эта норма уже устарела и к «цифре» отношения не имеет. И не надо «покупаться» на несанкционированную ОРД: Вы не о них собираете инфо, а о себе. В-третьих, невозможно требовать опровержения информации, которая полностью соответствует действительности. Выкладывайте их в Ютуб, социальные сети: пусть их оскал и угрозы слышит весь мир. В СУДАХ: Для начала следует в полной мере воспользоваться принципом гласности и открытости гражданского судопроизводства. Посещать коллективно судебные заседания, человек по 10 минимум: работает, как холодный душ для судьи, представитель банка заметно ретируется, заемщик меньше нервничает. Заранее написали заявление о решении судом вопроса об участии таких-то лиц в судебном слушании в качестве вольных слушателей и об использовании аудиоустройств. Зарегистрировали его заблаговременно в канцелярии, получили штамп о принятии на своей копии. На слушании представились, предъявили паспорта, устно по очереди попросили суд допустить в качестве вольных слушателей, заемщик подтвердил, что не против. Все с блокнотами, фразы сторон – под запись, диктофоны – на передний стол, ближе к судье. Суд сам решает, какую часть проводить в закрытом слушании. Но это только часть. Всегда найдется достаточно «людей по интересам», чтобы сформировать подобный коллектив и уведомлять друг друга о слушаниях. Я и сам применяю эту практику в админке и гражданке: эффект стопроцентный. Коллектив – из близких, родных, знакомых и друзей тяжущегося. Ограничения – в приватной части, но закрытые слушания лишь исключение из общего производства. Идет борьба за прецедент, это понимают все: и стороны, и суды, и «зрители», и правительство. ЧТО И КАК РАЗМЕЩАТЬ? Смысл операции «размещения привлеченных средств» заключается в следующем: банки, для сохранения ликвидности, размещают кредитные ресурсы В ДЕПОЗИТЫ других банков, в т.ч. НБУ. Норма ст.49 ч.3 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» в актуальной редакции от 07.12.2000 по 18.12.2011 широко использовалась в судебной практике, делая особое ударение на праве банков «размещать» привлеченные средства. Но также именно здесь делались два главных «УМОЛЧАНИЯ В ПРЕДЕЛАХ ДОВОДОВ»: 1) о риске; 2) о способе. Если риск я описывал (хотя не отметил норму ст.334 ч.2 хоз.кодекса), то на способе размещения по ГКУ следует остановиться подробнее: Господарський кодекс України ( 436-15 ) Стаття 349 Кредитні ресурси 1. Банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних ресурсів, які вони утворюють у процесі своєї діяльності. Вони можуть позичати один в одного на договірних засадах ресурси, залучати та розміщувати кошти У ФОРМІ ДЕПОЗИТІВ, ВКЛАДІВ і здійснювати взаємні операції, передбачені їх статутами». Замечу, что при этом статью 334 ч.6 ГКУ пока еще никто не отменял: Господарський кодекс України Стаття 334. Правовий статус банків 6. БАНКИ У СВОЇЙ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРУЮТЬСЯ ЦИМ КОДЕКСОМ, законом про банки і банківську діяльність, іншими законодавчими актами (я не думаю, что нужно акцентировать внимание на приоритетности кодифицированного нормативно-правового акта над названным законом «о б.и б.д.»). Поэтому СПОСОБ РАЗМЕЩЕНИЯ – ЧЕТКО ПРОПИСАН: В ФОРМЕ ДЕПОЗИТОВ И ВКЛАДОВ. И он полностью соответствует Украинскому законодательству: деньги вкладчиков передаются во временное пользование от имени банков, право собственности не нарушается. Есть и еще одно интересное НО: разместить деньги в форме депозитов физически невозможно В ЗАЕМЩИКА ФИЗЛИЦО по следующим банальным обстоятельствам: ЗУ «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» ( 2740-14 ) Стаття 1. Визначення термінів вклад (депозит) – кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які відповідно до законодавства України розміщені вкладником на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку НА ІМЕННИХ РАХУНКАХ У УЧАСНИКА (тимчасового учасника) ФОНДУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ» Улавливаете «тонкости» судебной практики «в межах доводів«? Это может быть вклад в коммерческие или государственные банки, кредитно-финансовые учреждения, сбербанки в т.ч. Но эту операцию невозможно совершить по отношению к физлицу по самой природе операции. НЕЛЬЗЯ КРЕДИТОВАТЬ ФИЗЛИЦО ПУТЕМ ВКЛАДА В НЕГО ДЕНЕГ. Это сущий бред! Хотелось бы также изложить следующее. ЗУ «Про захист прав споживачів» ( 1023-12 ) Стаття 6. Право споживача на належну якість продукції 1. Продавець (виробник, виконавець) зобов*язаний передати споживачеві продукцію належної якості» ЗУ «Про захист прав споживачів» ( 1023-12 ) Стаття 1. Визначення термінів В цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: 13) належна якість товару, роботи або послуги – властивість продукції, ЯКА ВІДПОВІДАЄ ВИМОГАМ, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах та умовам договору із споживачем» Качество услуги – это ее способность отвечать требованиям законодательства, установленным для этой категории услуг. Если она не отвечает этим требованиям – ОНА НЕКАЧЕСТВЕННАЯ. ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ( 2664-14 ) Розділ 3 Умови створення та діяльності фінансових установ Стаття 7. Умови початку діяльності 3. Фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг ЛИШЕ ЯКЩО: 3) профессійні якості та ділова репутація персоналу відповідають встановленим законом вимогам». Именно потому банки, действуя как профессиональные участники рынка фин.услуг, разработали и заключили кредитные договора с физ.лицами путем сознательного обмана, поскольку признанные специалисты с лучшими профессиональными качествами умышленно предоставить некачественную услугу иначе, нежели ПУТЕМ ОБМАНА – не могут. НЕМНОГО «ТЕХНАРЯ»: По письменному разрешению НБУ иностранную наличку можно выдать только с текущего счета клиента (балансовые счета 26), т.е. с банковского счета, открытого в соответствии с гл.72 ГК: дебет – 2620, кредит – 1001, 1002. Параллельная нормативка: ст.91,640, гл.71, 72 ГК; ЗУ № 679-14; ЗУ № 2121-14; Декрет КМУ № 1593; ЗУ № 1023-12; Постанова НБУ № 2 (z0065-07); Постанова НБУ № 492 (z1172-03); Постанова НБУ № 495 (z1425-04) и др. Выдача валют.кредитов с балансового счета 2203 не способна подтвердить факт передачи. Без текущего счета нельзя осуществить платеж в инвалюте, если это не перевод ден.средств. Должен быть договор на расчетно-кассовое обслуживание, а его зачастую и в помине нет. Поэтому такая форма выдачи валют.кредитов – скрытая форма выдачи БЛАНКОВЫХ кредитов по учетной ставке НБУ. Именно поэтому банки, допустившие эту ошибку, предлагают валют.кредиты перевести в гривневые по ст.604 ГК во избежание санкции. Это не касается нац.валюты. Выдача валюты со счета 2203 позволяет банку осуществить манипуляции при формировании и использовании резерва для компенсации возможных убытков по кредит.операциям, вводя в заблуждение кредиторов и вкладчиков. Здесь усматривается невыполнение условий письм.разрешения НБУ на осуществление валютных операций по ведению счетов клиентов-резидентов в инвалюте. Такая выдача по сч.2203 практиковалась в случае одновременной ее конвертации и принятия наличной нац.валюты для перевода на текущие счета иных лиц. Если клиент брал в руки инвалютную наличку и уходил с ней по своим делам, тогда банк делал все правильно. Счет 2203 текущим не является, если только клиент с банком не согласовал перечисление валюты в договоре на расчетно-кассовое обслуживание со ссудного счета. Но в банковской практике такого согласования еще не случалось. Договорное списание проводится по договору на расч.-касс. обсл. (договор банковского счета гл.72 ГК) с текущего счета. Нарушается ст. 91 ч.3 ГК, ст. 1, 2,. 5 ч.1, 2,ст. 6 Декрета № 15-93, п.2.1.1 Положения об организациибухгалтерского учета и отчетности в банках Украины (постанова НБУ № 566): » 2.1.1. Вимоги до первинних облікових документів Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, якіфіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бутискладені під час здійснення операції, а якщо це неможливо – безпосередньо післяїї закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у виглядіелектронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливістьвнесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів припотребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії. Первинні документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів(непаперовій формі) повинні мати такі обов’язкові реквізити: – назву документа (форми); – дату складання документа; ( Абзац п’ятий підпункту 2.1.1 пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно зПостановою Національного банку N 283 від 18.07.2001 ) - назву підприємства (банку), від імені якого складений документ; - місце складання документа; - назву отримувача коштів; - зміст операції (підстави для її здійснення); - суму операції (цифрами та прописом). Сума операції може бути відображена цифрами за відсутності на документі суми прописом, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі або якщо це передбачено нормативно-правовими актами Національного банку України; ( Абзац десятий підпункту 2.1.1 пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно зПостановою Національного банку N 422 від 06.11.2006 ) - номери рахунків; (Абзац одинадцятий підпункту 2.1.1 пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 283 від 18.07.2001 ) - назву банку (отримувача та платника коштів); (Абзац дванадцятий підпункту 2.1.1 пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 283 від 18.07.2001 ) - підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення (підтвердження підпису на документі в електронному вигляді здійснюється за допомогою електронного коду працівника або електронного підпису). Первинні документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записівможуть мати й інші додаткові реквізити. Документи, які надають клієнти банку, повинні мати підписи уповноважених службових осіб клієнта та відбиток його печатки. Підписи на всіх документах, атакож печатки мають відповідати заявленим їх зразкам, а підтвердження достовірності підпису на документі в електронному вигляді обумовлюється в договорі про обслуговування клієнта через систему електронних платежів»клієнт-банк». Первинні документи, які не містять обов’язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку. Внесення виправлень до первинних документів не допускається, крім випадків,встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України. ( Абзац сімнадцятий підпункту 2.1.1 пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно зПостановою Національного банку N 422 від 06.11.2006 ) Керівник банку вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних облікових документах і регістрах бухгалтерського обліку. Первинні документи та облікові регістри повинні складатися українською мовоюабо іншою мовою відповідно до Закону України «Про мови в УкраїнськійРСР». Документи на отримання (видачу) готівкових коштів маютьбути оформлені згідно з вимогами Національного банку України щодо ведення касових операцій. 2.1.3. План рахунків… Всі рахунки, що відкриваються юридичним і фізичним особам, а також рахунки за внутрішніми операціями банку реєструються в книзі відкритих рахунків, яка ведеться в розрізі балансових рахунків четвертого порядку та включає такі позиції щодо рахунку: ( Абзац п’ятий підпункту 2.1.3 пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно зПостановою Національного банку N 422 від 06.11.2006 ) – номер балансового рахунку; … « Счет 2620 – счет физического лица, а счет 2203 -счет для внутренних операций банка, только для УЧЕТА предоставленных кредитов. После вступления в действие с 2004 г. ГК Украины, стоит некоторым юристам повторить курс юридической герменевтики (ст.213 ГК). Юристам банка нет необходимости знать бухгалтерские проводки и номера балансовых счетов. В кредитных договорах надо проверять наличие текущего счета клиента и возможность выдачи налички только с него, а также одновременно подписывать договор на расчетно-кассовое обслуживание с клиентом (договор банковского счета согласно ГК Украины). Банки, в которых введены временные администрации, выдавали валютные ценности со ссудного счета. А это уже угроза экономической безопасности страны и угроза краха банковской системы. Генеральная прокуратура Украины по данному вопросу проводит проверку этих банков. Согласно п.1.1.3 Положения (постанова НБУ № 566) полнота и достоверность операций в сфере учета обеспечивается учетной политикой и внутренними процедурами банка, которые осуществляются в соответствии с законодательством Украины, в том числе нормативно-правовых актов НБУ БЕЗ КАКИХ-ЛИБО ОТКЛОНЕНИЙ. Согласно пункту 2.1.1Положения об организации бухгалтерского учета и отчетности в банках Украины первичные документы должны содержать обязательные реквизиты, в.т. числе НОМЕРА СЧЕТОВ (прим. дебет счета 2620 – кредит счета1001,1002), иначе первичные документы являются недействительными и не могут быть основанием для бухгалтерского учета. Мемориальные ордера о перечислении денежных средств со ссудного счета на текущий счет (дебет счета 2203 – кредит счета 2620, а не 1001,1002) клиенты не подписывают, а им дают подписать что-то среднее между заявкой на выдачу налички и мемориальным ордером. В связи с тем, что клиент не имеет текущего счета, а наличную инвалюту вносил на транзитный счет банка (счет 3739), а не на ссудный с текущего, как должно быть указано в кредитном договоре – следует требовать от банка возврата всех платежей в валюте, как полученные с нарушением гражданского законодательства и генеральной лицензии на осуществление валютных операций. Получив данные документы, главный бухгалтер банка обязан осуществить «сторно»операции по выдаче наличной инвалюты со ссудного счета и «сторно»операции по зачислению наличой инвалюты на транзитный счет согласно положению об операционной деятельности в банках Украины, в связи с указанными выше нарушениями. А юристы банка будут вынуждены обратиться в суд с иском о признании действительным кредитного договора о выдаче наличной национальной валюты по ставке НБУ (если срок исковой давности не истек). В отношении наличной инвалюты, необходима не только банковская лицензия, но и письменное разрешение НБУ на осуществление операций, в том числе с валютными ценностями (ГЕНЕРАЛЬНАЯ ЛИЦЕНЗИЯ НА ОСУЩЕСТВЛЕНИЕ ВАЛЮТНЫХ ОПЕРАЦИЙ), согласно части второй ст.192, ст. 193 ГК Украины, Декрета Украины «О системе валютного регулирования и валютного контроля». Банк может только вести счета клиентов в инвалюте, т.е.выдавать наличную инвалюту со счета 2620, а не 2203. Еще немного «технаря» для общего развития. Сначала у клиента должен быть открыт счет и на нем должны находиться деньги. Потом с этого счета он может снять валюту по заявлению (с чужого счета получить деньги нельзя – это воровство, а клиент – ненадлежащий получатель). На открытие счета подписывается договор счета (а не сертификат). Далее банк должен выдать выписку по счету за каждый день, по которой клиент будет сверять: что есть, что пришло, ушло, осталось, когда и на основании чего. По карточным же счетам такой выписки не дают. К заявлению на выдачу квитанция не выдается. Клиент пишет заявление: «Хочу получить 100 грн.». Касса принимает заявление, выдает деньги, отчитывается по расходу 100 грн. по заявлению. В выписке по счету эта операция будет отражаться и клиент будет видеть, что на его счету остаток уменьшился на 100 грн. Заявление пишется в 2 экз.: один в кассу, другой остается клиенту. Если клиент получит выписку со счета и увидит, что списали не 100 а 250 грн., он обращается в банк и просит вернуть на счет свои 150 грн., безосновательно списанные. Банк в данном случае ненадлежащий получатель, а подтверждением тому, что клиент взял только 100 грн. является его экземпляр заявления. Если же клиент ненароком забыл, что получал в кассе деньги со своего счета и возмущается, «куда, мол, кровные мои подевались??!!», банк предоставит ему свой экземпляр заявления. От банка следует истребовать справку о движении ден.средств по всем счетам, на которые они зачислялись. Например, с весны 2011 года банки стали принимать наличную инвалюту на текущие счета. Но без договора банковского счета нельзя списывать деньги с текущего счета без согласия клиента банка в виде платежного поручения или письменно согласованного порядка договорного списания. Просто мемориальным ордером это не делается. Есть вообще «уникалы» (и банки и филиалы): по одному и тому же клиенту и его одному договору они могут принимать под «валютный» кредит и наличную инвалюту и наличную нац.валюту, распределять их на два и более счета, для примера: 2203…01 и 2203…02; 2208…03 и 2208…04; 2207…05 и 2207…06; 2209…07 и 2209…08; 2620…09 и 2620…10. При этом каждый раз выдают недействительные квитанции. Приведу интересное высказывание относительно счетов, запомнившееся мне своей простотой: - «Ничего себе «неурядица»!.. Создать и детально продумать де-факто свою собственную схему выдачи валютных кредитов, делая при этом «не отходя от кассы» в буквальном смысле теневой бизнес базарных валютчиков и экономить на налогах таким наглым способом!.. Я знаю немало легальных и нелегальных схем минимизации налогообложения, но все они имеют законный вид. А тут – даже вида нет!..« Цитата из темы исследования методики борьбы с экономическими преступлениями, включенной в План научно-исследовательских работ Национальной академии внутренних дел Украины: - «Злочини у сфері банківського кредитування залишаються складними для слідчого пізнання. Методика їх розслідування досі ще недостатньо розроблена. Брак належного слідчого досвіду та узагальненої слідчо-судової практики, недосконалість законодавства в умовах значної протидії зусиллям правоохоронців з боку зацікавлених осіб, призводить до того, що переважна більшість кримінальних справ не “доходить” з різних обставин до стадії судового розгляду. Злочинна діяльність такого спрямування характеризується різноманітністю, високоінтелектуальним характером, швидкою адаптацією злочинців до нових форм та методів підприємницької діяльності, що дозволяє відносити кримінальні справи про ці злочини до категорії особливої складності та вимагає від слідчих застосування додаткових знань та можливостей«. На том и стоит банковский бизнес: он-де «высокоинтеллектуальный», «разнообразный», чтобы в нем разобраться – требуются «дополнительные знания и возможности». Если высказаться коротко без «мишуры», то эти преступления труднораскрываемы в силу тупости, недалекости и неграмотности тех, кто хочет в них разобраться. Другими словами - бизнес на «лохах». Вот так и живем… Есть еще примечательная деталь, продолжу. 18/01/12 22:51 lisichkin_sergey > lisichkin_sergey 18/01/12 22:45 Вся беда банкиров - как ни странно, именно в математике. Это было ясно сразу, но доказывать тяжело было. Наконец-то в мошеннической методике расчета ануитета "факт/360" появилась неумолимая брешь: суд.фин.эконом.экспертиза ее правильность опровергла. Сумма банковских расчетов по данной схеме существенно превышает сумму ОБЩЕЙ СТОИМОСТИ КРЕДИТА, отвечающую ВНУТРЕННЕЙ ВОЛЕ заемщика и существенным условиям договора (как это признал суд первой и второй инстанции по состоянию на 29.12.2011г. в г. Тернополь, отклонив апелляцию ПАТ "Банк Финансы и кредит". Впереди еще кассация). Считаю полезным представить к обзору текст решения вторички. Справа 2- РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ня 2011 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільсько! області в складі: Головуючого: за участю секретаря - і розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Тернополі цивільну справу за позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" Тернопільської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним и,- ВСТАНОВИВ: Позивач пред'явив до суду позов до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним кредитного договору про надання споживчого кредиту № 12-** від 29 лютого 2008 року, укладеним між **та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", оскільки вказаний договір містить суперечливі та дискримінаційні по відношенню до позичальника умови, у договорі не визначено ціни договору, відповідачем не була проведена переддоговірна робота з позичальником. На попередньому судовому засіданні позивач свої позовні вимоги уточнив, де зазначив, що спірний кредитний договір був підписаний ним під впливом обману з боку банку, а також зазначив факт, за яким сторонами фактично не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, оскільки узгоджені у договорі розміри відсоткової ставки за кредитом, ціни договору та розмір фактичного здорожчання квартири в кінці періоду кредитування, - не відповідають фактично встановленим у договорі розмірам. Просив визнати недійсним договір іпотеки, як забезпечення недійсного договору, розстрочити повернення отриманих від банку сум кредиту у випадку застосування реституції, як наслідку недійсності договору, - до закінчення терміну укладеного кредитного договору, а також зобов'язати приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Середу І.А. виключити запис про обтяження квартири, переданої в іпотеку, з реєстру іпотек. Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві та заяві про доповнення, уточнення позовних вимог. Крім того, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач та його представник послалися на висновки судово-економічної експертизи № 37 від 5 серпня 2011 року. Просять позов задовольнити. Представник відповідача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в судовому засіданні позов не визнав, заперечив проти задоволення позову з підстав його необґрунтованості, зазначив, що перед укладенням кредитного договору позивач був належним чином ознайомлений з усіма умовами кредитування, про що свідчить його підпис в Інформації про умови кредитування, і що саме на цих умовах між позичальником і банком було укладено кредитний договір. Також зазначив, що умови спірного кредитного договору позивач певний час виконував належним чином. Вважає ,що позовні вимоги слід залишити без задоволення Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступні факти: 29 лютого 2008 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та було укладено кредитний договір №12-310/29 (надалі - кредитний договір) споживчого кредиту, метою якого було придбання позичальником 3-х кімнатної житлової квартири за адресою: м. Тернопіль, вулиця Б . у забезпечення кредиту 4-го березня 2008 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та було укладено договір іпотеки за № запису 2008, за яким квартира, що придбавалася, була передана в іпотеку за кредитним договором. Договір іпотеки посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Середою I.A. та зареєстрований за № реєстру 2008. Перед підписанням кредитного договору відповідачем було надано позивачу Інформацію про умови кредитування, яка підписана сторонами 29 лютого 2008 р. (додаток №1). Згідно п.3.3 Інформації про умови кредитування загальна вартість кредиту за весь термін кредитування,відповідно до Графіку зниження розміру заборгованості складає 1 257 726,453 гривень Одночасно згідно Гоафіку зниження заборгованості, підписаного сторонами як додаток до Інформації про умови кредитування, загальна вартість кредиту складає 1 257 726,43 гривень. Абсолютне значення подорожчання кредиту - 854017,3 гривень ; реальна відсоткова ставка за виконання Позивальником кредитних зобов'язань перед Банком (за весь термін кредитування) -18,02% річних. У справі за клопотанням позивача призначена та проведена судово-економічна експертиза. Висновком даної експертизи № 37 від 05 серпня 2011 року досліджено та визначено реальну відсоткову ставку, абсолютне значення здорожчання кредиту та розмір ануїтетного платежу, який відповідав би зазначеній в умовах кредитування загальній вартості кредиту. Частина 3 cm. 203 ЦК України визначає, що волевиявлення учасника правочину повинно відповідати його внутрішній волі. Разом з тим, судом встановлено, що волевиявлення учасників спірного кредитного договору не відповідає реальній їх волі. Зокрема волі позичальника відповідало отримання кредиту, загальна вартість якого складає 1257 726,43 гривень, на умовах сплати реальної відсоткової ставки 18,02% та за умови здорожчання кредиту на суму 854017,3 гривень на користь банку та за умови здорожчання кредиту на суму 904655,33 гривень з врахуванням платежів на користь третіх осіб. Це вбачається із підписаних позивачем документів - спірного кредитного договору, Інформації про умови кредитування та Графіку зниження розміру заборгованості від 29 лютого 2008 року. Проте, умови кредитування, які реально встановлені, не відповідають Згідно із п.1 додатку №1 до кредитного договору, який є невід'ємною частиною вказаного договору, та додатку №1 до "Інформації про умови кредитування", котрий був наданий відповідачем позивачу перед підписанням кредитного договору, загальна ціна договору становить 1 257 726 гривень 43 копійки. Проте, згідно експертного висновку № 37 від 5 серпня 2011 року судово-економічної експертизи встановлено, що загальна ціна договору становить 1 398 480.00 гривень, що на 140 753,57 гривень більше, ніж встановлено у договорі. Таким чином, узгоджена сторонами у договорі ціна договору не відповідає реально встановленій у договорі. Вказана у п. 2 Додатку № 1 до кредитного договору реальна відсоткова ставка за кредитом становить 18.02 % річних. Але, згідно експертного висновку судово-економічної експертизи, реальна відсоткова ставка становить 22.09% річних, що на 4.07% річних більше, ніж встановлено у договорі. Таким чином, узгоджений у договорі розмір реальної відсоткової ставки не відповідає фактично встановленому у договорі. Вказаний у п.З Додатку №1 до кредитного договору розмір фактичного здорожчання кредиту становить 854 017.30грн. Згідно експертного висновку судово-економічної експертизи абсолютне значення здорожчання кредиту становить 1 015 370,34 гривень, що на 161 352,70 гривень більше, ніж встановлено у договорі. Таким чином, узгоджений у договорі розмір абсолютного здорожчання кредиту не відповідає фактично встановленому Окрім цього, суд вважає, що волевиявлення позивача, на укладення договору на умовах, з яких сторони формально дійшли згоди згідно наявних у справі письмових документах (Кредитний договір, Інформація про умови кредитування, Гоафік погашення заборгованості) не відповідає фактично встановленим істотним умовам договору. Статтею 638 ЦК України визначено, шо договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами визначеного кредитного договору, зокрема, є відсоткова ставка та ціна договору. Судом установлено що у належній формі сторони (кредитор та позивальник) дійшли згоди щодо умов кредитування визначених у кредитному договорі, Інформації про кредитування та Графіку зниження заборгованості. Однак реальна відсоткова ставка за договором не відповідає визначеній у п.2 Додатку №1 до кредитного договору. Також щодо ціни договору, котра фактично є на 140 753,57 гривень більшою, ніж встановлена у п.1 Додатку №1 до кредитного договору. Крім того, погоджений сторонами розмір фактичного здорожчання кредиту не відповідає його фактичному розміру, який виявився на 161 352, 70 гривень більшим, ніж було погоджено сторонами у договорі. На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку, що під час укладення кредитного договору відповідач (банк) приховав від позивача повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту для здійснення позичальником свідомого вибору схеми кредитування та вказав у договорі занижені значення показників суттєвих умов договору, чим ввів в оману позивача щодо реальної відсоткової ставки, абсолютного значення здорожчання кредиту та кінцевої загальної суми кредиту, яку позивач сплатив би відповідачу, проводячи оплату встановленими у договорі розмірами щомісячних платежів у визначеній у договорі кількості таких платежів. В зазначених обставинах суд вбачає ознаки обману. Покликання представника відповідача на ту обставину, що позивач був в повній мірі ознайомлений з усіма умовами кредитування та підписав Додаток Ns1 до кредитного договору, - "Інформацію про умови кредитування", не може прийматися судом до уваги, оскільки підписом позивача було підтверджено ознайомлення лише з тією інформацією, котру надав йому відповідач, а вона, як встановлено в ході судового розгляду справи, - була неповною та недостатньою для здійснення свідомого вибору. Враховуючи обставину, що кредитний договір розроблявся саме відповідачем, а тому відповідальність щодо змісту договору покладається повністю на відповідача, та що всі вказані розбіжності у розрахунках здійснені виключно на користь відповідача, аналізуючи всі інші встановлені у судовому засіданні факти у сукупності, суд приходить до переконання, що підписання оскаржуваного кредитного договору було здійснено позивачем під впливом обману з боку відповідача. Мотивом обману в даному випадку було отримання відповідачем прихованого додаткового прибутку. Факт приховування важливої інформації перед підписанням договору та невідповідність встановленим між сторонами у договорі умовам до фактично встановлених з метою отримання прихованого прибутку і є умислом в діях відповідача в даному випадку. Згідно ч.1 cm. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує і* існування. Відповідно до ч. 1 cm 236 ЦК України недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення. Згідно із 4.2 cm. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, тому суд вважає за необхідне визнати недійсним укладений між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та договір іпотеки житлової квартири в М.Тернополі, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Середа I.A., № запису 2008 від 04 березня 2008 року. Разом із тим, судом не установлено підстав для задоволення решти позовних вимог щодо зобов'язання приватного нотаріуса виключити з Державного реєстру іпотек запис № 2008 від 4 березня 2008 року про державну реєстрацію Договору іпотеки та зобов'язання зняти заборону відчуження об'єкту нерухомого майна, оскільки позивачем на наведено доказів порушення діями (або бездіяльністю) нотаріуса його прав. Крім того дані вимоги заявлені до банку як неналежного відповідача, а позивачем не заявпяпось клопотання про залучення нотаріуса відповідачем у справі. Відповідно до ч.1 cm. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати Позивачем було понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8,50 гривень та витрати на інформаційно- технічне забезпечення по розгляду справи у розмірі 37 гривень, які підлягають стягненню з відповідача. Керуючись cm. cm. 10, 60, 212, 213, 215, 218, 223, 294, 295 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 203, 204, 215, 230, 236, 548, 627, 632 Цивільного кодексу України, суд - ВИРІШИВ: Позов ,, задовольнити частково. Визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір про надання споживчого кредиту від 29 лютого 2008 року, укладений між та Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит»; визнати недійсним з моменту укладення договір іпотеки, укладений між ., та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ,що посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Середа I.A. № запису 2008 від 4 березня 2008 року У задоволенні решти позовних вимог ~ -відмовити. Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в користь ., 45 гривень 50 копійок понесених судових витрат. Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якшр його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Мне пока не ясно, почему затушеваны номера дела, но радует то, что по 230-й ГК уже полетели "первые ласточки". Также понравилась цитата: "Враховуючи обставину, що кредитний договір розроблявся саме відповідачем, а тому відповідальність щодо змісту договору покладається повністю на відповідача, та що всі вказані розбіжності у розрахунках здійснені виключно на користь відповідача...". Начали замечать, однако... То ли еще будет... Эта война перешла уже в плоскость принципов и амбиций. Есть еще момент, продолжу.

Спасибо, действительно , согласно Википедии: 1+1 ТЕЛЕКАНАЛ Владельцы Телекомпания «Студия 1+1» принадлежит одному владельцу: 100 % акций у украинского бизнесмена Игоря Коломойского. Ну теперь всё ясно. to AlexBurko - как всегда четкий, грамотный конструктив, спасибо ))

Уточняю, меня интересует мнение о конвенции ООН регулирующей защиту прав детей, Закон О защите бездомных граждан и вообще стыковка сюжета-пугалки с практикой ВСУ и статьей в разделе публикаций на этом сайте о защите прав детей.

Вот сегодня страшная пугалка прошла в выпуске ТСН. А как же практика ВСУ в делах по защите прав детей? Кто-то из форумчан знает что-то об этом деле? сюда Прошу высказать своё мнение практикующих юристов.

http://antiraid.com.ua/articles.html?start=10 Вот публикация о практике Верх суда по делам с участием детей , найдете много полезного. Думаю только юрист , который подробно вникнет в Ваше дело сможет реально помочь. Успеха.

http://antiraid.com.ua/articles.html?start=10 Вот публикация о практике Верх суда по делам с участием детей , найдете много полезного. Думаю только юрист , который подробно вникнет в Ваше дело сможет реально помочь. Успеха.

Ну что тут скажешь - высший пилотаж юристов и судей. Вот решение, которое можно назвать отправной точкой. ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 2/304 09.02.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків» до Закритого акціонерного товариства «ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТИНГОВИЙ ЦЕНТР»; Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна про розірвання договору, визнання права власності та зобов’язання вчинити дії Суддя Домнічева І.О. Представники: Від позивача Прилепа Р.А. Від 1-го відповідача Дранчук І.Я. Від 2-го відповідача не з’явився Обставини справи: Позовні вимоги заявлені про: розірвання Договору №12/07 про спільне інвестування від «12»липня 2006 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем-1; визнання права власності на самочинно реконструйоване нежиле приміщення –службове-виробниче, загальною площею 1119, 8 (одна тисяча сто дев’ятнадцять цілих вісім десятих) кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А за Позивачем; зобов’язання Відповідача-2 скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно –нежиле приміщення, загальною площею 1 011, 1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А, скасувати запис в реєстровій книзі №3п-101 за реєстровим номером 312-П та закрити реєстраційну справу об’єкту; зобов’язати Відповідача-2 зареєструвати право власності на самочинно реконструйоване нерухоме майно - нежиле приміщення –службово-виробниче, загальною площею 1119, 8 (одна тисяча сто дев’ятнадцять цілих вісім десятих) кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А за Позивачем та завести нову реєстраційну справу. У хвалою суду від 3 листопада 2009 року відкрито провадження з розгляду справи та призначено судове засідання на 17 листопада 2009 року. В судовому засіданні 17 листопада 2009 року Представником Позивача Прилепою Р. А. було заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Судом було оголошено перерву та призначено судове засідання на 19 листопада 2009 року. Ухвалою суду від 19 листопада 2009 року призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі. Після отримання висновку експерта, ухвалою суду від 26 січня 2010 року призначено судове засідання на 02 лютого 2010 року. СУТЬ СПОРУ: Позивачу на праві приватної власності належить нерухоме майно: нежиле приміщення –службове виробниче, загальною площею 1011, 1 (одна тисяча одинадцять цілих і одна десята) кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А, на підставі Договору купівлі-продажу нежилих приміщень при викупі від «12»червня 2002 року, та зареєстрованого в реєстрі за №2-12-01. Право власності на згадане вище нежитлове приміщення зареєстроване Відповідачем-2 08 липня 2002 року та записано в реєстрову книгу №3п-101 за реєстровим №312п. 10 січня 2003 року між Позивачем (Замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ»(Генпідрядник) було укладено Договір генерального підряду б/н. Відповідно до умов Договору Генпідрядник зобов’язався виконати комплекс загально будівельних, монтажних і спеціальних робіт на Об’єкті (нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2 літера А) в повному обсязі і передати його Замовнику готовим у встановлений строк, а Замовник (Позивач) зобов’язується прийняти будівельно-монтажні роботи належної якості і оплатити їх за умовами Договору. За результатами проведених Генпідрядником робіт у період з лютого по листопад 2003 року, між ним та Позивачем було складено Акти приймання виконаних підрядних робіт. В результаті проведених робіт змінилися характеристики об’єкту нерухомості, а загальна площа нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2 літера А, збільшилася на 108, 7 кв.м. та складає 1119,80 кв.м. Позивач вказав, що доказом цього зокрема є акт приймання-передачі приміщень б/н від 01 грудня 2003 року. Загальна вартість робіт проведених за договором генерального підряду б/н від 10 січня 2003 року склала 2058002,03 грн. (два мільйони п’ятдесят вісім тисяч дві гривні 03 коп.). Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі і оплатив вищезазначені роботи в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні у матеріалах справи. В результаті проведеної Відповідачем-2 поточної інвентаризації було встановлено, що станом на 04 серпня 2009 року загальна площа нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2 , літера А складає 1119,80 (одна тисяча сто дев’ятнадцять цілих вісім десятих) кв.м. Згідно винесеної судом ухвали, була проведена судова будівельно-технічна експертиза. Проведення експертизи доручено Київському науково –дослідному інституту судових експертиз На вирішення експерта були поставлені наступні запитання: 1) чи виконувалась реконструкція нежилого, службово-виробничого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А? 2) якщо виконувалась реконструкція, то в який проміжок часу? 3) чи завершено будівництво (реконструкція) нежилого, службово-виробничого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А? 4) чи змінилась загальна площа нежилого приміщення в результаті проведення його реконструкції, і якщо змінилась, то яким чином? 5) які нежитлові приміщення створені (побудовані) внаслідок реконструкції, нежилого, службово-виробничого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А? 6) чи можливо використовувати за призначенням нежиле, службово-виробниче приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А під час їх реконструкції? Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням висновку експерта, пояснень сторін, та інших доказів наявних у матеріалах справи судом встановлено наступне. Для вирішення питання щодо того, чи виконувалась реконструкція досліджуваних нежилих приміщень, було порівняно документи технічних інвентаризацій цих приміщень станом на 04.01.2005 року та 04.08.2009 року, а також акти приймання виконаних робіт, складені за формою КБ-2в на загальну суму 2058002,03 грн. При цьому встановлено наступне: 1) згідно наданої до дослідження експерта виконавчої документації вбачається за можливе стверджувати, що приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А, згідно договору підряду б/н від 10 січня 2003 року виконувалися будівельні роботи, замовником яких був Позивач, підрядником –ТОВ «Гефест»; 2) порівнянням даних акту технічного стану нерухомості №532 від 14 листопада 2001 року та даних технічної інвентаризації досліджуваних приміщень станом на 04.08.2009 року встановлено, що за цей період змінилися техніко-економічні показники приміщень, а саме їх кількісний склад та загальна площа приміщень; 3) перелічені у актах КБ-2 роботи відносяться до тих робіт, що виконуються під час проведення капітальних ремонтів (заміна електротехнічних та санітарно-технічних мереж, оздоблювальних покриттів, тощо) та реконструкцій (розбирання та облаштування перегородок, стін, сходів, перекриттів підвісних стель), що відповідає вимогам нормативно-технічної літератури, п. 4.4. КДП-204/12 Україна 193-91 «При проведенні реконструкції будівель мусять одночасно виконуватися необхідні роботи по ремонту». Враховуючи викладене, можливо стверджувати, що у нежилих, приміщеннях, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А виконувались будівельні роботи по реконструкції. Роботи виконувались без дозволу на їх проведення та належно затвердженого проекту. Згідно даних акту технічного стану нерухомості № 532 від 14 листопада 2001 року приміщення були такими, що не відповідають стану на сьогоднішній день, а згідно даних технічної інвентаризації на 04.08.2009 досліджувані приміщення були вже реконструйовані. Договір підряду на виконання будівельних робіт у досліджуваних приміщеннях, замовником яких було ТОВ «Харків», підрядником –ТОВ «Гефест», укладено 10 січня 2003 року. Акт приймання –передачі завершених реконструкцією приміщень датований 01 серпня 2006 року. У п. 4 вказаного акту зазначено, що будівельні роботи проводилися в період з лютого 2003 року по листопад 2003 року. Акти приймання виконаних робіт датовані березнем-червнем 2005 року. А тому можливо стверджувати, що будівельні роботи по реконструкції нежилих приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А проводились в період з лютого 2003 року по листопад 2003 року. Як вбачається з висновку експерта, будівельні роботи по реконструкції нежилих приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А завершені, але акт про приймання приміщень до експлуатації, після проведення в них робіт по реконструкції Позивачем надано не було та він відсутній в матеріалах справи. Внаслідок реконструкції відбулися зміни площ приміщень будівлі по літ «А»( підвал, перший поверх, антресоль, другий поверх) наступним чином: Площа приміщень згідно акту технічного стану нерухомості № 532 від 14 листопада 2001 року - 1011, 1 кв.м.; Площа приміщень згідно паспорта БТІ від 04.08.2009 р - 1119, 8 кв.м.. Таким чином загальна площа нежилих приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А після проведення в них робіт по реконструкції збільшилася на 108,7 кв.м. Згідно роз’яснень Державного комітету з будівництва та архітектури України, викладених в листі від 30.04.2003 року №7/7-401 постанова будівлі на капітальний ремонт (в даному випадку на реконструкцію із одночасним виконанням робіт по капітальному ремонту) передбачає виведення на час проведення ремонту будівлі з експлуатації. Також про виведення з експлуатації будівлі на час проведення її реконструкції передбачається і іншими нормативно-правовими актами відповідно до прийнятого проектного рішення, зокрема: 1) ДБН А.3.1-5-96 «Організація будівельного виробництва». 2) СНиП III-4-80* «Правила производства и приемки работ. Техника безопасности в строительстве». Тому, використовувати за призначенням нежилі, службово-виробничні приміщення, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А під час їх реконструкції було неможливо. На момент розгляду справи, після проведення в приміщеннях робіт по їх реконструкції, нежитлові приміщення розташовані за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А, в експлуатацію в установленому законом порядку введені не були. Суд, враховуючи наведене вище, прийшов до висновків, що у нежилих приміщеннях, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А виконувались будівельні роботи по реконструкції в період з лютого 2003 року по листопад 2003 року, внаслідок яких було творено інші приміщення, перелік яких із зазначенням площ наведено у висновку експерта та документах технічної інвентаризацій приміщень станом на 04.08.2009 року Будівельні роботи по реконструкції нежилих приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А, фактично є завершені, проте приміщення не введені в експлуатацію в порядку передбаченому законом. Оскільки об’єкт нерухомості в якому, в результаті проведення будівельних робіт збільшилася його загальна площа, належить Позивачу на праві приватної власності, а отже тому реєстрація прав на нього за Позивачем - жодним чином не порушує права третіх осіб. Судом також встановлено, що 12 липня 2006 року між Позивачем та Відповідачем-1 було укладено Договір №12/07 про спільне інвестування. Відповідно до умов Договору про спільне інвестування, його предметом є участь його Сторін у спільному інвестиційному проекті, з подальшим отриманням Відповідачем відповідної частки в Об’єкті інвестування, який належить Позивачу на праві приватної власності, на умовах і в порядку, визначених цим договором. За умови виконання Відповідачем-1 узятих на себе за Договором №12/07 про спільне інвестування зобов'язань по внесенню грошових коштів у розмірі 2000000,00 (два мільйони) гривень останній має отримати у власність частку в розмірі 20% (двадцяти відсотків) загальної площі нерухомого майна: нежилого приміщення –службове виробниче, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А, яка визначатиметься за результатами інвентаризації, проведеної бюро технічної інвентаризації. Однак, як встановлено судом, Відповідач-1 свої зобов’язання за Договором №12/07 про спільне інвестування не виконав, та не вніс інвестиції на реалізацію інвестиційного проекту. Це свідчить про істотне порушення останнім його умов. На претензію Позивача з пропозицією розірвати Договір та надати гарантійний лист відповіді не надав. На думку Позивача, такі дії Відповідача свідчать про невизнання ним права власності Позивача на 100 % належного йому та реконструйованого за власні кошти нерухомого майна - нежилого приміщення , загальною площею 1119,8 кв. м за адресою : м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2 літ «А». Існування ж Договору № 12/07 про спільне інвестування ставить під сумнів, та передбачає можливість в подальшому оспорювання права власності Відповідача-1 на вищезазначений об’єкт нерухомого майна.. Представник Відповідача-1 заявив про невизнання ним права власності за Позивачем на 100% (сто відсотків) реконструйованого за власні кошти нежилого приміщення –службове-виробниче приміщення, загальною площею 1119, 8 (одна тисяча сто дев’ятнадцять цілих вісім десятих) кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А та ставив під сумнів проведення Позивачем робіт по реконструкції. Судом також встановлено, що з метою реєстрації права власності на нерухоме майно Позивач звертався до Відповідача-2 з проханням зареєструвати за ним право власності на нежиле приміщення –службове-виробниче приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А, як на об’єкт самочинного будівництва, однак уповноважений представник Відповідач-2 в усній формі відмовив у здійсненні реєстрації права власності. Відмова була мотивована відсутністю правовстановлюючого документа на підставі якого здійснюється реєстрація. Представник Відповідача-2 факт звернення Позивача до Відповідача-2 підтвердив, проте про причини такої відмови не зазначив. Вислухавши пояснення сторін та проаналізувавши їх в сукупності із матеріалами справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Позивача необхідно задовольнити частково, виходячи з наступних підстав. Пунктом 2.6 Договору про спільне інвестування, укладеного між Позивачем та Відповідачем-1 передбачено, що договір може бути достроково розірваний будь-якою зі Сторін у судовому порядку на підставах, встановлених чинним законодавством. Статтею 651 Цивільного кодексу України ( частина 2) передбачено, що Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Згідно із ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Частиною п. 1 ст. 376 Цивільного кодексу встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про планування і забудову території», забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво). Правилами забудови м. Києва, затвердженими рішенням Київської Міської Ради від 27 січня 2005 року N 11/2587, передбачено, що реконструкція, це перебудова існуючих об'єктів і споруд (будов) цивільного або виробничого призначення з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, надання послуг, збільшення виробництва продукції та підвищення її якості та ін., пов'язана зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій та їх елементів, зміною основних техніко-економічних показників. Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державні реєстрації. В прикінцевих положеннях Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»зазначено, що реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. (п. 5. Розділу V «Прикінцеві положення»вказаного закону). Відповідно до ч. 3 ст. 182 ЦК України відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації можуть бути оскарженні до суду. Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Щодо вимог позивача в частині зобов’язання Відповідача-2 скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно –нежиле приміщення, загальною площею 1 011, 1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А, скасувати запис в реєстровій книзі №3п-101 за реєстровим номером 312-П? закрити реєстраційну справу об’єкту, а також в частині зобов’язання Відповідача-2 завести нову реєстраційну справу, то суд визнає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,– ВИРІШИВ: Позовні вимоги задовольнити частково. Розірвати Договір №12/07 про спільне інвестування від «12»липня 2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харків»(код ЄДРПОУ 21452812) та Закритим акціонерним товариством «ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТИНГОВИЙ ЦЕНТР»(код ЄДРПОУ 30437482). Визнати право власності на самочинно реконструйоване нежиле приміщення –службове-виробниче приміщення, загальною площею 1119, 8 (одна тисяча сто дев’ятнадцять цілих вісім десятих) кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А за Товариством з обмеженою відповідальністю «Харків»(код ЄДРПОУ 21452812) без введення його в експлуатацію. Зобов’язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»зареєструвати право власності на нежиле приміщення –службове-виробниче приміщення, загальною площею 1119, 8 (одна тисяча сто дев’ятнадцять цілих вісім десятих) кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2, літера А за Товариством з обмеженою відповідальністю «Харків»(код ЄДРПОУ 21452812). В іншій частині позовних вимог відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. СуддяІ.О.Домнічева

Вот что они перед выборами сладко обещают: КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 25 квітня 2012 р. № 343 Київ Про затвердження Порядку здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити: Порядок здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, що додається; обсяги забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, згідно з додатком. 2. Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства разом з Міністерством фінансів і Міністерством юстиції розробити та подати в установленому порядку Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів, необхідних для реалізації положень цієї постанови. Прем'єр-міністр України М.АЗАРОВ Інд. 70 ________________________________________ ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 р. № 343 ПОРЯДОК здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов 1. Цей Порядок визначає механізм здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян[/b], які потребують поліпшення житлових умов, шляхом відшкодування частини процентів за кредитами, отриманими на будівництво (реконструкцію) чи придбання в об'єктах незавершеного будівництва житла (квартири в багатоквартирних житлових будинках, індивідуальні житлові будинки або майнові права на них) (далі - часткова компенсація процентів). 2. Часткова компенсація процентів надається за кредитами, отриманими позичальниками в банках, які віднесені до першої та другої групи згідно з розподілом, визначеним Національним банком, і які звернулися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з метою участі у кредитуванні позичальників відповідно до цього Порядку. Порядок та умови кредитування позичальника і фінансування будівництва об'єктів із залученням кредитних коштів установлюються відповідно до внутрішніх правил банку. 3. Часткова компенсація процентів здійснюється у межах коштів, передбачених на цю мету в державному бюджеті на відповідний рік. Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачі бюджетних коштів визначаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з головним розпорядником коштів державного бюджету та Мінфіном. 4. Перелік об'єктів незавершеного будівництва, в яких може придбаватися житло відповідно до цього Порядку, визначається за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій міжвідомчою комісією, утвореною відповідно до Порядку забезпечення громадян доступним житлом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2009 р. № 140 (Офіційний вісник України, 2009 р., № 14, ст. 436; 2011 р., № 41, ст. 1682). При цьому остаточне рішення про надання позичальнику кредиту для придбання житла в об'єкті незавершеного будівництва приймає банк відповідно до своїх внутрішніх правил. 5. До кредитів, за якими надається часткова компенсація процентів, установлюються такі вимоги: надання кредиту в гривнях; строк кредитування - до 15 років з моменту укладення позичальником кредитного договору; процентна ставка на момент видачі кредиту не перевищує 16 процентів річних; обов'язковий власний внесок позичальника не перевищує 25 відсотків суми кредиту. За бажанням позичальника розмір такого внеску може бути збільшено; максимальний розмір кредиту, за яким може бути надана часткова компенсація процентів, визначається шляхом множення нормативної площі житла на його розрахункову вартість; укладення договорів поруки з кожним дієздатним членом сім'ї, який проживає разом з позичальником. 6. Позичальником є громадянин, який потребує поліпшення житлових умов та відповідає вимогам банку до позичальників. Часткова компенсація процентів надається позичальнику за таких умов: щомісячний платіж за кредитним договором з урахуванням часткової компенсації процентів на момент отримання кредиту не повинен перевищувати 40 відсотків сукупного середньомісячного доходу сім'ї. При цьому сума, що залишається після здійснення всіх щомісячних розрахунків за кредитним договором, повинна бути не меншою одного прожиткового мінімуму на позичальника та кожного члена його сім'ї, який проживає разом з позичальником; середньомісячний грошовий дохід позичальника і членів його сім'ї (заробітна плата, пенсія, соціальна та матеріальна допомога, стипендія та інші соціальні виплати, дохід від підприємницької, наукової, викладацької, творчої діяльності та іншої незалежної професійної діяльності, усі види винагород, грошове забезпечення військовослужбовців, дивіденди, проценти, роялті, дохід від відчуження цінних паперів та корпоративних прав) на момент видачі кредиту з розрахунку на одну особу не повинен перевищувати п'ятикратного розміру середньомісячної заробітної плати у відповідному регіоні, розрахованого згідно з даними Держстату; у разі передачі в іпотеку квартири у багатоквартирному житловому будинку, індивідуального житлового будинку повинні бути дотримані вимоги законодавства щодо захисту житлових прав і майнових інтересів дітей, що підтверджується відповідними документами, які надаються позичальником банку; позичальник щороку повинен подавати до органу державної податкової служби податкову декларацію із зазначенням власних доходів і доходів членів своєї сім'ї, які проживають разом з ним, а копію податкової декларації - розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачу бюджетних коштів). 7. Нормативна площа житла визначається виходячи з розрахунку 40 кв. метрів загальної площі на одинокого громадянина чи сім'ю з двох осіб та 58 кв. метрів загальної площі на сім'ю з трьох і більше осіб. Розрахункова вартість житла встановлюється з урахуванням місця перебування позичальника на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, у розмірі: 7000 гривень за 1 кв. метр - для м. Києва; 5000 гривень за 1 кв. метр - для міст Київської області, обласних центрів та мм. Севастополя і Сімферополя; 4000 гривень за 1 кв. метр - для інших населених пунктів. Для населених пунктів, які розташовані у 15-кілометровій зоні від мм. Києва, Севастополя, Сімферополя та обласних центрів, розрахункова вартість житла може бути збільшена на 10 відсотків. Допускається перевищення нормативної площі та розрахункової вартості житла не більш як на 25 відсотків. Вартість загальної площі житла, що перевищує нормативну площу, сплачується позичальником відповідно до умов договору про придбання житла (укладеного між позичальником і відчужувачем житла з метою будівництва (реконструкції) житла або придбання житла в об'єктах незавершеного будівництва) за рахунок власних коштів без нарахування часткової компенсації процентів. 8. Для отримання позичальником часткової компенсації процентів між розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачем бюджетних коштів), банком і позичальником укладається договір про надання часткової компенсації процентів. 9. Для укладення договору часткової компенсації процентів позичальник подає розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачу бюджетних коштів) та банку: заяву про надання часткової компенсації процентів; копію паспорта; копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (не подається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); довідку про склад сім'ї; копію свідоцтва про шлюб (за наявності); копію свідоцтва про народження дитини (дітей) (за наявності); довідку про перебування на обліку громадян, які потребують відповідно до законодавства поліпшення житлових умов. 10. Договір про надання часткової компенсації процентів укладається на весь строк дії кредитного договору. У договорі про надання часткової компенсації процентів зазначається, що у період отримання часткової компенсації процентів: придбані квартира в багатоквартирному житловому будинку, індивідуальний житловий будинок є основним місцем проживання та місцем реєстрації позичальника і членів його сім'ї та не можуть бути передані в найм (оренду); позичальник може здійснити за погодженням з банком та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачем бюджетних коштів) відчуження житла лише громадянам, які відповідають вимогам, установленим цим Порядком щодо позичальника, та подали заяву про надання часткової компенсації процентів. 11. Надання часткової компенсації процентів припиняється у разі: прострочення позичальником платежів за кредитним договором більше ніж на 180 календарних днів; порушення умов договору про надання часткової компенсації процентів; якщо середньомісячний грошовий дохід позичальника і членів його сім'ї (заробітна плата, пенсія, соціальна та матеріальна допомога, стипендія та інші соціальні виплати, дохід від підприємницької, наукової, викладацької, творчої діяльності та іншої незалежної професійної діяльності, усі види винагород, грошове забезпечення військовослужбовців, дивіденди, проценти, роялті, дохід від відчуження цінних паперів та корпоративних прав) з розрахунку на одну особу відповідно до поданої позичальником податкової декларації перевищує п'ятикратний розмір середньомісячної заробітної плати у відповідному регіоні, розрахований згідно з даними Держстату; якщо за даними поданої податкової декларації депозити, розміщені у банках позичальником і членами його сім'ї, перевищують 20 відсотків суми непогашеного кредиту або у власності позичальника та/або членів його сім'ї, на яких розраховувалася часткова компенсація процентів, є інше житло в межах одного населеного пункту площею понад норму, необхідну для постановки на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов. 12. Право на часткову компенсацію процентів може бути використано позичальником лише один раз і лише за одним кредитним договором. Якщо позичальник достроково розірвав договір із забудовником або житло за договором із забудовником не передано у заставу протягом трьох років з початку виплати часткової компенсації процентів, позичальник зобов'язаний у тримісячний строк повернути всю суму отриманої компенсації за весь період дії договору. 13. Часткова компенсація процентів визначається в розмірі процентної ставки за користування кредитом мінус 3 процентних пункти річних. Компенсації підлягають фактично сплачені проценти за користування кредитом. 14. З моменту отримання квартири в багатоквартирному житловому будинку, індивідуального житлового будинку у власність право на одержання житла вважається використаним, а громадянин і члени його сім'ї, на яких розраховувалася часткова компенсація процентів, знімаються з обліку громадян, які потребують відповідно до законодавства поліпшення житлових умов. 15. Головний розпорядник бюджетних коштів відповідно до затвердженого плану асигнувань затверджує щороку за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та за погодженням з Мінекономрозвитку розподіл бюджетних коштів, передбачених для часткової компенсації процентів, серед регіонів відповідно до їх потреб. Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачі бюджетних коштів) спрямовують бюджетні кошти, призначені для надання часткової компенсації процентів, з рахунків органів Казначейства на спеціальні поточні рахунки позичальників. 16. Складення та подання фінансової і бюджетної звітності про використання бюджетних коштів, передбачених для часткової компенсації процентів, а також контроль за їх цільовим витрачанням здійснюються в установленому законодавством порядку. ________________________________________ Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 р. № 343 ОБСЯГИ забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов Найменування регіону Кількість одиноких громадян чи сімей, які перебувають на квартирному обліку станом на 1 січня 2011 р. Запланована кількість квартир Автономна Республіка Крим 75 800 1 997 Області: Вінницька 28 275 745 Волинська 33 311 878 Дніпропетровська 59 659 1 572 Донецька 80 731 2 127 Житомирська 35 216 928 Закарпатська 9 554 252 Запорізька 49 441 1 303 Івано-Франківська 25 661 676 Київська 44 761 1 179 Кіровоградська 18 408 485 Луганська 37 479 987 Львівська 73 131 1 927 Миколаївська 25 500 672 Одеська 37 103 978 Полтавська 25 593 674 Рівненська 28 746 757 Сумська 55 783 1470 Тернопільська 21 318 562 Харківська 54 392 1433 Херсонська 21 261 560 Хмельницька 50 594 1333 Черкаська 25 451 671 Чернівецька 20 170 531 Чернігівська 19 463 513 м. Київ 166 407 4384 м. Севастополь 15 423 406 Усього 1 138 631 30 000 А вот уже и изменения подоспели: КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 23 травня 2012 р. № 465 Київ Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 р. № 343 Кабінет Міністрів України постановляє: Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 р. № 343 “Про затвердження Порядку здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов” (Офіційний вісник України, 2012 р., № 33, ст. 1229) зміни, що додаються. Прем'єр-міністр України М.АЗАРОВ Інд. 70 ________________________________________ ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 р. № 465 ЗМІНИ, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 р. № 343 1. У постанові: 1) абзац третій пункту 1 постанови виключити; 2) додаток до постанови виключити. 2. У Порядку здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, затвердженому зазначеною постановою: 1) пункт 1 після слів “в об’єктах незавершеного будівництва” доповнити словами “або не реалізованого замовниками (управителями) в об’єктах, прийнятих в експлуатацію після 2009 року”; 2) в абзаці другому пункту 2 слова “і фінансування будівництва об’єктів” замінити словами “, фінансування будівництва об’єктів та придбання житла”; 3) у пункті 4: слова “незавершеного будівництва” виключити; доповнити пункт абзацом такого змісту: “Право власності на житло в об’єктах, прийнятих в експлуатацію після 2009 року, реєструється в установленому порядку за замовниками (управителями).”; 4) абзац п’ятий пункту 5 викласти у такій редакції: “обов’язковий власний внесок позичальника не перевищує 25 відсотків вартості житла. За бажанням позичальника розмір такого внеску може бути збільшено. Як перший внесок можуть зараховуватися кошти, сплачені позичальником за перевищення нормативної площі та розрахункової вартості квартири;”; 5) у пункті 6: друге речення абзацу першого викласти у такій редакції: “Часткова компенсація процентів надається позичальникам (насамперед тим, які перебувають на квартирному обліку, та молодим сім’ям, що мають дітей) за таких умов:”; в абзаці третьому слова “з розрахунку на одну особу не повинен перевищувати п’ятикратного” замінити словами “не повинен перевищувати десятикратного”; 6) абзац другий пункту 7 викласти у такій редакції: “Розрахункова вартість житла встановлюється з урахуванням місця проживання громадян у розмірі:”; 7) у пункті 9: в абзаці першому слова “та банку” виключити; абзац восьмий виключити; доповнити пункт абзацом такого змісту: “документи про доходи позичальника та членів його сім’ї за останні шість місяців.”; 8) абзац четвертий пункту 10 виключити; 9) у пункті 11: в абзаці четвертому слова “з розрахунку на одну особу” виключити, а слово “п’ятикратний” замінити словом “десятикратний”; абзац п’ятий виключити; 10) абзац другий пункту 12 викласти у такій редакції: “Якщо позичальник достроково розірвав договір із забудовником, він зобов’язаний у тримісячний строк повернути всю суму отриманої компенсації за весь період дії договору.”; 11) абзац перший пункту 15 викласти у такій редакції: “15. Головний розпорядник бюджетних коштів затверджує відповідно до затвердженого плану асигнувань розподіл бюджетних коштів, передбачених для часткової компенсації процентів, серед регіонів пропорційно кількості населення, яке проживає на відповідній території, та може коригувати його за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій відповідно до потреб регіонів.”.

..

Вот ещё информация, с сайта Минрегионбуда. http://minregion.gov.ua/index.php?option=c...=47〈=uk

...

В программу «Доступного жилья» вошли четыре банка 28.05.2012 В Украине четыре банка уже согласились кредитовать граждан по программе Доступное жилье, сообщил советник министра регионального развития, строительства и ЖКХ Анатолий Беркута во время круглого стола в Киеве. «Хочу сказать, что четыре банка вчера подписались под документом», – заявил А. Беркута. По словам министра, среди этих банков – «Брокбизнесбанк», «Финансы и кредит» и «Ощадбанк». О четвертом банке информация не сообщается, сообщает "building". А.Беркута отметил, что эти банки не имеют никаких дополнительных вопросов и приступают к кредитованию по программе возврата 13 из 16%. Министр также выразил уверенность, что эта программа даст возможность увеличить объемы строительства по Украине в целом. Рейдерство в Украине www.antiraid.com.ua